Постанова
від 21.03.2023 по справі 912/1099/22
ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.03.2023 року м. Дніпро Справа № 912/1099/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач)

суддів:Орєшкіної Е.В., Чус О.В.

секретар судового засідання: Манець О.В.

представники сторін:

від прокуратури: Карпенко О.І. - прокурор відділу

від відповідача-1:Ахтирська К.Ю. - самопредставництво

Карпенко Н.А. - самопредставництво

від відповідача-2: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційні скарги Світловодської міської ради Кіровоградської області та

Дочірнього підприємства "Завод залізобетонних виробів"

Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроенергобудпром"

на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 19.12.2022 р.

( суддя Тимошевська В.В., м. Кропивницький, повний текст рішення складено 27.12.2022 р. )

у справі

за позовом

Заступника керівника Кіровоградської обласної прокуратури в інтересах держави

в особі Світловодської міської територіальної громади

до відповідача-1:

Світловодської міської ради Кіровоградської області,

м. Світловодськ, Кіровоградської області

до відповідача-2:

Дочірнього підприємства "Завод залізобетонних виробів"

Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроенергобудпром",

м. Світловодськ, Кіровоградської області

про визнання недійсним рішення,

скасування державної реєстрації з припиненням речового права на земельні ділянки

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

Заступник керівника Кіровоградської обласної прокуратури ( далі - Прокурор, Позивач ) звернувся до господарського з позовними вимогами до Світловодської міської ради Кіровоградської області ( далі - Світловодська міська рада, Відповідач -1 ) та до Дочірнього підприємства "Завод залізобетонних виробів" Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроенергобудпром" ( далі - ДП "Завод залізобетонних виробів", Відповідач -2 ) з вимогами про наступне: визнати недійсним рішення Світловодської міської ради Кіровоградської області від 20.01.2021 р. № 121 "Про передачу в постійне користування земельних ділянок за адресами: вул. Героїв Чорнобиля, 29 та вул. Героїв Чорнобиля, 32, м. Світловодськ, дочірньому підприємству "Завод залізобетонних виробів" товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроенергобудпром"; скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права постійного користування Дочірнього підприємства "Завод залізобетонних виробів" Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроенергобудпром", код ЄДРІІОУ 05784779, земельною ділянкою кадастровий номер 3510900000:50:040:0061, площею 14,3659 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2267098335109, номер запису про інше речове право: 40217925, з одночасним припиненням речового права; скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права постійного користування Дочірнього підприємства "Завод залізобетонних виробів" Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроенергобудпром", код ЄДРПОУ 05784779, земельною ділянкою кадастровий номер 3510900000:50:163:0027, площею 1,3912 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 933925635109, номер запису про інше речове право: 40217985, з одночасним припиненням речового права.

В обґрунтування підстав позову вказано про незаконну передачу за оспорюваним рішенням Відповідачеві -2 права постійного користування земельними ділянками, на яких розташовані придбані ДП "Завод залізобетонних виробів" за договором купівлі-продажу об`єкти нерухомого майна, з тих підстав, що згідно норм Земельного кодексу України ДП "Завод залізобетонних виробів" не відноситься до переліку суб`єктів, які можуть бути набувачами права постійного користування землею. Щодо порушення інтересів держави зазначено про необхідність відновлення законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - надання земельних ділянок комунальної власності у постійне користування, а також захист суспільних інтересів.

Відповідачами позовні вимоги заперечено повністю. Згідно заперечень, відповідачі посилаються на положення ст. 120 ЗК України і ст. 377 ЦК України та вказують, що вказаними нормами у редакції, чинній на момент набуття ДП "Завод залізобетонних виробів" права власності на нерухоме майно, передбачався перехід права користування земельною ділянкою, на якій розташовано нерухоме майно, до нового власника в обсязі прав попереднього власника об`єкта нерухомого майна. Щодо доводів Прокурора про припинення права постійного користування земельною ділянкою у попереднього власника нерухомого майна - зазначено, що в даному випадку мало місце автоматичне припинення такого права на підставі норми закону внаслідок відчуження об`єкта нерухомого майна. Наголошено, що ДП "Завод залізобетонних виробів" являється єдиною особою, у користуванні якого може знаходиться земельна ділянка, оскільки є власником об`єктів нерухомого майна, розташованих на відповідних земельних ділянках. Вказано про не доведення підстав для примусового припинення постійного користування згідно ст. 143 Земельного кодексу України.

Відповідачами також зазначено про відсутність підстав для представництва Прокурором інтересів держави у даній справі так як земельна ділянка не вибула з комунальної власності, а позбавлення права користування земельною ділянкою особи, лише якій може належати таке право та якою сплачується земельний податок, призведене до завдання збитків територіальній громаді. Окрім того, не надано доказів встановлення порушень і винесення приписів про їх усунення зі сторони відповідних інспекторів.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 19.12.2022 р. позов задоволено у повному обсязі - визнано недійсним рішення Світловодської міської ради Кіровоградської області від 20.01.2021 р. №121 "Про передачу в постійне користування земельних ділянок за адресами: вул. Героїв Чорнобиля, 29 та вул. Героїв Чорнобиля, 32, м. Світловодськ, дочірньому підприємству "Завод залізобетонних виробів" товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроенергобудпром"". Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права постійного користування Дочірнього підприємства "Завод залізобетонних виробів" Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроенергобудпром", код ЄДРІІОУ 05784779, земельною ділянкою кадастровий номер 3510900000:50:040:0061, площею 14,3659 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2267098335109, номер запису про інше речове право: 40217925, з одночасним припиненням речового права. Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права постійного користування Дочірнього підприємства "Завод залізобетонних виробів" Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроенергобудпром", код ЄДРПОУ 05784779, земельною ділянкою кадастровий номер 3510900000:50:163:0027, площею 1,3912 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 933925635109, номер запису про інше речове право: 40217985, з одночасним припиненням речового права. Стягнуто з Світловодської міської ради Кіровоградської області на користь Кіровоградської обласної прокуратури судовий збір в сумі 2 481,00 грн.. Стягнуто з Дочірнього підприємства "Завод залізобетонних виробів" Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроенергобудпром" на користь Кіровоградської обласної прокуратури судовий збір в сумі 4 962,00 грн..

