Ухвала

від 21.03.2023 по справі 925/1609/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

21 березня 2023 року

м. Київ

cправа № 925/1609/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Колос І.Б. і Малашенкової Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Пасічнюк С.В.,

представників учасників справи:

позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Біг Стокер" - не з`явились,

відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний центр "Добробут" - Геращенко М.В., адвокат (ордер від 20.03.2023 №1050678), Заплотинський Ю.І., адвокат (ордер від 09.03.2023 № 1050651), Василега А.П., адвокат (ордер від 20.03.2023 №1034689),

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний центр "Добробут"

на рішення господарського суду Черкаської області від 18.05.2021 (суддя Кучеренко О.І.) та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2022 (головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Станік С.Р. і Шаптали Є.Ю.)

у справі № 925/1609/20

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Біг Стокер" (далі - ТОВ "НВП "Біг Стокер"; позивач)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний центр "Добробут" (далі - ТОВ "БЦ "Добробут"; відповідач)

про стягнення.

РУХ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ТОВ "НВП "Біг Стокер" звернулося до господарського суду Черкаської області з позовом про стягнення з ТОВ "БЦ "Добробут" основного боргу в сумі 1 750 000,00 грн за поставлений товар за договором купівлі-продажу котлів опалювальних від 14.08.2019 № 01/08 та виконані роботи, а також пені в сумі 460 546,45 грн, 3 % річних в сумі 32 626,15 грн та інфляційних втрат в сумі 38 626,15 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за умовами спірного договору позивач мав поставити відповідачу два котли та здійснити їх монтаж, проте, незважаючи на виконання позивачем вказаних обов`язків у повному обсязі, відповідач відмовився підписати акти приймання-передачі товару та висунув позивачу претензії: щодо усунення недоліків; про повернення передоплати; про розвівання спірного договору; про відмову від оплати вартості товару. В свою чергу акти щодо недоліків товару оформлені з порушенням норм чинного законодавства та без участі представників позивача, відповідач не допускав представників позивача на територію для перевірки обставин спору, проведення навчання персоналу, складання спільного акту щодо фіксування можливих недоліків товару, та самовільно здійснив демонтаж котла (котлів), що призвело до втрати якісних характеристик товару. Також відповідач відмовився від повної оплати вартості проданого товару, хоча товар знаходиться у відповідача і він продовжує ним користуватись.

Короткий зміст рішень суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням господарського суду Черкаської області від 18.05.2021 у справі №925/1609/20 позов задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 1 750 000,00 грн заборгованості, 246 21,31 грн пені, 32 489,75 грн 3% річних, 38 626,15 грн інфляційних втрат, 30 925,51 грн судового збору, в іншій частині позовних вимог відмовлено.

При розгляді спору сторін по суті суд першої інстанції, встановивши, що у матеріалах справи відсутні докази, на які відповідач посилається у своїх заявах по суті, зокрема, щодо належного повідомлення позивача про виявленні недоліки та проведення експертизи, у разі виявлення таких недоліків та непогодження позивача їх усувати, натомість матеріали справи містять листи позивача щодо спільної участі у пусконалагоджувальних роботах котлів, від яких відповідач відмовлявся, дійшов висновку про те, що відповідач не дотримався передбачених положеннями чинного законодавства правил щодо фіксації та усунення недоліків, а відтак, його посилання на неналежне виконання позивачем своїх зобов`язань судом до уваги прийняті бути не можуть. За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку про те, що вимога щодо примусового стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у сумі 1 750 000,00 грн є обґрунтованою та підлягає до задоволення .

З огляду на встановлення факту прострочення відповідачем обов`язку по оплаті товару суд першої інстанції визнав законними і позовні вимоги про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2022 апеляційну скаргу ТОВ "БЦ "Добробут" на рішення господарського суду Черкаської області від 18.05.2021 у справі №925/1609/20 задоволено частково. Рішення господарського суду Черкаської області від 18.05.2021 у справі №925/1609/20 змінено. Викладено пнкт 2 резолютивної частини рішення господарського суду Черкаської області від 18.05.2021 у справі №925/1609/20 в такій редакції:

"Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний центр "Добробут" (18036, Черкаська область, м. Черкаси, провулок А. Пашкевича, 2, ідентифікаційний код 33978232) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Біг Стокер" (18009, Черкаська область, м. Черкаси, вул. Дахнівська, 29, ідентифікаційний код 40061996) 1 750 000 (один мільйон сімсот п`ятдесят тисяч) грн. 00 коп. заборгованості, 115 136 (сто п`ятнадцять тисяч сто тридцять шість) грн. 61 коп. пені, 32 489 (тридцять дві тисячі чотириста вісімдесят дев`ять) грн. 75 коп. три відсотки річних, 38 626 (тридцять вісім тисяч шістсот двадцять шість) грн. 15 коп. інфляційних та 29 043 (двадцять дев`ять тисяч сорок три) грн. 79 коп. судового збору."

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про помилкове задоволення судом першої інстанції вимог позивача про стягнення пені у розмірі 246 721,31 грн, оскільки позивач розраховував пеню за 2 періоди з 01.04.2020 по 30.09.2020 та з 01.06.2020 по 12.06.2020 кожного разу виходячи із загальної суми Договору 3 500 000,00 грн, водночас нарахування пені на суму своєчасно виконаного грошового зобов`язання суперечить, як положенням Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", так і положенням ЦК України. Суд апеляційної інстанції зазначив, що за уточненим розрахунком пені стягненню підлягає 115 136,61 грн. Відповідно до задоволеної суми суд апеляційної інстанції здійснив перерозподіл судового збору. В іншій частині Північний апеляційний господарський суд залишив рішення господарського суду від 02.06.2021 без змін.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі до Верховного Суду ТОВ "БЦ "Добробут" зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права, що призвело до ухвалення судами першої та апеляційної інстанції незаконних судових рішень, а тому просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 18.05.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2022 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Скаржник у касаційній скарзі, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження судових рішень, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), посилається на неврахування висновків викладених у постановах Верховного Суду від 13.10.2020 у справі № 904/5046/19, від 14.04.2021 у справі №910/14556/19, від 01.04.2021 у справі № 910/1102/20.

Судами першої та апеляційної інстанції не враховано та не здійснено належного дослідження сукупності наявних в матеріалах справи доказів, наданих відповідачем, що стосуються спірної заборгованості за договором, з урахуванням правил та критеріїв оцінки доказів визначених Господарським процесуальним кодексом України, що призвело до задоволення позовних вимог за відсутності законних підстав для цього.

Разом з тим, ТОВ "БЦ "Добробут" просить суд касаційної інстанції перевірити доводи зазначені у заяві відповідача про відвід судді господарського суду Черкаської області Кучеренко О.І. та визнати підстави відводу обґрунтованими.

Доводи іншого учасника справи

Від ТОВ "НВП "Біг Стокер" відзиву на касаційну скаргу не надходило.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

14.08.2019 позивач, як продавець, та відповідач, як покупець, уклали договір купівлі-продажу котлів опалювальних №01/08 (далі - Договір), в пункті 1.1 якого погодили, що продавець продає, а покупець купує на умовах даного договору товар, два опалювальних твердопаливних котли AKU-800, відповідно до специфікації та рахунку-фактури, які є невід`ємною частиною Договору.

Ціна Договору становить 3 500 000,00 грн. та включає вартість доставки товару покупцю, монтажу, пусконалагоджування (п. 2.1 Договору).

Згідно з пунктом 3.1 Договору оплата вартості товару проводиться покупцем відповідно до умов цього пункту Договору: загальна договірна вартість двох котлів за Договором з урахуванням витрат на їх монтаж та пусконалагоджування складає: 3 500 000,00 грн. з урахуванням ПДВ із розрахунку вартість одного котла 1 750 000,00 грн. з урахуванням ПДВ, що також включає в себе вартість робіт продавця з монтажу та пусконалагоджуванню котлів.

