Постанова

від 23.04.2024 по справі 707/2454/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 707/2454/22

провадження № 61-9517св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,

учасники справи:

позивач - заступник керівника Черкаської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської обласної військової адміністрації,

відповідачі: Свидівоцька сільська рада, ОСОБА_1 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Черкаське лісове господарство», центрально-західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства, Будищенська сільська рада,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу першого заступника керівника Черкаської обласної прокуратури на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 23 березня 2023 року у складі судді Миколаєнко Т. А. та постанову Черкаського апеляційного суду від 01 червня 2023 року у складі колегії суддів: Карпенко О. В., Бородійчука В. Г., Василенко Л. І.,

Короткий зміст позовних вимог

1. У жовтні 2022 року заступник керівника Черкаської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської обласної військової адміністрації звернувся до суду із позовом до Свидівоцької сільської ради, ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Черкаське лісове господарство», центрально-західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства, Будищенська сільська рада, про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном шляхом визнання незаконним та скасування рішення Свидовіцької сільської ради, скасування державної реєстрації права приватної власності, зобов`язання повернути земельну ділянку лісогосподарського призначення.

2. Позовна заява мотивована тим, що рішення сесії Свидівоцької сільської ради «Про передачу земельних ділянок у власність громадянам» № 61-25 від 10 квітня 2019 року, в частині передачі ОСОБА_1 у власність земельної ділянки, кадастровий номер 7124986000:03:001:0378, площею 0,1000 га, та зміни її цільового призначення на землі рекреації підлягає визнанню незаконним та скасуванню, оскільки не відповідає вимогам чинного земельного та лісового законодавства, а саме з підстав: перевищення Свидівоцькою сільською радою наданих законом повноважень під час передачі у приватну власність земель державної власності - ліси 1 групи; передачі у приватну власність земельної ділянки без розроблення землевпорядної документації; відведення земельної ділянки без попереднього її вилучення у постійного лісокористувача - ДП «Черкаське лісове господарство»; порушення порядку зміни цільового призначення земельної ділянки лісогосподарського призначення; не відшкодування втрат лісогосподарського виробництва у зв`язку із фактичним вилученням земель із постійного користування; не відшкодування збитків, завданих постійному лісокористувачу, у зв`язку зі зміною цільового призначення земельної ділянки; відсутності погодження органу виконавчої влади з питань лісового господарства на відведення у власність земельної ділянки.

3. Прокурор вказував, що спірна земельна ділянка в межах кварталу 5, виділів 1, 19 Свидівоцького лісництва ДП «Черкаське лісове господарство» на момент прийняття сесією Свидівоцької сільської ради спірного рішення перебувала у постійному користуванні ДП «Черкаське лісове господарство» та відносилась до земель державного лісового фонду (лісогосподарського призначення), та після передачі у приватну власність своє цільове призначення не змінила.

4. Зазначав, що в порушення законодавчо визначеної процедури Свидівоцькою сілською радою без прийняття рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки лісогосподарського призначення та розроблення відповідного проекту землеустрою, яким мали б бути передбачені розрахунки розміру втрат лісогосподарського виробництва та збитків, завданих постійному лісокористувачу, на підставі спірного рішення у приватну власність передано спірну земельну ділянку для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, тобто для нелісогосподарських потреб.

5. Враховуючи вищевикладене просив суд:

- усунути перешкоди державі в особі Черкаської обласної військової адміністрації у користуванні та розпорядженні майном шляхом визнання незаконним та скасування рішення Свидівоцької сільської ради від 10 квітня 2019 року № 61-25 «Про передачу земельних ділянок у власність громадянам», в частині відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки, кадастровий номер 7124986000:03:001:0378, площею 0,1000 га, для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, що розташована в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради, в межах АДРЕСА_1, та зміни її цільового призначення;

- усунути перешкоди державі в особі Черкаської обласної військової адміністрації у користуванні та розпорядженні майном шляхом скасування державної реєстрації права власності № 31210208 від 16 квітня 2019 року на земельну ділянку, кадастровий номер 7124986000:03:001:0378, площею 0,1000 га, для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, що розташована в адміністративних межах Будищенської сільської ради, в межах АДРЕСА_1, за ОСОБА_1 ;

- усунути перешкоди державі в особі Черкаської обласної військової адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою державного лісового фонду, кадастровий номер 7124986000:03:001:0378, площею 0,1000 га, що розташована в адміністративних межах Будищенської сільської ради, в межах АДРЕСА_1, шляхом зобов`язання ОСОБА_1 її повернути на користь держави в особі Черкаської обласної військової адміністрації;

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

6. Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 23 березня 2023 року, залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 01 червня 2023 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

7. Вирішуючи спір, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що спірна земельна ділянка згідно з планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування належить до земель державного лісового фонду та перебувала у постійному користуванні ДП «Черкаське лісове господарство».