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Світловодської міської ради.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулась Світловодська міська рада Кіровоградської області, в якій просить рішення суду від 19.12.2022 р. скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити у повному обсязі.

4. Узагальнені доводи Світловодської міської ради, яка подала апеляційну скаргу.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник посилається на те, що судом невірно ототожнено поняття «набуття» та «переходу», адже положення ст. 92 ЗК України регулюють питання саме набуття права постійного користування земельною ділянкою, а не його переходу ( ст.120 Земельного кодексу України ), що має місце в даному випадку.

Водночас, на думку Скаржника, право ДП «Завод залізобетонних виробів» ТОВ «Дніпроенергобудпром» на отримання в постійне користування земельних ділянок, на яких знаходяться об`єкти нерухомого майна, що придбані у ТДВ «Об`єднання Дніпроенергобудпром», яке в свою чергу, користувалося земельними ділянками під цими об`єктами на праві постійного користування, фактично підтверджено правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04.12.2018 р. у справі №910/18560/16, а також у постанові Верховного Суду від 10.12.2021 р. по справі № 910/11673/20.

При цьому Скаржник зазначає, що Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо переходу прав на земельну ділянку у зв`язку зпереходом прав на об`єкт нерухомого майна, який на ній розміщено" та редакція ч. 13 ст. 120 ЗК України прийняті та набули чинності вже після виникнення у ДП «ЗЗБВ» ТОВ «Дніпроенергобудпром» прав на земельні ділянки із кадастровими номерами 3510900000:50:040:0061 та 3510900000:50:163:0027 та прийняття оскаржуваного рішення Світловодської міської ради і відповідно до положень ст. 58 Конституції України і зворотньої дії в часі не мають, а тому відповідно до даних правовідносин застосовані бути не можуть. Отже, суд першої інстанції в порушення, у тому числі, Конституції України застосував положення законів, які у даному випадку до вказаних правовідносин не застосовуються.

Скаржник наголошує на тому, що оскільки відсутні підстави для скасування рішення Світловодської міської ради від 20.01.2021 р. № 121, то відповідно не підлягає скасуванню державна реєстрація права постійного користування земельною ділянкою, а отже відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин вищевказаних норм чинного законодавства.

Скаржник вважає, що суд першої інстанції допустив неправильне тлумачення норм ст. 120 ЗК України у редакції, що діяла на час укладення договорів купівлі- продажу та на час прийняття оскаржуваного рішення Світловодської міської ради № 121 від 20.01.2021 р..

Скаржник зазначає, що оскаржуване рішення Світловодської міської ради прийняте на підставі положень ст. 377 ЦК України та ст. 120 ЗК України із урахуванням принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, відповідно до сталої судової практики. Під час розгляду справи Позивачем належними та допустимим доказами протилежного не доведено. Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні не зазначає яка саме правомочність власника земельної ділянки порушена, оспорена, звужена, або якої правомочності він позбавлений. Спірним рішенням право власності Українського народу не порушено, а земельні ділянки не вибували із комунальної власності.

Крім того, в порушення імперативних норм чинного законодавства Прокурор не зазначив та необгрунтував у чому полягає порушення чи загроза порушення інтересів держави, які саме інтереси держави порушені оскаржуваним рішенням Світловодської міської ради від 20.01.2021 р. № 121 та наданням ДП «ЗЗБВ» ТОВ «Дніпроснергобудпром» у постійне користування відповідних земельних ділянок, тобто належним чином не обгрунтував представництво.

5. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Дочірнього підприємства "Завод залізобетонних виробів" Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроенергобудпром".

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось також і Дочірне підприємство "Завод залізобетонних виробів" Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроенергобудпром", в якій просить рішення суду від 19.12.2022 р. скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити у повному обсязі.

6. Узагальнені доводи Дочірнього підприємства "Завод залізобетонних виробів" Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроенергобудпром", яке подало апеляційну скаргу.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник посилається на те, що Господарський суд Кіровоградської області не застосував норми матеріального права, які регулюють підстави та порядок переходу права постійного користування земельною ділянкою при переході права власності на розташовані на ній житловий будинок, будівлю або споруду, що визначаються ст. 377 ЦК України та ст. 120 ЗК України ( у відповідній редакції, станом на 20.01.2021 р. ).

При цьому Скаржник зазначає, що власник будівлі стає постійним землекористувачем земельної ділянки автоматично, силою закону. Спеціальною нормою, що регулює відносини, пов`язані з набуттям права користування землею за переходу права власності на нерухомість, є частина друга ст. 120 ЗК України. Оскільки вона не містить жодного застереження чи винятку, до набувача нерухомості переходить право постійного користування земельною ділянкою на тих самих умовах і в тому самому обсязі, що були в попереднього землекористувача. Навіть якщо такий набувач не належить до осіб, передбачених частиною другою ст. 92 ЗК України. Частина друга ст. 92 ЗК України оперує поняттям "набуття" права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності. Тому її застосовують до осіб, які отримують таке право безпосередньо від органів розпорядження земельними ділянками (державної влади чи місцевого самоврядування). Натомість частина друга ст. 120 ЗК України застосовує поняття "перехід" права користування, що означає визначення правової долі вже набутого раніше попереднім власником нерухомості права постійного користування земельною ділянкою. Отже, обмеження частини другої ст. 92 ЗК України щодо кола суб`єктів не застосовують за переходу до набувача будівлі раніше набутого попереднім власником права постійного користування земельною ділянкою.

Водночас, на думку Скаржника, до набувача будівлі переходить право постійного користування земельною ділянкою на тих самих умовах і в тому самому обсязі, що були у попереднього землекористувача. Навіть якщо такий набувач не належить до виняткового переліку осіб, які можуть набувати землю за правом постійного користування ( відповідний правовий висновок є, зокрема, у постанові Вищого господарського суду України від 04.12.2013 р. у справі № 910/107/2013 ).

