ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"22" березня 2023 р. Справа№ 911/1854/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Агрикової О.В.
суддів: Чорногуза М.Г.
Мальченко А.О.
при секретарі судового засідання Мельничук О.С.,
представники сторін в судове засідання не з`явились;
розглянувши матеріали апеляційної скарги
Пристоличної сільської ради
на рішення Господарського суду Київської області від 06.12.2022 (повний текст рішення складено 13.12.2022)
у справі № 911/1854/22 (суддя Черногуз А.Ф.)
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорбуд сервіс"
до Пристоличної сільської ради
про стягнення інфляційних втрат за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, -
ВСТАНОВИВ:
У 2022 році Товариство з обмеженою відповідальністю "Дорбуд сервіс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Пристоличної сільської ради про стягнення інфляційних втрат за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що рішенням Господарського суду Київської області від 28.10.2021 року у справі 911/1860/21, яке залишено в силі постановою апеляційного суду від 31.01.2022 року, встановлено обставину відсутності оплати за виконання будівельних робіт за договором підряду № 212 від 14.08.2020 року та стягнуто з Пристоличної сільської ради 1 965 481, 20 грн. основної заборгованості. Отже, позивач стверджує, що у зв`язку з тим, що факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання за договором підряду № 212 від 14.08.2020 року є встановленим та преюдиційним, останній має право на стягнення з відповідача інфляційних нарахувань та процентів.
Рішенням Господарського суду Київської області від 06.12.2022 року позовні вимоги задоволено частково. Присуджено до стягнення з Пристоличної сільської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорбуд сервіс" 443 137,85 грн. втрат від інфляції та 6647,06 грн. витрат зі сплати судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що рішенням та постановою у справі 911/1860/21 судами не визначено моменту виникнення обов`язку у відповідача щодо оплати робіт, однак факт отримання відповідачем актів приймання виконаних робіт (КБ-2в) та довідок про вартість виконаних будівельних робіт (КБ-3в) підтверджується відповіддю ради від 18.05.2021 року на претензію ТОВ "Дорбуд сервіс" від 07.05.2021 року до якої і були додані вказані акт та довідки, відтак на думку суду першої інстанції станом на 18.05.2021 року, коли радою було сформовано відповідь на претензію, дефекти робіт чи інші зауваження з приводу якості виконання робіт вже були усунуті, а відповідно і оплата мала б бути проведеною. Судом першої інстанції зазначено також, що зважаючи на те, що станом на 18.05.2021 року відповідач вже отримав вимогу позивача, що вбачається з факту формування відповіді на цю вимогу, семиденний строк у який відповідач повинен був оплатити роботи починається саме з цієї дати і закінчується 25.05.2021 року, відтак, прострочення виконання зобов`язання настало 26.05.2021 року. Отже, здійснивши перерахунок інфляційних втрат, місцевий господарський суд встановив, що інфляційні втрати становлять 443 137, 85 грн.
Не погодившись із прийнятим рішенням, Пристолична сільська рада звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 06.12.2022 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що суд першої інстанції під час винесення оскаржуваного рішення не повністю з`ясував обставини, що мають значення для справи, а висновки, викладені в оскаржуваному рішенні, не відповідають обставинам справи. Зокрема доводи скаржника аналогічні його запереченням, викладеним у відзиві на позову заяву, та зводяться до того, що рішенням та постановою у справі 911/1860/21 судами не визначено моменту виникнення обов`язку у відповідача щодо оплати робіт, а тому на думку скаржника вказане свідчить про те, що у сільської ради не виникало обов`язку щодо оплати виконаних робіт по договору починаючи з 01.10.2020 року.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.01.2023 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Чорногуз М.Г., Мальченко А.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2023 року відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Пристоличної сільської ради на рішення Господарського суду Київської області від 06.12.2022 року та витребувано з Господарського суду Київської області матеріали справи №911/1854/22.
09.02.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів з Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №911/1854/22.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Пристоличної сільської ради на рішення Господарського суду Київської області від 06.12.2022 року у справі №911/1854/22 та призначено розгляд справи на 22.03.2023 року.
