Постанова

від 23.03.2023 по справі 569/17652/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

23 березня 2023 року

м. Київ

справа № 569/17652/20

провадження № 61-8874св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Головне управління Національної поліції в Рівненській області, Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжнародна Комерційна радіокомпанія» (ICTV),

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 18 листопада 2021 року

у складі судді Кучиної Н. Г. та постанову Рівненського апеляційного суду

від 21 червня 2022 року у складі колегії суддів: Шимківа С. С.,

Ковальчук Н. М., Хилевича С. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду Рівненської області

з позовом доГоловного управління Національної поліції в Рівненській області (далі - ГУ НП в Рівненській області), Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна Комерційна радіокомпанія» (ICTV) (далі - ТОВ «Міжнародна комерційна радіокомпанія» (ICTV)) про захист честі, гідності та відшкодування моральної шкоди.

Позовну заяву мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 під час трансляції на телеканалі «ICTV» телепередачі «Надзвичайні новини» ТОВ «Міжнародна комерційна телерадіокомпанія» (ICTV) в ефір було випущено відеосюжет під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_3», який було розміщено у мережі Інтернет на офіційному сайті телерадіокомпанії в загальному доступі.

У цьому відеосюжеті журналіст - кореспондент телепередачі «Надзвичайні новини» ОСОБА_2 надав громадськості відомості, які не відповідають дійсності, що принизили честь та гідність позивача та його матері

ОСОБА_3 , а саме висловлювання: «...уже безпомічного хлопця він головою вдарив об капот...» не відповідає фактичним обставинам справи, встановленим досудовим розслідуванням у межах кримінального провадження.

Зазначав, що станом на дату подання позовної заяви у провадженні Здолбунівського районного суду Рівненської області перебуває кримінальне провадження від 12 серпня 2019 року № 12019180170000279 за його обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 15, пункту 7 частини другої статті 115 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

Вказував, що відповідно до обвинувального акта «… ОСОБА_1 схопив ОСОБА_4 за одяг та із застосуванням фізичної сили проти його волі виштовхав на вулицю. ... завдав один удар коліном правої ноги в голову та не менше 13 ударів ніг та кулаками рук по голові, тулубу та ногах...». У цьому обвинувальному акті, який затверджений за результатами проведення досудового розслідування, не згадуються обставини та факт нанесення удару потерпілому головою об капот, оскільки така інформація не відповідає дійсності, є надуманою та такою, що озвучена журналістами з метою надати справі ще більш резонансного характеру.

Вважав, що висловлювання: «...Про ОСОБА_1 в Острозі вже давно ходить не добра слава. Він стоїть на обліку як сімейний насильник і до того ж знаний в місті хуліган...», також не відповідає фактичним обставинам справи, встановленим досудовим розслідуванням у межах кримінального провадження. За результатами проведення досудового розслідування не встановлені обставини та факти вчинення ним сімейного насильства та/або дій, які могли кваліфікуватися як хуліганські. Таким чином, ця інформація не відповідає дійсності та є надуманою.

Висловлювання: «...Того вечора перед не людським катуванням ОСОБА_6 покидьок вже встиг відзначитися ще в одному місці - побив місцевого таксиста. Вслухайтесь, лише за те, що колись той не захотів дати йому п`ятдесят гривень...» є безпідставним та таким, що порочить його честь та гідність.

Зазначав, що вказані у висловлюванні факти не відповідають дійсності та порушують принцип презумпції невинуватості, визначений статтею 62 Конституції України та статтею 17 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), оскільки особа вважається невинуватою

у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою (стаття 17 КПК України).

Вказував, що факт побиття ним таксиста не доведено та не встановлено обвинувальним вироком суду. Крім того, ухвалою Острозького районного суду Рівненської області від 19 листопада 2019 року вказане кримінальне провадження закрито.

Також у своєму сюжеті журналіст допустив щодо нього неприпустимі висловлювання, називаючи його «покидьок», «озвірілий нападник», «злочинець».

Назвавши його «покидьком» та «озвірілим нападником», журналіст «Надзвичайних новин» образив його честь та гідність, що є неприпустимим, а називаючи «злочинцем», повторно порушив принцип презумпції невинуватості. Такими діями відповідачів йому було завдано моральної шкоди шляхом поширення про нього інформації, яка відповідно до чинного законодавства не могла бути поширена, а також інформації, яка принижує його честь та гідність. Таким чином, у результаті поширення недостовірної та такої, що принижує його честь та гідність, інформації, він постійно перебуває та перебував у стресовому стані, який негативно впливає на самопочуття. Зазначав, що він відчував постійні муки совісті та йому було притаманне відчуття сорому, після виходу в ефір на телеканалі ICTV телепередачі «Надзвичайні новини», де його було привселюдно обвинувачено, він став відчувати також і страх за власне життя, адже осуд та негативне ставлення зі сторони суспільства до таких осіб надто великий.

Ураховуючи зазначене, ОСОБА_1 просив суд:

- визнати недостовірною та такою, що принижує честь та гідність ОСОБА_1 , інформацію, що міститься у висловлюваннях журналіста «Надзвичайні новини» в сюжеті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_3», викладені

в позові, а саме: - «...уже безпомічного хлопця він головою вдарив об капот...»; - «...Про ОСОБА_1 в Острозі вже давно ходить не добра слава. Він стоїть на обліку як сімейний насильник і до того

ж знаний в місті хуліган...»; - «...Того вечора перед не людським катуванням ОСОБА_6 покидьок вже встиг відзначитися ще в одному місці - побив місцевого таксиста. Вслухайтесь, лише за те, що колись той не захотів дати йому п`ятдесят гривень...»;

- зобов`язати журналіста «Надзвичайних новин» ОСОБА_2 спростувати недостовірну інформацію стосовно ОСОБА_1 , шляхом публічного спростування інформації, яка викладена у наступних висловлюваннях: - «...уже безпомічного хлопця він головою вдарив об капот...»; - «...Про ОСОБА_1 в Острозі вже давно ходить не добра слава. Він стоїть на обліку як сімейний насильник і до того ж знаний в місті хуліган...»; - «...Того вечора перед не людським катуванням ОСОБА_6 покидьок вже встиг відзначитися ще в одному місці - побив місцевого таксиста. Вслухайтесь, лише за те, що колись той не захотів дати йому п`ятдесят гривень...»;

- вилучити з загального доступу відеосюжети за відповідними посиланнями;

- стягнути з ГУ НП в Рівненській області на користь

ОСОБА_1 , який утримується в ДУ «Рівненський слідчий ізолятор», моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн;

- стягнути з ТОВ «Міжнародна комерційна телерадіокомпанія» ICTV на користь ОСОБА_1 , який утримується в Державній установі «Рівненський слідчий ізолятор», моральну шкоду в розмірі 500 000,00 грн.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 18 листопада 2021 року у складі судді Кучиної Н. Г. у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що записи оскаржуваної інформації, подані ним у повній і незмінній формі, оскільки оптичний диск містить файл, створений 19 серпня 2019 року, а відповідно до позову дата поширення оспорюваної інформації в ефірі телевізійного каналу «ICTV» - ІНФОРМАЦІЯ_2, у зв`язку з чим відеозапис на диску не може вважатися оригіналом запису трансляції від ІНФОРМАЦІЯ_2. Також відеозапис не містить логотипу телеканалу «ICTV», без якого здійснення мовлення телевізійним каналом на території України

є неможливим.

Заявлені позивачем вимоги не є недостовірною інформацією, що підлягає судовому захисту шляхом її спростування, тому суд вважав, що позивач не надав доказів щодо завдання йому моральної шкоди, не довів протиправність дій відповідачів та їхню вину, та що існує безпосередній причинний зв`язок між фактичними неправомірними винними діями відповідачів та фактом заподіяння шкоди позивачу, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Рівненського апеляційного суду від 21 червня 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Воронюк К. Ю. залишено без задоволення, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 18 листопада 2021 року - без змін.

Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що інформація щодо нанесення удару об автомобіль була поширена у офіційних повідомленнях органу державної влади, а тому в силу положень статті 67 Закону України «Про телебачення та радіомовлення» ТОВ «Міжнародна Комерційна радіокомпанія» (ICTV) та її працівники не несуть відповідальності за поширення цієї інформації. Крім того, відсутні підстави для визнання її такою, що не відповідає дійсності, оскільки відповідно до наявної

у матеріалах справи роздруківки повідомлення, яке було опубліковане на офіційному сайті Національної поліції, містяться фото, на яких видно плями бурого кольору на машині, а саме на капоті автомобіля.

Також матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували, що висловлювання у відеосюжеті «...Про ОСОБА_1 в Острозі вже давно ходить не добра слава. Він стоїть на обліку як сімейний насильник і до того ж знаний в місті хуліган...» є мотивованими, цілеспрямованими діями журналіста на приниження честі, гідності та ділової репутації

ОСОБА_1 . Такі висловлювання є оціночним судженням, сформованим та озвученим журналістом з урахуванням отриманих висловлювань від інших осіб та наявних фактичних даних, які не підлягають спростуванню і є результатом критичної оцінки певних подій та фактів щодо поведінки позивача. Тому такі відомості не є недостовірною інформацією, що підлягає судовому захисту шляхом її спростування, а є висловленою думкою журналіста для опису існуючого.

Безпідставними є заперечення ОСОБА_1 й щодо висловлювання «...Того вечора перед не людським катуванням Володимира покидьок вже встиг відзначитися ще в одному місці - побив місцевого таксиста. Вслухайтесь, лише за те, що колись той не захотів дати йому п`ятдесят гривень...», оскільки ухвала Острозького районного суду Рівненської області від 19 листопада 2019 року про закриття кримінального провадження

у справі № 567/1204/19 не спростовує факту побиття таксиста ОСОБА_8 ,

а лише підтверджує факт закриття кримінального провадження у зв`язку

з відмовою потерпілого від обвинувачення. Тому ця оскаржувана інформація не може вважатися недостовірною. Крім того, вона не містить жодних стверджувальних висловлювань щодо наявності в діях позивача вини у вчиненні кримінального правопорушення, а також не містить

і стверджувальних висловів щодо повідомлення про конкретне кримінальне правопорушення.

Також правильним є висновком місцевого суду про те, що застосовані

у відеосюжеті мовно-стилістичні засоби такі, як «покидьок», «озвірілий нападник», «злочинець» є оціночними судженнями, оскільки не містять фактичних даних та є суб`єктивним баченням журналіста, вираженням погляду на події та критичною оцінкою вчинків позивача у силу їх надмірної жорстокості, невідповідності моральним засадам. Зазначені висловлювання були направлені не особисто на адресу позивача, а щодо вчинюваних ним дій.

Крім того, у підсумку спірного відеосюжету наголошується, що позивач знаходиться у статусі підозрюваного та проти нього відкрили кримінальне провадження, що у свою чергу ще раз підкреслює відсутність у сюжеті обвинувачень позивача у вчиненні злочину.

За таких обставин відсутні підстави для висновку про порушення журналістом ТзОВ «Міжнародна Комерційна радіокомпанія» (ICTV) принципу презумпції невинуватості під час поширення оспорюваної позивачем інформації.

Ураховуючи зазначене, апеляційний суд погодився із висновком суду першої інстанції про те, що позивач не надав доказів щодо завдання йому моральної шкоди, не довів протиправність дій відповідачів та їхню вину та існування причинного зв`язку між фактичними неправомірними винними діями відповідачів та фактом заподіяння шкоди позивачу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У вересні 2022 року Воронюк К. Ю. , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , надіслала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

У листопаді 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 січня 2023 року, у зв`язку з відрядженням судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Бурлакова С. Ю. до Вищої ради правосуддя, справу передано судді-доповідачу Воробйовій І. А.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди попередніх інстанцій не врахували того, що на момент виходу, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 в ефір на телеканалі ICTV у телепередачі «Надзвичайні новини», обвинувального вироку суду, що набрав законної сили, ще не було, а тому на той час позивач вважався таким, що не вчиняв правопорушення, а будь-які посилання та твердження щодо причетності позивача до злочину є голослівними та такими, що принижують його честь та гідність.

Презумпція невинуватості ставить неприпустимість передчасних висловлювань осіб про вину обвинуваченої, підозрюваної особи.

Також працівники телеканалу ICTV без відома та дозволу ОСОБА_1 оприлюднили у своєму сюжеті особисті дані позивача, що є його персональними даними, а також його обличчя, що є порушенням національного законодавства у сфері захисту персональних даних особи.

Оприлюднюючи та висвітлюючи обличчя ОСОБА_1 у своєму відеосюжеті програми «Надзвичайні новини» від ІНФОРМАЦІЯ_2 працівники телеканалу ICTV наразили його на небезпеку зі сторони суспільства.

ОСОБА_1 було завдано моральної шкоди шляхом поширення про нього інформації, яка відповідно до вимог чинного законодавства не могла бути поширена, а також інформації, яка принижує його честь та гідність.

