Постанова

від 14.03.2023 по справі 902/18/21

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2023 року Справа № 902/18/21

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Коломис В.В. , суддя Саврій В.А.

секретар судового засідання Олійник Т.М.

за участю представників сторін:

позивача: Олійника А.М. адвоката, ордер на надання правничої (правової) допомоги від 27.02.2023 серія АВ №1003766

відповідача: Сачок А.В. адвоката, ордер надання правничої (правової) допомоги серія АМ №1048183 від 10.03.23

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЗПЕКА-ЗАХИСТ" на рішення Господарського суду Вінницької області, ухваленого 19.12.22р. суддею Нешик О.С. у м.Вінниці, повний текст складено 02.01.23р. у справі № 902/18/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЗПЕКА-ЗАХИСТ"

до Фермерського господарства "Світанок"

про стягнення 1 088 852,51 грн заборгованості згідно договору поставки

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа №902/18/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Безпека-Захист" про стягнення з Фермерського господарства "Світанок" 1088852,51 грн заборгованості, що нарахована з посиланням на порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки №26/02/2018 від 26.02.2018, з яких: 597232,40 грн - основний борг; 366419,56 грн - пеня; 83672,20 грн - інфляційні втрати та 41528,35 грн - 3% річних.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 19.12.22 у справі №902/18/21 в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Безпека-Захист" відмовлено повністю.

В обґрунтування рішення, суд з посиланням на ст. ст. 11, 207, 626, 627, 628, ЦК України, ст. ст. 179, 180, 181 ГК України, вказав, що згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Синицький Л.А. був керівником Фермерського господарства "Світанок" в момент укладення договору поставки №26/02/2018 від 26.02.2018. Разом з тим, враховуючи висновок експерта від 21.06.2022 №1587-1589/22-21 у даній справі суд зазначив, що відтиски печатки на договорі поставки №26/02/2018 від 26.02.2018 та видаткових накладних №РН-000025 від 03.09.2018; №РН-0000026 від 03.09.2018; №РН-0000030 від 04.09.2018 виконано не печаткою Фермерського господарства "Світанок", зразки відтиску якої надані для порівняльного дослідження, а іншою печаткою. При цьому щодо виконання підпису у договорі поставки №26/02/2018 від 26.02.2018, специфікаціях та видаткових накладних до цього договору Синицьким Л.А., чи іншою особою, експерт не зміг надати відповідь у зв`язку з неявкою останнього в судові засідання для відібрання експериментальних зразків підписів та ненадання відповідачем документів, в яких містяться вільні зразки підписів Синицького Л.А.

Крім того, з посиланням на ст. 102 ГПК України, постанову Верховного Суду від 25.11.2020 у справі №710/741/17 , постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц суд зауважив, що наявні у справі докази не дають підстав стверджувати про неукладеність договору поставки №26/02/2018 від 26.02.2018. Суд також вказав, що критично відноситься до припущень відповідача про те, що договір поставки №26/02/2018 від 26.02.2018 був складений та підписаний в 2020 році позаяк відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження такого.

Також, суд з посиланням на ст. ст. 509, 525, 526, 625, 655, 656, 662, 663, 712 ЦК України, ст. ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, постанову Верховного Суду від 20.12.2018 у справі №910/19702/17 вказав, що з огляду на результати проведеної судової експертизи у даній справі, на всіх перелічених видаткових накладних, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача, міститься відтиск печатки, яка не є печаткою Фермерського господарства "Світанок", що в сукупності дає підстави дійти висновку про те, що такі видаткові накладні не є беззаперечним доказом поставки відповідачу товару.

З посиланням на постанови Верховного Суду від 18.08.2020 у справі №927/833/18, від 01.06.2020 у справі №906/355/19, умови договору поставки №26/02/2018 від 26.02.2018, Податковий кодекс України зазначив, що податкові накладні за операціями з постачання товарів відповідачу позивачем не складались та не реєструвались, що додатково свідчить про те, що операції з постачання відповідачу товару не були здійснені реально. В той же час, інших доказів, які б свідчили про поставку та прийняття товару відповідачем, зокрема, часткові оплати з посиланнями на такі видаткові накладні до матеріалів справи суду не подані.

Крім того, суд зазначив на суперечливість позиції позивача, так як у справі №902/320/20 позивач звернувся до відповідача із позовною заявою про стягнення заборгованості за укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Безпека-Захист" та Фермерським господарством "Світанок" договором поставки №АІ-01205 від 30.05.2017. При цьому, згідно матеріалів цієї справи та справи №902/320/20 договір поставки №АІ-01205 від 30.05.2017 було укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю "Безпека-Захист" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агроімпорт ЛТД".

За наведеного, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову.

Не погодившись із винесеним рішенням, скаржник звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 19.12.2022 у справі №902/18/21 повністю та ухвалити нове, яким позов ТОВ Безпека-Захист до Фермерського господарства Світанок у справі №902/18/21 задовольнити повністю.

Вказує, що не погоджується із рішенням суду першої інстанції, з огляду на таке.

Разом з тим, зауважує, що поза межами судового дослідження залишилося те, хто саме був директором Фермерського господарська «Світанок» станом на момент відвантаження Товару та оформлення видаткових накладних 03-04 вересня 2018 року.

Звертає увагу, що відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 17.01.2023 (додається) станом на 04 вересня 2018 року директором Фермерського господарська «Світанок» був ОСОБА_1 . Відповідно інформації, що міститься в OpenDataUA станом на 19.01.2023 зміна директора ФГ «Світанок» відбулась 08 жовтня 2018 року на ОСОБА_2 .

Таким чином, станом на 03-04 вересня 2018 року повноваженим директором був ОСОБА_1 та він використав печатку яка була в цей період. Тим паче, що судом не взято до уваги, що і на договорі поставки відтиск печатки ідентичній відтиску печатки на видаткових накладних.

Відповідач на розгляд судової експертизи надав печатку, що особисто використовує на теперішній час. При цьому не надав жодних доказів з якого часу використовується саме ця печатка відповідачем або Акт прийому-передачі печатки із її відтиском від ОСОБА_1 до ОСОБА_2 із її відтиском.

Вважає, що не визначення в специфікаціях в порушення п.3.1. договору поставки №26/02/2018 від 26.02.2018 умови поставки згідно правил тлумачення термінів «Інкотермс-2010», ніяким чином не впливає на факт поставки та підписання відповідних видаткових накладних. Сторони погодили суттєві умови договору поставки і підписали відповідні специфікації. Відсутність в специфікаціях умов поставки відповідно до правил тлумачення термінів «Інкотермс-2010» та не визначення місця поставки товару не є причинно-наслідковим зв`язком підтвердження відсутності факту поставки товару згідно із видатковими накладними.

Крім того, на переконання скаржника, суд не дослідив та не надав належної оцінки акту звірки взаєморозрахунків між ТОВ «Безпека-Захист» та ФГ «Світанок» від 04 вересня 2018 року до договору поставки у якому визначена заборгованість учасника спірних відносин.

Інформація, відображена в акті, підтверджена первинними документами (видатковими накладними № РН-0000025 від 03.08.2018, № РН-0000026 від 03.09.2018, № РН-0000030 від 04.09.2018 ) та акт містить підписи осіб, уповноважених сторонами на його підписання.

Разом з тим, скаржник зазначає, що податкові накладні не є самостійними доказами на підтвердження вчинених господарських операцій, оскільки ці докази не пов`язані з фізичним переміщенням товару, не можуть свідчити про рух товару та виконання обов`язку постачальника з передачі товару покупцю, визначеного у статті 664 Цивільного кодексу України, підтверджують лише факт здійснення оподаткування певної господарської операції, який сам по собі не свідчить про вчинення такої господарської операції, про її реальність.

Крім того, скаржник до апеляційної скарги подає додаткові докази а саме: копії товарно-транспортних накладних № 25 від 03 вересня 2018 року, №26 від 03 вересня 2018 року, №27 від 04 вересня 2018 року, оскільки вказані товарно-транспортні накладні відносяться до первинних документів та містять відомості про господарські операції між ТОВ «Безпека-Захист» та ФГ «Світанок» відповідно до договору поставки та видаткових накладних. Разом з тим, не зважаючи на те, що товарно-транспортні накладні не містять посилання на договір поставки №26/02/2018 від 26.02.2018, однак вказує, що вони стосуються саме спірного договору.

Обґрунтуванням поважності причин неподання вищезазначених товарно-транспортних накладних до суду першої інстанції вказує, що позивач тільки із рішення суду дізнався про ухвалу суду з вимогою надати товарно-транспортні накладні, які підтверджують поставку товару відповідачу, оскільки не отримував таку ухвалу, а тому просить суд апеляційної інстанції вважати зазначену причину неподання товарно-транспортних накладних № 25 від 03 вересня 2018 року, №26 від 03 вересня 2018 року, №27 від 04 вересня 2018 року обґрунтованими та долучити зазначені документи до матеріалів справи №902/18/21.

Відповідач заперечив щодо долучення копій товарно-транспортних накладних № 25 від 03 вересня 2018 року, №26 від 03 вересня 2018 року, №27 від 04 вересня 2018 року, оскільки вони подані з порушенням порядку їх подання, відповідно до ст. 80 ГПК України. Крім того, зазначив, що в суді першої інстанції при закритті підготовчого провадження представник позивача повідомляв про відсутність будь-яких клопотань, як і про відсутність клопотань під час розгляду справи по суті.

Щодо поданого клопотання про долучення доказів, колегія суддів прийшла до висновку про його відхилення з огляду на таке.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 269 ГПК України визначено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно з ч.2 ст.80 ГПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Частиною 8 цієї ж статті зазначено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч.4 ст.80 ГПК України).

Як убачається із матеріалів справи ухвалою суду від 12.07.2021 призначено комплексну судову експертизу (почеркознавчу та технічну), проведення якої доручено експертам Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. Провадження у справі №902/18/21 зупинено на час проведення комплексної судової експертизи.

01.07.2022 матеріали господарської справи повернулись до Господарського суду Вінницької області разом з висновком експерта №1587-1589/22-21 від 21.06.2022, в зв`язку з чим постановлена ухвала від 08.07.2022 про поновлення провадження у справі, підготовче судове засідання призначено на 22.08.2022.