17.02.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
В судове засідання 22.03.2023 року представники сторін не з`явились, про дату та час судового засіданні повідомлені належним чином.
Згідно з п. 11, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представників сторін.
Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, рішенням Господарського суду Київської області від 28.10.2021 року у справі 911/1860/21, яке залишено в силі постановою апеляційного суду від 31.01.2022 року, встановлено обставину відсутності оплати за виконання будівельних робіт за договором підряду № 212 від 14.08.2020 року та стягнуто з Пристоличної сільської ради 1 965 481, 20 грн. основної заборгованості.
За договором підряду № 212 замовник (яким відповідно до преамбули договору виступила Великоолександрівська сільська рада) доручає, а генпідрядник, ТОВ "Дорбуд сервіс", відповідно забезпечує виконання робіт щодо капітального ремонту дорожнього покриття проїзної частини в с. Чубинське, що виконується за рахунок коштів місцевого бюджету - про що вказано у пункті 1.1 цього договору.
В силу пункту 1.2 договору генпідрядник зобов`язувався у строк, до 30.09.2020 року, виконати роботи по капітальному ремонту дорожнього покриття та передати їх замовнику, замовник - прийняти і оплатити виконані роботи.
Відповідно до п. 4.1.1 - розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі акту приймання-передачі виконаних будівельних робіт та довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат.
Згідно з п. 4.1.2 - після виконання робіт та надання замовнику відповідних документів, замовник за встановленим порядком приймає ці роботи, якщо вони повністю відповідають визначеним умовам договору щодо якості та об`єму, в іншому випадку акти повертаються генпідряднику для усунення зауважень та коригування.
Пунктом 4.1.3 - документи про виконані роботи та їх вартість складаються і підписуються генпідрядником та передаються замовнику, який зобов`язаний протягом п`яти робочих днів після отримання цих документів приступити до їх перевірки та приймання виконаних робіт.
До обов`язків замовника пунктом 6.1 договору підряду віднесено, зокрема, своєчасну оплату виконаних робіт та обов`язок приймати виконані роботи відповідно до типових форм актів та довідок.
Пунктом 7.1 узгоджено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством.
Сторони домовились і закріпили в пункті 7.3 договору підряду, що погоджений розмір збитків, а також неустойки, який підлягає відшкодуванню замовником за несвоєчасність грошових розрахунків не може бути більшим за суму заборгованості, скоригованої на офіційний індекс інфляції за відповідний період.
В силу пункту 10.1 договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2020 року, а в частині своїх гарантійних зобов`язань та розрахунків до їх повного виконання сторонами.
Позивачем надано до матеріалів справи платіжне доручення № 8 від 28.07.2022 року відповідно до якого вбачається, що відповідачем 28.07.2022 року сплачено основну заборгованість згідно рішення господарського суду у справі № 911/1860/21 у повному обсязі.
Як було встановлено судом першої інстанції позивач акцентує увагу на обставині встановленій судом першої інстанції у справі № 911/1860/21: "з урахуванням умов п. 4.1.7. договору, строк оплати будівельних робіт є таким, що настав".
Крім того, в позовній заяві позивач посилався на пункт 1.2 договору, відповідно до якого роботи проводяться до 30.09.2020 року, а тому позивач вважав, що грошове зобов`язання не виконувалось відповідачем починаючи з 01.10.2020 року.
Положеннями ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Зокрема, статтею 625 Цивільного кодексу України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Формулювання ст. 625 Цивільного кодексу України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 Цивільного кодексу України і ст. 230 Господарського кодексу України.
Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Правовий аналіз положень ст. ст. 526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за Договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього Договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за час прострочення.
Велика Палата Верховного Суду у постановах від 10.04.2018 року у справі № 910/10156/17 та від 16.05.2018 року у справі № 686/21962/15-ц виклала свої висновки про те, що положеннями статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання не залежно від підстав його виникнення (договір чи делікт).
Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.
Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України), а тому 28.07.2022 року (дата сплати основну заборгованість згідно рішення господарського суду у справі № 911/1860/21) і є датою, коли зобов`язання по сплаті основного боргу припинилося.
Законодавець визначає обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3 % річних за увесь час прострочення, у зв`язку з чим таке зобов`язання є триваючим.