8. Разом із тим, суди дійшли висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог, тому що прокурором обрано неналежний спосіб захисту прав позивача, оскільки заявлений негаторний спосіб захисту не відповідає характеру порушення та спричиненим цим діянням наслідкам.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

9. У червні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга першого заступника прокурора Черкаської обласної прокуратури.

10. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 11 липня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

11. У касаційній скарзі перший заступник прокурора Черкаської обласної прокуратури, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

12. Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень перший заступник керівника Черкаської обласної прокуратури зазначає застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц, від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16, від 04 лютого 2020 року у справах № 911/3311/17, № 911/3574/17, № 911/3897/17, від 07 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14, від 08 червня 2020 року у справі № 307/3155/19, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, від 03 вересня 2020 року у справі № 911/3449/17, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, від 16 лютого 2022 року у справі № 363/669/17, від 08 червня 2022 року у справі № 307/3155/19, від 07 вересня 2022 року у справі № 697/2434/16-ц, від 18 січня 2023 року у справі № 369/10847/19(пункт 1 другої статті 389 ЦПК України).

13. Касаційна скарга мотивована тим, що судами не враховано, що за відсутності згоди ДП «Черкаське лісове господарство» на вилучення з його користування спірної земельної ділянки, право приватної власності на неї не могло виникнути.

14. За відсутності цієї згоди власник та користувач цієї земельної ділянки не змінились, а відтак мають право вимагати усунення порушення їх прав, які не пов`язані з позбавленням права володіння.

15. Вказує, що належним способом захисту порушеного права є пред`явлення негаторного позову в порядку, визначеному статтею 391 ЦК України та статті 152 ЗК України.

16. На думку заявника, суди дійшли помилкового висновку щодо обрання неналежного способу захисту порушеного права.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

17. У серпні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу першого заступника прокурора Черкаської обласної прокуратури від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , у якому вказано, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

18. 16 травня 2001 року Черкаською районною радою за клопотанням Свидівоцької сільської ради було прийнято рішення № 16-3 «Про розширення меж с. Сокирно та с. Свидівок». Зокрема, вирішено включити в межі с. Сокирно земельні ділянки загальною площею 110,80 га. Спірна земельна ділянка розташована саме серед вказаних земельних ділянок, що не заперечується учасниками справи (том 3, а. с. 15, 16).

19. Згідно з рішенням Свидівоцької сільської ради № 7-21 від 24 квітня 2003 року «Про надання земельної ділянки ТОВ «Сокирна» під розміщення бази відпочинку» у короткострокову оренду строком на 5 років без права рубки дерев ТОВ «Сокирна» надано земельну ділянку площею 4,1036 га, у тому числі: 1,8845 га - за рахунок земель Свидівоцького лісництва Черкаського держлісгоспу (ліси І групи) в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області, 2,2191 га - за рахунок земель загального користування Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області (піски) під розміщення бази відпочинку (том 2, а. с. 40).

20. На підставі вказаного рішення Свидівоцької сільської ради з ТОВ «Сокирна» 03 травня 2003 року укладено договір оренди земельної ділянки. Відповідно до пункту 1.4. зазначеного договору земельна ділянка загальною площею 4,1036 га передається без зміни її цільового призначення. Проте, згідно з пунктом 1.3. договору з моменту державної реєстрації цього договору земельна ділянка зараховується до земель, які використовуються для відпочинку. На останньому аркуші договору наявний запис про реєстрацію договору № 3 від 07 серпня 2003 року у відділі земельних ресурсів (том 2, а. с. 41-45).

21. При цьому директором Черкаського держлісгоспу надано висновок щодо погодження відведення вищевказаної земельної ділянки в користування строком на 5 років без права рубки дерев ТОВ «Сокирна» під розміщення бази відпочинку (том 3, а. с. 42), а також підписано акт погодження місця розташування земельної ділянки (том 3, а. с. 51 (зворот)-52, 61 (зворот)-62) та акт прийому-передачі земельної ділянки (том 3, а. с. 67).

22. 15 лютого 2008 року проведено розрахунок розміру втрат лісогосподарського виробництва, спричинених вилученням лісогосподарських угідь із лісових земель Свидівоцького лісництва ДП «Черкаське лісове господарство» в адмінмежах Свидівоцької сільської ради ТОВ «Сокирно» під розміщення бази відпочинку. Вказаний розрахунок був затверджений заступником голови Черкаської обласної державної адміністрації та підписаний начальником відділу земельних ресурсів у Черкаському районі, представником ТОВ «Сокирна» та начальником головного управління земельних ресурсів у Черкаській області (том 2, а. с. 171, 220).

23. Згідно з рішенням Свидівоцької сільської ради № 20-11 від 25 квітня 2008 року «Про надання дозволу ТОВ «Сокирна» на продовження терміну оренди земельної ділянки під розміщення бази відпочинку» надано дозвіл ТОВ «Сокирна» на продовження терміну оренди земельної ділянки площею 4,1036 га під розміщення бази відпочинку в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради, в межах населеного пункту с. Сокирно, терміном на 49 років з правом подальшого викупу при умові додержання обмежень у використанні земельної ділянки згідно статті 61 ЗК України (том 2, а. с. 218).

24. 04 червня 2008 року Свидівоцька сільська рада та ТОВ «Сокирна» уклали договір оренди вищевказаної земельної ділянки на 49 років з наступним правом викупу. Відповідно до пункту 12 даного договору земельна ділянка передається в оренду під розміщення бази відпочинку без зміни цільового призначення. Цільове призначення земельної ділянки визначено як забудовані землі (землі, що використовуються для відпочинку). Цей договір оренди зареєстровано у Черкаському районному відділі регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» за № 040879600018 від 04 червня 2008 року (том 2, а. с. 46-50).

25. Згідно з рішенням Свидівоцької сільської ради № 92 від 25 червня 2008 року «Про надання дозволу ТОВ «Сокирна» на оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна» доручено ЧОБТІ провести реєстрацію та видати свідоцтво на право власності ТОВ «Сокирна» на об`єкти нерухомого майна існуючої бази відпочинку, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , згідно технічної документації, а саме на: будинок відпочинку з мансардою (А-І), будинок відпочинку з мансардою (Б-І), будинок відпочинку з мансардою (В-І), будинок відпочинку з мансардою (Г-І), будинок відпочинку з мансардою (Д-І), будинок відпочинку з мансардою (Ж-І), будинок відпочинку з мансардою (З-І), будинок охорони з прибудовою та підвалом (К-І, к, п/д), вбиральню (И), навіс (М), трансформаторну підстанцію (Л), фонтан (І), огорожу - № 1-5, 6 (том 2, а. с. 53).

26. Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 , виданого 23 липня 2008 року виконавчим комітетом Свидівоцької сільської ради на підставі рішення виконавчого комітету Свидівоцької сільської ради № 92 від 25 червня 2008 року, та Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 19627435 від 23 липня 2008 року, за ТОВ «Сокирна» зареєстровано право власності на базу відпочинку, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , на наступні об`єкти: будинок відпочинку з мансардою (А-І) площею 65,6 кв. м, будинок відпочинку з мансардою (Б-І) площею 64,4 кв. м, будинок відпочинку з мансардою (В-І) площею 62,1 кв. м, будинок відпочинку з мансардою (Г-І) площею 66,5 кв. м, будинок відпочинку з мансардою (Д-І) площею 67,5 кв. м, будинок відпочинку з мансардою (Ж-І) площею 54,8 кв. м, будинок відпочинку з мансардою (З-І) площею 63,7 кв. м, будинок охорони з прибудовою та підвалом (К-І, к, п/д) площею 65,8 кв. м, вбиральню (И), навіс (М), трансформаторну підстанцію (Л), фонтан (І), огорожу № 1-5, 6 (том 2, а. с. 54, 55).

