Ухвала

від 22.03.2023 по справі 906/1076/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

22 березня 2023 року

м. Київ

Справа № 906/1076/22 (906/225/23)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду Банаська О. О. - головуючого, Білоуса В. В., Картере В. І.

розглянув матеріали касаційної скарги Фермерського господарства "Агро Юніверс"

на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.03.2023

у складі колегії суддів: Коломис В. В. (головуючої), Саврія В. А., Миханюка М. В.

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Колон Трейд"

до Фермерського господарства "Агро Юніверс"

про стягнення 1 119 108,00 грн

в межах справи № 906/1076/22

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Нор-Ест Агро"

до Фермерського господарства "Агро Юніверс"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

13.03.2023 Фермерське господарство "Агро Юніверс" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.03.2023 у справі № 906/1076/22 (906/225/23).

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 906/1076/22 (906/225/23) визначено склад суддів Верховного Суду: Банасько О. О. (головуючий), Картере В. І., Пєсков В. Г., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 13.03.2023.

З огляду на перебування судді Пєскова В. Г. на лікарняному, автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 906/1076/22 (906/225/23) визначено колегію суддів Верховного Суду Банасько О. О. (головуючий), Білоус В. В., Картере В. І., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 22.03.2023.

Дослідивши матеріали касаційної скарги, судом встановлено таке.

13.02.2023 до Господарського суду Житомирської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Колон Трейд" надійшла позовна заява, у якій позивач просить стягнути з Фермерського господарства "Агро Юніверс" 1 119 108,00 грн за договором про надання послуг від 16.11.2020 № 16-11П.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 17.02.2023 у справі № 906/1076/22 (906/225/23) прийнято та відкрито провадження у справі щодо розгляду позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Колон Трейд" до Фермерського господарства "Агро Юніверс" про стягнення 1 119 108,00 грн в межах справи № 906/1041/19.

Не погодившись із зазначеною ухвалою Фермерське господарство "Агро Юніверс" звернулось до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу Господарського суду Житомирської області від 17.02.2023.

06.03.2023 Північно-західним апеляційним господарським судом постановлено ухвалу, якою апеляційну скаргу Фермерського господарства "Агро Юніверс" на ухвалу Господарського суду Житомирської області повернуто без розгляду на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 260 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Повертаючи апеляційну скаргу, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що ухвала місцевого господарського суду про відкриття провадження у справі не передбачена переліком ухвал, які підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції, наведеним у статті 255 ГПК України та є вичерпним.

Касаційна скарга Фермерського господарства "Агро Юніверс" обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував, що оскаржена ухвала місцевого суду прийнята в межах справи про банкрутство, оскільки фактично зазначеною ухвалою прийнято до розгляду в межах справи про банкрутство позовну заяву про стягнення грошових коштів до боржника. Однак, за твердженням скаржника судом першої інстанції не враховано, що станом на дату прийняття ухвали питання щодо відкриття провадження у справі про банкрутство Фермерського господарства "Агро Юніверс" не вирішено.

З огляду на зазначене, скаржник стверджує, що прийняття ухвали про повернення апеляційної скарги порушило права боржника, позаяк судом апеляційної інстанції не враховано, що відповідно до пункту 17 частини першої статті 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції: у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом. Так, на думку скаржника в даному випадку підлягали застосуванню положення статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).

Щодо вказаних тверджень скаржника, колегія суддів вважає за необхідне зазначити.

Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із частиною шостою статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

Така сама норма закріплена у частині першій статті 2 Закону про банкрутство (до 21.10.2019), частині першій статті 2 КУзПБ (від 21.10.2019) згідно яких провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом (Кодексом), ГПК України, іншими законами України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.02.2020 у справі № 918/335/17 виснувала, що судові рішення у процедурі банкрутства можна поділити на дві групи:

1) перша група стосується розв`язання специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства, тобто непозовному провадженню: про відкриття провадження у справі про банкрутство, про припинення дії мораторію щодо майна боржника, про закриття провадження у справі про банкрутство, про затвердження плану санації, про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, про призначення (розумій також і відсторонення) керуючого санацією, ліквідатора тощо.

2) друга група стосується виключно вирішення спорів. До неї належать судові рішення щодо розгляду спорів, у межах справи про банкрутство, стороною в яких є боржник. Такі спори розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні. Хоча вони вирішуються тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство, ці спори не стосуються непозовного провадження, яке врегульоване КУзПБ, а тому регламентуються правилами про позовне провадження, встановленими у ГПК України.