Зважаючи на викладене, інфляційні та річні не є додатковими вимогами в розумінні ст. 266 Цивільного кодексу України.
Однак, в даному випадку необхідним є встановлення початку прострочення виконання відповідачем основного зобов`язання.
Як вірно було встановлено судом першої інстанції, відповідно до рішення у справі № 911/1860/21, відповідач не виконував свого обов`язку по оплаті з огляду на виявлені недоліки, про що була складена претензія.
Також у справі № 911/1860/21 було встановлено, що у матеріалах справи наявна довідка від 14.09.2020 року №1409/2020, протокол випробувань матеріалів №228, виконаний ТОВ "Науково-технічний центр "Укрдорякість" від 06.04.2021 року, а також нотаріально засвідчені заяви свідків, які свідчать про те, що вказані у претензії дефекти були усунуті позивачем у повному обсязі.
Відтак, місцевий господарський суд встановив, що недоліки, які могли б стати перешкодою для підписання акту приймання виконаних робіт станом на 06.04.2021 року відповідно до протоколу випробувань матеріалів №288 були усунуті.
При цьому, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції проаналізував рішення та постанову у справі № 911/1860/21 та зробив вірний висновок, що факт отримання відповідачем актів приймання виконаних робіт (КБ-2в) та довідок про вартість виконаних будівельних робіт (КБ-3в) підтверджується відповіддю ради від 18.05.2021 року на претензію ТОВ "Дорбуд сервіс" від 07.05.2021 року до якої і були додані вказані акт та довідки.
Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції, що в межах справи № 911/1860/21 судом встановлено, що факт направлення актів відповідачу підтверджується належними доказами лише щодо факту їх направлення разом з претензією від 07.05.2021 року, що зокрема, констатовано в постанові апеляційного суду від 31.01.2022 року у справі № 911/1860/21.
Відтак, місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов висновку, що станом на 18.05.2021 року, коли радою було сформовано відповідь на претензію, дефекти робіт чи інші зауваження з приводу якості виконання робіт вже були усунуті, а відповідно і оплата мала б бути проведеною.
Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Враховуючи ч. 2, ст. 530 Цивільного кодексу України суд першої інстанції вірно встановив, що оскільки станом на 18.05.2021 року відповідач вже отримав вимогу позивача, що вбачається з факту формування відповіді на цю вимогу, семиденний строк у який відповідач повинен був оплатити роботи починається саме з цієї дати і закінчується 25.05.2021 року, а тому прострочення виконання зобов`язання настало 26.05.2021 року.
Тому, колегія суддів перевіривши розрахунок інфляційних втрат за період з 26.05.2021 року (відповідно до положень статей 530 та 599 Цивільного кодексу України) по 28.07.2022 року (день оплати відповідачем основного зобов`язання), погоджується з висновком суду першої інстанції, що з відповідача підлягають до стягнення інфляційні втрати у розмірі 443 137, 85 грн.
Колегія суддів повторно звертає увагу, що скаржником не було наведено будь-яких доводів щодо не вірно встановленого судом першої інстанції початку прострочення з виконання основного зобов`язання, а лише зазначено про те, що у справі №911/1860/21 не визначено моменту виникнення обов`язку у відповідача щодо оплати робіт, а тому у сільської ради не виникало обов`язку щодо оплати виконаних робіт по договору починаючи з 01.10.2020 року.
Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.
Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано відповідачу вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.
Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-
Постановив:
1. Апеляційну скаргу Пристоличної сільської ради на рішення Господарського суду Київської області від 06.12.2022 року у справі №911/1854/22 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 06.12.2022 року у справі № 911/1854/22 залишити без змін.
3. Повернути до Господарського суду Київської області матеріали справи №911/1854/22.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 288, 289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 22.03.2023 року.
Головуючий суддя О.В. Агрикова
Судді М.Г. Чорногуз
А.О. Мальченко
Суд | Північний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 22.03.2023 |
Оприлюднено | 24.03.2023 |
Номер документу | 109741657 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань підряду |
Господарське
Північний апеляційний господарський суд
Агрикова О.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні