Постанова

від 21.03.2023 по справі 808/5332/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2023 року

м. Київ

справа № 808/5332/15

касаційне провадження № К/9901/39423/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Твінс-Сервіс ЛТД" на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2017 (головуючий суддя - Іванов С.М., судді - Панченко О.М., Чередниченко В.Є.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Твінс-Сервіс ЛТД» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Твінс-Сервіс ЛТД" (далі - позивач, Товариство, платник) звернулося суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі місті Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач, Інспекція, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.07.2015 № 0001132201.

Обґрунтовуючи вимоги позивач зазначив, що суми податкового кредиту з податку на додану вартість були сформовані ним по реальним господарським взаємовідносинам, що пов`язані із його господарською діяльністю, у тому числі з ТОВ "Легардо Груп".

Справа неодноразово розглядалась різними судовими інстанціями.

Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 28.02.2017 позов задовольнив повністю: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 21.07.2015 №0001132201.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем первинні документи в повній мірі підтверджують реальність здійснених господарських операцій, докази підробки вказаних документів чи їх фіктивності відсутні, контрагент позивача на час здійснення господарських операцій був зареєстрований як платник податку на додану вартість, з урахуванням того, що придбані у ТОВ "Легардо Груп" товарно-матеріальні цінності були реалізовані позивачем іншим суб`єктам господарювання. При цьому, суд першої інстанції відхилив як безпідставні посилання контролюючого органу на пояснення директора, головного бухгалтера та засновника ТОВ «Леонардо Груп» щодо реєстрації вказаного підприємства без мети здійснення фінансового-господарської діяльності, оскільки з метою встановлення результатів відпрацювання матеріалів ТОВ "Легардо Груп" суд першої інстанції ухвалами від 06.12.2016 та від 12.01.2017 витребовував у ОУ ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві та у Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві відповідну інформацію та докази на підтвердження такої інформації, проте будь-яких відповідей та витребуваних документів не отримав.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 08.06.2017 скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове, яким відмовив у задоволенні позову у повному обсязі.

Ухвалюючи рішення про відмову у позові, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач безпідставно сформував податковий кредит за господарськими операціями з ТОВ "Легардо Груп", оскільки такі операції не підтверджені належними первинними документами, оскільки директор зазначеного контрагента надав прояснення про реєстрацію вказаного підприємства без мети ведення фінансово-господарської діяльності за грошову винагороду.

Товариство звернулося до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28.02.2017.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує на тому, що судом апеляційної інстанції не враховано реальне здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Легардо Груп", яка підтверджена належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які не містять дефектів форми та змісту, наявними в матеріалах справи і такі взаємовідносини здійснювалися з реальною господарською метою. Доводить, що придбані товарно-матеріальні цінності у подальшому були ним реалізовані ЗАТ «Мотор Січ». Також, скаржник посилається на судові рішення у справі №808/2362/15, які набрали законної сили, якими підтверджено реальність господарських операцій між Товариством та ТОВ "Легардо Груп" за іншими господарськими операціями та інший податковий період, а також на лист ТОВ "Легардо Груп" від 29.05.2015 № 30, який був скерований до суду першої інстанції, та в якому ТОВ "Легардо Груп" підтвердило факт здійснення господарських відносин із позивачем. Крім того, Товариство вказує на те, що в процесі розгляду справи контролюючим органом не було надано будь-яких доказів щодо того, що стосовно ТОВ "Легардо Груп", або ж посадових осіб ТОВ "Легардо Груп", зокрема, щодо директора - ОСОБА_1 було порушене кримінальне провадження за частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво), або ж кримінальне провадження за частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України, в якому б ТОВ "Легардо Груп" фігурувало як суб`єкт господарювання, який ухиляється від сплати податків.

Відповідач відзив (заперечення) на касаційну скаргу не надав, що не перешкоджає її розгляду.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 14.08.2017 відкрив провадження за касаційною скаргою Товариства та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Верховний Суд ухвалою від 20.03.2023 прийняв касаційну скаргу Товариства до провадження та призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 21.03.2023.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

У справі, що розглядається суди попередніх інстанцій установили, що контролюючим органом проведено документальну виїзну позапланову перевірку Товариства з питань правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ "Легардо Груп", ТОВ "КП Стрім Трейд" у податкових деклараціях з податку на додану вартість за жовтень, листопад 2014 року, за результатами якої складено акт від 06.03.2015 №29/2202/32937394 (далі - акт перевірки).

