Постанова

від 21.03.2023 по справі 127/8798/22

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/8798/22

Провадження № 22-ц/801/26/2023

Категорія: 77

Головуючий у суді 1-ї інстанції Бойко В. М.

Доповідач:Сало Т. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2023 рокуСправа № 127/8798/22м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі: головуючого судді Сала Т.Б., суддів: Ковальчука О.В, Шемети Т.М., секретар Луцишин О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуВінницької обласної універсальної наукової бібліотеки імені Валентина Отамановського на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27 липня 2022 року, ухвалене суддею Бойко В.М. в м. Вінниці, повне рішення складено 28 липня 2022 року, в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Вінницької обласної універсальної наукової бібліотеки імені Валентина Отамановського про визнання протиправною діяльності та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

встановив:

У квітні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просила:

- визнати протиправною діяльність Вінницької обласної універсальної наукової бібліотеки ім.К.А. Тімірязєва щодо відсторонення ОСОБА_1 від роботи за відсутність профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 та скасувати наказ №37 від 01.02.2022;

- зобов`язати Вінницьку обласну універсальну наукову бібліотеку ім.К.А. Тімірязєва нарахувати та виплатити заробітну плату за вимушений прогул починаючи з 02.02.2022 до дня поновлення на роботі.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що вона з 03.03.2008 по теперішній час працює на посаді бібліотекаря І категорії у Вінницькій обласній універсальній науковій бібліотеці.

Наказом відповідача від 01.02.2022 за №37 «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » її було відсторонено від роботи з підстав того, що вона відмовилася надати медичну документацію на підтвердження щеплення від COVID-19.

Оспорюваним наказом порушено ч. 1 ст. 49-2 КЗпП України щодо попередження працівника не пізніше ніж за два місяці щодо істотної зміни умов праці працівника, оскільки про такі зміни її було попереджено лише за два тижні 14.01.2022. В трудовому договорі та інших документах, що укладені з відповідачем чи (та) уповноваженим ним органом, та стосуються сфери трудового права відсутній її обов`язок робити час від часу профілактичні щеплення від коронавірусної хвороби COVID-19. Відповідач таким чином порушив її гарантоване право та законний інтерес на працю, що включає можливість заробляти собі на життя. Подання відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби не надходило. Законодавством чітко передбачено заборону дискримінації працівників за станом здоров`я чи іншими ознаками. Вважає, що ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та наказ МОЗ України від 04.01.2021 32153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» є такими, що суперечать і не відповідають ст. 24 Конституції України.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 27 липня 2022 року позов задоволено.

Визнано протиправною діяльність Вінницької обласної універсальної Наукової бібліотеки ім.К.А.Тімірязєва щодо відсторонення ОСОБА_1 від роботи за відсутності профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 та скасовано наказ Вінницької обласної універсальної Наукової бібліотеки ім.К.А.Тімірязєва від 01.02.2022 №37 «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 ».

Стягнуто з Вінницької обласної універсальної Наукової бібліотеки ім.К.А.Тімірязєва, на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, виходячи з розрахунку середнього заробітку 7095,93 грн, а також судовий збір у розмірі 1 984,80 грн.

Не погодившись із вказаним рішенням, Вінницька обласна універсальна Наукова бібліотека ім.К.А.Тімірязєва подала апеляційну скаргу, в якій просить прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

У скарзі зазначає, що наказ про відсторонення є законним, оскільки виданий відповідно до ст. 46 КЗпП України, ст. 10 ЗУ «Про основи законодавства України про охорону здоров`я», ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 №2153 «Про затвердженняПереліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», п. 41-6 постанови КМУ від 09.12.2020 №1236. Директором бібліотеки Сеник Л. на нараді завідуючих структурними підрозділами 10 січня 2022 року було повідомлено про обов`язковість щеплення проти COVID-19, ОСОБА_1 таке повідомлення отримала 14 січня 2022 року. Доказів щодо наявності протипоказань ОСОБА_1 не надала.

У поданому на апеляційну скаргу відзиві ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу Вінницької обласної універсальної Наукової бібліотеки ім.К.А.Тімірязєва залишити без задоволення. Також просить стягнути з Вінницької обласної універсальної Наукової бібліотеки ім.К.А.Тімірязєва на її користь витрати на правничу допомогу, пов`язані з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Також ОСОБА_1 надала письмові пояснення (з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду по справі №130/3548/21), в яких просить апеляційну скаргу Вінницької обласної універсальної Наукової бібліотеки ім. К.А. Тімірязєва залишити без задоволення.

