Постанова

від 21.03.2023 по справі 910/11/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" березня 2023 р. Справа№ 910/11/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Чорногуза М.Г.

Агрикової О.В.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС»

на рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2022

у справі № 910/11/22 (суддя В.П. Босий)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Престо»

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»

про стягнення 29 841,62 грн, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2022 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС» (далі також - ПрАТ «СК«АРКС») звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Престо» (далі також - ТОВ «Престо») про стягнення 29 841,62 грн відшкодування різниці між страховою виплатою та фактичним розміром завданої шкоди.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2022 залучено до участі у справі Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС».

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.11.2022 у справі № 910/11/22 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції вмотивовано положеннями ст.ст. 22, 993, 1166, 1188, 1192, 1194 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування», ст.ст. 22, 29, 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та правовими висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц та у постанові Верховного Суду від 03.09.2018 у справі №464/1937/16-ц.

Суд першої інстанції виходив з відсутності фактичних та правових підстав для покладення на ТОВ «Престо» обов`язку з відшкодування майнової шкоди, завданої його працівником у результаті ДТП у межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, сплаченою страховиком ТОВ «Престо», з огляду на недоведеність ПрАТ «СК«АРКС» законності здійснення Приватним акціонерним товариством «Страхова група «ТАС» страхового відшкодування у розмірі меншому, ніж вартість відновлювального ремонту майна, що постраждало внаслідок ДТП.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог за апеляційною скаргою, ПрАТ «СК«АРКС» вказує на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Скаржник, зокрема, зазначає, що висновки суду першої інстанції стосовно того, що у ТОВ «Престо» не виникло обов`язку відшкодувати майновий збиток, завданий його працівником у результаті ДТП не відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 03.12.2020 у справі №352/1384/18, в якій судом касаційної інстанції наголошується, що за умови встановлення судом обставин перевищення вартості матеріального збитку, завданого в результаті ДТП, розміру страхового відшкодування здійсненого страховиком особи, винної у ДТП, то різниця між фактичним розміром понесених витрат та отриманим страховим відшкодуванням покладається на винну особу.

Крім того, зауважує, що наявними у справі доказами підтверджується вартість відновлювального ремонту, як і здійсненого позивачем страхового відшкодування у розмірі 85 825,00 грн.

Також скаржник підкреслює, що ПрАТ «СГ «ТАС» правомірно здійснено виплату страхового відшкодування з урахування коефіцієнту зносу замінених складових 0,4392, а саме, у розмірі 55 983,38 грн, що відповідає Методиці товарознавчої експертизи колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003, втім, судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги пояснення третьої особи у цій частині, долучені до матеріалів справи.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.12.2022 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Разіної Т.І., Чорногуза М.Г.

Як вбачається з матеріалів апеляційної скарги, остання була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2022 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/11/22. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» на рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2022 у справі № 910/11/22 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

11.01.2023 матеріали справи № 910/11/22 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/151/23 від 12.01.2023 у зв`язку із перебуванням судді Разіної Т.І., яка входить до складу колегії суддів у відпустці з 12.01.2023, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/11/22.

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.01.2023 апеляційну скаргу у справі № 910/11/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Чорногуза М.Г., Агрикової О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2023 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» на рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2022 у справі № 910/11/22 залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги.

20.01.2023 на електронну пошту Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, у якій викладено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, обґрунтоване отриманням оскаржуваного рішення засобами поштового зв`язку лише 28.11.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2023 поновлено Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «АРКС» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2022 у справі № 910/11/22 та відкрито апеляційне провадження. Розгляд апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» на рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2022 у справі № 910/11/22 ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач скористався правом, наданим ст. 263 ГПК України, подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Представник ТОВ «Престо» наголошує, що заявлена ПрАТ «СК«АРКС» сума до відшкодування не обґрунтована жодними доказами; СК «ТАС» неправомірно частково здiйснила виплату страхового відшкодування у розмірі 55 983,38 грн; в матеріалах справи не міститься Звіту про оцінку КТЗ на підтвердження виплаченої СК «ТАС» суми страхового відшкодування з урахуванням нібито коефіцієнту фізичного зносу; відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів фізичний знос ТЗ Аудi, д.н.з. НОМЕР_1 дорівнює нулю; покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить метi інституту страхування цивільно-правової відповідальності; пiдстави для апеляційного оскарження взагалі відсутні.

