Постанова

від 21.03.2023 по справі 906/1421/21

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

21 березня 2023 року Справа № 906/1421/21

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Гудак А.В. , суддя Олексюк Г.Є.

секретар судового засідання Приступлюк Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційні скарги заступника керівника Житомирської обласної прокуратури та Товариства з обмеженою відповідальністю "Злагода Базар"

на рішення Господарського суду Житомирської області від 12.12.2022

(ухвалене о 12:20 год. у м. Житомирі , повний текст складено 09.01.2023)

у справі № 906/1421/21 (суддя Вельмакіна Т.М.)

за позовом заступника керівника Житомирської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області

до відповідачів:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Злагода Базар"

2) Народицької селищної ради

про визнання незаконним та скасування рішення Народицької селищної ради, зобов`язання повернути земельну ділянку

за участю представників:

від Кабінету Міністрів України - Нечипоренко І.П.;

від Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області - не з`явився;

від Товариства з обмеженою відповідальністю "Злагода Базар" - Нестерчук С.С.;

від Народицької селищної ради - не з`явився;

прокурор - Ковальчук І.Л.

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Житомирської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області звернувся з позовом, в якому просив:

- визнати незаконним та скасувати рішення Народицької селищної ради №234 від 28.04.2021 про надання ТОВ "Злагода Базар" в оренду земельної ділянки та укладення попереднього договору оренди землі загальною площею 34,00 га із реформованого КСП ім. Щорса на території Народицької селищної ради;

- зобов`язати ТОВ "Злагода Базар" повернути до земель запасу земельні ділянки загальною площею 34,00 га, які фактично вибули за актом приймання-передачі від 01.05.2021 із сформованих земельних ділянок з кадастровими номерами 1823780400:03:002:0010, 1823780400:02:002:0010 шляхом їх передачі Кабінету Міністрів України.

В обґрунтування позовних вимог прокурор вказує, що Народицька селищна рада в порушення вимог норм Земельного кодексу України прийняла рішення та передала приватному суб`єкту господарювання земельну ділянку загальною площею 34,00 га із реформованого КСП ім. Щорса, яка не є окремо сформованою, без виготовлення проекту землеустрою та без проведення земельних торгів, яка належить до зони радіоактивно забрудненої території.

Також, зазначає, що зайняття земельної ділянки слід розглядати як таке, що не пов`язане із позбавленням власника його права володіння цією земельною ділянкою, тому ефективним способом захисту позивача, як власника земельних ділянок, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок.

В подальшому, прокурор подав заяву про закриття провадження у цій справі в частині вимог про зобов`язання ТОВ "Злагода Базар" повернути земельні ділянки з тих підстав, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Злагода Базар" були повернуті спірні земельні ділянки Народицькій селищній раді за актом прийому-передачі земельної ділянки.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 12.12.2022 у справі №906/1421/21 в позові відмовлено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Злагода Базар" та Народицької селищної ради на користь Житомирської обласної прокуратури по 1 135 грн судового збору.

При ухваленні вказаного рішення суд першої інстанції виходив з того, що Народицька селищна рада неправомірно розпорядилась спірними земельними ділянками, відповідно, рішення Народицької селищної ради №234 від 28.04.2021 про надання ТОВ "Злагода Базар" в оренду земельної ділянки та укладення попереднього договору оренди землі загальною площею 34,00 га із реформованого КСП ім. Щорса, було прийнято з порушенням норм чинного законодавства.

В той же час, суд вказав, що позовна вимога про визнання недійсним рішення Народицької селищної ради №234 від 28.04.2021 та його скасування є неефективним способом захисту, оскільки задоволення такої вимоги не призведе до володіння відповідною земельною ділянкою.

Також, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги прокуратури про зобов`язання ТОВ "Злагода Базар" повернути земельні ділянки загальною площею 34,00 га шляхом їх передачі Кабінету Міністрів України є безпідставними, оскільки прокурором невірно обрано спосіб захисту.

Окрім того, суд вказав про відсутність підстав для закриття провадження у справі за заявою прокурора, оскільки закриття провадження у справі можливе у разі відсутності предмета спору, якщо між сторонами не залишилось неврегульованих питань, однак, прокурор заявив вимогу про повернення Товариством з обмеженою відповідальністю "Злагода Базар" до земель запасу земельних ділянок шляхом їх передачі Кабінету Міністрів України.

Витрати по сплаті судового збору за розгляд позовної вимоги про визнання незаконним та скасування рішення селищної ради суд поклав на Народицьку селищну раду та ТОВ "Злагода Базар" у рівних частках - на особу, яка приймала таке рішення та особу, на користь якої воно було прийняте.

Витрати по сплаті судового збору за вимогою про зобов`язання повернути земельну ділянку, судом покладено на Житомирську обласну прокуратуру, оскільки в цій частині обрано не вірний спосіб захисту та пред`явлено вимогу до ТОВ "Злагода Базар" без належних на те підстав.

Не погоджуючись з вказаним рішенням до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся заступник керівника Житомирської обласної прокуратури, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 12.12.2022 у справі №906/1421/21 ухвалити нове судове рішення, яким провадження у справі №906/1421/21 в частині позовну про повернення земельної ділянки закрити, а позов прокурора в частині визнання незаконним та скасування рішення Народицької селищної ради №234 від 28.04.2021 задовольнити.

Обґрунтовуючи вимоги скарги прокурор вказує таке.

При ухваленні оскаржуваного рішення, судом порушено вимоги ст. ст. 13-14, 19, 55, 144 Конституції України, ст. ст. 2, 86, 236, 237 ГПК України, ст. ст. 19, 122, 152, 155 Земельного кодексу України, ст. ст. 15-16, 21, 391, 393 ЦК України.

Суд першої інстанції за результатами розгляду справи встановив наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання рішення органу місцевого самоврядування незаконним, зазначив, в чому конкретно полягає неправомірність дій органу місцевого самоврядування та яким нормам законодавства не відповідає оспорюване рішення, разом з цим, відмовив у задоволенні позову через обрання неефективного способу захисту.

Суд не врахував пояснення прокурора про те, що вимогу про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування заявлено з метою захисту інтересів держави у юридичній визначеності на майбутнє.

Вважає помилковими доводи суду першої інстанції, з приводу того, що станом на час звернення з позовом, земельні ділянки загальною площею 34,00 га із сформованих земельних ділянок з кадастровими номерами 1823780400:03:002:0010 та 1823780400:02:002:0010 не перебували у користуванні відповідача - ТОВ "Злагода Базар", а позовні вимоги прокуратури про зобов`язання ТОВ "Злагода Базар" повернути земельні ділянки загальною площею 34,00 га шляхом їх передачі Кабінету Міністрів України безпідставними, оскільки прокурором невірно обрано спосіб захисту, у зв`язку з чим відмовив у задоволенні позову в цій частині.

На момент пред`явлення прокурором позовної заяви, між відповідачами, згідно з положеннями попереднього договору, мали б існувати орендні відносини, які виникли між ними на підставі попереднього договору до 01.04.2022, про дострокове припинення попереднього договору та повернення земельної ділянки, прокурор при зверненні до суду не знав і не міг знати. Так, саме в ході розгляду справи в суді першої інстанції, представник відповідача ТОВ "Злагода Базар" подала клопотання про долучення доказів, долучивши до нього угоду про припинення попереднього договору оренди землі № 53 від 01.05.2021 та акт прийому-передачі земельної ділянки укладений 09.12.2021 зі змісту якого було встановлено, що ТОВ "Злагода Базар" повернуло Народицькій селищній раді спірні земельні ділянки.

Крім того, у супереч вимогам ст. ст. 125-126 Земельного кодексу України, п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" право оренди спірних земельних ділянок відповідачами не реєструвалось, а тому встановити інформацію про наявність чи відсутність у відповідача ТОВ "Злагода Базар" права оренди спірних земель неможливо.

Судом першої інстанції безпідставно залишено поза увагою твердження прокурора, що обраний спосіб захисту є ефективним та зможе в подальшому гарантувати державі можливість отримання нею відповідне відшкодування шляхом пред`явлення вимог, зокрема, про відшкодування завданих збитків (у разі їх наявності) чи/або стягнення коштів, отриманих за недійсним договором, а також може бути підставою для притягнення до відповідальності службових осіб за фактом зловживання ними посадовими обов`язками чи їх перевищення, що стало передумовою укладення недійсного договору.

Рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову прокурора в частині визнання незаконним та скасування рішення селищної ради незаконне та передчасне і з огляду на положення ч. 2 ст. 393 ЦК України, оскільки, власник спірної земельної ділянки Кабінет Міністрів України, права якого порушені внаслідок видання індивідуального правового акта Народицькою селищною радою, позбавлений права вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта та у разі неможливості відновлення попереднього становища вимагати відшкодування майнової та моральної шкоди.

Суд першої інстанції помилково дійшов висновку про відсутність підстав для закриття провадження у справі, оскільки, в ході розгляду справи було встановлено, що на момент звернення прокурора з позовом до суду у ТОВ "Злагода Базар" була відсутня спірна земельна у зв`язку із достроковим її поверненням.

Враховуючи викладене, прокурор вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, не відповідає встановленим законом критеріям обґрунтованості та законності, у зв`язку із чим підлягає скасуванню.

Кабінет Міністрів України подав суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу заступника керівника Житомирської обласної прокуратури, в якому вважає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення допустив порушення норм матеріального і процесуального права, неповно з`ясував обставини, що мають значення для вирішення справи. Просить апеляційну скаргу заступника керівника Житомирської обласної прокуратури задовольнити.

Суд зауважує, що доводи Кабінету Міністрів України, викладені у відзиві на апеляційну скаргу прокурора, є ідентичними доводам апеляційної скарги прокурора.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Злагода Базар" у відзиві на апеляційну скаргу заступника керівника Житомирської обласної прокуратури вказує, що скаржником не спростовано вказаних висновків суду першої інстанції, а апеляційна скарга не містить доводів, які б давали підстави для скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового рішення про закриття провадження в частині зобов`язання ТОВ "Злагода Базар" повернути земельні ділянки та задоволення позову прокурора в частині визнання незаконним та скасування рішення Народицької селищної ради №234 від 28.04.2021.

ТОВ "Злагода Базар" вказує, що розглядаючи по суті позовну вимогу про визнання незаконним та скасування рішення Народицької селищної ради №234 від 28.04.2021, суд узяв до уваги, що відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду, вимога про визнання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування недійсними (незаконними) та їх скасування не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не призвело б до володіння відповідною земельною ділянкою.

Зважаючи на положення статей 11, 14 ЦК України, з оспорюваного рішення у відповідача не виникають цивільні права та обов`язки, зокрема, право оренди земельних ділянок, тоді як право оренди, відповідно до статті 11 ЦК України, виникає, у цьому випадку, з договору. Суд першої інстанції зазначив, що рішення селищної ради про укладення попереднього договору не несе жодних наслідків для виникнення у відповідача-2 права оренди, про що свідчить відсутність у державному реєстрі запису про зареєстроване за відповідачем-2 право оренди.

Так, суд встановив, що за наявними у справі витягами з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, станом на 06.07.2021 відсутня інформація про зареєстроване право в Державному земельному кадастрі по спірних земельних ділянках. Таким чином, на підставі оспорюваного прокурором рішення селищної ради у відповідача-1 не виникло речових прав на земельну ділянку.

Наведена прокурором практика Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.10.2022 у справі №906/633/21, не є такою, що відповідає спірним правовідносинам, оскільки в ній мали місце інший предмет та інші обставини.

Зважаючи на те, що на момент звернення до суду прокурора з вимогою про зобов`язання ТОВ "Злагода Базар" повернути до земель запасу земельну ділянку площею 34,00 га, у користуванні відповідача-2 її не було, таким чином вказана вимога є безпідставною.

Вирішуючи клопотання прокурора про закриття провадження за однією із вимог, суд враховував, що закриття провадження у справі можливе у разі відсутності предмета спору, якщо між сторонами не залишилось неврегульованих питань. При цьому зазначив, що виходячи із вимог прокурора - про повернення відповідачем-1 до земель запасу земельних ділянок шляхом їх передачі Кабінету Міністрів України, не можна дійти висновку про відсутність неврегульованих питань, а тому відсутні підстави для врахування позиції викладеної у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20.09.2021 у справі №638/3792/20, на яку зсилається прокурор.

Також, ТОВ "Злагода Базар" вказує, що попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які товариство очікує понести у зв`язку із переглядом справи у суді апеляційної інстанції, складається із витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн, визначений на підставі складеного адвокатом 10.02.2023 розрахунку гонорару за договором про надання правничої допомоги №01-4/22 від 25.01.2022, що укладений між адвокатом Нестерчук С. С. та ТОВ "Злагода Базар".

Враховуючи викладене просить залишити без задоволення апеляційну скаргу заступника керівника Житомирської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Житомирської області від 12.12.2022 у справі №906/1421/21 та стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Злагода Базар" судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.

Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області та Народицька селищна рада не скористалися правом подати відзив на апеляційну скаргу заступника керівника Житомирської обласної прокуратури, що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Також, не погоджуючись з вказаним рішенням до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Злагода Базар", у якій просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 12.12.2022 у справі №906/1421/21 в частині стягнення з ТОВ "Злагода Базар" 1 135 грн судового збору.

Обґрунтовуючи свої вимоги ТОВ "Злагода Базар" вважає, що рішення в частині розподілу судових витрат є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки Господарський суд Житомирської області, відмовивши у задоволенні позову прокурора про визнання незаконним та скасування рішення Народицької селищної ради №234 від 28.04.2021, безпідставно застосував положення частини 9 статті 129 ГПК України та поклав витрати по сплаті судового збору за розгляд позовної заяви на Народицьку селищну раду та ТОВ "Злагода Базар" у рівних частках.

За умовами ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Зміст вказаної норми свідчить про те, що останньою встановлено дискреційне повноваження суду, тобто його право, а не обов`язок здійснити розподіл судових витрат у вищезазначений спосіб, при цьому висновок суду про необхідність покладення судових витрат на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір, повинен бути належним чином обґрунтованим.

На переконання скаржника, місцевий суд безпідставно ототожнив звернення прокурора із позовом до суду із виникненням спору. Так із положень статті 4 ГПК України вбачається, що виникнення спору передує зверненню до суду для його вирішення.

Разом з цим місцевим судом не було встановлено обставин, з якими закон пов`язує можливість покладення судових витрат на сторону.

Водночас підставою для відмови у позові був саме неправильно обраний прокурором спосіб захисту, таким чином у місцевого суду були відсутні підстави для застосування приписів частини 9 статті 129 ГПК України та покладення судових витрат на відповідача.

Тому, на думку ТОВ "Злагода Базар" рішення в частині розподілу судових витрат є незаконним та підлягає скасуванню.

Від заступника керівника Житомирської обласної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу ТОВ "Злагоду Базар", в якому прокурор просить відмовити в задоволенні такої скарги, з таких підстав.

Прокурор вважає, що доводи наведені в апеляційні скарзі відповідача, зокрема, що суд першої інстанції відмовив у задоволені позову прокурора в частині визнання незаконним та скасування рішення селищної ради, через неправильно обраний прокурором спосіб захисту, не відповідають мотивувальній частині рішення суду та дійсним обставинам справи. Господарським судом встановлено, що підставою звернення прокурора до суду із вказаним позовом є порушення, допущені при прийняті селищною радою рішення №235 від 28.04.2021, внаслідок реалізації якого відбулося незаконне користування земельною ділянкою.

