Рішення

від 23.03.2023 по справі 707/2454/22

ЧЕРКАСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

707/2454/22

2/707/298/23

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

23березня 2023року м. Черкаси

Черкаський районний суд Черкаської області у складі:

головуючої судді Миколаєнко Т.А.,

за участі секретаря судового засідання Панченко І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у приміщенні Черкаського районного суду Черкаської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом заступника керівника Черкаської окружної прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Черкаської обласної військової адміністрації, до Свидівоцької сільської ради та ОСОБА_1 ; треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Черкаське лісове господарство», Центрально-Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства; третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета спору,на сторонівідповідачів: Будищенська сільська рада; про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном шляхом визнання незаконним та скасування рішення Свидівоцької сільської ради, скасування державної реєстрації права приватної власності, зобов`язання повернути земельну ділянку лісогосподарського призначення,-

ВСТАНОВИВ:

21жовтня 2022року заступниккерівника Черкаськоїокружної прокуратуриТроцько Є.В.,в інтересахдержави вособіЧеркаської обласноївійськової адміністрації,звернувся досуду зпозовною заявоюдо Свидівоцькоїсільської радита ОСОБА_1 ;треті особи,які незаявляють самостійнихвимог щодопредмета спору,на стороніпозивача:Державне підприємство«Черкаське лісовегосподарство»,Черкаське обласне управління лісового та мисливського господарства; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Будищенська сільська рада; у якій просить суд:

-усунути перешкодидержаві вособі Черкаськоїобласної військовоїадміністрації укористуванні тарозпорядженні майномшляхом визнаннянезаконним таскасування рішенняСвидівоцької сільськоїради від10.04.2019№ 61-25«Про передачу земельних ділянок у власність громадянам», в частині відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:03:001:0378, площею 0,1000 га, для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, що розташована в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради, в межах АДРЕСА_1 , та зміни її цільового призначення;

- усунути перешкоди державі в особі Черкаської обласної військової адміністрації у користуванні та розпорядженні майном шляхом скасування державної реєстрації права власності № 31210208 від 16.04.2019 на земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:03:001:0378, площею 0,1000 га, для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, що розташована в адміністративних межах Будищенської сільської ради, в межах АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 ;

- усунути перешкоди державі в особі Черкаської обласної військової адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою державного лісового фонду за кадастровим номером 7124986000:03:001:0378, площею 0,1000 га, що розташована в адміністративних межах Будищенської сільської ради, в межах АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання ОСОБА_1 її повернути на користь держави в особі Черкаської обласної військової адміністрації;

- стягнути з відповідачів на користь Черкаської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 7 443,00 грн.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішеннямсесії Свидівоцької сільської ради «Про передачу земельних ділянок у власність громадянам» № 61-25 від 10 квітня 2019 року у приватну власність громадянам відведено 8 земельних ділянок, з числа раніше сформованих за рахунок земель, які перебували у користуванні ТОВ «Сокирна», зокрема земельну ділянку з кадастровим номером 7124986000:03:001:0378, площею 0,1000 га, передано у власність відповідачу у справі ОСОБА_1 .

Відповідно до пункту 9 вказаного рішення Свидівоцької сільської ради спірну земельну ділянку віднесено до категорії земель рекреаційного призначення, що будуть використовуватися для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення.

У подальшому, на підтвердження виниклого у ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:03:001:0378, площею 0,1000 га, для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, що розташована в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради, у межах АДРЕСА_1 , державним реєстратором реєстру речових прав на нерухоме майно виконавчого комітету Свидівоцької сільської ради ОСОБА_2 на підставі рішення № 46503507 від 17 квітня 2019 року зареєстровано за ОСОБА_1 право власності за № 31210208 від 16 квітня 2019 року.

На переконання прокурора, рішення сесії Свидівоцької сільської ради «Про передачу земельних ділянок у власність громадянам» № 61-25 від 10 квітня 2019 року, в частині передачі ОСОБА_1 у власність земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:03:001:0378, площею 0,1000 га, та зміни її цільового призначення на землі рекреації підлягає визнанню незаконним і скасуванню, оскільки не відповідає вимогам чинного земельного та лісового законодавства, а саме з підстав: перевищення Свидівоцькою сільською радою наданих законом повноважень під час передачі у приватну власність земель державної власності ліси 1 групи; передачі у приватну власність земельної ділянки без розроблення землевпорядної документації; відведення земельної ділянки без попереднього її вилучення у постійного лісокористувача ДП «Черкаське лісове господарство»; порушення порядку зміни цільового призначення земельної ділянки лісогосподарського призначення; не відшкодування втрат лісогосподарського виробництва у зв`язку із фактичним вилученням земель із постійного користування; не відшкодування збитків, завданих постійному лісокористувачу, у зв`язку зі зміною цільового призначення земельної ділянки; відсутності погодження органу виконавчої влади з питань лісового господарства на відведення у власність земельної ділянки.

Зокрема, прокурор зазначає, що рішенням Свидівоцької сільської ради № 7-21 від 24 квітня 2003 року у короткострокову оренду строком на 5 років (без права рубки дерев) ТОВ «Сокирна» надано земельну ділянку площею 4,1036 га, у тому числі: 1,8845 га за рахунок земель Свидівоцького лісництва Черкаського держлісгоспу (ліси І групи) в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області, 2,2191 га за рахунок земель загального користування Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області (піски) під розміщення бази відпочинку.

На підставі вказаного рішення Свидівоцької сільської ради з ТОВ «Сокирна» 03 травня 2003 року укладено відповідний договір оренди земельної ділянки, згідно з п. 1.4 якого земельна ділянка загальною площею 4,1036 га передається в оренду без зміни цільового призначення.

У подальшому, упродовж 2003-2007 років, ТОВ «Сокирна» зведено на орендованій земельній ділянці ряд об`єктів нерухомого майна, право власності на які на підставі рішення виконавчого комітету Свидівоцької сільської ради № 92 від 25 червня 2008 року зареєстровано за орендарем.

Так, на посвідчення відповідного речового права ТОВ «Сокирна» на новозбудовані об`єкти нерухомого майна виконавчим комітетом Свидівоцької сільської ради видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 на наступні об`єкти: будинок відпочинку з мансардою (А-І) площею 65,6 м2, будинок відпочинку з мансардою (Б-І) площею 64,4 м2, будинок відпочинку з мансардою (В-І) площею 62,1 м2, будинок відпочинку з мансардою (Г-І) площею 66,5 м2, будинок відпочинку з мансардою (Д-І) площею 67,5 м2, будинок відпочинку з мансардою (Ж-І) площею 54,8 м2, будинок відпочинку з мансардою (З-І) площею 63,7 м2, будинок охорони з прибудовою та підвалом (К-І, к, п/д) площею 65,8 м2, вбиральня (И), навіс (М), трансформаторна підстанція (Л), огорожа 1-5, 6, фонтан № 1.