Згідно з ч. 10 ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено місцевим судом та підтверджується матеріалами справи, 08.05.2020 між ПрАТ «Страхова компанія «АРКС» (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» №56806а0км (надалі - «Договір»), об`єктом страхування за яким є майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом, зокрема, автомобілем Audi A3, реєстраційний номер НОМЕР_2 , на випадок настання страхових випадків, зокрема, пошкодження чи знищення транспортного засобу, його окремих складових частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП.

20.09.2020 об 11:30 год. водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Богдан А09202, реєстраційний номер НОМЕР_3 , у м. Києві по вул. Щербаківського, не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного бокового інтервалу та здійснив наїзд на припаркований автомобіль Audi A3, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Вказана ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_2 п. 13.1 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 13.11.2020 у справі №761/32837/20.

Згідно з рахунком-фактурою №65180 від 22.09.2020 та актом виконаних робіт №56804 від 26.10.2020, які складені СТО, вартість відновлювального ремонту автомобіля Audi A3, реєстраційний номер НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження при спірному ДТП, склала 85 825,00 грн.

На підставі страхового акту №ARX2629157 від 24.09.2020 ПрАТ «Страхова компанія «АРКС», виконуючи свої зобов`язання за Договором, здійснило відшкодування завданої страхувальнику шкоди у розмірі 85 825,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №707940 від 25.09.2020 на суму 73 550,00 грн та зазначеним страховим актом, оскільки із його змісту вбачається, що сума у розмірі 12 275,00 грн була відшкодована шляхом взаємозаліку по несплаченим платежам за Договором.

Оскільки цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля Богдан А09202, реєстраційний номер НОМЕР_3 , водієм якого скоєно ДТП, була застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ТАС» згідно договору (полісу) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР/7955974, позивач звернувся до нього із заявою №8902/18/ЦВ від 06.11.2020 про виплату страхового відшкодування у розмірі 85 825,00 грн.

Відповідно до платіжного доручення №144044 від 09.12.2020, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ТАС» здійснило виплату ПрАТ «Страхова компанія «АРКС» страхового відшкодування у розмірі 55 983,38 грн.

ПрАТ «Страхова компанія «АРКС» звернулося до ТОВ «Престо» з претензією про відшкодування шкоди в порядку регресу №0017458/НС від 22.03.2021, в якій просило здійснити виплату страхового відшкодування у розмірі 29 841,62 грн на підставі ст. 1194 Цивільного кодексу України.

Відмова Товариства у здійсненні страхового відшкодування у розмірі 29 841,62 грн зумовила звернення ПрАТ «СК«АРКС» із позовом до суду.

Заперечуючи проти вимог, представник ТОВ «Престо» вказує на недоведеність вимог про стягнення страхового відшкодування, зокрема в частині розміру страхового відшкодування здійсненого ПрАТ «Страхова компанія «АРКС» на користь власника пошкодженого в результаті ДТП автомобіля марки Audi A3, реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами 1, 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Нормою ст. 1172 ЦК України визначено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Разом з тим, правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про страхування» встановлено види обов`язкового страхування, одним із яких є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Системний аналіз положень цього Закону дає підстави для висновку, що в момент укладення договору обов`язкового страхування страховик приймає на себе зобов`язання відповідати перед невизначеним і невідомим заздалегідь колом осіб за майнову шкоду, завдану цим особам страхувальником відповідальності, тобто приймає на себе фінансові ризики виплати відшкодування завданої страхувальником іншій особі майнової шкоди.

За змістом ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Як підтверджується матеріалами справи, 21.09.2020 ОСОБА_1 звернулась до ПрАТ «СК«АРКС» із заявою про подію та щодо виплати за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу. Страховою компанією у справі, розпочатій за заявою страхувальника, присвоєно №1.003.20.0017458 та зафіксовано завдання автомобілю марки Audi A3, реєстраційний номер НОМЕР_2 механічних пошкоджень в результаті ДТП.

Відповідно до акту огляду транспортного засобу по справі №1003.20.0017458 від 21.09.2020 ДП «Ауді Центр Віпос» обрано як СТО для проведення відновлювального ремонту автомобіля марки Audi A3, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Як убачається із ремонтної калькуляції №1.003.20.0017458 від 22.09.2020 загальна вартість ремонтних робіт автомобіля марки Audi A3, реєстраційний номер НОМЕР_2 , пошкодженого в результаті ДТП, становить 85 852,00 грн.

ДП «Ауді Центр Віпос» виставлено рахунок від 22.09.2020 №0000065180 на загальну суму 85 825,00 грн.

Актом виконаних робіт №0000056804 від 26.10.2020 підтверджується виконання робіт з проведення відновлювального ремонту автомобіля марки Audi A3, реєстраційний номер НОМЕР_2 на загальну суму 85 825,00 грн.

Відповідно до розрахунку страхового відшкодування від 24.09.2020 розмір страхового відшкодування за договором добровільного страхування №56806а0км від 08.05.2020 за страховим випадком - ДТП, що мала місце 20.09.2020 у м. Києві за адресою вул. Щербаківського, буд. 59А, за участю застрахованого об`єкта - автомобіля марки Audi A3, реєстраційний номер НОМЕР_2 , становить 85 825,00 грн.

Пунктом 28.28. договору добровільного страхування №56806а0км від 08.05.2020 встановлено, що у випадку сплати страхового платежу частинами згідно з розділом 17 Договору, страховик має право здійснити страхове відшкодування за вирахуванням різниці між повним страховим платежем за договором, вказаним у п.13 договору, та фактично сплаченим за договором страховим платежем.

Пунктом 13 договору добровільного страхування №56806а0км від 08.05.2020 сторони погодили розмір страхового платежу на рівні 24 549,00 грн.

Пунктом 17 договору добровільного страхування №56806а0км від 08.05.2020 встановлено оплату двома платежами: 12 275,00 грн до 14.05.2020, 12 275,00 до 13.11.2020.

Зі страхового акту №ARX2629157 від 24.09.2020 вбачається, що перший страховий платіж надійшов на рахунок ПрАТ «СК«АРКС» 15.05.2020. Також, зі страхового акту вбачається, що сума несплачених страхових платежів становить 12 275,00 грн та, з посиланням на умови діючого законодавства та умови договору, ПрАТ «СК«АРКС» вирішено зменшити суму страхового відшкодування на суму несплачених страхових внесків, відповідно, належна до сплати сума страхового відшкодування становить 73 550,00 грн.

Як підтверджується платіжним дорученням №707940 від 25.09.2020 ПрАТ «СК«АРКС» перераховано на рахунок ДП «Ауді центр віпос» страхове відшкодування згідно акту №ARX2629157 у розмірі 73 550,00 грн.

Надаючи оцінку наведеним обставинам справи, колегія суддів виходить з того, що на момент здійснення страхової виплати, у ПрАТ «СК«АРКС» як страховика за договором добровільного страхування №56806а0км від 08.05.2020 існувало грошове зобов`язання перед Страхувальником у розмірі 85 825,00 грн у вигляді страхової виплати за страховим випадком, натомість, у Страховика існувало зустрічне грошове зобов`язання за цим же договором у вигляді сплати на користь Страховика страхового платежу у розмірі 12 275,00 грн.

Статтею 598 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 601 ЦК України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Стаття 602 ЦК України встановлює випадки недопустимості зарахування зустрічних вимог. Так, не допускається зарахування зустрічних вимог:1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю; 2) про стягнення аліментів; 3) щодо довічного утримання (догляду); 4) у разі спливу позовної давності; 4-1) за зобов`язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом; 5) в інших випадках, встановлених договором або законом.

Отже, враховуючи ст.ст. 598, 601, 602 ЦК України, а також умови п. 28.8 договору добровільного страхування №56806а0км від 08.05.2020 та наявність між страховиком та страхувальником зустрічних грошових зобов`язань за договором добровільного страхування №56806а0км від 08.05.2020, колегія суддів приходить до висновку, що в результаті здійсненого ПрАТ «СК«АРКС» зарахування зустрічних вимог грошове зобов`язання Страхувальника ( ОСОБА_1 ) у вигляді сплати на користь Страховика страхового платежу у розмірі 12 275,00 грн припинилось, як і грошове зобов`язання ПрАТ «СК«АРКС» перед Страхувальником у вигляді страхової виплати за страховим випадком у розмірі 12 275,00 грн.

Відповідно, розмір страхової виплати, фактично перерахованої ПрАТ «СК«АРКС» в рахунок відновлювального ремонту автомобіля марки Audi A3, реєстраційний номер НОМЕР_2 становить 73 550,00 грн.

Натомість, оскільки загальна вартість відновлювального ремонту становить 85 825,00 грн, що підтверджується ремонтною калькуляцією №1.003.20.0017458 від 22.09.2020 та виставленим ДП «Ауді Центр Віпос» рахунком від 22.09.2020 №0000065180, то вартість ремонту у розмірі 12 275,00 грн сплачено безпосередньо Страхувальником ( ОСОБА_1 ).

За змістом статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Переглядаючи спір, колегія суддів виходить з того, що у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди.

Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.

Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Судувід 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18).

Позивач (який є страховиком потерпілої особи) виконав свої зобов`язання за договором добровільного страхування відповідно до умов, визначених у ньому, здійснивши відшкодування завданих збитків у розмірі 73 550,00 грн. Відповідно, саме у цій частині набув права вимоги до страховика заподіювача шкоди (ПрАТ «СГ «ТАС») у деліктному зобов`язанні, тобто відбулася заміна кредитора у деліктних відносинах, що виникли у зв`язку із завданням шкоди працівником ТОВ «Престо», в порядку суброгації.

Відносини ж між відповідачем та його страховиком (ПрАТ «СГ «ТАС») регулюються умовами, визначеними у договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та правилами статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно з частиною першою зазначеної статті у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ПрАТ «Страхова група «ТАС» страхове відшкодування було виплачено ПрАТ «Страхова компанія «АРКС» у розмірі 55 983,38 грн з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, який розрахований на підставі п. 7.39 (б) Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, що затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана оплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У зв`язку із заміною сторони кредитора у деліктному правовідношенні у межах фактичних витрат до позивача перейшло право вимоги у відповідній частині до відповідача, оскільки страхова виплата страховика відповідача є недостатньою для повного відшкодування завданої ним шкоди.

Отже, за змістом статті 993 ЦК України у системному зв`язку зі статтею 990 цього Кодексу та статтею 27 Закону України «Про страхування» можна дійти висновку про те, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди у межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 03.09.2018 у справі № 464/1937/16-ц (провадження № 61-4756св18).

Оскільки за нормами ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, і позов заявлено ПрАТ «СК«АРКС» безпосередньо до роботодавця заподіювача шкоди, а не до його страховика - Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС», саме на ПрАТ «СК«АРКС» покладається обов`язок довести те, що ПрАТ «СГ «ТАС» здійснюючи страхове відшкодування за претензією №8902/18/ЦВ від 06.11.2020 у розмірі 55 983,38 грн та застосовуючи коефіцієнт зносу замінених складових у розмірі 0,4392 діяло в межах чинного законодавства та умов, укладеного між ним та ТОВ «Престо» договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України від 03.06.2020 №АР7955974.

Відповідно до п. 1.3. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, що затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003 (далі також - Методика), вимоги Методики є обов`язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб`єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб`єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб`єктами цивільно-правових відносин.

Згідно з ч. 1 ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Відповідно, колегія суддів приходить до висновку, що застосування Методики в частині визначення коефіцієнту фізичного зносу є обов`язковим.

Так, згідно із п. 7.38 Методики значення коефіцієнту фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує:

5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД;

7 років - для інших легкових КТЗ;

3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД;

4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів;

5 років - для мототехніки.

Відповідно до п. 7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів винятками стосовно використання зазначених вимог є:

а) КТЗ експлуатується в інтенсивному режимі (фактичний середньорічний пробіг щонайменше вдвічі більший за середньорічний нормативний);

б) складові частини кузова та оперення кузова, кабіни, рами КТЗ відновлювали ремонтом (крім випадків, що однозначно свідчать про усунення експлуатаційних пошкоджень (наприклад, усунення сколів ЛФП на лицьових поверхнях кузова, усунення деформації методом видалення вм`ятин без пофарбування складової частини));

в) складові частини каркасу кузова, оперення кузова, кабіни та рами мають наскрізну корозію, що призвело до зниження витривалості і міцності матеріалу виготовлення цієї складової частини (складових частин) КТЗ;

г) складові частини кузова, кабіни, рами КТЗ мають пошкодження у вигляді деформації, за винятком таких, що підпадають під визначення експлуатаційних пошкоджень відповідно до пункту 1.6 розділу І цієї Методики;

ґ) КТЗ експлуатувався в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4 до цієї Методики.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, строк експлуатації КТЗ пошкодженого автомобіля Audi A3, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2015 року випуску, на момент ДТП не перевищував 7 років, при цьому в матеріалах справи не міститься будь-яких доказів того, що складові частини кузова, кабіни, рами автомобіля Audi A3, реєстраційний номер НОМЕР_2 , відновлювали ремонтом до настання спірної ДТП.

Отже, підстави вважати правомірним виплату страховиком відповідача позивачу витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням його зносу, розрахованого на підставі п. 7.39 (б) Методики, відсутні.

Висновки суду першої інстанції у цій частині є мотивованими. Натомість, ПрАТ «СК«АРКС» не надано жодних доказів правомірності застосування ПрАТ «СГ «ТАС» п. 7.39 (б) Методики.

Колегія суддів також відхиляє доводи заявника апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги пояснення третьої особи щодо застосування п. 7.36 (б) Методики, оскільки судом навпаки оцінено подані ПрАТ «СГ «ТАС» докази та виявлено невідповідність здійсненого нарахування вимогам Методики.

Колегія суддів підкреслює, що зроблені страховою компанією у страховому акті розрахунки не є обов`язковими для суду та перевіряються судом відповідно до вимог ст.ст. 73-79 ГПК України.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

В силу приписів ст. 22, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у спорах, пов`язаних з відшкодуванням шкоди за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів норми Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є спеціальними.

Тобто, страховик винної у ДТП особи, зобов`язаний відшкодувати завдані останньою збитки третій особі (у даному випадку - позивачу) в обсязі, визначеному Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та відповідно до договору страхування, укладеному з особою, що застрахувала свою цивільно-правову відповідальність.

За встановленого, колегія суддів приходить до висновку, що страховик відповідача, виплативши позивачу страхове відшкодування у розмірі 55 983,38 грн, виконав свої зобов`язання не в повному обсязі, враховуючи, що вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля становить 85 825,00 грн, страхова сума за полісом №АР/7955974 - 130 000,00 грн, франшиза за ним - 0 (нуль) грн, а ПрАТ «СК«АРКС» набув права вимоги до страховика заподіювача шкоди у розмірі 73 550,00 грн, здійснивши відшкодування шкоди завданої в результаті ДТП автомобілю страхувальника.

Відповідно, відсутні правові підстави для застосування ст. 1194 ЦК України та покладення на ТОВ «Престо» заявленої до стягнення шкоди у розмірі 29 841,62 грн.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи зазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що судове рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доказів і доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Слід зазначити, що усі доводи Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС», викладені у апеляційній скарзі, були ретельно досліджені колегією суддів і наведених вище висновків щодо відсутності підстав для задоволення позову, не спростовують.

Колегією суддів також надано оцінку іншим доводам Товариства з обмеженою відповідальністю «Престо», викладеним у відзиві на апеляційну скаргу, зокрема про те, що заявлена ПрАТ «СК«АРКС» сума до відшкодування не обґрунтована жодними доказами, а покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить метi інституту страхування цивільно-правової відповідальності, як і щодо відсутності пiдстав для апеляційного оскарження. Втім, згадані доводи ТОВ «Престо» також не знайшли свого підтвердження під час апеляційного провадження та відхиляються судом як необґрунтовані.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» на рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2022 у справі №910/11/22 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2022 у справі №910/11/22 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/11/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді М.Г. Чорногуз

О.В. Агрикова