У пункті 3.2 Договору сторони погодили наступний порядок оплати котлів:

- покупець протягом трьох банківських днів з моменту підписання Договору перераховує 875 000,00 грн. з урахуванням ПДВ на поточний рахунок продавця (підпункт 3.2.1 Договору);

- протягом. 10 банківських днів з моменту першої оплати Договору покупець перераховує 875 000,00 грн. з урахуванням ПДВ на поточний рахунок продавця (підпункт 3.2.2 Договору);

- решту суми у розмірі 1 750 000,00 грн. покупець оплачує продавцеві в наступному порядку: до 01.04.2020 у розмірі 875 000,00 грн. з урахуванням ПДВ; до 01.06.2020 у розмірі 875 000,00 грн. з урахуванням ПДВ (підпункт 3.2.3 Договору).

За умовами підпунктів 5.1, 5.2 Договору продавець здійснює відвантаження товару до 01.10.2019 після надходження оплати згідно з пунктами 3.2.1 та 3.2.2 Договору. Продавець відвантажує товар за умови наявності в нього: довіреності представника покупця на отримання товару (з наданням оригіналу в подальшому); погодженої та підписаної специфікації Договору; отримання від покупця оплати за товар відповідно до умов Договору. Відвантаження товару здійснюється за місцезнаходженням покупця. Дата відвантаження: дата отримання товару покупцем (пункти 5.1. та 5.2. Договору).

У пункті 5.3 Договору сторонами погоджено, що приймання товару за кількістю та якістю проводиться з дотриманням умов Договору, відповідно до вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання.

У разі виявлення невідповідності якості товару діючим на території України стандартам або даним, що містяться у Сертифікаті відповідності, покупець зобов`язаний викликати представника продавця для участі у прийманні та складанні акту приймання товару за якістю (пункт 5.5 Договору).

У пункті 6.1 Договору сторони погодили, що продавець бере на себе зобов`язання: змонтувати котли опалювальні до 29.09.2019 у кількості дві штуки на підготовленій покупцем площадці, згідно з наданою продавцем проектною документацією. А також продавець також бере на себе зобов`язання підключити два вище вказаних котли до тепло-механічного пункту і здійснити врізку у діючий теплопровід, після чого продавець за свій рахунок та своїми силами проводить пуско-налагоджувльні роботи до 10.10.2019 і тільки після того як обидві сторони будуть впевнені у роботі котлів та обладнання тепло-обмінного пункту, буде проведена передача котлів та обладнання від продавця до покупця, що буде засвідчено актом прийому-передачі.

Право власності переходить від продавця до покупця в момент отримання товару покупцем згідно з встановленими договором умовами (базисів) поставки (пункт 6.2 Договору).

Відповідно до пункту 12.1 Договору цей договір набирає чинності в момент підписання його сторонами та скріплення печаткою його тексту і діє до 31 грудня 2020 року, а в частині зобов`язань, які виникли під час дії договору до повного їх виконання.

На виконання умов Договору відповідач здійснив попередню оплату за товар в сумі 1 750 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: від 16.08.2019 №1241 на суму 875 000,00 грн. та від 28.08.2019 №1259 на суму 875 000,00 грн.

В свою чергу позивач 18.11.2019 поставив відповідачу два опалювальних твердопаливних котли AKU-800 та здійснив їх монтаж, а 22.11.2019 позивач провів контрольне випробування робочих температур обладнання, про що складено акт контрольного випробування робочих температур обладнання від підписання якого відповідач відмовився.

Судами досліджено, що звертаючись до суду з цим позовом позивач послався на те, що: ним у повному обсязі та належним чином виконані свої зобов`язання за договором як в частині поставки котлів, так і в частині проведення пуско-налагоджувальних робіт; відповідач відмовився підписати акти приймання-передачі товару та висунув позивачу претензії щодо усунення недоліків, про повернення передоплати, про розвівання спірного договору та про відмову від оплати вартості товару; надані відповідачем акти щодо недоліків товару оформлені з порушенням норм чинного законодавства та без участі представників позивача; відповідач не допускав представників позивача на територію для перевірки обставин спору, проведення навчання персоналу, складання спільного акту щодо фіксування можливих недоліків товару та самовільно здійснив демонтаж котла (котлів), що призвело до втрати якісних характеристик товару; відповідач відмовився від повної оплати вартості проданого товару, хоча товар знаходиться у відповідача і він продовжує ним користуватись.

В свою чергу відповідач з вказаними твердженнями позивача не погодився та зазначив про те, що: в порушення умов Договору позивач прострочив відвантаження котлів на 54 календарних дні і здійснив його лише 18.11.2019; починаючи з 18.11.2019 позивач протягом тижня намагався здійснити пуско-налагоджувальні роботи, однак ці роботи виконані не були; відповідач звертався до позивача з вимогами про усунення недоліків і повідомленнями про невідповідність котлів технічним та якісним характеристиками, але позивач обмежився формальними листами і не усунув недоліки котлів.

Судами встановлено, що за змістом Договору його виконання мало позивачем проводитись у два етапи: перший поставка котлів; другий виконання пусконалагоджувальних робіт, а відтак, вказаний договір є змішаним договором поставки та підряду.

При цьому відповідач фактично стверджує про порушення позивачем строків поставки товару та невиконання пуско-налагоджувальних робіт, тобто як зобов`язань за першим етапом, так і за другим.

Також судами встановлено, що правовідносини сторін за Договором щодо встановлення обставин належного або неналежного виконання позивачем своїх зобов`язань були предметом дослідження під час розгляду №925/383/20 за позовом ТОВ "БЦ "Добробуд" до ТОВ "НВП "Біг Стокер" про розірвання договору та стягнення 1 750 000,00 грн.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2022 у справі №925/383/20 у позові відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду від 12.07.2022 закрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний центр "Добробуд" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2022 у справі №925/383/20.

Вказаними судовими рішеннями встановлено, що:

- монтаж поставлених відповідачем двох котлів фактично здійснено 18.11.2019, однак сторонами не складено будь-яких двосторонніх актів, які б підтверджували цей факт письмово;

- ТОВ "БЦ "Добробуд" не надало доказів того, що воно повідомляло ТОВ "НВП "Біг Стокер" про готовність об`єкту під відвантаження та монтаж котлів, а також не надало доказів, що воно до 26.11.2019 направляло ТОВ "НВП "Біг Стокер" вимоги щодо порушення строків поставки, як і не надало доказів, що до моменту монтажу котлів (18.11.2019), ТОВ "БЦ "Добробуд" повідомляло ТОВ "НВП "Біг Стокер" про втрату інтересу до поставки котлів;

- доводи ТОВ "БЦ "Добробуд" про те, що ТОВ "НВП "Біг Стокер" виконало тільки перший етап Договору і не виконало інші етапи (монтаж і пусконалагодження) не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки з листів самого ТОВ "БЦ "Добробуд" вбачається, що обидва котли були змонтовані та працювали (хоча і з показниками, які позивача не влаштовували);

- щодо доводів ТОВ "БЦ "Добробуд" про неналежну якість поставлених котлів, то вони не підтверджуються належними доказами, оскільки акти від 30.11.2019 та від 02.12.2019 підписані лише представниками ТОВ "БЦ "Добробуд" та директором ТОВ "НВФ "Енергопласт" (яке не є стороною спірних правовідносин), а акт технічного стану від 10.12.2019 №538 складений працівниками ТОВ "ЮТЕМ-ЗМК", яке є зацікавленою особою (іншим виробником котлів) та в подальшому продало позивачу новий котел;

- ТОВ "БЦ "Добробуд" не надано доказів виконання умов Договору, якими сторони визначили порядок приймання товару по якості, порядок оформлення невідповідності якості товару стандартам та порядок пред`явлення претензій по якості;

- відсутні ознаки істотного порушення умов Договору зі сторони ТОВ "НВП "Біг Стокер", які би свідчили, що ТОВ "БЦ "Добробуд" значною мірою позбулось того, на що розраховувало при укладенні Договору.

При цьому суд апеляційної інстанції також зробив висновок про те, що порядок прийняття товарів по кількості та якості встановлений пунктами 5.3-5.5 Договору, а порядок виявлення недоліків у виконаних роботах умовами ЦК України та загальними умовами укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.20015 № 668, проте відповідачем не надано належних доказів дотримання визначеного Договором та законодавством порядку виявлення та фіксації недоліків.

Враховуючи наведене суди дійшли висновку про те, що позивачем належними та допустимими доказами доведено факт невиконання відповідачем свого обов`язку по оплаті товару та робіт на суму 1 750 000,00 грн., а відтак, позовні вимоги про стягнення основного боргу підлягають задоволенню в сумі 1 750 000,00 грн. та як наслідок і стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, наведених скаржником і які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Так, предметом касаційного оскарження є рішення господарського суду Черкаської області від 18.05.2021 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2022 у справі №925/1609/20 про стягнення з відповідача 1 750 000,00 грн заборгованості за договором від 14.08.2019 №01/08, 115 136,61 грн пені, 32 489,75 грн 3% річних, 38 626,15 грн інфляційних втрат.

Скаржник, посилаючись, зокрема на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, зазначає, що судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень не враховано висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, а саме від 13.10.2020 у справі №904/5046/19, від 14.04.2021 у справі №910/14556/19 та від 01.04.2021 у справі №910/1102/20.

Касаційне провадження у цій справі відкрито на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якої підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Отже, відповідно до положень норм ГПК України (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України) касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, Велика Палата конкретизувала свої висновки щодо тлумачення змісту поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

Умови прийнятності касаційної скарги за змістом норм законодавства можуть бути більш суворими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23.10.1996; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19.12.1997).

Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

Так, у постанові від 13.10.2020 у справі №904/5046/19 (на яку посилається скаржник), предметом первісних позовних вимог було питання про стягнення пені у розмірі 277 704 грн та штрафу у розмірі 204 624 грн за порушення строків поставки товару, а предметом зустрічного позову зобов`язання прийняти товар, стягнення штрафу у розмірі 204 624 грн та пені у розмірі 266 011,20 грн у зв`язку з порушенням зобов`язань з прийняття товару.

У постанові Верховного Суду від 13.10.2020 зазначено таке:

"Продавець 20.08.2019 передав товар організації зв`язку для доставки покупцеві, проте товар був повернутий продавцю, оскільки покупець відмовився від прийняття такого товару.

Оскільки законом не визначені форма та момент відмови від прийняття виконання кредитором, і прийняття простроченого виконання є правом, а не обов`язком кредитора, останній може реалізувати своє право будь-яким чином, не забороненим законом, в тому числі в момент прийняття від організації зв`язку, що була залучена продавцем для доставки товару.

Відповідно до частини 1 статті 689 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

А згідно з частиною 4 статті 690 цього Кодексу, якщо покупець без достатніх підстав зволікає з прийняттям товару або відмовився його прийняти, продавець має право вимагати від нього прийняти та оплатити товар або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Отже, продавець має право вимагати від покупця прийняти та оплатити товар лише у разі, коли останній без достатніх підстав зволікає з прийняттям товару або відмовився його прийняти.

Разом з тим, така обставина, як порушення строку поставки товару, є достатньою підставою для відмови від прийняття товару, тому продавець не має право вимагати прийняття та оплати цього товару покупцем.

З огляду на те, що ДП "Антонов" відмовився від отримання товару у порядку, передбаченому законом, відсутні підстави для нарахування та стягнення з нього штрафу та пені, оскільки він не порушив своїх зобов`язань щодо строків прийняття товару".

У постанові від 14.04.2021 у справі №910/14556/19 (на яку посилається скаржник), за позовом про стягнення 1 101 895,89 грн, з яких: 202 980,82 грн пені та 16 915,07 грн 3% річних за період з 09.10.2018 по 17.12.2018, 294 000,00 грн та 588 000,00 грн штрафу за невиконанням Відповідачем своїх зобов`язань за Договором поставки щодо своєчасної оплати поставленого товару.

Водночас у постанові від 14.04.2021 Судом зазначено таке:

"За змістом частин 1 та 2 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Положеннями частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що Постачальник при поставці товару повинен передати Покупцю документи, які відповідно до умов договору підлягають переданню разом із товаром, при цьому з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, в силу прямої вказівки закону у Покупця виникає обов`язок оплатити прийнятий товар, якщо інше не передбачено умовами укладеного між сторонами договору або актами цивільного законодавства.

Як встановлено судами, порядок прийняття Покупцем товару, сторонами погоджено у пунктах 8.1 - 8.4, 2.6 Договору поставки, за умовами яких претензії щодо невідповідності поставленого товару умова договору Покупцем зазначаються в акті приймання-передачі. Отже, підписанням видаткової накладної та акту прийому-передачі без зауважень та претензій встановлюється факт отримання товару Покупцем у відповідності до умов договору (пункти 4.2, 6.2, 8.4 Договору поставки).