27. Із Витягу з реєстру права власності на нерухоме майно № 31360664 від 20 вересня 2011 року вбачається, що у зв`язку із незначним переплануванням, а саме облаштуванням димаря, що не потребує погодження архітектури, було змінено наступні об`єкти: будинок відпочинку з мансардою (Б-І) площею 64,4 кв. м змінено на будинок відпочинку з мансардою (Б-І мс) площею 64,2 кв. м; будинок відпочинку з мансардою (В-І) площею 62,1 кв. м змінено на будинок відпочинку з мансардою (В-І мс) площею 61,8 кв. м; будинок відпочинку з мансардою (Г-І) площею 66,5 кв. м змінено на будинок відпочинку з мансардою (Г-І мс) площею 65,4 кв. м; будинок відпочинку з мансардою (Д-І) площею 67,5 кв. м змінено на будинок відпочинку з мансардою (Д-І мс) площею 67,2 кв. м; будинок відпочинку з мансардою (Ж-І) площею 54,8 кв. м змінено на будинок відпочинку з мансардою (Ж-І мс) площею 55,9 кв. м. При проведенні поточної інвентаризації будинок відпочинку з мансардою (А-І) змінено на будинок відпочинку з мансардою (А-І мс) та будинок відпочинку з мансардою (З-І) змінено на будинок відпочинку з мансардою (З-І мс) (том 2, а. с. 56-57).

28. Рішенням Свидівоцької сільської ради № 42-27 від 29 серпня 2014 року надано дозвіл ТОВ «Сокирна» на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки загальною площею 4,1036 га і формування нових земельних ділянок без зміни їх цільового призначення в АДРЕСА_1 , у тому числі і земельних ділянок для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення площами 0,9755 га та 0,8951 га (том 3, а. с. 36).

29. Згідно з витягами з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-7102039632015 та № НВ-7102039642015 від 16 січня 2015 року земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:03:001:0293, площею 0,9755 га, та земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:03:001:0294, площею 0,8951 га, які розташовані в с. Сокирно Черкаського району Черкаської області, з 16 січня 2015 року перебувають у комунальній власності. Державна реєстрація вказаних ділянок здійснена на підставі технічної документації із землеустрою від 22 грудня 2014 року, складеної ПП «Гарант», виконавець - Кадура Л. Б. Цільове призначення даних ділянок: для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення. Категорія земель: землі рекреаційного призначення (том 3, а. с. 68,69).

30. З копії технічної документації, виготовленої у 2019 році ФОП ОСОБА_3 , вбачається, що нею передбачено поділ земельної ділянки з кадастровим номером 7124986000:03:001:0293, площею 0,9755 га, та земельної ділянки з кадастровим номером 7124986000:03:001:0294, площею 0,8951 га, які сформовано за рахунок земель, відведених у довгострокову оренду ТОВ «Сокирна» на підставі договору оренди землі № 040879600018 від 04 червня 2008 року, на 12 нових земельних ділянок (том 2, а. с. 58-127).

31. Відповідно до рішення Свидівоцької сільської ради № 61-23 від 10 квітня 2019 року розірвано шляхом укладання додаткової угоди договір оренди землі, укладений 04 червня 2008 року між Свидівоцькою сільською радою та ТОВ «Сокирна» (том 2, а. с. 138).

32. Рішенням Свидівоцької сільської ради № 61-24 від 10 квітня 2019 року затверджено ТОВ «Сокирна» технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки з кадастровим номером 7124986000:03:001:0293, площею 0,9755 га, та земельної ділянки з кадастровим номером 7124986000:03:001:0294, площею 0,8951 га, на окремі земельні ділянки (том 2, а. с. 139).

33. Зокрема, внаслідок поділу земельної ділянки з кадастровим номером 7124986000:03:001:0293, площею 0,9755 га, сформовано земельну ділянку з кадастровим номером 7124986000:03:001:0373, площею 0,1219 га, та земельну ділянку з кадастровим номером 7124986000:03:001:0374, площею 0,8536 га.

34. За рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 7124986000:03:01:0294, площею 0,8951 га, сформовано 10 нових земельних ділянок, у тому числі спірну - з кадастровим номером 7124986000:03:001:0378, площею 0,1000 га.

35. У подальшому рішенням сесії Свидівоцької сільської ради № 61-25 від 10 квітня 2019 року «Про передачу земельних ділянок у власність громадянам» у приватну власність громадянам відведено вісім земельних ділянок, з числа раніше сформованих за рахунок земель, які перебували у користуванні ТОВ «Сокирна», зокрема, земельну ділянку з кадастровим номером 7124986000:03:001:0378, площею 0,10 га, відведено ОСОБА_1 . Відповідно до пункту 9 вказаного рішення спірну земельну ділянку віднесено до категорії земель - землі рекреаційного призначення, які будуть використовуватися для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення (том 2, а. с. 135-136).

36. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 31251864 від 17 жовтня 2022 року, за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7124986000:03:001:0378, площею 0,1 га. Підставою для реєстрації слугували витяг з рішення Свидівоцької сільської ради № 61-25 від 10 квітня 2019 року, відомості з Державного земельного кадастру № 9673128 від 16 квітня 2019 року (том 2, а. с. 229-230).

37. Згідно з листом Черкаського обласного управління лісового та мисливського господарства № 1298/02 від 10 жовтня 2019 року земельна ділянки з кадастровим номером 7124986000:03:001:0378 перебуває на території лісового фонду ДП «Черкаське лісове господарство (квартал 5, виділ 1, 19 Свидівоцького лісництва), у той час як управлінням погодження щодо можливості вилучення з постійного користування ДП «Черкаське лісове господарство» вищевказаної земельної ділянки не надавалось (том 2, а. с. 137).

38. З листа Черкаського обласного управління лісового та мисливського господарства № 1084/10 від 18 листопада 2019 року вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:03:001:0378, площею 0,1 га, відповідно до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування відноситься до кварталу 5, виділ 19 Свидівоцького лісництва, належить до категорії земель лісогосподарського призначення та перебуває у постійному користуванні ДП «Черкаське лісове господарство». До адміністрації ДП «Черкаське лісове господарство» звернень від фізичних чи юридичних осіб (в тому числі від Свидівоцької сільської ради) щодо відчуження (вилучення) зазначеної ділянки із постійного користування чи зміну її цільового призначення не надходило. Дозволів чи погоджень про її вилучення підприємством не надавалося. За фактом незаконного вилучення земельних ділянок до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про кримінальне правопорушення № 42019251010000123 від 10 липня 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 364 КК України (том 2, а. с. 140-141).

39. Згідно з протоколом огляду місця події від 19 лютого 2020 року та додатків до нього, складеного у кримінальному провадженні № 42019251010000123 від 10 липня 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 364 КК України, за участю спеціалістів: інженера-землевпорядника ДП «Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» ОСОБА_4 , інженера лісового господарства ДП «Черкаське лісове господарство» ОСОБА_5 , було здійснено огляд земельних ділянок із кадастровими номерами: 7124986000:03:001:0299, 7124986000:03:001:0300, 7124986000:03:001:0378, 7124986000:03:001:0376, 7124986000:03:001:0384, 7124986000:03:001:0379, 7124986000:03:001:0380, 7124986000:03:001:0382, 7124986000:03:001:0383, 7124986000:03:001:0377, які знаходяться в межах кварталу 5, виділів 1, 19 Свидівоцького лісництва ДП «Черкаське лісове господарство» (том 2, а. с. 144-153).

Позиція Верховного Суду

40. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

41. Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

42. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

43. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

44. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

45. З матеріалів касаційної скарги вбачається, що прокурор, оскаржуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій, не згодний із висновками судів про те, що ним обрано неналежний спосіб захисту порушеного права.

46. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

47. Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

48. За змістом частин першої та третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

49. Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

50. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

51. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 зазначено, що позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

52. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові (постанова Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 1340/4630/18).

53. Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (пункт 5.5)). Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц (пункт 14)).

54. Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташування виконують водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах (частина друга статті 1 ЛК України).

55. В Україні ліси та землі лісогосподарського призначення є об'єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання.

56. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави (частина третя статті 1 ЛК України).

57. До одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування (пункт 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України).

58. Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що спірна земельна ділянка перебуває на території лісового фонду, знаходилася у користуванні ДП «Черкаське лісове господарство (квартал 5, виділи 1, 19 Свидівоцького лісництва). Водночас з 2003 року її було передано в оренду ТОВ «Сокирна» для розміщення бази відпочинку, право власності на яку було зареєстровано за цим товариством 23 липня 2008 року.

59. У частині правильності встановлення цих обставин судові рішення не оспорюються сторонами.

60. Відповідно до частини першої статті 8, частини першої статті 9 ЛК України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності; у комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності.

61. Згідно зі статтею 10 ЛК України ліси в Україні можуть перебувати у приватній власності; суб`єктами права приватної власності на ліси є громадяни та юридичні особи України.

62. Відповідно до статті 12 ЛК України громадяни та юридичні особи України можуть безоплатно або за плату набувати у власність у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств замкнені земельні лісові ділянки загальною площею до 5 гектарів; ця площа може бути збільшена в разі успадкування лісів згідно із законом; громадяни та юридичні особи можуть мати у власності ліси, створені ними на набутих у власність у встановленому порядку земельних ділянках деградованих і малопродуктивних угідь, без обмеження їх площі; ліси, створені громадянами та юридичними особами на земельних ділянках, що належать їм на праві власності, перебувають у приватній власності цих громадян і юридичних осіб.

63. Можливість набуття права приватної власності на земельну ділянку лісогосподарського призначення передбачена також положеннями статей 56, 57 ЗК України.

64. Про зазначене також вказувала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 53 зазначеної постанови).

65. Звертаючись до суду з позовом у справі, яка переглядається, прокурор посилався на те, що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісового фонду, які перебувають у державній власності, її передача у приватну власність фізичній особі здійснена з порушенням вимог земельного та лісового законодавства, що є підставою для усунення державі перешкод в користуванні та розпорядженні майном шляхом скасування рішення Свидівоцької сільської ради, скасування державної реєстрації права приватної власності та зобов`язання повернути земельну ділянку лісогосподарського призначення, що відповідає негаторному позову.

66. Серед способів захисту майнових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння у порядку статей 387, 388 ЦК України (віндикаційний позов) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном згідно зі статтею 391 ЦК України (негаторний позов). Позовом про витребування майна, зокрема віндикаційним позовом, є вимога власника, який не є володільцем належного йому на праві власності (на правах володіння, користування та розпорядження) індивідуально визначеного майна, до особи, яка заволоділа останнім, про витребування (повернення) цього майна з чужого незаконного володіння. Негаторний позов - це вимога власника, який є володільцем майна (відновив володіння майном), до будь-якої особи про усунення перешкод (шляхом повернення майна, виселення, демонтажу самочинного будівництва тощо), які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, які можуть призвести до виникнення таких перешкод. Зазначений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

67. Факт володіння нерухомим майном за загальним правилом можна підтвердити, зокрема державною реєстрацією права власності на це майно у встановленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 90)). Цей фактичний стан володіння слід відрізняти від права володіння, яке належить власникові (частина перша статті 317 ЦК України) незалежно від того, є він фактичним володільцем майна, чи ні. Тому власник не втрачає право володіння нерухомим майном у зв`язку з державною реєстрацією права власності за іншою особою, якщо остання не набула права власності. Натомість ця особа внаслідок реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає фактичним володільцем останнього, але не набуває право володіння, допоки право власності зберігається за попереднім володільцем. Отже, володіння нерухомим майном, яке посвідчує державна реєстрація права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункти 65-67)).

68. Фізичне зайняття особою, за якою не зареєстроване право власності на нерухоме майно, не позбавляє власника фактичного володіння, але створює перешкоди у здійсненні ним права користування своїм майном. Інакше кажучи, зайняття земельної ділянки, зокрема фактичним користувачем, треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його володіння цією ділянкою. У таких випадках її власник має право вимагати усунення цих перешкод (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункти 70-71)).

69. Заволодіння земельними ділянками є неможливим лише в разі, якщо на такі ділянки в принципі, за жодних умов не може виникнути право власності. Якщо ж закон допускає набуття права власності на земельні ділянки, але обмежує їх використання лише з певною метою, то передання ділянок з порушенням такого обмеження може свідчити про те, що право власності порушника на земельну ділянку не виникло, але не свідчить про неможливість заволодіння (зокрема неправомірного) земельною ділянкою.

