Ухвала

від 16.03.2023 по справі 463/44/23

ЛИЧАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №463/44/23

Провадження №1-кс/463/1861/23

У Х В А Л А

16 березня 2023 року слідчий суддя Личаківського районного суду м. Львова ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши клопотання старшого слідчого Першого слідчого відділу (з дислокацією у місті Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, ОСОБА_6 , що погоджене прокурором Львівської обласної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні №62022140110000100 від 21 липня 2022 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

в с т а н о в и в :

слідчий звернувся з клопотанням про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжногозаходу увиді триманняпід вартою строком на 60 днів.

Клопотання мотивує тим, що органом досудового розслідування здійснюється розслідування кримінального провадження №62022140110000100 від 21 липня 2022 року за ч.3 ст.28,ч.4 ст.246,ч.3 ст.365 КК України. Під час досудового розслідування встановлено, що відповідно до лісорубних квитків серії ЛЬ ЛРК № 018417 від 11.11.2022 № 453, ЛЬ ЛРК № 022982 від 01.12.2022 №488 надано дозвіл на проведення у Соснівському лісництві відокремленого виробничого підрозділу «Надлісництво Жовква» державного підприємства «Львівське лісове господарство» Львівського обласного управління лісового та мисливського господарства (далі Соснівське лісництво) вибіркових рубок та відведено у рубку визначену кількість дерев порід «Дуб червоний» та «Дуб звичайний». Лісничий ОСОБА_7 , діючи у складі створеної ним та ОСОБА_8 спільно із ОСОБА_5 організованої групи, у період листопада-грудня 2022 року доручив майстрам лісу ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 здійснити незаконну порубку лісу на ввірених їм лісових ділянках, а забезпечення контролю за проведенням незаконних рубок та їх організацію на місцевості ОСОБА_7 за цих же обставин доручив помічнику лісничого ОСОБА_13 , перевезення незаконно зрубаної деревини із важкодоступних місць до проїжджої частини дороги для її подальшого перевантаження доручив місцевому мешканцю ОСОБА_14 .

На виконання даної вказівки ОСОБА_7 , помічник лісничого ОСОБА_13 , майстри лісу ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 упродовж листопада 2022 року січня 2023 року забезпечили незаконний та безпідставний доступ ОСОБА_8 та ОСОБА_14 , а також працівникам Соснівського лісництва ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 для здійснення незаконної порубки дерев та здійснили незаконну порубку до ступеня припинення росту у кварталі 6 виділі 15, кварталі 32 виділі 19, кварталі 33 виділі 26, кварталі 33 виділі 35 - 138 дерев породи «Дуб червоний», 63 дерев породи «Дуб звичайний», внаслідок чого навколишньому природному середовищу (лісу) заподіяно шкоду у розмірі 3 873 517, 03 грн., що є тяжкими наслідками. Незаконно зрубані дерева ОСОБА_8 упродовж листопада-грудня 2022 року незаконно збув третім особам, а отримані грошові кошти розподілив між учасниками організованої групи відповідно до обсягу виконаних ними протиправних дій.

13.03.2023 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні цих кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 246 КК України.

Санкція ч. 4 ст. 246 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до семи років, та відповідно до положень ст. 12 КК України злочин є тяжким.

Обставини, що дають підстави обґрунтовано підозрювати ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, та доводять, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, крім тримання під вартою не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, підтверджуються наступними матеріалами кримінального провадження, а саме:

-результатами оглядів місць незаконних рубок у кварталі 6 виділі 15, кварталі 32 виділі 19, кварталі 33 виділі 26, кварталі 33 виділі 35 Соснівського лісництва;

-результатами обшуків приміщення Соснівського лісництва, ВВП «Надлісництво «Жовква» та вилученими у їх ході документами щодо відводу дерев у рубку, лісорубними квитками, посадовими інструкціями, наказом про призначення, договорами про повну матеріальну відповідальність;

-результатом обшуку вантажного автомобілю RENAULT PREMIUM д.н.з. НОМЕР_1 з причепом BULTHUIS д.н.з НОМЕР_2 , заповненого незаконно зрубаною деревиною;