На підставі рішень Свидівоцької сільської ради № 20-11 від 25 квітня 2008 року та № 7-21 від 24 квітня 2003 року між Свидівоцькою сільською радою та ТОВ «Сокирна» укладено договір оренди землі від 04 червня 2008 року, відповідно до якого останньому у довгострокову оренду строком на 49 років передано земельну ділянку несільськогосподарського призначення під розміщення бази відпочинку за рахунок земель Свидівоцького лісництва (ліси 1 групи 1,8845 га) та за рахунок земель загального користування (піски 2,2191 га), а разом 4,1036 га.

Даний договір оренди зареєстровано у Черкаському районному відділі регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» за № 040879600018 від 04 червня 2008 року.

На підставі розробленої ФОП ОСОБА_3 у 2019 році технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, передбачено поділ земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:03:001:0293, площею 0,9755 га, та земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:03:01:0294, площею 0,8951 га, які сформовано за рахунок земель, відведених у довгострокову оренду ТОВ «Сокирна» на підставі договору оренди землі № 040879600018 від 04 червня 2008 року, на 12 нових земельних ділянок.

У подальшому, на підставі рішення Свидівоцької сільської ради № 61-23 від 10 квітня 2019 року розірвано шляхом укладання додаткової угоди договір оренди, укладений 04 червня 2008 року між Свидівоцькою сільською радою та ТОВ «Сокирна».

Рішенням Свидівоцької сільської ради № 61-24 від 10 квітня 2019 року затверджено ТОВ «Сокирна» технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:03:001:0293, площею 0,9755 га, та земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:03:01:0294, площею 0,8951 га, на окремі земельні ділянки.

Зокрема, внаслідок поділу земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:03:001:0293, площею 0,9755 га, сформовано земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:03:001:0373, площею 0,1219 га, та земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:03:001:0374, площею 0,8536 га.

За рахунок земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:03:01:0294, площею 0,8951 га, сформовано 10 нових земельних ділянок, у тому числі спірну за кадастровим номером 7124986000:03:001:0378, площею 0,1000 га.

Згідно листа Державного підприємства «Черкаське лісове господарство» № 874/03 від 02 серпня 2019 року земельна ділянка за кадастровим номером 7124986000:03:001:0378, площею 0,1000 га, відведена відповідачу ОСОБА_1 у приватну власність, перебуває на території лісового фонду ДП «Черкаське лісове господарство» в межах кварталу 5, виділів 1, 19 Свидівоцького лісництва. Згода на вилучення чи відведення у приватну власність спірної земельної ділянки ДП «Черкаське лісове господарство» не надавалась.

Окрім того, відповідно до листа Черкаського обласного управління лісового та мисливського господарства № 1298/02 від 10 жовтня 2019 року, управлінням погодження щодо можливості вилучення з постійного користування ДП «Черкаське лісове господарство» земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:03:001:0378, площею 0,1000 га, не надавалось.

За вказаним фактом до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості № 42019251010000123 від 10 липня 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

В ході огляду місця, проведеного в межах досудового розслідування даного кримінального провадження, інженером ДП «Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» здійснено всі необхідні обміри, результати яких відображено на відповідній план-схемі розміщення земельних ділянок, наданій органу досудового розслідування супровідним листом № 10-28-0.5-625/2-20 від 20.03.2020.

За результатами проведених ДП «Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» обмірів встановлено, що земельна ділянка за кадастровим номером 7124986000:03:001:0378, площею 0,1000 га, відведена ОСОБА_1 у приватну власність, повністю входить до меж земель лісового фонду Свидівоцького лісництва ДП «Черкаське лісове господарство».

З урахуванням наведеного, прокурор стверджує, що спірна земельна ділянка в межах кварталу 5, виділів 1, 19 Свидівоцького лісництва ДП «Черкаське лісове господарство» на момент прийняття сесією Свидівоцької сільської ради спірного рішення перебувала у постійному користуванні ДП «Черкаське лісове господарство» та відносилась до земель державноголісового фонду (лісогосподарського призначення), і після передачі у приватну власність своє цільове призначення не змінила.

Окрім того, прокурор вказує, що, у порушення законодавчо визначеної процедури, Свидівоцькою сільською радою без прийняття рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки лісогосподарського призначення та розроблення відповідного проекту землеустрою, яким мали б бути передбачені розрахунки розміру втрат лісогосподарського виробництва та збитків, завданих постійному лісокористувачу, на підставі спірного рішення у приватну власність ОСОБА_1 передано спірну земельну ділянку для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, тобто для не лісогосподарських потреб.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель відповідно до ст. 21 Земельного кодексу України є підставою для визнання недійсними рішень органів влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам, визнання недійсними угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.

На думку прокурора, вищевказане свідчить про допущені грубі порушення норм земельного законодавства під час відведення у власність земель для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення та фактичній зміні їх цільового призначення.

Також, прокурор вважає, що під час вирішення питання щодо передачі у приватну власність відповідачу ОСОБА_1 спірної земельної ділянки за рахунок земель державного лісового фонду для цілей, не пов`язаних із веденням лісового господарства, підлягали розрахунку втрати лісогосподарського виробництва у порядку, передбаченому п. 2 Порядку визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, у спосіб, визначений його п. 4, а сам розрахунок мав бути невід`ємною частиною такої документації.

Разом з тим, прокурор зауважує, що, у порушення ст. 156 ЗК України, відшкодування збитків державі в особі постійного лісокористувача ДП «Черкаське лісове господарство» у зв`язку із фактичним вилученням земель державного лісового фонду та передачею їх у приватну власність, у тому числі відповідачу ОСОБА_1 , Свидівоцькою сільською радою не здійснено.

На переконання прокурора, зазначене вище у своїй сукупності свідчить про те, що Свидівоцькою сільською радою, усупереч вимогам ст.ст. 18-20, 122, 149 ЗК України та ст.ст. 27, 57 ЛК України, прийнято спірне рішення, яким надано у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:03:001:0378, площею 0,1000 га, яка перебуває на території земель державного лісового фонду ДП «Черкаське лісове господарство» в межах кварталу 5, виділів 1, 19 Свидівоцького лісництва, та з постійного користування не вилучалась.

Вказані обставини слугували підставою для звернення прокурора з даним позовом до суду.

Ухвалою судді Черкаського районного суду Черкаської області Миколаєнко Т.А. від 27 грудня 2022 року позовна заява була залишена без руху, з наданням позивачу десятиденного терміну для усунення недоліків /т. 1 а.с. 54-58/.

Ухвалою суддіЧеркаського районногосуду Черкаськоїобласті МиколаєнкоТ.А.від 06січня 2023року позовна заява була повернута позивачу /т. 1 а.с. 72-79/.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 16 лютого 2023 року апеляційну скаргу заступника керівника Черкаської окружної прокуратури Троцька Є.В. задоволено, ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 06 січня 2023 року скасовано, а матеріали справи направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду /т. 1 а.с. 148-158/.

Ухвалою судді Черкаського районного суду Черкаської області Миколаєнко Т.А. від 23 лютого 2023 року відкрито провадження у справі, вирішено проводити її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін 23 березня 2023 року за наявними у ній матеріалами; запропоновано відповідачам протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення даної ухвали подати відзив на позовну заяву; встановлено позивачу п`ятиденний термін з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання до суду відповіді на відзив, а відповідачам - п`ятиденний термін з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечень щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань та аргументів; встановлено третім особам, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання пояснень /т. 1 а.с. 162-165/.

Одночасно сторонамбуло роз`яснено,що відповіднодо частинип`ятої статті279Цивільного процесуальногокодексу України(далі ЦПКУкраїни)за клопотаннямоднієї ізсторін абоз власноїініціативи судурозгляд справипроводиться всудовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, та зазначено строки подання такого клопотання.

Учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення розгляду справи.

28 лютого 2023 року представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Тищенком Ю.П. на офіційну електронну адресу суду скеровано заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, підписане ЕЦП /т. 1 а.с. 168-172/.

08 березня 2023 року, у межах строку, встановленого судом, представником третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів секретарем Будищенської сільської ради Наталією Токаренко подано на електронну адресу суду письмові пояснення, які вона просить врахувати при ухваленні рішення у справі /т. 2 а.с. 244-250/.

17 березня 2023 року вказані письмові пояснення, разом з доказами направлення їхніх копій іншим учасникам справи, засобами поштового зв`язку надійшли на адресу суду /т. 3 а.с. 1-9/.

В обґрунтування своєї позиції представник третьої особи зазначає, що Черкаська окружна прокуратура з суто формальних підстав вважає, що спірна земельна за кадастровим номером 7124986000:03:001:0378, площею 0,1000 га, передана ОСОБА_1 , є такою, що перебуває та перебувала у постійному користуванні ДП «Черкаське лісове господарство», оскільки у матеріалах справи відсутній державний акт на право постійного користування землями лісогосподарського призначення, який би був виданий даному підприємству, а також відсутні рішення органів державної виконавчої влади, а саме Черкаської обласної державної адміністрації, Черкаської районної державної адміністрації та Кабінету Міністрів України, стосовно надання спірної земельної ділянки у постійне користування ДП «Черкаське лісове господарство». Таким чином, представник третьої особи вважає, що Свидівоцька сільська рада, приймаючи рішення № 61-25 від 10 квітня 2019 року «Про передачу земельних ділянок у власність громадянам», діяла у межах і у спосіб, визначений чинним законодавством України.

Окремо представниктретьої особинаголошує,що оскаржуване рішення сільської ради було ухвалене ще у 2019 році, а тому сплив передбачений чинним законодавством трирічний термін для подання позовної заяви. Так як у своїй позовній заяві представник Черкаської окружної прокуратури жодним чином не обґрунтовує причини та підстави пропуску строку позовної давності, представник третьої особи заявляє про те, що Черкаською окружною прокуратурою пропущено строк для звернення до суду з даним позовом.

Вказані письмові пояснення долучено судом до матеріалів справи.

Окрім того, 17 березня 2023 року від представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів секретаря Будищенської сільської ради Наталії Токаренко засобами поштового зв`язку на адресу суду надійшло клопотання продолучення доматеріалів справидоказів /т. 3 а.с. 10-17/, до якого додано підтвердження направлення його копії лише відповідачу у справі ОСОБА_1 /т. 3 а.с. 18/.

21 березня 2023 року зазначене вище клопотання представником третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів секретарем Будищенської сільської ради Наталією Токаренко скеровано на офіційну електронну адресу суду /т. 3 а.с. 73-84/, разом з доказами направлення його копії іншим учасникам справи /т. 3 а.с. 82-83/.

Дане клопотання задоволено судом.

Також, 17 березня 2023 року, у межах строку, встановленого судом, представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Тищенко Ю.П. подав до канцелярії суду відзив на позовну заяву /т.3а.с.22-27/, разом з додатковими доказами /т. 3 а.с. 33-69/ та підтвердженням направлення його копій іншим учасникам справи /т. 3 а.с. 28-32/, у якому просив повністю відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог.

На обґрунтування своєї позиції вказав, що фактичні обставини свідчать про встановлення цільового призначення земельної ділянки вперше у 2014 році, про що зазначено у договорі, та в подальшому у 2014 році на підставі технічної документації. Посилання прокурора щодо не відшкодування втрат лісогосподарського виробництва у зв`язку з фактичним вилученням земель у постійного користувача спростовуються наявністю розрахунків, що були погоджені ГУ земельних ресурсів у Черкаській області та затверджені заступником голови Черкаської ОДА, а також квитанціями про сплату коштів на користь бюджету. Твердження прокурора про відведення земельної ділянки без розроблення землевпорядної документації, відведення її без вилучення у постійного лісокористувача та погодження органу виконавчої влади з питань лісового господарства, на його переконання, не відповідають дійсності, оскільки вилучення земельної ділянки у постійного лісокористувача відбулося в момент передачі земельної ділянки в оренду на підставі відповідного рішення, звіту та проекту. Також, представник відповідача зазначив, що прокурором не доведено факт існування у держаній власності земель лісового фонду, що були передані у подальшому в приватну власність, оскільки як при укладенні договору оренди землі, так і при передачі спірної земельної ділянки у приватну власність, єдиним і належним власником (розпорядником) була Свидівоцька сільська рада, право власності якої не спростовано та не оскаржено. Водночас, представник відповідача акцентував увагу суду на тому, що прокурором обрано неефективний спосіб захисту.

Окрім того, 17 березня 2023 року представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Тищенко Ю.П. скерував до канцелярії суду заяву про застосування строку позовної давності /т. 3 а.с. 19-21/.

Правом на подачу відповіді на відзив сторона позивача не скористалася.

Ухвалою суду від 23 березня 2023 року заперечення представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Тищенка Ю.П. проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження залишено без задоволення, за ініціативою суду залучено до участі у справі Центрально-Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства в якості правонаступника Черкаського обласного управління лісового та мисливського господарства, а також Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Черкаське лісове господарство» в якості правонаступника третьої особи ДП «Черкаське лісове господарство».

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

За приписами статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи виникає спір.

Доказування у цивільній справі, як і судове рішення, не може ґрунтуватися на припущеннях.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, повно, всебічно та безпосередньо з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, суд дійшов наступних висновків.

Судом установлено, що 16 травня 2001 року Черкаською районною радою за клопотанням Свидівоцької сільської ради було прийнято рішення № 16-3 «Про розширення меж с. Сокирно та с. Свидівок». Зокрема, вирішено включити в межі с. Сокирно земельні ділянки загальною площею 110,80 га. Спірна земельна ділянка розташована саме серед вказаних земельних ділянок, що не заперечується учасниками справи /т. 3 а.с. 15, 16/.

Згідно з рішенням Свидівоцької сільської ради № 7-21 від 24 квітня 2003 року «Про надання земельної ділянки ТОВ «Сокирна» під розміщення бази відпочинку» у короткострокову оренду строком на 5 років без права рубки дерев ТОВ «Сокирна» надано земельну ділянку площею 4,1036 га, у тому числі: 1,8845 га за рахунок земель Свидівоцького лісництва Черкаського держлісгоспу (ліси І групи) в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області, 2,2191 га за рахунок земель загального користування Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області (піски) під розміщення бази відпочинку /т. 2 а.с. 40/.

