Постанова

від 23.03.2023 по справі 127/10458/22

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/10458/22

Провадження № 22-ц/801/534/2023

Категорія: 76

Головуючий у суді 1-ї інстанції Ан О. В.

Доповідач:Шемета Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2023 рокуСправа № 127/10458/22м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої судді Шемети Т. М. (суддя-доповідач),

суддів Ковальчука О. В., Сала Т. Б.,

секретар судового засідання Куленко О. В.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач (особа,яка подалаапеляційну скаргу) Комунальний заклад «Вінницький регіональний центр з фізичної культури і спорту осіб з інвалідністю «Інваспорт»,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судовихзасідань №4цивільну справуза апеляційноюскаргою Комунальногозакладу «Вінницькийрегіональний центрз фізичноїкультури іспорту осібз інвалідністю«Інваспорт» нарішення Вінницькогоміського судуВінницької областівід 16вересня 2022року,ухвалене ускладі судді Ан О. В. в м. Вінниці, дата складення повного судового рішення відповідає даті його постановлення,-

в с т а н о в и в :

20травня2022року ОСОБА_1 звернувсядосудузпозовомдоКЗ«Вінницькийрегіональний центрз фізичноїкультури іспорту осібз інвалідністю«Інваспорт» про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду та відшкодування моральної шкоди, у якому висував вимогу стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 01 січня 2021 року по 20 травня 2022 року у сумі 76 680,06 грн, та моральну шкоду у розмірі 30 000 грн.

Позовна заявамотивована тим,що постановою Вінницького апеляційного суду від 24грудня 2019 року, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 18травня2020 року, визнано незаконним та скасовано наказ відповідача № 71-к від 14 грудня 2018 року «Про звільнення ОСОБА_1 п. 4 ст. 40 КЗпП України, поновлено його на посаді сторожа комунального закладу та стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 12 грудня 2018 року по 24 грудня 2019 року, в розмірі 56 791, 86 грн. Рішення суду в частині поновлення позивача на роботі та стягнення середнього заробітку в межах платежу за один місяць допущено до негайного виконання.

Рішення в частині стягнення середнього заробітку було виконано, однак постанова Вінницького апеляційного суду в частині поновлення позивача на посаді сторожа відповідачем досі не виконана. Державним виконавцем на відповідача неодноразово накладались штрафи. Однак рішення суду відповідачем не було виконано, тому 06 травня 2020 року Вінницьким ВП ГУНП у Вінницькій області відносно відповідача порушено кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України (невиконання судового рішення), в якому позивача визнано потерпілим.

Він уже звертався до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, та рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 20 січня 2021 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 21 травня 2021 року, з відповідача на його користь було стягнуто середній заробіток за період з 25грудня2019 до 31грудня2020 в сумі 56 128, 92 грн, вирішено питання про судові витрати.

Відповідач продовжує умисно ухилятись від виконання постанови суду в частині поновлення позивача на роботі, тому він змушений знову звернутись до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника в порядку ст. 236 КЗпП України за період 01 січня 2021 року по 20 травня 2022 року.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 16 вересня 2022 року позов задоволено частково: стягнуто з КЗ «Вінницький регіональний центр з фізичної культури і спорту осіб з інвалідністю «Інваспорт» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 01січня2021 року по 20 травня 2022 у сумі 76 680 грн 06 коп. Вирішено питання про стягнення судових витрат.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції свій висновок мотивував тим, що наявність рішення суду про поновлення позивача на роботі, яке відповідачем по даний час не виконано, в силу ст. 236 КЗпП України є підставою для стягнення з останнього на користь позивача середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

Не погоджуючисьз вказанимрішенням суду в частині задоволення позовних вимог,відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповноту з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду, відмовити в задоволенні позову, повернути судовий збір, а також скасувати видані виконавчі листи, якщо такі видавались.

Основні доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судове рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі не може бути виконаним, оскільки рішенням Вінницької обласної ради 39 сесії 7 скликання від 26 вересня 2019 року № 864 була проведена повна реорганізація КУ «ІНВАСПОРТ», 17.03.2020 року затверджено новий штатний розпис, в якому відсутня посада сторожа чи охоронця, що унеможливлює поновити позивача на роботі. 12 листопада 2020 року видано постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 61153802 про поновлення на роботі ОСОБА_1 за виконавчим листом №127/2006/19 виданим 31.01.2020 року, який повернуто органу, що його видав. Станом на 20.05.2022 року постанова про закриття виконавчого провадження не оскаржена та не скасована, провадження не поновлено, жодного кримінального провадження за невиконання судового рішення не має.

17 лютого 2023 року ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

У судовому засіданні у суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 викладене у відзиві підтримав.

Представник КЗ«Вінницькийрегіональний центрз фізичноїкультури іспорту осібз інвалідністю«Інваспорт» до апеляційного суду не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали та обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За змістомст. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення відповідає вимогам закону.

По справі встановлено наступні обставини:

-Наказом № 71-к від 14 грудня 2018 року ОСОБА_1 звільнений з посади сторожа згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку з прогулом без поважних причин.

-Постановою Вінницького апеляційного суду від 24 грудня 2019 року, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 18 травня 2020 року, визнано незаконним та скасовано наказ відповідача № 71-к від 14 грудня 2018 грудня «Про звільнення ОСОБА_1 п. 4 ст. 40 КЗпП України. Позивача поновлено на посаді сторожа та стягнуто з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14 грудня 2018 року по день ухвалення рішення 24 грудня 2019 року, в розмірі 56791,86 грн. Рішення суду в частині поновлення позивача на роботі та стягнення середнього заробітку в межах платежу за один місяць допущено до негайного виконання (а.с. 14 - 21).

-31 січня 2020 року Вінницьким апеляційним судом видано виконавчий лист про поновлення на роботі.

- Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 20 січня 2021 року де сторони були учасниками, встановлено ряд обставин, які мають значення для вирішення цієї справи, а саме: постановою державного виконавця від 20 лютого 2020 року за невиконання без поважних причин рішення суду на боржника КЗ «Вінницький регіональний центр з фізичної культури і спорту осіб з інвалідністю «Інваспорт» (ЄДРПОУ 13307071) було накладено штраф на користь держави 5 100 грн та зобов`язано боржника виконати судове рішення протягом 10 робочих днів, боржника попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення суду 10 квітня 2020 року до Вінницького ВП ГУНП у Вінницькій області надійшло повідомлення державного виконавця Центрального відділу ДВС м.

Вінниці Жовмір Ю.П. про невиконання КЗ «Вінницький регіональний центр з фізичної культури і спорту інвалідів «Інваспорт» рішення суду від 24 грудня 2019 року про поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді сторожа. За даною заявою було порушене кримінальне провадження №12020020010001025 від 06.05.2020 року за ст. 382 ч. 1 КК України (а.с. 33?37).

- Постановою Вінницького відділу поліції ГУНП у Вінницькій області від 12вересня2020 року кримінальне провадження № 12020020010001025 від 06 травня 2020 року закрито за відсутності у діях керівника КЗ «Інваспорт» ОСОБА_2 складу злочину, передбаченого ст. 382 ч. 1 КК України (а.с. 24).

- 26жовтня2020 року Вінницьким міським судом Вінницької області постанова про закриття кримінального провадження від 12 вересня 2020 скасована.

-01 грудня 2020 року Вінницьким міським судом Вінницької області визнано протиправною бездіяльність слідчого СВ ВВП ГУНП у Вінницькій області Рябцева І.В. у кримінальному провадженні №12020020010001025. Зобов`язано слідчого провести повне та об`єктивне досудове розслідування кримінального провадження.

-12листопада2020 року Центральним ВДВС у м. Вінниця Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) виконавче провадження №61153802 про поновлення ОСОБА_1 на роботі завершене відповідно до п. 11 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 23).

- Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20 січня 2021 року, яким: стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 25 грудня 2019 року до 31 грудня 2020 року у сумі 56128 грн 92 коп., вирішено питання про судові витрати, залишено без змінпостановою Вінницького апеляційного суду від 21 травня 2021 року, яка набрала законної сили (а.с. 38 40),

- Крім іншого, судом першої інстанції встановлено, що рішенням Вінницької обласної ради від 26 вересня 2019 № 864 (а. с. 25-26) була проведена реорганізація КЗ «Вінницький регіональний центр з фізичної культури і спорту інвалідів «Інваспорт». В новому штатному розписі від 17 березня2020 року посади сторожа чи охоронця відсутні, про що листами було повідомлено позивача та вказано, що КЗ «Інваспорт» станом на 07вересня 2020 року не може поновити позивача на посаді сторожа чи запропонувати альтернативну посаду відповідно до фаху позивача у зв`язку з їх відсутністю і, відповідно, провести виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу, про що повідомлено відділ ДВС.

Відповідач не спростовує те, що ОСОБА_1 до цього часу на роботі не поновлений, а отже рішення суду не виконане.

Між сторонами виник спір з приводу стягнення середнього заробітку, за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника ( ст. 236 КЗпП України).

Статтею 43 Конституції Українивизначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Частиною сьомоюстатті 235 Кодексу законів про працю України(далі -КЗпП України) передбачено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

У відповідності до частини другоїстатті 129 Конституції Україниобов`язковість судових рішень є однією із основних засад судочинства.

Статтею 129-1 Конституції Українипередбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом; право на судовий захист є гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Визначенестаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободправо на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін.

Відповідно до пункту 4 частини першоїстатті 430 ЦПК Українисуд допускає негайне виконання рішень у справах про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

У пункті 34постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»роз`яснено, що належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі, і цей обов`язок полягає в тому, що у роботодавця обов`язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися.

Відповідно достатті 236 КЗпП Україниу разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

За змістом положеньстатті 236 КЗпП Українизатримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі слід вважати не видання власником (уповноваженим органом) негайно після проголошення судового рішення наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин.

Аналогічні правові позиції, викладені Верховним Судом в постановах від 21березня2021 року у справі № 461/1303/19 та від 03 лютого 2021 року у справі №757/37426/17-ц.

Судом встановлено,що впорушення вимогч.7ст. 235 КЗпП України, а також принципу обов`язковості судового рішення, на день розгляду справи постанова Вінницького апеляційного суду від 2 грудня 2019 року про поновлення позивача на роботі, відповідачем не виконана.

Дана обставина відповідачем не заперечується.

Як вбачається із матеріалів справи, у відповідності до вимог ст.12,81ЦПК України відповідачем не надано належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів того, що ним видано наказ про поновлення позивача на роботі та фактично допущено до цієї роботи, або що невиконання судового рішення про поновлення на роботі сталося з вини самого працівника.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що оскільки відповідачем постанова Вінницького апеляційного суду від 24 грудня 2019 рокупро поновлення ОСОБА_1 на роботі не виконана, тому в силу вимогстатті 236 КЗпП Українинаявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

При цьому судом першої інстанції було правильно розраховано середній заробіток за час затримки виконання рішення, відповідно до положеньстатті 27 Закону України «Про оплату праці»за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано.

Доводи апеляційної скарги, що суд не взяв до уваги те, що рішення про поновлення на роботі не може бути виконаним, оскільки була проведена повна реорганізація комунального закладу та затверджено новий штатний розпис, в якому посада сторожа відсутня, не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Так, згідно рішення Вінницької обласної ради 26 вересня 2019 року № 864 була проведена реорганізація комунального закладу. Однак, штатний розпис було затверджено 17березня 2020 року, а рішення про поновлення на роботі було постановлено 24 грудня 2019 року. Відтак зміни в штатний розпис були внесені через 3 місяці після ухвалення судового рішення про поновлення на роботі. Окрім того апеляційний суд акцентує увагу на тому, що відсутність в штатному розписі посади на яку поновлено незаконно звільненого працівника не є підставою для невиконання судового рішення.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли своє підтвердження, судове рішення судом першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Відтак апеляційним судом дано оцінку основним аргументам відповідача та позивача, викладеним в апеляційній скарзі та відзиві на неї.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, суд зазначає, що КЗ «Вінницький регіональний центр з фізичної культури і спорту осіб з інвалідністю «Інваспорт» було сплачено 2 684 грн судового збору (а. с. 74), проте оскільки апеляційна скарга не підлягає до задоволення, понесені відповідачем судові витрати слід залишити за ним.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Комунального закладу «Вінницький регіональний центр з фізичної культури і спорту осіб з інвалідністю «Інваспорт» залишити без задоволення.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 16 вересня 2022 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча Т. М. Шемета

Судді: О. В. Ковальчук

Т. Б. Сало