За таких обставин, Верховний Суд виходить з того, що дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, суди першої та апеляційної інстанцій на підставі підписаних повноважними представниками обох сторін без зауважень видаткової накладної на приймання товару та акту прийому-передачі товару встановили факт поставки Позивачем та прийняття Відповідачем автопаливозаправника-12 на шасі МАЗ-1263С3, що відповідає положенням статті 662, частин 1, 2 статті 692, частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України та умова Договору поставки, та є підставою для настання встановленого договором за взаємним волевиявленням сторін строку (терміну) виконання Покупцем зобов`язання з оплати прийнятого товару".

У постанові від 01.04.2021 у справі №910/1102/20 (на яку посилається скаржник), предметом первісних позовних вимог було питання про стягнення 5 666 808, 96 грн. пені та 3 513 508, 95 грн. штрафу за порушення строків поставки товару, а предметом зустрічного позову пеню в розмірі 43 448, 16 грн., 3% річних у розмірі 357 108, 21 грн. та інфляційні втрати у розмірі 227 457, 02 грн. у зв`язку з порушенням зобов`язань з оплати товару у встановлені договором строки.

Верховний Суд у постанові від 01.04.2021 відзначив таке:

" оскільки договір поставки має двосторонній характер, тобто певні обов`язки покладаються як на одну, так і на іншу сторону, то у такому зобов`язанні кожна зі сторін одночасно є боржником та кредитором. З точки зору виконання такі зобов`язання є зустрічними, оскільки виконання свого обов`язку однією із сторін обумовлюється виконанням другою стороною свого обов`язку. Виконання зустрічних зобов`язань передбачає виконання кожною із сторін свого обов`язку у порядку, встановленому в даному випадку договором поставки. Якщо ж одна із сторін зобов`язання не виконує свого обов`язку у порядку і строки, встановлені договором, то відповідно друга сторона має право або зупинити виконання свого обов`язку, або відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Частиною 2 статті 613 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Таким чином, виконання зобов`язання боржником може бути відстрочене на час прострочення кредитора, якщо останній не вчинив дій, необхідних для виконання. Тобто в такому випадку боржник не буде вважатися таким, що прострочив, та не буде нести за це відповідальність до моменту вчинення кредитором передбачених договором, необхідних дій.

Також апеляційним судом враховано, що в матеріалах справи відсутні докази оплати позивачем поставок, здійснених відповідачем згідно з видатковими накладними від 03.12.2019 № 1025 на суму 4 346 820 грн., від 17.12.2019 № 1079 на суму 4 346 820 грн., та актом надання послуг від 17.01.2020 №18 на суму 36 000 грн.

Також, суд апеляційної інстанції взяв до уваги листи №41-7285 від 25.10.2019 та №41-7815 від 28.11.2019 позивача, в яких останній повідомляв відповідача про відстрочення платежів перед контрагентами у зв`язку із зміною кон`юктури ринку збуту продукції АТ "Укргазвидобування", зниженням ціни на газ та затримкою платежів. У вказаних листах АТ "Укргазвидобування" не повідомило ТОВ "Тек Інжиніринг" про майбутні строки оплати поставленого товару.

Апеляційний господарський суд встановив, що станом на дату закінчення строку поставки, встановленого договором № УГВС545/41-18, та пізніше мало місце невиконання позивачем за первісним позовом зобов`язання щодо здійснення оплати поставленого відповідачем за первісним позовом товару. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки позивач за первісним позовом в повному обсязі не виконав зобов`язання щодо здійснення оплати поставленого відповідачем за первісним позовом товару, тому ТОВ "Тек Інжиніринг" мало право зупинити виконання свого обов`язку відповідно до ст. 538 Цивільного кодексу України. Повідомлення ТОВ "Тек Інжиніринг" про зупинення виконання обов`язку щодо поставки товару зазначені у листах наявних у матеріалах справи".

Проаналізувавши наведені правові висновки, на які як на підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, вказує скаржник, а також зміст оскаржуваного судового рішення, Верховний Суд дійшов висновку, що такі судові рішення ухвалені за однакового правового регулювання спірних правовідносин (зокрема, статей 538, 662, 663, 692 ЦК України), що має місце і в цій справі.