05.09.2022 до суду надійшли додаткові пояснення Фермерського господарства "Світанок" , в яких відповідач зазначив, що видаткова накладна №РН- 000025 від 03.09.2018 не містить підпису його повноважного представника, а відтиск печатки на такій видатковій накладній не відповідає тій, що використовується Фермерським господарством "Світанок". Також відповідач зазначив, що видаткова накладна №000025, 000026, 000030 містить відомості про особу Синицького Л.А., але відсутні відомості хто ця особа і чи має повноваження отримувати товар від імені Фермерського господарства «Світанок».

Враховуючи суперечливість позиції позивача, ухвалою суду від 12.09.2022 витребувано матеріали господарської справи №902/320/20.

Під час розгляду справи, за клопотанням її учасників, в зв`язку з необхідністю надання додаткового часу для подання усіх необхідних доказів в обґрунтування вимог і заперечень, у витребуванні нових (додаткових) доказів, неодноразово оголошувались перерви, востаннє 03.10.2022 - до 20.10.2022.

Ухвалою суду від 09.11.2022 закрито підготовче провадження у справі №902/18/21 та призначено справу до судового розгляду по суті на 01.12.2022.

Таким чином, як убачається із матеріалів справи, підготовче провадження по справі тривало з 11.01.2021 по 09.11.2022, майже два роки. При закритті підготовчого провадження представником позивача жодних клопотань заявлено не було, як і під час розгляду справи по суті.

Разом з тим, доводи скаржника, що він не отримував ухвали суду від 12.09.2022, якою витребувано у позивача товарно-транспорті накладні не береться судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки як убачається із вказаної ухвали вона була надіслана на електронні адреси, як позивача, так і відповідача та до Єдиного державного реєстру судових рішень.

Разом з тим, судова колегія зауважує, що відповідно до статті 13 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами та обов`язками. Сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому цим Кодексом порядку, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом. Сторони зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами відповідно до статті 43 ГПК України, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Ч.ч. 1,2 ст. 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч. ч.1,3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, як убачається із матеріалів справи та не заперечується представником скаржника він не скористався своїм правом на подачу доказів до суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів зауважує, що позивач не був позбавлений права подати товарно-транспортні накладні № 25 від 03 вересня 2018 року, №26 від 03 вересня 2018 року, №27 від 04 вересня 2018 року до місцевого суду.

За наведеного колегія суддів вважає подане клопотання необґрунтованим, не поважна причина пропуску строку, подані докази не приймаються до уваги.

Крім того, в матеріалах справи містяться пояснення на апеляційну скаргу, у яких відповідач наводить свої міркування на спростування доводів скаржника та вказує на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В судовому засіданні представник скаржника підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Просить скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 19.12.2022 у справі №902/18/21 повністю та ухвалити нове, яким позов ТОВ Безпека-Захист до Фермерського господарства Світанок у справі №902/18/21 задовольнити повністю.

Представник відповідача заперечив проти задоволення апеляційної скарги з підстав викладених у поясненнях та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з`ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 26.02.2018 між Фермерським господарством "Світанок" в особі директора Синицького Л.А. (покупця) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Безпека-Захист" в особі Бесова О.В. (продавця) укладено договір поставки №26/02/2018 (а.с.33-35,т.1).

За умовами п.1.1., 1.2. договору поставки №26/02/2018 від 26.02.2018 Продавець зобов`язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити продукцію, іменовану надалі - товар. Кількість, номенклатура, ціна, умови оплати та термін поставки товару визначені в Специфікаціях, що додаються до Договору і складають його невід`ємну частину.

Згідно з п.2.1. договору поставки №26/02/2018 від 26.02.2018 ціна на товар встановлюється у національній валюті України - гривнях за одиницю, на умовах, обумовлених в Специфікаціях, згідно з офіційними правилами тлумачення торгівельних термінів Міжнародної Торгової Палати (редакції 2010 року), далі Інкотермс-2010 і вказується в Специфікаціях, що додаються до Договору і складають його невід`ємну частину. Ціна на товар після перерахування грошових коштів по попередній оплаті в бік збільшення зміні не підлягає.

Відповідно до п.3.1.,3.2. договору поставки №26/02/2018 від 26.02.2018 умови поставки товару передбачені в Специфікаціях, що додаються до договору і складають його невід`ємну частину, відповідно до Інкотермс-2010. Датою поставки вважається дата отримання товару, зазначена Покупцем в товаротранспортній накладній та/або видатковій накладній, та/або акті приймання-передачі товару, іменовані надалі - товаросупровідними документами.

За правилами, наведеними в п.4.2. договору поставки №26/02/2018 від 26.02.2018, розрахунки за поставлений товар здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця в порядку, зазначеному в Специфікаціях. У випадку, якщо умовами оплати передбачена попередня оплата, Продавець зобов`язаний надати оригінал рахунку на попередню оплату.

