Рішення

від 23.03.2023 по справі 914/322/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.03.2023 Справа № 914/322/23

Господарський суд Львівської області у складі судді Бортник О.Ю. розглянув матеріали справи за позовом: Львівської міської ради, м. Львів,

до відповідача: Приватного підприємства «Західно-Українська Рекламна Компанія «АртПром», м. Львів,

про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі 24532,31 грн.

За участі представників: не викликались, розгляд справи здійснювався в порядку спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та без виклику сторін.

Суть спору: Львівська міська рада, м. Львів, звернулась до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з Приватного підприємства «Західно-Українська Рекламна Компанія «АртПром», м. Львів, 24532,31 грн. безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою комунальної власності (кадастровий номер 4610137500:04:006:0057) за адресою: АДРЕСА_1 .

Стислий виклад позиції позивача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 01.07.2021 р. в Державному земельному кадастрі зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 4610137500:04:006:0057 за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач стверджує, що на цій земельній ділянці площею 0,0422 га знаходиться належне позивачу на праві власності нерухоме майно (будівля) площею 42,4 кв. м. Відповідач фактично використовує земельну ділянку для обслуговування належної йому на праві власності будівлі без правовстановлюючих документів. Внаслідок наведеного відповідач зберіг у себе 24532,31 грн., які мав би сплатити позивачу за користування з 01.07.2021 р. по 31.10.2022 р. цією земельною ділянкою.

Позивач вважає, що правом власності на земельну ділянку, розташовану в межах міста Львова, він наділений законом, з уведенням 1 січня 2002 року в дію нового ЗК України. Відсутність державної реєстрації права власності на земельну ділянку після 1 січня 2013 р. не впливає на наявність права комунальної власності на відповідну земельну ділянку.

На думку Львівської міської ради, відповідач на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України має відшкодувати власнику земельної ділянки кошти, що без достатньої правової підстави, за рахунок власника земельної ділянки, зберігає у себе.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, проти позову не заперечив.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду позовну заяву Львівської міської ради прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без виклику сторін.

Після відкриття провадження у справі, позовна заява залишалась без руху. У зв`язку з усуненням позивачем недоліків позовної заяви, суд продовжив розгляд справи № 914/322/23.

Мотивувальна частина рішення.

Враховуючи зміст позовної заяви та характер спірних правовідносин між учасниками справи, до переліку обставин, які є предметом доказування у справі, належить доказування існування факту фактичного використання відповідачем з 01.07.2021 р. по 31.10.2022 р. земельної ділянки комунальної власності площею 0,0422 га (кадастровий номер 4610137500:04:006:0057) за адресою: АДРЕСА_1 без правовстановлюючих документів, а також обґрунтованості розміру заявленої до стягнення з відповідача суми, або ж спростування наявності наведених вище обставин учасником справи, який має протилежний процесуальний інтерес.

Вичерпний перелік доказів, якими позивач підтверджує наявність кожної з обставин, що належить до предмета доказування у справі, зазначено ним у додатках до: позовної заяви, клопотання про усунення недоліків позовної заяви та пояснень.

Суд визнає встановленими, з огляду на вірогідність наявних у матеріалах справи доказів, такі обставини, що є предметом доказування у справі.

Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, який сформовано 27.09.2022, підтверджується факт державної реєстрації 01.07.2021 р. земельної ділянки площею 0,0422 га з кадастровим номером 4610137500:04:006:0057 за адресою: АДРЕСА_1 .

Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за номером 317289133 від 09.12.2022 р. підтверджується факт державної реєстрації 17.10.2019 р. права власності відповідача на будівлю площею 42,4 кв. м, яка розташована у АДРЕСА_1 .

У матеріалах справи немає доказів, які б підтверджували факт укладення між позивачем та відповідачем правочинів, що надають відповідачу право на користування спірною земельною ділянкою, на якій розташоване належне йому нерухоме майно.

Актом обстеження земельних ділянок № 74 від 13 серпня 2021 р. (п. 5) підтверджується факт відсутності на дату складення цього акту документів, які посвідчують право відповідача на користування земельною ділянкою.