Так, ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, щодо того, що позивачем належними та допустимими доказами доведено факт невиконання відповідачем свого обов`язку по оплаті товару та робіт на суму 1 750 000,00 грн., а відтак, позовні вимоги про стягнення основного боргу підлягають задоволенню в сумі 1 750 000,00 грн. та як наслідок і стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Ухвалюючи судові рішення суди попередніх інстанцій виходили з того, що:

-ТОВ "БЦ "Добробуд" не надало доказів того, що воно повідомляло ТОВ "НВП "Біг Стокер" про готовність об`єкту під відвантаження та монтаж котлів, а також не надало доказів, що воно до 26.11.2019 направляло ТОВ "НВП "Біг Стокер" вимоги щодо порушення строків поставки, як і не надало доказів, що до моменту монтажу котлів (18.11.2019), ТОВ "БЦ "Добробуд" повідомляло ТОВ "НВП "Біг Стокер" про втрату інтересу до поставки котлів;

- доводи ТОВ "БЦ "Добробуд" про те, що ТОВ "НВП "Біг Стокер" виконало тільки перший етап Договору і не виконало інші етапи (монтаж і пусконалагодження) не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки з листів самого ТОВ "БЦ "Добробуд" вбачається, що обидва котли були змонтовані та працювали (хоча і з показниками, які позивача не влаштовували);

- щодо доводів ТОВ "БЦ "Добробуд" про неналежну якість поставлених котлів, то вони не підтверджуються належними доказами, оскільки акти від 30.11.2019 та від 02.12.2019 підписані лише представниками ТОВ "БЦ "Добробуд" та директором ТОВ "НВФ "Енергопласт" (яке не є стороною спірних правовідносин), а акт технічного стану від 10.12.2019 №538 складений працівниками ТОВ "ЮТЕМ-ЗМК", яке є зацікавленою особою (іншим виробником котлів) та в подальшому продало позивачу новий котел;

- ТОВ "БЦ "Добробуд" не надано доказів виконання умов Договору, якими сторони визначили порядок приймання товару по якості, порядок оформлення невідповідності якості товару стандартам та порядок пред`явлення претензій по якості;

- відсутні ознаки істотного порушення умов Договору зі сторони ТОВ "НВП "Біг Стокер", які би свідчили, що ТОВ "БЦ "Добробуд" значною мірою позбулось того, на що розраховувало при укладенні Договору.

Отже, Верховний Суд відхиляє як помилкові доводи скаржника про те, що оскаржувані судові рішення ухвалені без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених постановах Верховного Суду від 13.10.2020 у справі №904/5046/19, від 14.04.2021 у справі №910/14556/19 та від 01.04.2021 у справі №910/1102/20, оскільки встановлені судами фактичні обставини у зазначених справах і у справі, яка переглядається, є різними; хоча й за однакового правового регулювання спірних правовідносин, що має місце в цій справі, але у кожній із зазначених справ суди виходили з обставин та умов конкретних правовідносин і фактично-доказової бази, з урахуванням наданих сторонами доказів, що виключає подібність спірних правовідносин у вказаних справах за змістовним критерієм.

Застосування судом положень статей 538, 662, 663, 692 ЦК України у вказаних справах залежало від доведеності обставин справи та наданих до суду доказів на підтвердження виконання позивачем обов`язку з поставки товару та причин пропуску строку такої поставки.

Верховний Суд акцентує, що позивач як особа, яка вважає, що її право порушено, самостійно визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги.

При цьому колегія суддів врахує, що суд розглянув справу у межах доводів та вимог позовної заяви, з урахуванням встановлених обставин справи та поданих сторонами доказів, з огляду на принципи господарського судочинства.

Враховуючи вищевикладене, у контексті наведеного відсутні підстави для висновку про те, що правовідносини у справі, що розглядається, та у справах, на які посилається скаржник на обґрунтування підстав касаційного оскарження, є подібними.