На підставі вказаного рішення Свидівоцької сільської ради з ТОВ «Сокирна» 03 травня 2003 року укладено Договір оренди земельної ділянки. Відповідно до п. 1.4. зазначеного Договору, земельна ділянка загальною площею 4,1036 га передається без зміни її цільового призначення. Проте, згідно з п. 1.3. Договору, з моменту державної реєстрації цього договору земельна ділянка зараховується до земель, які використовуються для відпочинку. На останньому аркуші Договору наявний запис про реєстрацію договору № 3 від 07 серпня 2003 року у відділі земельних ресурсів /т. 2 а.с. 41-45/.

При цьому, директором Черкаського держлісгоспу надано висновок щодо погодження відведення вищевказаної земельної ділянки в користування строком на 5 років без права рубки дерев ТОВ «Сокирна» під розміщення бази відпочинку /т. 3 а.с. 42/, а також підписано акт погодження місця розташування земельної ділянки /т. 3 а.с. 51 (зворот)-52, 61 (зворот)-62/ та акт прийому-передачі земельної ділянки /т. 3 а.с. 67/.

15 лютого 2008 року проведено розрахунок розміру втрат лісогосподарського виробництва, спричинених вилученням лісогосподарських угідь із лісових земель Свидівоцького лісництва ДП «Черкаське лісове господарство» в адмінмежах Свидівоцької сільської ради ТОВ «Сокирно» під розміщення бази відпочинку. Вказаний розрахунок був затверджений заступником голови Черкаської обласної державної адміністрації та підписаний начальником відділу земельних ресурсів у Черкаському районі, представником ТОВ «Сокирна» та начальником головного управління земельних ресурсів у Черкаській області /т. 2 а.с. 171, 220/.

Згідно з рішенням Свидівоцької сільської ради № 20-11 від 25 квітня 2008 року «Про надання дозволу ТОВ «Сокирна» на продовження терміну оренди земельної ділянки під розміщення бази відпочинку» надано дозвіл ТОВ «Сокирна» на продовження терміну оренди земельної ділянки площею 4,1036 га під розміщення бази відпочинку в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради, в межах населеного пункту с. Сокирно, терміном на 49 років з правом подальшого викупу при умові додержання обмежень у використанні земельної ділянки згідно ст. 61 ЗК України /т. 2 а.с. 218/.

04 червня 2008 року Свидівоцька сільська рада та ТОВ «Сокирна» уклали договір оренди вищевказаної земельної ділянки на 49 років з наступним правом викупу. Відповідно до п. 12 даного Договору, земельна ділянка передається в оренду під розміщення бази відпочинку без зміни цільового призначення. Цільове призначення земельної ділянки визначено як забудовані землі (землі, що використовуються для відпочинку). Цей договір оренди зареєстровано у Черкаському районному відділі регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» за № 040879600018 від 04 червня 2008 року /т. 2 а.с. 46-50/.

Згідно з рішенням Свидівоцької сільської ради № 92 від 25 червня 2008 року «Про надання дозволу ТОВ «Сокирна» на оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна» доручено ЧОБТІ провести реєстрацію та видати свідоцтво на право власності ТОВ «Сокирна» на об`єкти нерухомого майна існуючої бази відпочинку, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , згідно технічної документації, а саме на: будинок відпочинку з мансардою (А-І), будинок відпочинку з мансардою (Б-І), будинок відпочинку з мансардою (В-І), будинок відпочинку з мансардою (Г-І), будинок відпочинку з мансардою (Д-І), будинок відпочинку з мансардою (Ж-І), будинок відпочинку з мансардою (З-І), будинок охорони з прибудовою та підвалом (К-І, к, п/д), вбиральню (И), навіс (М), трансформаторну підстанцію (Л), фонтан (І), огорожу - № 1-5, 6 /т. 2 а.с. 53/.

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 , виданого 23 липня 2008 року виконавчим комітетом Свидівоцької сільської ради на підставі рішення виконавчого комітету Свидівоцької сільської ради № 92 від 25 червня 2008 року, та Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 19627435 від 23 липня 2008 року, за ТОВ «Сокирна» зареєстровано право власності на базу відпочинку, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , на наступні об`єкти: будинок відпочинку з мансардою (А-І) площею 65,6 м2, будинок відпочинку з мансардою (Б-І) площею 64,4 м2, будинок відпочинку з мансардою (В-І) площею 62,1 м2, будинок відпочинку з мансардою (Г-І) площею 66,5 м2, будинок відпочинку з мансардою (Д-І) площею 67,5 м2, будинок відпочинку з мансардою (Ж-І) площею 54,8 м2, будинок відпочинку з мансардою (З-І) площею 63,7 м2, будинок охорони з прибудовою та підвалом (К-І, к, п/д) площею 65,8 м2, вбиральню (И), навіс (М), трансформаторну підстанцію (Л), фонтан (І), огорожу № 1-5, 6 /т. 2 а.с. 54, 55/.

Із Витягуз реєструправа власностіна нерухомемайно №31360664від 20вересня 2011року вбачається,що узв`язку ізнезначним переплануванням,а самеоблаштуванням димаря,що непотребує погодженняархітектури,було зміненонаступні об`єкти: будинок відпочинку з мансардою (Б-І) площею 64,4 м2 змінено на будинок відпочинку з мансардою (Б-І мс) площею 64,2 м2; будинок відпочинку з мансардою (В-І) площею 62,1 м2 змінено на будинок відпочинку з мансардою (В-І мс) площею 61,8 м2; будинок відпочинку з мансардою (Г-І) площею 66,5 м2 змінено на будинок відпочинку з мансардою (Г-І мс) площею 65,4 м2; будинок відпочинку з мансардою (Д-І) площею 67,5 м2 змінено на будинок відпочинку з мансардою (Д-І мс) площею 67,2 м2; будинок відпочинку з мансардою (Ж-І) площею 54,8 м2 змінено на будинок відпочинку з мансардою (Ж-І мс) площею 55,9 м2.При проведенніпоточної інвентаризаціїбудинок відпочинкуз мансардою(А-І)змінено набудинок відпочинкуз мансардою(А-Імс)та будиноквідпочинку змансардою (З-І) змінено на будинок відпочинку з мансардою (З-І мс) /т. 2 а.с. 56-57/.

Рішенням Свидівоцької сільської ради № 42-27 від 29 серпня 2014 року надано дозвіл ТОВ «Сокирна» на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки загальною площею 4,1036 га і формування нових земельних ділянок без зміни їх цільового призначення в АДРЕСА_1 , у тому числі і земельних ділянок для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення площами 0,9755 га та 0,8951 га /т. 3 а.с. 36/.

Згідно з витягами з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-7102039632015 та № НВ-7102039642015 від 16 січня 2015 року земельна ділянка за кадастровим номером 7124986000:03:001:0293, площею 0,9755 га, та земельна ділянка за кадастровим номером 7124986000:03:001:0294, площею 0,8951 га, які розташовані в с. Сокирно Черкаського району Черкаської області, з 16 січня 2015 року перебувають у комунальній власності. Державна реєстрація вказаних ділянок здійснена на підставі технічної документації із землеустрою від 22 грудня 2014 року, складеної ПП «Гарант», виконавець Кадура Л.Б. Цільове призначення даних ділянок: для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення. Категорія земель: землі рекреаційного призначення /т. 3 а.с. 68,69/.

