Постанова

від 01.11.2023 по справі 911/1893/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2023 року

м. Київ

cправа № 911/1893/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Кролевець О.А.

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.

розглянувши касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ ЕНЕРГІЯ"

на рішення Господарського суду Київської області

(суддя - Бабкіна В.М.)

від 09.03.2023

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Козир Т.П., судді: Коробенко Г.П., Кравчук Г.А.)

від 20.06.2023

у справі №911/1893/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ ЕНЕРГІЯ"

до Приватного акціонерного товариства "Березанський комбікормовий завод"

про стягнення 11 130 713,55 грн,

за участю представників учасників справи:

позивача - Тітов І.С.

відповідача - не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "ЙЕ ЕНЕРГІЯ" (далі - ТОВ "ЙЕ ЕНЕРГІЯ") звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Березанський комбікормовий завод" (далі - ПрАТ "Березанський комбікормовий завод") про стягнення 11 130 713,55 грн заборгованості за договором постачання природного газу для потреб непобутових споживачів, у тому числі: 7 630 855,75 грн основного боргу, 1 307 783,31 грн пені, 187 068,29 грн 3% річних, 1 225 157,94 грн інфляційних втрат, 728 917,70 грн штрафу згідно з пунктом 6.2.2 договору, 50 930,56 грн штрафу згідно з пунктом 6.2.3 договору.

1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що між позивачем та відповідачем було укладено договір №41АР167-1326-20 постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 06.10.2020, відповідно до якого позивач у період з листопада 2020 року по листопад 2021 року (включно) постачав відповідачу природний газ, однак відповідач не сплатив вартість природного газу, який був поставлений у жовтні та листопаді 2021 року, у зв`язку із чим утворилась заявлена до стягнення заборгованість. Також вказав, що позивач заявляє про витрати на правничу допомогу, попередній розрахунок яких складає 10% від ціни позову.

2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Київської області від 09.03.2023 у справі №911/1893/22 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Березанський комбікормовий завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ ЕНЕРГІЯ" 4 818 210,85 грн основного боргу, 445 236,85 грн пені, 990 608,29 грн інфляційних втрат, 118 163,96 грн 3% річних. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

2.2. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 2 812 644,90 грн основного боргу, 862 546,46 грн пені, 68 904,33 грн 3% річних, 234 549,65 грн інфляційних втрат, місцевий господарський суд погодився з доводами відповідача про те, що ціна газу має визначатись за умовами додаткової угоди №5. Також суд прийшов до висновку, що заявлений позивачем до стягнення штраф, нарахований згідно з пунктами 6.2.2, 6.2.3 договору, за правовою природою і згідно норм законодавства є збитками, але позивач не надав суду доказів понесених збитків (шкоди), не довів вини заподіювача шкоди та причинного зв`язку між діями заподіювача та настанням збитків, тому відмовив у задоволенні позовних вимог і в цій частині.

2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.06.2023 рішення Господарського суду Київської області від 09.03.2023 у справі №911/1893/22 залишено без змін.

2.4. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для часткового задоволення заявлених позовних вимог, оскільки матеріалами справи не підтверджено підписання відповідачем запропонованих позивачем додаткових угод про зміну ціни, який поставлявся у жовтні та листопаді 2021 року. Стосовно відмови у стягненні нарахованого позивачем штрафу згідно з пунктами 6.2.2, 6.2.3 договору, суд апеляційної інстанції підтримав висновки місцевого господарського суду щодо визначення його як збитки, які останній жодним чином не обґрунтував.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Київської області від 09.03.2023 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.06.2023 у справі №911/1893/22, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЙЕ ЕНЕРГІЯ" подало касаційну скаргу, якою просить оскаржувані рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції скасувати в частині відмови у стягненні 2 812 644,90 грн основного боргу, 862 546,46 грн пені, 68 904,33 грн 3% річних, 234 549,65 грн інфляційних втрат, 728 917,70 грн штрафу згідно з пунктом 6.2.2 договору, 50 930,56 грн штрафу згідно з пунктом 6.2.3 договору та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення зазначених вимог.

3.2. Підставами касаційного оскарження Товариство з обмеженою відповідальністю "ЙЕ ЕНЕРГІЯ" визначило пункти 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.3. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

3.4. Товариство з обмеженою відповідальністю "ЙЕ ЕНЕРГІЯ" підставою касаційного зазначає пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що судами попередніх інстанцій застосовано частину восьму статті 181 Господарського кодексу України, частину першу статті 640, частину першу статті 641, частину першу статті 642 Цивільного кодексу України без урахування висновків, щодо їх застосування, викладених у постанові Верховного Суду від 19.03.2028 у справі №904/5844/17.