Оскільки судом першої інстанції встановлено відповідні обставини, з яким пов`язано застосування ч. 9 ст. 129 ГПК України, як то виникнення спору внаслідок неправильних дій сторони (сторін), тому господарський суд дійшов висновку, що відмова у задоволенні позову не є підставою для покладення на прокуратуру судових витрат у цій справі за розгляд позовної вимоги про визнання незаконним та скасування рішення селищної ради

Відтак, господарський суд поклав витрати по сплаті судового збору за розгляд позовної вимоги про визнання незаконним та скасування рішення селищної ради на Народицьку селищну раду та ТОВ "Злагода Базар" у рівних частках - на особу, яка приймала таке рішення та особу, на користь якої воно було прийняте.

Суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що судові витрати мають бути покладені на Народицьку селищну раду та ТОВ "Злагоду Базар" в рівних частинах.

Кабінет Міністрів України, Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області та Народицька селищна рада не скористалися правом подати відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Злагода Базар", що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відносно клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Злагода Базар" про повернення матеріалів справи суду першої інстанції, через невирішене питання про ухвалення додаткового рішення, суд вказує таке.

Оскаржуваним рішенням Господарського суду Житомирської області від 12.12.2022 від 12.12.2022 повідомлено учасників судового процесу про призначене судове засідання щодо вирішення питання про судові витрати на 26.12.2022 о 12:00 год.

16.12.2022 через електронний суд від представника в Товариством з обмеженою відповідальністю "Злагода Базар" до суду першої інстанції надійшло клопотання від 15.12.2022 про стягнення судових витрат на правничу допомогу, з додатками (т. 2, а. с. 123-131).

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 26.12.2022 відкладено судове засідання з розгляду клопотання на 12:00 год. 06.01.2023 (т. 2, а. с. 163).

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 06.01.2023 судове засідання з розгляду клопотання про стягнення судових витрат відкладено на 12:00 год. 13.01.2023 (т. 2, а. с. 183).

Листом Північно-західного апеляційного господарського суду №906/1421/21/249/23 від 13.01.2023 належним чином оформлені матеріали справи №906/1421/21 термінового витребувані судом апеляційної інстанції, у зв`язку з надходженням апеляційної скарги ТОВ "Злагода Базар" на рішення Господарського суду Житомирської області від 12.12.2022 (т. 3, а. с. 9)

За таких обставин, ухвалою Господарського суду Житомирської області від 06.01.2023 зупинено провадження з розгляду клопотання представника ТОВ "Злагода Базар" про стягнення судових витрат у справі №906/1421/21 до повернення матеріалів справи №906/1421/21 з Північно-західного апеляційного господарського суду (т. 2, а. с. 213-214).

Відповідно до ч. 3 ст. 237 ГПК України якщо під час вивчення матеріалів справи суд виявить нерозглянуті зауваження на правильність і повноту фіксування судового процесу технічними засобами, нерозглянуті письмові зауваження щодо повноти чи правильності протоколу судового засідання, невирішене питання про ухвалення додаткового рішення, суд постановляє ухвалу із зазначенням строку, протягом якого суд першої інстанції має усунути недоліки.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що питання про ухвалення додаткового рішення за заявою ТОВ "Злагода Базар" було невирішене саме через витребування матеріалів справи судом апеляційної інстанції, а не з інших підстав.

Таким чином, клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Злагода Базар" про повернення матеріалів справи суду першої інстанції не підлягає до задоволення.

В судових засіданнях Північно-західного апеляційного господарського суду 20.02.2023, 27.02.2023, 13.03.2023 та 21.03.2023 підтримала апеляційну скаргу заступника керівника Житомирської обласної прокуратури, просила її задовольнити. Заперечила проти покладення на прокуратуру витрат Товариства з обмеженою відповідальністю "Злагода Базар" на професійну правничу допомогу на органи прокуратури, з тих підстав, що спір в цій справі виник з дій відповідачів. Вказала, що такі витрати мають нести саме відповідачі. Заперечила проти доводів апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Злагода Базар", просила відмовити в її задоволенні.

Представник Кабінету Міністрів України в судових засіданнях 27.02.2023, 13.03.2023, 21.03.2023 підтримала позицію прокуратури. Просила задовольнити апеляційну скаргу заступника керівника Житомирської обласної прокуратури, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Злагода Базар" залишити без задоволення.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Злагода Базар" в судових засіданнях 20.02.2023, 27.02.2023, 13.03.2023 та 21.03.2023 підтримала апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Злагода Базар", просила її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати в частині стягнення з ТОВ "Злагода Базар" судового збору. Також просила вирішити питання судових витрат Товариства з обмеженою відповідальністю "Злагода Базар" на професійну правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції. Заперечила проти апеляційної скарги заступника керівника Житомирської обласної прокуратури, просила відмовити в її задоволенні.

В судове засідання 21.03.2023 представники Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області та Народицької селищної ради не з`явилися.

Враховуючи приписи ст. ст. 269, 273 ГПК України про межі та строки розгляду апеляційних скарг в апеляційній інстанції, той факт, що вказані учасники справи були належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать список розсилки поштової кореспонденції та електронне листування (т. 3, а. с. 225-226), а також те, що явка представників сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе завершувати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області та Народицької селищної ради.

Дослідивши матеріали справи, апеляційні скарги, заслухавши пояснення прокурора, представників Кабінету Міністрів України та Товариства з обмеженою відповідальністю "Злагода Базар", перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при ухвалені рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу заступника керівника Житомирської обласної прокуратури слід залишити без задоволення, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Злагода Базар" задовольнити частково, а рішення Господарського суду Житомирської області від 12.12.2022 у справі №906/1421/21 змінити в частині розподілу судових витрат, виходячи з такого.

Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що рішенням п`ятої сесії VIII скликання Народицької селищної ради Житомирської області №234 від 28.04.2021 "Про надання ТОВ "Злагода Базар" в оренду земельної ділянки та укладання попереднього договору оренди землі загальною площею 34,00 га із реформованого КСП ім. Щорса, вирішено: на період виготовлення проекту із землеустрою та до укладання довгострокового договору оренди земельної ділянки укласти попередній договір оренди земельної ділянки з ТОВ "Злагода Базар" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 34,00 га із земель реформованого КСП ім. Щорса, на території Народицької селищної ради; встановити орендну плату у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки; Народицькій селищній раді в особі селищного голови укласти попередній договір оренди земельної ділянки (т. 1, а. с. 29).

На підставі вказаного рішення 01.05.2021 між Народицькою селищною радою (далі - орендодавець, відповідач-2) та ТОВ "Злагода Базар" (далі - орендар, відповідач-1) підписано попередній договір оренди землі №53 (далі - Попередній договір; т. 1, а. с. 30-32), відповідно до п.1 якого, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення (землі запасу селищної ради) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Народицької селищної ради, із земель реформованого КСП ім. Щорса, Народицького району, біля населеного пункту с. Базар, та далі за текстом договору іменується земельна ділянка або об`єкт оренди.

Відповідно до п. 2 Попереднього договору, в оренду передається земельна ділянка сільськогосподарського призначення (землі запасу селищної ради) загальною площею 34 га, у тому числі: рілля 34,00 га, сіножаті га, багаторічні насадження га, пасовища га ... (Додаток - викопіювання із плану землекористування Народицької селищної ради, кадастрові номери 1823780400:03:002:0010, 1823780400:02:002:0010).

Згідно з п.8 Попереднього договору, останній укладено з 01.05.2021 по 01.04.2022 (одинадцять місяців).

