Постанова

від 12.07.2023 по справі 924/1/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2023 року Справа № 924/1/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Грязнов В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Селянського фермерського господарства "Татьяна" на рішення господарського суду Хмельницької області від 17.03.2023 у справі №924/1/23 (суддя Гладій С.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа Страхування"

до Селянського фермерського господарства "Татьяна"

про стягнення 38 253, 37 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 17.03.2023 у справі №924/1/23 задоволено позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа страхування" м. Київ до Селянського фермерського господарства "Татьяна" с. Ружичанка, Хмельницького району, Хмельницької області про стягнення 38 253, 37 грн. Стягнуто з Селянського фермерського господарства "Татьяна" (с. Ружичанка, Хмельницького району, Хмельницької області, вул. Нова, 2, код 23827742) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа Страхування" (01011, м. Київ, вул. Рибальська, 22, код 30968986) 38 253, 37 грн. (тридцять вісім тисяч двісті п`ятдесят три гривні 37 коп.) страхового відшкодування, 2 481, 00 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят одну гривню 00 коп.) витрат по сплаті судового збору. Видано судовий наказ.

Не погоджуючись з ухваленим судом першої інстанції рішенням від 17.03.2023 у справі №924/1/23 Селянське фермерське господарство "Татьяна" через систему "Електронний суд" звернулось до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 17.03.2023 у справі №924/1/23 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити з підстав вказаних відповідачем або залишити позов без розгляду з підстав, передбачених статтями 226 ГПК України.

Апелянт зазначає, що не відповідає фактичним обставинам справи висновок суду про доведеність позивачем розміру шкоди завданої транспортному засобу.

Вказує, що досліджений судом акт огляду автомобіля марки Fiat від 31.07.2019 складений за відсутності відповідача, зазначений у ньому висновок щодо заміни дверей необґрунтований та жодними доказами не підтверджений.

Подані позивачем копії рахунків від ФОП Волошина А.В. №00363 від 06.08.2019 та ФОП Дорохіної Т.А. №00082 від 18.10.2019 не свідчать про: наявність витрат страхувальника (вигодонабувача) за договором страхування від 18.07.2017; договірні відносини із означеними фіз.особами підприємцями; виконання робіт ФОПами, що вказані в рахунках.

Звертає увагу, що в страхових актах від 19.08.219 від 18.10.2019, що надані позивачем, фігурує автомобіль Fiat Doblo Combi Maxi, тобто розрахунки стосуються іншої моделі ТЗ ніж той ТЗ, що пошкоджений.

Таким чином вважає, що вказані акти є неналежними доказами, а висновки суду про беззаперечну доведеність факту та обсягу пошкодження автомобіля, і розмір заподіяної шкоди, - невірними.

Також вказує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що саме відповідач є винною особою у вчиненні ДТП та повинен нести відповідальність за заподіяну шкоду.

Листом Північно-західного апеляційного господарського суду №924/1/23/2278/23 від 12.04.2023 витребувано матеріали справи №924/1/23 з Господарського суду Хмельницької області.

25.04.2023 матеріали справи №924/1/23 надійшли на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.05.2023 поновлено Селянському фермерському господарству "Татьяна" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Хмельницької області від 17.03.2023у справі №924/1/23; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Селянського фермерського господарства "Татьяна" на рішення господарського суду Хмельницької області від 17.03.2023 у справі №924/1/23.

Роз`яснено учасникам справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Також запропоновано позивачу у строк до 05.06.2023 надати суду обґрунтований відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому статтею 263 ГПК України та докази надсилання копії відзиву та доданих до нього документів відповідачу.

Копію ухвали від 12.05.2023 направлено сторонам на електронні адреси, відомості про які наявні в матеріалах справи (а.с. 112-113).

Позивач не скористався своїм процесуальним правом на подачу відзиву з приводу поданої апеляційної скарги.

Відповідно до ст.ст. 69, 270 ГПК України апеляційна інстанція переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Під час дослідження матеріалів справи апеляційним судом встановлено наступне.