Отже, доводи касаційної скарги переважно стосуються заперечення обставин, встановлених судами попередніх інстанцій, та зводяться до їх переоцінки, що, у свою чергу, не може бути предметом розгляду в касаційному порядку в силу приписів частини другої статті 300 ГПК України. Судами попередніх інстанцій надано оцінку всім наданим сторонами доказам, до переоцінки яких, суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73-80, 86, 300 ГПК України.

У свою чергу, якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц).

Щодо вимоги скаржника про перевірку доводів зазначених у заяві відповідача про відвід судді господарського суду Черкаської області Кучеренко О.І. та визнання підстав відводу обґрунтованими необхідно зазначити таке.

Відповідно до положень частини третьої статті 255 ГПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Як свідчать матеріали справи, апеляційна скарга ТОВ "БЦ "Добробут" подана до суду апеляційної інстанції на рішення господарського суду Черкаської області від 18.05.2021 не містить заперечень на ухвалу господарського суду Черкаської області від 02.03.2021 у цій справі.

Водночас суд касаційної інстанцій в силу приписів статті 300 ГПК України не наділений повноваженнями переоцінювати доводи зазначені у заяві відповідача про відвід судді господарського суду Черкаської області Кучеренко О.І.

За таких обставин доводи скаржника не свідчать, що судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права, що є підставою для скасування судових рішень, адже заява про відвід судді Кучеренко О.І. розглянута ухвалою господарського суду Черкаської області від 02.03.2021 (суддя Дорошенко М.В.), а заперечення на неї не включені до апеляційної скарги.

Верховний Суд підкреслює, що в силу принципів диспозитивності, рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, колегія суддів констатує, що в межах усіх доводів касаційної скарги і зазначених скаржником підстав касаційного оскарження, а також з урахуванням установлених судами у справі конкретних обставин, оцінила аргументи касаційної скарги щодо підтвердження наявної доказової бази у даній справі, однак зазначає, що не наділена повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Відтак, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, зважаючи на зміст фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій, та правове регулювання, Верховний Суд дійшов висновку про наявність правових підстав для закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "БЦ "Добробуд", оскільки після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України Судом встановлено, що висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду та на які посилався скаржник у касаційній скарзі, стосуються хоча й однакового правового регулювання, але за змістовним критерієм є не подібними.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

Одним з аспектів принципу правової визначеності є те, щоб у разі винесення судами остаточного судового рішення воно не підлягало перегляду. Сталість і незмінність остаточного судового рішення, що набуло чинності, забезпечується через реалізацію відомого принципу res judicata. Остаточні рішення національних судів не повинні бути предметом оскарження. Можливість скасування остаточних рішень, без урахування при цьому безспірних підстав публічного інтересу, та невизначеність у часі на їх оскарження несумісні з принципом юридичної визначеності. Тому категорію res judicata слід вважати визначальною й такою, що гарантує незмінність установленого статусу учасників спору, що визнано державою та забезпечує сталість правозастосовних актів. Правова визначеність також полягає в тому, щоб остаточні рішення судів були виконані.

Верховний Суд також зазначає, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

У рішенні ЄСПЛ від 02.03.1987 у справі "Monnell and Morris v. the United Kingdom" (§ 56) зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них.

Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних передумов щодо доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Верховний Суд, здійснюючи аналіз доводів касаційної скарги у співвідношенні до обраної скаржником підстави касаційного оскарження виходить з того, що останнім не аргументовано і не доводилось у касаційній скарзі того, що суди під час розгляду справи зашкодили самій суті права доступу до суду, та не обґрунтовували наявну необхідність забезпечити сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Отже, Верховний Суд виходить з того, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватися лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, адже повноваження Верховного Суду мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі в касаційній скарзі з огляду на підставу оскарження скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

У справі ЄСПЛ "Sunday Times v. United Kingdom" Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства.

До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.

Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.

Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (рішення ЄСПЛ у справі "Steel and others v. The United Kingdom").

Разом з тим, суд касаційної інстанції в силу положень частини другої статті 300 ГПК України позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по-новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.

Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що у постанові надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а інші доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

Керуючись статтями 234, 235, 296 ГПК України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний центр "Добробут" на рішення господарського суду Черкаської області від 18.05.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2022 у справі №925/1609/20.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя І. Колос

Суддя Т. Малашенкова