Відповідно до пунктів 15, 16 Попереднього договору, земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Цільове призначення земельної ділянки: землі сільськогосподарського призначення (землі запасу селищної ради).

Цей договір набуває чинності після його підписання сторонами та його реєстрації (п.42 Попереднього договору).

Попередній договір зареєстрований Народицькою седищною радою, про що у реєстрі земель вчинено запис від 01.05.2021 за №53.

За актом прийому-передачі земельної ділянки від 01.05.2021, Народицька селищна рада, на підставі рішення 5 сесії VIII скликання Народицької селищної ради від 28.04.2021 №234 передала, а ТОВ "Злагода Базар" прийняло земельну ділянку площею 34,00 га, яка знаходиться на території Народицької селищної ради, Житомирської області біля населеного пункту с. Базар, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Термін оренди з 01.05.2021 по 01.04.2022 - 11 місяців (т. 1, а. с. 33).

09.12.2021 між Народицькою селищною радою та ТОВ "Злагода Базар" було підписано угоду про припинення попереднього договору оренди землі №53 від 01.05.2021, за умовами якої сторони вирішили припинити дію попереднього договору оренди землі №53 від 01.05.2021 (земельна ділянка площею 34,00 га) за взаємною згодою сторін відповідно до п.37 попереднього договору оренди землі №53 від 01.05.2021 на основі рішення Народицької селищної ради від 09.12.2021 №474 (т. 1, а. с. 221).

Також, 09.12.2021 між ТОВ "Злагода Базар" за актом прийому-передачі земельної ділянки спірну земельну ділянку було повернуто (т. 1, а. с. 223).

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.

Щодо звернення прокурора до суду із цим позовом, суд враховує таке.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокуратура здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Відповідно до ч. ч. 3-5 ст. 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор, зокрема, звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст.174 цього Кодексу.

Так, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 визначив, що прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Разом із тим, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб`єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (ч.ч.3, 4 ст.53 ГПК України, ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру").

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Сама по собі обставина не звернення позивача/позивачів з позовом протягом певного періоду, без з`ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору, не свідчить про неналежне виконання таким органом/органами своїх функцій із захисту інтересів держави.

При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень для захисту інтересів держави.

У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Суд звертає увагу, що саме лише посилання прокурора у позовній заяві на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження захисту державних інтересів, не достатньо для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абз.2 ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва (відповідний висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 наведено такі правові висновки: "Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст.23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст.23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванн

У цьому випадку позов пред`явлено в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області.

Обґрунтовуючи наявність порушення інтересів держави та підстав для їх представництва прокурором, останній зазначив, що Народицька селищна рада перевищила надані законодавством повноваження при прийнятті рішення та передачі ТОВ "Злагода Базар" земельних ділянок, які віднесені до зони радіоактивно забрудненої території, що суперечить принципам регулювання земельних відносин, які закріплені ст.14 Конституції України та ст.5 ЗК України.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України "Про Кабінет Міністрів України", Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

Згідно зі ст.13 ЗК України, до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належать, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Пунктом 8 статті 122 ЗК України передбачено, що Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування, які не входять до складу адміністративно-територіальних одиниць, а також передає у користування земельні ділянки зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Отже, в силу положень ст.122 ЗК України, Кабінет Міністрів України є органом, який від імені держави здійснює розпорядження спірними земельними ділянками, що відносяться до зони безумовного (обов`язкового) відселення, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Так, до матеріалів справи долучено витяги з Державного земельного кадастру (т. 1, а. с. 38-44), з яких вбачається, що вказані земельні за цільовим призначенням є землями запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), відносяться до зони радіоактивно забрудненої території, у зв`язку з чим встановлено обмеження у їх використанні на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106 "Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", строк дії обмеження - безстроково.

Окрім того, згідно доданого до матеріалів справи листа Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області №10-6-0.9-4644/2-21 від 08.09.2021, спірні земельні ділянки відносяться до зони безумовного (обов`язкового) відселення (т. 1, а. с. 178-179), а згідно листа №10-6-0.47-5298/2-21 від 22.10.2021, відповідно до інформації управління у Коростенському районі та згідно планово-картографічних матеріалів колективних сільськогосподарських підприємств, спірні земельні ділянки є забрудненими внаслідок аварії на ЧАЕС та не входять до складу земель, які передавалися до колективних сільськогосподарських підприємств (т. 1, а. с. 84).

За таких обставин прокурор правомірно звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України.

Також позивачем у цій справі визначено Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області.

Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №15 від 14.01.2015, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері топогрофо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру і створено саме з метою реалізації повноважень останньої на території Житомирської області.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, Житомирська обласна прокуратура, відповідно до вимог ст.23 Закону України "Про прокуратуру", звернулася до Кабінету Міністрів України та ГУ Держгеокадастру у Житомирській області з відповідними листами від 21.07.2021 №15/1-604вих-21 та від 22.07.2021 №15/1-633вих-21, у яких повідомила про виявлений факт порушення вимог земельного законодавства з метою вжиття належних заходів відновлення порушених інтересів держави (т. 1, а. с. 48-50, 77-79).

Листом від 27.07.2021 №24419/0/2-21 КМУ повідомив про перенаправлення листа прокуратури до Мін`юсту, Міндовкілля, ДАЗВ, Держгеокадастру для розгляду та відповідного реагування (т. 1, а. с. 80), на що останніми надано відповіді (т. 1, а. с. 57-64). Зокрема, Міністерство юстиції України зазначило, що ефективне відновлення порушених інтересів держави у даному випадку можливе шляхом звернення органів прокуратури до суду в інтересах держави в особі відповідного органу (т. 1, а. с. 51).

Також матеріали справи змістять письмову вказівку заступника Генерального прокурора, на виконання вимог ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру", Житомирськiй обласнiй прокуратурі про необхідність застосування представницьких повноважень в інтересах держави в особi КМУ, зокрема звернення до суду з вказаним позовом (т. 1, а. с. 83).

У свою чергу ГУ Держгеокадастру у Житомирській області листом від 26.07.2021 №10-6-0.47-3967/2-21 повідомило Житомирську обласну прокуратуру про неможливість звернення з відповідним позовом до суду у зв`язку з обмеженим фінансуванням і відсутністю коштів для сплати судового збору (т. 1, а. с. 81).

Враховуючи викладене, прокурор дотримався вимог ст.23 Закону України "Про прокуратуру" та обґрунтував підстави для представництва інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області.

Щодо позову в частині визнання незаконним та скасування рішення Народицької селищної ради №234 від 28.04.2021, суд бере до уваги таке.

Відповідно до п.34 ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень (ч.1 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Згідно з ч.10 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Статтею 83 Земельного кодексу України визначено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

У державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності (ч.1 ст.84 Земельного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.122 Земельного Кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Частиною 1 статті 123 Земельного кодексу передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Частиною 2 статті 123 Земельного кодексу України визначено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Приписами статті 124 Земельного Кодексу України встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно з ч.3 ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 даного Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.134 Земельного кодексу України, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною 2 цієї статті.

Зважаючи на твердження прокурора про те, що Народицька селищна рада, приймаючи рішення №234 від 28.04.2021, надала ТОВ "Злагода Базар" в користування земельну ділянку загальною площею 34,00 га із реформованого КСП ім. Щорса, яка не є окремо сформованою, оскільки вказана в рішенні та договорі площа земельної ділянки складається з частин земельних ділянок з кадастровими номерами: 1823780400:03:002:0010, 1823780400:02:002:0010, суд враховує наступне.

Відповідно до частин 1-5 статті 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок (ч.6 ст.79-1 ЗК України).

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі (ч. ч. 9-10 ст.79-1 ЗК України).

Згідно витягів Державного земельного кадастру стосовно земельних ділянок, площа земельної ділянки кадастровий номер 1823780400:02:002:0010 становить 12,6443 га, площа земельної ділянки кадастровий номер 1823780400:03:002:0010 - 45,6908 га (т. 1, а. с. 38-45). Отже, сумарна площа вказаних земельних ділянок становить 58,3351га (12,6443га+45,6908га).

Таким чином, рішення Народицької селищної рада №234 від 28.04.2021 прийняте щодо надання ТОВ "Злагода Базар" в користування земельної ділянки (загальною площею 34,00 га), яка складається із частин земельних ділянок з кадастровими номерами 1823780400:02:002:0010, 1823780400:03:002:0010. При цьому, доказів здійснення поділу або об`єднання раніше сформованих земельних ділянок (1823780400:02:002:0010, 1823780400:03:002:0010) матеріали справи не містять, що підтверджує доводи прокурора про те, що оспорюване рішення стосується земельної ділянки, яка не сформована як об`єкт цивільних правовідносин.

Судом також встановлено, що місце розташування даних земельних ділянок Житомирська область, Народицький район, біля населеного пункту с. Базар; цільове призначення - землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), категорія земель - землі сільського господарського призначення.

При цьому, як вказувалося вище, у розділі відомості про обмеження у використанні земельних ділянок зазначено вид обмеження - зона радіоактивного забрудненої території, підстава для виникнення обмеження - Постанова Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106 "Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української PCP про порядок введення в дію законів Української PCP "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи", строк дії обмеження - безстроково.

Згідно з п.2 додатку №1 до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106, с. Базар Народицького району Житомирської області віднесено до зони безумовного (обов`язкового) відселення.

Відповідно до ст.15 Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи", земельні ділянки, розташовані у зоні гарантованого добровільного відселення, належать до радіоактивно забруднених і використовуються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Отже, за наведеного суд доходить висновку, що спірні земельні ділянки розташовані в зоні радіоактивно забрудненої території внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Враховуючи те, що спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 1823780400:03:002:0010, 1823780400:02:002:0010 розташовані в зоні радіоактивно забрудненої території внаслідок Чорнобильської катастрофи, тому відповідно до абзацу 3 ч.2 ст.12 Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 27.02.1991, в їх межах заборонено здійснення діяльності з метою одержання товарної продукції без спеціального дозволу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері управління зоною відчуження та зоною безумовного (обов`язкового) відселення. Матеріали справи не містять дозволу на здійснення діяльності з метою одержання товарної господарської продукції, виданого Державним агентством України з управління зоною відчуження на території Житомирської області.

Відповідно до довідки Житомирської філії ДУ "Держгрунтохорона" №158-06/03-03/214 від 23.06.2020, за результатами обстеження земельної ділянки 45,6908 га встановлено щільність забруднення переданої за договором земельної ділянки, а також вказано про те, що земельна ділянка може використовуватися для ведення сільськогосподарського виробництва (т. 1, а. с. 34).

Проте, наявність такого висновку у довідці, не змінює статусу земельної ділянки, як радіоактивно забрудненої, з відповідним спеціальним режимом та порядком здійснення господарської діяльності, про який вказано вище.

Також, за результатами перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки, Головним управлінням Дергеокадастру у Житомирській області складено Акт №583-Дк/530/Ап/09/01/-21 від 13.07.2021 (т. 1, а. с. 69-72), згідно якого встановлено, що при прийнятті Народицькою селищною радою рішень, в тому числі і рішення №234 від 28.04.2021, були порушені норми статей 122, 124, 125, 126, 134, 135 Земельного кодексу України, ст.ст. 13,16 Закону України "Про оренду землі" та перевищені повноваження щодо розпорядження даними земельними ділянками. Зазначено, що дії селищного голови Народицької селищної ради при укладенні ним від імені ради попередніх договорів оренди землі, створили умови для використання земельних ділянок з порушенням вимог чинного законодавства.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком місцевого господарського суду про неправомірність розпорядження Народицькою селищною радою спірними земельними ділянками, відповідно, рішення Народицької селищної ради №234 від 28.04.2021 про надання ТОВ "Злагода Базар" в оренду земельної ділянки та укладення попереднього договору оренди землі загальною площею 34,00 га із реформованого КСП ім. Щорса, було прийнято з порушенням норм чинного законодавства.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно з ч.1 ст.155 Земельного кодексу України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Отже, підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Конституційний суд України у своєму рішенні №7-рп/2009 від 16.04.2009, у справі 1-9/2009 зазначив, що зі змісту частини другої статті 144 Конституції України та частини десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку. Однак, як вважає Конституційний Суд України, це не позбавляє орган місцевого самоврядування права за власною ініціативою або ініціативою інших заінтересованих осіб змінити чи скасувати прийнятий ним правовий акт (у тому числі і з мотивів невідповідності Конституції чи законам України).

У пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 №7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначено, що проаналізувавши функції і повноваження органів місцевого самоврядування, врегульовані Конституцією України та іншими законами України, Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

Відповідно до останнього абзацу пункту 5 цього рішення Конституційного Суду України, ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Однак, апеляційний господарський суд враховує, що оскаржуване рішення Народицької селищної ради №234 від 28.04.2021 є ненормативним правовим актом разового застосування органу місцевого самоврядування (актом індивідуальної дії), яке сторони вже реалізували стосовно ТОВ "Злагода Базар", відповідно воно вичерпало дію застосуванням.

Право на звернення до господарського суду в установленому порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частини 1, 2 статті 4 ГПК України).

З огляду на положення статті 4 ГПК України і статей 15, 16 ЦК України, підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. Отже, задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) цього права відповідачем з урахуванням належно обраного способу судового захисту.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої-п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Під захистом цивільних прав розуміють передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, необхідно зважати і на його ефективність з точки зору положень статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, передбачених Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дали би змогу компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ акцентував на тому, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згідно із цією статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема його застосування не повинно бути ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005).

Отже, зрештою ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Для визначення предмета позову як способу захисту права чи інтересу важливим є перелік способів захисту цивільного права та інтересу, наведений у статті 16 ЦК України.

Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" ЄСПЛ зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Оцінюючи належність обраного прокуратурою способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, необхідно виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування (аналогічну правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16, від 12.12.2018 у справі №570/3439/16-ц, від 27.11.2018 у справі №905/2260/17).

Велика Палата Верховного Суду та Верховний Суд неодноразово звертали увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (Зазначені висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц, а також у постанові Верховного Суду від 07.12.2021 у справі №921/387/20).

Прокурор вказує, що обраний у цій справі спосіб захисту є ефективним та зможе в подальшому гарантувати державі можливість отримання нею відповідного відшкодування шляхом заявлення вимог, зокрема, про відшкодування завданих збитків (у разі їх наявності) чи/або стягнення коштів, отриманих за недійсним договором, а також може бути підставою для притягнення до відповідальності службових осіб за фактом зловживання ними посадовими обов`язками чи їх перевищення, що стало передумовою укладення недійсного договору. В контексті вказаного посилається на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.10.2022 у справі №906/633/21.

Судовий захист реально порушеного права має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права позивача.

В той же час, у цьому випадку, обраний у цій частині прокуратурою спосіб захисту не є ефективним та таким, що сприятиме відновленню прав, оскільки ефективний спосіб захисту порушеного права повинен, з однієї сторони, відповідати за своєю правовою природою суті спірних правовідносин, а з іншої - передбачати конкретний механізм захисту порушеного права, тобто мати відображення в сформульованих відповідним чином позовних вимогах, які дадуть змогу безумовно виконати таке рішення у разі задоволення судом вимог.

Сформульована ж прокурором у даному позові позовна вимога - про визнання незаконним та скасування рішення Народицької селищної ради №234 від 28.04.2021, не визначає конкретного механізму захисту порушеного позивачем права, оскільки задоволення цієї вимоги не призведе до безумовного виконання такого рішення.

Посилання прокурора на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.10.2022 у справі №906/633/21, не береться до уваги, оскільки в ній предметом розгляду були вимоги про визнання недійсним рішення тендерного комітету про застосування переговорної процедури закупівлі та визнання недійсним договору на закупівлю послуг, тоді як предметом спору у цій справі є вимоги про визнання незаконним та скасування рішення селищної ради, а також зобов`язання повернути земельну ділянку. Питання ж щодо відшкодування завданих збитків (у разі їх наявності) чи/або стягнення коштів, на чому наголошує прокурор, може бути предметом окремого позову в основу якого можуть бути покладені обставини, встановлені у цій справі.

Розглядаючи по суті позовну вимогу про визнання незаконним та скасування рішення Народицької селищної ради №234 від 28.04.2021, суд також приймає до уваги, що відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду, вимога про визнання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування недійсними (незаконними) та їх скасування не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не призвело б до володіння відповідною земельною ділянкою (такий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №911/368/17, від 11.01.2020 у справі №922/614/19).

Зважаючи на те, що у позовній заяві прокурор обґрунтовує обраний ним спосіб захисту в частині не заявлення вимоги про визнання попереднього договору оренди недійсним тим, що розцінює вказаний договір як не укладений, суд вважає за доцільне зазначити таке.

Статтею 6 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній станом на день прийняття оскаржуваного рішення) передбачено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом (ст.17 цього Закону).

Відповідно до ст.125 Земельного кодексу України (у редакції, чинній станом на день прийняття оскаржуваного рішення), право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав.

За ст. 126 ЗК України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній станом на день прийняття оскаржуваного рішення) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Державній реєстрації прав підлягають, зокрема, право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Частина 3 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначає, що права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

За змістом ч.1 ст.4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право оренди земельної ділянки.

Тобто право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав. Така реєстрація здійснюється на підставі укладеного договору оренди.

Натомість така форма документа, як попередній договір не містить юридичних підстав для надання в оренду земель сільськогосподарського призначення, оскільки не відповідає приписам Закону України "Про оренду землі" та Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.15 Закону України "Про оренду землі", істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки).

Однак, як було встановлено та уже зазначалося судом, спірне рішення прийнято стосовно земельної ділянки, яка не сформована, як об`єкт цивільних прав.

Відповідно, враховуючи, що підставою для передачі в оренду земельної ділянки є виключно договір оренди, а попередній договір від 01.05.2021, не містить всіх визначених ст.15 Законом України "Про оренду землі" істотних умов договору оренди, зокрема, щодо об`єкта оренди, суд вважає обґрунтованими доводи прокурора про те, що цей договір, в контексті вимог ст. 15 Закону України "Про оренду землі", є неукладеним.

Враховуючи, що попередній договір оренди не відповідає вимогам вищевказаної статті 15 Закону України "Про оренду землі" та є не укладеним, то він не може призвести і до його державної реєстрації та, відповідно, - до виникнення права оренди земельної ділянки. З огляду на зазначене і рішення ради про укладення такого договору не несе жодних наслідків для виникнення у Товариства з обмеженою відповідальністю "Злагода Базар" права оренди.

Про вищевказане також свідчить відсутність у державному реєстрі запису про зареєстроване за Товариством з обмеженою відповідальністю "Злагода Базар" право оренди.

За наявними у справі витягами з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, станом на 06.07.2021 відсутня інформація про зареєстроване право в Державному земельному кадастрі по спірних земельних ділянках.

Наведене в сукупності вказує на те, що фактично в користування Товариству з обмеженою відповідальністю "Злагода Базар" було передано за актом прийому - передачі земельні ділянки без жодних на те правових підстав.

Оскільки у Товариства з обмеженою відповідальністю "Злагода Базар" не виникло та не могло виникнути як на підставі оскаржуваного рішення, так і в процесі його реалізації жодних прав щодо спірної земельної ділянки, тому, на переконання суду, і з такої позиції вимога про визнання незаконним та скасування рішення Народицької селищної ради також не призведе до захисту порушених прав.

За вказаного та враховуючи, що навіть реалізація оскаржуваного рішення, за жодних умов не могла та не може призвести до виникнення у відповідача права оренди, доводи прокурора про те, що вимогу про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування заявлено з метою захисту інтересів держави у юридичній визначеності на майбутнє, суд оцінює критично. До того ж, для уникнення настання в майбутньому прийняття подібних управлінських рішень є інший спосіб реагування, зокрема, передбачений ст.386 ЦК України.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позову в частині визнання незаконним та скасування рішення Народицької селищної ради №234 від 28.04.2021 про надання ТОВ "Злагода Базар" в оренду земельної ділянки та укладання попереднього договору оренди землі загальною площею 34,00 га із реформованого КСП ім. Щорса.

Щодо позовної вимоги в частині зобов`язання ТОВ "Злагода Базар" повернути до земель запасу земельні ділянки загальною площею 34,00га, які фактично вибули за актом приймання-передачі від 01.05.2021 із сформованих земельних ділянок з кадастровими номерами 1823780400:03:002:0010, 1823780400:02:002:0010 шляхом їх передачі Кабінету Міністрів України, суд апеляційної інстанції вказує таке.

Як убачається із матеріалів справи 09.12.2021 між Народицькою селищною радою та ТОВ "Злагода Базар" було підписано угоду про припинення попереднього договору оренди землі №53 від 01.05.2021, за умовами якої сторони вирішили припинити дію попереднього договору оренди землі №53 від 01.05.2021 (земельна ділянка площею 34,00 га) за взаємною згодою сторін відповідно до п.37 попереднього договору оренди землі №53 від 01.05.2021 на основі рішення Народицької селищної ради від 09.12.2021 року №474 (т. 1, а. с. 221).

В подальшому, земельну ділянку площею 34,00га, яка знаходиться на території Народицької селищної ради, Житомирської області біля населеного пункту с. Базар повернуто ТОВ "Злагода Базар" до земель запасу шляхом її передачі Народицькій селищній раді, про що подано до справи акт приймання-передачі земельної ділянки від 09.12.2021 (т. 1, а. с. 223).

При цьому, суд враховує, що позов у цій справі прокурор подав 29.12.2021, що підтверджується відбитком поштового штемпеля на конверті в якому надійшла позовна заява (т. 1, а. с. 88), а ТОВ "Злагода Базар", згідно поданих доказів, здійснило повернення земельної ділянки 09.12.2021, тобто ще до звернення прокурора з позовом у цій справі.

Прокурор у заяві від 16.09.2022, поданій суду першої інстанції (т. 2, а. с. 40-43) просила закрити провадження у справі та зазначила, що закриттю підлягає провадження у справі в частині заявлених позовних вимог щодо повернення земельної ділянки незалежно від того чи була вона повернута до відкриття провадження у справі чи після, посилаючись на позицію викладену у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20.09.2021 у справі №638/3792/20.

Суд враховує, що за змістом п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Предмет спору - це об`єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Як предмет позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Аналогічну правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.06.2019 у справі № 13/51-04.

Оскільки, на момент звернення до суду прокурора з вимогою про зобов`язання ТОВ "Злагода Базар" повернути до земель запасу земельну ділянку площею 34,00 га, якої у користуванні ТОВ "Злагода Базар" не було, то в задоволенні такої вимоги слід відмовити, а не закривати провадження.

Таким чином, суд першої інстанції вірно відмовив у позові і в цій частині, а не закрив провадження, оскільки були відсутні підстави для заявлення відповідної вимоги. Доводи апеляційної скарги прокурора не спростовують відповідних висновків місцевого господарського суду та суперечать висновкам Великої Палати Верховного Суду, наведеним вище.