70. З урахуванням наведеного визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном.

71. Метою позову про витребування майна (незалежно від того, на підставі приписів яких статей ЦК України цю вимогу заявив позивач) є забезпечення введення власника - позивача у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. Так, у випадку нерухомого майна означене введення полягає у внесенні запису (відомостей) про державну реєстрацію за позивачем права власності на відповідне майно (близькі за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 89), від 07 листопада 2018 року у справах № 488/5027/14-ц (пункт 95) і № 488/6211/14-ц (пункт 84), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 114, 142), від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 67), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 100), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 146), від 14 грудня 2021 року у справі № 344/16879/15-ц, від 06 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункт 37)).

72. Велика Палата Верховного Суду неодноразово доходила висновку, що вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядку статті 387 ЦК України є ефективним способом захисту права власності (постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 368/1158/16-ц, від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц).

73. Держава, в інтересах якої прокурор звернувся до суду, не є володільцем спірної земельної ділянки, але як власник має право володіння нею (частина перша статті 317 ЦК України). Тому права держави підлягають захисту шляхом витребування такої ділянки з володіння кінцевого набувача. Статус володільця у держави буде відновлений у разі задоволення вимог у частині витребування на її користь спірної земельної ділянки та внесення до відповідного державного реєстру запису про право власності держави на цю ділянку.

74. Встановивши, що спірна земельна ділянка лісового фонду вибула з володіння держави, право власності на неї зареєстроване за відповідачем, більш того, на ній розташовані об`єкти нерухомості, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку, що заявлений прокурором негаторний позов про повернення спірної земельної ділянки, у контексті зазначених обставин справи, не спрямований на ефективне відновлення права держави на спірну земельну ділянку лісового фонду.

75. У цьому контексті колегія суддів зауважує, що витребування земельної ділянки у власність держави потребує оцінки добросовісності дій її фактичного реєстраційного володільця, який набув право власності на спірну земельну ділянку на підставі правочину і на якій розташоване нерухоме майно (база відпочинку), а також пропорційності втручання у його право власності у відповідності до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

76. Ураховуючи наведене, суди першої та апеляційної інстанцій правильно визначилися з характером спірних правовідносин, нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, та дійшли обґрунтованих висновків, що обраний прокурором спосіб захисту є неефективним. У контексті обставин цієї справи належним способом захисту прав держави є звернення до суду з вимогами про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, ураховуючи, що держава позбавлена права володіння земельною ділянкою.

77. Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, зводяться до власного тлумачення прокурором норм матеріального права.

78. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

79. Посилання у касаційній скарзі щодо неможливості набуття права приватної власності на землі лісогосподарського призначення суперечать приписам статей 10, 12 ЛК України та статей 56, 57 ЗК України.

80. Доводи касаційної скарги щодо помилкового застосування судами до спірних правовідносин правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, з огляду на неподібність обставин зазначених справ, є необґрунтованими. Як у справі, що переглядається в касаційному порядку, так і у справі № 359/3373/16ц право власності на спірну земельну ділянку лісового фонду було зареєстровано за третіми особами, у зв`язку з чим ефективним способом захисту прав власника такого майна, у якого відсутнє реєстраційне підтвердження володіння ним, визнано пред`явлення віндикаційного позову.

81. У разі задоволення вимог про витребування земельної ділянки (а не усунення власнику перешкод у здійснення права власності, як помилково визначив прокурор) на користь власника, спірна земельна ділянка лісового фонду підлягає поверненню у володіння особі, яка стверджує про порушення своїх прав.

82. Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у подібних справах, обставини яких є аналогічними обставинами справи, що переглядається в касаційному порядку (постанови від 10 січня 2024 року у справі № 707/2475/22, від 24 січня 2024 року у справі № 707/2465/22, від 26 січня 2024 року у справі № 707/2452/22, від 07 лютого 2024 року в справі № 707/2476/22, від 20 березня 2024 року у справі № 707/2453/22, від 11 квітня 2024 року у справі № 707/5421/22).

83. Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

84. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

85. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу першого заступника керівника Черкаської обласної прокуратури залишити без задоволення.

2. Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 23 березня 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 01 червня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. Ю. Сакара

О. В. Білоконь

О. М. Осіян