Рішення

від 21.03.2023 по справі 910/904/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.03.2023Справа № 910/904/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна по місту Києву

до Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державне підприємство «Укрсервіс Мінтрансу»

про стягнення 31.086,40 грн

Представники сторін: не викликались

Суть спору :

17.01.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Регіонального відділення Фонду державного майна по місту Києву до Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» про стягнення 31.086,40 грн.

В обґрунтування вимог позивач зазначає, що на виконання умов договору оренди № 7222 від 23.10.2015 та на підставі акту приймання-передачі від 23.10.2015 позивачем було передано відповідачу в строкове платне користування державне майно - нежитлове приміщення за адресою: 01135, м. Київ, просп. Перемоги, 14. Додатковою угодою № 7222/02 від 30.11.2018 про внесення змін до договору оренди № 7222 від 23.10.2015 сторонами погоджено, що даний договір діє з 23.09.2018 до 23.08.2021. У зв`язку з недотриманням відповідачем вимог ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», позивачем направлено відповідачу листа № 30-06/4482 від 04.06.2021 з повідомленням про відмову в продовжені договору у зв`язку із закінченням строку дії договору 23.08.2021. Пунктом 10.9 договору № 7222 від 23.10.2015 встановлено, що у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем орендодавцю/балансоутримувачу. Відповідно до умов даного договору обов`язок щодо складання акту приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря. У зв`язку з тим, що відповідачем повернуто орендоване приміщення лише 04.10.2021, про що свідчить акт приймання-передачі (повернення) нерухомого майна від 04.10.2021, позивачем нараховано 31.086,40 грн неустойки за несвоєчасне повернення об`єкта оренди згідно договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 7222 від 23.10.2015.

В поданій до суду позовній заяві позивачем заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору у розмірі 203,00 грн за подання позову до ухвалення судового рішення у справі.

В обґрунтування клопотання про відстрочення сплати судового збору у розмірі 203,00 грн позивач зазначає, що станом на момент подачі позовної заяви на рахунку Регіонального відділення у Державному казначействі України залишок коштів ля сплати судового збору складає 0,00 грн в підтвердження чого надано виписку за рахунком у ДЗК за 11.01.2023. Також зазначає, що на даний момент кошторис Регіонального відділення на 2023 рік знаходиться на погодженні у головного розпорядника коштів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2023 задоволено клопотання Регіонального відділення Фонду державного майна по місту Києву про відстрочення сплати судового збору в сумі 203,00 грн за подачу позовної заяви; відстрочено Регіональному відділенню Фонду державного майна по місту Києву сплату судового збору в сумі 203,00 грн за подачу позовної заяви до ухвалення судового рішення у справі; відкрито провадження у справі № 910/904/23 та прийнято позовну заяву до розгляду, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державне підприємство «Укрсервіс Мінтрансу».

Даною ухвалою суду зобов`язано відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

17.02.2023 від третьої особи до суду надійшли пояснення, відповідно до яких останній заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі з наступних підстав: на виконання умов договору оренди № 7222 від 23.10.2015 між відповідачам та третьою особою, як балансоутримувачем, 23.08.2021 було підписано акт приймання-передачі (повернення) нерухомого майна. В подальшому листом № 1032/07-2-11 від 15.09.2021 відповідачем вказаний акт разом з анкетою про стан майна було направлено позивачу. Відповідний лист позивачем отримано 04.10.2021 та цією ж датою підписано зі своєї сторони акт приймання-передачі (повернення) нерухомого майна. У зв`язку з неправильним зазначенням позивачем дати передачі орендованого майна, третя особа звернулася до позивача з пропозицією перепідписати акт, зазначивши вірну дату, а саме 23.08.2021 - дату фактичного повернення нерухомого майна з оренди орендарем балансоутримувачу (лист № 34/859-1/12 від 06.12.2021). У зв`язку з тим, що позивачем на вказаний лист відповіді надано не було, третьою особою направлено позивачу лист № 34/25-1/01 від 10.01.2022 з проханням усунути помилку, підписати акт приймання-передачі (повернення) нерухомого майна та скоригувати дані щодо визначення заборгованості за відповідачем.

02.03.2023 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (поданий до відправлення поштового відділення зв`язку 22.02.2023), відповідно до якого відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки останнім було звільнено орендоване приміщення в день закінчення терміну дії договору, а саме 23.08.2021 та передано його згідно акту приймання-передачі (повернення) нерухомого майна балансоутримувачу. Акт приймання-передачі (повернення) майна та анкета про стан майна і розрахунків за договором були направлені на адресу позивача листом № 1032/07-2-11 від 15.09.2021, який отримано позивачем 04.10.2021, що в подальшому стало датою реєстрації акту без узгодження з орендарем та балансоутримувачем. Отже, встановлена позивачем у акті повернення майна дата - 04.10.2021 є хибною, так як фактично майно було повернуто балансоутримувачу раніше, а саме 23.08.2021. Відповідач звертався до позивача з проханням врахувати факт звільнення орендованого приміщення 23.08.2021 та з проханням переглянути заборгованість, яка виникла в результаті помилкової дати реєстрації акту (лист № 80/07.2-11 від 02.02.2022).

08.03.2023 позивачем подано до суду відповідь на відзив, згідно з якою останній зазначає, що майно вважається повернутим орендодавцю/балансоутримувачу з моменту підписання всіма сторонами такого акту. Оскільки позивачем отримано акт приймання-передачі (повернення) нерухомого майна 04.10.2021, а отже і підписано 04.10.2021, тому майно вважається повернутим саме 04.10.2021.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23.10.2015 між Регіональним відділенням фонду державного майна України по місту Києву (орендодавець, позивач) та Державним підприємством «Іллічівський морський торговельний порт» (орендар, відповідач) укладено договір оренди № 7222 нерухомого майна, що належить до державної власності (далі - договір оренди, договір).

Відповідно до п. 1.1 договору оренди орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлове приміщення (далі - майно) загальною площею 30,30 кв.м, розміщене за адресою: 01135, м. Київ, просп. Перемоги, 14, на 24-му поверсі адміністративної будівлі (реєстровий номер 30218246.1БЯШХФЛ004), що перебуває на балансі Державного підприємства «Укрсервіс Мінтрансу», ідентифікаційний код ЄДРПОУ 30218246 (далі - балансоутримувач, третя особа), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 31.05.2015 і становить 712.960,00 грн.

Спір виник в зв`язку з тим, що відповідачем, в порушення умов договору, після припинення договору оренди несвоєчасно повернуто орендоване майно за актом приймання-передавання, у зв`язку з чим позивачем, на підставі умов договору та ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, нараховано неустойку за період з 24.08.2021 по 04.10.2021 у розмірі 31.086,40 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Відповідно до п. 2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.

Згідно з п. 2.4 договору обов`язок щодо складання акта приймання-передавання покладається на орендодавця.

З наявного в матеріалах справи акта приймання-передавання орендованого нерухомого майна за адресою: м. Київ, просп. Перемоги, 14 від 23.10.2015 вбачається, що позивачем передано, а відповідачем прийнято у строкове платне користування нерухоме майно - нежитлове приміщення, загальною площею 30,30 кв.м, розміщене за адресою: м. Київ, просп. Перемоги, 14, на 24-му поверсі адміністративної будівлі Міністерства інфраструктури України та перебуває на балансі Державного підприємства «Укрсервіс Мінтрансу», ідентифікаційний код ЄДРПОУ 30218246.

Відповідний акт від 23.10.2015 підписаний та скріплений печатками позивача та відповідача та погоджений балансоутримувачем - ДП «Укрсервіс Мінтрансу».

29.10.2018 між орендодавцем та орендарем укладено договір № 7222/01 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна № 7222 від 23.10.2015, відповідно до якого сторони погодили назву орендаря в договорі оренди № 7222 від 23.10.2015 та акті приймання-передачі від 23.10.2015 «Державне підприємство «Іллічівський морський торговельний порт»» замінити на «Державне підприємство «Морський торговельний порт «Чорноморськ»» (п. 1 договору № 7222/01 від 29.10.2018).

Згідно з ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до п. 3.1 договору орендна плата визначена на підставі методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 786 від 04.10.1995 (зі змінами) в становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку вересень 2015 року 10.787,30 грн.

30.11.2018 між орендодавцем та орендарем укладено договір № 7222/02 про внесення змін договору оренди нерухомого майна № 7222 від 23.10.2015, яким вирішено пункт 3.1 договору оренди № 7222 від 23.10.2015 викласти у такій редакції: «Орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 786 від 04.10.1995 (зі змінами) та змінена за згодою сторін, відповідно до п. 1 ст. 21 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - серпень 2018 року - 12.883,05 грн.

Орендна плата за перший місяць оренди вересень 2018 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за вересень місяць 2018 року.»

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно з ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунктом 10.1 договору оренди сторони погодили, що цей договір укладено на 2 роки 11 місяців, що діє з 23 жовтня 2015 року до 23 вересня 2018 року.

Пунктом 4 договору № 7222/02 від 30.11.2018 сторони погодили, що договір оренди № 7222 від 23.10.2015 продовжено на 2 роки та 11 місяців, що діє з 23.09.2018 по 23.08.2021.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди.

Листом № 34/332-1/04 від 30.04.2021 балансоутримувачем повідомлено орендодавця та орендаря, що 23.08.2021 закінчується строк дії договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 7222 від 23.10.2015.

Згідно з наявного в матеріалах справи листа позивача № 30-06/4482 від 04.06.2021 про припинення дії договору оренди № 7222 від 23.10.2015 останнім відмовлено ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» у продовжені договору та орендодавець вважає цей договір припиненим по закінченню строку його дії, та повідомляє про необхідність звільнення орендованого приміщення і підписання акта приймання-передачі (повернення) орендарем орендованого державного майна у визначений законом термін.

Частина 1 статті 785 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно з п. 10.9 договору у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем орендодавцю/балансоутримувачу.

Майно вважається повернутим орендодавцю/балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря (п. 10.10 договору).

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що позивачем 04.10.2021 (вх. № 8819) отримано лист відповідача № 1032/07.2-11 від 15.09.2021, разом з яким відповідачем надано позивачу акти приймання-передачі (повернення) державного майна, що належить до державної власності та анкети про стан майна і розрахунки за договором оренди № 7222 від 23.10.2015.

Позивачем в підтвердження заявлених позовних вимог надано підписаний та скріплений печатками орендодавцем, орендарем та балансоутримувачем акт приймання-передачі (повернення) державного майна, що належить до державної власності за договором № 7222 від 23.10.2015 за адресою: м. Київ, просп. Перемоги, 14 відповідно до якого орендар згідно договору оренди нерухомого майна № 7222 від 23.10.2015 повертає, а орендодавець приймає із користування нерухоме майно - загальною площею 30,30 кв.м, яке знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Перемоги, 14.

Датою підписання наданого позивачем акту приймання-передачі (повернення) державного майна є 04.10.2021, тобто дата реєстрації листа відповідача № 1032/07.2-11 від 15.09.2021.

В обґрунтування наданих відповідачем та третьою особою до суду заперечень останні посилаються на те, що відповідачем було належним чином виконано умови договору оренди в частині повернення майна.

В підтвердження викладених третьою особою заперечень останнім надано підписаний та скріплений печатками орендаря та балансоутримувача акт приймання-передачі (повернення) державного майна, що належить до державної власності за договором № 7222 від 23.10.2015 за адресою: м. Київ, просп. Перемоги, 14 відповідно до якого орендар згідно договору оренди нерухомого майна № 7222 від 23.10.2015 повертає, а орендодавець приймає із користування нерухоме майно - загальною площею 30,30 кв.м, яке знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Перемоги, 14.

Датою підписання між орендарем та балансоутримувачем акту приймання-передачі (повернення) державного майна є 23.08.2021, тобто день припинення дії договору оренди.

Листами № 30-06/8184 від 19.10.2021 та № 30-05/8848 від 10.11.2021 позивач звертався до відповідача з повідомленням про наявну заборгованість, що складається з пені та неустойки, які нараховані у зв`язку з поверненням майна з орендного користування 04.10.2021.

Відповідачем заперечень щодо отримання листів № 30-06/8184 від 19.10.2021 та № 30-05/8848 від 10.11.2021 не надано.

Третьою особою разом з поданими до суду поясненнями надано наступні листи скеровані на адреси позивача та відповідача:

- лист № 34/859-1/12 від 06.12.2021 відповідно до якого повідомлено орендодавця, що орендарем 23.08.2021 фактично повернуто орендоване нежитлове приміщення балансоутримувачу, що підтверджується підписаним 23.08.2021 між орендарем та балансоутримувачем актом приймання-передачі (повернення) державного майна, у зв`язку з чим балансоутримувач звернувся з проханням до орендаря підписати акт приймання-передачі (повернення) державного майна в редакції, що додана до листа, а саме 23.08.2021 замість невірно підписаного орендодавцем 04.10.2021;

- лист № 34/25-1/01 від 10.01.2022 згідно з яким балансоутримувач звернувся з повторним проханням про підписання акту приймання-передачі (повернення) державного майна в редакції, що додавалась до листа № 34/859-1/12 від 06.12.2021 та проханням скоригувати дані відділу обліку за надходженням коштів від орендної плати в частині визначення пені та штрафу.