З копії технічної документації, виготовленої у 2019 році ФОП ОСОБА_3 , вбачається, що нею передбачено поділ земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:03:001:0293, площею 0,9755 га, та земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:03:001:0294, площею 0,8951 га, які сформовано за рахунок земель, відведених у довгострокову оренду ТОВ «Сокирна» на підставі договору оренди землі № 040879600018 від 04 червня 2008 року, на 12 нових земельних ділянок /т. 2 а.с. 58-127/.

Відповідно до рішення Свидівоцької сільської ради № 61-23 від 10 квітня 2019 року розірвано шляхом укладання додаткової угоди договір оренди землі, укладений 04 червня 2008 року між Свидівоцькою сільською радою та ТОВ «Сокирна» /т.2 а.с. 138/.

Рішенням Свидівоцької сільської ради № 61-24 від 10 квітня 2019 року затверджено ТОВ «Сокирна» технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:03:001:0293, площею 0,9755 га, та земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:03:001:0294, площею 0,8951 га, на окремі земельні ділянки /т. 2 а.с. 139/.

Зокрема, внаслідок поділу земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:03:001:0293, площею 0,9755 га, сформовано земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:03:001:0373, площею 0,1219 га, та земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:03:001:0374, площею 0,8536 га.

За рахунок земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:03:01:0294, площею 0,8951 га, сформовано 10 нових земельних ділянок, у тому числі спірну за кадастровим номером 7124986000:03:001:0378, площею 0,1000 га.

У подальшому, рішенням сесії Свидівоцької сільської ради № 61-25 від 10 квітня 2019 року «Про передачу земельних ділянок у власність громадянам» у приватну власність громадянам відведено вісім земельних ділянок, з числа раніше сформованих за рахунок земель, які перебували у користуванні ТОВ «Сокирна», зокрема, земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:03:001:0378,площею 0,10га,відведено ОСОБА_1 ). Відповідно до пункту 9 вказаного рішення спірну земельну ділянку віднесено до категорії земель землі рекреаційного призначення, які будуть використовуватися для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення /т. 2 а.с. 135-136/.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 31251864 від 17 жовтня 2022 року, за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:03:001:0378, площею 0,1 га. Підставою для реєстрації слугували витяг з рішення Свидівоцької сільської ради № 61-25 від 10 квітня 2019 року, відомості з Державного земельного кадастру № 9673128 від 16 квітня 2019 року /т. 2 а.с. 229-230/.

Згідно з листом Черкаського обласного управління лісового та мисливського господарства № 1298/02 від 10 жовтня 2019 року, земельна ділянки з кадастровим номером 7124986000:03:001:0378 перебуває на території лісового фонду ДП «Черкаське лісове господарство (квартал 5, виділ 1, 19 Свидівоцького лісництва), у той час як управлінням погодження щодо можливості вилучення з постійного користування ДП «Черкаське лісове господарство» вищевказаної земельної ділянки не надавалось / т. 2 а.с. 137/.

З листа Черкаського обласного управління лісового та мисливського господарства № 1084/10 від 18 листопада 2019 року вбачається, що земельна ділянка із кадастровим номером 7124986000:03:001:0378, площею 0,1 га, відповідно до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування відноситься до кварталу 5, виділ 19 Свидівоцького лісництва, належить до категорії земель лісогосподарського призначення та перебуває у постійному користуванні ДП «Черкаське лісове господарство». До адміністрації ДП «Черкаське лісове господарство» звернень від фізичних чи юридичних осіб (в тому числі від Свидівоцької сільської ради) щодо відчуження (вилучення) зазначеної ділянки із постійного користування чи зміну її цільового призначення не надходило. Дозволів чи погоджень про її вилучення підприємством не надавалося. За фактом незаконного вилучення земельних ділянок до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про кримінальне правопорушення № 42019251010000123 від 10.07.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України /т. 2 а.с. 140-141/.

Згідно з протоколом огляду місця події від 19 лютого 2020 року та додатків до нього, складеного у кримінальному провадженні № 42019251010000123від 10.07.2019за ознакамикримінального правопорушення,передбаченого ч.2ст.364КК України,за участюспеціалістів:інженера-землевпорядникаДП «Черкаськийнауково-досліднийта проектнийінститут землеустрою»Крячка А.Є.,інженера лісовогогосподарства ДП«Черкаське лісовегосподарство» ДворакаБ.М.,було здійсненоогляд земельних ділянокіз кадастровиминомерами:7124986000:03:001:0299,7124986000:03:001:0300, 7124986000:03:001:0378, 7124986000:03:001:0376, 7124986000:03:001:0384, 7124986000:03:001:0379, 7124986000:03:001:0380, 7124986000:03:001:0382, 7124986000:03:001:0383, 7124986000:03:001:0377, які знаходяться в межах кварталу 5, виділів 1, 19 Свидівоцького лісництва ДП «Черкаське лісове господарство» /т. 2 а.с. 144-153/.

Слід зазначити, що ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах (частина друга статті 1 Лісового кодексу України).

В Україні ліси та землі лісогосподарського призначення є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання.

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави (частина третя статті 1 Лісового кодексу України).

Лісова ділянка ділянка лісового фонду України з визначеними межами, виділена відповідно до цього Кодексу для ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів без вилучення її у землекористувача або власника землі (частина четверта статті 1 Лісового кодексу України).

За змістом частини другої статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини, що виникають при використанні лісів, регулюються Земельним кодексом України, а також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому кодексу.

Самостійною категорією земель за основним цільовим призначенням є землі лісогосподарського призначення (пункт «е» частини першої статті 19 Земельного кодексу України).

Оскільки земельна ділянка та права на неї на землях лісогосподарського призначення є об`єктом земельних правовідносин, то суб`єктний склад і зміст таких правовідносин треба визначати згідно з нормами земельного та лісового законодавства про використання й охорону лісового фонду (див. постанови Верховного Суду України від 21 січня 2015 року в справі № 6-224цс14 та Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року в справі № 183/1617/16 (пункт 40)).

У пункті 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України (у редакції, яка була чинною з 29.03.2006 до 16.01.2020) вказано, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

У чинній редакції даного пункту зазначено, що до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 1 січня 2027 року, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

Судом установлено, що відповідно до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування спірна земельна ділянка належить до земель державного лісового фонду (квартал 5, виділи 1, 19 Свидівоцького лісництва) та перебувала у постійному користуванні ДП «Черкаське лісове господарство».

Це підтверджують листи Черкаського обласного управління лісового та мисливського господарства № 1298/02 від 10.10.2019 та № 1084/10 від 18.11.2019, а також протокол огляду місця події від 19.02.2020 і додатки до нього.

У частинах 1, 4, 5 статті 6 Лісового кодексу України (у редакції, яка була чинною станом на час укладення першого договору оренди у спірних правовідносинах у 2003 році) передбачено, що усі ліси в Україні є власністю держави.

