Рішення

від 09.03.2023 по справі 911/1893/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" березня 2023 р. м. Київ Справа № 911/1893/22

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ ЕНЕРГІЯ" (01010, м. Київ, вул. Московська, 32/2)

до Приватного акціонерного товариства "Березанський комбікормовий завод" (07541, Київська обл., м. Березань, вул. Маяковського, 12)

про стягнення 11130713,55 грн. заборгованості за договором постачання природного газу для потреб непобутових споживачів, у тому числі - 7630855,75 грн. основного боргу, 1307783,31 грн. пені, 187068,29 грн. 3% річних, 1225157,94 грн. інфляційних втрат, 728917,70 грн. штрафу згідно п. 6.2.2 договору, 50930,56 грн. штрафу згідно п. 6.2.3 договору,

секретар судового засідання: Ковальчук С.О.

Представники сторін:

від позивача: Тітов І.С. (довіреність № 236/22 від 14.10.2022 р., свідоцтво адвоката ЛГ № 000156 від 12.07.2018 р.);

від відповідача: Овсієнко Р.М. (довіреність від 17.11.2022 р., свідоцтво адвоката КС № 10502/10 від 07.02.2022 р.).

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЙЕ ЕНЕРГІЯ" (далі - ТОВ "ЙЕ ЕНЕРГІЯ", позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Березанський комбікормовий завод" (далі - ПрАТ "Березанський комбікормовий завод", відповідач) про стягнення 11130713,55 грн. заборгованості за договором постачання природного газу для потреб непобутових споживачів, у тому числі - 7630855,75 грн. основного боргу, 1307783,31 грн. пені, 187068,29 грн. 3% річних, 1225157,94 грн. інфляційних втрат, 728917,70 грн. штрафу згідно п. 6.2.2 договору, 50930,56 грн. штрафу згідно п. 6.2.3 договору.

Вимоги позивача обґрунтовані тим, що між позивачем та відповідачем 06.10.2020 р. було укладено договір № 41АР167-1326-20 постачання природного газу для потреб непобутових споживачів, відповідно до умов якого позивач зобов`язався постачати відповідачу природний газ, а відповідач - оплачувати його вартість, однак, відповідачем не було оплачено послуги з постачання природного газу у повному обсязі, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 7630855,75 грн. основного боргу, 1307783,31 грн. пені, 187068,29 грн. 3% річних, 1225157,94 грн. інфляційних втрат, 728917,70 грн. штрафу згідно п. 6.2.2 договору, 50930,56 грн. штрафу згідно п. 6.2.3 договору і судові витрати покласти на відповідача, у тому числі - витрати на професійну правничу допомогу, попередній розрахунок яких складає 10% від ціни позову.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.10.2022 р. було відкрито провадження у даній справі, підготовче засідання було призначено на 24.10.2022 р.

Підготовче засідання відкладалось.

15.11.2022 р. до Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 14/11-1 від 14.11.2022 р. (вх. 16326/22 від 15.11.2022 р.), за змістом якого останній зазначав, що зміна ціни природного газу, що передається у власність відповідачу за договором, можлива виключно за погодженням сторін і за умови відповідного оформлення у порядку, передбаченому договором, а саме: у вигляді додаткової угоди, підписаної уповноваженими особами обох сторін. Такі угоди про зміну ціни природного газу, що передавався у власність відповідача з 01.10.2021 р. та 01.11.2021 р., є відсутніми, у зв`язку з чим відповідач у відзиві на позовну заяву вказував, що позивач безпідставно обраховує борг, виходячи з неправомірної односторонньої зміни ціни на газ, що був поставлений у жовтні - листопаді 2021 р., та розраховує пеню, інфляційні втрати та відсотки річних, беручи за основу неправильно обраховану суму основного боргу. Окрім того, у відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що заявлена позивачем до стягнення вартість правничої допомоги необґрунтована, не є співмірною зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг і виконаних робіт та ціною позову.

06.12.2022 р. до Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла відповідь на відзив б/н від 06.12.2022 р. (вх. № 17777/22 від 06.12.2022 р.), за змістом якої останній зазначає, що, підписавши акт приймання-передачі природного газу № РГК81018064 від 31.10.2021 р., відповідачем було схвалено своїми діями та погоджено ціну за поставлений природний газ в жовтні 2021 року в розмірі 30,42824267 грн. без ПДВ за метр куб. Разом з тим, позивач у відповіді на відзив вказує, що, не здійснивши самостійного обмеження (припинення) споживання природного газу, відповідач своїми діями схвалив та погодив отримання природного газу на умовах, запропонованих додатковою угодою № 7 до договору від 29.10.2021 р.

19.12.2022 р. до Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив № 19/12-1 від 19.12.2022 р. (вх. № 18641/22 від 19.12.2022 р.), за змістом яких останній вказує, що відповідач визнає позов частково, а саме - в розмірі основного боргу на суму 4818210,86 грн., виходячи з ціни природного газу, встановленої договором.

У судовому засіданні 22.12.2022 р. представники учасників процесу заявили суду про подання всіх наявних у сторін доказів, що мають значення для вирішення спору.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.12.2022 р. судове засідання з розгляду справи по суті було призначено на 26.01.2022 р.

