Рішення

від 17.03.2023 по справі 924/1/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" березня 2023 р. Справа № 924/1/23

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Гладія С.В., при секретарі судового засідання Шевчук І.А., розглянувши матеріали справи

за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа страхування" м. Київ

до селянського фермерського господарства "Татьяна" с. Ружичанка, Хмельницького району, Хмельницької області

про стягнення 38253,37 грн.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Альфа страхування" м. Київ звернулося з позовною заявою до селянського фермерського господарства "Татьяна" с. Ружичанка, Хмельницького району, Хмельницької області про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу (суброгації) у сумі 38253,37 грн., у зв`язку з ДТП, яка сталась 27.07.2019р.

Ухвалою від 09.01.2023р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі для її розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 20.02.2023р. призначено судове засідання у справі №924/1/23 по суті на 02.03.2023р.

За результатами судового засідання 02.03.2023р. постановлено ухвалу про оголошення в судовому засіданні перерви до 10.03.2023р.

27.01.2023 відповідач на адресу суду подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує, посилаючись на те, що відповідач не є винним у завданні шкоди особі, чиє майно було застрахованим позивачем, і відповідно не має підстав для стягнення із відповідача 38253,37 грн. матеріальної шкоди в порядку суброгації в межах фактичних затрат.

Відповідач звертає увагу на те, що доводи позивача про те, що 27.07.2019р. на полі близько с. Білозірка відбулася ДТП за участю комбайну Massey MF 7282 під керуванням відповідача і застрахованого позивачем автомобіля є невірними. Відповідач зазначає, що порушень ПДР, що призвели до пошкодження іншого ТЗ не вчиняв.

Як вказано у постанові Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 листопада 2019 року справа №686/22889/19, 27.07.2019р. на полі поблизу с. Білозірка Лановецького р-ну Тернопільської області ОСОБА_1 , працюючий СФГ «Татьяна» (с. Ружичанка Хмельницького р-ну) збираючи урожай комбайном Massey MF 7282 днз. НОМЕР_1 , скоїв наїзд на припаркований автомобіль марки Fiat Doblo НОМЕР_2 . Однак вказаною постановою жодним чином не встановлено, що використання комбайну та роботи виконувались саме юридичною особою СФГ "Татьяна".

Акцентує, що у Лановецькому районі Тернопільської області СФГ "Татьяна" не володіє земельними ділянками на праві оренди, постійного користування або власності, і відповідно не здійснює своєї діяльності, що підтверджується відсутністю доказів про зворотнє.

Отже, вважає, що позивачем не доведено, що саме відповідач здійснював вказані вище роботи. Станом на 27.07.2019р. зазначений вище комбайн перебував в оренді третьої особи, потреби якої обслуговували працівники ТОВ "АСП Трейдінг", і яку не вказали для страховика, як володільця джерела підвищеної небезпеки . Як вбачається із наказу ТОВ "АСП трейдінг" №98-в від 25.07.2019р. про відрядження водія пошкодженого автомобіля ОСОБА_2 останній був направлений до Компанії Кернел (с.Білозірка Тернопільська область) як сервісний інженер для обслуговування комбайнів, якими вказана компанія здійснювала збирання врожаю.

Таким чином є очевидним, що СФГ "Татьяна" 27.07.2019р. не була володільцем джерела підвищеної небезпеки і не має нести відповідальності за дії юридичної особи, яка здійснювала комбайном господарську діяльність зі збирання врожаю на своїх полях.

Відповідач також звертає увагу на те, що комбайнер ОСОБА_1 зазначив, що на вказаному полі здійснювали роботи не менше трьох комбайнів; близько 20 години посеред поля на стерні було виявлено покинутий автомобіль із слідами пошкодження бокової дверки. Особа, що назвалась водієм вказаного автомобіля з`явився через півгодини та в подальшому вказав на ОСОБА_1 , припустивши, що той пошкодив йому ТЗ. Жодних слідів зіткнення на комбайні керованому ОСОБА_1 виявлено не було, що підтверджується відсутністю доказів про зворотнє.

Як зазначає відповідач, що доводи Позивача про наявність вини Відповідача у вчиненні ДТП та пошкодженні застрахованого позивачем автомобіля марки Fiat Nuovo Doblo НОМЕР_2 спростовується змістом постанови Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 4.11.2019р. у справі №686/22889/19. Згідно вказаної постанови, незважаючи на закриття провадження у справі через сплив трьохмісячного строку, відповідач судом не був визнаний винним у порушенні ПДР, що призвело до пошкодження того чи іншого транспортного засобу. У мотивувальній та резолютивній частині постанови відсутні висновки суду про наявність вини ОСОБА_1 . Ні Позивач, ні потерпілий не оскаржували цієї постанови

Крім того, відповідач зазначає, що у позивача немає підстав стверджувати, що на полі близько с. Білозірка зі сторони відповідача мало місце порушення правил дорожнього руху, що призвело до пошкодження застрахованого автомобіля марки Fiat nuovo Doblo НОМЕР_2 .

Також останній звертає увагу, що уповноважена особа страхувальника і вигодонабувача за договором страхування ТОВ «Універсальна лізингова компанія «Ленд-Ліз» не зверталась до позивача (Страховика) про виплату страхового відшкодування у зв`язку із пошкодженням автомобіля марки Fiat nuovo Doblo НОМЕР_2 і останній взагалі не мав підстав вчиняти будь-які виплати за договором страхування 046.1353273.941 від 18.07.2017р.. Надана позивачем до суду заява про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування (справа №2259), від 31.07.2019р. взагалі не підписана заявником ( ОСОБА_2 ). Крім того останній не є уповноваженою особою ТОВ «Універсальна лізингова компанія «Ленд-Ліз», і так само вказана компанія не зверталась про виплату страхового відшкодування, оскільки таких доказів позов із додатками не містить.

Як зазначає відповідач, що непідписана заява або заява від неуповноваженої особи не може бути підставою для страхової виплати.

Таким чином відповідач вважає, що у звязку з відустністю заяви про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування у позивача не було підстав здійснювати страхові виплати.

Також звертає увагу, що акт огляду автомобіля марки Fiat від 31.07.2019р. проводився за відсутності відповідача, зазначений у ньому висновок щодо заміни дверей необґрунтований та жодними доказами не підтверджений. Подані Позивачем копії рахунків від ФОП Волошина А.В. №00363 від 6.08.2019р. та ФОП Дорохіної Т.А. №00082 від 18.10.2019р. не свідчать про: наявність витрат страхувальника (вигодонабувача) за договором страхування від 18.07.2017р.; договірних відносин із означеними фізичними особами підприємцями; виконання робіт фізичними особами підприємцями, що вказані в рахунках.

Звертає увагу на те, що в страхових актах від 19.08.219р., від 18.10.2019, що надані позивачем фігурує автомобіль Fiat Doblo Combi Maxi, тобто розрахунки стосуються іншої моделі ТЗ ніж той ТЗ, що пошкоджений. Згідно свідоцтва про реєстрацію ТЗ вбачається, що пошкоджений автомобіль - це Fiat Nuovo Doblo, як вказує у позові позивач.

Таким чином, відповідач зазначає, що вказані акти є неналежними доказами.

Звертає увагу на те, що позивачем не надано актів виконання ремонтно-відновлювальних робіт пошкодженого автомобіля, що свідчить про відсутність доказів здійснення відновлювального ремонту забезпеченого ТЗ.

Відповідач зазначає, що позивачем не обґрунтовано підстави складання страхового акту №086.206.19.01-1 від 21.10.2019р. та його відношення до страхового випадку від 27.07.2019р. та до тих чи інших дій Відповідача, що свідчить про чергову безпідставну вимогу.

Підсумовуючи, відповідач зазначає, що виходячи зі змісту норм ст.27 «Про страхування», ч.1ст.1191 ЦК України, - позивач, як страховик, не набув права вимоги до відповідача за заподіяний збиток автомобілю марки Fiat Nuovo Doblo НОМЕР_2 , а також не довів того, що неправомірними діями відповідача заподіяно збиток і Відповідач відповідає за заподіяний збиток та є винним у порушенні ПДР, що призвело до пошкодження застрахованого ТЗ.

10.02.2023р. відповідач на адресу суду подав заяву про застосування строку позовної давності, в зв`язку з тим, що позивач пропустив строки позовної давності щодо звернення до суду із даним позовом та просить відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди в прядку суброгації. В обґрунтування заяви посилається на те, що позивач звернувся із позовом 29.12.2022р., тобто через три роки з моменту заподіяння шкоди.

Позивач на адресу суду подав пояснення щодо відзиву на позов, в яких позов підтримує та просить задовольнити. Посилається на те, що доводи про наявність вини відповідача у вчиненні ДТП та пошкодженні застрахованого позивачем автомобіля марки Fiat Nuovo Doblo НОМЕР_2 , спростовуються змістом постанови Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04.11.2019р. у справі №686/22889/19. Згідно вказаної постанови, незважаючи на закриття провадження у справі через сплив трьохмісячного строку, Відповідач судом не був визнаний винним у порушенні ПДР, що призвело до пошкодження того чи іншого транспортного засобу. У мотивувальній та резолютивній частині постанови відсутні висновки суду про наявність вини ОСОБА_1 . Ні Позивач, ні потерпілий не оскаржували цієї постанови.

Провадження у даній справі закрито на підставі ст. 38 КУпАП, у зв`язку із закінченням строку притягнення до адміністративно відповідальності.

Отже, позивач зазначає, зо закриття провадження у даній справі не є реабілітуючою обставиною та не спростовує факт наявності вини.

Крім того, позивач зазначає, що гр. ОСОБА_1 був присутній на судовому засіданні та фактично визнав, що був учасником ДТП, однак не міг передбачити, що автомобіль міг знаходитись на полі. А отже, доводи представника відповідача, що у позивача немає підстав стверджувати про те, що ДТП відбулось за участю саме комбайне Massey MF 7282, д.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та Застрахованого ТЗ Fiat Nuovo Doblo, 3637РТ, що призвело до порушень останнього, безпідставні.

Крім того, твердження відповідача про те, що позивачем жодним чином не встановлено, що використання комбайну та роботи виконувались саме юридичною особою СФГ «Татьяна» є безпідставними, адже, як зазначає позивач у позовній заяві, СФГ «Татьяна», яке було залучено третьою особою у цивільній справі 686/27093/21 надало суду пояснення, згідно якого у 2019 році в період із 08 квітня 2019 року по 18 листопада 2019 року ОСОБА_1 працював в СФГ «Татьяна» на посаді тракториста машиніста сільськогосподарського виробництва. У день дорожньо-транспортної пригоди 27.07.2019 року ОСОБА_1 будучи працівником СФГ «Татьяна» на зернозбиральному комбайні днз. НОМЕР_1 , що належить господарству, виконував сільськогосподарські роботи по збору врожаю зернових. Зіткнення комбайну із легковим автомобілем відбулося саме на полі де проходив збір врожаю.

Також позивачем до матеріалів позовної заяви долучені копії трудової книжки ОСОБА_1 , наказу №13 від 08.04.2019 року про прийняття на роботу ОСОБА_1 , наказу №20 від 18.11.2019 року про звільнення ОСОБА_1 , які підтверджують трудові відносини винуватця ДТП ОСОБА_1 з СФГ «Татьяна».

Позивач звертає увагу на те, що відповідач володіє інформацією та документами про використання своєї техніки, однак не додає жодних підтверджуючих документів про надання їх в оренду третім особам. Та при розгляді цивільної справи №686/27093/21 за позовом ПРАТ СК «АЛЬФА СТРАХУВАННЯ» до ОСОБА_1 не вказує жодної інформації про перебування комбайна в оренді.

Враховуючи викладене, позивач вважає, що відповідач як роботодавець ОСОБА_1 має відшкодувати шкоду, завдану своїм працівником під час виконання трудових обов`язків.

Позивач посилається на п. 5.2 Наказу Міністерства Юстиції про затвердження методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів від 24.11.2003 №142/5/2092, в якому зазначено «... у разі потреби виклик заінтересованих осіб для технічного огляду ...».

Звертає увагу, що оскільки законодавством не передбачено обов`язкове проведення огляду транспортного засобу разом з третіми особами (зацікавленими), тому Відповідача не було запрошено на огляд ТЗ, крім того, норми в зазначеній методиці дозволяють на власний розсуд замовником дослідження визначати виклик третіх осіб на огляд.

До того ж, між позивачем та ТОВ «Універсальна лізингова компанія «Ленд-Ліз» було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №046.1535942.210, що являють собою правовідносини тільки між позивачем та ТОВ «Універсальна лізингова компанія «Ленд-Ліз», а в разі настання ДТП і завдання збитку застрахованому ТЗ у позивача настає зобов`язання виплатити страхове відшкодування власнику застрахованого ТЗ, а вже потім після виплати страхового відшкодування за зазначеним договором і встановлення винної особи, відповідно до ст. 1191 ЦПК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» у позивача виникає право звернутись з позовом до винної особи.

Отже, позивач зазначає, що відповідач (його представник) не міг бути запрошеним на огляд пошкоджень застрахованого ТЗ, оскільки огляд проводився в межах правовідносин страховика та страхувальника за укладеним Договором.

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності, позивач посилається на те, що відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до пункту 12 Розділу Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2» з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, з 19 грудня 2020 р. до 31 серпня 2022 р. на території України установлено карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2", від 20 травня 2020р. №392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2" та від 22 липня 2020 р. №641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2".

Також постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2022 р. № 928 «Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 р. № 338 і постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236» карантин в Україні був продовжений до 31.12.2022 року. Та постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2022 р. № 1423 «Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 р. № 338 і постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236» карантин в Україні був продовжений до 30.04.2023 року

Оскільки карантин в Україні триває, безспірним є те, що позовна давність, яка спливала б 27.07.2022 року, досі не спливла і не спливе щонайменше аж до закінчення карантину в Україні.

Як зазначає, позивач він звернувся до суду 30.12.2022 року, отже вважає, що дотримався строку позовної давності та мав право звернутися з позовом до відповідача про відшкодування шкоди в порядку суброгації.

Відповідач на адресу суду подав додаткові пояснення щодо застосування строків позовної давності в яких посилається на те, що предметом позову є стягнення грошових коштів (матеріальної шкоди) у порядку суброгації в межах фактичних затрат.

Звертає увагу, на те, що у випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов`язанні (заміна активного суб`єкта) зі збереженням самого зобов`язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав.

Для суброгації відповідно до статті 993 ЦК України і статті 27 Закону України «Про страхування» встановлено особливий правовий режим.

Як зазначає відповідач, що при суброгації перебіг строку позовної давності починає обчислюватися з моменту виникнення страхового випадку, а при регресі - з того моменту, коли страховик виплатив страхове відшкодування.

Крім того, відповідач вважає, що у позивача не існувало жодних обставин, що перешкоджали звернутися до господарського суду за захистом своїх прав.

Відповідач зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 від 11.03.2020 №211 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 №215), з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 на усій території України з 12.03.2020 до 03.04.2020 було встановлено карантин.

Так, відповідач звертає увагу на те, що строк дії карантину продовжувався з 03.04.2020 до 24.04.2020 року (постанова Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 239), з 24.04.2020 до 11.05.2020 (постанова Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 № 291), з 11.05.2020 до 22.05.2020 (постанова Кабінету Міністрів України від 04.05.2020 № 343), з 22.05.2020 до 22.06.2020 (постанова Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392), з 22.06.2020 до 31.07.2020 (постанова Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 № 500), з 31.07.2020 до 31.08.2020 (постанова Кабінету Міністрів України від № 641), з 31.08.2020 по 31.10.2020 (постанова Кабінету Міністрів України від 26.08.2020 № 760), з 31.10.2020 по 19.12.2020 (постанова Кабінету Міністрів України від 13.10.2020 № 956) з 19.12.2020 по 28.02.2021 (постанова Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236), з 17.02.2021 до 30.04.2021 (постанова Кабінету Міністрів України від 17.02.2021 № 104), з 21.04.2021 до (постанова Кабінету Міністрів України від 16.06.2021 № 611).

Як вважає, відповідач, такі карантинні обмеження не призупинили роботу судів на території України та роботу самого позивача.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.02.2021 у справі № 910/18125/19 зазначено, що оголошення карантину внаслідок поширення коронавірусу COVID-19 не зупиняє роботи судів, а правосуддя в Україні здійснюється і в період зазначеного карантину (з дотриманням карантинних обмежень).

Зазначені факти, на думку відповідача, свідчать про те, що оскільки позивач звернувся до господарського суду після спливу позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем до прийняття рішення, а тому існує підстава для відмови в задоволенні позовних вимог.

Згідно положень ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

18.07.2017 року між ПрАТ «СК «Альфа Страхування» та ТОВ Універсальна лізингова компанія «Ленд-Ліз» було укладено договір добровільного страхування ризиків, пов`язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу №046.1535942.210, предметом якого є страхування транспортного засобу Fiat Nuovo Doblo, COMBI Maxi 1.6, НОМЕР_2 .

27.07.2019 року на полі близько села Білозірка відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого ТЗ FiatNuovoDoblo, НОМЕР_2 та комбайна Massey Ferguson MF 7282, д.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 .

Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 листопада 2019 року у справі №686/22889/19 встановлено, що 27 липня 2019 року о 20 годині ОСОБА_1 здійснюючи керування комбайном Massey Ferguson MF 7282, державний номерний знак НОМЕР_1 на полі, збираючи урожай, рухаючись заднім ходом не впевнився в безпечності такого маневру та скоїв наїзд на припаркований автомобіль марки Fiat Nuovo Doblo, номерний знак НОМЕР_2 , чим порушив вимоги у 10.9 Правил дорожнього руху та вказаний автомобіль отримав механічні пошкодження.

Провадження у даній справі закрито на підставі ст. 38 КУпАП - у зв`язку із закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності.

Як вбачається з матеріалів справи 31.07.2019 водій пошкодженого застрахованого авто звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.

Актом огляду транспортного засобу від 31.07.2019р. визначено перелік та опис пошкодження в ДТП автомобіля марки Fiat Nuovo Doblo, номерний знак НОМЕР_2 .

Відповідно до рахунку № 00363 від 06.08.2019р., визначено вартість ремонтних робіт та деталей, необхідний для відновлення пошкодженого в ДТП автомобіля марки Fiat Nuovo Doblo, номерний знак НОМЕР_2 у розмірі 30909,37 грн.

ПрАТ «СК «Альфа страхування» складено страховий акт №0861.206.19.01 від 19.08.2019 року на суму 30909,37 грн. та на підставі заяви страхувальника ТЗ від 19.08.2019р. щодо напрямку виплати страхового відшкодування, здійснено виплату на користь СТО, що підтверджується платіжним дорученням від 23.08.2019р. на суму 30909,37 грн.

21.10.2019 водій пошкодженого застрахованого авто звернувся до позивача із заявою щодо напрямку виплати страхового відшкодування.

Актом огляду транспортного засобу від 21.10.2019р. визначено перелік та опис пошкодження в ДТП автомобіля марки Fiat Nuovo Doblo, номерний знак НОМЕР_2 .

Відповідно до рахунку № 00082 від 18.10.2019р., визначено вартість ремонтних робіт та деталей, необхідний для відновлення пошкодженого в ДТП автомобіля марки Fiat Nuovo Doblo, номерний знак НОМЕР_2 у розмірі 7344,00 грн.

ПрАТ «СК «АЛЬФА СТРАХУВАННЯ» складено страховий акт №0861.206.19.01-1 від 21.10.2019 року на суму 7344,00 грн. та на підставі заяви страхувальника ТЗ від 21.10.2019р. щодо напрямку виплати страхового відшкодування, здійснено виплату на користь СТО, що підтверджується платіжним дорученням від 23.10.2019р. на суму 7344,00 грн.

Отже, розмір витрат позивача на виплату страхового відшкодування складає 38253,37 грн.

З матеріалів справи вбачається, що у 2019 році в період із 08 квітня 2019 року по 18 листопада 2019 року ОСОБА_1 працював в СФГ «Тетяна» на посаді тракториста машиніста сільськогосподарського виробництва, що підтверджується наказом про прийняття на роботу в СФГ «Тетяна», наказом про звільнення з 18.11.2019р. з займаної посади тракториста машиніста, копією трудової книжки.

У день дорожньо-транспортної пригоди 27.07.2019р. ОСОБА_1 будучи працівником СФГ «Тетяна» на зернозбиральному комбайні Massey Ferguson MF 7282, д.н. НОМЕР_1 , що належить господарству, виконував сільськогосподарські роботи по збору врожаю зернових. Зіткнення комбайну із легковим автомобілем відбулося саме на полі де проходив збір врожаю.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 30.09.2022р. по справі №686/27093/21 в позові ПАТ СК «Альфа страхування» до ОСОБА_1 (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - СФГ «Тетяна» про відшкодування шкоди в порядку регресу (суброгації) відмовлено, з підстав неналежності відповідача. Крім того, даним рішенням зазначено, що шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, на належить роботодавцю, відшкодовується власником цього джерела підвищеної небезпеки, та не безпосередньо винним водієм.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача, як особи, з яким у трудових відносинах перебувала винна в ДТП особа, та який на відповідній правовій підставі володів комбайном Massey Ferguson MF 7282, державний номерний знак НОМЕР_1 , яким завдано шкоду майну страхувальнику позивача в ДТП.

Позивачем до матеріалів справи подано водійське посвідчення тракториста машиніста НОМЕР_3 ОСОБА_1 , посвідчення водія на ім`я ОСОБА_2 , наказ про відрядження №98-в від 25.07.2019р. ОСОБА_2 , наказ про закріплення автомобіля №9-авто від 04.04.2018р., договір фінансового лізингу №295-КВ-МСБ-Ф-021 від 17.07.2017р.

Відповідачем до матеріалів справи долучено акти від 16.07.2019р. та від 10.08.2019р. приймання - передачі (повернення) техніки із оренди за договором оренди сільськогосподарської техніки (з екіпажем) №25/06/2019ЕА174-1 від 25.06.2019р.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

За приписами ст. 8 зазначеного Закону страхова компанія при настанні страхового випадку зобов`язана здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Відповідно до ст. 988 ЦК України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Відповідно до частини 1 статті 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання зобов`язань за договором добровільного страхування ризиків, пов`язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу № 046.1535942.210, предметом якого є страхування транспортного засобу марки Fiat Nuovo Doblo, номерний знак НОМЕР_2 , позивачем було відшкодовано 38253,37 грн. страхового відшкодування, що підтверджується платіжними дорученнями №24871 від 23.08.2019р. на суму 30909,37 грн. та №30663 від 23.10.2019р. на суму 7344,00 грн.

Згідно зі ст. ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.

Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування", відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов`язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов`язків свого попередника. Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов`язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов`язок із відшкодування шкоди не виконала.

Таким чином, суд зазначає, що до позивача у зв`язку з виплатою страхового відшкодування перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов`язанні є потерпілий) до особи, відповідальної за заподіяний збиток,

Матеріалами справи встановлено, що у 2019 році в період із 08 квітня 2019 року по 18 листопада 2019 року ОСОБА_1 працював в СФГ «Тетяна» на посаді тракториста машиніста сільськогосподарського виробництва, що підтверджується наказом про прийняття на роботу в СФГ «Тетяна», наказом про звільнення з 18.11.2019р. з займаної посади тракториста машиніста, копією трудової книжки.

У день дорожньо-транспортної пригоди 27.07.2019р. ОСОБА_1 будучи працівником СФГ «Тетяна» на зернозбиральному комбайні Massey Ferguson MF 7282, д.н. НОМЕР_1 , що належить господарству, виконував сільськогосподарські роботи по збору врожаю зернових. Зіткнення комбайну із легковим автомобілем відбулося саме на полі де проходив збір врожаю.

Отже, станом на час ДТП винна особа перебувала у трудових відносинах з відповідачем, який володів комбайном Massey Ferguson MF 7282, д.н. НОМЕР_1 .

Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 30.09.2022р. по справі №686/27093/21 в позові ПАТ СК «Альфа страхування» до ОСОБА_1 (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - СФГ «Тетяна» про відшкодування шкоди в порядку регресу (суброгації) відмовлено, у зв`язку з тим, що шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який належить роботодавцю, відшкодовується власником цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

При цьому, рішенням міськрайонного суду встановлено, що на час ДТП ОСОБА_1 , будучи працівником СФГ «Тетяна» на зернозбиральному комбайні днз, НОМЕР_1 , що належить господарству, виконував сільськогосподарські роботи по збору врожаю зернових. Зіткнення комбайну із легковим автомобілем відбулося саме на полі де проходив збір врожаю.

Варто зазначити, що відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Факти, установлені у прийнятих раніше судових рішеннях, мають для суду преюдиціальний характер. Преюдиціальність означає обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі, для суду при розгляді інших справ (постанова КГС ВС від 26.11.2019 по справі №922/643/19).

Правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії (постанова КГС ВС від 10.12.2019 по справі №910/6356/19).

Отже, дана норма визначає преюдиційні підстави звільнення осіб, які беруть участь у справі, від доказування обставин з метою досягнення процесуальної економії - за наявності цих підстав у суду не буде необхідності досліджувати докази для встановлення певних обставин (постанова КАС ВС від 15.10.2019 по справі №813/8801/14).

Частиною першою статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав та свобод людини (далі - Конвенція) та практику суду як джерело права. У преамбулі та статті 6 параграфа 1 Конвенції, у рішенні Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також у рішенні Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (постанова КЦС ВС від 17.12.2019 по справі №641/1793/17).

Суб`єктивними межами є те, що у двох справах беруть участь одні й ті самі особи чи їх правонаступники, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Об`єктивні межі стосуються обставин, встановлених рішенням суду. Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови:

- обставина встановлена судовим рішення;

- судове рішення набрало законної сили;

- у справі беруть участь ті самі особи, які брали участь у попередній справі, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини (постанова КЦС ВС від 11.12.2019 по справі №320/4938/17).

Отже, враховуючи те, що рішення від 30.09.2022 Хмельницького міськрайонного суду на даний час набрали законної сили, а також те, що у даній справі стороною є та ж сама особа, що й у справі 686/27093/21, факт, встановлений рішенням суду у справі 686/27093/21 можна вважати преюдиційними.

Відповідно посилання відповідача на те, що у Лановецькому районі Тернопільської області СФГ "Татьяна" не володіє земельними ділянками, також що комбайн перебував в оренді третьої особи, та що СФГ "Татьяна" 27.07.2019р. не була володільцем джерела підвищеної небезпеки і не має нести відповідальності за дії юридичної особи, яка здійснювала комбайном господарську діяльність зі збирання врожаю на своїх полях, судом не приймаютья, оскільки рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 30.09.2022р. по справі №686/27093/21 встановлено, що на час ДТП ОСОБА_1 , будучи працівником СФГ «Тетяна» на зернозбиральному комбайні днз, НОМЕР_1 , що належить господарству, виконував сільськогосподарські роботи по збору врожаю зернових. Зіткнення комбайну із легковим автомобілем відбулося саме на полі де проходив збір врожаю.

Відповідно до статті 1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України визначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Аналіз норм статей 1187 та 1172 Цивільного кодексу України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.

Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Враховуючи встановлені обставини, саме відповідач є особою, на яку в силу закону покладено обов`язок з відшкодування шкоди у сумі 38253,37 грн., розмір якої підтверджено належними засобами доказування у даній справі та перевірено судом.

Доказів відшкодування відповідачем заявленої до стягнення суми 38253,37 грн., у т.ч. станом на час розгляду справи по суті спору, суду не надано.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності, судом враховується наступне.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст. 258 ЦК України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частинами 3 та 4 ст. 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Однак, відповідно Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) № 540-ІХ від 30.03.2020, розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 року, №№ 40-44, ст. 356) доповнено пунктом 12 такого змісту: "12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.".

Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 продовжено дію карантину до 30.04.2023 року.

Таким чином, названим Законом на період дії карантину, тобто з 22 березня 2020 року і по 30 квітня 2023року строки позовної давності були продовжені. Вказане передбачає, що строк позовної давності, який повинен був закінчуватися у період дії карантину є діючим протягом всього строку дії карантину до кінця його завершення, відповідно посилання відповідача на пропуск строку позовної давності позивачем, судом не приймається.

За таких обставин, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення 38253,37 грн. страхового відшкодування у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 233, 236-240, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа страхування" м. Київ до селянського фермерського господарства "Татьяна" с. Ружичанка, Хмельницького району, Хмельницької області про стягнення 38253,37 грн. задовольнити.

Стягнути з селянського фермерського господарства "Татьяна" (с. Ружичанка, Хмельницького району, Хмельницької області, вул. Нова,2, код 23827742) на користь приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа Страхування" (01011, м. Київ, вул. Рибальська, 22, код 30968986) - 38253,37 грн. (тридцять вісім тисяч двісті п`ятдесят три гривні 37 коп.) страхового відшкодування, 2481,00 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят одну гривню 00 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Порядок подання апеляційної скарги визначений ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення підписано 22.03.2023р.

Суддя С.В. Гладій

Відрук. 4 прим.:

1 - до справи

2 - позивачу ІНФОРМАЦІЯ_1

3 - представнику позивача (Дміртієву Р.І.) ІНФОРМАЦІЯ_1

4 - відповідачу ІНФОРМАЦІЯ_2