18.07.2017 року між ПрАТ "СК "Альфа Страхування" та ТОВ Універсальна лізингова компанія "Ленд-Ліз" було укладено договір добровільного страхування ризиків, пов`язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу №046.1535942.210, предметом якого є страхування транспортного засобу Fiat Nuovo Doblo, COMBI Maxi 1.6, НОМЕР_1 (а.с. 38).

27.07.2019 року на полі близько села Білозірка відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого ТЗ Fiat Nuovo Doblo, НОМЕР_1 та комбайна Massey Ferguson MF 7282, д.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 .

Згідно Постанови Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 листопада 2019 року у справі №686/22889/19 27 липня 2019 року о 20 годині ОСОБА_1 , здійснюючи керування комбайном Massey Ferguson MF 7282, державний номерний знак НОМЕР_2 на полі, збираючи урожай, рухаючись заднім ходом не впевнився в безпечності такого маневру та скоїв наїзд на припаркований автомобіль марки Fiat Nuovo Doblo, номерний знак НОМЕР_1 , чим порушив вимоги у 10.9 Правил дорожнього руху та вказаний автомобіль отримав механічні пошкодження (а.с. 41).

Провадження у даній справі закрито на підставі ст. 38 КУпАП - у зв`язку із закінченням строку притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Вказана Постанова в апеляційному порядку оскаржена не була.

31.07.2019 водій пошкодженого застрахованого авто звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування (а.с. 39).

Актом огляду транспортного засобу від 31.07.2019 визначено перелік та опис пошкодження в ДТП автомобіля марки Fiat Nuovo Doblo, номерний знак НОМЕР_1 (а.с.34).

Відповідно до рахунку № 00363 від 06.08.2019, визначено вартість ремонтних робіт та деталей, необхідний для відновлення пошкодженого в ДТП автомобіля марки Fiat Nuovo Doblo, номерний знак НОМЕР_1 у розмірі 30 909, 37 грн. (а.с. 32).

ПрАТ "СК "Альфа страхування" складено страховий акт №0861.206.19.01 від 19.08.2019 року на суму 30 909, 37 грн. та на підставі заяви страхувальника ТЗ від 19.08.2019 щодо напрямку виплати страхового відшкодування, здійснено виплату на користь СТО, що підтверджується платіжним дорученням від 23.08.2019 на суму 30 909, 37 грн. (а.с. 31).

21.10.2019 водій пошкодженого застрахованого авто звернувся до позивача із заявою щодо напрямку виплати страхового відшкодування.

Актом огляду транспортного засобу від 21.10.2019 визначено перелік та опис пошкодження в ДТП автомобіля марки Fiat Nuovo Doblo, номерний знак НОМЕР_1 (а.с. 25).

Відповідно до рахунку № 00082 від 21.10.2019 визначено вартість ремонтних робіт та деталей, необхідний для відновлення пошкодженого в ДТП автомобіля марки Fiat Nuovo Doblo, номерний знак НОМЕР_1 у розмірі 7 344, 00 грн. (а.с. 26).

ПрАТ "СК "Альфа страхування" складено страховий акт №0861.206.19.01-1 від 21.10.2019 року на суму 7 344, 00 грн. та на підставі заяви страхувальника ТЗ від 21.10.2019 щодо напрямку виплати страхового відшкодування, здійснено виплату на користь СТО, що підтверджується платіжним дорученням від 23.10.2019 на суму 7 344, 00 грн. (а.с. 26).

Отже, розмір витрат позивача на виплату страхового відшкодування склав 38 253, 37 грн.

В період із 08.04.2019 по 18.11.2019 ОСОБА_1 працював в СФГ "Тетяна" на посаді тракториста машиніста сільськогосподарського виробництва, що підтверджується наказом про прийняття на роботу в СФГ "Тетяна", наказом про звільнення з 18.11.2019 з займаної посади тракториста машиніста, копією трудової книжки (а.с. 36-37).

У день дорожньо-транспортної пригоди 27.07.2019 ОСОБА_1 , будучи працівником СФГ "Тетяна" на зернозбиральному комбайні Massey Ferguson MF 7282, д.н. НОМЕР_2 , що належить господарству, виконував сільськогосподарські роботи по збору врожаю зернових. Зіткнення комбайну із легковим автомобілем відбулося саме на полі де проходив збір врожаю.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 30.09.2022 по справі №686/27093/21 в позові ПАТ СК "Альфа страхування" до ОСОБА_1 (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору СФГ "Тетяна" про відшкодування шкоди в порядку регресу (суброгації)) відмовлено, з підстав неналежності відповідача. Крім того, даним рішенням зазначено, що шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, та належить роботодавцю, відшкодовується власником цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм (а.с. 23-24).

Звертаючись з даним позовом до суду, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача, як особи, з яким у трудових відносинах перебувала винна в ДТП особа, та який на відповідній правовій підставі володів комбайном Massey Ferguson MF 7282, державний номерний знак НОМЕР_2 , яким завдано шкоду майну страхувальника.

Позивачем до матеріалів справи подано водійське посвідчення тракториста машиніста НОМЕР_3 ОСОБА_1 , посвідчення водія (Fiat Nuovo Doblo) на ім`я ОСОБА_2 , наказ про відрядження №98-в від 25.07.2019 ОСОБА_2 , наказ про закріплення автомобіля №9-авто від 04.04.2018, договір фінансового лізингу №295-КВ-МСБ-Ф-021 від 17.07.2017 (а.с. 35)

Відповідачем до матеріалів справи долучено акти від 16.07.2019 та від 10.08.2019 приймання передачі (повернення) техніки із оренди за договором оренди сільськогосподарської техніки (з екіпажем) №25/06/2019ЕА174-1 від 25.06.2019 (а.с. 71).

У вказаних актах зазначено, що СФГ "Татьяна" 16.07.2019 передало комбайни в оренду до ТОВ "Енселко-агро", а 10.08.2019 прийняло їх з оренди.

02.01.2023 Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Альфа страхування" звернулося до Господарського суду Хмельницької області з позовною заявою до Селянського фермерського господарства "Татьяна" про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу (суброгації) у сумі 38 253, 37 грн., у зв`язку з ДТП, яка сталась 27.07.2019.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 17.03.2023 у справі №924/1/23 позов задоволено.

Місцевий господарський суд вказав, що шкода, завдана внаслідок ДТП - з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм. Враховуючи встановлені обставини, саме відповідач є особою, на яку в силу закону покладено обов`язок з відшкодування шкоди у сумі 38 253, 37 грн., розмір якої підтверджено належними засобами доказування у даній справі та перевірено судом.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

В розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Під захистом права розуміється державна примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути виражений як концентрований вираз змісту (суті) державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в іншій спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

При цьому, задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем відповідно до вимог процесуального законодавства обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права саме відповідачем, з урахуванням належності обраного способу судового захисту.

Згідно ст. 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів. Відповідно до ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Положеннями статті 979 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

За змістом статті 980 Цивільного кодексу України, статті 4 Закону України "Про страхування" залежно від предмета договору страхування може бути особистим, майновим, а також страхуванням відповідальності.

Відповідно до ст. 988 ЦК України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

За вольовою ознакою згідно з положеннями статті 999 Цивільного кодексу України і статтей 6, 7 Закону України "Про страхування" страхування може бути добровільним і обов`язковим, тому кожен вид страхування має свої особливості правового регулювання.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про страхування" добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства. Добровільне страхування у конкретного страховика не може бути обов`язковою передумовою при реалізації інших правовідносин. Види добровільного страхування, на які видається ліцензія, визначаються згідно з прийнятими страховиком правилами (умовами) страхування. Видами добровільного страхування можуть бути, зокрема, страхування наземного транспорту (крім залізничного).

За приписами ст. 8 зазначеного Закону страхова компанія при настанні страхового випадку зобов`язана здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Відповідно до частини 1 статті 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об`єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

До таких випадків, зокрема, відноситься виплата страховиком за договором добровільного страхування страхового відшкодування страхувальнику (потерпілому), внаслідок чого до такого страховика переходить право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток, зокрема, й до страхувальника за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові у справі № 910/2603/17 від 04.07.2018 висловила правову позицію, згідно з якою перехід права вимоги потерпілого (страхувальника) у деліктному зобов`язанні до страховика в порядку статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" є суброгацією.

При цьому, помилковим є ототожнення права вимоги, визначеного статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України, із правом вимоги (регресу), визначеного статтею 1191 Цивільного кодексу України, оскільки наведені норми регулюють різні за змістом правовідносини - суброгацію у страхових відносинах та регрес.

Так, на відміну від суброгації у страхових відносинах, де, як вже зазначено вище, право вимоги переходить від потерпілого (страхувальника) до страховика, а деліктне зобов`язання продовжує існувати, при регресі основне (деліктне) зобов`язання припиняється та виникає нове (регресне) зобов`язання, в межах якого у кредитора (третьої особи, що виконала обов`язок замість винної особи перед потерпілим) виникає право регресної вимоги до такої винної особи.

Це виходить із змісту статей 559 та 1191 Цивільного кодексу України, згідно яких зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином; особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

В цілому, як за змістом статті 1191 так і за змістом статті 993 Цивільного кодексу України і статті 27 Закону України "Про страхування", йдеться про виконання обов`язку боржника перед потерпілим третьою особою. При цьому, при суброгації у страхових відносинах деліктне зобов`язання продовжує існувати та відбувається лише заміна кредитора - право вимоги переходить від потерпілої особи до страховика. При регресі - право вимоги (регресу) виникає у третьої особи після виконання такою особою обов`язку боржника та, відповідно, припинення основного (деліктного) зобов`язання та виникнення нового (регресного) зобов`язання.

Суброгація (від лат. "subrogare" - заміщення, обрання взамін) є одним із видів уступки права, який полягає в тому, що до нового кредитора, який реально виконав зобов`язання у вигляді сплати грошей, переходить право вимагати відповідного відшкодування від особи, відповідальної за завдану шкоду.

Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України "Про страхування" до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання зобов`язань за договором добровільного страхування ризиків, пов`язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу №046.1535942.210, предметом якого є страхування транспортного засобу марки Fiat Nuovo Doblo, номерний знак НОМЕР_1 , позивачем було відшкодовано 38 253, 37 грн. страхового відшкодування, що підтверджується платіжними дорученнями №24871 від 23.08.2019 на суму 30 909, 37 грн. та №30663 від 23.10.2019 на суму 7 344, 00 грн.

Колегією суддів встановлено, що в період із 08.04.2019 по 18.11.2019 ОСОБА_1 працював в СФГ "Тетяна" на посаді тракториста машиніста сільськогосподарського виробництва, що підтверджується наказом про прийняття на роботу в СФГ "Тетяна", наказом про звільнення з 18.11.2019р. з займаної посади тракториста машиніста, копією трудової книжки.

У день дорожньо-транспортної пригоди 27.07.2019 ОСОБА_1 , будучи працівником СФГ "Тетяна" на зернозбиральному комбайні Massey Ferguson MF 7282, д.н. НОМЕР_2 , що належить господарству, виконував сільськогосподарські роботи по збору врожаю зернових. Зіткнення комбайну із легковим автомобілем відбулося саме на полі де проходив збір врожаю.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 30.09.2022 у справі №686/27093/21 в позові ПАТ СК "Альфа страхування" до ОСОБА_1 (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору СФГ "Тетяна" про відшкодування шкоди в порядку регресу (суброгації)) відмовлено, у зв`язку з тим, що шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який належить роботодавцю, відшкодовується власником цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04.11.2019 у справі про адміністративне правопорушення №686/22889/19 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за адміністративне правопорушення передбачене ст. 124 КУпАП - закрито у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Вказана постанова суду предметом оскарження не була та набрала законної сили.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

З огляду на презумпцію вини заподіювана шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України) особа звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду якщо доведе, що шкоди було завдано не з її вини.

Таким чином цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Відповідно до приписів частини першої статті 221 та частини першої статті 283 КУпАП належним доказом вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення за статтею 124 цього ж Кодексу є постанова судді районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду.

Закриття провадження у справі про притягнення до відповідальності за адміністративне правопорушення у зв`язку із закінченням передбачених статтею 38 КУпАП строків накладення адміністративного стягнення не є реабілітацією особи, щодо якої розглядалась справа, тому така обставина не спростовує факт наявності або відсутності вини особи у скоєнні ДТП.

Головною умовою для покладення на особу цивільно-правової відповідальності у вигляді зобов`язання відшкодувати заподіяну шкоду є наявність повного складу цивільного правопорушення.

Згідно Постанови Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 листопада 2019 року у справі №686/22889/19 27 липня 2019 року о 20 годині ОСОБА_1 , здійснюючи керування комбайном Massey Ferguson MF 7282, державний номерний знак НОМЕР_2 на полі, збираючи урожай, рухаючись заднім ходом не впевнився в безпечності такого маневру та скоїв наїзд на припаркований автомобіль марки Fiat Nuovo Doblo, номерний знак НОМЕР_1 , чим порушив вимоги у 10.9 Правил дорожнього руху та вказаний автомобіль отримав механічні пошкодження (а.с. 41).

Провадження у даній справі закрито на підставі ст. 38 КУпАП - у зв`язку із закінченням строку притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Колегія суддів звертає увагу, що у зазначеній постанові у мотивувальній частині вказано, що: "В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав, суду пояснив, що не міг передбачити, що автомобіль міг знаходитись серед поля позаду комбайна, видимість такого автомобіля була обмежена. Тому самим ОСОБА_2 порушені Правила дорожнього руху України. Вказані обставини підтверджується: схемою місця пригоди, письмовими поясненнями обох водіїв".

Інших доказів , що стосуються дорожньо- транспортної пригоди матеріали справи не містять. В матеріалах справи відсутні протокол про адміністративне правопорушення, схема місця ДТП, пояснення учасників пригоди, пояснення свідків тощо.

Таким чином, в мотивувальній частині постанови суду відсутня мотивована оцінка обставинам, установлених під час розгляду справи та аргументам учасників справи, не встановлена вина особи; факт протиправної поведінки відповідача та наявність причинно-наслідкового зв`язку не підтвердились матеріалами справи, а тому колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для покладення на відповідача відповідальності у вигляді стягнення коштів за процедурою суброгації.

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 16 серпня 2019 року у справі №927/120/19, досліджуючи питання вини водія при стягненні страхового відшкодування, зазначив: "суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про недоведеність позовних вимог, оскільки матеріали справи не містять належних доказів наявності вини та протиправної поведінки в діях водія".

Суд першої інстанції не врахував вищезазначеного та дійшов помилкового висновку про задоволення позову.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на встановлене судом апеляційної інстанції, враховуючи положення статті 275 та статті 277 ГПК України, колегія апеляційного господарського суду приходить до висновку, що суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги допустився неправильного застосування норм матеріального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Селянського фермерського господарства "Татьяна" підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 17.03.2023 у справі №924/1/23 - скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на позивача, згідно вимог ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 271, 272, 273, 275, 276, 277, 278, 279, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Селянського фермерського господарства "Татьяна" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 17.03.2023 у справі №924/1/23 задоволити.

2. Рішення Господарського суду Житомирської області від 17.03.2023 у справі №924/1/23 скасувати. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа Страхування" (01011, м. Київ, вул. Рибальська, 22, код 30968986) на користь Селянського фермерського господарства "Татьяна" (с. Ружичанка, Хмельницького району, Хмельницької області, вул. Нова,2, код 23827742) 2 977, 20 грн. витрат на оплату судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду, окрім випадків, визначених ст.ст. 287-291 ГПК України.

5. Справу №924/1/23 повернути доГосподарського суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Розізнана І.В.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Грязнов В.В.