3.5. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

3.6. Також підставою касаційного оскарження зазначив пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування у подібних правовідносинах статті 230 Господарського кодексу України.

3.7. У відзиві на касаційну скаргу ПрАТ "Березанський комбікормовий завод" заперечив проти вимог касаційної скарги та просить останню залишити без задоволення. Відзив мотивовано тим, що позивач безпідставно обґрунтовує погодження відповідача зі зміненими цінами на газ у жовтні та листопаді 2021 шляхом підписання актів приймання-передачі природнього газу.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЙЕ ЕНЕРГІЯ", як постачальником, та Приватним акціонерним товариством "Березанський комбікормовий завод", як споживачем, 06.10.2020 було укладено договір №41АР167-1326-20 постачання природного газу для потреб непобутових споживачів, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов`язується передати у власність споживачу у 2020 році природний газ (газ), а споживач - прийняти і оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені законом.

Пунктом 2.5 договору передбачено, що визначення (звіряння) фактичного обсягу поставленого (спожитого) природного газу між сторонами здійснюється в наступному порядку, а саме: за підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов`язаний надати постачальнику копію відповідного акту про фактичний об`єм (обсяг) розподіленого (про транспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між оператором ГРМ та споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ (підпункт 2.5.1); на підставі отриманих від споживача даних та/або даних оператора ГТС постачальник протягом трьох робочих днів готує та надає споживачу два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника або з використанням кваліфікованого електронного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги", "Про електронні документи та електронний документообіг" та ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" (підпункт 2.5.2); споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобов`язується повернути постачальнику один примірник акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі природного газу (підпункт 2.5.3); у випадку відмови від підписання акта приймання-передачі газу розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до договору або в судовому порядку (підпункт 2.5.4).

У пункті 3.1 договору сторонами погоджено, що розрахунки за поставлений споживачеві газ здійснюються за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем. Підписуючи цей договір, споживач підтверджує, що ознайомлений з тим, що протягом дії договору ціна на газ може змінюватись, про що сторони укладатимуть відповідні додаткові угоди.

Відповідно до пункту 3.2 договору ціна одного кубічного метру (куб.м) природного газу без урахування податку на додану вартість становить 4,95833333 грн, крім того, компенсація вартості послуги доступу до потужності становить 0,13657600 грн. Ціна одного кубічного метру природного газу, з урахуванням компенсації вартості послуги доступу до потужності, складає 5,09490933 грн. Податок на додану вартість становить 1,01898187 грн. Всього ціна одного кубічного метру природного газу становить 6,11389120 грн.

Згідно з пунктом 3.3 договору зміна ціни узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до цього договору.

Сторони домовились, що ціна газу, розрахована відповідно до пунктів 3.2 та 3.3 цього договору, застосовується сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та розрахунках за цим договором (пункт 3.4 договору).

Розрахунковий період за договором становить один календарний місяць (пункт 4.1 договору).

Пунктом 4.2 договору встановлено, що оплата газу за договором здійснюється споживачем виключно грошовими коштами у національній валюті України - гривні в наступному порядку: оплата в розмірі 100% за фактично переданий постачальником газ здійснюється споживачем до 10 числа місяця, наступного за звітним місяцем. Остаточний розрахунок за фактично переданий постачальником газ здійснюється споживачем до 10 числа місяця, наступного за звітним.

У відповідності з пунктом 4.3 договору, у разі збільшення в установленому порядку підтвердженого обсягу газу протягом розрахункового періоду споживач здійснює оплату вартості додатково заявлених обсягів газу в 5-денний строк після збільшення цього обсягу.

Датою оплати (здійснення розрахунку) є дата зарахування коштів на банківський рахунок постачальника (пункт 4.4 договору).

Положеннями пункту 4.7 договору закріплено, що у разі відсутності графіка погашення заборгованості постачальник має право грошові кошти, отримані від споживача за газ в поточному розрахунковому періоді, зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості споживача відповідно до черговості її виникнення.

Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) і діє в частині постачання газу з газової доби, з якої споживач включений до Реєстру споживачів ТОВ "ЙЕ ЕНЕРГІЯ" в інформаційній платформі оператора ETC, до 31.12.2020, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (пункт 9.1 договору).

Відповідно до пункту 9.8 договору сторони погоджують, що у випадку складання документів в електронному вигляді із застосуванням сторонами кваліфікованого електронного підпису документи (видаткові накладні, акти приймання-передачі, коригування до них) складаються сторонами датою фактичного приймання-передачі виконаного зобов`язання та надсилаються для підписання не пізніше 5 календарних днів з моменту здійснення господарської операції. Датою правочину, а також датою документа є дата їх складання незалежно від того, коли фактично вони підписані сторонами.

У період жовтня-грудня 2020 року сторонами були укладені додаткові угоди №1, №2, №4, якими вони збільшували ціну природного газу, а додатковою угодою №3 продовжили дію договору на 2021 рік та узгодили планові обсяги постачання природного газу у 2021 році.

Додатковою угодою №5 до договору від 31.08.2021, згідно з пунктом 3.3 договору, сторони домовились про узгодження ціни на газ за договором, починаючи з 01.09.2021: ціна одного кубічного метру (куб.м) природного газу без урахування податку на додану вартість становить 19,00000000 грн, крім того компенсація вартості послуги доступу до потужності становить 0,13657600 грн. Ціна одного кубічного метру природного газу з урахуванням компенсації вартості послуги доступу до потужності складає 19,13657600 грн. Податок на додану вартість становить 3,82731520 грн. Всього ціна одного кубічного метру природного газу становить 22,96389120 грн.

Позивач стверджує, що ним було поставлено, а споживачем прийнято без заперечень та зауважень природний газ за наступними актами приймання-передачі природного газу до договору на постачання природного газу від 06.10.2020 № 41АР167-1326-20: № РГК80015750 від 30.11.2020 постачальник передав, а споживач прийняв у листопаді 2020 року природний газ в обсязі 58,44 куб.м на суму 450,80 грн, № РГК80018234 від 31.12.2020 постачальник передав, а споживач прийняв у грудні 2020 року природний газ в обсязі 15033,31 куб.м на суму 97 173,68 грн, № РГК81001257 від 31.01.2021 постачальник передав, а споживач прийняв у січні 2020 року природний газ в обсязі 24,59 куб.м на суму 198,29 грн, № РГК81016359 від 30.09.2021 постачальник передав, а споживач прийняв у вересні 2021 року природний газ в обсязі 4644,35 куб.м на суму 106 652,35 грн, № РГК81018064 від 31.10.2021 постачальник передав, а споживач прийняв у жовтні 2021 року природний газ в обсязі 67495,91 куб.м на суму 2 434 165,15 грн, № РГК81022317 від 30.11.2021 постачальник передав, а споживач прийняв у листопаді 2021 року природний газ в обсязі 142 320,92 куб.м на суму 5 196 690,60 грн.

Акти приймання-передачі природного газу за листопад 2020 року, грудень 2020 року, січень 2021 року, вересень 2021 року та жовтень 2021 року у двох примірниках підписані уповноваженими представниками ТОВ "ЙЕ ЕНЕРГІЯ" та ПрАТ "Березанський комбікормовий завод", акт приймання-передачі природного газу за листопад 2021 року № РГК81022317 був складений та направлений споживачу засобами електронного обміну документів MEDOC, що підтверджується квитанцією про доставку електронного документу від 08.07.2022.

Факт прийняття відповідачем газу за актом приймання-передачі від 30.11.2021 № РГК81022317, за доводами позивача, також підтверджується зареєстрованою податковою накладною № 4911 від 30.11.2021 на суму 5 196 690,60 грн, яка зареєстрована Державною податковою службою відповідно до квитанції № 1 за № 9402093013 від 31.12.2021.

Об`єм розподіленого природного газу також підтверджується даними з Інформаційної платформи, що адмініструється оператором ГТС - ТОВ "Оператор ГТС України", за листопад 2021 року в обсязі 142 320,92 м.куб.

Отже, на виконання умов договору на постачання природного газу № 41АР167-1326-20 від 06.10.2020, ТОВ "ЙЕ ЕНЕРГІЯ" надало ПрАТ "Березанський комбікормовий завод" природний газ обсягом 229577,52 куб.м, вартістю 7 835 330,87 грн, що, за твердженням позивача, підтверджується актами приймання-передачі природного газу.

ПрАТ "Березанський комбікормовий завод" було здійснено оплату на користь ТОВ "ЙЕ ЕНЕРГІЯ" в рахунок спожитого в листопаді 2020 року, грудні 2020 року, січні 2021 року, вересні 2021 року, жовтні 2021 року та листопаді 2021 року природного газу на суму 204 475,12 грн, що підтверджується довідкою № 02-01/01/1715 від 06.09.2022, виданою АБ "Кліринговий дім".

Зі змісту акта №РГК81018064 від 31.10.2021 вбачається, що постачальник передав, а споживач прийняв у жовтні 2021 року природний газ в обсязі 67495,91 куб.м за ціною 30,053324267 грн за 1 куб.м без ПДВ на загальну суму 2 434 165,15 грн (з ПДВ). Вказаний акт підписаний електронними цифровими підписами обох сторін.