Згідно із частиною першою, абзацом 1 частини другої статті 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує, зокрема, спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Визначені частиною другою статті 7 КУзПБ спори розглядаються та вирішуються судом у відокремленому позовному провадженні за правилами ГПК України. Судові рішення, ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій за результатами розгляду заяв, скарг, клопотань, поданих в межах основного провадження у справі про банкрутство, розглядаються судом без застосування усіх стадій судового розгляду, притаманних виключно розгляду справ позовного провадження. Такий підхід повністю відображає конструкції статей 7, 9 КУзПБ щодо порядку розгляду як основної справи про банкрутство, так і спорів, стороною в яких є боржник, які хоча і вирішуються в межах основної справи про банкрутство, проте є справами позовного провадження, відокремленими від основної справи про банкрутство. Таке розмежування є цілком виправданим з точки зору того, що справи відокремленого позовного провадження мають різний суб`єктний склад сторін спору, предмети і підстави позову, розглядаються та вирішуються господарським судом із застосуванням усього інструментарію позовного провадження, на відміну від спрощеного порядку розгляду заяв, скарг і клопотань в основній справи про банкрутство (див. висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/97/20).

З урахуванням зазначених висновків, колегія суддів зазначає про помилковість тверджень скаржника, що оскаржена ухвала місцевого суду підлягає розгляду, зокрема оскарженню в апеляційному порядку, з урахуванням положень пункту 17 частини першої статті 255 ГПК України та статті 9 КУзПБ, позаяк ухвала про прийняття та відкриття провадження у справі щодо розгляду позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Колон Трейд" до Фермерського господарства "Агро Юніверс" про стягнення 1 119 108,00 грн в межах справи № 906/1041/19 стосується вирішення спору однією із сторін якого є боржник та підлягає розгляду у відокремленому позовному провадженні хоча і в межах основної справи про банкрутство, проте за правилами ГПК України.

Згідно з частиною другою статті 254 ГПК України ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Отже, перелік ухвал, які підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, наведений у статті 255 ГПК України, є вичерпним.

Системне тлумачення статті 255 ГПК України свідчить про те, що законодавець свідомо виокремив випадки, в яких може бути оскаржена або конкретна процесуальна дія, або така конкретна дія і відмова в її вчиненні.

Зазначені процесуально-процедурні обмеження права на апеляційне оскарження деяких ухвал місцевого господарського суду окремо від остаточного рішення суду встановлено з метою ефективного здійснення правосуддя і не зменшують для сторін можливості доступу до суду апеляційної інстанції та не ускладнюють їм цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, оскільки сторони не позбавляються права на апеляційне оскарження таких проміжних ухвал місцевого господарського суду взагалі, їх право лише відтерміновується до винесення остаточного рішення у справі.

Як вбачається з касаційної скарги, а також оскарженого судового рішення, предметом апеляційного оскарження була ухвала місцевого господарського суду про відкриття провадження у справі, яка не передбачена переліком, наведеним у статті 255 ГПК України.

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 260 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

У поданій касаційній скарзі скаржником не наведено переконливих доводів щодо помилковості наведених висновків апеляційного господарського суду, які не викликають сумнівів щодо правомірності застосування норм процесуального права ГПК України.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Разом з цим заінтересовані особи, які звертаються до касаційного суду зі скаргами, мають розуміти, що Верховний Суд є "судом права", а не "фактів", який забезпечує сталість та єдність судової практики, а тому посилання у касаційній скарзі на недоведеність обставин справи чи на перевагу одних доказів над іншими не допускається.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 05.04.2018 справа "ZUBAC v. CROATIA" (N 40160/12, ЄСПЛ, § 83) зазначено, що застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris для подання скарг до верховного суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості.

Враховуючи, що повноваження суду касаційної інстанції обмежено перевіркою правильності застосування норм матеріального права чи порушенням норм процесуального права, зважаючи на особливий статус Верховного Суду, вирішення питання про можливість відкриття касаційного провадження відноситься до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг цим судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення (MUSHTA v. UKRAINE 8863/06, § 37, ЄСПЛ, від 18.11.2010).

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначає, що суд апеляційної інстанції приймаючи ухвалу від 06.03.2023 у справі № 906/1076/22 (906/225/23) про повернення апеляційної скарги без розгляду діяв відповідно до вимог ГПК України та у межах повноважень, передбачених процесуальним законом.

Згідно з частиною другою статті 293 ГПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Фермерського господарства "Агро Юніверс" на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.03.2023 у справі № 906/1076/22 (906/225/23), оскільки правильне застосовування норми права судом апеляційної інстанції під час прийняття оскаржуваного судового рішення є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Керуючись статтями 233, 234, 235, 293, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Фермерського господарства "Агро Юніверс" на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.03.2023 у справі № 906/1076/22 (906/225/23).

2. Касаційну скаргу повернути заявнику з доданими до неї матеріалами.

3. Копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. О. Банасько

Судді В. В. Білоус

В. І. Картере