Ухвала

від 21.03.2023 по справі 920/128/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

21.03.2023м. СумиСправа № 920/128/19

Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В., розглянувши скаргу від 20.02.2023 № 20/02 (вх. 679 від 23.02.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю «Грабовське» на дії приватного виконавця виконавчого округу Сумської області по справі № 920/128/19

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ростагросвіт»

(37606, Полтавська область, м. Миргород, вул. Київська, 42-А,

код ЄДРПОУ 40031432),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Грабовське» (42450,

Сумська область, Краснопільський район, с. Грабовське,

вул. Грабовського, 14, код ЄДРПОУ 30841323),

про стягнення 1 559 391 грн. 92 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув,

від відповідача: не прибув,

від ВС: приватний виконавець Боруца Т.М.

при секретарі судового засідання Щербак Н.М.

УСТАНОВИВ:

23.02.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю «Грабовське» надано до суду Скаргу (вх. № 679 від 23.02.2023) на дії приватного виконавця виконавчого округу Сумської області щодо винесення постанови про арешт коштів боржника. Відповідно до наданої скарги скаржник просить суд визнати дії приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Боруца Тетяни Миколаївни щодо винесення постанови від 06.02.2023 у ВП 67762957 про арешт коштів боржника неправомірними та скасувати арешт коштів боржника, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику, в межах суми стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 1275 046,25 грн, накладений постановою від 06.02.2023 у ВП 67762957.

Ухвалою суду від 28.02.2023 Скаргу №20/02 від 20.02.2023 (вх. № 679 від 23.02.2023) на дії приватного виконавця виконавчого округу Сумської області щодо винесення постанови про арешт коштів боржника прийнято до розгляду, призначено розгляд скарги на 09.03.2023, 11:00.

06.03.2023 приватним виконавцем виконавчого округу Сумської області через електронну пошту було подано Відзив №52 від 06.03.2023 (вх.№1380/23) на скаргу на дії приватного виконавця щодо винесення постанови про арешт коштів боржника. Відповідно до поданого відзиву приватний виконавець заперечує проти скарги, а також просить стягнути зі скаржника 7000 грн виправ на правничу допомогу.

Ухвалою суду від 09.03.2023 відкладено розгляд скарги (вх. № 679 від 23.02.2023) на дії приватного виконавця виконавчого округу Сумської області щодо винесення постанови про арешт коштів боржника у справі №920/128/19 на 16.03.2023, 12:50.

16.03.2023 через електронну пошту представником позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Ростагросвіт» до суду було направлено Заяву б/н від 16.03.2023 (вх.№1626/23 від 16.03.2023) про розгляд без участі представника.

Ухвалою суду від 16.03.2023 Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Ростагросвіт» б/н від 16.03.2023 (вх.№1626/23 від 16.03.2023) про розгляд без участі представника залишено без розгляду; відкладено розгляд скарги (вх. № 679 від 23.02.2023) на дії приватного виконавця виконавчого округу Сумської області щодо винесення постанови про арешт коштів боржника у справі №920/128/19 на 21.03.2023, 11:00.

20.03.2023 через електронну пошту представником позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Ростагросвіт» до суду було направлено Заяву б/н від 20.03.2023 (вх.№1687/23 від 20.03.2023) про розгляд без участі представника.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Ростагросвіт у судове засідання 21.03.2023 не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Представник Відповідача (скаржника) Товариства з обмеженою відповідальністю «Грабовське» в судове засідання 21.03.2023 не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 21.03.2023 представник ВДВС проти задоволення скарги заперечувала, в частині стягнення зі скаржника 7000 грн витрат на правничу допомогу на свою користь підтримала клопотання.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Рішенням господарського суду Сумської області від 19 березня 2019 року у справі №920/128/19 стягнуто з ТОВ «ГРАБОВСЬКЕ» на користь ТОВ «РОСТАГРОСВІТ» заборгованість 1385704,32 грн., пеню 100864,09 грн., інфляційні витрати 30485,50 грн., 10% річних 31130,89 грн., 11695,44 судового збору.

10 квітня 2019 року судом видано наказ про примусове виконання рішення.

03 грудня 2021 р. приватним виконавцем виконавчого округу Сумської області Боруца Тетяною Миколаївною відкрито виконавче провадження №67762957 з примусового виконання наказу господарського суду Сумської області від 10 квітня 2019 року у справі №920/128/19.

06 лютого 2023 року приватним виконавцем виконавчого округу Сумської області Боруца Т. М. винесено постанову про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні №67762957, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про арешт на грошові кошти боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонена законом, та належить боржнику, в межах суми стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 1275046,25 грн.

Згідна з пунктом 1 статті 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходи примусового виконання рішень, зокрема є звернення стягнення на кошти, цінні папери, майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

Частиною 1 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Відповідно до статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Враховуючи вищенаведене, арешт коштів боржника є заходом примусового виконання рішення, тому виконавець перед застосування такого заходу в межах відповідного виконавчого провадження має з`ясувати чи не заборонено в даному випадку застосовувати такий захід.

TOB «ГРАБОВСЬКЕ» обґрунтовує незаконність постанови про арешт коштів боржника 06.02.2023 у виконавчому провадженні № 67762957 тим, що приватний виконавець виніс постанову без врахування вимог абзацу 15 пункту 10-2 Прикінцевих та Перехідним положень Закону України «Про виконавче провадження».

Суд погоджується з письмовими поясненнями приватного виконавця про те, що дана позиція скаржника є хибною з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРАБОВСЬКЕ» знаходиться за адресою: Сумська область, Сумський р-н, с. Грабовське, старостинський округ Краснопільської ОТГ, що не заперечується скаржником.

Відповідно до абзацу 15 пункту 10-2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що забороняється відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень на території територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають у тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованої Російською Федерацією території України, а також прилеглих до неї територій.

З метою встановлення чи поширюється дія абзацу 15 пункту 10-2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» на село Грабовське, необхідно звернутися перш за все до Постанови Кабінету Міністрів України від 6 грудня 2022 р № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» (далі - Постанова), яка, зокрема, визначає який саме державний орган уповноважений затверджувати перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російського Федерацією, а також визначає особливості застосування цього переліку у відповідних суспільних правовідносинах.

Так, відповідно до пункту 1 Постанови, перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (далі - перелік), затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони на підставі пропозицій відповідних обласних Київської міської військових адміністрацій.

Відповідно до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 (зі змінами) станом на 06.02.2023 (на момент винесення постанови) Краснопільська селищна територіальна громада Сумського району, Сумської області відноситься до території можливих бойових дій, де дата припинення можливості бойових дій -- не втрачена.

Як раніше зазначалося, Постанова окрім того, що визначає який саме орган державної влади уповноважений затверджувати перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, вона також визначає особливості застосування цього переліку у відповідних суспільних правовідносинах.

Відповідно до абзацу 13 пункту 1 Постанови, території, для яких не визначена дата завершення бойових дій (дата припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації Російською Федерацією, вважаються такими, на яких ведуться бойові дії, або тимчасово окупованими Російською Федерацією.

Водночас і найголовніше є те, що абзацом 14 пункту 1 Постанови передбачено, що прирівнювання територій, для яких не визначена дата припинення можливості бойових дій, до територій, на яких ведуться бойові дії, не застосовується до:

- зупинення вчинення виконавчих дій, заборони відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень у випадках, установлених пунктом 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження».

Отже, враховуючи положення Постанови Кабінету Міністрів України від 6 грудня року № 1364, суд приходить до висновку, що в даній ситуації на боржника не поширюється заборона, встановлена абзацом 15 пункту 10-2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження», адже територія, на якій зареєстрований боржник не прирівнюється до територаторії, на яких ведуться бойові дії, тому станом на день винесення оскаржуваної постанови та даної ухвали до ТОВ «ГРАВОВСЬКЖ» можуть застосовуватися заходи примусового виконання рішень.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що постанова про арешт коштів боржника від 06.02.2023 у виконавчому провадженні № 67762957 винесена у чіткій відповідності та з урахуванням вимог чинного законодавства України, і відповідно, для визнання дій приватного виконавця щодо її винесення неправомірними, законні підстави відсутні.

Враховуючи вищезазначене, скарга позивача задоволенню не підлягає, оскільки є необґрунтованою.

Щодо розміру судових витрат.

Статтею 344 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволені його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватною виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

В постанові від 27.06.2018 по справі №826/1216/16 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Відповідно до ч.1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

У відзиві на скаргу на дії приватного виконавця щодо винесення постанови про арешт коштів боржника від 06.03.2023 приватний виконавець заявив до стягнення 7000 грн витрат на правничу допомогу.

Відповідно до статті 131 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Виходячи із змісту положень статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

При цьому, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

Виходячи із змісту статті 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частини перша, друга статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 цього Кодексу).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Як було зазначено Судом вище, приватним виконавцем було заявлено про стягнення зі скаржника на його користь 7000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження розміру судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) приватним виконавцем до Суду подано наступні докази:

- Договір № 02-03/23 про надання правової допомоги від 02.03.2023 (далі - Договір),

- розрахунок наданих послуг на загальну суму 7000 грн,

- Акт виконаних робіт від 06.03.2023 на загальну суму 7000 грн,

- квитанції № 9 від 06.03.2023.

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

При цьому, такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини 5 статті 129 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).

Тобто критерії, визначені частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини 4 статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У даній справі скаржник клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката приватного виконавця, які підлягають розподілу між сторонами, не заявляв.

Беручи до уваги те, що висновки «суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони» та «суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання» не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, що «під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи», Суд вважає, що висновки судів про частково відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду у справі №907/746/17 від 05.10.2021, у справі №922/2869/19 від 30.11.2020, у справі №910/7520/20 від 11.11.2021.

У даній справі, Суд під час вирішення питання про розподіл судових витрат, керуючись в тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи (пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц), дійшов висновку не присуджувати приватному виконавцю, на користь якого ухвалено судове рішення, заявлені ним витрати на професійну правову допомогу.

Частиною 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Так, у Акті виконаних робіт від 06.03.2023 та розрахунку на загальну суму 7000 грн наведено перелік та вартість наданої адвокатом Лейковською Альоною Олександрівною правової допомоги, а саме:

- вивчення наданих клієнтом документів (матеріалів скарги та матеріалів виконавчого провадження) та аналіз законодавства, що регулює відповідні правовідносини 2000 грн.;

- підговування та складання відзиву на скаргу 5000 грн.

Проаналізувавши вказаний акт та розрахунок, Суд дійшов висновку, що дані послуги, є безпосередньо професійними обов`язками приватного виконавця, та не потребують правового аналізу та консультацій стороннього фахівця в галузі права (адвоката). Більше того не потребують вивчення «постфактум» матеріали виконавчого провадження, оскільки матеріали виконавчого провадження сформовані самим приватним виконавцем і складаються з документів на підставі яких винесено самим виконавцем постанова про відкриття виконавчого провадження та постанова про накладення арешту на рахунки боржника. Так само як надання обґрунтованого відзиву на скаргу є не чим іншим, як безпосередньою діяльністю виконавця, тим паче, що дана посада передбачає юридичної освіти, і складання відзиву на скаргу не становить в цьому аспекті додаткових знань чи навичок, і як вбачається з самого відзиву правова позиція обґрунтовується виключно на положеннях Закону України «Про виконавче провадження».

Виходячи з критерію розумності, обґрунтованості та пропорційності, Суд зазначає, що складання відзиву на скаргу не носять в собі правових послуг, а є професійними обов`язками виконавця при вчинені ним своєї діяльності відповідно до чинного законодавства України, безпосередньо Закону України «Про виконавче провадження».

Окрім цього, в матеріалах справи відсутні докази того що ОСОБА_1 є адвокатом, зокрема відсутнє Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_1 .

Враховуючи, вищенаведене, суд приходить до висновку про необґрунтованість вимоги приватного виконавця про стягнення на його користь зі скаржника витрат на професійну правничу допомогу, в зв`язку з чим відмовляє у задоволення такого клопотання, викладеного у відзиві на скаргу.

Керуючись ст. ст. 233, 234, 235, 342,343 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні скарги від 20.02.2023 № 20/02 (вх. 679 від 23.02.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю «Грабовське» на дії приватного виконавця виконавчого округу Сумської області по справі № 920/128/19 відмовити.

2. У стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю «Грабовське» (42450, Сумська область, Краснопільський район, с. Грабовське, вул. Грабовського, 14, код ЄДРПОУ 30841323) на користь приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Боруци Тетяни Миколаївни (РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені судові витрати на правничу допомогу у сумі 7000 грн відмовити.

3. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення. Дана ухвала може бути оскаржена в порядку, встановленому ст. ст. 255-257 ГПК України.

Повний текст ухвали підписано суддею 22.03.2023.

СуддяС.В. Заєць