18.01.2023 р. до Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов лист № б/н від 18.01.2023 р. (вх. № 982/23 від 18.01.2023 р.), яким останній повідомив суд, що відповідач з метою врегулювання спору, що розглядається у справі № 911/1893/22, звернувся до позивача з пропозицією на підставі взаємних поступок вирішити спір шляхом укладення мирової угоди, та запропонував її редакцію для погодження та підписання.

26.01.2023 р. на електронну пошту Господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання б/н від 26.01.2023 р. про відкладення розгляду справи, за змістом якого остання зазначає, що не має можливості взяти участь у судовому засіданні, призначеному на 26.01.2023 р., у зв`язку із участю в іншій судовій справі № 753/646/22, розгляд якої відбудеться в Дарницькому районному суді міста Києва 26.01.2023 р. о 12:00, розгляд якої було затримано через повітряну тривогу, яка продовжувалась 26.01.2023 р. з 07:46 до 12:08. Окрім того, представник позивача в даному клопотанні вказувала, що через ситуацію, яка склалась на території міста Києва в результаті бойових дій з боку агресора, не втихаючі повітряні тривоги та ракетні обстріли, які активно продовжуються з 25.01.2023 р., немає можливості безпечно дістатися до суду будь-яким іншим представникам позивача для забезпечення участі в судовому засіданні, та відсутня технічна можливість у позивача завчасно забезпечити участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою будь-яких технічних засобів.

У судовому засіданні 26.01.2023 р. представник відповідача проти клопотання позивача про відкладення розгляду справи не заперечував та наголошував, що відповідач має намір вирішити даний спір шляхом укладання мирової угоди; представник позивача у судове засідання не з`явився.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.01.2023 р. було відкладено судове засідання з розгляду справи по суті на 09.03.2023 р.

У судовому засіданні 09.03.2023 р. представник позивача позовні вимоги підтримував у повному обсязі та зазначав про надання доказів понесення витрат на правову допомогу у передбаченому приписами ГПК України порядку; представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував та зазначав про завищення та неспівмірність заявлених позивачем витрат на правову допомогу.

У судовому засіданні 09.03.2023 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

06.10.2020 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЙЕ ЕНЕРГІЯ" (постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Березанський комбікормовий завод" (споживач) було укладено договір № 41АР167-1326-20 постачання природного газу для потреб непобутових споживачів, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується передати у власність споживачу у 2020 році природний газ (газ), а споживач - прийняти і оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені законом.

Пунктом 2.5 договору передбачено, що визначення (звіряння) фактичного обсягу поставленого (спожитого) природного газу між сторонами здійснюється в наступному порядку, а саме: за підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов`язаний надати постачальнику копію відповідного акта про фактичний об`єм (обсяг) розподіленого (про транспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між Оператором ГРМ та споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ (пп. 2.5.1); на підставі отриманих від споживача даних та/або даних Оператора ГТС постачальник протягом трьох робочих днів готує та надає споживачу два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника або з використанням кваліфікованого електронного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги», «Про електронні документи та електронний документообіг» та ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» (пп. 2.5.2); споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобов`язується повернути постачальнику один примірник акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі природного газу (пп. 2.5.3); у випадку відмови від підписання акту приймання-передачі газу розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до договору або в судовому порядку (пп. 2.5.4).

Сторонами у п. 3.1 договору погоджено, що розрахунки за поставлений споживачеві газ здійснюються за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем. Підписуючи цей договір, споживач підтверджує, що ознайомлений з тим, що протягом дії договору ціна на газ може змінюватись, про що сторони укладатимуть відповідні додаткові угоди.

Відповідно до п. 3.2 договору ціна одного кубічного метру (куб.м) природного газу без урахування податку на додану вартість становить 4,95833333 грн., крім того компенсація вартості послуги доступу до потужності становить 0,13657600 грн. Ціна одного кубічного метру природного газу, з урахуванням компенсації вартості послуги доступу до потужності, складає 5,09490933 грн. Податок на додану вартість становить 1,01898187 грн. Всього ціна одного кубічного метру природного газу становить 6,11389120 грн.

Згідно з п. 3.3 договору зміна ціни узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до цього договору.

Сторони домовились, що ціна газу, розрахована відповідно до п.п. 3.2 та 3.3 цього договору, застосовується сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та розрахунках за цим договором (п. 3.4 договору).

Розрахунковий період за договором становить один календарний місяць (п. 4.1 договору).

Пунктом 4.2 договору встановлено, що оплата газу за договором здійснюється споживачем виключно грошовими коштами у національній валюті України - гривні в наступному порядку: оплата в розмірі 100% за фактично переданий постачальником газ здійснюється споживачем до 10 числа місяця, наступного за звітним місяцем. Остаточний розрахунок за фактично переданий постачальником газ здійснюється споживачем до 10 числа місяця, наступного за звітним.