Щодо розподілу судових витрат, понесених прокурором в суді першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції погоджується із судом першої інстанції, що з врахуванням встановлених обставин виникнення спору в справі, внаслідок неправильних дій сторони (сторін), відмова у задоволенні позову не є підставою для покладення на прокуратуру судових витрат у цій справі за розгляд позовної вимоги про визнання незаконним та скасування рішення селищної ради.

В той же час, суд не погоджується із висновком про покладення судових витрат в рівних частинах на Народицьку селищну раду та Товариство з обмеженою відповідальністю "Злагода Базар".

Посилання суду на позицію, наведену в постанові Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.07.2022 у справі № 906/952/21, суд апеляційної інстанції вважає помилковим оскільки в ній позов про визнання незаконним та скасування рішення був пред`явлений заступником керівника Житомирської обласної прокуратури в інтересах держави в особі: 1) Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області; 2) Народицької селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Благодійний Союз".

На думку суду апеляційної інстанції, волевиявлення органу місцевого самоврядування у вигляді відповідного рішення не залежало від особи, на користь якої воно було прийнято, оскільки орган місцевого самоврядування міг прийняти, як позитивне, так і негативне рішення відносно заявника.

Таким чином, судовий збір за позовну вимогу про визнання незаконним та скасування рішення селищної ради судом покладається на Народицьку селищну раду в повному обсязі.

За вказаного витрати по сплаті судового збору за розгляд позовної вимоги про визнання незаконним та скасування рішення селищної ради суд покладає на Народицьку селищну раду.

Витрати по сплаті судового збору за вимогою про зобов`язання повернути земельну ділянку, відповідно до ст.129 ГПК України, оскільки таку позовну вимогу пред`явлено за відсутністю правових підстав, покладаються на Житомирську обласну прокуратуру.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.

В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи прокурора, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Натомість, доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Злагода Базар" щодо розподілу судових витрат знайшли своє підтвердження в ході апеляційного провадження.

В силу п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право змінити рішення.

За приписами ст. 277 ГПК України підставою для зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу заступника керівника Житомирської обласної прокуратури залишити без задоволення, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Злагода Базар" задовольнити та змінити рішення Господарського суду Житомирської області від 12.12.2022 у справі № 906/1421/21 в частині розподілу судових витрат.

Окрім того, представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Злагода Базар" в судових засіданнях суду апеляційної інстанції звертала увагу на наявність Указу Президента України від 18.04.2022 №260/2022 "Про утворення військової адміністрації" відповідно до якого утворено Народицьку селищну військову адміністрацію Коростенського району Житомирської області та розпорядження Президента України №57/2022-рп, яким призначено Ярмолюка О.І. начальником Народицької селищної військової адміністрації Коростенського району Житомирської області.

Також, 20.03.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Злагода Базар" суду подано клопотання/заяву, в яких відповідач-2 виклав свою міркування в письмову вигляді. При цьому, суд зауважує, що таке клопотання/заява не містить прохальної частини.

З приводу вказаного суд вказує таке.

Як убачається із листа Народицької селищної військової адміністрації Коростенського району Житомирської області №01-16/328 від 08.06.2022, повідомлено суд першої інстанції серед іншого, що відповідно до ст. 28 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" та ч.5 ст.78 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" повноваження Народицької селищної ради достроково припиняються в зв`язку з утворенням Народицької селищної військової адміністрації (т. 1, а. с. 202).

Суд зазначає, що Постановою Верховної Ради України від 13.12.2022 №2831-IX "Про здійснення начальниками військових адміністрацій населених пунктів у Запорізькій та Житомирській областях повноважень, передбачених частиною другою статті 10 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" у період дії воєнного стану в Україні та 30 днів після його припинення чи скасування начальника Народицької селищної військової адміністрації Коростенського району Житомирської області, крім повноважень віднесених до його компетенції Законом України "Про правовий режим воєнного стану", уповноважено здійснювати повноваження селищної ради, виконавчого комітету та селищного голи.

Згідно з інформацією Народицької селищної військової адміністрації Коростенського району Житомирської області від 27.02.2023, остання не є правонаступником Народицької селищної ради (т. 3, а. с. 180).

Також, із відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а. с. 201-214) вбачається, що за кодом 44794462 зареєстрована юридична особа - Народицька селищна військова адміністрація Коростенського району Житомирської області, створена на підставі Указу Президента України від 18.04.2022 №260/2022 "Про утворення військової адміністрації". Відсутні відомості про юридичних осіб, правонаступником яких є Народицька селищна військова адміністрація Коростенського району Житомирської області.

В свою чергу за кодом 04346480 зареєстрована юридична особа - Народицька селищна рада. Відсутні відомості про юридичних осіб, правонаступників відсутні. Актуальний стан на фактичну дату та час формування (13.03.2023) - зареєстровано.

Також, із відомостей реєстру, судом встановлено, що як керівником Народицької селищної ради (селищним головою), так і керівником Народицької селищної військової адміністрації (начальником Народицької селищної військової адміністрації) вказано Ярмолюка Олега Івановича.

На переконання апеляційного господарського суду, в цьому випадку, з врахуванням положення Законів України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про добровільне об`єднання територіальних громад", "Про військово-цивільні адміністрації", "Про правовий режим воєнного стану" вбачається, що відбулося припинення повноважень органу місцевого самоврядування (Народицької селищної ради) у зв`язку з утворенням Народицької селищної військової адміністрації, а не ліквідація Народицької селищної ради, як юридичної особи.

Окрім того, суд зауважує, що утворення Народицької селищної військової адміністрації має тимчасовий характер, а саме на період військового стану. Після скасування/припинення правового режиму воєнного стану, в порядку визначеному законодавством, відбудеться зворотній перехід повноважень.

Поміж іншого суд бере до уваги, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Злагода Базар" не подано жодної заяви з процесуальних питань щодо вищевикладених обставин, в який би містилася прохальна частина, в якій вказаний заклик сторони щодо відповідних обставин.

Щодо витрат Товариства з обмеженою відповідальністю "Злагода Базар" на професійну правничу допомогу, суд вказує таке.

Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

У частині 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1-3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (подібну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18, від 21.01.2020 у справі №916/2982/16, від 07.07.2020 у справі № 914/1002/19).

У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Отже, загальне правило розподілу судових витрат передбачене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Проте у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу, та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення (подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.09.2022 у справі № 911/1512/13).

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку (дії чи бездіяльність) обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони щодо розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Подібна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої прийнято рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

За змістом частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Колегія суддів зазначає, що у відзиві на апеляційну скаргу Товариством з обмеженою відповідальністю "Злагода Базар" було вказано, що розмір понесених відповідачем судових витрат у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції становить 10 000 грн витрат на правничу допомогу адвоката.

Суд бере до уваги, що 25.01.2022 між скаргу Товариством з обмеженою відповідальністю "Злагода Базар" (клієнт) та адвокатом Нестерчук Світланою Сергіївною (адвокат) було укладено Договір № 01-4/22 про надання правової допомоги (далі - Договір № 01-4/22; т. 3, а. с. 121-122).

Так, згідно п. 1.1. Договору № 01-4/22 адвокат бере на себе зобов`язання надавати необхідну правничу допомогу клієнту, а клієнт зобов`язується виплатити адвокату гонорар за надання правничої допомоги представництво інтересів ТОВ "Злагода Базар" у справах №906/1421/21, №906/1427/21 за позовом заступника керівника Житомирської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Злагода" та Народицької селищної ради про визнання незаконним та скасування рішення Народицької селищної ради, зобов`язання повернути земельну ділянку.

Відповідно до п. п. 2.1.-2.2. Договору № 01-4/22 за надання правничої допомоги по цьому Договору клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі визначеному відповідно до Розрахунку витрат на правничу допомогу адвоката, який є невід`ємною частиною цього Договору. Згідно рахунку клієнт сплачує аванс, остаточний розрахунок за надану правничу допомогу проводиться протягом трьох днів з моменту підписання Акту приймання- передачі наданих послуг.

