Постанова

від 21.03.2023 по справі 750/14032/21

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

21 березня 2023 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 750/14032/21

Головуючий у першій інстанції Маринченко О. А.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/81/23

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді Висоцької Н.В.

суддів: Мамонової О.Є., Онищенко О.І.,

із секретарем Шкарупою Ю.В.,

учасники справи: позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - Чернігівський колегіум № 11 Чернігівської міської ради Чернігівської області, Управління освіти Чернігівської міської ради,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Чернігівського колегіуму № 11 Чернігівської міської ради Чернігівської області на рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 25 січня 2022 року (місце ухвалення м. Чернігів, дата складання повного рішення 31.01.2022) у справі за позовом ОСОБА_1 до Чернігівського колегіуму № 11 Чернігівської міської ради Чернігівської області, Управління освіти Чернігівської міської ради про визнання протиправним та скасування наказу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Чернігівського колегіуму № 11 Чернігівської міської ради Чернігівської області, Управління освіти Чернігівської міської ради про визнання протиправним та скасування наказу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. В обгрунтування позову посилалась на те, що з 02.09.2010 позивачка прийнята на посаду вихователя продовженого дня Чернігівського колегіуму № 11, протягом всієї роботи на виконання п. 6.1.1 Колективного договору між адміністрацією та профспілковим комітетом Чернігівського колегіуму № 11 Чернігівської міської ради Чернігівської області на 2016-2021 кожен рік проходила медичні огляди та була допущена до роботи. Проте, на підставі п. 4 наказу Чернігівського колегіуму № 11 Чернігівської міської ради Чернігівської області № 16-к/08-01 від 05.11.2021 позивачку відсторонили від роботи з 08.11.2021 без збереження заробітної плати, але із збереженням місця роботи на період відсутності підтверджувальних документів про наявність профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, або довідки про абсолютні проти покази до проведення профілактичних щеплень. Позивачка вважає, що вказаний вище наказ є незаконним та таким, що підлягає скасуванню. Крім того, оскільки відсторонення від посади на невизначений термін без будь-якої правової підстави порушує трудові права позивача, що є підставою для стягнення середнього заробітку.

З урахуванням уточненої позовної заяви ОСОБА_1 просить визнати незаконним та скасувати пункт 4 наказу № 16-к/08-01 від 05.11.2021 «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » Чернігівського колегіуму № 11 Чернігівської міської ради Чернігівської області; стягнути з Управління освіти Чернігівської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 08.11.2021 по день ухвалення судового рішення; стягнути з Чернігівського колегіуму № 11 Чернігівської міської ради Чернігівської області та Управління освіти Чернігівської міської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 6816 грн, що включають: витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн та судовий збір у розмірі 1816 грн.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 25.01.2022 позовні вимоги задоволено повністю.

Визнано незаконним та скасовано пункт 4 наказу Чернігівського колегіуму № 11 Чернігівської міської ради Чернігівської області від 05.11.2021 № 16-к/08-01 про відсторонення від роботи ОСОБА_1 без збереження заробітної плати.