У відповідності з п. 4.3 договору, у разі збільшення в установленому порядку підтвердженого обсягу газу протягом розрахункового періоду споживач здійснює оплату вартості додатково заявлених обсягів газу в 5-денний строк після збільшення цього обсягу.

Датою оплати (здійснення розрахунку) є дата зарахування коштів на банківський рахунок постачальника (п. 4.4 договору).

Положеннями п. 4.7 договору закріплено, що у разі відсутності графіка погашення заборгованості постачальник має право грошові кошти, отримані від споживача за газ в поточному розрахунковому періоді, зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості споживача відповідно до черговості її виникнення.

Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) і діє в частині постачання газу з газової доби, з якої споживач включений до Реєстру споживачів ТОВ «ЙЕ ЕНЕРГІЯ» в інформаційній платформі оператора ETC, до 31.12.2020 р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 9.1 договору).

Відповідно до п. 9.8 договору сторони погоджують, що у випадку складання документів в електронному вигляді із застосуванням сторонами кваліфікованого електронного підпису документи (видаткові накладні, акти приймання-передачі, коригування до них) складаються сторонами датою фактичного приймання-передачі виконаного зобов`язання та надсилаються для підписання не пізніше 5 календарних днів з моменту здійснення господарської операції. Датою правочину, а також датою документа є дата їх складання незалежно від того, коли фактично вони підписані сторонами.

Додатковою угодою № 1 до договору від 30.10.2020 р., згідно з п. 3.3 договору, сторони домовились про узгодження ціни на газ за договором, починаючи з 01.11.2020 р.: ціна одного кубічного метру (куб.м) природного газу без урахування податку на додану вартість становить 6,29166667 грн., крім того компенсація вартості послуги доступу до потужності становить 0,13657600 грн. Ціна одного кубічного метру природного газу з урахуванням компенсації вартості послуги доступу до потужності складає 6,42824267 грн. Податок на додану вартість становить 1,28564853 грн. Всього ціна одного кубічного метру природного газу становить 7,71389120 грн.

Додатковою угодою № 2 до договору від 30.11.2020 р., згідно з п. 3.3 договору, сторони домовились про узгодження ціни на газ за договором, починаючи з 01.12.2020 року: ціна одного кубічного метру (куб.м) природного газу без урахування податку на додану вартість становить 6,26000000 грн., крім того компенсація вартості послуги доступу до потужності становить 0,13657600 грн. Ціна одного кубічного метру природного газу з урахуванням компенсації вартості послуги доступу до потужності складає 5,38657600 грн. Податок на додану вартість становить 1,07731520 грн. Всього ціна одного кубічного метру природного газу становить 6,46389120 грн.

Додатковою угодою № 3 від 16.12.2020 р. було внесено зміни до договору, а саме наступні пункти були викладені в новій редакції: « 1.1. Постачальник зобов`язується передати у власність споживачу в 2020 - 2021 роках природний газ (далі - газ), а споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором», « 9.1. Цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за наявності) і діє в частині постачання газу з газової доби, з якої споживач включений до Реєстру споживачів ТОВ «ЙЕ Енергія» в інформаційній платформі оператора ГТС, до 31.12.2021 р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення».

Додатковою угодою № 4 до договору від 30.12.2020 р., згідно з п. 3.3 договору, сторони домовились про узгодження ціни на газ за договором, починаючи з 01.01.2021 р.: ціна одного кубічного метру (куб.м) природного газу без урахування податку на додану вартість становить 6,58333333 грн., крім того компенсація вартості послуги доступу до потужності становить 0,13657600 грн. Ціна одного кубічного метру природного газу з урахуванням компенсації вартості послуги доступу до потужності складає 6,71990933 грн. Податок на додану вартість становить 1,34398187 грн. Всього ціна одного кубічного метру природного газу становить 8,06389120 грн.

Додатковою угодою № 5 до договору від 31.08.2021 р., згідно з п. 3.3 договору, сторони домовились про узгодження ціни на газ за договором, починаючи з 01.09.2021 р.: ціна одного кубічного метру (куб.м) природного газу без урахування податку на додану вартість становить 19,00000000 грн., крім того компенсація вартості послуги доступу до потужності становить 0,13657600 грн. Ціна одного кубічного метру природного газу з урахуванням компенсації вартості послуги доступу до потужності складає 19,13657600 грн. Податок на додану вартість становить 3,82731520 грн. Всього ціна одного кубічного метру природного газу становить 22,96389120 грн.

За змістом долученої позивачем до матеріалів справи додаткової угоди № 6 до договору від 30.09.2021 р., яка не підписана відповідачем, згідно з п. 3.3 договору, сторони домовились про узгодження ціни на газ за договором, починаючи з 01.10.2021 р.: ціна одного кубічного метру (куб.м) природного газу без урахування податку на додану вартість становить 29,91666667 грн., крім того компенсація вартості послуги доступу до потужності становить 0,13657600 грн. Ціна одного кубічного метру природного газу з урахуванням компенсації вартості послуги доступу до потужності складає 30,05324267 грн. Податок на додану вартість становить 6,01064853 грн. Всього ціна одного кубічного метру природного газу становить 36,06389120 грн.

Також за змістом долученої до матеріалів справи позивачем додаткової угоди № 7 до договору від 29.10.2021 р., яка не була підписана відповідачем, згідно п. 3.3 договору, сторони домовились про узгодження ціни на газ за договором, починаючи з 01.11.2021 р.: ціна одного кубічного метру (куб.м) природного газу без урахування податку на додану вартість становить 30,29166667 грн., крім того компенсація вартості послуги доступу до потужності становить 0,13657600 грн. Ціна одного кубічного метру природного газу з урахуванням компенсації вартості послуги доступу до потужності складає 30,42824267 грн. Податок на додану вартість становить 6,08564853 грн. Всього ціна одного кубічного метру природного газу становить 36,51389120 грн.

Як слідує з позову, додаткові угоди № 6 від 30.09.2021 р. та № 7 від 29.10.2021 р. були направлені позивачем на електронну адресу відповідача (bkz12@ukr.net) листом від 18.11.2021 р.

Позивач стверджує, що постачальником було поставлено, а споживачем прийнято без заперечень та зауважень природний газ за наступними актами приймання-передачі природного газу до договору на постачання природного газу від 06.11.2020 р. № 41АР167-1326-20 р.: № РГК80015750 від 30.11.2020 р. постачальник передав, а споживач прийняв у листопаді 2020 року природний газ в обсязі 58,44 куб.м на суму 450,80 грн., № РГК80018234 від 31.12.2020 р. постачальник передав, а споживач прийняв у грудні 2020 року природний газ в обсязі 15033,31 куб.м на суму 97173,68 грн., № РГК81001257 від 31.01.2021 р. постачальник передав, а споживач прийняв у січні 2020 року природний газ в обсязі 24,59 куб.м на суму 198,29 грн., № РГК81016359 від 30.09.2021 р. постачальник передав, а споживач прийняв у вересні 2021 року природний газ в обсязі 4644,35 куб.м на суму 106652,35 грн., № РГК81018064 від 31.10.2021 р. постачальник передав, а споживач прийняв у жовтні 2021 року природний газ в обсязі 67495,91 куб.м на суму 2434165,15 грн., № РГК81022317 від 30.11.2021 р. постачальник передав, а споживач прийняв у листопаді 2021 року природний газ в обсязі 142320,92 куб.м на суму 5196690,60 грн.

Акти приймання-передачі природного газу за листопад 2020 року, грудень 2020 року, січень 2021 року, вересень 2021 року та жовтень 2021 року у двох примірниках підписані уповноваженими представниками ТОВ "ЙЕ ЕНЕРГІЯ" та ПрАТ "Березанський комбікормовий завод", акт приймання-передачі природного газу за листопад 2021 року № РГК81022317 був складений та направлений споживачу засобами електронного обміну документів MEDOC, що підтверджується квитанцією про доставку електронного документу від 08.07.2022 р.

Факт прийняття відповідачем газу за актом приймання-передачі від 30.11.2021 р. № РГК81022317, на переконання позивача, також підтверджується зареєстрованою податковою накладною № 4911 від 30.11.2021 р. на суму 5196690,60 грн., яка зареєстрована Державною податковою службою відповідно до квитанції № 1 за номером 9402093013 від 31.12.2021 р.

Водночас, об`єм розподіленого природного газу підтверджується даними з Інформаційної платформи, що адмініструється Оператором ГТС - ТОВ «Оператор ГТС України», за листопад 2021 року в обсязі 142320,92 м.куб., що підтверджується долученим до матеріалів справи скріншотом.

Отже, на виконання умов договору на постачання природного газу № 41АР167-1326-20 від 06.10.2020 р., ТОВ «ЙЕ ЕНЕРГІЯ» надано ПрАТ "Березанський комбікормовий завод" природний газ обсягом 229577,52 куб.м, вартістю 7835330,87 грн., що, за твердженням позивача, підтверджується актами приймання-передачі природного газу.

ПрАТ "Березанський комбікормовий завод" було здійснено оплати на користь ТОВ "ЙЕ ЕНЕРГІЯ" в рахунок спожитого в листопаді 2020 року, грудні 2020 року, січні 2021 року, вересні 2021 року, жовтні 2021 року та листопаді 2021 року природного газу на суму 204475,12 грн., що підтверджується довідкою № 02-01/01/1715 від 06.09.2022 р., виданою АБ «Кліринговий дім».

18.11.2021 р. позивачем було направлено на адресу відповідача повідомлення про припинення (обмеження) газопостачання № 167-Кл-1596-1121, з одночасним направленням на ім`я AT «Київоблгаз» - Оператора ГРМ доручення про припинення (обмеження) подачі газу від 18.11.2021 р. № 167-Сл-1597-1121, у зв`язку із наявністю заборгованості за спожитий природний газ.