Під час апеляційного перегляду встановлено, що Вінницька обласна універсальна наукова бібліотека ім.К.А.Тімірязєва змінила назву на Вінницька обласна універсальна наукова бібліотека імені Валентина Отамановського.

Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що наказ Міністерства охорони здоров`я «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04.10.2021 №2153 не містить положень про обов`язковість профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, а лише затверджує «Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням». Тривале відсторонення від роботи у зв`язку із відсутністю вакцинації проти певної хвороби є обмеженням на доступ до професії, яке впливає на приватне життя особи в розумінністатті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Також судом зазначено, що дорожньою картою з впровадження вакцини від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і проведення масової вакцинації у відповідь на пандемію COVID-19 в Україні у 2021 - 2022 роках, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я від 24.12.2020 № 3018, встановлено, що вакцинація від коронавірусної хвороби COVID-19 в Україні буде добровільною для усіх груп населення та професійних груп.

Крім того, судом звернено увагу на те, щоза відсутності у роботодавця належним чином оформленого подання відповідної посадової особи державної санітарно-епідеміологічної служби, відсторонення ним від роботи працівника, який відмовляється або ухиляється від профілактичних щеплень, вбачається неправомірним.

Підсумовуючи, суд дійшов висновку, що Вінницькою обласною універсальною науковою бібліотекою ім. К.А. Тімірязєва перед видачою оскаржуваного наказу не було документально зафіксовано факту відмови чи ухилення позивача від щеплення та, відповідно, оскаржуваний наказ не містить вказівки на конкретну підставу відсторонення від роботи: відмова чи ухилення від проведення щеплення, тобто не було дотримано порядку відсторонення від роботи, що є підставою для скасування наказу про відсторонення та, як наслідок, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Апеляційний суд не погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно наказу директора Вінницької обласної універсальної наукової бібліотеки ім. К.А. Тімірязєва Морозової Н.І. від 03.03.2008 №44-к «Про призначення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 », ОСОБА_1 призначено на посаду бібліотекаря (0,5 ставки) за сумісництвом сектору обмінно-резервного фонду з 03.03.2008 з двомісячним іспитовим терміном (а.с.20 т.1).

Відповідно до наказу директора Вінницької обласної універсальної наукової бібліотеки ім. К.А. Тімірязєва Морозової Н.І. від 04.09.2008 №104-к «Про переведення ОСОБА_1 », ОСОБА_1 переведено на повну ставку бібліотекаря сектору обмінно-резервного фонду з 04.09.2008 з двомісячним іспитовим терміном (а.с.19 т.1).

Як вбачається з письмового повідомлення директора Вінницької обласної універсальної наукової бібліотеки ім. К.А. Тімірязєва ОСОБА_3 про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 №16 від 14.01.2022, ОСОБА_1 повідомлено, що з 31.01.2022 на період дії карантину, встановленого КМУ, щеплення проти COVID-19 є обов`язковим для працівників бібліотеки. До 28.01.2022 слід надати документ, який підтверджуватиме наявність профілактичного щеплення або довідку про абсолютні протипоказання. У разі ненадання вказаних документів 31.01.2022 ОСОБА_1 підлягатиме відстороненню від роботи без збереження заробітної плати (а.с.71 т.1).

З 17.01.2022 по 31.01.2022 ОСОБА_1 перебувала у відпустці відповідно до наказу директора Вінницької обласної універсальної наукової бібліотеки ім. К.А. Тімірязєва Сеник Л.Б. від 04.01.2022 №3-В «Про основну відпустку ОСОБА_1 » (а.с.89).

Відповідно до службової записки інженера з охорони праці ІІ категорії ОСОБА_4 , 28.01.2022 на підставі наказу МОЗ №1236 була проведена перевірка всіх працівників Вінницької ОУНБ ім.К.А. Тімірязєва на наявність сертифікатів вакцинування або інших відповідних довідок. В ході перевірки встановлено відсутність інформації щодо ОСОБА_1 (а.с.68 т.1).

Наказомдиректора Вінницької обласної універсальної наукової бібліотеки ім. К.А. Тімірязєва Сеник Л.Б. від 01.02.2022 №37 «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » ОСОБА_1 відсторонено від роботи без збереження заробітної плати з 02.02.2022 до усунення підстав, які призвели до видання даного наказу. З наказом ОСОБА_1 ознайомлена під підпис 01.02.2022 (а.с.66 т.1).

Частиною четвертоюстатті263ЦПКУкраїнивизначено,що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Апеляційний суд при розгляді апеляційної скарги керується висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 14 грудня 2022 року у справі №130/3548/21, у яких говориться про наступне.

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується (частина перша статті 43 Конституції України). За змістом частини другої цієї статті держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом (частина четверта вказаної статті).

Частиною першою статті 46 КЗпП України передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі:

- появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння;

- відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони;

- в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно з пунктами «б», «г» статті 10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», громадяни України зобов`язані у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення; виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.

Частиною першою статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачено, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.

У частині другій вказаної статті зазначено, що працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників, або поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт.

Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

У частині третій вказаної статті зазначено, що у разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об`єктах можуть проводитися обов`язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями.

Згідно із Положенням про Міністерство охорони здоров`я України (далі - Положення про МОЗ), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 267 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року № 90), МОЗ є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, а також захисту населення від інфекційниххвороб, протидіїВІЛ-інфекції/СНІДу та іншим соціально небезпечним захворюванням, попередження та профілактики неінфекційних захворювань.

Накази МОЗ, видані в межах повноважень, передбачених законом, є обов`язковими до виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими держадміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та громадянами (пункт 8 вказаного Положення).

Наказом МОЗ від 04 жовтня 2021 року № 2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням (далі - Перелік № 2153). У первинній редакції до цього переліку ввійшли: працівники центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів; закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року № 83 «Про затвердження переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави» затверджено Перелік об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави (далі - Перелік № 83).

Наказом МОЗ від 01 листопада 2021 року № 2393 «Про затвердження змін до Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», який набрав чинності 09 грудня 2021 року, Перелік № 2153 було доповнено пунктами 4-6, відповідно до яких у Перелік увійшли також працівники: підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади; установ і закладів, що надають соціальні послуги, закладів соціального захисту для дітей, реабілітаційних закладів; підприємств, установ та організацій, включених до Переліку № 83.

Наказом МОЗ від 30 листопада 2021 року № 2664 «Про затвердження змін до Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», який набрав чинності 31 січня 2022 року, Перелік № 2153 доповнено пунктами 7-9, згідно з якими до Переліку увійшли працівники органів місцевого самоврядування, закладів охорони здоров`я державної та комунальної форми власності, комунальних підприємств, установ та організацій.

Таким чином, ОСОБА_1 , як працівник комунального закладу, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, підлягала обов`язковому профілактичному щепленню проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Постановою КабінетуМіністрівУкраїнивід 20жовтня2021року№1096постановуКабінетуМіністрівУкраїни від09грудня2020року№1236«Провстановлення карантинута запровадженняобмежувальних протиепідемічнихзаходів зметою запобіганняпоширеннюна територіїУкраїнигостроїреспіраторної хворобиCOVID-19,спричиненоїкоронавірусомSARS-CoV-2» було доповнено пунктом 41-6, відповідно до якого керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій доручено забезпечити:

1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена Переліком № 2153;

2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та яківідмовляютьсяабоухиляютьсявід проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19відповідно достатті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону № 1645-ІІІ та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я;

3) взяття до відома, що:

- на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 КЗпП України, частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу»;

- відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються;

- строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

У законодавстві відсутнє чітке визначення поняття відсторонення від роботи. За своїм змістом це призупинення трудових відносин, яке полягає у тимчасовому увільненні працівника від виконання трудових обов`язків з метою відвернення та/або попередження негативних наслідків.

Тимчасове увільнення працівника від виконання його трудових обов`язків в порядку відстороненнявід роботи на умовах та з підстав, встановлених законодавством є особливим запобіжним заходом, який застосовується у виняткових випадках і має на меті запобігання негативним наслідкам.

Відсторонення від роботи (виконання робіт) певних категорій працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, було передбачене законом.Приписи законів України з приводу такого відсторонення є чіткими, зрозумілими та за дотримання визначеної в них процедури дозволяють працівникові розуміти наслідки його відмови або ухилення від такого щеплення за відсутності медичних протипоказань, виявленої за наслідками медичного огляду, проведеного до моменту відсторонення, а роботодавцеві дозволяють визначити порядок його дій щодо такого працівника.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини втручання в право в право на повагу до приватного життя вважатиметься «необхідним у демократичному суспільстві» для досягнення легітимної мети, якщо воно відповідає «нагальній суспільній необхідності» та є пропорційним цій меті, тобто дозволяє її досягнути найменш обтяжливими для людини засобами.

З огляду на це, в кожній конкретній ситуації треба з`ясовувати, наскільки захід втручання у відповідне право був виправданим.

Апеляційний суд враховує, що ОСОБА_1 є працівником Вінницької обласної універсальної наукової бібліотеки імені Валентина Отамановського з 2008 року та обіймає посаду бібліотекаря. З посадової інструкції бібліотекаря І категорії встановлено, що ОСОБА_1 при виконанні своїх посадових обов`язків перебуває в прямому соціальному контакті з іншими людьми: і працівниками бібліотеки, і її відвідувачами. Тобто умови праці, у яких перебуває працівник, передбачають взаємодію з необмеженою кількістю людей.

Досліджуючи це питання, з листа директора Навчально-методичного центру галузі культури, мистецтв та туризму ОСОБА_5 було встановлено, що слухача бібліотечної групи ОСОБА_1 не було допущено до занять через відсутність в неї сертифікату про вакцинацію від COVID-19 та зазначено їй про необхідність отримання сертифікату (а.с.72 т.1).

За встановлених обставин, апеляційний суд вважає, що вжиття такого заходу втручання у право на повагу до приватного життя, як відсторонення від роботи, є виправданим.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначає про те, що стаття 46 КЗпП України містить дискреційні повноваження при застосуванні відсторонення від роботи.

Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі.

Відсторонення працівника від роботи з підставйого відмовиабо ухиленнявід обов`язковихпрофілактичних щепленьпроти СОVID-19 не належить до варіативних дискреційних повноважень, в силу яких роботодавець вільний у виборі застосовувати таке відсторонення чи навпаки не відсторонювати працівника.

У випадку, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки керівник, у разі настання визначених законодавством умов, зобов`язаний вчинити конкретні дії.

Правовий порядоквУкраїніґрунтується назасадах,відповіднодояких ніхтонеможебути примушенийробитите,щонепередбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України).

Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей (ст. 68 Конституції України).

Відповідно до ст. 117 Конституції України, Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.

У ч. 7 ст. 10 ЦПК України зазначено, що у разі невідповідності правового акта правовому акту вищої юридичної сили суд застосовує норми правового акта вищої юридичної сили.

Велика Палата Верховного Суду не вбачає, що наведені вище підзаконні акти - накази Міністерства охорони здоров`я України та постанови Кабінету Міністрів України є суперечливими по відношенню до Конституції України та законів України, або існує певна невідповідність їм.

Застосовані нормативно-правові акти не визнані неконституційними, тому визначені даними правовими актами вимоги є обов`язковими для виконання.

У даному випадку позивача не примушували робити те, що не передбачено законом.

Отже, Вінницька обласна універсальна наукова бібліотека імені Валентина Отамановського в особі директора Сеник Л.Б. не могла діяти в інший спосіб, ніж той, який передбачений згаданою постановою Кабінету Міністрів України та наказом Міністерства охорони здоров`я України.

Встановивши,що захарактером виконуванихобов`язківбібліотекаря,які пов`язаніз контактамиз людьми,позивачка підлягалаобов`язковимпрофілактичним щепленнямпроти COVID-19,спричиненої коронавірусомSARS-CoV-2,але післяпопередження пронеобхідність такогощеплення нездійснила вакцинацію,відповідач (роботодавець)обґрунтовано здотриманням чинногозаконодавства відсторонивїї відроботи начас допроведення щеплення. Тому наказ про відсторонення є законним.

ОСОБА_1 стверджує, що факт відмови чи ухилення від щеплення не є підтвердженим.

Позивачка ні в позовній заяві, ні у відповіді на відзив не стверджувала, що вона не відмовлялася чи не ухилялася, а лише вказує про докази, які на її переконання є допустимим для підтвердження факту відмови чи ухилення від щеплення.

З моменту повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення (14.01.2022) і до видачі наказу про відсторонення від роботи (01.02.2022) ОСОБА_1 не надано директору (чи відповідальній особі) будь-якого документу, який би свідчив про наміри позивачки здійснити щеплення.

Отже, ОСОБА_1 не спростувала факту відмови від щеплення.

За таких обставин, необхідності в наказі вказувати докази на підтвердження факту ухилення не було, як і не має правових підстав вказувати на такі докази.

Твердження ОСОБА_1 про необхідність встановлення власником факту наявності доказу, який би підтверджував чи встановлював, що діяльність осіб може призвести до зараження працівників є безпідставним, адже за час пандемії COVID-19 в попередніх роках захворіла та померла значна кількість людей, і це є загальновідомий факт, який в силу ч. 3 ст. 82 ЦПК України не потребує доказуванню.