За висновками акту перевірки позивачем були порушені вимоги положень статті 1, пункту 2 статті 3, пунктів 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV (далі - Закон №996-ХІV), підпунктів 1.1, 1.2 пункту 1, пункту 2.16 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пунктів 200.1, 200.2 статті 200, підпунктів 198.1, 198.3, 198.4, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), в наслідок чого позивачем завищено податковий кредит, що призвело до заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість, на загальну суму 670192,00 грн, в тому числі: у жовтні 2014 року на суму 420190,00 грн, у листопаді на суму 250001,80 грн.

На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.04.2015 №0000732202, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 670192,00 грн за основним платежем та нараховані штрафні (фінансові) санкції у сумі 335096,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення, Головним управлінням ДФС у Запорізькій області прийнято рішення про результати розгляду первинної скарги від 17.04.2015, яким скасовано податкове повідомлення-рішення Інспекції від 17.04.2015 №0000732202 в частині суми 583359,00 грн. нарахованого податку на додану вартість та 291679,50 грн штрафних (фінансових) санкцій (по взаємовідносинах з ТОВ "КП Стрім Трейд") і залишено без змін зазначене податкове повідомлення-рішення в іншій частині (по взаємовідносинах з ТОВ "Легардо Груп"), а скаргу в цій частині залишено без задоволення.

Контролюючим органом 21.07.2015 прийнято податкове повідомлення-рішення №0001132201, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 86833,00 грн за основним платежем та нараховані штрафні (фінансові) санкції у сумі 43416,50 грн.

Висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтувалися на тому, що Товариством включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за господарськими операціями з ТОВ "Легардо Груп", які, на думку контролюючого органу, не носять реального характеру, оскільки такі господарські операції є фіктивними.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Підпунктом «а» пункту 185.1 статті 185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування (ПДВ) є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з абзацами першим та другим пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/ розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV (надалі - Закон №996-ХІV).

Відповідно до статті 1 цього Закону (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою зазначеної статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Відтак підтвердженням господарської операції виходячи з визначення Закону №996-ХІV є саме рух матеріальних активів та коштів між контрагентами, натомість первинна документація є відображенням такої операції.

Будь-який документ, виданий від імені суб`єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа та згідно зі статтею 44 ПК України та статтею 9 Закону №996-ХІV підтверджує дані податкового обліку суб`єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Водночас інший платник податків під час використання такого документа у своєму податковому обліку повинен діяти розумно, добросовісно та з належною обачністю, а також сумніву в достовірності даних, внесених до відповідного документа своїм контрагентом, у тому числі стосовно даних щодо можливих дефектів правового статусу такого контрагента, а також щодо підпису та інших засобів ідентифікації представників контрагента, які брали участь у господарській операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженості дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частин шостої, сьомої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої укладений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Таким чином, вирок щодо посадової особи контрагента не може створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача. Такий вирок суду за результатом розгляду кримінального провадження має оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правильності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв`язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності.

Наведена правова позиція узгоджується з висновками викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2022 у справі №160/3364/19.

Верховний Суд визнає, що сам факт порушення кримінальної справи чи наявність обвинувальних вироків щодо посадових осіб господарюючих суб`єктів не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентом.

Як установлено судами попередніх інстанцій позивач (покупець) мав господарські взаємовідносини ТОВ «Легардо Груп» (продавець) за договором купівлі-продажу від 12.09.2014 №1209/-1/14, предметом якого є постачання матеріалів, комплектувальних, технологічного оснащення, тощо.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано до перевірки та суду видаткові і податкові накладні, товарно-транспортну накладну, довіреність, витяг з журналу виданих довіреностей, акт здачі - прийняття робіт, платіжне доручення, картки-рахунку, вимоги.

Судом першої інстанції установлено використання позивачем придбаних товарно-матеріальних цінностей (вольфрам штапик, молібден штапик, ферохром ФХ005А) для виготовлення власної продукції сплаву ЕІ-961Л у жовтні-грудні 2014 року, що підтверджується відповідними картками-рахунками, актами списання матеріалів, тощо.

У подальшому виготовлений позивачем сплав ЕІ-961Л з використанням вольфрама штапика, молібдена штапика та ферохрома ФХ005А було реалізовано ЗАТ «МОТОР СІЧ» на виконання договору на поставку ливарної продукції від 04.02.2013 № 0402 (ПУ).

Позивач мав необхідну кількість працівників для здійснення металургійної переробки металобрухту та виготовлення ливарної продукції, оскільки у період з жовтень по листопада 2014 року в штаті підприємства працювало 149 осіб, за сумісництвом 20 осіб.

Всі податкові накладні, видані зазначеним контрагентом позивача були зареєстровані в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Судом першої інстанції також установлено, що надані первинні документи відповідають вимогам Закону №996-ХІV та у повному обсязі відображають і підтверджують зміст господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Однак, суд апеляційної інстанції, приймаючи рішення, дійшов до висновку, що надані первинні документи не відповідають вимогам Закону №996-ХІV, не відображають і не підтверджують зміст господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом. До таких висновків суд апеляційної інстанції дійшов з огляду на зміст ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30.03.2016 у справі № 201/4570/16-к, від 02.09.2016 у справі №201/12410/16-к, в якій зазначено, що ТОВ "Легардо Груп" було створено для документообігу по неіснуючим угодам, транзитних операцій в банківській установі по перерахуванню грошових коштів підприємствам реального сектору економіки, а також переміщення капіталів від підприємств вигодонабувачів на фіктивні підприємства з використанням поточних рахунків фіктивного підприємства ТОВ "Легардо Груп".

Водночас, суд першої інстанції дослідивши зміст наведених ухвал, обставини справи, доказів, наявних у матеріалах справи у сукупності, встановив відсутність належних, достатніх та допустимих доказів в підтвердження того, що позивач діяв без належної обачності та був обізнаним про допущення його контрагентом певних порушень законодавства при створенні підприємства чи веденні ним господарської діяльності.

Порушення вимог податкового законодавства контрагентом позивача тягне відповідальність та негативні наслідки саме для такого контрагента. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість за правочином з таким контрагентом у разі, якщо платник податку виконав усі передбачені законом умови щодо формування податкового кредиту, сплатив за виконані товари і послуги, і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Колегія суддів також приймає до уваги, що ухвалами від 06.12.2016, від 12.01.2017 Запорізький окружний адміністративний суд витребовував від ОУ ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві наявну інформацію про результати розгляду Печерським РУ ГУМВС України в м. Києві матеріалів відпрацювання ТОВ «Легардо Груп», ухвалою від 12.01.2017 суд першої інстанції, крім іншого, витребовував від Печерського РУ ГУМВС України в м. Києві та від відповідача інформацію про результати розгляду Печерським РУ ГУМВС України в м. Києві матеріалів відпрацювання ТОВ «Легардо Груп», які були надіслані листом начальника ОУ ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 14.02.2015, а також ухвалою від 12.01.2017 суд першої інстанції зобов`язував відповідача надати суду інформацію щодо місця проживання (реєстрації) свідка або забезпечити явку цієї особи у судове засідання.

Водночас, на виконання вказаних ухвал суду відповідачем були надані лише копії листів запитів відповідача на адресу: ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві; до Печерського РУ ГУ НП України в м. Києві та Витяг з ЄДР щодо місцезнаходження свідка, однак витребуваних документів суду не надано.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що контролюючим органом в процесі розгляду справи не було надано будь-яких належних та допустимих доказів щодо того, що стосовно ТОВ "Легардо Груп", або ж посадових осіб ТОВ "Легардо Груп", зокрема, щодо директора - ОСОБА_1 було порушене кримінальне провадження за частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво), або ж кримінальне провадження за частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України, в якому б ТОВ "Легардо Груп" фігурувало як суб`єкт господарювання, який ухиляється від сплати податків.

Приймаючи до уваги встановлення судом першої інстанції обставини у даній справі, наявності доказів в підтвердження використання позивачем у власній господарській діяльності придбаних товарно-матеріальних цінностей, руху активів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та доводами скаржника про правомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість за наведеними вище господарськими операціями.

За таких обставин, Верховний Суд погоджується з висновками суду першої інстанції, який надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, вказав про обґрунтованість позовних вимог. Рішення суду першої інстанції відповідає закону і скасовано судом апеляційної інстанції помилково.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (частина перша статті 352 КАС України).

Переглянувши судове рішення суду, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що при ухваленні рішення, суд апеляційної інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які є підставою для скасування судового рішення, а тому касаційну скаргу необхідно задовольнити, рішення суду апеляційної інстанції - скасувати із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 КАС України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Твінс-Сервіс ЛТД" задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2017 у справі скасувати, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28.02.2017 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова