Постанова

від 28.02.2017 по справі 808/5332/15

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2017 року о 14 год. 44 хв.Справа № 808/5332/15 СН/808/82/16 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стрельнікової Н. В.,

за участю секретаря Батигіна О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Твін-сервіс ЛТД ,

до: Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Твінс - Сервіс ЛТД» (далі - позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001132201 від 21.07.2015.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 27.10.2015 позовні вимоги задоволено повністю.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2016 року постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27.10.2015 залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.10.2016 по справі №К/800/8903/16 касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області - задоволено частково. Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2016 та постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27.10.2015 - скасовано. А справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Представник позивача в обґрунтування позову зазначає, що придбані ТОВ «Твінс-Сервіс ЛТД» товари були своєчасно та в повному обсязі оприбутковані підприємством на підставі накладних та в подальшому використані позивачем для виготовлення власної продукції, що в свою чергу призвело до змін в активах позивача та його зобов'язаннях і реально спричинило зміни майнового стану платника податків. Внаслідок цього у позивача виникло право щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість за операціями з ТОВ «Легардо Груп» .

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві та доданих письмових поясненнях (вх. №34735 від 06.12.2016).

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечує. Зокрема посилається на пояснення директора, головного бухгалтера та засновника ТОВ «Легардо Груп» ОСОБА_1, який пояснив, що зареєстрував підприємство за грошове винагородження, без мети здійснення фінансово-господарської діяльності. Зазначає, що без здійснення реальної господарської операції у платника не може виникати право на формування податкового кредиту.

З підстав, викладених у письмових запереченнях (а.с.143-144 т.1) та письмових поясненнях (вх. №34741 від 06.12.2016) просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з приписів ч. 3 ст. 2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як встановлено з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м.Запоріжжя в період з 25.02.2015 року по 27.02.2015 року проводилась документальна виїзна позапланова перевірка ТОВ «Твінс - Сервіс ЛТД» з питань правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Легардо Груп» , ТОВ «КП Стрім Трейд» у податкових деклараціях з ПДВ за жовтень, листопад 2014 року, за результатами якої 06.03.2015 року було складено акт №29/2202/32937394 (а.с.37-58 т.1).

Згідно висновків вказаного акту перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем ст.1, п.2 ст.3, п.1, п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996 (із змінами та доповненнями), пп.1.1 п.1, пп.1.2 п.1, п.2.16 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого у Мін'юсті України 05.06.1995 року за №168/704, п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 200.1 та 200.2 ст. 200, п.п. 198.1, п.п. 198.3, 198.4, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-ІV, тобто ТОВ «Твінс - Сервіс ЛТД» завищено податковий кредит, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 670192,00 грн., в т.ч.: у жовтні 2014 року - 420190,00 грн., у листопаді - 250001,80 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.04.2015 року №0000732202, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 670192,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у сумі 335096,00 грн. (а.с.67 т.1).

В порядку адміністративного оскарження позивачем 19.05.2015 року було подано до Головного управління ДФС у Запорізькій області скаргу на вказане податкове повідомлення-рішення (а.с.68-74 т.1).

За результатами розгляду скарги ТОВ «Твінс - Сервіс ЛТД» Головним управлінням ДФС у Запорізькій області було прийнято рішення про результати розгляду первинної скарги від 17.04.2015 року, скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області від 17.04.2015 року №0000732202 в частині 583359,00 грн. нарахованого податку на додану вартість та 291679,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій (по взаємовідносинах з ТОВ «КП Стрім Трейд» ) і залишено без змін зазначене податкове повідомлення-рішення в іншій частині (по взаємовідносинах з ТОВ «Легардо Груп» ), а скаргу в цій частині - без задоволення (а.с.75-77 т.1).

21.07.2015 року податковим органом прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0001132201, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 86833,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у сумі 43416,50 грн. (т.1 а.с. 35).

Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до вимог ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі по тексту - Закон № 996) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч.1, ч. 2 ст. 9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно вимог п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Аналіз наведених вище норм дає підстави вважати, що для віднесення платником податку до податкового кредиту суми податку на додану вартість необхідно, зокрема, підтвердити відповідними бухгалтерськими документами факти отримання товару та його оплати, а також наявність мети отримання товару, пов'язаної із подальшим використанням отриманих товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, згідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Отже, підприємство не має права на податковий кредит у разі відсутності податкової накладної чи митної декларації, що позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Згідно п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Статтею 201 Податкового кодексу України встановлено порядок складання та вимоги до податкових накладних.

Відповідно до вимог п.201.8 ст.201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу.

Податковим органом не спростовано того факту, що позивач та його контрагенти є платниками податку на додану вартість (в тому числі на час проведення господарських операцій) та сплачують такий податок, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Судом встановлено, що 12.09.2014 року між ТОВ Твінс - Сервіс ЛТД і ТОВ «Легардо Груп» було укладено договір купівлі-продажу №1209/-1/14 (т.1 а.с.78-79), відповідно до умов якого ТОВ «Легардо Груп» (Продавець) зобов'язався поставити ТОВ «Твінс - Сервіс ЛТД» (Покупцю) матеріали, комплектувальні, технологічне оснащення (товар) в асортименті, кількості та по ціні, що оговорюються додатково, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити Товар згідно з умовами договору.

На виконання вказаного договору позивачем було надано до перевірки та додано до матеріалів справи: видаткову накладну ЛГ-092537 від 25.09.2014 року, за якою було поставлено вольфрам штапик у кількості 200 кг на суму 144000,00 грн., молібден штапик у кількості 200 кг на суму 136 999,20 грн., ферохром ФХ005А у кількості 2000 кг на суму 240 000,00, на загальну суму 520 999,20 грн. (ПДВ - 86833,20 грн.); податкову накладну від 25.09.2014 року № 439; товарно-транспортну накладну від 25.09.2014 року; довіреність №376/1 від 25.09.2014 року; витяг з журналу виданих довіреностей ТОВ «Твінс - Сервіс ЛТД» ; акт здачі - прийняття робіт №1 від 03.10.2014 року; платіжне доручення, яким було оплачено послуги перевізника №6225 від 17.10.2014 року; картики -рахунку, відповідно до яких придбаний товар надійшов на основний склад позивача (т.1 а.с. 80, 81, 82, 83-84, 85, 86, 88-91).

Перелічені первинні документи відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності. Будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів відсутні, що не заперечується і відповідачем в акті перевірки. Податкові накладні видані особами, які на час здійснення господарських операцій зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Суд зазначає, що аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Так, видача товарно-матеріальних цінностей зі складу позивача на виробництво підтверджується відповідними записами у картках складського обліку матеріалів ТОВ «Твінс - Сервіс ЛТД» : картки складського обліку матеріалів, видаткові накладні ЛГ-092537 від 25.09.2014 року; вимоги №39 від 31.10.2014 року, №43 від 31.11.2014 року, №47 від 31.12.2014 року, № 38 від 31.10.2014 року; № 42 від 30.11.2014 року; № 48 від 31.12.2014 року, № 37 від 31.10.2014 року, № 41 від 30.11.2014 року, № 49 від 31.12.2014 року (т.1 а.с.94,93, 92).

Придбані у вересні 2014 року у ТОВ «Легардо Груп» вольфрам штапик, молібден штапик та ферохром ФХ005А позивачем використано для виготовлення власної продукції - сплаву ЕІ-961Л в жовтні-грудні 2014 року, що підтверджується картками-рахунками, актами списання матеріалів (т.1 а.с. 88-91, 104, 105, 106).

Виготовлений позивачем сплав ЕІ-961Л з використанням вольфрама штапика, молібдена штапика та ферохрома ФХ005А було в подальшому реалізовано ЗАТ «МОТОР СІЧ» на виконання договору № 0402 (ПУ) на поставку ливарної продукції від 04.02.2013 року (а.с.107-113 т.1).

Згідно довідки АА №553112 з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України до видів діяльності позивача за КВЕД-2010 відноситься, крім іншого, лиття сталі (код КВЕД 24.52) та виробництво інших готових металевих виробів (код КВЕД 25.99) (т.1 а.с.15).

Як вказано в довідці про загальну інформацію щодо ТОВ «Твінс - Сервіс ЛТД» та результати його діяльності за період жовтень, листопад 2014 року (додаток № 1 до акта перевірки від 06 березня 2015 року № 29/2202/32937394) в штаті підприємства працює 149 осіб, за сумісництвом - 20 осіб, а отже позивач має необхідну кількість працівників для здійснення металургійної переробки металобрухту та виготовлення ливарної продукції (т.1 а.с.59-64).

З урахуванням заначеного суд, дійшов висновку, що придбані ТОВ «Твінс - Сервіс ЛТД» товари були своєчасно та в повному обсязі оприбутковані підприємством на підставі накладних, та в подальшому використані позивачем для виготовлення власної продукції, що в свою чергу призвело до змін в активах позивача та його зобов'язаннях і реально спричинило зміни майнового стану платника податків. Внаслідок цього у позивача виникло право щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість за операціями з ТОВ «Легардо Груп» .

Відповідачем не спростовано того факту, що всі податкові накладні, видані ТОВ «Легардо Груп» , були зареєстровані в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних, а також того факту, що вказаний контрагент позивача є платниками податку на додану вартість та сплачує його.

Отже, ТОВ «Твінс Сервіс - ЛТД» включило до податкового кредиту з податку на додану вартість кошти за договорами, укладеними з ТОВ «Легардо Груп» , відповідно до приписів статті 198 Податкового кодексу України (датою виникнення права на податковий кредит є дата отримання платником податку товару (послуг), що підтверджено податковою накладною).

Щодо посилань відповідача на пояснення директора, головного бухгалтера та засновника ТОВ «Легардо Груп» ОСОБА_1, який пояснив, що зареєстрував підприємство за грошове винагородження, без мети здійснення фінансово-господарської діяльності, слід зазначити наступне.

Платник податку на додану вартість (покупець товару, робіт/послуг) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару (робіт/послуг) вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію. Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому, такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону. Відповідачем не наведено доводів та доказів тому, що позивач діяв без належної обачності та був обізнаним про допущення його контрагентом певних порушень законодавства при створенні підприємства чи веденні господарської діяльності.

Навіть у разі, якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) і порушив вимоги податкового законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування податку на додану вартість за правочином з таким контрагентом у разі, якщо платник податку виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування, сплатив за виконані товари і послуги, і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

При цьому жодною нормою законодавства України не передбачається обов'язку платників податків - одержувачів товарів (послуг) - вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомості щодо повноти сплати ними податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників у ланцюгу), перевіряти додержання чи порушення ними законодавчих приписів, а також наявність у цих контрагентів умов для належного здійснення господарської діяльності, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік певного платника податків від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, а також від господарських та виробничих можливостей контрагента.

Відповідно до ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Ухвалою суду від 06.12.2016 (т. 2 а.с. 82) та від 12.01.2017 (т.2 а.с. 103) було витребувано від ОУ ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві наявну інформацію про результати розгляду Печерським РУ ГУМВС України в м.Києві матеріалів відпрацювання ТОВ Легардо Груп .

Ухвалою суду від 06.12.2016 (т. 1 а.с. 83) було викликано у судове засідання свідка - ОСОБА_1.

Ухвалою суду від 12.01.2017 (т.1 а.с. 103) крім іншого витребувано від Печерського РУ ГУМВС України в м.Києві та від відповідача інформацію про результати розгляду Печерським РУ ГУМВС України в м.Києві матеріалів відпрацювання ТОВ Легардо Груп , які біли надіслані листом начальника ОУ ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 14.02.2015.

Крім того, у зв'язку з неотриманням поштової кореспонденції (судової повістки про виклик у судове засідання у якості свідка), яка була направлена судом на адресу ОСОБА_1, ухвалою суду від 12.01.2017 (т.2 а.с. 104) зобов'язано відповідача надати суду інформацію щодо місця проживання (реєстрації) ОСОБА_1 або забезпечити явку цієї особи у судове засідання.

На виконання вказаних ухвал суду відповідачем були надані лише копії листів запитів відповідача на адресу: ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м.Києві; до Печерського РУ ГУ НП України в м.Києві та Витяг з ЄДР щодо місцезнаходження ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1, за якою вказана особа не отримує поштову кореспонденцію.

Однак, витребуваних документів суду не надано.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд наголошує на тому, що обов'язок доказування в даному випадку покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вастберга таксі Актіеболаг» та Вуліч проти Швеції» суд зазначив, що «… адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління» .

При цьому, суд вважає за потрібне зазначити про необхідність дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України» , відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом» .

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області не доведено правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення №0001132201 від 21 липня 2015 року.

Як зазначено у ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З урахуванням зазначеного, позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, що були предметом нового розгляду даної справи, підлягають задоволенню.

Як зазначено у ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи вищезазначене, та керуючись 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати прийняте Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області податкове повідомлення-рішення №0001132201 від 21 липня 2015 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Твін-сервіс ЛТД судовий збір у розмірі 260 грн. 50 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Н.В. Стрельнікова