Ради народних депутатів в межах своєї компетенції надають земельні ділянки лісового фонду у постійне користування або вилучають їх в порядку, визначеному Земельним та цим кодексами.

Надання земельних ділянок лісового фонду у тимчасове користування провадиться без їх вилучення у постійних користувачів у порядку, визначеному цим Кодексом.

У статтях 5, 8-11 Лісового кодексу України (у редакції, яка була чинною станом на час реєстрації 16.01.2015 комунальної власності на земельну ділянку, з якої виділено спірну земельну ділянку, та яка залишається чинною на теперішній час) вказано, що до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства.

У державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності.

Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

У комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності.

Право комунальної власності на ліси реалізується територіальними громадами безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування.

Ліси в Україні можуть перебувати у приватній власності.

Суб`єктами права приватної власності на ліси є громадяни та юридичні особи України.

Право комунальної власності на ліси набувається при розмежуванні в установленому законом порядку земель державної і комунальної власності, а також шляхом передачі земельних ділянок з державної власності в комунальну та з інших підстав, не заборонених законом.

Згідно з частинами першою, другою статті 56, частиною першою статті 57 Земельного кодексу України (тут і далі у редакції, яка була чинною станом на час реєстрації 16.01.2015 комунальної власності на земельну ділянку, з якої виділено спірну земельну ділянку, та яка залишається чинною на теперішній час) землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств.

Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно з частинами третьою, четвертою ст. 142 Земельного кодексу України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.

Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Згідно з частиною восьмою статті 122 Земельного кодексу України (у редакції, яка була чинною станом на час реєстрації 16.01.2015 комунальної власності на земельну ділянку, з якої виділено спірну земельну ділянку, та станом на 10.04.2019, коли спірну земельну ділянку було передано у приватну власність) Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої, дев`ятої статті 149 Земельного кодексу України (у редакції, яка була чинною станом на час реєстрації 16.01.2015 комунальної власності на земельну ділянку, з якої виділено спірну земельну ділянку, та станом на 10.04.2019, коли спірну земельну ділянку було передано у приватну власність) земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та суб`єктів господарювання залізничного транспорту загального користування у зв`язку з їх реорганізацією шляхом злиття під час утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", крім випадків, визначених частинами п`ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 57 Лісового кодексу України зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України.

За змістом частин другої, сьомої статті 20 Земельного кодексу України (у редакції, яка була чинною станом на час реєстрації 16.01.2015 комунальної власності на земельну ділянку, з якої виділено спірну земельну ділянку, та станом на 10.04.2019, коли спірну земельну ділянку було передано у приватну власність) зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною четвертою статті 20 Земельного кодексу України (у редакції, яка була чинною станом на час укладення договору оренди від 04.06.2008) зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.

Відповідно до статті 21 Земельного кодексу України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для:

а) визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам;

б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок;

в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною;

г) притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.

Згідно з вимогами статей 317, 319 Цивільного кодексу України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

У позовній заяві прокурор стверджує, що повноваження стосовно розпорядження спірною земельною ділянкою належать до компетенції Черкаської ОВА.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 31 Лісового кодексу України обласні державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території передають у власність, надають у постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності, на відповідній території.

Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у районі, області військові адміністрації утворюються у разі нескликання сесії відповідно районної, обласної ради у встановлені Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" строки або припинення їх повноважень згідно із законом, або для здійснення керівництва у сфері забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку. У разі прийняття рішення про утворення районних, обласних військових адміністрацій їх статусу набувають відповідно районні, обласні державні адміністрації, а голови районних, обласних державних адміністрацій набувають статусу начальників відповідних військових адміністрацій.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 68/2022 було, зокрема, утворено Черкаську обласну військову адміністрацію та постановлено, що у зв`язку з утворенням військових адміністрацій, зазначених у цій статті, обласні, Київська міська державні адміністрації та голови цих адміністрацій набувають статусу відповідних військових адміністрацій та начальників цих військових адміністрацій.

З оглядуна наведеніприписи, суд констатуєнаявність упозивача Черкаської обласноївійськової адміністрації,станом начас розглядуцієї справи,права передавати у власність, надавати у постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності та знаходяться на території Черкаської області.

Спірна земельна ділянка знаходиться на території с. Сокирне Черкаського району Черкаської області та, за твердженням прокурора, має перебувати у державній власності на законних підставах.

Таким чином, позивач у цій справі є належним, адже у нього існує право, за захистом якого звернувся прокурор.

Детальну оцінку повноважень прокурора на звернення до суду з даним позовом надано у постанові Черкаського апеляційного суду від 16 лютого 2023 року /т. 1 а.с. 148-158/.

На переконання суду, спірна земельна ділянка була передана у приватну власність з суттєвими порушеннями частин третьої, четвертої статті 142, частини дев`ятої статті 149 Земельного кодексу України (у редакції, чинній станом на 16.01.2015, коли було зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку, та станом на 10.04.2019, коли спірну земельну ділянку було передано у приватну власність), а саме:

- без припинення права постійного користування земельною ділянкою державним підприємством;

- без наявності добровільної відмови вказаного підприємства від права постійного користування;

- без прийняття будь-яким суб`єктом рішення про припинення права постійного користування державним підприємством земельною ділянкою та наступного повідомлення про це органів державної реєстрації;

- без розпорядження Кабінету Міністрів України про вилучення земельної ділянки лісогосподарського призначення для нелісогосподарських потреб.

Також, всупереч частин другої, сьомої статті 20 Земельного кодексу України (у редакції, яка була чинною станом на час реєстрації 16.01.2015 комунальної власності на земельну ділянку, з якої виділено спірну земельну ділянку, та станом на 10.04.2019, коли спірну земельну ділянку було передано у приватну власність) зміна цільового призначення спірної земельної ділянки відбулася без затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу цієї ділянки у власність та без погодження з Кабінетом Міністрів України.

Посилання прокурора на відсутність відшкодування втрат лісогосподарського виробництва у зв`язку з фактичним вилученням земель з постійного користування та відсутність відшкодування збитків, завданих постійному лісокористувачу у зв`язку зі зміною цільового призначення земельної ділянки, суд вважає неспроможними.

На думку суду, вказані порушення під час вилучення лісогосподарських земель з постійного користування та зміни цільового призначення земельної ділянки самі по собі не свідчать про необхідність задоволення позовних вимог та вилучення спірної земельної ділянки з приватної власності фізичної особи. Ці порушення можуть бути усунуті шляхом покладення на відповідну особу обов`язку сплатити відповідні втрати чи збитки, тобто без втручання у право приватної власності особи на нерухоме майно.

Водночас, суд вважає необґрунтованим твердження представника відповідача про те, що цільове призначення земельної ділянки було вперше встановлено після укладення двох договорів оренди ділянки та зведення на ній об`єктів бази відпочинку. За змістом частини першої статті 57 Лісового кодексу України (у редакції, яка була чинною станом на час реєстрації за ТОВ «Сокирна» права власності на нерухоме майно на спірній земельній ділянці 23.07.2008 та станом на час укладення другого договору оренди 04.06.2008) вбачається, що законодавством встановлено первинне цільове призначення всіх земельних лісових ділянок ведення лісового господарства (лісогосподарське призначення). Для зміни вказаного призначення необхідне було рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища, проте у даному випадку такі рішення були відсутні станом на 2008 рік.