Як стверджує постачальник, споживач зобов`язання за договором виконав частково, розрахувавшись за спожитий природний газ лише в сумі 204475,12 грн., у зв`язку з чим неоплачена сума становить 7630855,75 грн., що складається із неоплачених актів за жовтень 2021 року та листопад 2021 року, а саме: 2434165,15 грн. (жовтень 2021 р.) + 5196690,60 грн. (листопад 2021 р.), яку, звертаючись з даним позовом до суду, і просить позивач стягнути з відповідача.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з приписами ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 цього ж кодексу, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Поряд з цим, відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

Частиною 2 ст. 13 названого Закону визначені обов`язки споживача, зокрема, укласти договір про постачання природного газу та не допускати несанкціонованого відбору природного газу.

Пунктом 1 розділу 2 Правил постачання природного газу, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2496 від 30.09.2015 р., встановлено, що підставою для постачання природного газу споживачу є, зокрема, наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов; наявність підтвердженого обсягу природного газу на відповідний розрахунковий період для потреб споживача.

Пунктом 2 даного розділу передбачено, що постачання природного газу споживачу здійснюється за договором постачання природного газу, який укладається відповідно до вимог цього розділу, за яким постачальник зобов`язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для споживача об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.

За змістом ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Згідно із приписами ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, а тому обов`язок покупця сплатити продавцеві повну ціну переданого товару складає зміст основних його зобов`язань відповідно до ст. 692 ЦК України.

Частиною 2 ст. 13 Закону України "Про ринок природного газу" до обов`язків споживачів природного газу віднесено забезпечення своєчасної та повної оплати вартості природного газу згідно з умовами договорів. У разі порушення або невиконання своїх обов`язків споживач несе відповідальність згідно із законом (ч. 3 ст. 13 цього Закону).

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначав, що угоди про зміну ціни природного газу, що передавався у власність відповідача у жовтні та листопаді 2021 року, сторонами договору не укладалися, у зв`язку чим позивач безпідставно обраховує борг, виходячи з неправомірної односторонньої зміни ціни на газ, що був поставлений в жовтні - листопаді 2021 р., та невірно розраховує пеню, інфляційні втрати та відсотки річних, беручи за основу неправильно обраховану суму основного боргу. При цьому, відповідач визнає позов частково, а саме - в частині основного боргу в сумі 4818210,86 грн., виходячи з ціни природного газу, встановленої відповідно до умов договору та, зокрема, додаткової угоди № 5 від 31.08.2021 р. до договору.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно зі ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Поряд з цим, згідно з частинами 1, 2, 3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Оцінюючи подані до матеріалів справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог у даній справі з огляду на таке.

Основні положення про докази та доказування, наведені у главі 5 Господарського процесуального кодексу України, передбачають, що докази мають бути досліджені та оцінені судом з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та вірогідності.

При цьому відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом. Подібні правові позиції викладено у постановах Верховного Суду від 16.06.2022 р. у справі № 910/366/21, від 19.06.2019 р. у справі № 910/4055/18, від 16.04.2019 р. у справі № 925/2301/14.

Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Слід враховувати, що допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні або не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (стаття 78 ГПК України).

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд звертає увагу на те, що тлумачення змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Одночасно згадуваною вище статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

Також суд враховує необхідність застосування категорій стандартів доказування та зазначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Подібні правові позиції викладено у постановах Верховного Суду від 16.06.2022 р. у справі № 910/366/21, від 15.07.2021 р. у справі № 916/2586/20, від 23.10.2019 р. у справі № 917/1307/18.

Як зазначалося вище та встановлено судом, сторонами у п. 3.1 договору було погоджено, що розрахунки за поставлений споживачеві газ здійснюються за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем. Зміна ціни узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до цього договору.

Як слідує з матеріалів справи, додаткова угода № 6 від 30.09.2021 р. та додаткова угода № 7 від 29.10.2021 р. були направлені позивачем на електронну адресу відповідача (bkz12@ukr.net) листом від 18.11.2021 р., однак не підписані останнім.

Водночас, на переконання позивача, підписуючи та скріплюючи печаткою акт приймання-передачі природного газу № РГК81018064 від 31.10.2021 р. за жовтень 2021 року відповідач погодив обсяг поставленого природного газу та ціну за одиницю товару в розмірі 30,42824267 грн., без врахування ПДВ.

Слід зазначити, що відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з приписами ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Поряд з цим, відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.

Відповідно до ст. 190 Господарського суду України, вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні регульовані ціни. Вільні ціни визначаються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб`єкта господарювання.

Суд звертає увагу на те, що зміна ціни газу, що споживався відповідачем, - це зміна умов договору.

Як зазначалося вище, положеннями п. 3.3 договору, укладеного між сторонами даної справи, визначено, що зміна ціни узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до цього договору.

Проте, матеріалами справи не підтверджено підписання відповідачем запропонованих позивачем угод про зміну ціни на газ, який поставлявся у жовтні та листопаді 2021 року.

Водночас, за змістом додаткової угоди № 5 від 31.08.2021 р. до договору сторони домовились про узгодження ціни на газ, починаючи з 01.09.2021 р.

Інших додаткових угод про зміну ціни газу сторонами у двосторонньому порядку укладено не було.

Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Водночас, за висновком суду, позивач безпідставно обґрунтовує погодження відповідачем зміненої ціни на газ шляхом підписання акта за жовтень 2021 року, оскільки договором встановлено порядок визначення та зміни ціни на газ - шляхом укладання додаткової угоди у письмовому вигляді.

