Постанова

від 16.03.2023 по справі 623/3801/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 623/3801/19 Номер провадження 22-ц/814/402/23Головуючий у 1-й інстанції Герцов О.М. Доповідач ап. інст. Абрамов П. С.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Абрамова П.С.,

Суддів: Одринської Т.В., Пікуля В.П.,

за участю секретаря судового засідання - Сальної Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 02 листопада 2021 року

у справіза позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - служба у справах дітей Ізюмської міської ради Харківської області, про визначення місця проживання дитини

та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - служба у справах дітей Ізюмської міської ради Харківської області про визначення місця проживання дитини,

УСТАНОВИВ:

короткого змісту позовних вимог і рішення суду першої інстанції;

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом про визначення місця проживання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з ним, як з батьком, посилаючись на те, що він постійно займається розвитком дитини, дбає про його здоров`я та відпочинок, про його гармонійне життя. Своє звернення до суду викликано інтересами дитини, та відношенням відповідачки, як матері, до виконання своїх батьківських обов`язків.

У грудні 2019 року відповідач ОСОБА_2 подала зустрічний позов про визначення місця проживання дитини з нею за місцем її проживання. Зазначила, що син постійно мешкав з нею, мав все необхідне для гармонійного розвитку дитини та навчання, мав підтримку та любов зі її сторони, як матері, та своїх близьких рідних. Однак, батько дитини, ОСОБА_1 , бажаючи помститися їй з особистих мотивів, заявив, що докладе зусиль щоб забрати сина до себе.

17 серпня 2020 року ОСОБА_2 надала до суду заяву про зміну предмету зустрічного позову та просила визначити місце проживання малолітнього сина, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із нею; відібрати у ОСОБА_1 дитину, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , та повернути його матері. Стягнути з ОСОБА_1 на її користь судовий збір. (а.с. 242-243 т. 1).

Рішенням Ізюмськогоміськрайонного судуХарківської областівід 04листопада 2021року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - служба у справах дітей Ізюмської міської ради Харківської області про визначення місця проживання дитини- відмовлено.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області про визначення місця проживання дитини задоволено у повному обсязі.

Визначено місце проживання малолітньої дитини, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю, ОСОБА_2 .

Відібрано у ОСОБА_1 дитину, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та повернуто дитину матері, ОСОБА_2 .

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1609,20 грн.

короткого змісту вимог апеляційної скарги; узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу;

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 прохав рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог. Вказував на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування фактичних обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Зазначав, що місцевим судом невірно було надано правову оцінку доказам у справі. Так, місцевий суд не врахував, що син постійно проживає разом із ним з червня 2018 року, що підтверджено належними доказами.

Не враховано місцевим судом висновок експерта № 2020/09/21 від 21.09.2020, що з психологічної точки зору постійне проживання і виховання дитини доцільно разом з ним, як батьком. Наголошував на необхідності врахування факту психологічної прихильності сина саме до батька.

Не враховано місцевим судом ту обставину, що жодних перепон для спілкування матері із сином він не чинив.

Вказував на правові висновки Верховного Суду у справах: № 487/2001/19, № 542/1428/18.

Прохав врахувати нові докази, які ним було подано до апеляційної інстанції.

узагальнених доводів та заперечень інших учасників справи;

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

Щодо можливості розгляду справи апеляційним судом а відсутності учасників справи, що у судове засідання не з`явились.

Відповідно до статті 372ЦПКУкраїни судапеляційної інстанції відкладає розгляд справив разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалівдостатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, анеможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З матеріалів справи вбачається, що справа перебувала в провадженні Харківського апеляційного суду з 10 грудня 2021 року, а в провадженні Полтавського апеляційного суду - з 22 липня 2022 року. Подальше перебування справи в провадженні суду апеляційної інстанції не буде відповідати критеріям «розумних строків» розгляду справи.

Сторони по справі були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи 16.03.2023 14 год 20 хв. За клопотанням сторін слухання справи 16.03.2023 о 14 год 20 хв було призначено в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів, про що постановлено ухвали.

З апелянтом ОСОБА_1 та з його представником, адвокатом Чемсак Ю.В., а також з відповідачем у справі, ОСОБА_2 , апеляційний суд намагався зв`язатися за допомогою Підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС за веб-посиланням «vkz.court.gov.ua» з 14 год 13 хвилин до 14 год 34 хв, однак відеозв`язок з ними був відсутній, що підтверджується протоколом судового засідання та довідкою секретаря судового засідання.

Враховуючи, що ризик технічної неможливості участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів покладається на сторони, зазначена обставина не є перешкодою для розгляду справи апеляційним судом.

Враховуючи межі розгляду справи апеляційним судом (в межах доводів і вимог апеляційної скарги), враховуючи, що розгляд справи не потребує дослідження нових доказів, а зводиться лише до оцінки доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи.

Щодо заявленого клопотання про заслуховування думки дитини судом

У відповідності з вимогами ст. 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

Щодо заявленого клопотання про допит в апеляційній інстанції малолітнього ОСОБА_5 , апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення даного клопотання з тих підстав, що на час розгляду справи місцевим судом, враховуючи вік дитини на час розгляду справи в місцевому суді (6 років), прихильність дитини до батьків з`ясовувалася шляхом проведеннябесід дитиниіз психологами протягом багатьох годин. Як зазначив апелянт в апеляційній скарзі допит дитини в залі суду був би для неї травматичним досвідом. Апеляційний суд погоджується з даним доводом апелянта та не вбачає підстав для задоволення даного клопотання.

встановлених судомпершої інстанціїта неоспоренихобставин,а такожобставин,встановлених судомапеляційної інстанції,і визначенихвідповідно доних правовідносин;доводів,за якимисуд апеляційноїінстанції погодивсяабо непогодився звисновками судупершої інстанції; мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу;

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 21.09.2013.

ІНФОРМАЦІЯ_2 в них народився син, ОСОБА_5 (а.с. 6 т. 1).

Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області у справі № 623/3841/18 від 27 листопада 2018 року шлюб між сторонами розірвано.

Цим же судовим рішенням встановлено, що фактично шлюбні відносини були припинені з квітня 2018 року. (а.с. 8 т. 1)

Судовим наказом Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 04.11.2019 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання сина, ОСОБА_5 у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісячно. (а.с. 73, 162-164 т. 1)

З травня 2018 року дитина, ОСОБА_5 , проживав у будинку АДРЕСА_1 , де мешкає його мати, ОСОБА_2 (довідка сільського голови Бригадирівської сільської ради Жернового В.М., від 25.11.2019). (а.с. 47, 48 т. 1)

З 16.11.2017 року дитина, ОСОБА_5 , навчався в Ізюмському дошкільному навчальному закладі (ясла-садок) № 12.

Дитину в садок приводили як батько, так і мати, дідусь та бабуся зі сторони матері.

30.10.2019 ОСОБА_1 став власником квартири АДРЕСА_2 . (на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Ізюмського міського нотаріального округу Харківської області Мацокіною Н.О., зареєстровано в реєстрі за № 1993. (а.с. 27-30 т. 1)

За інформацією завідувача ІДНЗ № 12 в жовтні 2019 року мати, ОСОБА_2 , звернулася до педагогів з проханням не віддавати дитину батькові, оскільки останній не повертає сина додому.

Починаючи з грудня 2019 року мати, ОСОБА_2 , неодноразово зверталася до органів поліції із заявою про те, що її колишній чоловік не повертає дитину додому.

Згідно з висновком органу опіки та піклування при Ізюмській райдержадміністрації про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_5 з матір`ю, вирішено вважати недоцільним зміну місця реєстрації та проживання малолітнього ОСОБА_5 , оскільки мати, ОСОБА_2 , належним чином виконує батьківські обов`язки, має самостійний дохід, своєю поведінкою не завдає шкоди здоров`ю та розвитку дитини. (а.с. 67 т. 1)

Надавши оцінку наявним в матеріалах справи доказам, висновкам психологів, які протягом багатьохгодин спілкувалисяз дитиною,оцінивши показисвідків,оцінивши інші докази,врахувавши,що матине чинилаперешкод батьку у спілкуванні та вихованні дитини,врахувавши відсутністьвиключних обставин,які бунеможливлювали проживаннямалолітнього синаз матір`ючи негативновпливали найого вихованнята розвиток, врахувавши,що проживаннядитини зматір`юне призведедо істотногопорушення правбатька,оскільки відповіднодо законутой збатьків,хто проживаєокремо віддитини,має правона безперешкоднеспілкування здитиною ізобов`язанийбрати участьу їївихованні,що наданий часвизначення місцяпроживання дитиниразом зматір`юне суперечитьінтересам дитини,а батьконе сприяєвсебічному тарівному спілкуваннюдитини зматір`юта іншимичленами сім`їдитини,що негативновпливає нарозвиток дитинита фактичнопозбавляє дитинунормальних зв`язківіз сім`єю,місцевий суд,з врахуваннямокремого проживаннябатьків дитини,віку дитини,дійшов висновку,що найкращимінтересам дитини відповідатиме визначеннямісця проживання дитини з матір`ю, за місцем проживання якої створено всі умови для гармонійного розвитку дитини, - тому позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків

Законодавство України не містить норм, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

Відповідно до частин першої, другоїстатті 24 Конституції Українигромадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно достатті 8 Закону України «Про охорону дитинства»кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Устатті 141 Сімейного кодексу України(далі -СК України) встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятоюстатті 157 цього Кодексу.

За частинами першою, другоюстатті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Тлумачення частини першоїстатті 161 СК Українисвідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага повинна приділятись якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Дитина є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів, оскільки на її долю випадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.

Виходячи з практикиЄвропейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), при визначенні місця проживання дитини основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає її інтересам. Вирішення даного питання включає два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є не благодійним. (11 липня 2017 року Європейським Судом з прав людини було винесено рішення у справі «М.С. проти України»)

У рішенні від 19 вересня 2019 року у справі «ANDERSENA v. LATVIA» (заява № 79441/17) ЄСПЛ відзначив, щоЄвропейський Суд вважає за необхідне повторити, що «найкращі інтереси дитини» не можуть розумітися однаково, незалежно від того, чи розглядає суд запит про повернення дитини відповідно до Гаазької конвенції або постанову про опіку або батьківських правах. Найкращі інтереси дитини є частиною обґрунтування Гаазької конвенції і в контексті процедури повернення вони повинні оцінюватися в світлі винятків, передбачених Гаазької конвенції. Відповідно, національні суди, відхиляючи певну інформацію і докази, що стосуються конкретного розгляду, не можуть розглядатися як такі, що передбачають, що найкращі інтереси дитини були проігноровані.

У § 54 рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Olsson v. Sweden» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, Серія A, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема,стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободне надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78).

Частиною 1 статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У рішенні ЄСПЛ від 02 лютого 2016 року у справі «N.TS. та інші проти Грузії» зазначено, що обов`язок національних органів влади вживати заходів для полегшення возз`єднання, однак, не є абсолютним. Возз`єднання одного з батьків з дитиною, яка деякий час прожила з іншими особами, може бути неможливо реалізувати негайно і може знадобитися проведення підготовчих заходів для цього. Характер та обсяг такої підготовки залежатимуть від обставин кожного випадку, але розуміння та співпраця всіх зацікавлених сторін завжди буде важливим компонентом. Хоча національні органи влади повинні зробити все можливе для сприяння такому співробітництву, будь-яке зобов`язання щодо застосування примусу в цій сфері має бути обмеженим, оскільки інтереси, а також права і свободи всіх зацікавлених осіб повинні бути враховані, а особливо найкращі інтереси дитини та її права за статтею 8 Конвенції. Якщо контакти з батьками можуть загрожувати цим інтересам або втручатися в ці права, національні органи влади повинні дотримуватись справедливого балансу між ними (див. посилання Hokkanen, п. 58). Найкращі інтереси дитини повинні бути першочерговими і, залежно від їхньої природи та серйозності, можуть перевищувати права їхніх батьків (див. серед інших, Ольссон (№ 2), § 90, Ignaccolo-Zenide, § 94, обидва цитовані вище Plaza v. Poland, № 18830/07, п. 71, 25 січня 2011 р., І Manic , наведене вище, § 102, з подальшими посиланнями на нього).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). (ст. ст. 12, 81, 89 ЦПК України)

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Як вбачається з матеріалів справи та слідує із судового рішення, місцевий суд дійшов висновку про те, що проживання дитини з матір`ю буде відповідати найкращим інтересам дитини.

Апеляційний суд вважає, що зазначені висновки відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Так, місцевий суд установив, що батьки працевлаштовані, мають дохід, забезпечені житлом, та кожен зних створиликомфортні умовидля проживаннята гармонійногорозвитку дитини.

Жодних негативних фактів неналежного ставлення до дитини зі сторони обох батьків не встановлено.

Належним чином місцевий суд надав оцінку висновкам психологів ФОП ОСОБА_6 , де зазначено, що дитина потребує спілкування з обома значущими дорослими: як з батьком, так і з матір`ю. У ході проведення психологічного дослідження на дитину не було вчинено чи виявлено ознак психологічного тиску з боку батьків, фахівця чи інших осіб. (а.с. 206-211 том 1). З висновку психолога ОСОБА_7 №2020/09/21 від 21.09.2020, вбачається, що з психологічної точки зору постійне проживання і виховання неповнолітнього ОСОБА_5 доцільно разом з його батьком. (а.с. 5-11 том 2)

Належним чином місцевим судом були досліджено і електронні докази у справі: CD R 700 mb, на якому містяться спільні фото матері за останні місяці року (серпень, вересень 2020 року) з дитиною та телефонні записи розмов; диск DVD RV 4,3 GB, на якому містяться відео на підтвердження зустрічей матері із дитиною у кафе «Старе місто».

З дотриманням вимог процесуального права місцевий суд надав оцінку показам свідків, як щодо місця проживання дитини, так і щодо у часті батьків у вихованні дитини.

Вірно оцінив місцевий суд і той факт, що після розірвання шлюбу дитина проживала разом із матір`ю та факт неодноразового звернення матері, ОСОБА_8 , до органів поліції із заявами про неповернення батьком дитини за місцем її реєстрації та проживання, що свідчить про конфлікті відносини між батьками дитини, та чинення батьком перешкод у спілкуванні матері з дитиною.

Враховуючи зазначені вище критерії (по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зав`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є не благодійним), апеляційний суд вважає, що місцевий суд вірно оцінив докази у справі в їх сукупності та дійшов вірного висновку, що визначення місця проживання дитини разом з матір`ю буде відповідати найкращим інтересам дитини та сприятиме збереженню зав`язків із сім`єю.

Висновки місцевого суду в тій частині, що проживання дитини з матір`ю, яка не чинила батькові перешкод для спілкування з дитиною, більш сприятиме збереженню зав`язків дитини із сім`єю, та буде відповідати найкращим інтересам дитини.

Доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду не спростували. Апеляційний суд не вбачає підстав для переоцінки наявних у справі доказів.

Є безпідставними і доводи апеляційної скарги в тій частині, що судом не враховано правові висновки Верховного Суду у справах № 487/2001/19 та 542/1428/18 в частині, що місцевий суд не врахував час протягом якого дитина проживає з одним із батьків та її емоційну прихильність.

Як зазначено вище, місцевий суд при вирішенні спору врахував усі обставини справи та врахував, що з народження та до часу виникнення конфліктної ситуації між батьками, дитина проживала разом із матір`ю та є емоційно прихильною до обох батьків. Висновки психолога ОСОБА_7 №2020/09/21 від 21.09.2020 про те, що дитині краще проживати разом з батьком не є беззаперечною обставиною щодо визначення місця проживання дитини із батьком.

Як зазначено вище, місцевий суд надав оцінку сукупності доказам, показам свідків, висновку органу опіки та піклування та при ухваленні рішення в першу чергу врахував найкращі інтереси дитини.

Зазначені висновки місцевого суду не суперечать висновкам Верховного Суду, на які посилається апелянт, та не свідчать про невірне застосування місцевим судом норм матеріального права.

У відповідності з вимогами ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази,які небули поданідо судупершої інстанції,приймаються судомлише увиняткових випадках,якщо учасниксправи надавдокази неможливостіїх поданнядо судупершої інстанціїз причин,що об`єктивноне залежаливід нього.

Є безпідставними і доводи апеляційної скарги і в частині врахування нових доказів у справі, які виникли після ухвалення рішення місцевого суду: адвокатського запиту від 03.12.2021, пояснень директора Ізюмського ліцею № 1 та вчителя Ізюмського ліцею № 1 ОСОБА_9 , щодо ситуації, яка виникла 23.11.2021 коли мати намагалася забрати дитину зі школи.

Обставини, на які посилається апелянт та зазначені вище письмові докази по своїй суті не є новими доказами у справі, яких не існувало на час ухвалення судового рішення, що виключає їх дослідження апеляційним судом. Також, апеляційний суд зазначає, що з дати ухвалення рішення місцевого суду минув значний час, змінилася обстановка в Україні у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації, відповідач у справі разом з малолітньою дитиною отримали статус внутрішньо переміщених осіб з проживанням у м. Чернівці, (а.с. 219 т. 2), а відповідачка у справі, ОСОБА_2 , також змінила місце свого проживання, однак зазначені обставини не можуть братися до уваги апеляційним судом, оскільки апеляційний перегляд здійснюється на підставі доказів та обставини, які існували на час ухвалення судового рішення.

Разом з тим, апеляційний суд вважає, що висновки місцевого суду в частині відібрання у ОСОБА_1 дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та повернення дитини матері, ОСОБА_2 , суперечить вимогам матеріального права.

У відповідності з вимогами ст. 162 СК України якщо один з батьків або інша особа самочинно, без згоди другого з батьків чи інших осіб, з якимина підставізакону аборішення судупроживала малолітнядитина,або дитячогозакладу (установи),в якомуза рішенняморгану опікита піклуванняабо судупроживала дитина,змінить їїмісце проживання,у томучислі способомїї викрадення, суд за позовом заінтересованої особи має право негайно постановити рішення про відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання.

Апеляційний суд зазначає, що наявність спору про місце проживаннядитини не свідчитьпро те,що одинз батьківпротиправно,самочинно змінивмісце проживання малолітньої дитини та ця обставина є підставою для застосування правових наслідків, визначених ст. 162 СК України.

Під час розгляду справи не встановлено факту протиправної, самочинної зміни місця проживання малолітньої дитини.

В зазначеній частині рішення місцевого суду підлягає скасуванню.

висновків за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції;

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційноїінстанції зарезультатами розглядуапеляційної скаргимає право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно доп.п.3,4ч.1ст.376 ЦПКУкраїни підставамидля скасуваннясудового рішенняповністю абочастково таухвалення новогорішення увідповідній частиніабо змінисудового рішенняє: невідповідністьвисновків,викладених урішенні судупершої інстанції,обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи наведенівище висновки,апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції в частині задоволення зустрічних позовних вимог про відібрання у ОСОБА_1 дитини, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та повернення дитини матері, ОСОБА_2 , - скасуванню, з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні цих вимог.

В іншій частині рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 02 листопада 2021 року ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.

Щодо перерозподілу судового збору.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки вимоги за зустрічним позовом задоволено частково з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір у сумі 768,40 грн.

Разом із тим, за подачу апеляційної скарги ОСОБА_1 було сплачено судовий збір у сумі 3675,00 грн, та, враховуючи, що апеляційна скарга задоволена на 33%, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у сумі 1 212,75 грн.

Згідно з ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Здійснюючи на підставі ч. 10 ст. 141 ЦПК України взаємозалік, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у сумі 444,35 грн (із розрахунку: 1 212,75 768,40).

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 374, п. 3, 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382, 383, 384 ЦПК України

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 02 листопада 2021 року в частині задоволення зустрічних позовних вимог про відібрання у ОСОБА_1 дитини, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та повернення дитини матері, ОСОБА_2 , - скасувати.

В задоволенні зустрічного позову в цій частині - відмовити.

В іншій частині рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 02 листопада 2021 року - залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у сумі 444,35 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, яким є Верховний Суд.

Повний текст постанови складено 23 березня 2023 року.

Головуючий суддя П.С. Абрамов

Судді Т.В. Одринська

В.П. Пікуль