Скаржник наголошує на тому, що оскільки договір купівлі-продажу нерухомого майна укладено 28.02.2017 р., оскаржуване рішення Світловодської міської ради № 121 ухвалено 20.01.2021 р., то до спірних правовідносин підлягає застосуванню ст. 120 ЗК України з погляду її дії в часі у редакції, чинній на той час, а саме: при переході права власності на будівлю і споруду до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Тобто, ст. 92 ЗК України не підлягає застосуванню до даних правовідносин, оскільки вона визначає перелік суб`єктів, які можуть набувати право постійного користування земельними ділянками. Тоді як ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України передбачають перехід права на користування земельною ділянкою до нового власника нерухомого майна, яке знаходиться на цих земельних ділянках.

Скаржник вважає, що рішення Світловодської міської ради № 121 від 20.01.2021 р. прийняте на підставі норм ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України, та із урахуванням принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, тобто Світловодська міська рада діяла лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

ДП «ЗЗБВ» ТОВ «Дніпроенергобудпром» у відповіді на відзив на апеляційну скаргу заступника керівника Кіровоградської обласної прокуратури вважає його таким, що не відповідає вимогам чинного процесуального законодавства, та необгрунтованим.

ДП «ЗЗБВ» ТОВ «Дніпроенергобудпром» зазначає, що поняття «перехід» включає у себе поняття «набуття», а не навпаки як стверджує Позивач.

Крім того, норми ст. 120 ЗК України ні на час укладення договорів купівлі-продажу, ні на час прийняття оскаржуваного рішення Світловодської міської ради № 121 від 20.01.2021 р. не містили положення про перехід до нового власника будівель, які розташовані на земельній ділянці, що у попереднього власника знаходилась на праві постійного користування, цієї земельної ділянки на іншому правовому титулі, відмінному від права постійного користування. Крім цього норми ст. 120 ЗК України на час виникнення спірних правовідносин не містили положення про можливість визначення правового титулу земельної ділянки за згодою сторін. Судова практика, щодо тлумачення норм ст. 120 ЗК України, аналогічного тому, що застосоване Гоподарським судом Кіровоградської області по справі № 912/1099/22, також відсутня.

На думку ДП «ЗЗБВ» в порушення імперативних норм чинного законодавства Прокурор не зазначив та необгрунтував у чому полягає порушення чи загроза порушення інтересів держави та Світловодської територіальної громади, які саме інтереси держави чи Світловодської територіальної громади порушені оскаржуваним рішенням Світловодської міської ради від 20.01.2021 р. № 121 та наданням ДП «ЗЗБВ» ТОВ «Дніпроенергобудпром» у постійне користування відповідних земельних ділянок, тобто належним чином не обгрунтував представництво. Аналогічної позиції щодо необхідності зазначення суті порушення інтересів за захистом, яких звертається Прокурор дотримується Верховний Суд у постанові від 07.04.2021 р. по справі № 922/708/19 «Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність їх захисту у порядку, передбаченому ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», а також зазначає компетентний орган, якщо такий наявний».

7. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Від Заступника керівника Кіровоградської обласної прокуратури до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Прокурор просить суд залишити рішення Господарського суду Кіровоградської області від 19.12.2022 р. у справі № 912/1099/22 без змін, а апеляційні скарги без задоволення.

В обгрунтування своїх заперечень, Прокурор вказує на те, що земельне та цивільне законодавство, чинне як на час прийняття Світловодською міською радою оспорюваного рішення № 121 від 20.01.2021 р., так і нині, імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який знаходить свій вияв у правилах ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України, інших положеннях законодавства.

Прокурор зазначає, що у даному спорі ним не оспорюється право ДП «ЗЗБВ» оформити на себе право користування земельними ділянками, на яких розташовані придбані ним за договорами купівлі-продажу будівлі та споруди. Дійсно, відповідно до принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди тільки ДП «ЗЗБВ» має право користування вказаними земельними ділянками. Прокурором оспорюється вид правового титулу ( право постійного користування ), на якому ДП «ЗЗБВ» набуло земельні ділянки.

Прокурор наголошує, що законодавство України, складаючись з окремих законодавчих актів, становить єдину цілісну систему. Тому законодавчі акти та його окремі положення мають застосовуватись не окремо, а в сукупності як з іншими положеннями того ж законодавчого акта, так і з положеннями інших законодавчих актів. Тлумачення законодавства судам слід здійснювати системно, враховувати правову природу спірних відносин, загальну спрямованість законодавства та права України в цілому, а результат тлумачення законодавства має бути розумним та справедливим ( п. 80 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2020 р. у справі № 815/1226/18 ). Зважаючи на викладене, судом першої інстанції правомірно застосовано до спірних правовідносин приписи ст. 92 ЗК України, що регламентують інститут постійного користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Прокурор вважає, що суд дійшов правильного висновку, що відповідно до ст. 92 ЗК України ДП «ЗЗБВ» не може набувати право постійного користування земельною ділянкою державної чи комунальної форми власності. Набуття права приватної власності на комплекс будівель та споруд заводу залізобетонних виробів та котельні цього заводу створило правові підстави переходу до ДП «ЗЗБВ» права на земельні ділянки відповідно до ст. 120 ЗК України на іншому правовому титулі, відмінному від постійного користування, це може бути оренда або власність. Твердження ДП «ЗЗБВ» щодо безпідставного застосування судом ст. 92 ЗК України, оскільки остання визначає суб`єктів, які можуть набувати право постійного користування, а ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України регулюють перехід права, є помилковим. Поняття «набуття права» та «перехід права» не є тотожними, але вони співвідносяться як ціле і частка, тобто перехід права є видом (способом) набуття права - до особи перейшло право і вона його набула.

Крім того, звертаючись до суду з позовом у даній справі, Прокурором обґрунтовано необхідність захисту інтересів держави тим, що правовідносини, пов`язані з наданням у користування земель комунальної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а незаконність рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого юридична особа приватного права набула право постійного користування земельними ділянками, такому інтересу не відповідає. Зазначено, що воля територіальної громади як власника може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та безпосереднім інтересам територіальної громади. Звернення прокурора до суду з даним позовом спрямоване на задоволення насамперед суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - надання спірних земельних ділянок комунальної власності у постійне користування, а також: захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу - національного багатства України. Щодо відсутності органу зазначено, що органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, захищати законні інтереси держави та територіальної громади у спірних правовідносинах є Світловодська міська рада. Водночас саме від цього органу місцевого самоврядування виходить правопорушення, наслідком чого є недійсність його рішення, та до Світловодської міської ради звернуто одну із вимог, тому має місце співпадіння позивача й відповідача в одній особі, а відтак прокурор самостійно звертається до суду за захистом інтересів держави.

8. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.01.2023р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєв І.М. (доповідач), судді Орєшкіна Е.В., Чус О.В..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.01.2023 р. витребувано у Господарського суду Кіровоградської області матеріали справи/копії матеріалів справи № 912/1099/22. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Світловодської міської ради Кіровоградської області на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 19.12.2022 р. по справі № 912/1099/22 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.

06.02.2023 р. матеріали справи № 912/1009/22 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.02.2023 р. апеляційну скаргу Світловодської міської ради Кіровоградської області на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 19.12.2022 р. у справі № 912/1099/22 залишено без руху, надано апелянту строк для усунення недоліків.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 26.01.2023 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєв І.М. (доповідач), судді Орєшкіна Е.В., Чус О.В..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.01.2023 р. витребувано у Господарського суду Кіровоградської області матеріали справи/копії матеріалів справи № 912/1099/22. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства "Завод залізобетонних виробів" Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроенергобудпром" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 19.12.2022р. по справі №912/1099/22 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.

06.02.2023 р. матеріали справи № 912/1099/22 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.02.2023 р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 09.03.2023 р..

Після про усунення недоліків апеляційної скарги Світловодської міської ради Кіровоградської області, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.03.2023 р. відкрито апеляційне провадження. Об`єднано до сумісного розгляду апеляційну скаргу Світловодської міської ради Кіровоградської області з апеляційною скаргою Дочірнього підприємства "Завод залізобетонних виробів" Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроенергобудпром". Розгляд апеляційних скарг призначено в судове засідання на 09.03.2023 р..

Від представника Світловодської міської ради Кіровоградської області надійшла заява про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Забезпечити проведення відеоконференції просить доручити Світловодському міськрайонному суді Кіровоградської області.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.03.2023 р. судове засідання у справі № 912/1099/22, призначене на 09.03.2023 р., вирішено провести в режимі відеоконференції. Забезпечити проведення відеоконференції за участю представника Світловодської міської ради Кіровоградської області доручено Світловодському міськрайонному суду Кіровоградської області.

Від представника Дочірнього підприємства "Завод залізобетонних виробів" Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроенергобудпром" - адвоката Солдатенко Еліни Сергіївни надійшла заява про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів. Адреса електронної пошти, що буде використана заявником для входу до системи "EasyCon".

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.03.2023 р. судове засідання у справі № 904/1099/22, призначене на 09.03.2023 р., вирішено провести з представником Дочірнього підприємства "Завод залізобетонних виробів" Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроенергобудпром", в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду ( зал судового засідання № 511 ) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеокоференцзв`язку "EasyCon".

У судовому засіданні 09.03.2023 р. оголошено перерву до 21.03.2023 р..

Від представника Дочірнього підприємства "Завод залізобетонних виробів" Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроенергобудпром" - Солдатенко Е.С., яка була присутня в судовому засіданні 09.03.2023 р. і надавала суду пояснення по суті апеляційної скарги, надійшло клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги у зв`язку із направленням її у термінове відрядження.

Присутні у судовому засіданні представники: Прокурора заперечував проти чергового відкладення розгляду апеляційної скарги; Світловодської міської ради не заперечували проти розгляду апеляційних скарг по суті в цьому судовому засіданні.

Розглянувши вказане клопотання, судова колегія не знаходить підстав для задоволення даного клопотання з урахуванням такого.

Заявником не наведено достатнього обґрунтування необхідності участі його представника в судовому засіданні ( якщо він вважав таку участь необхідною). Судочинство в Україні здійснюється і в умовах карантину, тим більше, що Постановою Кабінету міністрів України від 04.05.2020 р. № 343 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» скасовано з 11.05.2020 р. низку обмежень, введених в Україні через епідемію коронавірусу.

Судом врахований принцип ефективності судового процесу, який діє у господарському судочинстві і направлений на недопущення затягування процесу, а також враховано положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яким передбачено, що справа має бути розглянута судом у розумний строк.

Участь представників учасників справи у засіданні суду апеляційної інстанції не є обов`язковою згідно із законом, не визнавалася вона такою й судом. При цьому, позиція Скаржника достатньо повно викладена в апеляційній скарзі та озвучена представником у попередньому судовому засіданні.

Матеріали справи містять обсяг відомостей достатній для розгляду апеляційної скарги й за відсутності представника Відповідача -2.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003 р., "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 р. зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. "Розумність" строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі "G. B. проти Франції"), тощо. Отже, поняття "розумний строк" є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ ( 51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

А отже, у зв`язку з недопущенням затягування судового процесу, що може привести до порушення вимог ст. 256 ГПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання про чергове відкладення розгляду апеляційної скарги.

У судовому засіданні 21.03.2023 р., проведеному в режимі відеоконференції, була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

9. Встановлені судом обставини справи.

28.02.2017р. між Товариством з додатковою відповідальністю "Об`єднання Дніпроенергобудпром" ( Продавець ) та ДП "Завод залізобетонних виробів" ( Покупець ) укладено два договори купівлі-продажу, які нотаріально посвідчені, відповідно до яких ДП "Завод залізобетонних виробів" придбано у власність нерухоме майно - комплекс будівель та споруд, які розташовано у м. Світловодськ по вул. Героїв Чорнобиля, 29 і 32.

Право власності на нерухоме майно зареєстровано за ДП "Завод залізобетонних виробів" у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

За змістом договорів зазначено, що земельна ділянка, на яких розташовано нерухоме майно, перебуває на праві постійного користування згідно Державного акта про право постійного користування, виданого 15.06.1993 р. виконавчим комітетом Світловодської міської ради загальною площею 14,5666 га та згідно Державного акта, виданого 15.12.2011 р. Власівською селищною радою загальною площею 2433,4 кв.м кадастровий номер 3510900000:50:163:0027.

Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою по вул. Комсомольська, 29 площею 14,9657 га видано Закритому акціонерному товариству "Об`єднання Дніпроенергобудпром".