Таким чином, твердження позивача, що відповідач, підписавши акт приймання-передачі природного газу № РГК81018064 від 31.10.2021 р., шляхом проставлення електронного підпису директором ПрАТ «Березанський комбікормовий завод» Рудківським Т.М., погодив, окрім обсягу поставленого природного газу, ціну за одиницю товару без врахування ПДВ в розмірі 30,42824267 грн., не відповідає умовам договору.

Водночас, акт приймання-передачі № РГК81022317 від 30.11.2021 р. за листопад 2021 року взагалі не підписаний зі сторони ПрАТ «Березанський комбікормовий завод».

З огляду на зазначене та враховуючи, що відповідачем не заперечується обсяг природного газу, спожитого за спірний період, у ПрАТ "Березанський комбікормовий завод" виник обов`язок з оплати спожитого природного газу в сумі 4818210,86 грн. (209816,83 куб.м (загальний об`єм спожитого газу) х 22,96389120 грн. (ціна, встановлена додатковою угодою № 5), і саме ця сума заборгованості є такою, що визнається відповідачем.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу, а саме - в сумі 4818210,86 грн.

Крім того, у зв`язку з порушенням відповідачем строків оплати за поставку газу, позивач просив суд стягнути з відповідача штрафи, пеню, інфляційні втрати та 3% річних, нараховані за час прострочення оплати.

З долученого до матеріалів справи розрахунку заявлених до стягнення штрафних санкцій вбачається, що розмір штрафу було визначено позивачем в сумі 728917,70 грн. згідно п. 6.2.2 договору та в сумі 50930,56 грн. згідно п. 6.2.3 договору, а також нараховано 1307783,31 грн. пені.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Пунктом 6.2.1 договору визначена відповідальність споживача, яка полягає в тому, що у разі порушення строків оплати, передбачених розділом 4 договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

З долученого до матеріалів справи розрахунку пені вбачається, що заявлений до стягнення розмір пені було визначено позивачем в сумі 1307783,31 грн., нарахованій на заборгованість відповідача щодо кожного акту приймання-передачі природного газу окремо, з урахуванням оплат, а саме - з 11.12.2020 р. по 29.12.2020 р. на суму 450,80 грн. в сумі 2,82 грн., з 11.02.2021 р. до 04.03.2021 р. на суму 198,29 грн. в сумі 1,43 грн., з 05.03.2021 р. по 07.04.2021 р. на суму 198,29 грн. в сумі 2,40 грн., з 11.10.2021 р. по 11.10.2021 р. на суму 106652,35 грн. в сумі 49,67 грн., з 11.11.2021 р. по 12.12.2021 р. на суму 2434165,15 грн. в сумі 36279,06 грн., з 13.12.2021 р. по 20.01.2022 р. на суму 7630855,75 грн. в сумі 146763,31 грн., з 21.01.2022 р. по 03.03.2022 р. на суму 7630855,75 грн. в сумі 175614,21 грн., з 04.03.2022 р. по 02.05.2022 р. на суму 7630855,75 грн. в сумі 721272,67 грн., з 03.05.2022 р. по 03.06.2022 р. на суму 5196690,60 грн. в сумі 227800,14 грн.

Як вбачається з розрахунку позивача, він був зроблений невірно з наступних підстав.

Позивач при обрахунку пені виходив із суми заборгованості відповідача за газ за жовтень та листопад 2021 року, з урахуванням ціни, визначеної додатковими угодами № 6 та № 7, які не були укладені в порядку, передбаченому договором та законом.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що вірний розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 445236,85 грн., виходячи з ціни на газ згідно додаткової угоди № 5 від 31.08.2021 р., у тому числі - за період з 11.12.2020 р. по 29.12.2020 р. на суму 450,80 грн. в сумі 2,82 грн., з 11.02.2021 р. до 04.03.2021 р. на суму 198,29 грн. в сумі 1,43 грн., з 05.03.2021 р. по 07.04.2021 р. на суму 198,29 грн. в сумі 2,40 грн., з 11.10.2021 р. по 11.10.2021 р. на суму 106652,35 грн. в сумі 49,67 грн., з 11.11.2021 р. по 09.12.2021 р. на суму 1549968,73 грн. в сумі 139667,05 грн., з 13.12.2021 р. по 03.06.2022 р. на суму 3268242,12 грн. в сумі 305513,48 грн., у зв`язку з чим вимога позивача про стягнення пені підлягає частковому задоволенню.

Крім того, за перевищення підтвердженого обсягу газу позивач на підставі п. 6.2.2 договору просить стягнути з відповідача штраф, що згідно розрахунку позивача становить 728917,70 грн., а також за недовикористання заявленого обсягу газу позивач на підставі п. 6.2.3 договору просить стягнути з відповідача штраф, що згідно розрахунку позивача становить 50930,56 грн.