Пунктом 9.4. договору поставки №26/02/2018 від 26.02.2018 визначено, що строк дії договору - з дати підписання договору до 31 грудня 2018 року або до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань в залежності від того, яка подія наступить раніше.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач також зазначає, що, надалі, від імені Фермерського господарства "Світанок" в особі директора Синицького Л.А. (покупця) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Безпека-Захист" в особі Бесова О.В. (продавця) підписані наступні специфікації до договору поставки №26/02/2018 від 26.02.2018:

1) №1 від 12.03.2018 (а.с.36,т.1), умовами якої визначено поставку товару на суму 212450,00 грн з наступною оплатою протягом 10 календарних днів від дати передачі товару Покупцю за актом приймання-передачі та/або дати видаткової накладної, що підтверджує факт передачі товару;

2) №2 від 14.05.2018 (а.с.37,т.1), умовами якої визначено поставку товару на суму 345090,48 грн з наступною оплатою протягом 10 календарних днів від дати передачі товару Покупцю за актом приймання-передачі та/або дати видаткової накладної, що підтверджує факт передачі товару;

3) №3 від 09.07.2018 (а.с.38,т.1), умовами якої визначено поставку товару на суму 39691,92 грн з наступною оплатою протягом 10 календарних днів від дати передачі товару Покупцю за актом приймання-передачі та/або дати видаткової накладної, що підтверджує факт передачі товару.

Позивач стверджує, що 03.09.2018, в зв`язку з поставкою товару, Фермерським господарством "Світанок" (покупця) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Безпека-Захист" (продавця) підписані видаткові накладні №РН-000025 від 03.09.2018 на суму 212450,00 грн (а.с.39) та №РН-0000026 від 03.09.2018 на суму 345090,48 грн (а.с.40).

04.09.2018 - видаткова накладна №РН-0000030 від 04.09.2018 на суму 39691,92 грн (а.с.41).

З огляду на умови зазначених вище видаткових накладних: відповідач отримав від позивача на виконання умов договору поставки №26/02/2018 від 26.02.2018 товар (мінеральні добрива та засоби захисту рослин) на загальну суму 597232,40 грн.

На підтвердження своїх доводів позивачем також надані копії договорів, згідно з якими Товариство з обмеженою відповідальністю "Безпека-Захист" придбало у третіх осіб товар (мінеральні добрива та засоби захисту рослин), який в подальшому було поставлено відповідачу:

1) договір поставки №АІ-01205 від 30.05.2017 (а.с.43-49), за умовами якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агроімпорт ЛТД" зобов`язалось поставити Товариству з обмеженою відповідальністю "Безпека-захист" мінеральних добрив на загальну вартість 212450,00 грн (п.1.1. договору поставки №АІ-01205 від 30.05.2017; специфікації №СП-АІ-01205/7 від 30.05.2017, №СП-АІ-00219/6 від 30.05.2017, №СП-АІ-01205/9 від 13.03.2018);

2) договір про постачання засобів захисту рослин та мікродобрив №18/01/2017 від 18.01.2017, згідно з положеннями якого та відповідно до видаткових накладних, складених на його виконання (а.с.50-59,т.1), Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-країна" поставило позивачу засоби захисту рослин на загальну вартість 385202,57 грн (видаткові накладні №192 від 15.06.2018 на суму 244195,92 грн; №193 від 15.06.2018 на суму 40908,89 грн; №194 від 18.06.2018 на суму 60405,84 грн; №156 від 07.08.2018 на суму 39691,92 грн).

В свою чергу, відповідач заперечив факт укладення договору поставки №26/02/2018 від 26.02.2018, в обґрунтування чого зазначив, що печатка на договорі поставки №26/02/2018 від 26.02.2018 не відповідає тій, яка використовується відповідачем, а договір підписано Синицьким Л.А., в той час як керівником відповідача є Бобела А.О.

Враховуючи те, що відповідач не визнавав факт укладення договору поставки №26/02/2018 від 26.02.2018, а також отримання будь-якого товару на його виконання, ухвалою Господарського суду Вінницької області від 12.07.2021 у справі №902/18/21 призначено комплексну судову експертизу (почеркознавчу та технічну).

На розгляд судової технічної експертизи документів поставлено наступні питання:

"4.1. З якою різницею у часі виготовлено текст на Договорі поставки №26/02/2018 від 26.02.2018, видаткової накладної №РН-000025 від 03.09.2018, видаткової накладної № РН-0000026 від 03.09.2018, видаткової накладної РН-0000030 від 04.09.2018?;

4.2. Чи відповідає давність виконання Договору поставки №26/02/2018 від 26.02.2018, видаткової накладної №РН-000025 від 03.09.2018, видаткової накладної №РН-0000026 від 03.09.2018, видаткової накладної №РН-0000030 від 04.09.2018, вказаним на них датам?;

4.3. Чи створені документи пізніше 2018 року? Якщо так, які з них?;

4.4. Яка давність та рік виконання Договору поставки №26/02/2018 від 26.02.2018, видаткової накладної №РН-000025 від 03.09.2018, видаткової накладної №РН-0000026 від 03.09.2018, видаткової накладної №РН-0000030 від 04.09.2018?;

4.5. Яким способом нанесений відтиск печатки у нижньому правому куті третьої сторінки Договору №26/02/2018 від 26.02.2018 в графі "Директор ФГ "Світанок"?;

4.6. Яким способом нанесений відтиск печатки у нижньому правому куті Специфікації №1 від 12.03.2018 до договору №26/02/2018 від 26.02.2018?;

4.7. Яким способом нанесений відтиск печатки у нижньому правому куті Специфікації №2 від 14.05.2018 до договору №26/02/2018 від 26.02.2018?;

4.8. Яким способом нанесений відтиск печатки у нижньому правому куті Специфікації №3 від 09.07.2018 до договору №26/02/2018 від 26.02.2018?;

4.9. Яким способом нанесений відтиск печатки у нижньому правому куті видаткової накладної №РН-000025 від 03.09.2018?;

4.10. Яким способом нанесений відтиск печатки у нижньому правому куті видаткової накладної №РН-0000026 від 03.09.2018?;

4.11. Яким способом нанесений відтиск печатки у нижньому правому куті видаткової накладної №РН-0000030 від 04.09.2018?;

4.12. Чи нанесений відтиск печатки у нижньому правому куті третьої сторінки Договору №26/02/2018 від 26.02.2018 в графі "Директор ФГ "Світанок" печаткою Фермерського господарства "Світанок", вільні зразки відтисків якої надані для порівняльного дослідження?;

4.13. Чи нанесений відтиск печатки у нижньому правому куті Специфікації №1 від 12.03.2018 до договору №26/02/2018 від 26.02.2018 в графі "Директор ФГ "Світанок" печаткою Фермерського господарства "Світанок", вільні зразки відтисків якої надані для порівняльного дослідження?;

4.14. Чи нанесений відтиск печатки у нижньому правому куті Специфікації №2 від 14.05.2018 до договору №26/02/2018 від 26.02.2018 в графі "Директор ФГ "Світанок" печаткою Фермерського господарства "Світанок", вільні зразки відтисків якої надані для порівняльного дослідження?;

4.15. Чи нанесений відтиск печатки у нижньому правому куті Специфікації №3 від 09.07.2018 до договору №26/02/2018 від 26.02.2018 в графі "Директор ФГ "Світанок" печаткою Фермерського господарства "Світанок", вільні зразки відтисків якої надані для порівняльного дослідження?;

4.16. Чи нанесений відтиск печатки у нижньому правому куті видаткової накладної №РН-000025 від 03.09.2018 в графі "Директор ФГ "Світанок" печаткою Фермерського господарства "Світанок", вільні зразки відтисків якої надані для порівняльного дослідження?;

4.17. Чи нанесений відтиск печатки у нижньому правому куті видаткової накладної №РН-0000026 від 03.09.2018 в графі "Директор ФГ "Світанок" печаткою Фермерського господарства "Світанок", вільні зразки відтисків якої надані для порівняльного дослідження?;

4.18. Чи нанесений відтиск печатки у нижньому правому куті видаткової накладної №РН-0000030 від 04.09.2018 в графі "Директор ФГ "Світанок" печаткою Фермерського господарства "Світанок", вільні зразки відтисків якої надані для порівняльного дослідження?;"

На розгляд судової почеркознавчої експертизи поставлено такі питання:

"5.1. Чи виконаний підпис у нижньому правому куті третьої сторінки Договору №26/02/2018 від 26.02.2018 в графі "Директор ФГ "Світанок" Синицький Л.А." Синицьким Леонідом Анатолійовичем, чи іншою особою?;

5.2. Чи виконаний підпис у нижньому правому куті Специфікації №1 від 12.03.2018 до договору №26/02/2018 від 26.02.2018 в графі "Директор ФГ "Світанок" Синицький Л.А." Синицьким Леонідом Анатолійовичем, чи іншою особою?;

5.3. Чи виконаний підпис у нижньому правому куті Специфікації №2 від 14.05.2018 до договору №26/02/2018 від 26.02.2018 в графі "Директор ФГ "Світанок" Синицький Л.А." Синицьким Леонідом Анатолійовичем, чи іншою особою?;

5.4. Чи виконаний підпис у нижньому правому куті Специфікації №3 від 09.07.2018 до договору №26/02/2018 від 26.02.2018 в графі "Директор ФГ "Світанок" Синицький Л.А." Синицьким Леонідом Анатолійовичем, чи іншою особою?;

5.5. Чи виконаний підпис у нижньому правому куті накладної №РН-000025 від 03.09.2018 в графі "Директор ФГ "Світанок" Синицький Л.А." Синицьким Леонідом Анатолійовичем, чи іншою особою?;

5.6. Чи виконаний підпис у нижньому правому куті накладної №РН-0000026 від 03.09.2018 в графі "Директор ФГ "Світанок" Синицький Л.А." ОСОБА_1 , чи іншою особою?;

5.7. Чи виконаний підпис у нижньому правому куті накладної №РН-0000030 від 04.09.2018 в графі "Директор ФГ "Світанок" ОСОБА_1 " ОСОБА_1 , чи іншою особою?;"

28.09.2021 позивачем, на виконання вимог ухвали суду від 26.08.2021, надано суду оригінали договору поставки №26/02/2018 та оригінали видаткових накладних №РН-000025 від 03.09.2018; №РН-0000026 від 03.09.2018; №РН-0000030 від 04.09.2018 (а.с.245-250, т.1).

З метою відібрання експериментальних зразків підписів ОСОБА_1 ухвалою суду від 01.11.2021 призначено судове засідання та зобов`язано відповідача забезпечити явку останнього на 18.11.2021. Однак, на визначену судом дату ОСОБА_1 не з`явився.

В подальшому ухвалами суду від 18.11.2021; 10.02.2022; 28.02.2022; 19.04.2022 Господарським судом Вінницької області здійснювались повторні виклики ОСОБА_1 та призначались судові засідання для відібрання експериментальних зразків підписів.

Враховуючи неодноразову неявку ОСОБА_1 , ухвалою суду від 19.04.2022 застосовано до ОСОБА_1 заходи процесуального примусу у вигляді стягнення штрафу з метою спонукання до добросовісного виконання своїх процесуальних обов`язків.

Однак ОСОБА_1 в судові засідання не з`являвся, про причини неявки не повідомляв, хоча про дату, час та місце проведення судових засідань був повідомлений належним чином.

З огляду на висновок експерта за результатами проведення комплексної судово-почеркознавчої експертизи та технічної експертизи документів у господарській справі №1587-1589/22-21 (а.с.93-100,т.2) на питання: "Чи нанесений відтиск печатки у нижньому правому куті третьої сторінки Договору №26/02/2018 від 26.02.2018 в графі "Директор ФГ "Світанок" печаткою Фермерського господарства "Світанок", вільні зразки відтисків якої надані для порівняльного дослідження?"; "Чи нанесений відтиск печатки у нижньому правому куті видаткової накладної №РН-000025 від 03.09.2018 в графі "Директор ФГ "Світанок" печаткою Фермерського господарства "Світанок", вільні зразки відтисків якої надані для порівняльного дослідження?"; "Чи нанесений відтиск печатки у нижньому правому куті видаткової накладної №РН-0000026 від 03.09.2018 в графі "Директор ФГ "Світанок" печаткою Фермерського господарства "Світанок", вільні зразки відтисків якої надані для порівняльного дослідження?"; "Чи нанесений відтиск печатки у нижньому правому куті видаткової накладної №РН-0000030 від 04.09.2018 в графі "Директор ФГ "Світанок" печаткою Фермерського господарства "Світанок", вільні зразки відтисків якої надані для порівняльного дослідження?" експертом надано відповідь, що відтиски печатки на цих документах виконано не печаткою Фермерського господарства "Світанок", зразки відтиску якої надані для порівняльного дослідження, а іншою печаткою.

При цьому, на питання щодо виконання підпису у договорі поставки №26/02/2018 від 26.02.2018, специфікаціях та видаткових накладних до цього договору ОСОБА_1 , чи іншою особою, експерт не зміг надати відповідь у зв`язку з відсутністю достовірних вільних та експериментальних зразків підпису останнього.

В матеріалах справи також наявний лист Державної податкової служби України №8862/5/99-00-04-02-01-05 від 04.10.2022, в якому повідомлено, що згідно з даними Єдиного реєстру податкових накладних відсутні відомості стосовно складених та зареєстрованих позивачем податкових накладних за операціями постачання товарів/послуг відповідачу (а.с.195-197,т.2).

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що склалися апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно зі ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною сьомою ст.179 ГК України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч.1, 2 ст.180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Частиною 3 ст.180 ГК України встановлено зобов`язання сторін при укладенні господарського договору у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно з ч.1, 2 ст.181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

За умовами ч.1,2 ст.207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Так, згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Синицький Л.А. був керівником Фермерського господарства "Світанок" в момент укладення договору поставки №26/02/2018 від 26.02.2018 (а.с.45-47,т.1).

Оскільки відповідач заперечував укладення договору поставки №26/02/2018 від 26.02.2018, ухвалою Господарського суду Вінницької області від 12.07.2021 у справі №902/18/21 було призначено комплексну судову експертизу (почеркознавчу та технічну).

У висновку експерта за результатами проведення комплексної судово-почеркознавчої експертизи та технічної експертизи документів у господарській справі №1587-1589/22-21 (а.с.93-100,т.2) вказано, що відтиски печатки на договорі поставки №26/02/2018 від 26.02.2018 та видаткових накладних №РН-000025 від 03.09.2018; №РН-0000026 від 03.09.2018; №РН-0000030 від 04.09.2018 виконано не печаткою Фермерського господарства "Світанок", зразки відтиску якої надані для порівняльного дослідження, а іншою печаткою.

При цьому щодо виконання підпису у договорі поставки №26/02/2018 від 26.02.2018, специфікаціях та видаткових накладних до цього договору Синицьким Л.А., чи іншою особою, експерт не зміг надати відповідь у зв`язку з неявкою останнього в судові засідання для відібрання експериментальних зразків підписів та ненадання відповідачем документів, в яких містяться вільні зразки підписів Синицького Л.А.

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що ч.4 ст.102 ГПК України встановлено, що у разі ухилення учасника справи від подання суду на його вимогу необхідних для проведення експертизи матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, що перешкоджає її проведенню, суд залежно від того, яка особа ухиляється, а також яке ця експертиза має значення, може визнати встановленою обставину, для з`ясування якої експертиза була призначена, або відмовити у її визнанні.

Як убачається із матеріалів справи, позивачем було подано оригінали договору поставки №26/02/2018 від 26.02.2018 та відповідних видаткових накладних, що в свою чергу свідчить про те, що позивач не ухилявся від проведення експертизи.

При цьому, для укладення двостороннього правочину необхідна наявність волевиявлення обох сторін, здійснена в належній формі.

Належність підпису особі є обов`язковою умовою при констатації волевиявлення сторони, тобто визнання договору таким, що відбувся. Натомість відсутність волевиявлення однієї із сторін згідно з наведеними нормами права дає правові підстави вважати, що вказаний правочин є неукладеним.

Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 25.11.2020 у справі №710/741/17 та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц.

Враховуючи наведене вище, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції, що наявні у справі докази не дають підстав стверджувати про неукладеність договору поставки №26/02/2018 від 26.02.2018.

Доводи відповідача про те, що договір поставки №26/02/2018 від 26.02.2018 був складений та підписаний в 2020 році (а.с.179-181,т.1) не беруться судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження такого.

Щодо поставки позивачем відповідачу товару (мінеральних добрив та засобів захисту рослин) на виконання умов договору поставки 26/02/2018 від 26.02.2018 судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ст.509 ЦК України, ст.173 ГК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин згідно ст.193 ГК України, ст.525, 526 ЦК України повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частиною 1 ст.625 ГК України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст.663 ЦК України).

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначив, що на виконання умов договору поставки №26/02/2018 від 26.02.2018 він поставив товар (мінеральні добрива та засоби захисту рослин), а відповідач в свою чергу прийняв такий товар, що підтверджується видатковими накладними №РН-000025 від 03.09.2018; №РН-0000026 від 03.09.2018; №РН-0000030 від 04.09.2018 на загальну суму 597232,40 грн.

Заперечуючи щодо даного позову відповідач зазначив, що останнім не підписувались відповідні видаткові накладні №РН-000025 від 03.09.2018; №РН-0000026 від 03.09.2018; №РН-0000030 від 04.09.2018. Фермерське господарство "Світанок" зауважило, що не отримувало товар (мінеральні добрива та засоби захисту рослин) від позивача.

Згідно із положеннями ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час, коли оформлювалися відповідні накладні) господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Як вказано в ч.1,2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час, коли оформлювалися відповідні накладні) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

За приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (в редакції, чинній на час, коли оформлювалися відповідні накладні):

- господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів (абзац другий п.2.1);

- первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (абзац перший п.2.1);

- первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (абзац перший п.2.4);

- документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. (абзац перший п.2.5);

- первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників (п.2.15).

За наведеного, суд апеляційної інстанції зауважує, що відсутність у видаткових накладних назви посади особи, яка отримала товар за цією накладною, за наявності підпису у цій накладній, який засвідчений відтиском печатки покупця, не може свідчити про те, що такі видаткові накладні є неналежними доказами у справі. Відтиск печатки на видаткових накладних є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими накладними. Аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 20.12.2018 у справі №910/19702/17.

Таким чином колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду, що з огляду на результати проведеної судової експертизи у даній справі, на всіх перелічених видаткових накладних, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача, міститься відтиск печатки, яка не є печаткою Фермерського господарства "Світанок", що в сукупності дає підстави дійти висновку про те, що такі видаткові накладні не є беззаперечним доказом поставки відповідачу товару.

При цьому, доводи апеляційної скарги про те, що висновок суду першої інстанції щодо того, що видаткові накладні не є беззаперечним доказом поставки товару відповідачу базується тільки на невідповідності відтиску печатки тій що використовується відповідачем спростовується наведеним вище, оскільки судом такий висновок зроблений в сукупності з урахуванням всіх матеріалів справи.

Крім того, слід зазначити, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справи належить досліджувати, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця тощо).

У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.08.2020 у справі №927/833/18.

З огляду на зміст видаткових накладних, складених на виконання умов договору поставки №26/02/2018 від 26.02.2018, позивачем протягом двох днів було поставлено більше 24 тонн добрив та 367 літрів хімікатів відповідачу, при цьому останнім не надано на вимогу суду першої інстанції жодних товаро-транспортних накладних, які підтверджують поставку такого товару відповідачу. Товаро-транспортні накладні, які подані скаржником до суду апеляційної інстанції, як зазначалося вище, не були прийняті до уваги через неповажну причину їх неподання до суду першої інстанції.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції зауважує і те, що в порушення п.3.1. договору поставки №26/02/2018 від 26.02.2018 в специфікаціях до цього договору не визначено умови поставки відповідно до правил тлумачення термінів "Інкотермс-2010", як і не визначено місце поставки товару.

Доводи з приводу не взяття судом першої інстанції до уваги підписаного сторонами акту звірки взаємних розрахунків від 04.09.2018 не беруться до уваги судом апеляційної інстанції, з огляду на таке.

Так, акт звірки розрахунків в будь-якому випадку не є первинним обліковим документом, виконує в бухгалтерському обліку допоміжну функцію для спрощення взаємних розрахунків за договорами і звірки фактів сплати коштів, використовується виключно в бухгалтерських службах і підлягає оцінці та перевірці судом нарівні з іншими документами у справі.

Верховним Судом у постанові від 11.09.2019 по справі №902/1260/15 зазначено, що акт звіряння взаєморозрахунків не є первинним документом, а відтак не є належним та допустимим доказом, з якого можливо встановити беззаперечну заборгованість. Акт звіряння взаєморозрахунків може лише опосередковано свідчити про наявність боргу за договором, однак судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

За висновками Верховного Суду, що викладені у постановах від 05.03.2019 по справі №910/1389/18, від 10.09.2019 по справі №916/2403/18, від 19.09.2019 по справі №910/14566/18, від 04.12.2019 по справі №916/1727/17, від 21.12.2020 у справі № 916/499/20 акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату.

Отже, акт звірки взаєморозрахунків сам по собі не є первинним документом та, може бути належним доказом на підтвердження наявності заборгованості, лише за наявності первинних документів.

Втім, як встановлено колегією суддів, позивачем не надано, а наявні матеріали справи не містять первинних документів (видаткових накладних, товарно-транспортних накладних тощо) на підтвердження наявності у відповідача заборгованості, яка відображена в акті звірки взаєморозрахунків. Оскільки як зазначалося вище, до суду першої інстанції товарно-транспортні накладні не подавалися, а наявні видаткові накладні враховуючи матеріали справи судом першої інстанції не були визнані беззаперечним доказом поставки відповідачу товару.

З огляду на що, акт звірки взаєморозрахунків, на який посилається позивач, за відсутності належних первинних документів, не може бути належним та допустимими доказом на підтвердження заборгованості за договором поставки №26/02/2018 від 26.02.2018.

Також слід звернути увагу, що згідно з п.15.1. ст.15 Податкового кодексу України (тут і надалі в редакції, чинній на час, коли оформлювалися відповідні накладні) платниками податків України визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

За змістом ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (пп.16.1.4.)

Положеннями пп.14.1.178 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що податок на додану вартість - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V Податкового кодексу України.

Відповідно до пп. "а" п.185.1. ст.185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є, зокрема, операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Платник податку на підставі п.201.1. ст.201 Податкового кодексу України зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з абз.1,2 п.201.10. ст.201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пп. "в", "д", "е", "є" п.201.1. ст.201 Податкового кодексу України у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити як повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту (п.198.1., 198.2. ст.198 Податкового кодексу України) виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг.

У постанові від 01.06.2020 у справі №906/355/19 Верховний Суд зазначив, що як доказ податкова накладна може оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі, проте не може буди єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним. Проте, оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі господарські суди повинні враховувати положення Податкового кодексу України та фактичні дії як постачальника, так і покупця, щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару.

Отже, податкові накладні є вторинними, похідними документами від первинного документу, що підтверджує факт здійснення господарської операції. Тобто податковий облік є вторинним по відношенню до бухгалтерського і можливий лише у випадках реального здійснення господарської операції.

При цьому судом першої інстанції правильно встановлено, що податкові накладні за операціями з постачання товарів відповідачу позивачем не складались та не реєструвались (а.с.195-197,т.2), що додатково свідчить про те, що операції з постачання відповідачу товару не були здійснені реально.

В той же час, на переконання колегії суддів, інших доказів, які б свідчили про поставку та прийняття товару відповідачем, зокрема, часткові оплати з посиланнями на такі видаткові накладні до матеріалів справи не подані.

Крім того, щодо посилання позивача на договір поставки №АІ-01205 від 30.05.2017 та договору про постачання засобів захисту рослин та мікродобрив №18/01/2017 від 18.01.2017 судова колегія зауважує, що вказані правочини не є належними та достовірними доказами, що підтверджують обставини постачання товару відповідачеві за договором поставки №26/02/2018 від 26.02.2018.

Разом з тим, слід зауважити, що у справі №902/320/20 позивач звернувся до відповідача із позовною заявою про стягнення заборгованості за укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Безпека-Захист" та Фермерським господарством "Світанок" договором поставки №АІ-01205 від 30.05.2017. При цьому, згідно матеріалів цієї справи та справи №902/320/20 договір поставки №АІ-01205 від 30.05.2017 було укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю "Безпека-Захист" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агроімпорт ЛТД", що також свідчить про суперечливість доказів які наявні в матеріалах справи.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Положення ст.76, 77 ГПК України передбачають, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За правилами ст.79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З`ясувавши обставини справи та дослідивши зібрані у справі докази, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем не доведено та не підтверджено належними та допустимими доказами факт поставки відповідачеві товару за договором поставки №26/02/2018 від 26.02.2018 на загальну суму 597232,40 грн, а відтак у позові в цій частині слід відмовити.

Стосовно вимог про стягнення 366419,56 грн - пені; 83672,20 грн - інфляційних втрат та 41528,35 грн - 3% річних то згідно з положеннями ст.549, 625 ЦК України право на неустойку (пеню), як і право вимагати сплати 3% річних та суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції виникають за умови порушення боржником основного зобов`язання.

При цьому беручи до уваги те, що позивачем не доведено факт поставки товару, відповідач не може вважатись таким, що прострочив виконання свого грошового зобов`язання, а тому в цій частині позову слід також відмовити.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позову.

Таким чином, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, ґрунтуються на його власній оцінці та спростовуються наведеними та встановленими судом обставинами справи.

Отже, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Вінницької області від 19.12.22 у даній справі прийняте з повним з`ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Крім того, у зв`язку із відмовою в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати визначені ст. 129 ГПК України, залишаються за скаржником.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЗПЕКА-ЗАХИСТ" на рішення Господарського суду Вінницької області від 19.12.22 у справі № 902/18/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Вінницької області від 19.12.22 у справі № 902/18/21 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст. 287 ГПК України.

4. Справу №902/18/21 повернути до Господарського суду Вінницької області.

Повний текст постанови складений "21" березня 2023 р.

Головуючий суддя Миханюк М.В.

Суддя Коломис В.В.

Суддя Саврій В.А.