На визначення розміру гонорару впливають строки, ступінь важкості справи, обсяг необхідної правничої допомоги. При цьому вартість послуг адвоката складає:

проведення попереднього аналізу справи, у тому числі ознайомлення з матеріалами справи, вивчення практики Верховного Суду щодо спірних правовідносин 5 000 грн;

надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань - 1 000 грн;

збір інформації та документів, що можуть бути використанні як докази в суді - 2 500 грн;

підготовка заяв по суті (позовна заява, відзив, відповідь на відзив, заперечення, пояснення) - 5 000 грн/одна заява по суті;

підготовка заяв, клопотань, заперечень з процесуальних питань 1 000 грн/ одна заява, клопотання, заперечення;

подання/направлення заяв по суті, клопотань з процесуальних питань - 500 грн;

участь Адвоката в судовому засіданні місцевого суду - 1 500 грн;

підготовка апеляційної скарги на рішення/ відзиву на апеляційну скаргу - 7 500 грн;

участь Адвоката в судовому засіданні апеляційного суду - 2 000 грн;

підготовка касаційної скарги на рішення/ відзиву на касаційну скаргу - 10 000 грн;

участь Адвоката в судовому засіданні Верховного Суду - 2 500 грн

Згідно п. п. 3.1.-3.2. Договору № 01-4/22 цей Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за Договором. Закінчення дії Договору оформлюється актом прийому-передачі послуг, що має бути підписаний сторонами не пізніш через три робочих дні після виконання адвокатом предмету даного Договору.

Відповіло до розрахунку гонорару за договором про надання правничої допомоги №01-4/22 від 25.01.2022 (т. 3, а. с. 123) адвокат надав клієнту необхідну правничу допомогу щодо представництва інтересів ТОВ "Злагода Базар" в Північно-західному апеляційному господарському суді у зв`язку з відкриттям апеляційного провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Житомирської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Житомирської області від 12.12.2022 по справі №906/1421/21 за позовом заступника керівника Житомирської обласної прокуратури в інтересах держави в особі: 1) Кабінету Міністрів України, 2) Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Злагода", 2) Народицької селищної ради про визнання незаконним та скасування рішення Народицької селищної ради №234 від 28.04.2021, зобов`язання повернути земельну ділянку (п. 1).

Обсяг наданої правничої допомоги та її вартість згідно з умовами договору: п. 2.2.8. підготовка відзиву на апеляційну скаргу 7 500 грн; п.2.2.6. подання/направлення відзиву 500 грн; п. 2.2.9. участь адвоката в судовому засіданні апеляційного суду 2 000 грн. Всього 10 000 грн. Розмір гонорару, який підлягає сплаті на користь адвоката за надану правничу допомогу згідно з п.2.1 -2.2 Договору про надання правничої допомоги №01-4/22 від 25.01.2022 складає 10 000 грн (п. 2)

В свою чергу, прокурор подав заперечення на розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, відповідно до яких просить витрати на професійну правничу допомогу відповідача ТОВ "Злагода Базар" покласти на Народицьку селищну раду та ТОВ "Злагода Базар", оскільки вважає, що спір виник внаслідок неправильних дій останніх. Також зазначає про неспівмірність розмір витрат на професійну правничу допомогу та їх не відповідність критерію реальності таких витрат.

Суд бере до уваги, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20).

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", п. п. 79 і 112).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

З матеріалів справи вбачається, що спір у цій справі не відноситься до категорії складних спорів, судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

Також суд апеляційної інстанції встановив, що адвокат Нестерчук С.С. представляла інтереси відповідача в аналогічних справах, щодо використання ТОВ "Злагода Базар" земельних ділянок на території Народицької територіальної громади ініційованих органами прокуратури Житомирської області, зокрема у справі № 906/945/21, №906/1029/20, №906/1427/21 та представнику відповідача вже були відомі як обставини, що виникли у цих справах так і докази, що їх підтверджуються.

Суд враховує, що на стадії апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції, зі сторони опонентів ТОВ "Злагода Базар", не піднімалися нові питання, котрі б підлягали встановленню чи дослідженню.

Тобто, в цьому випадку не можна стверджувати, що вивченню та дослідженню адвокатом в межах цієї справи підлягав значний обсяг документів, а спір у справі був нестандартним або нетиповим з юридичної точки зору та вимагав від адвоката вивчення значного обсягу джерел права.

Щодо відповідності витрат на правову допомогу критеріям розумності та справедливості, враховуючи фіксований розмір витрат на правову допомогу та необхідністю у такому випадку підтвердити виконані роботи їх обсягом, колегія суддів зазначає таке.

Апеляційний господарський суд бере до уваги, що послуги у вигляді підготовки відзиву на апеляційну скаргу та подання/направлення відзиву, які зазначені відповідачем окремо є одним і тим же видом послуг та охоплюються таким видом як "підготовка відзиву на апеляційну скаргу", оскільки в силу вимог ст. 263 ГПК України подання відзиву є правом особи, реалізовуючи який, учасник справи має дотриматися вимоги, встановленої процесуальним законодавством щодо його направлення іншим учасникам справи.

Виходячи із встановлених у справі обставин, колегія суддів вважає, що обґрунтованими, співмірними витрати відповідача в цій частині є 2 000 грн.

Також, суд не вбачає підстав для зменшення витрат, пов`язаних із участю адвоката в судовому засіданні суду апеляційної інстанції в розмірі 2 000 грн.

Зважаючи на викладене вище та приймаючи до уваги те, що стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10 000 грн буде суперечити принципу розподілу таких витрат, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність покладення на відповідача за зустрічним позовом судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем за зустрічним позовом, в розмірі 4 000 грн, який, на думку суду апеляційної інстанції, враховує поведінку сторін, є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору у цій справі, наданими адвокатом послуг в суді апеляційної інстанції, а також відповідає критеріям розумності, пропорційності та співмірності.

Відносно тверджень прокурора щодо покладення таких витрат на відповідачів, суд зауважує, що ТОВ "Злагода Базар" понесло витрати саме у зв`язку із переглядом рішення суду першої інстанції за апеляційною скаргою заступника керівника Житомирської обласної прокуратури, що вказано в розрахунку гонорару за договором про надання правничої допомоги №01-4/22 від 25.01.2022. Оскільки апеляційна скарга заступника керівника Житомирської обласної прокуратури залишити без задоволення, то такі витрати ТОВ "Злагода Базар" мають бути покладені саме на прокуратуру, в розмірі, вказаному вище.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275-279, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу заступника керівника Житомирської обласної прокуратури залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Злагода Базар" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Житомирської області від 12.12.2022 у справі №906/1421/21 змінити в частині розподілу судових витрат, виклавши п. п. 2-3 його резолютивної частини в редакції:

"2. Стягнути з Народицької селищної ради (11401, Житомирська обл., Народицький р-н, смт.Народичі, вул. Свято-Миколаївська, буд. 175, код 04346480) на користь Житомирської обласної прокуратури (10008, м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, буд. 11, код 02909950) 2 270 грн судового збору.".

В решті рішення Господарського суду Житомирської області від 12.12.2022 у справі №906/1421/21 залишити без змін.

3. Стягнути з Житомирської обласної прокуратури (10008, м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, буд. 11, код 02909950) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Злагода Базар" (11452, Житомирська обл., Народицький р-н, село Базар, вул. Шевченка, буд. 98, код 42897149) 4 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

4. Господарського суду Житомирської області видати накази на виконання цієї постанови.

5. Справу № 906/1421/21 надіслати Господарського суду Житомирської області.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "23" березня 2023 р.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Олексюк Г.Є.