Він постійно перебував у стресовому стані, який негативно впливає на його самопочуття.

Станом на час звернення з касаційною скаргою не можна вважати, що самопочуття ОСОБА_1 після перебування у постійному стресі нормалізувалося, оскільки постійна згадка про те, що його привселюдно звинуватили у вчиненні кількох злочинів, без достатньої на те правової підстави, завдає йому особливих душевних страждань та дискомфорту.

В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень,

ОСОБА_1 вказує на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права та зазначає, що судами застосовано норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2019 року

у справі № 904/4494/18, від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц, від 23 грудня 2020 року у справі № 484/2781/19-ц, від 24 грудня 2021 року

у справі № 757/9133/18-ц, від 10 лютого 2021 року у справі № 761/24143/19.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У жовтні 2022 року ГУ НП в Рівненській області подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

У листопаді 2022 року ТОВ «Міжнародна Комерційна радіокомпанія» (ICTV) подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до постанови Острозького районного суду Рівненської області від 05 червня 2019 року (справа № 567/678/19) 13 січня 2019 року

ОСОБА_1 на просп. Незалежності, 89 у м. Острог Рівненської області , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, висловлювався нецензурною лайкою на адресу ОСОБА_10 , чим вчинив правопорушення, передбачене статтею 173 КУпАП.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення доведена відомостями, зазначеними в протоколі про адміністративне правопорушення від 13 січня 2019 року серії ГР № 159393, рапортом інспектора СРПП № 3 Острозького ВП від 13 січня 2019 року, іншими матеріалами справи.

У зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення справу закрито (а.с. 19, 20, т. 2).

12 серпня 2019 року на офіційному сайті Національної поліції України відділом комунікації поліції Рівненської області опубліковано повідомлення щодо інформації, що міститься на оптичному диску, доданому позивачем, за назвою: «В Острозі поліцейські затримали зловмисника, який ледь не до смерті побив незнайомого чоловіка».

Цитата із повідомлення поліції:

«Без жодних пояснень роздратований відвідувач силоміць витягнув нібито свого опонента на вулицю та почав нещадно бити: руками, ногами по всьому тілу, головою об машину та асфальтове покриття».

Крім того, у повідомленні поліції оприлюднено фото з позначкою «Національна поліція», на яких чітко видно плями бурого кольору на машині, а саме на капоті автомобіля.

ІНФОРМАЦІЯ_2 під час трансляції на телеканалі «ICTV» телепередачі «Надзвичайні новини» ТОВ «Міжнародна комерційна телерадіокомпанія» (ICTV) в ефір було випущено відеосюжет під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_3», який було розміщено в мережі Інтернет на офіційному сайті телерадіокомпанії в загальному доступі.

Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 06 вересня 2019 року (справа № 569/15249/19) за заявою Рівненського НП ГУ

в Рівненській області про притягнення до адміністративної відповідальності визнано винним ОСОБА_1 за статями 173, 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення та стягнуто штраф у розмірі 136,00 грн

в дохід держави. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Ухвалою Острозького районного суду Рівненської області від 19 листопада 2019 року (справа № 567/1204/19)кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 126 КК України, закрито у зв`язку з відмовою потерпілого ОСОБА_8 від обвинувачення у кримінальному провадженні

у формі приватного обвинувачення (а.с. 23, 24, т. 2).

Відповідно до зазначеної ухвали, судом встановлено, що згідно

з обвинувальним актом від 27 вересня 2019 року, 11 серпня 2019 року, близько 19 год. 30 хв. ОСОБА_1 , діючи умисно, з мотивів особистої неприязні та з метою спричинення побоїв, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, із прикладанням фізичної сили, перебуваючи поблизу автомобіля марки «Ауді» модель «А6», реєстраційний номер НОМЕР_1 , наніс один удар ногою в плече ОСОБА_8 , який знаходився на передньому водійському місці вказаного автомобіля, та

в подальшому, перебуваючи на вулиці за вказаною адресою, повторно наніс удар правою ногою у спину ОСОБА_8 , завдавши останньому побої, які завдали фізичний біль та не спричинили тілесних ушкоджень.

Вказані дії органом досудового розслідування кваліфіковані за частиною першою статті 126 КК України, так як ОСОБА_1 своїми діями заподіяв побої, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної

в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно

до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода

на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.

У статті 32 Конституції України визначено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе

і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації,

а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Відповідно до статті 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права

і свободи, честь і гідність інших людей.

Положеннями частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію

та практику ЄСПЛ як джерело права.

Кожен має право на свободу вираження поглядів у розумінні статті 10 Конвенції, якою передбачено свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Статтею 201 ЦК України передбачено, що, зокрема, честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, а статтями 297, 299 ЦК України передбачено право

на повагу до гідності та честі, а також право на недоторканість ділової репутації.

Згідно з частинами першою, четвертою, шостою та сьомою статті 277

ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі

у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної

чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів

масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах,

в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності

або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища,

яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них

не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з`ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням, встановити факт поширення недостовірної інформації та факт того, що поширена інформація стосується саме особи позивача і що поширена інформація порушує особисті немайнові права особи позивача або перешкоджає повно

і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право, при цьому саме позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем.

Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які

не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання,

що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема

з огляду на характер використання мовностилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та їх правдивість не доводиться.

Спростованою може бути інформація, яка містить відомості про події

та явища (факти), яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). В будь-якому випадку це має бути інформація, істинність якої можливо перевірити, існування таких фактів не залежить від їх суб`єктивного сприйняття

чи заперечення через думки і погляди особи.

Вільне вираження поглядів є істотним чинником повноцінного розвитку особистості в суспільстві, як і здатність особи сприймати заперечення, спонукання, заохочення через думки, ідеї, висловлені іншими людьми.

Статтею 10 Конвенції передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності

або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати

чи непокоїти.

Як зазначено у рішенні ЄСПЛ, зокрема, Lingens v. Austria, № 9815/82, § 46,

08 липня 1986 року, свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10 Конвенції, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов реалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» чи тих «ідей», які отримані належним чином

або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості

й широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе.

Повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів

та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку.

Отже, коли робляться твердження про поведінку третьої особи, деколи може бути важко віднайти різницю між оцінкою фактів та оціночними судженнями. Проте навіть оціночне судження може бути надмірним, якщо воно не має під собою фактичних підстав.

Звертаючись до суду із цим позовом, ОСОБА_1 посилався на те,

що ІНФОРМАЦІЯ_2 під час трансляції на телеканалі «ICTV» в ефір вийшов відеосюжет під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_3», який також було розміщено в мережі Інтернет. В ході даного сюжету кореспондент «Надзвичайних новин» ОСОБА_2 допустив висловлювання «...уже безпомічного хлопця він головою вдарив об капот...». В ході сюжету журналіст за кадром при озвучуванні обставин інциденту допустив наступне висловлювання: «...Про ОСОБА_1 в Острозі вже давно ходить не добра слава. Він стоїть на обліку як сімейний насильник і, до того ж, знаний в місті хуліган. Того вечора, перед не людським катуванням ОСОБА_6 покидьок вже встиг відзначитися ще в одному місці - побив місцевого таксиста. Вслухайтесь, лише за те, що колись той не захотів дати йому п`ятдесят гривень...».

Позивач вважав, що кореспондент «Надзвичайних новин» ОСОБА_2 надав громадськості відомості, які не відповідають дійсності, що принизили честь та гідність його та його матері ОСОБА_3 .

Суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір, обґрунтовано вказали про те,

що частина висловлювань, які позивач уважає недостовірними,

є оціночними судженнями, а деякі фрази, які використані в телепередачі, були опубліковані у повідомленні на офіційному сайті Національної поліції України відділом комунікації поліції Рівненської області, тобто містять під собою фактичне підґрунтя.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Газета «Україна-Центр» проти України»

від 15 жовтня 2010 року у підпункті «g» пункту 46 суд зазначив,

що повідомлення новин, засноване на інтерв`ю або відтворенні висловлювань інших осіб, відредагованих чи ні, становить один з найбільш важливих засобів, за допомогою яких преса може відігравати свою важливу роль «сторожового пса суспільства» (рішення у справі «The Observer and

The Guardian v. the United Kingdom», від 26 листопада 1991 року, пункт 59, Series A no. 216).

У таких справах слід розрізняти ситуації, коли такі висловлювання належали журналісту і коли були цитатою висловлювання іншої особи, оскільки покарання журналіста за участь у розповсюдженні висловлювань інших осіб буде суттєво заважати пресі сприяти обговоренню питань суспільного значення та не повинно розглядатись, якщо для іншого немає винятково вагомих причин (рішення у справі Thorgeir Thorgeirson v. Iceland від 25 червня 1992 року, пункт 65, Series A, no. 239; рішення у справі

Jersild v. Denmark, пункт 35, Series A, no. 298).

Законодавство надає журналістам імунітет від цивільної відповідальності за дослівне відтворення матеріалу. Суд звертає увагу на те, що це положення у загальному плані відповідає його підходу до свободи журналістів поширювати висловлювання, зроблені іншими (рішення

від 23 вересня 1994 року у справі Jersild v. Denmark, та рішення у справі Thoma v. Luxembourg), заява № 38432/97).

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, оцінивши зміст кожного висловлювання, які позивач просив спростувати, зробив обґрунтований висновок, що спростовувана позивачем інформація є оціночними судженнями, а тому не підлягає спростуванню.

Висновки судів попередніх інстанцій про те, що спростовувана інформація є оціночним судженням, сформованим та озвученим журналістом з урахуванням отриманих висловлювань від інших осіб та наявних фактичних даних, та є критичною оцінкою вчинків позивача в силу їх

надмірної жорстокості, невідповідності моральним засадам. Зазначені висловлювання були направлені не особисто на адресу позивача, а щодо до вчинюваних ним дій.

Суди попередніх інстанцій правильно вважали, що такі відомості не є недостовірною інформацією, що підлягає судовому захисту шляхом її спростування, оскільки її стилістика викладення та застосовані мовні обороти не мають стверджувального характеру з посиланням на конкретні фактичні дані та обставини стосовно особи позивача, а є висловленою думкою журналіста для опису подій, що сталися.

Також суд першої інстанції, висновком якого погодився і апеляційний суд, правильно зазначив, що долучений до позовної заяви оптичний диск з відеозаписом, який не містить логотипу телеканалу «ICTV», поданий позивачем без дотримання порядку подання електронних доказів, що визначений статтею 100 ЦПК України. При цьому позивач не скористався своїм правом та не звернувся у передбаченому Закону України «Про телебачення і радіомовлення» порядку до телеканалу з вимогою надати йому повну незмінну копію запису ефіру телевізійного каналу « ICTV », який за спливом часу не зберігся.

Разом з цим позивачем не зазначено про джерело отримання, фіксації

та запису на оптичний диск спірного відеозапису, у кого міститься оригінал відеозапису та не засвідчено копію електронного доказу електронним цифровим підписом.

Відсутні у матеріалах справи й докази, що обліковий запис на ресурсі «YouTube», через який було розміщено відеосюжет, контролюється/адмініструється телевізійним каналом «ICTV».

За таких обставин правильним є висновок судів попередніх інстанцій про те, що позовні вимоги в частині визнання інформації недостовірною та такою, яка порочить честь, гідність ОСОБА_1 , задоволенню не підлягають.

Не підлягають також задоволенню і позовні вимоги про зобов`язання відповідача спростувати поширену ним інформацію та про відшкодування моральної шкоди, оскільки такі вимоги є похідними в розумінні частини першої статті 188 ЦПК України.

Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги з посиланням на презумпцію невинуватості.

Згідно із частиною першою статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Зазначені положення містяться і в статті 17 КПК України.

Отже, вказаними законодавчими положеннями передбачено презумпцію невинуватості особи і спростовується ця презумпція у порядку, передбаченому КПК України.

Порушення цієї презумпції може бути підставою для захисту честі та гідності лише в тому разі, коли відповідач стверджує про винуватість особи, тобто позивача. Таких обставин суди не встановили, із чим Верховний Суд погоджується

Подібні висновки зроблені в рішенні ЄСПЛ у справі Grabchuk v. Ukraine

від 21 вересня 2006 року, заява N 8599/02 (пункт 42).

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження

у судах попередніх інстанцій з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Ураховуючи встановлені судом конкретні обставини цієї справи, оскаржувані судові рішення не суперечить правовим висновкам, які зазначені в касаційній скарзі як підстава для відкриття касаційного провадження.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення

у справі Seryavin and Others v. Ukraineвід 10 лютого 2011 року, заява

№ 4909/04).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення -без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 18 листопада 2021 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 21 червня

2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. А. Воробйова

Р. А. Лідовець

Д. Д. Луспеник