Стягнуто з Управління освіти Чернігівської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час незаконного відсторонення від роботи на підставі пункту 4 наказу від 05.11.2021 № 16-к/08-01 у сумі 24 264, 36 грн, виплату якого провести після утримання податків та інших обов`язкових платежів на користь держави, та на користь ОСОБА_1 1 816 грн у відшкодування витрат по сплаті судового збору та 3 000 грн витрат на правничу допомогу.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги є законними та обґрунтованими, оскільки відсутні закони, які передбачають право роботодавців відсторонювати від роботи працівників, які відмовились від вакцинації проти COVID-19, а тому відсторонення від роботи є втручанням у право людини на працю та право заробляти працею на життя, що є порушенням конституційних прав і свобод з огляду на положення статті 43 Основного Закону. Також суд зазначив, що в разі якщо таке втручання відбувається, то воно має бути на підставі закону, переслідувати легітимну мету та бути необхідним у демократичному суспільстві. З врахуванням наведеного у випадку незаконного відсторонення від роботи за висновком суду підлягає стягненню середній заробіток на користь позивача.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду директор Чернігівського колегіуму № 11 Чернігівської міської ради Чернігівської області Рубан С.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обгрунтування незаконності та необґрунтованості судового рішення апелянт посилається на те, що на виконання Наказу Міністерства охорони здоров`я України від 25.02.2020 №521; Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»; Наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 року № 2153 Чернігівським колегіумом № 11 Чернігівської міської ради Чернігівської області було ознайомлено всіх працівників, включаючи позивачку, зі змістом наказу МОЗ №2153, та з метою запобігання поширення гострої респіраторної хвороби COVID-19, наказом ЗЗСО 11 «Про створення комісії з перевірки наявності у працівників закладу документа, що підтверджує отримання повного курсу вакцинації, або медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданого закладом охорони здоров`я» від 03.11.2021 року № 275/01-01 створено комісію з перевірки наявності у працівників закладу освіти документа, що підтверджує отримання повного курсу вакцинації, або медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19-19, виданого закладом охорони здоров`я та затверджено Положення про комісію наказом ЗЗСО 11 «Про виконання рішень педагогічної ради» від 05.11.2021 року № 276/01-01.

Під час перевірки наявності у працівників закладу освіти документів, що підтверджують отримання вакцинації, або медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19-19, виданого закладом охорони здоров`я позивачка документ про проходження вакцинації або медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19 не пред`явила, про що Комісією ЗЗСО 11 на засіданні складено акт від 05.11.2021, що стало підставою винесення наказу ЗЗСО 11 «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » від 05.11.2021 року № 16-к/08-01 та з 08.11.2021 позивачку було відсторонено від роботи до усунення причин, що його зумовили, без збереження заробітної плати.

Посилаючись в апеляційній скарзі на ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб», ЗУ «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення», постанову Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних заходів протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», апелянт вказує, що відсторонивши позиваку від роботи 08.11.2021, як таку що є працівником закладу загальної середньої освіти, яка включена до переліку осіб, які підлягають обов`язковим профілактичним щепленням та в умовах запровадженого карантину не надала документ про проходження вакцинації або медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, тому оскаржений наказ про відсторонення від роботи позивачки не містить жодних дискримінаційних положень, а його прийняття обумовлено забезпеченням прав і законних інтересів дітей, інших учасників освітнього процесу та спрямовано на убезпечення їх від впливу інфекційної хвороби - COVID-19.

У відзиві на апеляційну скаргу Управління освіти Чернігівської міської ради просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове яким відмовити у задоволенні позовних вимог та стягнути з позивача судові витрати за подання апеляційної скарги. За доводами рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим.

Відзив на апеляційну скаргу подано представником позивачки ОСОБА_1 ОСОБА_2 в якому заявниця просить залишити апеляційну скаргу Чернігівського колегіуму № 11 Чернігівської міської ради Чернігівської області без задоволення, а рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 25.01.2022 без змін. В обгрунтування посилається на законність та обґрунтованість судового рішення та безпідставність апеляційної скарги.

Вислухавши суддю-доповідача, учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги частково, рішення суду першої інстанції підлягає зміні, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною 4 статті 376 ЦПК України передбачено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Судом встановлено, що на підставі наказу управління освіти Чернігівської міської ради № 115-к від 01.09.2010 ОСОБА_1 прийнято з 02.09.2010 на посаду вихователя групи продовженого дня колегіуму № 11 (а.с. 35).

Наказом Чернігівського колегіуму № 11 Черінгівської міської ради Чернігівської області № 16-к/08-01 від 05.11.2021 ОСОБА_1 відсторонено від роботи з 08.11.2021 без збереження заробітної плати, але зі збереженням місця роботи на період відсутності підтверджувальних документів про наявність профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, або довідки про абсолютні проти покази до проведення профілактичних щеплень (а.с. 116, 253).

Підставою винесення вказаного вище наказу був наказ по колегіуму від 08.110.2021 № 253/01-01 «Про ознайомлення працівників колегіуму з наказом МОЗ України № 2153 від 04.10.2021 року» (а.с. 101); Акт від 05.11.2021 про наявність у працівників закладу документа, що підтверджує отримання повного курсу вакцинації, або медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданого закладом охорони здоров`я (а.с. 111-114).

Згідно відомостей наданих Управлінням освіти Чернігівського колегіуму № 11 Чернігівської міської ради Чернігівської області від 16.03.2023 вихователь групи подовженого дня працює з дітьми, які навчаються у початковій школі (1-4 класи), та згідно даних з 08.10.2021 по 26.01.2022 1-4 класи навчалися в очному форматі (а.с. 233).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги є законними та обґрунтованими, оскільки відсутні закони, які передбачають право роботодавців відсторонювати від роботи працівників, які відмовились від вакцинації проти COVID-19, а тому відсторонення від роботи є втручанням у право людини на працю та право заробляти працею на життя, що є порушенням конституційних прав і свобод з огляду на положення статті 43 Основного Закону. Також суд зазначив, що в разі якщо таке втручання відбувається, то воно має бути на підставі закону, переслідувати легітимну мету та бути необхідним у демократичному суспільстві. З врахуванням наведеного у випадку незаконного відсторонення від роботи за висновком суду підлягає стягненню середній заробіток на користь позивача.

Рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час незаконного відсторонення від роботи з Управління освіти Чернігівської міської ради не оскаржується, та, відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, в апеляційному порядку не переглядається.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.10.2018 у справі № 186/1743/15-ц, яка, зокрема зазначає, у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Таким чином, апеляційний суд переглядає рішення суду лише в частині вирішення позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу про відстороння позивачки від роботи.

З висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення позивачки від роботи погоджується суд апеляційної інстанції, проте до таких висновків суд першої інстанції прийшов з помилкових мотивів враховуючи наступне.

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю (стаття 43 Конституції України).

Забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров`я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов`язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України "Про запобігання корупції", а також сприяння особі у здійсненні такого повідомлення, за мовними або іншими ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання (стаття 21 КЗпП України).

Держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи (стаття 51 КЗпП України).

Відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством (частина перша статті 46 КЗпП України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі N 130/3548/21 (провадження N 14-82цс22) зазначено, що: "нагальна необхідність ужиття державою у 2021 році заходів для захисту здоров`я населення (зокрема, для попередження поширення коронавірусу SARS-CoV-2, мінімізації ризиків ускладнень і смертності у хворих на COVID-19) не викликає сумнівів. Проте слід з`ясувати, чи було нагально необхідним відсторонення позивачки від роботи та наскільки саме таке відсторонення сприяло досягненню зазначеної легітимної мети.

За змістом Переліку N 2153 обов`язковим профілактичним щепленням проти COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають усі працівники визначених цим документом органів, закладів, підприємств, установ, організацій у разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16 вересня 2011 року N 595. Отже, Перелік N 2153 передбачав низку винятків, пов`язаних зі станом здоров`я конкретної людини, із загального правила про обов`язкову вакцинацію зазначених груп працівників незалежно від того, чи є в них об`єктивна необхідність контактувати на роботі з іншими людьми та з якою саме їх кількістю, тобто чи мають підвищений ризик інфікуватися коронавірусом SARS-CoV-2 та/або сприяти його подальшому поширенню. Критеріїв вибору підприємств, установ та організацій для включення до Переліку N 2153 останній не містить.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що відсторонення особи від роботи, що може мати наслідком позбавлення її в такий спосіб заробітку без індивідуальної оцінки поведінки цієї особи, лише на тій підставі, що вона працює на певному підприємстві, у закладі, установі, іншій організації, може бути виправданим за наявності дуже переконливих підстав. У кожному випадку слід перевіряти, чи була можливість досягнути поставленої легітимної мети шляхом застосування менш суворих, ніж відсторонення працівника від роботи, заходів після проведення індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових обов`язків, зокрема, оцінки об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми, можливості організації дистанційної чи надомної роботи тощо.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі N 130/3548/21 (провадження N 14-82цс22), застосування до позивачки передбачених Переліком N 2153 та Законом N 1645-III заходів не передбачало жодної індивідуальної оцінки виконуваних нею трудових обов`язків, зокрема об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми. Суди не встановили жодних фактів, які б підтверджували нагальність потреби у відстороненні саме позивачки від роботи. Відповідач не стверджував, що, обіймаючи посаду чергової по переїзду, позивачка могла спричинити поширення коронавірусної інфекції серед працівників АТ "Укрзалізниця", учасників дорожнього руху тощо. Її відсторонили від роботи, позбавивши на час відсторонення заробітку, лише тому, що вона працювала в АТ "Укрзалізниця", всі працівники якого підлягали обов`язковому щепленню проти COVID-19 (тоді як для працівників підприємств багатьох інших галузей економіки України таке щеплення було добровільним). Таке відсторонення не можна вважати пропорційним меті охорони здоров`я населення та самої позивачки.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що в кожному конкретному випадку для вирішення питання про наявність підстав для обов`язкового щеплення працівника проти COVID-19 і, відповідно, для відсторонення працівника від роботи, слід виходити не тільки з Переліку N 2153, але й оцінки загрози, яку потенційно на роботі може нести невакцинований працівник.

Зокрема, слід враховувати і такі обставини, як:

- кількість соціальних контактів працівника на робочому місці (прямих/непрямих);

- форму організації праці (дистанційна/надомна), у тому числі можливість встановлення такої форми роботи для працівника, який не був щепленим;

- умови праці, у яких перебуває працівник і які збільшують вірогідність зараження COVID-19, зокрема потребу відбувати у внутрішні та закордонні відрядження;

- контакт працівника з продукцією, яка буде використовуватися (споживатися) населенням.

Визначаючи об`єктивну необхідність щеплення працівника і перевіряючи законність його відсторонення від роботи для протидії зараженню COVID-19, необхідно з`ясовувати наявність наведених вище та інших факторів. Однак апеляційний суд залишив указані обставини поза увагою та не врахував, що відповідач не обґрунтовував необхідність відсторонення позивачки тим, що вона, працюючи черговою по переїзду, створювала загрози, які б вимагали вжиття такого суворого заходу втручання у право на повагу до приватного життя, який позбавляв позивачку заробітку.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 17 квітня 2019 року у справі N 682/1692/17 дійшов висновку, що вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я заінтересованих осіб є виправданою. Принцип важливості суспільних інтересів превалює над особистими правами особи, однак лише тоді, коли таке втручання має об`єктивні підстави та є виправданим. Аналогічний висновок зробив Верховний Суд і в постановах від 10.03.2021 року у справі N 331/5291/19 (провадження N 61-17335св20), від 20.03.2018 року у справі N 337/3087/17 (провадження N К/9901/283/18), від 08.03.2021 року у справі N 630/554/19 (провадження N 61-6307св20).

З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що при розгляді подібних справ суди повинні враховувати, що суспільні інтереси превалюють над особистими, однак лише тоді, коли втручання у відповідні права особи має об`єктивні підстави (передбачене законом, переслідує легітимну мету, є нагально необхідним і пропорційним такій меті)".

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

У справі що переглядається, при звернені до суду з позовом ОСОБА_1 посилалась на те, що її відсторонили від роботи з 08.11.2021 без збереженння заробітної плати, але зі збереженням місця роботи на період відсутності підтверджувальних документів про наявність профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, або довідки про абсолютні проти покази до проведення профілактичних щеплень.

Судом встановлено, що на підставі наказу управління освіти Чернігівської міської ради № 115-к від 01.09.2010 ОСОБА_1 прийнято з 02.09.2010 на посаду вихователя групи продовженого дня колегіуму № 11 (а.с. 35).

Згідно наказу № 253/01-01 від 08.10.2021 працівників Чернігівського колегіуму № 11 Чернігівської міської ради Чернігівської області, в тому числі і позивача, було ознайомлено з наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням». Доведено до відома, що працівники, які відмовляються або ухиляються від обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 протягом місяця з дня публікації наказу Міністерства охорони здоров`я України будуть відсторонені від роботи без збереження заробітної плати з моменту набрання чинності наказу з 08.11. 2021. Період відсторонення від роботи без збереження заробітної плати не увійде до страхового стажу, для пенсії та оплати тимчасової непрацездатності.

Наказом Чернігівського колегіуму № 11 Чернігівської міської ради Чернігівської області № 275/01-01 від 03.11.2021 було створено комісію з перевірки наявності у працівників закладу освіти документа, що підтверджує отримання повного курсу вакцинації або медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданого закладом охорони здоров`я.

Відповідно до пункту 4 наказу Чернігівського колегіуму № 11 Чернігівської міської ради Чернігівської області № 16-к/08-01 від 05.11.2021 позивачку відсторонено від виконання роботи з 08.11.2021 без збереження заробітної плати, але зі збереженням місця роботи на період відсутності підтверджувальних документів про наявність профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, або довідки про абсолютні проти покази до проведення профілактичних щеплень (а.с. 36).

Відповідно до посадової інструкції вихователя групи подовженого дня Чернігівського колегіуму №11 Чернігівської міської ради Чернігівської області (а.с. 248-252) визначено, що посада вихователя належить до посад педагогічних працівників (п.1.2.), основними функціями вихователя встановлена організація та проведення позаурочних робіт з учнями в закріпленій за ним групі продовженого дня (п.1.4.), серед інших посадових обов`язків приймає дітей у встановленому порядку від батьків (осіб, що їх замінюють) чи вчителів закладу освіти; організовує виконання учнями режиму дня, виконання ними домашніх завдань, надає їм допомогу у навчанні, організації відпочинку і в одержанні додаткової освіти, залучаючи їх до художньої і науково-технічної творчості, спортивних секцій, гуртків та інших об`єднань за інтересами (п.2.8.).

Таким чином, з врахуванням викладеного вище, дирекцією Чернігівського колегіуму №11 Чернігівської міської ради Чернігівської області позивачці не було запропоновано проведення освітнього процесу в форматі дистанційного навчання, що не є порушенням посадової інструкції вихователя групи подовженого дня, згідно якої, як вже зазначалося, посада вихователя належить до посад педагогічних працівників, та крім того, з наданої інформації Чернігівського колегіуму № 11 у період з 08.10.2021 по 25.01.2022 освітній процес відбувався в очному та в дистанційному форматі (а.с. 233).

Доводи апеляційної скарги, з урахуванням необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі N 130/3548/21 (провадження N 14-82цс22), дають підстави для висновку про те, що оскаржене судове рішення частково ухвалене без додержання норм матеріального та процесуального права.

З врахуванням наведеного, судом першої інстанції зроблений правильний висновок про задоволення позову ОСОБА_1 , в частині визнання протиправним та скасування наказу, проте суд помилився щодо мотивів такого рішення. Отже рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині належить змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови

Відповідно до ч. 1 та 4 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині належить змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Оскільки судове рішення змінено в частині мотивів прийняття, то розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 376 ч. 1 п. 4, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Чернігівського колегіуму № 11 Чернігівської міської ради Чернігівської області задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 25 січня 2022 року змінити, виклавши його мотивувальну частину щодо визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 22.03.2023.

Головуючий Судді :