Позивачем заперечень щодо отримання листів балансоутримувача № 34/859-1/12 від 06.12.2021 та № 34/25-1/01 від 10.01.2022 не подано та доказів надання на них відповіді не надано.

Відповідачем разом з поданими до суду запереченнями проти задоволення позовних вимог також надано лист № 80/07.2-11 від 02.02.2022, направлений на адреси позивача та третьої особи, яким просив врахувати факт звільнення орендованого приміщення в закінчення терміну дії договору оренди № 7222 від 23.10.2015, а саме 23.08.2021, та переглянути заборгованість, яка виникла в результаті помилкової дати реєстрації акту приймання-передачі повернення майна.

Позивачем заперечень щодо отримання листа № 80/07.2-11 від 02.02.2022 не подано та доказів надання на нього відповіді не надано.

Суд не погоджується з висновками позивача щодо повернення орендованого приміщення не в строк передбачений договором оренди з огляду на наступне

Відповідно до п. 5.10. договору орендар зобов`язаний у разі припинення або розірвання договору повернути орендодавцеві/балансоутримувачу орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.

Як вже зазначалося, пунктом 10.9 договору встановлено, що у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем орендодавцю/балансоутримувачу.

Враховуючи надані третьою особою, як балансоутримувачем, докази та приймаючи до уваги п.п. 5.10 та 10.9 договору оренди суд приходить до висновку, що орендар був зобов`язаний повернути орендоване майно орендодавцеві або балансоутримувачу, а отже наданий балансоутримувачем акт приймання-передачі (повернення) державного майна підписаний 23.08.2021 є достатнім доказом в підтвердження належного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором оренди № 7222 від 23.10.2015.

Відповідно до п. 10.11 договору оренди за відмову орендаря на вимогу орендодавця привернути орендоване майно, у разі припинення/розірвання за рішенням суду договору, орендар відшкодовує орендодавцю неустойку в розмірі подвійної щомісячної орендної плати за весь час, що відраховується від дати припинення або розірвання договору до підписання акту приймання-передачі (повернення), який підтверджує фактичне повернення орендованого майна.

За неналежне виконання відповідачем вимог п. 10.11 договору позивачем нараховано неустойку в розмірі подвійної щомісячної орендної плати за період з 24.08.2021 по 04.10.2021, що становить 30.086,40 грн.

Частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України передбачено, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

За змістом статей 610, 611, 612 Цивільного кодексу України невиконання зобов`язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника встановлених законом негативних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового обов`язку, що узгоджується з нормами ст. 610 Цивільного кодексу України та ст. 216 Господарського кодексу України.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Отже, відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України, для застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, необхідна наявність вини (умислу або необережності) у особи, яка порушила зобов`язання. Тобто суду потрібно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов`язку не виконав.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду № 910/11131/19 від 19.04.2021.

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, що підтверджують повернення відповідачем майна балансоутримувачу в день припинення договору оренди № 7222 від 23.10.2015, а саме 23.08.2021, суд приходить до висновку що позивачем не доведено, передбачену ст. 614 Цивільного кодексу України, наявність у відповідача вини (умислу або необережності), а отже нарахована, у відповідності до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, неустойка позивачем не обґрунтована.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищенаведене, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача неустойки за несвоєчасне повернення майна за актом приймання-передачі (повернення) нерухомого майна, в розмірі подвійної щомісячної орендної плати за період з 24.08.2021 по 04.10.2021, що становить 30.086,40 грн.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників справи не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Регіонального відділення фонду державного майна України по місту Києву є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача. Судовий збір у розмірі 203,00 грн, сплата якого була відстрочена судом до ухвалення судового рішення у справі, підлягає стягненню з позивача в дохід Державного бюджету України.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. В позові відмовити повністю.

2. Стягнути з Регіонального відділення фонду державного майна України по місту Києву (01032, м. Київ, бульв. Тараса Шевченка, 50-Г, код ЄДРПОУ 19030825) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030101, код отримувача 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача 899998, рахунок отримувача UA918999980313191206083026001, код класифікації доходів бюджету 22030101) 203 (дві три) 00 коп. судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В. Сівакова