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 18.02.2009 р. у справі № 14/291 за позовом Закритого акціонерного товариства "Об`єднання Дніпроенергобудпром" до Світловодської міської ради та до ДП "Завод залізобетонних виробів" визнано за Закритим акціонерним товариством "Об`єднання Дніпроенергобудпром" право постійного користування на земельну ділянку по вул. Комсомольська, 29 площею 14,9657 га.

Рішенням шостої сесії Світловодської міської ради сьомого скликання № 79 від 14.01.2016 р., яке вступило в силу 04.02.2016 р., вулицю Комсомольську перейменовано на вулицю Героїв Чорнобиля.

За заявою ТДВ "Об`єднання Дніпроенергобудпром" уповноваженими суб`єктами розроблено технічну документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Рішенням виконавчого комітету Світловодської міської ради № 380 від 10.05.2016 р. присвоєно поштову адресу земельній ділянці з кадастровим номером 3510900000:50:163:0027.

Земельні ділянки за кадастровими номерами 3510900000:50:040:0061, 3510900000:50:163:0027 зареєстровано у Державному земельному кадастрі.

Рішенням Світловодської міської ради № 1298 від 02.07.2017 р. на підставі заяви ТДВ "Об`єднання Дніпроенергобудпром" припинено право постійного користування земельними ділянками з кадастровими номерами 3510900000:50:040:0061, 3510900000:50:163:0027 по вул. Героїв Чорнобиля, 29 та вул. Героїв Чорнобиля, 32 м. Світловодськ ТДВ "Об`єднання Дніпроенергобудпром". Земельні ділянки вилучено з постійного користування ТДВ "Об`єднання Дніпроенергобудпром" та віднесено їх до земель запасу Світловодської міської ради.

25.02.2022 р. ДП "Завод залізобетонних виробів" звернулось до Світловодської міської ради із заявою про розгляд питання передачі в постійне користування земельних ділянок кадастрові номери 3510900000:50:040:0061, 3510900000:50:163:0027.

Рішенням Світловодської міської ради № 2008 від 02.06.2020 р. відмовлено ДП "Завод залізобетонних виробів" у передачі в постійне користування земельних ділянок за кадастровими номерами 3510900000:50:040:0061, 3510900000:50:163:0027.

28.12.2020 р. ДП "Завод залізобетонних виробів" звернулось до Світловодської міської ради із заявою про надання в постійне користування земельних ділянок, у тому числі за кадастровими номерами 3510900000:50:040:0061, 3510900000:50:163:0027, в порядку переходу права користування згідно ст. 120 Земельного кодексу України для обслуговування відповідного нерухомого майна та про скасування рішення міської ради № № 2006, 2007, 2008 від 02.06.2020 р..

Рішенням Світловодської міської ради № 121 від 20.01.2021 р. скасовано рішення Світловодської міської ради № 2008 від 02.06.2020 р. та передано ДП "Завод залізобетонних виробів" у постійне користування земельні ділянки кадастрові номери 3510900000:50:040:0061, 3510900000:50:163:0027, у зв`язку з переходом права власності на об`єкти нерухомості, які знаходяться на вказаних земельних ділянках.

На підставі вказаного рішення право постійного користування на земельні ділянки з кадастровими номерами 3510900000:50:040:0061, 3510900000:50:163:0027 зареєстровано за ДП "Завод залізобетонних виробів" 21.01.2021 р. ( номери записів про інше речове право 40217925, 40217985 ), про що свідчать надані до справи Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно вказаної Інформації щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 3510900000:50:040:0061, 3510900000:50:163:0027 також зареєстровано право комунальної власності (реєстраційні номери об`єкта нерухомого майна 2267098335109, 933925635109) та наявні відомості про реєстрацію права постійного користування за попереднім землекористувачем ТДВ "Об`єднання Дніпроенергобудпром" і про припинення вказаного права на підставі рішення органу місцевого самоврядування № 1298 від 02.07.2017 р..

Посилаючись на незаконну передачу за оспорюваним рішенням Відповідачеві -2 права постійного користування земельними ділянками, на яких розташовані придбані ДП "Завод залізобетонних виробів" за договором купівлі-продажу об`єкти нерухомого майна, з тих підстав, що згідно норм Земельного кодексу України ДП "Завод залізобетонних виробів" не відноситься до переліку суб`єктів, які можуть бути набувачами права постійного користування землею, Заступник керівника Кіровоградської обласної прокуратури звернувся до господарського з позовними вимогами до Світловодської міської ради Кіровоградської області та Дочірнього підприємства "Завод залізобетонних виробів" Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроенергобудпром" з вимогами про: визнання недійсним рішення Світловодської міської ради Кіровоградської області від 20.01.2021 р. № 121 "Про передачу в постійне користування земельних ділянок за адресами: вул. Героїв Чорнобиля, 29 та вул. Героїв Чорнобиля, 32, м. Світловодськ, дочірньому підприємству "Завод залізобетонних виробів" товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроенергобудпром"; скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права постійного користування Дочірнього підприємства "Завод залізобетонних виробів" Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроенергобудпром", код ЄДРІІОУ 05784779, земельною ділянкою кадастровий номер 3510900000:50:040:0061, площею 14,3659 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2267098335109, номер запису про інше речове право: 40217925, з одночасним припиненням речового права; скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права постійного користування Дочірнього підприємства "Завод залізобетонних виробів" Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроенергобудпром", код ЄДРПОУ 05784779, земельною ділянкою кадастровий номер 3510900000:50:163:0027, площею 1,3912 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 933925635109, номер запису про інше речове право: 40217985, з одночасним припиненням речового права.

За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі, яким позовні вимоги Прокурора задовлені у повному обсязі.

Рішення суду мотивоване тим, що із дня набуття права власності на об`єкти нерухомого майна ДП "Завод залізобетонних виробів", як власник такого майна стало фактичним користувачем земельних ділянок, на яких розташовані ці об`єкти, та набуло право вимагати оформлення на своє ім`я документів на користування земельними ділянками на умовах і в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача власника об`єкта нерухомості. При цьому, відповідно до ст. 92 ЗК України ДП "Завод залізобетонних виробів" не може набувати право постійного користування земельною ділянкою державної чи комунальної форми власності.

За вказаних обставин суд першої інстанції погодився з доводами Прокурора, що набуття ДП "Завод залізобетонних виробів" права приватної власності на комплекс будівель та споруд створило правові підстави переходу до нього права на земельні ділянки відповідно до ст. 120 ЗК України, однак, на іншому правовому титулі, відмінному від постійного користування, що визначається за згодою сторін. Таким чином, рішення Світловодської міської ради № 121 від 20.01.2021 р. "Про передачу в постійне користування земельних ділянок за адресами: вул. Героїв Чорнобиля, 29 та вул. Героїв Чорнобиля, 32, м. Світловодськ, ДП "Завод залізобетонних виробів" прийнято всупереч вимогам земельного законодавства, зокрема ст. 92 ЗК України.

Також, господарський суд послався на те, що скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що є підставою для припинення відповідного речового права - є ефективним способом захисту порушеного права, а вказана вимога є похідною від вимоги про визнання недійсним рішення, на підставі якого проведено реєстрацію прав, та не є вимогою про припинення права постійного користування в порядку ст. ст. 141, 143 ЗК України.

10. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін та Прокурора, дослідивши доводи, наведені в апеляційних скаргах, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційних скарг слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.

У ст. 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до частини 3 ст. 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно із частиною 3 ст. 41 ГПК України у господарських справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

У ст. 53 ГПК України унормовано, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини 4 ст. 53 зазначеного Кодексу прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема, цивільних правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах ( висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в пунктах 6.21, 6.22 постанови від 20.11.2018 р. у справі № 5023/10655/11, в пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26.02.2019 р. у справі № 915/478/18, пункт 26 постанови від 26.06.2019 р. у справі № 587/430/16-ц).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах ( пункт 35 постанови від 27.02.2019 р. у справі № 761/3884/18 ). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо Позивач визначив стороною у справі певний орган ( пункт 27 постанови від 26.06.2019 р. у справі № 587/430/16-ц).

У пункті 3 частини 1 ст. 1311 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті (абзаци 1 і 2 частини 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" ).

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована Прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень ( абзаци 1- 3 частини 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

Системне тлумачення положень частин 3-5 ст. 53 ГПК України і частини 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави для висновку, що Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Водночас тлумачення пункту 3 частини першої ст. 1311 Конституції України з урахуванням практики ЄСПЛ свідчить, що Прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом.

При цьому розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва Прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя ( пункт 3 частини другої ст. 129 Конституції України ).

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку Прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно. "Нездійснення захисту" має вияв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. "Здійснення захисту неналежним чином" має вияв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. "Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не Прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, Прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Разом з тим Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави ( аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 р. у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 р. у справі № 924/1237/17).

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав Прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (наведену правову позицію викладено у пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 р. у справі № 587/430/16-ц).

Стосовно подання позову Прокурором в інтересах держави в особі Світловодської міської територіальної громади слід зазначає таке.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про місцеве самоврядування" місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах, серед інших, поєднання місцевих і державних інтересів; державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування. Вказані принципи місцевого самоврядування означають, що в Україні збігаються державні і місцеві інтереси.

Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) договору, на підставі якого ці кошти витрачаються, такому суспільному інтересу не відповідає.

Відповідно до ст. 140 Конституції України, місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Відповідно до ст. 142 Конституції України, ч. 3 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Ст.143 Конституції України передбачено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.

Ст. 327 ЦК України визначено, що у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, які належить територіальній громаді.

Частиною 1 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, не житлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб. У випадках, коли доходи від закріплених за місцевими бюджетами загальнодержавних податків та зборів перевищують мінімальний розмір місцевого бюджету, держава вилучає із місцевого бюджету до державного бюджету частину надлишку в порядку, встановленому Бюджетним кодексом України (ст. 62 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Звертаючись до суду з позовом у даній справі, Прокурор обґрунтував необхідність захисту інтересів держави тим, що правовідносини, пов`язані з наданням у користування земель комунальної власності, становлять "суспільний", "публічний" інтерес, а незаконність рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого юридична особа приватного права набула право постійного користування земельними ділянками, такому інтересу не відповідає. Зазначено, що воля територіальної громади як власника може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та безпосереднім інтересам територіальної громади. Вказано, що звернення Прокурора до суду з даним позовом спрямоване на задоволення насамперед суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - надання спірних земельних ділянок комунальної власності у постійне користування, а також: захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу - національного багатства України. Щодо відсутності органа повідомлено, що органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, захищати законні інтереси держави та територіальної громади у спірних правовідносинах є Світловодська міська рада. Водночас саме від цього органу місцевого самоврядування виходить правопорушення, наслідком чого є недійсність його рішення, та до Світловодської міської ради звернуто одну із вимог, тому має місце співпадіння позивача й відповідача в одній особі, а відтак прокурор самостійно звертається до суду за захистом інтересів держави.

За приписами ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Матеріалами справи встановлено, що спірна земельна ділянка є комунальною власністю. За ст. 12 ЗК України до повноважень Сітловодської міської ради у земельних відносинах належить розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад, тобто здійснення функцій у відносинах з надання земельної ділянки у користування.

У рішенні «Рисовський проти України» від 20.10.2011 р. (пункт 71) ЄСПЛ зазначав про принцип «належного урядування», який, як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само).

ЄСПЛ звертав увагу на те, що підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. mutatis mutandis рішення від 15.01.2009 р. у справі «Менчинська проти Росії» (Menchinskaya v. Russia), заява № 42454/02, пункт 35).

Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 р. у справі № 487/10132/14-ц (пункти 33 та 34) щодо позовних вимог Прокурора в частині визнання незаконним і скасування рішення органу місцевого самоврядування зазначено, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово констатувала, що рішення органу місцевого самоврядування у сфері земельних відносин можна оспорювати з погляду його законності, а вимогу про визнання такого рішення незаконним і про його скасування - розглядати за правилами цивільного судочинства, якщо внаслідок реалізації такого рішення у фізичної особи виникло цивільне право, і спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У цьому разі вказану вимогу можна розглядати як спосіб захисту порушеного цивільного права за ст. 16 ЦК України та пред`являти до суду для розгляду за правилами цивільного судочинства, якщо фактично метою заявлення зазначеної позовної вимоги є оскарження речового права (права власності), що виникло у фізичної особи внаслідок реалізації відповідного рішення ради. Тобто якщо на підставі рішення органу місцевого самоврядування фізична особа набула речове право на земельну ділянку, вимога про визнання незаконним такого рішення та про його скасування стосується приватноправових відносин і є цивільно-правовим способом захисту права позивача ( близькі за змістом висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала у пунктах 25-28 постанови від 07.11.2018 р. у справі № 488/5027/14-ц ).

У справі, що розглядається, Прокурором подано позов для усунення порушень, допущених самим органом місцевого самоврядування при наданні земельної ділянки в користування, тобто при здійсненні його власних функцій у земельних відносинах, правильно вказавши, що у спорі про оскарження рішення Світловодська міська рада має бути відповідачем. Водночас інший орган, який відповідно до чинного законодавства здійснює функції з розпорядження землями територіальної громади, відсутній.

Як вже зазначено, ДП "Завод залізобетонних виробів" як власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна. Зазначене право визнається, у тому числі Прокурором у даній справі, який звертає увагу на наявність у Відповідача -2 права на земельні ділянки, однак на іншому правовому титулі, відмінному від права постійного користування.

В ст. 206 ЗК України закріплений принцип платного користування, згідно з яким використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

При цьому, законодавець розмежовує поняття "земельний податок" та "орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності" залежно від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.

Отже, ДП "Завод залізобетонних виробів", як фактичний користувач земельними ділянками, зобов`язаний здійснювати за них плату, незалежно від моменту оформлення прав на землю, а вже розмір такої плати буде визначатись в залежності від виду права, яке Відповідач -2 може набути у відповідності до норм земельного законодавства.

Так, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 р. у справі № 629/4628/16-ц та від 20.09.2018 р. у справі № 925/230/17 та численних постановах Верховного Суду у подібних правовідносинах, зокрема, у постанові від 05.08.2022 р. у справі № 922/2060/20, Верховний Суд зазначив, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому, до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.

В свою чергу, незаконне оформлення за Відповідачем -2 правової підстави користування земельними ділянками негативно впливає на поповнення місцевого бюджету у вигляді плати за землю, розмір яких має відповідати саме законному виду праву користування.

Як слушно зазначив суд першої інстанції, позов у справі № 912/1099/22 подано в межах спору про право користування земельними ділянками, у якому Світловодська міська територіальна громада є учасником відносин та стороною спору. Територіальна громада здійснює свої цивільні права та обов`язки через орган місцевого самоврядування в межах його компетенції, встановленої законом - Світловодську міську раду, замість якої й діє Прокурор, а не в межах відносин, зазначених у статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель".

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з судом першої інстанції про наявність правових підстав у Прокурора для звернення з відповідним позовом до суду для захисту інтересів держави.

Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 3 ЗК України).

За змістом ч. 1 ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад; територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч. 2 ст. 116 ЗК України).

Згідно з нормами ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб

Підстави та порядок переходу права на земельну ділянку при переході права власності на розташованій на ній житловий будинок, будівлю або споруду визначаються положеннями ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 6 ст. 120 ЗК України ( у редакції, чинній на час укладення договорів купівлі-продажу від 28.02.2017 р. ), у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти.

Ст. 377 ЦК України ( у редакції, чинній на час укладення договорів купівлі-продажу від 28.02.2017 р. ) визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 р. у справі № 200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давного Риму ( лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі ). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна. Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 р. у справі № 924/856/20.

Як зазначалося раніше, ДП "Завод залізобетонних виробів" набуто за договорами купівлі-продажу від 28.07.2017 р. право власності на нерухоме майно - комплекс будівель та споруд за адресою: м. Світловодськ, вул. Героїв Чорнобиля, 29 і 32. Придбане у власність Відповідачем -2 нерухоме майно розташовано на земельних ділянках за кадастровими номерами 3510900000:50:040:0061, 3510900000:50:163:0027, які перебувають у комунальній власності Світловодської міської ради та які знаходились на праві постійного користування у продавця майна - ТДВ "Об`єднання Дніпроенергобудпром".

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22.09.2005 р. № 5-рп/2005 вказав, що ст. 92 ЗК України не обмежує і не скасовує чинне право постійного користування земельними ділянками, набуте громадянами в установлених законодавством випадках. Раніше видані державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними та підлягають заміні у разі добровільного звернення осіб. Таким чином, право постійного користування земельною ділянкою, набуте особою у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не підлягає обов`язковій заміні.

За наявною в матеріалах справи Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право постійного користування на земельні ділянки кадастрові номери 3510900000:50:040:0061, 3510900000:50:163:0027 було зареєстровано за ТДВ "Об`єднання Дніпроенергобудпром" та згідно рішення Світловодської міської ради № 1298 від 02.07.2017 р. припинено.

Однак, згідно з п. е) ст. 141 ЗК України підставами припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці. Тобто, у наведеному випадку припинення права користування частиною земельної ділянки відбувається автоматично, в силу прямої норми закону і не потребує прийняття будь-якого рішення.

Отже, як слушно зауважив господарський суд - із дня набуття права власності на об`єкти нерухомого майна ДП "Завод залізобетонних виробів", як власник такого майна стало фактичним користувачем земельних ділянок, на яких розташовані ці об`єкти, та набуло право вимагати оформлення на своє ім`я документів на користування земельними ділянками на умовах і в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача власника об`єкта нерухомості.

Відповідні земельні ділянки перебували на праві постійного користування у продавця майна ТДВ "Об`єднання Дніпроенергобудпром" і таке право було чинним на момент відчуження нерухомого майна.

Поряд з цим, положення ст. 92 ЗК України обмежують коло осіб, що можуть бути постійними користувачами земельних ділянок. За наведеною нормою ( у редакції на дату укладення договорів купівлі-продажу від 28.02.2017 р. ) права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації; в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності; г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування"; ґ) вищі навчальні заклади незалежно від форми власності; д) співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку. На момент прийняття Світловодською міською радою оспорюваного рішення № 121 від 20.01.2021 р., вказаний перелік суб`єктів доповнено пунктом е) - оператор газотранспортної системи та оператор системи передачі. Наведений перелік є вичерпним.