Відповідач 15.11.2021 направив позивачу вимогу, в якій вказав, що згідно додаткової угоди №5 ціна природного газу узгоджена сторонами в розмірі 22,96389120 грн за 1 куб.м з ПДВ, а у акті від 31.10.2021 ціна становить 36,0638910 грн за 1 куб.м з ПДВ, тому просив здійснити перерахунок отриманого природного газу за узгодженою сторонами ціною та внести відповідні розрахунки-коригування до податкової накладної. Вказаний лист був направлений на електронну пошту позивача та рекомендованим відправленням (отриманий 18.11.2021).

Позивач запропоновані відповідачем коригування не вніс, натомість 18.11.2021 направив відповідачу для підписання додаткову угоду №6 від 30.09.2021 до договору, в якій зазначено, що починаючи з 01.10.2021 ціна одного кубічного метру природного газу становить 36,06389120 грн, та додаткову угоду №7 від 29.10.2021, в якій зазначено, що починаючи з 01.11.2021 ціна одного кубічного метру природного газу становить 36,51389120 грн.

Також 18.11.2021 позивачем було направлено на адресу відповідача повідомлення про припинення (обмеження) газопостачання № 167-Кл-1596-1121, з одночасним направленням на ім`я AT "Київоблгаз", оператора ГРМ, доручення про припинення (обмеження) подачі газу від 18.11.2021 № 167-Сл-1597-1121, у зв`язку із наявністю заборгованості за спожитий природний газ.

Листом від 19.11.2021 відповідач вказав, що не приймає додаткові угоди №6 від 30.09.2021 та №7 від 29.10.2021 як пропозицію для узгодження підвищення ціни на природний газ, оскільки ними встановлюється нова ціна за період, який вже минув і в якому споживач спожив поставлений газ за ціною, погодженою додатковою угодою №5 від 31.08.2021. Також просив відкликати повідомлення про припинення постачання, оскільки воно ґрунтується на безпідставно визначеній заборгованості, та здійснити перерахунок вартості отриманого природного газу за узгодженою сторонами ціною.

Зі змісту акта № РГК81022317 від 30.11.2021 вбачається, що постачальник передав, а споживач прийняв у листопаді 2021 року природний газ в обсязі 142320,92 куб.м за ціною 30,428242670 грн за 1 м.куб. без ПДВ на загальну суму 5 195 680,60 грн (з ПДВ). Вказаний акт не підписаний відповідачем.

Листом від 23.12.2021 позивач вказав, що з 20.11.2021 постачання природного газу припинено, однак, незважаючи на заперечення споживача на безпідставне підвищення ціни природного газу у жовтні та листопаді 2021 року, постачальник не здійснив перерахунок, тому відповідач вимагає здійснити перерахунок вартості отриманого природного газу за жовтень 2021 та скласти акт приймання-передачі спожитого у листопаді 2021 року природного газу за ціною, погодженою у додатковій угоді №5.

У зв`язку із викладеними обставинами, позивач звернувся до суду із даним позовом, посилаючись на те, що відповідач зобов`язання за договором виконав частково, розрахувавшись за спожитий природний газ лише в сумі 204 475,12грн, у зв`язку з чим неоплачена сума становить 7 630 855,75 грн, що складається із неоплачених актів за жовтень 2021 року та листопад 2021 року, а саме: 2 434 165,15 грн (жовтень 2021 року) та 5 196 690,60 грн (листопад 2021 року), тому просив стягнути з відповідача суму основного боргу, 1 307 783,31 грн пені, 187 068,29 грн 3% річних, 1 225 157,94 грн інфляційних втрат. Також позивач просив стягнути з відповідача 728 917,70 грн штрафу згідно з пунктом 6.2.2 договору за перевищення підтверджених обсягів постачання газу та 50 930,56 грн штрафу згідно з пунктом договору за менше споживання газу від підтвердженого обсягу природного газу.

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд

5.1. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.2. Верховний Суд у постанові від 17.01.2023 у справі №910/20309/21 зазначив, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, статтею 287 Господарського процесуального кодексу України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

5.3. Товариство з обмеженою відповідальністю "ЙЕ ЕНЕРГІЯ" підставою касаційного зазначило пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що судами попередніх інстанцій застосовано частину восьму статті 181 Господарського кодексу України, частину першу статті 640, частину першу статті 641, частину першу статті 642 Цивільного кодексу України без урахування висновків, щодо їх застосування, викладених у постанові Верховного Суду від 19.03.2028 у справі №904/5844/17.

5.4. Положення статті 287 Господарського процесуального кодексу України спрямовано на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 визначила наступні критерії подібності правовідносин у розумінні норм процесуального законодавства.

Для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 389 (пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України; пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України) та пункту 5 частини першої статті 396 Цивільного процесуального кодексу України (пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України; пункту 5 частини першої статті 339 Кодексу адміністративного судочинства України) таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи (див. постанови від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі №925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі № 910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі № 243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі № 372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц (пункт 22) і № 522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц (пункт 22)). Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

Задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин (подібність відносин) Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 конкретизувала:

- висновок про те, що така подібність означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу правовідносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин) (викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (пункт 32), від 25.04.2018 у справі № 925/3/17 (пункт 38), від 11.04.2018 у справі № 910/12294/16 (пункт 16), від 16.05.2018 у справі № 910/24257/16 (пункт 40), у постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі № 910/8956/15, від 06.09.2017 у справі № 910/3040/16, від 13.09.2017 у справі № 923/682/16 тощо);

- висновок про те, що під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, за змістом яких тотожними, аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин (викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 373/1281/16-ц, від 16.05.2018 у справі № 760/21151/15-ц, від 29.05.2018 у справах № 305/1180/15-ц і № 369/238/15-ц (реєстровий номер 74842779), від 06.06.2018 у справах № 308/6914/16-ц, № 569/1651/16-ц та № 372/1387/13-ц, від 20.06.2018 у справі № 697/2751/14-ц, від 31.10.2018 у справі № 648/2419/13-ц, від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11, від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц тощо).

Здійснена Великою Палатою Верховного Суду конкретизація полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

При цьому, слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

Відповідно, неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.

5.5. У справі, що переглядається, суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 2 812 644,90 грн основного боргу, виходили з наступного.

Відповідно до частин першої та другої статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом.

Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України, Правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу (частина третя статті 12 Закону України "Про ринок природного газу").

Правила постачання природного газу, затверджені Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2496 від 30.09.2015 (далі - Правила) розроблені на виконання пункту 17 частини третьої статті 4 Закону України "Про ринок природного газу" та регулюють відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи (далі - Оператори ГРМ/ГТС). Дія цих Правил поширюється на постачальників, споживачів природного газу - фізичних осіб (побутових споживачів), фізичних осіб - підприємців, юридичних осіб та Операторів ГРМ/ГТС (пункти 1, 2 розділу І Правил).

Постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи. Постачальник не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника у розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем (пункт 3 розділу І Правил).

Пунктом 1 розділу ІІ Правил встановлено, що підставою для постачання природного газу споживачу є, зокрема, наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов; наявність підтвердженого обсягу природного газу на відповідний розрахунковий період для потреб споживача.

Пунктом 2 даного розділу передбачено, що постачання природного газу споживачу здійснюється за договором постачання природного газу, який укладається відповідно до вимог цього розділу, за яким постачальник зобов`язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для споживача об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.

Відповідно до пункту 3.1 договору сторони домовились, що розрахунки за поставлений споживачеві газ здійснюються за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем. Зміна ціни узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до цього договору.

Пунктом 9.4 договору встановлено, що усі зміни та доповнення до договору оформлюються письмово, підписуються уповноваженими представниками сторін та скріплюються печатками (за наявності).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за додатковою угодою №5 до договору, в якій сторони згідно з пунктом 3.3 договору домовились про узгодження ціни на газ за договором починаючи з 01.09.2021, ціна одного кубічного метру природного газу становить 22,96389120 грн.

Додаткова угода №5 підписана повноважними представниками обох сторін, підписи яких скріплені печатками товариств.

Також у матеріалах справи наявні додаткова угода №6 від 30.09.2021 до договору, в якій зазначено, що починаючи з 01.10.2021 ціна одного кубічного метру природного газу становить 36,06389120 грн, та додаткова угода №7 від 29.10.2021, в якій зазначено, що починаючи з 01.11.2021 ціна одного кубічного метру природного газу становить 36,51389120 грн.

Вказані додаткові угоди підписані лише повноважним представником позивача.

Судами встановлено, що угоди №6 та №7 про зміну ціни на газ, який поставлявся у жовтні та листопаді 2021 року, були направлені позивачем на електронну адресу відповідача (bkz12@ukr.net) листом від 18.11.2021, однак відповідачем не підписані.

Згідно зі статтею 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Відповідно до статті 639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Статтею 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.

Встановивши, що матеріалами справи не підтверджено підписання відповідачем запропонованих позивачем додаткових угод №6 та №7 про зміну ціни на газ, який поставлявся у жовтні та листопаді 2021 року, суди виходили із умов додаткової угоди № 5 від 31.08.2021 до договору, якою сторони домовились про узгодження ціни на газ, починаючи з 01.09.2021. Дійшовши висновку, що позивач безпідставно обраховує борг, виходячи з неправомірної односторонньої зміни ціни на газ, та невірно розраховує пеню, інфляційні втрати та відсотки річних, беручи за основу неправильно обраховану суму основного боргу, суди здійснили власний розрахунок.

Також суди встановили, що позивач направив відповідачу додаткові угоди № 6 та № 7 з наміром змінити ціну природного газу з 01 жовтня 2021 року (угодою №6) та з 01 листопада 2021 року (угодою №7) лише 18.11.2021, тобто вже після виконання зобов`язання з поставки природного газу у жовтні 2021 року та більшої частини листопада 2021 року (з 20 листопада 2021 постачання було припинено), що відповідно до частиною 3 статті 632 Цивільного кодексу України не допускається.

При цьому, судами відхилено твердження позивача про те, що відповідач, підписавши акт 31.10.2021 погодив, окрім обсягу поставленого природного газу, ціну за одиницю товару без врахування ПДВ в розмірі 30,42824267 грн, оскільки договором встановлено порядок визначення та зміни ціни на газ - шляхом укладання додаткової угоди у письмовому вигляді.

Разом з тим у справі №904/5844/17, на незастосуванні якої наполягає скаржник, предметом спору є стягнення безпідставно набутих коштів відповідно до положень статті 1212 Цивільного кодексу України. Верховний Суд, підтримавши висновок судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки за встановленими судами обставинами грошові кошти були перераховані на виконання договірних зобов`язань, зазначив, що якщо грошові кошти набуто відповідачем за наявності правової підстави, їх не може бути витребувано відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України як безпідставно набуте майно.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що правовідносини у справі №904/5844/17 та у цій справі не є подібними ні за предметом позову, ні за підставами позову, ні за змістом позовних вимог, ні за встановленими судом фактичними обставинами, ні за матеріально-правовим регулюванням спірних правовідносин.

5.6. Також підставою касаційного оскарження зазначає пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування у подібних правовідносинах статті 230 Господарського кодексу України.

5.7. Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, щодо застосування якої зазначає скаржник, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

5.8. Так відповідно до змісту позовної заяви позивач просив суд стягнути з відповідача штраф за перевищення підтвердженого обсягу газу позивач на підставі пункту 6.2.2 договору в сумі 728 917,70 грн, а також за недовикористання заявленого обсягу газу позивач на підставі пункту 6.2.3 договору в сумі 50 930,56грн.

Відповідно до пункту 5 Правил постачання природного газу підтверджений обсяг природного газу - плановий об`єм (обсяг) природного газу, обумовлений договором постачання природного газу між споживачем та постачальником на відповідний розрахунковий період, який має бути поставлений споживачу відповідно до умов цього договору.

Пунктом 1.3 договору передбачено, що планові обсяги постачання газу по місяцях визначено в додатку 1, що є невід`ємною частиною цього договору.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у додатку №1 до договору сторони визначили наступні планові обсяги газу на 2020 рік по місяцях, в м.куб: січень - 0, лютий - 0, березень - 0, квітень - 0, травень - 0, червень - 0, липень - 0, серпень - 0, вересень - 0, жовтень - 0, листопад - 55000, грудень - 0.

Додатковою угодою №3 до договору сторони визначили наступні планові обсяги газу на 2021 рік по місяцях, в м.куб: січень - 100, лютий - 0, березень - 0, квітень - 0, травень - 0, червень - 0, липень - 0, серпень - 0, вересень - 0, жовтень - 5000, листопад - 10 000, грудень - 0.

Згідно із пунктом 2.5 договору обсяг споживання природного газу споживачем у розрахунковому періоді не повинен перевищувати підтверджений обсяг природного газу. Допускається відхилення споживання обсягу природного газу протягом розрахункового періоду в розмір +/- 10% від підтвердженого обсягу природного газу.

За період дії договору відповідачем були спожиті наступні обсяги газу, в м.куб. - листопад 2020 - 58,44 (недовикористання 54 941,56), грудень 2020 - 15 033,31 (перевищення 15 033,31), січень 2021 - 24,59 (недовикористання 75,41), вересень 2021 - 4644,35 (перевищення 4644,35), жовтень 2021 - 67495,91 (перевищення 62495,91) та листопад 2021 - 142320,92 (перевищення 132320,92).

Пунктом 6.2.2 договору передбачено, якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг поставленого споживачеві газу буде перевищувати підтверджений обсяг газу на цей період (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), споживач сплачує постачальнику штраф за перевищення обсягу постачання газу, що розраховується за формулою: В = (Vф - Vn) x Ц х K, де: Vф - обсяг фактично поставленого газу споживачу протягом розрахункового періоду за договором; Vn - підтверджений обсяг газу на розрахунковий період; Ц - вартість газу за договором; К - коефіцієнт, який дорівнює 0,1 (при цьому, якщо перевищення обсягу газу стало наслідком відмови в доступі до об`єкта споживача, у результаті чого постачальник не здійснив пломбування запірних пристроїв на газових приладах споживача, або оператор ГРМ/ГТС не здійснив обмеження (припинення) розподілу/транспортування природного газу споживачу, або коли споживач не обмежив (припинив) споживання газу на письмову вимогу постачальника, коефіцієнт дорівнює 1).

Пунктом 6.2.3 договору погоджено, якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг споживання газу буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), споживач зобов`язується сплатити постачальнику штраф у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується штраф, від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період.

Пунктом 5.5.1 договору закріплено, що споживач зобов`язується дотримуватись дисципліни споживання газу, визначеної розділом 2 договору, а також Правилами постачання природного газу.

5.9. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №904/4156/18 зазначено, що господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і в порушенні договірних зобов`язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.

Великою Палатою Верховного Суду у зазначеній постанові вказано також, що нормативно-правове забезпечення сфери господарювання є однією з форм здійснення державою регулювання господарської діяльності.

Водночас за змістом статті 1 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" державна регуляторна політика у сфері господарської діяльності є спрямованою, зокрема, на зменшення втручання держави у діяльність суб`єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності, та здійснюється в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Так, за пунктом 22 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них. Таким чином, тлумачення умов укладеного сторонами справи договору щодо підстав застосування відповідальності за порушення відповідачем грошового зобов`язання має здійснюватися у системному взаємозв`язку з положеннями чинного законодавства, які регулюють загальні засади та умови настання такої відповідальності у господарських правовідносинах.

5.10. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19 зазначила, що приписами частин другої та третьої статті 6 та статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Особам надається право вибору: використати вже існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на свій розсуд. Таким чином, цивільний (господарський) договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, виявляє автономію волі сторін щодо врегулювання їхніх правовідносин на власний розсуд (у межах, встановлених законом), тобто є актом встановлення обов`язкових правил для сторін договору, регулятором їх відносин.

Приписи частини другої статті 6 та статті 627 Цивільного кодексу України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства і договором. Допустимість конкуренції між актами цивільного законодавства і договором випливає з того, що вказані норми передбачають ситуації, коли сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, і коли вони не вправі цього робити.

5.11. Відповідно до пункту 10 частини першої статті 3 Закону України "Про ринок природного газу" ринок природного газу функціонує на засадах вільної добросовісної конкуренції, крім діяльності суб`єктів природних монополій, та за принципом, зокрема, щодо відповідальності суб`єктів ринку природного газу за порушення правил діяльності на ринку природного газу та умов договорів.

Статтею 12 Закону України "Про ринок природного газу" передбачені правила постачання природного газу та встановлено, зокрема, що постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку (абзаци перший та другий зазначеної норми).

Згідно з частинами третьою та четвертою статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексом України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу. Правила постачання природного газу затверджуються Регулятором після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства і є обов`язковими для виконання всіма постачальниками та споживачами.

У частині п`ятій статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" визначені істотні умови договору, зокрема, згідно з пунктом 6 передбачено, що договір постачання повинен містити таку істотну умову, як порядок відшкодування та визначення розміру збитків, завданих внаслідок порушення договору постачання.

Відповідно до пункту 3 розділу 1 Правил (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи.

Згідно з пунктом 10 розділу ІІ Правил постачання природного газу (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) споживач самостійно контролює власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу в розрахунковому періоді має самостійно і завчасно обмежити (припинити) власне газоспоживання. В іншому разі до споживача можуть бути застосовані відповідні заходи з боку постачальника, передбачені цим розділом та розділом VII цих Правил, у тому числі примусове обмеження (припинення) газопостачання.

Якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, споживач має компенсувати постачальнику вартість різниці між підтвердженим обсягом природного газу та фактичним об`ємом (обсягом) споживання природного газу за ціною вартості природного газу, визначеною договором постачання природного газу. При цьому постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об`єму (обсягу) природного газу, які розраховуються відповідно до пункту 1 розділу VIІ цих Правил.

Розділом VIІ Правил постачання природного газу (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначений порядок відшкодування збитків та вирішення спорів.

Пунктом 1 розділу VII Правил встановлено, що відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим (крім споживачів, постачання яким здійснюється в рамках виконання спеціальних обов`язків, покладених Кабінетом Міністрів України на суб`єктів ринку природного газу на підставі статті 11 Закону України "Про ринок природного газу"), постачальнику здійснюється таким чином та в таких випадках:

1) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків у розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період;

2) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об`єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою В = (Vф - Vп) x Ц х K, де: Vф - об`єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений постачальником споживачу протягом розрахункового періоду за договором на постачання природного газу; Vп - підтверджений обсяг природного газу на розрахунковий період; Ц - ціна природного газу за договором постачання природного газу; K - коефіцієнт, який визначається постачальником та не може перевищувати 0,5. При цьому, якщо перевищення об`єму (обсягу) природного газу стало наслідком відмови в доступі до об`єкта споживача, у результаті чого постачальник не здійснив пломбування запірних пристроїв на газових приладах споживача, або Оператор ГРМ/ГТС не здійснив обмеження (припинення) розподілу/транспортування природного газу споживачу, або коли споживач не обмежив (припинив) споживання природного газу на письмову вимогу постачальника, коефіцієнт може бути збільшений у договорі постачання до 1.

5.12. Отже, з огляду на положення чинного законодавства щодо обов`язковості умов укладеного між сторонами договору, з урахуванням положень Закону України "Про ринок природного газу", в якому визначені істотні умови договору про постачання природного газу, зокрема, порядок відшкодування та визначення розміру збитків, завданих внаслідок порушення договору постачання, а також здійснення постачальником нарахування збитків за формулою та в порядку, визначеному Правилами постачання природного газу, та здійснення належного повідомлення споживача про заподіяння та нарахування збитків шляхом складання та направлення акта-претензії, постачальник природного газу має право на відшкодування споживачем збитків за перевищення/зменшення фактично спожитого обсягу природного газу, що відрізняється від замовленого споживачем обсягу.

Близький по змісту висновок викладений у постанові Верховного Суду у справі №904/6994/20.

Таким чином судами встановлено, що пункт 6.2.2 договору відповідає підпункту 2 пункту 1 розділу VII Правил, а пункт 6.2.3 договору відповідає підпункту 1 пункту 1 розділу VII Правил, але у договорі сторони вказали, що це є штрафом, а не збитками.

З огляду на викладене та встановлені судами попередніх інстанцій обставини, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій, що визначена сторонами договору у підпунктах 6.2.2, 6.2.3 відповідальність за своєю правовою природою відноситься до збитків, відшкодування яких передбачено розділом VII Правил постачання природного газу та які нараховуються за формулою та в порядку, встановленими зазначеними Правилами.

5.13. Частиною другою статті 224 Господарського кодексу України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Право постачальника вимагати на підставі Правил та договору від споживача відшкодування збитків за перевищення/недовикористання останнім замовленого об`єму природного газу не звільняє позивача від тягаря доказування понесених збитків та їх розміру належними та допустимими доказами у порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

Вказані висновки відповідають правовій позиції Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеній у постанові від 17.06.2022 у справі № 904/6994/20.

Суди першої та апеляційної інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення санкцій за пунктами 6.2.2, 6.2.3 договору, які за своєю правовою суттю є збитками, виходили із того, що позивач не надав суду доказів понесених збитків (шкоди), не довів вини заподіювача шкоди та причинного зв`язку між діями заподіювача та настанням збитків.

З огляду на викладене, Верховний Суд вважає, що у справі, яка розглядається, відсутні підстави для формування висновку Верховного Суду із зазначеного скаржником питання, оскільки скаржник не довів необхідності його формування.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, про те, що судом апеляційної інстанції не було враховано висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду у справі №904/5844/17 не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, оскільки правовідносини у зазначеній справі не є подібними з правовідносинами у справі, що переглядається, колегія суддів дійшла висновку про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "ЙЕ ЕНЕРГІЯ" в цій частині.

6.2. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.3. Статтею 309 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

6.4. З огляду на встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини справи, виходячи із доводів та вимог касаційної скарги та враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваних рішення місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції.

7. Судові витрати

7.1. Враховуючи те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 236, 238, 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Закрити касаційне провадження за касаційної скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ ЕНЕРГІЯ" в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ ЕНЕРГІЯ" в іншій частині залишити без задоволення.

3. Рішення Господарського суду Київської області від 09.03.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.06.2023 у справі №911/1893/22 залишити без змін.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді О. Баранець

О. Кролевець