Також, суд вважає безпідставним твердження представника відповідача про те, що після погодження Черкаським держлісгоспом укладення першого договору оренди земельної ділянки у 2003 році було припинено право постійного користування земельною ділянкою вказаного державного підприємства. Суд зазначає, що погодження стосувалося лише укладення договору оренди на п`ять років, без права рубки дерев. Тобто, Черкаський держлісгосп ніколи не висловлював бажання позбавитися права постійного користування земельною ділянкою та не надавав згоди на таке позбавлення.

Посилання представника відповідача на пункт «е» частини першої статті 141 Земельного кодексу України є помилковими, оскільки вказаний пункт, як видно з його змісту, стосується випадків набуття особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці та які раніше належали особі, що мала право користування земельною ділянкою та була попереднім власником будинку, будівлі або споруди. Якщо ж жилий будинок, будівлю або споруду зведено на земельній ділянці та набуто у власність іншою особою, ніж особа, яка має право користування земельною ділянкою, то право користування земельною ділянкою не припиняється та залишається за особою, яка його мала до зведення будинку, будівлі або споруди.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає встановленим порушення права Черкаської обласної військової адміністрації передавати у власність, надавати у постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності та знаходяться на території Черкаської області.

Вирішуючи питання про те, чи підлягає порушене право позивача захисту та чи є обраний позивачем спосіб захисту ефективним (належним), суд зазначає, що вказані питання мають розглядатися комплексно, оскільки можливість захисту права позивача залежить, у тому числі, від ефективності (належності) обраного ним або прокурором способу захисту.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним (частина четверта статті 41 Конституції України; близькі за змістом приписи викладені у частині першій статті 321 ЦК України).

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції).

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три окремі норми: 1) виражається у першому реченні першого абзацу, закладає принцип мирного володіння майном і має загальний характер; 2) викладена у другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями; 3) закріплена у другому абзаці та визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна у загальних інтересах. Другу та третю норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «"East/West Alliance Limited" проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:

Втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.

Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

ЄСПЛ відповідно до своєї усталеної практики вважає державну реєстрацію прав на нерухоме майно формою визнання державою законності права власності особи (див. рішення ЄСПЛ у справі «Гладишева проти Росії» від 06 грудня 2011 року (Gladysheva v. Russia, заява № 7097/10), пункт 69).

У пункті 89 рішення ЄСПЛ «Turgut and Others v. Turkey» від 08 липня 2008 року, заява № 1411/03, вказано, що дійсність права власності, внесеного до земельної книги, є беззаперечним доказом права власності.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Відповідно до статті 387, частини третьої статті 388 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Згідно зі статтею 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. близькі за змістом висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року в справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року в справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року в справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року в справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року в справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15 вересня 2020 року в справі № 469/1044/17 (пункт 67), від 26 січня 2021 року в справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 16 лютого 2021 року в справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 15 червня 2021 року в справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22 червня 2021 року в справах № 334/3161/17 (пункт 55) і № 200/606/18 (пункт 73), від 29 червня 2021 року в справі № 916/964/19 (пункт 7.3), від 31 серпня 2021 року в справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 26 жовтня 2021 року в справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 23 листопада 2021 року в справі № 359/3373/16-ц (пункт 143), від 14 грудня 2021 року в справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 25 січня 2022 року в справі № 143/591/20 (пункт 8.31), від 8 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20 (пункт 21), від 13 липня 2022 року в справі № 363/1834/17 (пункт 56)).

Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року в справі № 925/1265/16 (пункт 5.5), від 11 вересня 2019 року в справі № 487/10132/14-ц (пункт 90), від 15 вересня 2020 року в справі № 469/1044/17 (пункт 68)).

Серед способів захисту майнових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майназ чужогонезаконного володінняу порядкустатей 387-388ЦК України (віндикаційний позов) й усунення перешкод уздійсненні правакористування тарозпорядження майномзгідно зістаттею 391ЦК України (негаторний позов). Позовом про витребування майна, зокрема віндикаційним позовом, є вимога власника, який не є володільцем належного йому на праві власності (на правах володіння, користування та розпорядження) індивідуально визначеного майна, до особи, яка заволоділа останнім, про витребування (повернення) цього майна з чужого незаконного володіння. Негаторний позов це вимога власника, який є володільцем майна (відновив володіння майном), до будь-якої особи про усунення перешкод (шляхом повернення майна, виселення, демонтажу самочинного будівництва тощо), які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, які можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межахзаявлених неювимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК Україну).

Для відновлення порушеного права власності на спірну земельну ділянку лісогосподарського призначення прокурор обрав негаторний спосіб захисту прав позивача він просить усунути перешкоди державі в особі Черкаської обласної військової адміністрації у користуванні та розпорядженні майном шляхом визнання незаконним та скасування рішення сільської ради, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку та зобов`язання відповідача фізичної особи повернути її на користь держави в особі Черкаської обласної військової адміністрації.

З цього приводу суд зауважує, що факт володіння нерухомим майном за загальним правилом можна підтвердити, зокрема, державною реєстрацією права власності на це майно у встановленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року в справі № 653/1096/16-ц (пункт 90)). Цей фактичний стан володіння слід відрізняти від права володіння, яке належить власникові (частина перша статті 317 ЦК України) незалежно від того, є він фактичним володільцем майна, чи ні. Тому власник не втрачає право володіння нерухомим майном у зв`язку з державною реєстрацією права власності за іншою особою, якщо остання не набула права власності. Натомість ця особа внаслідок реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає фактичним володільцем останнього, але не набуває право володіння, допоки право власності зберігається за попереднім володільцем. Отже, володіння нерухомим майном, яке посвідчує державна реєстрація права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним). Тоді як право володіння, якщо воно існує, неправомірним (незаконним) бути не може (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року в справі № 359/3373/16-ц (пункти 65-67)).

Інакше кажучи, заволодіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на нього ще не означає, що такий володілець набув право власності (права володіння, користування та розпорядження) на це майно. Власник, якого незаконно позбавили володіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на це майно за іншою особою, не втрачає право володіння нерухомим майном. Така інша особа внаслідок державної реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає його фактичним володільцем (бо про неї є відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно). Але не набуває право володіння на відповідне майно, оскільки воно, будучи складовою права власності, і далі належить власникові. Саме тому він має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, ним заволоділа (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року в справі № 359/3373/16-ц (пункт 64)).

Метою позову про витребування майна (незалежно від того, на підставі приписів яких статей ЦК України цю вимогу заявив позивач) є забезпечення введення власника-позивача у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. Так, у випадку нерухомого майна означене введення полягає у внесенні запису (відомостей) про державну реєстрацію за позивачем права власності на відповідне майно (див. близькі за змістом висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року в справі № 653/1096/16-ц (пункт 89), від 7 листопада 2018 року в справах № 488/5027/14-ц (пункт 95) і № 488/6211/14-ц (пункт 84), від 14 листопада 2018 року в справі № 183/1617/16 (пункти 114, 142), від 28 листопада 2018 року в справі № 504/2864/13-ц (пункт 67), від 30 червня 2020 року в справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 16 лютого 2021 року в справі № 910/2861/18 (пункт 100), від 23 листопада 2021 року в справі № 359/3373/16-ц (пункт 146), від 14 грудня 2021 року в справі № 344/16879/15-ц, від 6 липня 2022 року в справі № 914/2618/16 (пункт 37)).

Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є, зокрема, судове рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням.

У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого володіння суд витребує це майно від відповідача, який незаконно ним володіє, на користь позбавленого володіння позивача-власника. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису (відомостей) про державну реєстрацію за позивачем (у спірних правовідносинах за державою) права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем (у спірних правовідносинах - за кінцевим набувачем) (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року в справах № 488/5027/14-ц (пункти 98, 123) і № 488/6211/14-ц (пункт 84), від 14 листопада 2018 року в справі № 183/1617/16 (пункти 115, 116), від 28 листопада 2018 року в справі № 504/2864/13-ц (пункт 68), від 19 травня 2020 року в справі № 916/1608/18 (пункт 80), від 30 червня 2020 року в справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 22 червня 2021 року в справі № 200/606/18 (пункти 63, 74), від 23 листопада 2021 року в справі № 359/3373/16-ц (пункт 146), від 6 липня 2022 року в справі № 914/2618/16 (пункт 38)), незалежно від того, чи таке витребування відбувається у порядку віндикації (статті 387-388 ЦК України), чи у порядку, визначеному для повернення майна від особи, яка набула його за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (статті 1212-1215 ЦК України), чи у порядку примусового виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України).

Що ж до негаторного позову, то за змістом статті 391 ЦК України негаторний позов застосовується для захисту від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння, а недля захиступрава володіння,яке належитьвласнику незалежновід вчиненихщодо ньогопорушень (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року в справі № 359/3373/16-ц (пункт 71)).

З урахуванням наведеного, визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається, виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника, включаючи право володіння (див., зокрема постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року в справі № 359/3373/16-ц (пункт 72)).

Окрім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року в справі № 359/3373/16-ц вказано, що володіння приватними особами лісовими ділянками цілком можливе, оскільки вони можуть мати такі ділянки на праві власності.

В силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак таких земельних ділянок (якщо такі ознаки наявні) особа, проявивши розумну обачність, може і повинна знати про те, що земельна ділянка є лісовою земельною ділянкою. Це може свідчити про недобросовісність такої особи і впливати на вирішення спору, зокрема про витребування лісової земельної ділянки, але не може свідчити про неможливість володіння (законного чи незаконного) приватною особою такою земельною ділянкою.

У пункті 101 постанови від 18 січня 2023 року в справі № 488/2807/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що держава, в інтересах якої прокурор звернувся до суду, не є володільцем спірної земельної ділянки, але як власник має право володіння нею (частина перша статті 317 ЦК України). Тому може просити про захист цього права шляхом витребування такої ділянки з володіння кінцевої набувачки. Статус володільця у держави буде відновлений у разі задоволення вимог у частині витребування на її користь спірної земельної ділянки та внесення до відповідного державного реєстру запису про право власності держави на цю ділянку. Після того власник може ставити питання про захист прав від порушень, які не пов`язані із позбавленням його володіння спірною земельною ділянкою.

Тому Велика Палата Верховного Суду підтвердила свій висновок про те, що вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) у порядку статей 387 - 388 ЦК України є ефективним способом захисту права власності.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 жовтня 2022 року в справі № 465/6045/20 зазначено, що цивільним процесуальним законом визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, які полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів вказує на те, що в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції необхідно виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного цивільного суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного цивільного суду.

З огляду на вищевикладене, суд вважає обраний прокурором спосіб захисту неналежним.

У разі безпідставного відходу від вищенаведених висновків Великої Палати Верховного Суду, суд не тільки проігнорує процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики та фактичні обставини справи, але й порушить правову визначеність у спірних правовідносинах, яка забезпечується, у тому числі, дотриманням практики найвищої палати суду касаційної інстанції.

У підсумку, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову у повному обсязі у зв`язку з обранням неналежного способу захисту прав позивача, оскільки заявлений спосіб захисту не відповідає характеру порушення права та спричиненим цим діянням наслідкам, що узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, наведеною у постановах від 06 квітня 2021 року в справі № 910/10011/19 та від 02 лютого 2021 року в справі № 925/642/19.

При цьому, суд не вбачає підстав для розгляду питання про застосування строків позовної давності, оскільки у даному випадку у задоволенні позову відмовлено з підстави обрання неефективного способу захисту прав позивача.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові на позивача.

Таким чином, у зв`язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати у справі суд залишає за позивачем.

Відповідачі та треті особи не заявили про наявність у них будь-яких документально підтверджених судових витрат.

Отже, у цій справі відсутні судові витрати, які підлягають розподілу.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2-5, 7-13, 17, 19, 43, 49, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

У задоволенні позовних вимог заступника керівника Черкаської окружної прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Черкаської обласної військової адміністрації, до Свидівоцької сільської ради та ОСОБА_1 ; треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Черкаське лісове господарство», Центрально-Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства; третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета спору,на сторонівідповідачів: Будищенська сільськарада;про усуненняперешкод укористуванні тарозпорядженні майномшляхом визнаннянезаконним таскасування рішенняСвидівоцької сільськоїради,скасування державноїреєстрації праваприватної власності,зобов`язання повернутиземельну ділянкулісогосподарського призначення відмовити.

Судові витрати у справі залишити за позивачем Черкаською окружною прокуратурою.

Ознайомитись з повним текстом судового рішення, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії повного рішення суду.

Сторони:

Позивач 1: Черкаська окружна прокуратура, місцезнаходження: вул. Богдана Хмельницького, 60, м. Черкаси.

Позивач 2: Черкаська обласна військова адміністрація, місцезнаходження: бульвар Шевченка,185,м.Черкаси, код ЄДРПОУ: 00022668.

Відповідач 1: Свидівоцька сільська рада Черкаського району Черкаської області, місцезнаходження: вул. Шевченка, 177, с. Свидівок, Черкаський район, Черкаська область; код ЄДРПОУ: 26323479.

Відповідач 2: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Треті особи,які незаявляють самостійнихвимог щодопредмета спору,на стороніпозивачів:

- Центрально-Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства, місцезнаходження: вул. Пирогова, буд. 26, м. Вінниця, Вінницька область; код ЄДРПОУ: 44979060;

- Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Черкаське лісове господарство», місцезнаходження: вул. Лісництво, 11, с. Геронимівка, Черкаський район, Черкаська область; код ЄДРПОУ: 45113729.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Будищенська сільська рада, місцезнаходження: вул. 30-річчя Перемоги, 42, с. Будище, Черкаський район, Черкаська область, код ЄДРПОУ: 26323723.

Суддя: Т. А. Миколаєнко