Таким чином, як вірно зазначив місцевий господарський суд - ДП "Завод залізобетонних виробів" відповідно до ст. 92 ЗК України не може набувати право постійного користування земельною ділянкою державної чи комунальної форми власності.

За вказаних обставин суд першої інстанції обгрунтовано погодився з доводами Прокурора, що набуття ДП "Завод залізобетонних виробів" права приватної власності на комплекс будівель та споруд створило правові підстави переходу до нього права на земельні ділянки відповідно до ст. 120 ЗК України, однак, на іншому правовому титулі, відмінному від постійного користування, що визначається за згодою сторін.

На підтвердження правомірності такої позиції, господарський суд обгрунтовано зазначив, що з метою усунення прогалин та удосконалення окремих норм земельного законодавства, які регулюють перехід прав користування земельною ділянкою, Верховною Радою України 02.02.2021 р. прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо єдиної правової долі земельної ділянки та розміщеного на ній об`єкта нерухомості)" ( набрав чинності 28.10.2021 р. ) та 08.09.2021 р. прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо переходу прав на земельну ділянку у зв`язку з переходом прав на об`єкт нерухомого майна, який на ній розміщено" ( набрав чинності 10.12.2021 р. ). Цими законами уніфіковано вказані правила для всіх правових титулів користування земельною ділянкою у випадку переходу права користування земельною ділянкою (сервітут, суперфіцій, емфітевзис (сільськогосподарські будівлі), постійне користування тощо) у разі набуття права власності на розташовані на ній житловий будинок, будівлю або споруду шляхом внесення змін до ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України. Так, відповідно до ч. 13 ст. 120 ЗК Україні (у діючій редакції) у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду, єдиний майновий комплекс), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у постійному користуванні, особами, які не можуть набувати земельну ділянку на такому праві, вони набувають таку земельну ділянку із земель державної або комунальної власності у власність або оренду.

Особливості переходу прав на земельну ділянку, що використовується на праві постійного користування обумовлені тим, що не всі особи мають право набувати земельні ділянку на вказаному правовому титулі, тому у разі зміни власника об`єкта нерухомості земельна ділянка переходить на іншому правовому титулі, що визначається за згодою сторін (з пояснювальної записки до проєкту Закону "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо єдиної правової долі земельної ділянки та розміщеного на ній об`єкта нерухомості)".

Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суда першої інстанції, що рішення Світловодської міської ради № 121 від 20.01.2021 р. "Про передачу в постійне користування земельних ділянок за адресами: вул. Героїв Чорнобиля, 29 та вул. Героїв Чорнобиля, 32, м. Світловодськ, ДП "Завод залізобетонних виробів"" прийнято всупереч вимогам земельного законодавства, зокрема ст. 92 ЗК України.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

У відповідності до ч. 3 ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Відповідно до ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Згідно ч. 1 ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

У відповідності до викладеного, судом встановлено наявність підстав для визнання недійсним рішення Світловодської міської ради № 121 від 20.01.2021 р..

За наявними матеріалами справи підтверджено реєстрацію права постійного користування ДП "Завод залізобетонних виробів" на земельні ділянки кадастрові номери 3510900000:50:040:0061, 3510900000:50:163:0027 на підставі рішення Світловодської міської ради № 121 від 20.01.2021 р. (номери запису 40217925, 40217985).

Частиною 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що у разі, зокрема, у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

Отже, як слушно зазначив місцевий господарський суд - за наведеним Законом передбачено можливість скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що є підставою для припинення відповідного речового права. Наведене є ефективним способом захисту порушеного права, оскільки державна реєстрація права є моментом виникнення права на земельну ділянку згідно ст. 125 Земельного кодексу України. Вказана вимога є похідною від вимоги про визнання недійсним рішення, на підставі якого проведено реєстрацію прав, та не є вимогою про припинення права постійного користування в порядку ст. ст. 141, 143 ЗК України.

Доводи скаржників викладені в апеляційних скаргах спростовуються наведеним вище.

Посилання Скаржника в апеляційній скарзі на постанови Верховного Суду від 04.12.2018 р. у справі № 910/18560/16, від 10.12.2021 р. по справі № 910/11673/20, відхиляються судом апеляційної інстанції, оскільки правові позиції Верховного Суду, викладені у названих постановах, не є релевантними до обставин цієї справи та відповідні судові рішення приймалися за іншої фактично-доказової бази.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Викладені у апеляційних скаргах аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржниками норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційних скарг відповідачів.

11. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що скаржникам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявників апеляційних скарг про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційні скарги задоволенню не підлягають, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

12. Судові витрати.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційних скарг, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за їх подання і розгляд покладаються на скаржників.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Світловодської міської ради залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Завод залізобетонних виробів" Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроенергобудпром" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 19.12.2022 р. у справі № 912/1099/22 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржників.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст.ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 22.03.2023 р.

Головуючий суддяІ.М. Кощеєв

СуддяЕ.В. Орєшкіна

СуддяО.В. Чус

СудЦентральний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення21.03.2023
Оприлюднено24.03.2023
Номер документу109741849
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин

Судовий реєстр по справі —912/1099/22

Постанова від 20.08.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Багай Н.О.

Ухвала від 19.08.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Багай Н.О.

Ухвала від 05.08.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Багай Н.О.

Ухвала від 04.07.2023

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Багай Н.О.

Ухвала від 06.06.2023

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Багай Н.О.

Ухвала від 18.05.2023

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Багай Н.О.

Ухвала від 27.04.2023

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Багай Н.О.

Постанова від 21.03.2023

Господарське

Центральний апеляційний господарський суд

Кощеєв Ігор Михайлович

Ухвала від 02.03.2023

Господарське

Центральний апеляційний господарський суд

Кощеєв Ігор Михайлович

Ухвала від 02.03.2023

Господарське

Центральний апеляційний господарський суд

Кощеєв Ігор Михайлович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні