Постанова
від 16.03.2023 по справі 207/1298/20
ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2406/23 Справа № 207/1298/20 Суддя у 1-й інстанції - Скиба С. А. Суддя у 2-й інстанції - Зайцева С. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2023 року місто Дніпро Дніпропетровської області

Єдиний унікальний номер 207/1298/20

Номер провадження 22-ц/803/2406/23

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого: Зайцевої С.А.

суддів: Биліни Т.І., Максюти Ж.І.

за участю секретаря: Заворотного К.Я.

учасники справи :

позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним - ОСОБА_1

відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним - ОСОБА_2

треті особи - Відділ формування та ведення реєстру територіальної громади міста Кам`янської міської ради, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Кам`янської міської ради, Підприємство об`єднання громадян «Парус-метиз» українського товариства глухих»

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі Дніпропетровської області з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Мезенцева Людмила Іванівна, на рішення Баглійського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 28 жовтня 2022 року головуючого судді Скиби С.А. по цивільній справі про визначення місця проживання малолітньої дитини та надання дозволу на реєстрацію місця проживання дитини без згоди законного представника,-

В С Т А Н О В И В :

У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом до ОСОБА_2 , мотивуючи вимоги тим, що з 03 вересня 2010 року сторони перебували у шлюбі, який рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 04 червня 2013 року було розірвано. Від шлюбу мають малолітню дитину сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає разом з нею. З відповідачем не проживає, не веде спільного господарства. Згідно рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 22 жовтня 2012 року відповідач зобов`язаний до сплати аліментів на утримання дитини у розмірі 1/4 частини заробітку щомісячно і до його повноліття. Станом на 31 жовтня 2020 року відповідач має заборгованість по аліментам у сумі 14 684, 50 грн. У січні 2020 року відповідач забрав до себе дитину на канікули на кілька днів, але до теперішнього часу дитину не повернув. 06 березня 2020 року ОСОБА_1 зверталася до Відділу формування та ведення реєстру територіальної громади міста Кам`янської міської ради з заявою про реєстрацію місця проживання малолітньої дитини за її місцем реєстрації, але у реєстрації дитини їй було відмовлено, у зв`язку з відсутністю згоди батька дитини. Питання визначення місця проживання та реєстрації дитини вирішити з відповідачем не можуть.

Просила визначити місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_1 та надати дозвіл на реєстрацію місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 без згоди батька дитини ОСОБА_2 .

У вересні 2020 року ОСОБА_2 звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , у якому просив визначити місце проживання малолітньої дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з ним, оскільки син з березня 2020 року мешкає разом з ним. З відповідачем не проживає, не веде спільного господарства. Питання визначення місця проживання дитини вирішити з відповідачем не можуть.

Рішенням Баглійського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 28 жовтня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволено.

Визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_1 та надано дозвіл на реєстрацію місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_1 за адресою : АДРЕСА_1 без згоди батька дитини ОСОБА_2 .

У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Кам`янської міської ради, про визначення місця проживання дитини - відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Мезенцева Л.І., просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити, позов ОСОБА_2 - задовольнити, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи.

В обґрунтування доводів скарги, зокрема зазначено, що задовольняючи первісний позов, суд першої інстанції обґрунтував рішення тим, що вважає необхідним визначити місце проживання малолітньої дитини разом із матір`ю в інтересах дитини та з урахуванням його віку. Однак, на думку скаржника, в інтересах дитини діє батько, а не матір. Оскільки саме батько створює і може в подальшому створювати в повному обсязі всі необхідні умови для проживання та нормального розвитку дитини.

Судом не надано оцінки рішенню Баглійського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 16 вересня 2016 року, яким було визначено місце проживання старшого сина ОСОБА_1 разом з ії колишнім чоловіком та встановлено, що остання участі в утриманні та вихованні дитини не приймала. Так, якщо мати не виконувала батьківські обов`язки щодо однієї своєї дитини, чи може вона бути турботливою матір`ю до другої, з якою вона не спілкувалася та не спілкується до теперішнього часу.

На думку скаржника, суду необхідно було критично підійти до пояснень свідків з боку позивача, та прийняти до уваги покази свідків з боку позивача за зустрічним позовом.

Дитина більш ніж два з половиною роки проживає з батьком, повністю знаходиться на його утримання. Мати отримує аліменти на утримання дитини, хоча дитина з нею не проживає, отримані нею аліменти дитині не повертає, хоча вони є власністю дитини, використовує грошові кошти на свої потреби, що на думку скаржника вказує на те, що така поведінка навряд чи притаманна для матері, яка піклується про свою дитину. Зазначено, що про заборгованість по сплаті аліментів йому стало відомо лише у жовтні 2020 року та протягом місяця вона була погашена в повному обсязі, що підтверджується копією квитанції, що міститься в матеріалах справи.

Відмовляючи позивачу за зустрічним позовом в задоволенні вимог, суд в рішенні посилається, що він на підтвердження своїх доходів надав тільки копію довідки про заробітну плату за період з 01 листопада 2019 року по 30 квітня 2020 року, та копію довідки про доходи за період з 01 березня 2020 року по 31 серпня 2020 року, разом з тим, позивач за первісним позовом працює та має кімнату в гуртожитку. Вказані довідки надавалися ОСОБА_2 на час звернення з позовом до суду, також, як і довідки позивача за первісним позовом, на які посилається суд, на теперішній час він працює та має самостійний заробіток, на відміну від позивача за первісним позовом, яка під час розгляду справи в суді ніде не працювала.

В основу рішення також покладено висновок виконавчого комітету Кам`янської міської ради, який на думку скаржника є недостатньо обґрунтованим, оскільки зроблений без належної аргументації стосовно того, в чому саме полягає доцільність визначення місця проживання дитини з матір`ю, а не з батьком. ОСОБА_2 не притягувався до адміністративної відповідальності, у встановленому законом порядку не визнаний винним у скоєнні будь-якого адміністративного правопорушення та на нього не накладалося ніяке адміністративне стягнення, факт скоєння домашнього насильства опрацьовано службою у справах дітей та розглянуто на комісії з питань прав дитини 03 вересня 2020 року. Однак, є незрозумілим що опрацьовувала служба у справах дітей не маючи постанови районного суду по справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП.

Також зазначено, що мати дитини на початку березня 2022 року виїхала за межі України, навіть не попрощавшись з сином. На теперішній час ОСОБА_1 перебуває у Польщі, там же перебуває і її дитина з родиною. Проте, жодного разу вона не зустрічалася з ним, телефоном не зв`язувалася, не цікавилася його долею. На думку скаржника, така поведінка з боку матері ніяк не може бути в інтересах дитини.

Крім того, вказано, що не зрозуміло, як саме суд першої інстанції враховував вік дитини. На момент ухвалення судового рішення дитині виповнилося 10 років. Однак, всупереч ч. 2 ст. 160 СК України, думка дитини ОСОБА_3 не була з`ясована.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 адвокат Мельник І.О. просить залишити апеляцій скаргу без задоволення, а рішення суду без змін , як законне та обґрунтоване. Зокрема зазначаючи, що суд першої інстанції, обґрунтовуючи своє рішення по справі, правильно послався на належні та допустимі докази, які підтверджують, що позивач за первісним позовом має належні та задовільні умови для проживання та виховання дитини, не чинить відповідачу за первісним позовом перешкод у спілкуванні з дитиною, малолітня дитина постійно мешкала з матір`ю, відвідувала навчальний заклад за місцем проживання, батько ж дитини ОСОБА_2 застосовував до дитини фізичне насильство та притягувався до адміністративної відповідальності, згідно висновку органу опіки та піклування-вважають доцільним визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 з матір`ю ОСОБА_1 .

Інші учасники судового розгляду правом на надання відзиву не скористалися, що відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У судовому засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_2 адвокат Мезенцева Л.І. підтримала доводи апеляційної скарги . Представник ОСОБА_1 адвокат Мельник І.О. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів просила залишити апеляційну скаргу без задоволення ,рішення суду першої інстанції залишити без змін .

Інші учасники розгляду у судове засідання апеляційного суду не з`явилися, належним чином були повідомлені про дату, час і місце розгляду справи (т. 2, а.с.210-211,216-218 ). Від підприємства об`єднання громадян «Парус-метиз» українського товариства глухих надійшло звернення відповідно якого повідомлено суд апеляційної інстанції про те,що позивач ОСОБА_1 ,особа з інвалідністю зі слуху з дитинства III групи, у зв`язку з воєнними діями на території України з березня 2022 року виїхала на безпечну територію та наразі перебуває за кордоном в евакуації в Данії. Просили судове засідання провести без їхньої участі (т.2.а.с.212,219,220). Відділом формування та ведення реєстру територіальної громади міста Кам`янської міської ради надано заяву про можливість розгляду справи за відсутності представника та прийняття рішення відповідно до вимог чинного законодавства України (т.2.а.с.213).

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що сторони з 03 вересня 2010 року перебували у шлюбі, який рішенням Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 04 червня 2013 року розірвано (т.2. а.с. 7 ).