Апеляційний суд вважає хибним твердження позивачки з приводу того, що така підстава для відсторонення працівників від роботи як «в інших випадках, передбачених законодавством» не може бути застосована до спірних правовідносин, адже термін «законодавство» досить широко використовується у правовій системі, в основному в значенні сукупності законів та інших нормативно-правовихактів, які регламентують ту чи іншу сферу суспільних відносин. У законах залежно від важливості та специфіки суспільних відносин, що регулюються, цей термін вживається в різних значеннях: в одних маються на увазі лише закони; в інших в обсяг поняття «законодавство» включаються як закони та інші акти Верховної Ради України, так і акти Президента України, Кабінету Міністрів України, а в деяких випадках - також і нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади.

Суд першої інстанції зробив висновок про те, що дорожньою картою з впровадження вакцини від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і проведення масової вакцинації у відповідь на пандемію COVID-19 в Україні у 2021 - 2022 роках, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я від 24.12.2020 № 3018, встановлено, що вакцинація від коронавірусної хвороби COVID-19 в Україні буде добровільною для усіх груп населення та професійних груп.

Однак, вказаний висновок є помилковим, так як 04 жовтня 2021 року МОЗ затвердило Перелік № 2153, якийпередбачав обов`язкове профілактичне щеплення для окремих категорій працівників проти COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України цього захворювання.

27 жовтня 2021 року МОЗ видало наказ № 2362 «Про внесення змін до Дорожньої карти з впровадження вакцини від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і проведення масової вакцинації у відповідь на пандемію коронавірусної хвороби COVID-19 в Україні у 2021-2022 роках», згідно з яким із Дорожньої карти виключено абзац про добровільність щеплення від COVID-19.

Колегія суддів не погоджується також з висновком суду про те, що для відсторонення працівника від роботи необхідним є наявність подання відповідної посадової особи державної санітарно-епідеміологічної служби.

Велика Палата Верховного Суду зробила висновок і з цього питання роз`яснила, що положенняабзацу шостого частини першої статті 7 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»та Інструкції «Про порядок внесення подання про відсторонення осіб від роботи або іншої діяльності» № 66 (норми права щодо подання відповідних посадових осіб державної санітрано-епідеміологічної служби від роботи) не охоплюють порядок відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою чи ухиленнямвід проведення обов`язкових профілактичних щеплень для запобігання захворюванню наCOVID-19. Обов`язки роботодавців щодо забезпечення епідеміологічного благополуччя населення визначені не тільки Законом України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення». Постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2021 року № 1096 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236» передбачено, що відсторонення працівників в межах відповідних заходів боротьби з пандемією COVID-19 керівник підприємства, установи, організації проводить відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону № 1645-ІІІ «Про захист населення від інфекційних хворо» і частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу».

Що стосується оплати праці при відстороненні, то оскільки ОСОБА_1 підлягала відстороненню від роботи, внаслідок чого вона тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов`язків та не може виконувати роботу, то заробітна плата в період її відсторонення не виплачується.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу, тобто заробітна плата виплачується саме за виконану роботу.

Чинним законодавством не передбачено обов`язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою або ухиленням від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19. Водночас колективним та/або трудовим договором, рішенням роботодавця може бути передбачено інші умови.

У зв`язку із цим у кожному конкретному випадку при вирішенні питання про нарахування сум за час правомірного відсторонення працівника від роботи слід виходити, насамперед, із норм КЗпП України, умовколективного договору, який діє на підприємстві, де працює відсторонений працівник, та укладеного з останнім трудового договору. У разі, якщо таке відсторонення не було правомірним, роботодавець зобов`язаний здійснити працівникові визначені законодавством виплати.

Тому підстави для стягнення з відповідача заробітної плати за час відсторонення відсутні.

З огляду на вищевикладене, втручання Держави у вигляді обов`язковості певних щеплень ґрунтується на законодавстві, має законну мету, є пропорційним для досягнення такої мети та цілком необхідним у демократичному суспільстві.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, а тому оскаржуване рішення суду у відповідності до вимог ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 20009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», у зв`язку із скасуванням рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27 липня 2022 року, ухвалене цим же судом 22 серпня 2022 року додаткове рішення втрачає силу.

Керуючись ст. 367,374,376,381-384,389 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргуВінницької обласноїуніверсальної науковоїбібліотекиіменіВалентина Отамановського задовольнити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27 липня 2022 року скасувати, ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Вінницької обласної універсальної наукової бібліотеки імені Валентина Отамановського про визнання протиправною діяльності та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 23 березня 2023 року.

Головуючий Т.Б. Сало

Судді О.В. Ковальчук

Т.М. Шемета