У матеріалах справи немає доказів державної реєстрації права комунальної власності на спірну земельну ділянку. Однак із уведенням у дію 01.01.2002 нового ЗК України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності, про що зазначено у частині 2 статті 83 ЗК України.

Принцип розмежування земель державної і комунальної власності відображено у положеннях ЗК України, який, зокрема, полягає у визнанні пріоритету належності земель у межах населеного пункту відповідній територіальній громаді. Тобто всі землі у межах населеного пункту вважаються такими, що із 01.01.2002 перебувають у комунальній власності, крім земель, належність яких державі або приватним власникам зафіксована у ЗК України.

Беручи до уваги наведені положення пункт 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 5245-VI, позивач є власником спірної земельної ділянки, оскільки ця ділянка розташована в межах населеного пункту - м. Львова, а відсутність державної реєстрації речового права не впливає на обставини виникнення права комунальної власності на неї.

Правом власності на спірну земельну ділянку, розташовану в межах населеного пункту, позивач наділений в силу закону, зокрема з уведенням 01.01.2002 у дію нового ЗК України. Відсутність державної реєстрації речового права на спірну земельну ділянку після 01.01.2013 не впливає на обставини виникнення та наявність права комунальної власності на відповідну земельну ділянку.

Такий висновок суду відповідає висновкам Верховного Суду з аналогічного питання, які викладено у його постанові від 05.08.2022 р. у справі № 922/2060/20.

Наявним у матеріалах справи Витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 19040 підтверджується той факт, що у 2022 р. нормативна грошова оцінка земельної ділянки, якою фактично користувався відповідач, становила 634953, 86 грн., коефіцієнт, який характеризує функціональне використання такої земельної ділянки (Кф), - 1,2.

Позивач на обґрунтування його доводів про те, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 4610137500:04:006:0057 у період з 01.07.2021 р. до 31.12.2021 р. становила 5773230,78грн. надав пояснення у заяві про усунення недоліків позовної заяви та лист Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 11.01.2022р. № 6-28-0.222-275/2-22.

Згідно з п.289.1, 289.2 та ст.289 Податкового кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі земельних ділянок, право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель (Кі), на який індексується нормативна грошова оцінка земель. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно, залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.

Згідно з висновком Верховного Суду, який викладено у його постанові від 18 грудня 2019 року у справі № 804/937/16, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки завжди застосовується ретроспективно. Кожного року, після 01 січня, для розрахунку бази оподаткування земельним податком (орендної плати) враховується чинна нормативна грошова оцінка (яка проводиться раз на 5-7 років) з урахуванням кумулятивного (накопичувального) застосування коефіцієнтів індексації (який визначається щорічно).

Відповідно до листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 11.01.2022р. № 6-28-0.222-275/2-22, за інформацією Державної служби статистики України, індекс споживчих цін за 2021 рік становив 110,0%. Відповідно значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 2021 рік становить: для земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення 1,1. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель у 2020 році становив 1,0.

Відтак у 2021 р. нормативна грошова оцінка земельної ділянки, якою фактично користувався відповідач, з урахуванням відомостей про нормативну грошову оцінку земельної ділянки у 2022 р., зазначених у Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 19040, становила 577230,78 грн.

Згідно з п. 7.5.1. Порядку продажу земельних ділянок комунальної власності та нарахування орендної плати за землю у м. Львові, який затверджено ухвалою Львівської міської ради № 1995 від 25.05.2017 (https://www8.city-adm.lviv.ua/inteam/uhvaly.nsf/(SearchForWeb)/254099DDAD5624F7C22581370040C727?OpenDocument), річний розмір орендної плати встановлено у розмірі 3% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки за винятком коли розмір орендної плати за землю визначений ухвалою міської ради про передачу земельної ділянки в оренду або протоколом аукціону (у разі набуття права оренди на земельну ділянку на конкурентних засадах) та для земельних ділянок використання яких вказано у пунктах 7.6 7.16 цього Порядку. Пунктом 7.16. Порядку встановлено, що Орендна плата за земельні ділянки, надані для обслуговування нежитлових будівель/споруд, складів, тощо встановлюється на підставі ухвали міської ради про передачу земельної ділянки в оренду від 3 до 6 відсотків від нормативної грошової оцінки землі, якщо коефіцієнт, який характеризує функціональне використання такої земельної ділянки (Кф) становить 1,2.

За таких обставин, річний розмір орендної плати за 2022 р. становив 19048,62 грн., а за 2021 р. 17316,92 грн. (3 % від нормативної грошової оцінки землі, якщо коефіцієнт, який характеризує функціональне використання такої земельної ділянки (Кф) становить 1,2.).

Наведені вище обставини підтверджують доводи позивача про те, що відповідач безпідставно зберіг кошти, які належали до сплати позивачу за користування з 01.07.2021 р. по 31.10.2022 р. земельною ділянкою Львівської міської ради, в розмірі 24532,31 грн.

Належно завіреною копією листа Головного управління ДПС у Львівській області від 01.12.2022 р. за № 9518/5/13-01-04-07 підтверджується той факт, що за період з 01.07.2021 р. по 31.10.2022 р. відповідач плати за землю не нараховував та не сплачував.

Суд дійшов висновку, що ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача на підставі таких правових норм.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси і континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Суб`єктами права на землі комунальної власності, згідно статті 80 Земельного кодексу України, є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Статтями 7, 140, 142 Конституції України та ст. ст. 16, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування, функціонування якого гарантується державою, є рухоме і нерухоме майно, доходи міських бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах.

Згідно з ст. ст. 26, 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ст. 12 Земельного кодексу України до компетенції сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, зокрема розпорядження землями територіальних громад, здійснення контролю за додержанням земельного природоохоронного законодавства, використання і охороною земель, вирішення земельних спорів та інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Частиною 5 ст. 60 цього Закону визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України та п. 14.1.147. ст.14 Податкового кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідач є фактичним користувачем земельної ділянки проте плати за користування земельною ділянкою не сплачує.

Згідно зі ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження відбулось за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Для кондиційних зобов`язань наявність вини набувача (зберігача) майна не є необхідною обставиною. Визначальним є наявність факту неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності. Набувач має обов`язок повернути майно, яке він безпідставно набув (зберігав), або його вартість.

Кваліфікація спірних правовідносин як зобов`язань у зв`язку із набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, означає необхідність застосування норм, передбачених ст.ст. 1212-1214 Цивільного кодексу України та правових наслідків дій/бездіяльності відповідача у вигляді збереження (заощадження) у себе відповідних сум орендної плати.

З огляду на викладене, відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки у м. Львові, без достатньої правової підстави зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею її власнику. Такими діями відповідач порушив право позивача (власника земельної ділянки) на отримання вказаних коштів. Це право позивача підлягає захисту в судовому порядку на підставі ст.1212 Цивільного Кодексу України.

Такі висновки суду відповідають висновкам, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 р. у справі № 917/1739/17 від 23.05.2018 р. у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 р. у справі № 922/3412/17, у постановах Верховного Суду від 12.04.2019 р. у справі № 922/981/18, від 05.08.2022 р. у справі № 922/2060/20.

На підставі ст. 129 ГПК України судові витрати у справі слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 2, 3, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236, 238, 240, 241, 242, 247-252, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Львівської міської ради (79006, м. Львів, пл. Ринок,1, код ЄДРПОУ 04055896) до Приватного підприємства «Західно-Українська Рекламна Компанія «АртПром» (79035, м. Львів, вул. Дністерська, буд. 7, кв. 27, код ЄДРПОУ 34259532) задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства «Західно-Українська Рекламна Компанія «АртПром» (79035, м. Львів, вул. Дністерська, буд. 7, кв. 27, код ЄДРПОУ 34259532) на користь Львівської міської ради (79006, м. Львів, пл. Ринок,1, код ЄДРПОУ 04055896) 24532,31 грн. безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою комунальної власності та 2684 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

3. Рішення господарського суду може бути оскаржене в апеляційному порядку.

4. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Бортник О.Ю.