- результатами огляду деревини, вилученої під час обшуку вантажного автомобілю RENAULT PREMIUM д.н.з. НОМЕР_1 з причепом BULTHUIS д.н.з НОМЕР_2 , заповненого незаконно зрубаною деревиною;

- речовими доказами вилученою деревиною, автомобілем знаряддям злочину, зрізами з пнів дерев, вилученими під час огляду місць незаконних рубок;

- результатами проведення у кримінальному провадженні НСРД;

- висновками трасологічної, інженерно-екологічної експертиз;

- показаннями свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 та інших;

- іншими матеріали кримінального провадження.

Отримані на даному етапі досудового розслідування відомості задокументовані у відповідний процесуальний спосіб, передбачений КПК України, і вказують на причетність ОСОБА_5 до вчинення зазначеного злочину, при цьому таке цілком узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що наявність «обґрунтованої підозри» у вчинені правопорушення передбачає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що зазначена особа могла вчинити правопорушення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Влох проти Польщі»).

На даному етапі кримінального провадження стороною обвинувачення та слідчим суддею не вирішуються питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення.

Доводячи існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, сторона обвинувачення зауважує про те, що ризиком є дія, яка може вчинятись з високим ступенем ймовірності.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Феррарі Браво проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим лише тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки це є завданням органів досудового розслідування (попереднього слідства).

Також Європейський суд з прав людини у справі «Фокс, Кембел і Гартлі проти Сполученого Королівства» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

На теперішній час щодо особи підозрювано встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3 ч. 1 ст.177 КПК України.

Так, про наявність ризику передбаченого у п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховуватись від органів досудового розслідування та суду свідчить те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання виключно у вигляді позбавлення волі на строк аж до 7 років.

Ризик втечі відповідно до існуючої практики ЄСПЛ є суттєвим при вирішенні питання про застосування найсуворішого запобіжного заходу, водночас у даному провадженні підтверджується як тяжкістю ймовірного покарання так і зібраним значним обсягом доказів причетності ОСОБА_5 до інкримінованих злочинів, які роблять таку ймовірність обґрунтованою.

Про наявність ризику, передбаченого у п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у кримінальному провадженні свідчить те, що підозрюваному відомі анкетні данні та місце проживання свідків у вказаному кримінальному провадженні, що дає змогу останньому впливати на них, для приховування дійсних обставин події. Підозрюваний вчиняв злочин в умовах таємниці, вживаючи заходів для маскування протиправної діяльності під законні рубки. Для цього іншими фігурантами залучались працівники Соснівського лісництва ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , які не були обізнані про незаконність рубок, а також вантажний автотранспорт, належний ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 .

За таких обставин показання свідків під час досудового розслідування і судового розгляду мають нарівні з іншими доказами негативні наслідки для підозрюваного з точки зору можливості доведення його вини у суді. Водночас, суд при винесенні рішення у справі не вправі обґрунтовувати його показаннями наданими свідками слідчому під час досудового розслідування. Таким чином, до моменту допиту свідків у судовому засіданні відносно ОСОБА_5 існуватиме ризик протиправного позапроцесуального впливу на свідків з метою схилити їх до надання вигідних йому показань з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинення злочину. Свідки зі своїми родинами проживають локально у одній місцевості із підозрюваним, тому можливість підозрюваного незаконно впливати на них не виключається і є високоймовірною.

Також, необхідно визнати значним ризик протиправного впливу з боку підозрюваного на інших підозрюваних у кримінальному провадженні. З огляду на те, що здобутими доказами підтверджено факти скоєння означених злочинів у складі організованої групи, ризик не передбаченого законом впливу підозрюваних один на одного, які перебували/перебувають у різного ступеню залежності, з метою узгодження позиції для того, щоб уникнути кримінальної відповідальності за скоєне, чи зменшити її ймовірність, є високим і його потрібно врахувати при вирішення питання про застосування запобіжного заходу.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

У органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що будь-який інший запобіжний захід, не пов`язаний із позбавленням волі, не може забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_5 .

Застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання не забезпечить належної поведінки підозрюваного, не зменшить наявність вищевказаних ризиків та не зможе перешкодити їх реалізації, оскільки зважаючи на особу підозрюваного він не може самоорганізуватися для здійснення належного самоконтролю.

Не можливе і застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді особистої поруки, оскільки на момент повідомлення йому про підозру та звернення до слідчого судді із вказаним клопотанням до органу досудового розслідування не надійшло жодної заяви від осіб, які заслуговують на довіру, про обрання відносно підозрюваного саме такого запобіжного заходу.

Застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, навіть із застосуванням електронних засобів контролю та при забороні підозрюваному цілодобово залишати житло не зможе унеможливити вчинення ним кримінальних правопорушень (злочинів). Викладене вище унеможливлює застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Єдиним запобіжним заходом, який здатен забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та унеможливить реалізацію викладених вище ризиків є запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Крім того, відповідно до ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для запобігання вчиненню підозрюваним дій, які є ризиками у кримінальному провадженні.

Водночас, навіть максимальний розмір застави, визначений п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, з огляду на характеристику особи підозрюваного, тяжкість і характеристику злочинів та встановлені ризики не здатен у повній мірі забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання покладених на нього обов`язків. Крім того, слід зважати, що інкримінованими злочинами заподіяно збитків на суму 3 873 517, 03 грн. (три мільйони вісімсот сімдесят три тисячі п`ятсот сімнадцять грн. 03 коп.). Водночас, увесь обсяг шкоди, заподіяної внаслідок інкримінованих учасникам організованої групи злочинів, інкримінується ще 8 підозрюваним.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно. З огляду на розмір збитків, спричинених в результаті інкримінованих ОСОБА_5 злочинів, наявність у власності нерухомого майна: двох земельних ділянок та двох легкових автомобілів слід дійти висновку про достатність для забезпечення виконання покладених на нього обов`язків застави у розмірі 161 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 432 124 грн.

Оцінка всіх обставин справи, віку, стану здоров`я, відомостей про особу підозрюваного переконує, що застосування інших, більш м`яких запобіжних заходів не буде достатнім для попередження визначених вище ризиків. Тримання під вартою щодо ОСОБА_5 є виправданим і узгоджується з вимогами норм кримінального процесуального закону та правовими позиціями Європейського суду з прав людини.

Відповідно до п. 8 Рекомендацій Ради суддів України щодо роботи суддів в умовах воєнного стану від 02.03.2022 слідчі судді під час розгляду клопотань про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою під час воєнного стану повинні враховувати, що військова агресія проти України є ризиком, передбаченим ст. 177 КПК України, оскільки якісно погіршує криміногенну обстановку і суттєво обмежує можливості виконання органами державної влади своїх повноважень.

Ураховуючи викладене вище, в органу досудового розслідування є всі достатні та обґрунтовані підстави вважати, що будь-який інший запобіжний захід, не пов`язаний з позбавленням волі, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_5 , тому останньому необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Прокурор в судовому засіданні клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою підтримав, пояснив, що на його думку необхідність взяття під варту підозрюваного є обґрунтованою та підтверджується матеріалами клопотання, менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам.

Підозрюваний та його захисник під час розгляду клопотання заперечили причетність підозрюваного до інкримінованих дій.

Захисник вважає, що підозра у підбурюванні до незаконної вирубки лісу його довірителю наданими до клопотання доказами не підтверджується. Він не затримувався із краденим лісом, у нього не вилучалися жодні кошти. Його довіритель дійсно був знайомий із ОСОБА_22 та ОСОБА_23 , але до вирубки лісу жодного відношення не має. Тому клопотання про обрання запобіжного заходу не підлягає до задоволення. Якщо ж слідчий суддя прийде до протилежного висновку то просить врахувати, що він працює, має міцні соціальні зв`язки, зокрема він постійне місце проживання, на утриманні неповнолітню дитину, тяжко хвору дружину , сам хворіє і потребує оперативного втручання, яке йому призначено наступного тижня. Тому вважає, що на час слідства з метою виконання завдань кримінального провадження і встановлення істини йому достатнього обрати запобіжний захід у виді особистого зобов`язання.

Заслухавши пояснення прокурора, захисника, підозрюваного, оглянувши та перевіривши надані матеріали клопотання, слідчий суддя прийшов до наступних висновків.

З матеріалів подання вбачається, що в провадженні Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, перебуває кримінальне проводження, внесене до Єдиного реєстру досудового розслідування за № 62022140110000100 від 21 липня 2022 року за ч.3 ст.28, ч.4 ст.246, ч.3 ст.365 КК України.

У відповідності до положень ч.1 ст.194 КПК України визначено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінальногопровадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно положень ст.177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до п. с ч.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема: c) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Як бачимо, одною з підстав правомірного обмеження права на свободу й особисту недоторканність у кримінальному провадженні є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово тлумачив термін «обґрунтована підозра» і робив висновки про наявність чи відсутність такої у конкретних справах. Так, у п. 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», ЄСПЛ вказує: Суд повторює, що термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчините правопорушення (див. рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" (Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom) від 30 серпня 1990 року, п.32, Series A, № 182).

При розгляді даного клопотання слідчий суддя вважає, що слідчий та прокурор довів обґрунтованість підозри висунутої підозрюваному.

Так, обґрунтованість підозри висунутої ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 246 КК України, та доводять, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, крім тримання під вартою не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, підтверджуються наступними матеріалами кримінального провадження, а саме: результатами оглядів місць незаконних рубок у кварталі 6 виділі 15, кварталі 32 виділі 19, кварталі 33 виділі 26, кварталі 33 виділі 35 Соснівського лісництва; результатами обшуків приміщення Соснівського лісництва, ВВП «Надлісництво «Жовква» та вилученими у їх ході документами щодо відводу дерев у рубку, лісорубними квитками, посадовими інструкціями, наказом про призначення, договорами про повну матеріальну відповідальність; результатом обшуку вантажного автомобілю RENAULTPREMIUM д.н.з. НОМЕР_1 з причепом BULTHUIS д.н.з НОМЕР_2 , заповненого незаконно зрубаною деревиною; результатами огляду деревини, вилученої під час обшуку вантажного автомобілю RENAULTPREMIUM д.н.з. НОМЕР_1 з причепом BULTHUIS д.н.з НОМЕР_2 , заповненого незаконно зрубаною деревиною; речовими доказами вилученою деревиною, автомобілем знаряддям злочину, зрізами з пнів дерев, вилученими під час огляду місць незаконних рубок; результатами проведення у кримінальному провадженні НСРД; висновками трасологічної, інженерно-екологічної експертиз, якими підтверджено, що виявлені дерева є одним цілим із виявленими пнями на місці рубки і визначено вартість заподіяної шкоди; показаннями свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 ; іншими матеріали кримінального провадження в тому числі розсекреченими протоколами негласних слідчих ( розшукових) дій, - аудіо-, відео контролю особи, у яких наявні відомості про скоєння інкримінованих злочинів групою осіб, в тому числі із залученням підозрюваного.

При цьому слідчий суддя вважає, що наведені докази можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити інкриміновані правопорушення у групі осіб.

Разом з тим, дійсно у матеріалах клопотання відсутні переконливі докази на обґрунтування своєння інкримінованого злочину ОСОБА_5 у складі організованої групи, оскільки матеріали НСРД, які долучено як доказ цього, містять інформацію про спілкування по телефону особи на ім`я ОСОБА_24 з іншими підозрюваними, але що саме цією особою є підозрюваний ОСОБА_5 , як і телефон якого здійснювалися ці розмови доказів не надано.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років. При цьому КПК України передбачає обрання запобіжного заходу по кожному провадження самостійно, незалежно від наявності такого у іншому провадженні.

При вирішенні питання обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_5 слідчий суддя погоджується із доводами слідчого та прокурора про те, що існують ризики, передбачені ст.177 КПК України.

Зокрема,обґрунтованими єдоводи слідчогопро те,що підозрюванийзможе переховуватисьвід досудовогослідства ісуду, оскільки, злочин, у вчиненні якого він підозрюється належить до тяжких, передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк до 7 років. Слідчий суддя погоджується із доводами, що підозрюваний усвідомлюючи те, що у випадку доведеності винуватості у скоєному, йому загрожує покарання у виді позбавлення волі на тривалий термін. Вказане саме по собі свідчить про наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України щодо переховування підозрюваного від органів досудового розслідування як на території України, так і поза її межами, з метою уникнення покарання у разі визнання його винним у злочині, у вчиненні якого він підозрюється.

Обґрунтованим є також ризик того, що перебування на волі підозрюваного не виключає можливість впливати на свідків, понятих та експертів у кримінальному провадженні, залякувати їх, спонукаючи до зміни показів та висновку експерта, а також схиляння їх до дачі завідомо неправдивих показань.

Окрім цього слідчий суддя також погоджується з тим, що ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, може впливати на викривлення значимих даних для кримінального провадження шляхом підкупу, погроз, тиску на учасників/сторін кримінального провадження, підшукувати осіб, що можуть надати вигідні для нього неправдиві показання і таким чином чинити протидію розслідуванню кримінального провадження.

Отже, виходячи з того, що існують ризики, передбачені ст.177 КПК України слідчий суддя погоджується із доводами слідчого про необхідність обрання до підозрюваного запобіжного заходу, який буде сприяти виконанню ним процесуальних обов`язків.

Разом з тим, у відповідності до положень ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Аналізуючи доводи прокурора, слідчий суддя не погоджується із тим, що інші, більш м`які запобіжні заходи не можуть забезпечити належну поведінку затриманого та виконання ним обов`язків, передбачених ст.177 КПК України.

Так, у справі «Бузаджі проти Республіки Молдова» [ВП] (Buzadji v. the Republic of Moldova) [GC], пункти 86-91 ЄСПЛ вказав, що домашній арешт з огляду на його рівень і напруженість вважається позбавленням свободи у розумінні статті 5 Конвенції.

З врахуваннямтого,що із долучених захистом доказів вбачається, що підозрюваний має постійне місце проживання, працює, утримує неповнолітню дружину та хвору дружину, сам хворіє і потребує оперативного втручання, яке згідно наданих медичних документів запланованого наступного тижня, слідчий суддя не вбачає підстав для обрання підозрюваному найтяжчого запобіжного заходу, а тому йому слід обрати запобіжний захід у виді арешту у нічний час доби, який фактично обмежує свободу пересування підозрюваного і з врахуванням покладених на нього обов`язків відповідатиме меті і завданням запобіжного заходу.

А тому клопотання слід задоволити частково і до підозрюваного слід застосувати запобіжний захід у виді домашнього арешту по місцю фактичного проживання.

Керуючись вимогами статей 177, 178, 183, 186, 194, 196, 197, 395 КПК України, -

у х в а л и в :

клопотання слідчого задоволити частково.

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді домашнього арешту, заборонивши йому залишати житло за місцем його фактичного проживання: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора або суду протягом періоду з 22:00 год. до 07:00 год.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора за викликом;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора;

- повідомляти слідчого, прокурора про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та ОСОБА_21 , іншими підозрюваними у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_25 , ОСОБА_13 , ОСОБА_8 , ОСОБА_14 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Строк дії ухвали становить шістдесят днів.

Строк запобіжного заходу ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з часу проголошення ухвали 16 березня 2023 року 12 год 30 хв.

Ухвалу передати в відділ поліції за місцем проживання для негайного виконання і постановки на облік підозрюваного, про що необхідно повідомити слідчого. Контроль за виконанням даної ухвали покласти на старшого слідчого Першого слідчого відділу (з дислокацією у місті Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, ОСОБА_6 .

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складено 21 березня 2023 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1