Ухвала

від 22.03.2023 по справі 278/768/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

22 березня 2023 року

м. Київ

справа № 278/768/22

провадження № 61-3832ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Хопти С. Ф.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного суду від 14 лютого 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Територіальне стоматологічне об`єднання» Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області в особі голови ліквідаційної комісії Уницького Сергія Олександровича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Станишівська сільська рада Житомирського району Житомирської області, про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до КНП «Територіальне стоматологічне об`єднання» Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області в особі голови ліквідаційної комісії Уницького С. О. про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати.

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 18 листопада 2022 року позов задоволено частково.

Стягнуто з КНП «Територіальне стоматологічне об`єднання» Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 25 491,45 грн.

У задоволенні решті позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат між сторонами.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 14 лютого 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 18 листопада 2022 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі за січень-лютий 2022 року, надбавки за вислугу років за період із січня по грудень 2021 року, а також середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким стягнуто з КНП «Територіальне стоматологічне об`єднання» Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 21 501,89 грн, заборгованість з виплати надбавки за вислугу років у розмірі 7 816,92 грн та 20 000,00 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Рішення в частині відмови у задоволенні решти позовних вимог залишено без змін.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У березні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного суду від 14 лютого 2023 року.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та передати справу на новий апеляційний розгляд.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Пунктом 2 частини першої статті 274 ЦПК України встановлено, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, що виникають з трудових відносин.

Предметом позову у вказаній справі є стягнення з КНП «Територіальне стоматологічне об`єднання» Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області заборгованості по заробітній платі у розмірі 63 614,02 грн та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку, визнання дій відповідача, які полягали у завищенні планів та невиплати у повному обсязі заробітної плати, як дискримінацію ОСОБА_1 , внаслідок чого були порушені її права як працівника КНП «Територіальне стоматологічне об`єднання» Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області керівництвом з 1 липня 2020 року по 31 грудня 2020 року.

З огляду на те, що відповідно до пункту 2 частини першої статті 274 ЦПК України вказана справа належить до категорії спорів, що можуть розглядатися у порядку спрощеного позовного провадження, тобто не є справою, яка підлягає розгляду лише за правилами загального позовного провадження та не є справою з ціною позову, що перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму, Верховний Суд дійшов висновку, що зазначена справа є малозначною.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

При цьому Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства, які дали можливість дійти висновку про малозначність справи.

Переглядаючи справи в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали містять посилання на випадок передбачений підпунктом в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності якого судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню: справа має виняткове значення для заявника. Заявник вказує, що справа має для неї виняткове значення, оскільки заробітна плата була єдиним джерелом її доходів.

Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, вважає, що наведені заявником обставини не дають підстав для висновку про те, що що справа має виняткове значення для заявника чи становить значний суспільний інтерес.

Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.

Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № В (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).

З урахуванням наведеного, оскільки заявник подала касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного суду від 14 лютого 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Територіальне стоматологічне об`єднання» Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області в особі голови ліквідаційної комісії Уницького Сергія Олександровича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Станишівська сільська рада Житомирського району Житомирської області, про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді Н. Ю. Сакара

О. В. Білоконь

С. Ф. Хопта