Від шлюбу мають малолітню дитину сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( т.2.а.с. 14 ).

Сторони разом не проживають, не ведуть спільне господарство.

Згідно рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 22 жовтня 2012 року відповідач ОСОБА_2 зобов`язаний до сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини заробітку щомісячно і до його повноліття (т.2. а.с. 8 - 9 ).

06 березня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Відділу формування та ведення реєстру територіальної громади міста Кам`янської міської ради з заявою про реєстрацію місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_2 (т.2. а.с. 10 ), але у реєстрації малолітньої дитини позивачі було відмовлено у зв`язку з відсутністю згоди батька дитини ( т.2.а.с. 11 ).

З висновку виконавчого комітету Кам`янської міської ради № 8вих-20/648 від 16 вересня 2020 року вбачається , що на даний час малолітня дитина мешкає з батьком ОСОБА_2 за адресою : АДРЕСА_3 .Зі слів матері дитини ОСОБА_1 батько декілька місяців тому забрав дитину до себе та до теперішнього часу не віддає матері,перешкоджає її спілкуванню з сином,перевів на домашню форму навчання.Враховуючи той факт,що мати повністю була позбавлена права приймати участь у вихованні сина ОСОБА_1 вимушена була звернутися до суду з позовом про визначення місця проживання дитини. Відповідно до довідки Південного ВП Кам`янського ВП від 27 лютого 2020 року під час перебування малолітнього ОСОБА_3 у батька він застосував до нього фізичне насильство та був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 173 КпАП України . Зазначене питання було опрацьовано службою у справах дітей міської ради та розглянуто на комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Кам`янської міської ради 03 вересня 2020 року , на якому були присутні обоє батьків. Під час розгляду зазначеного питання комісією стало відомо , що батько незаконним шляхом перевів дитину на домашню форму навчання з метою чинення перешкод у спілкуванні з матір`ю . Мати дитини зібрала повний перелік документів ,передбачений п.73 постанови Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування,пов`язаної із захистом прав дитини «. Під час розгляду питання про визначення місця проживання дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання батьківських обов`язків,особиста прихильність дитини до кожного з них, стан здоров`я дитини,факти вчинення домашнього насильства стосовно дитини або її присутності та інші вагомі обставини. ОСОБА_2 було зобов`язано привести на засідання комісії малолітнього ОСОБА_3 з метою з`ясування його ставлення до батьків та точки зору щодо визначення місця проживання , але батько хлопчика не привів , мотивуючи його зайнятістю в навчальному закладі . Вважають доцільним визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір`ю ОСОБА_1 ( т.2.а.с. 38 - 39 ) .

Задовольняючи первісний позов ОСОБА_1 та відмовляючи у задоволенні зустрічного позову суд першої інстанції ,допитавши свідків сторін,відхилив доводи відповідача ОСОБА_2 про наявність кращих матеріально-побутових умов у нього порівняно з ОСОБА_1 , оскільки згідно чинного законодавства беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків , особиста прихильність дитини до кожного з них , вік дитини , стан її здоров`я та інші обставини , що мають істотне значення у своїй сукупності . При цьому суд врахував , що ОСОБА_2 на підтвердження своїх доводів надав тільки копію довідки про заробітну плату за період з 01 листопада 2019 року по 30 квітня 2020 року ( а.с. 57 ) , копію довідки про доходи з ПФУ в Дніпропетровській області за період з 01 березня 2020 року по 31 серпня 2020 року ( а.с. 58 ) . Разом з тим , ОСОБА_1 працює та має кімнату у гуртожитку ( а.с. 12) , має задовільні умови для проживання і виховання дитини . Малолітня дитина постійно мешкала з матір`ю , відвідувала навчальний заклад за місцем проживання , ОСОБА_1 не чинить відповідачу перешкод у спілкування з дитиною . Тому в інтересах дитини , з урахуванням її віку , суд вважав необхідним визначити місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_1 та надати дозвіл на реєстрацію місця проживання малолітньої дитини разом з матір`ю без згоди батька дитини.

Згідно з ч. 2, 8, 9 ст. 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ч. 3 ст. 11 даного Закону).

Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до ч. 1 ст. 18, ч. 1 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою ВРУ від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У ч. 1 ст. 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно зі ст. 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

У ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У своєму рішенні від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України» Європейський суд з прав людини зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

У параграфі 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що рівність прав батьків стосовно дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору.