Пунктом 6.2.2 договору передбачено, якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг поставленого споживачеві газу буде перевищувати підтверджений обсяг газу на цей період (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), споживач сплачує постачальнику штраф за перевищення обсягу постачання газу, що розраховується за формулою: В = (Vф - Vn) x Ц х K, де: Vф - обсяг фактично поставленого газу споживачу протягом розрахункового періоду за договором; Vn - підтверджений обсяг газу на розрахунковий період; Ц - вартість газу за договором; К - коефіцієнт, який дорівнює 0,1 (при цьому, якщо перевищення обсягу газу стало наслідком відмови в доступі до об`єкта споживача, у результаті чого постачальник не здійснив пломбування запірних пристроїв на газових приладах споживача, або оператор ГРМ/ГТС не здійснив обмеження (припинення) розподілу/транспортування природного газу споживачу, або коли споживач не обмежив (припинив) споживання газу на письмову вимогу постачальника, коефіцієнт дорівнює 1).

Пунктом 6.2.3 договору погоджено, якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг споживання газу буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), споживач зобов`язується сплатити постачальнику штраф у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується штраф, від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період.

Водночас, пунктом 5.5.1 договору закріплено, що споживач зобов`язується дотримуватись дисципліни споживання газу, визначеної розділом 2 договору, а також Правилами постачання природного газу, які затверджені Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 р. № 2496.

Відповідно до пункту 5 Правил постачання природного газу підтверджений обсяг природного газу - плановий об`єм (обсяг) природного газу, обумовлений договором постачання природного газу між споживачем та постачальником на відповідний розрахунковий період, який має бути поставлений споживачу відповідно до умов цього договору.

Пунктом 1.3 договору передбачено, що планові обсяги постачання газу по місяцях визначено в додатку 1, що є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 2.4 договору постачання та споживання підтверджених обсягів газу протягом місяця здійснюється, як правило, в рівномірному режимі, виходячи із середньодобової норми (далі - добова норма), яка визначається шляхом ділення місячного підтвердженого обсягу газу на кількість днів протягом цього місяця.

Відповідно до п. 2.5 договору обсяг споживання природного газу споживачем у розрахунковому періоді не повинен перевищувати підтверджений обсяг природного газу. Допускається відхилення споживання обсягу природного газу протягом розрахункового періоду в розмір +/- 10% від підтвердженого обсягу природного газу.

Проаналізувавши зміст наведених пунктів договору, суд дійшов висновку, що визначена сторонами договору у підпунктах 6.2.2, 6.2.3 відповідальність не відноситься до штрафу, оскільки погоджена сторонами у договорі санкція, яка нараховується за певною формулою, а також санкція у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості недовикористаного обсягу газу, за своєю правовою природою відносяться до збитків, відшкодування яких передбачено розділом VII Правил постачання природного газу.

Так, згідно з підпунктами 1, 2 п. 1 розділу VII Правил постачання природного газу відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим (крім споживачів, постачання яким здійснюється в рамках виконання спеціальних обов`язків, покладених Кабінетом Міністрів України на суб`єктів ринку природного газу на підставі статті 11 Закону України "Про ринок природного газу"), постачальнику здійснюється таким чином та в таких випадках: 1) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків у розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період; 2) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об`єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою: В = (Vф - Vп) x Ц х K, де: Vф - об`єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений постачальником споживачу протягом розрахункового періоду за договором на постачання природного газу; Vn - підтверджений обсяг природного газу на розрахунковий період; Ц - ціна природного газу за договором постачання природного газу; К - коефіцієнт, який визначається постачальником та не може перевищувати 0,5. При цьому, якщо перевищення об`єму (обсягу) природного газу стало наслідком відмови в доступі до об`єкта споживача, у результаті чого постачальник не здійснив пломбування запірних пристроїв на газових приладах споживача, або Оператор ГРМ/ГТС не здійснив обмеження (припинення) розподілу/транспортування природного газу споживачу, або коли споживач не обмежив (припинив) споживання природного газу на письмову вимогу постачальника, коефіцієнт може бути збільшений у договорі постачання до 1.

Як зазначалося вище, відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Частиною 2 ст. 224 Господарського кодексу України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 ГК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Позивач, заявляючи до стягнення санкції за пп.пп. 6.2.2, 6.2.3 договору, які за своєю суттю є збитками, жодним чином не обґрунтував підстав заявлення таких вимог, не надав суду доказів понесених збитків (шкоди), не довів вини заподіювача шкоди та причинного зв`язку між діями заподіювача та настанням збитків.

За таких обставин, позивачем, всупереч приписів ст. 74 ГПК України, не доведено тих обставин, на які він посилається, як на підставу своїх вимог про стягнення з відповідача на підставі пп.пп. 6.2.2, 6.2.3 договору штрафу за перевищення обсягу постачання газу в розмірі та штрафу за менше споживання газу від підтвердженого обсягу природного газу, у зв`язку з чим позовні вимоги у вказаній частині є недоведеними, необґрунтованими та непідтвердженими належними і допустимими доказами, а відтак не підлягають задоволенню.

Наведена правова позиція щодо стягнення передбачених Правилами постачання природного газу і договором збитків викладена в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.06.2022 р. у справі № 904/6994/20.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 187068,29 грн. 3% річних та 1225157,94 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що розмір 3% річних було визначено позивачем у сумі 187068,29 грн., нарахованій на заборгованість відповідача щодо кожного акту приймання-передачі природного газу окремо, з урахуванням оплат, а саме - з 11.12.2020 р. по 29.12.2020 р. на суму 450,80 грн. в сумі 0,70 грн., з 11.01.2021 р. до 13.01.2021 р. на суму 97173,68 грн. в сумі 23,96 грн., з 11.02.2021 р. по 07.04.2021 р. на суму 198,29 грн. в сумі 0,91 грн., з 11.10.2021 р. по 11.10.2021 р. на суму 106652,35 грн. в сумі 8,77 грн., з 11.11.2021 р. по 12.12.2021 р. на суму 2434165,15 грн. в сумі 6402,19 грн., з 13.12.2021 р. 26.09.2022 р. на суму 5196690,60 грн. в сумі 180631,76 грн.

Тобто позивач при обрахунку 3% річних виходив із суми заборгованості відповідача за газ за жовтень та листопад 2021 року, з урахуванням ціни, визначеної додатковими угодами № 6 та № 7, які, як зазначалося вище, не були укладені в порядку, передбаченому договором та законом.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що 3% річних підлягають стягненню з відповідача в сумі 118163,96 грн., виходячи, зокрема, з ціни на газ, встановленої додатковою угодою № 5 від 31.08.2021 р. до договору, у тому числі - за період з 11.12.2020 р. по 29.12.2020 р. на суму 450,80 грн. в сумі 0,70 грн., з 11.01.2021 р. до 13.01.2021 р. на суму 97173,68 грн. в сумі 23,96 грн., з 11.02.2021 р. по 07.04.2021 р. на суму 198,29 грн. в сумі 0,91 грн., з 11.10.2021 р. по 11.10.2021 р. на суму 106652,35 грн. в сумі 8,77 грн., з 11.11.2021 р. по 12.12.2021 р. на суму 1549968,73 грн. в сумі 40766,30 грн., з 13.12.2021 р. 26.09.2022 р. на суму 3268242,12 грн. в сумі 77363,32 грн., у зв`язку з чим вимога про стягнення 3% річних підлягає частковому задоволенню.

Розмір інфляційних втрат, визначений позивачем, становить 1225157,94 грн., нарахованих на заборгованість відповідача щодо кожного простроченого акту приймання-передачі природного газу окремо, з урахуванням оплат, у тому числі - за грудень 2020 року на суму 450,80 грн. в сумі 4,06 грн., за лютий 2021 року на суму 198,29 грн. в сумі 1,98 грн., за березень 2021 року на суму 198,29 грн. в сумі 3,37 грн., за листопад 2021 року на суму 2434165,15 грн. в сумі 19473,32 грн., за грудень 2021 року на суму 7630855,75 грн. в сумі 45785,13 грн., за квітень 2022 року на суму 7630855,75 грн. в сумі 236556,53 грн., за травень 2022 року на суму 7630855,75 грн. в сумі 206033,11 грн., за червень 2022 року на суму 7630855,75 грн. в сумі 236556,53 грн., за липень 2022 року на суму 7630855,75 грн. в сумі 53415,99 грн., за серпень 2022 року на суму 7630855,75 грн. в сумі 83939,41 грн.

Виходячи з погодженої сторонами за додатковою угодою № 5 ціни на газ за жовтень та листопад 2021 року, суд дійшов висновку, що інфляційні втрати підлягають стягненню з відповідача в сумі 990608,29 грн., у тому числі - за період за грудень 2020 року на суму 450,80 грн. в сумі 4,06 грн., за лютий 2021 року на суму 198,29 грн. в сумі 1,98 грн., за березень 2021 року на суму 198,29 грн. в сумі 3,37 грн., за листопад 2021 року на суму 1549968,73 грн. в сумі 12399,75 грн., за грудень 2021 року - серпень 2022 року на суму 4818210,85 грн. в сумі 975697,57 грн., у зв`язку з чим вимога про стягнення інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ ЕНЕРГІЯ".

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного суд відзначає, що решта долучених до матеріалів справи документів та наданих сторонами пояснень була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків щодо наявності підстав для часткового задоволення позову не спростовує.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Березанський комбікормовий завод" (07541, Київська обл., м. Березань, вул. Маяковського, 12, код 04529944) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ ЕНЕРГІЯ" (01010, м. Київ, вул. Московська, 32/2, код 38863790) 4818210 (чотири мільйони вісімсот вісімнадцять тисяч двісті десять) грн. 85 коп. основного боргу, 445236 (чотириста сорок п`ять тисяч двісті тридцять шість) грн. 85 коп. пені, 990608 (дев`ятсот дев`яносто тисяч шістсот вісім) грн. 29 коп. інфляційних втрат, 118163 (сто вісімнадцять тисяч сто шістдесят три) грн. 96 коп. 3% річних, 95583 (дев`яносто п`ять тисяч п`ятсот вісімдесят три) грн. 30 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до вимог статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 23.03.2023 р.

Суддя В.М. Бабкіна