Міжнародні та національні норми права не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

При визначенні місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди, насамперед, мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Нормами ст. 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Згідно з положеннями ч. 1, 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Свобода пересування та вільний вибір місця проживання в Україні гарантовані громадянам України Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

Так, ст. 2 Закону передбачено, що громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені цим Законом. Вільний вибір місця проживання обмежується щодо осіб,які не досягли 14 річного віку (ст.13 Закону). Реєстрація місця проживання особи за заявою законного представника здійснюється за згодою інших законних представників (ст.6 Закону).

Правилами реєстрації місця проживання (п.18),які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 207» Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру « передбачена реєстрація місця проживання малолітніх дітей разом з батьками або їх законними представниками .У разі реєстрації місця проживання батьків за різними адресами місця проживання дитини,яка не досягла 14 років,реєструється разом з одним із батьків за письмовою згодою другого з батьків у присутності особи,яка приймає заяву,або на підставі засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого з батьків (крім випадків,коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування ).

Сімейне законодавство під місцем проживання дитини визначає не конкретну географічну адресу із зазначенням населеного пункту, вулиці та будинку, а саме особу, з якою має проживати дитина. Такою особою може бути один із батьків, баба, дід або інші родичі дитини.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 76 ЦПК України).

Проаналізувавши у повній мірі вищенаведені норми та вивчивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення первісного позову ОСОБА_1 та відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 повністю відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

У ході розгляду справи встановлено і стороною відповідача не спростовано, що у березні 2020 року ОСОБА_2 самостійно і в односторонньому порядку змінив місце проживання дитини, і з цього часу чинить перешкоди у спілкуванні дитини з матір`ю, про що свідчать звернення ОСОБА_1 до правоохоронних органів.

Апеляційний суд виходить з того, що така поведінка ОСОБА_2 свідчить про надання відповідачем переваги своїм батьківськім інтересам над інтересами дитини. Апеляційний суд вважає, що з огляду на те, що батько змінивши місце проживання дитини, хоча і займається вихованням дитини, однак, перешкоджаючи ОСОБА_1 у спілкуванні з сином, позбавляє його як належної опіки і виховання з боку матері, так і порушує їх право на прямі контакти, що суперечить найкращим інтересам дитини.

Верховний Суд у своїй постанові від 12 січня 2022 року у справі № 663/724/19 наголосив на тому, що створювані одним із батьків для іншого протягом тривалого часу перешкоди у вихованні дитини та спілкуванні з нею мають наслідком руйнування зв`язків із сім`єю, до якої належить як батько, так і мати дитини, а отже в такому разі поведінка того із батьків, хто створює перешкоди, суперечить сімейним цінностям та не відповідає найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Як вбачається з копії довідки комунального закладу «Гімназія № 32 « Каменської міської ради № 230 від 16 вересня 2020 року,дитина ОСОБА_3 ,2011 року народження навчається в 3-б класі на сімейній формі навчання (т.1.а.с.16). Окрім вказаної копії довідки,на підтвердження зустрічного позову ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини ,надано : -копію довідки про те,що ОСОБА_2 працює в ПрАТ «Підприємство з іноземними інвестиціями «Інтеркерама», на посаді робітника з благоустрою та його дохід складав за період з 01.11.2019 року по 30.04.2020 року 11 648,87 грн (т.1.а.с.11);-копію довідки від 22.09.2020 року про те,що ОСОБА_3 ,9 років, відвідав лікаря -стоматолога (т.1.а.с.12);-копії виписок з картки,копії результатів лабораторних досліджень (т.1.а.с.13-15);-копію заяви ОСОБА_2 від 10.05.2016 року -бабусі дитини -до органу опіки та піклування про надання допомоги на одержання дозволу проведення лікування та оздоровлення онука (т.1.а.с.17);-копії скріншотів переписок у месенджері ,копію товарного чеку (т.1.а.с.18). Іншіх доказів ОСОБА_2 на підтвердження зустрічного позову не надано.Також,не надано доказів з приводу порушення його прав на спілкування з дитиною . Копії довідок про відвідування стоматолога,результатів обстеження не підтверджують того факту,що ОСОБА_1 не слідкувала за здоров`ям сина.

За змістом ст. 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

Відповідно до ч.3 ст.171 СК України суд має право постановити рішення всупереч думці дитини,якщо цього вимагають її інтереси.

Встановлено ,що у зв`язку з введенням з 24 лютого 2022 року на території України воєнного стану позивач ОСОБА_1 у березні 2022 року виїхала до Польщі,за повідомленням ПОГ «Парус-Метиз» УТГ в Данію. Дитина з батьком ОСОБА_2 також перебувають з березня 2022 року за кордоном в Польщі разом з бабусею та дружиною ОСОБА_2 ,що підтверджено представниками сторін ,як в суді першої інстанції ,так і в апеляційному суді.

Тому ,твердження скаржника ,що судом першої інстанції всупереч ч. 2 ст. 160 СК України, думка дитини ОСОБА_3 не була з`ясована,не є слушними .Крім того,з висновку виконавчого комітету Кам`янської міської ради № 8вих-20/648 від 16 вересня 2020 року вбачається , що ОСОБА_2 було зобов`язано привести на засідання комісії малолітнього ОСОБА_3 з метою з`ясування його ставлення до батьків та точки зору щодо визначення місця проживання , але батько хлопчика не привів , мотивуючи його зайнятістю в навчальному закладі .

Слід зазначити, що сім`я є цінною для розвитку дитини, і коли вона руйнується, батьки, які почали проживати окремо, мають віднайти способи захистити дитину і забезпечити те, що їй потрібно, щоб дитина зростала у благополучній атмосфері, повноцінно розвивалася та не зазнавала негативного впливу. Ситуація, в якій батьки не в змозі віднайти такі способи за взаємним погодженням, потребує втручання органів державної влади, зокрема суду, з метою забезпечення належних стосунків між дитиною й батьками, які є фундаментальними для благополуччя дитини. Дитина потребує уваги, підтримки і любові обох батьків. Дитина є найбільш вразливою стороною під час будь-яких сімейних конфліктів.

При цьому апеляційний суд зауважує, що мати та батько дитини не обмежені у можливості реалізації належного їм права на спілкування з дитиною, вияв турботи стосовно дитини та участь у її вихованні. Вони можуть реалізувати свої права шляхом досягнення домовленості про встановлення часу спілкування з дитиною або за рішенням органу опіки та піклування, або за судовим рішенням.

З огляду на наведене не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що судом неповно з`ясовано усі фактичні обставини справи та не надано належної оцінки наявним у справі доказам.

Виходячи зі змісту вищенаведених норм, проаналізувавши наявні у справі докази та обставини справи, апеляційний суд , зважаючи на те, що батьки не змогли самостійно вирішити спір щодо визначення місця проживання дитини та забезпечити належне доброзичливе спілкування сина з обома батьками, вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визначення місця проживання дитини разом з матір`ю.

Інші наведені в апеляційній скарзі доводи є суб'єктивним тлумаченням представника відповідача обставин справи та законодавства,яке регулює спірні правовідносини та зводяться до переоцінки доказів,яким суд дав належну правову оцінку.

Не надано суду також належних та допустимих доказів того, що мати дитини на думку відповідача , не зможе особисто приділяти дитині належної уваги,бути турботливою матір'ю дитини. Тому, дані ствердження скаржника носять характер припущення.

Ніяких нових обставин, які б давали підстави для проведення апеляційним судом переоцінки доказів, зроблених судом першої інстанції, доводи апеляційної скарги не містять.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, оскільки підстави для скасування судового рішення відсутні, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, то розподіл судових витрат,відповідно до вимог статей 141, 382 ЦПК України,не проводиться.

Керуючись ст.ст. 374,375,381,382 ЦПК України, апеляційний суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Мезенцева Людмила Іванівна, - залишити без задоволення.

Рішення Баглійського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 28 жовтня 2022 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складений 21 березня 2023 року .

Судді:

СудДніпровський апеляційний суд
Дата ухвалення рішення16.03.2023
Оприлюднено27.03.2023
Номер документу109734220
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них

Судовий реєстр по справі —207/1298/20

Постанова від 16.03.2023

Цивільне

Дніпровський апеляційний суд

Зайцева С. А.

Постанова від 16.03.2023

Цивільне

Дніпровський апеляційний суд

Зайцева С. А.

Ухвала від 10.02.2023

Цивільне

Дніпровський апеляційний суд

Зайцева С. А.

Ухвала від 13.01.2023

Цивільне

Дніпровський апеляційний суд

Зайцева С. А.

Ухвала від 13.01.2023

Цивільне

Дніпровський апеляційний суд

Зайцева С. А.

Ухвала від 28.12.2022

Цивільне

Дніпровський апеляційний суд

Зайцева С. А.

Рішення від 28.10.2022

Цивільне

Баглійський районний суд м.Дніпродзержинська

Скиба С. А.

Ухвала від 04.12.2020

Цивільне

Баглійський районний суд м.Дніпродзержинська

Скиба С. А.

Ухвала від 04.12.2020

Цивільне

Баглійський районний суд м.Дніпродзержинська

Скиба С. А.

Ухвала від 03.08.2020

Цивільне

Баглійський районний суд м.Дніпродзержинська

Скиба С. А.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні