Постанова

від 15.03.2023 по справі 521/2792/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2066/23

Справа № 521/2792/21

Головуючий у першій інстанції Мурзенко М. В.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.03.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Громіка Р.Д.,

Драгомерецького М.М.,

за участю секретаря Хухрова С.В.,

представника ВГВФО адвоката Линника Я.В.,

представника позивача ОСОБА_1 адвоката Нестерової О.В.,

розглянувши в режимівідеоконференції,за допомогоюпрограмного забезпечення«ВКЗ»,апеляційну скаргу представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Інвестбанк» з ринку Линника Ярослава Володимировича на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 26 серпня 2021 року, ухваленого під головуванням судді Мурзенка М.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Інвестбанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Фінвест Груп», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет позову: Державне підприємство «Прозорро.Продажі», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання недійсними результатів відкритих торгів, протоколу відкритих торгів, договору купівлі-продажу майнових прав,

встановив:

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Інвестбанк», (далі ПАТ «КБ «ІНВЕСТБАНК»), товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Фінвест Груп» (далі ТОВ «ФК «Фіенест груп») треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет позову Державне підприємство (далі ДП) «Прозорро.Продажі», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі ФГВФО), в якому просила суд:

-визнати недійсними результати відкритих торгів (аукціону) № UA-EA-2020-07-02-000005-b за лотом GL18N618742 в частині реалізації ПАТ «КБ «ІНВЕСТБАНК», в особі уповноваженої особи ФГВФО майнових прав на нежитлові споруди № 3 із головного корпусу № 7 загальною площею 2351,2 кв.м., що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 ;

-визнати недійсним протокол електронного аукціону № UA-EA-2020-07-02-000005-b від 24.07.2020 року в частині реалізації майнових прав на зазначене майно;

-визнати недійсним договір № 3 купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності від 14.08.2020 року, укладений між ПАТ «КБ ІНВЕСТБАНК», в особі уповноваженої особи ФГВФО та ТОВ «ФК «Фінвест Груп» за результатами відкритих торгів (аукціону), оформленого протоколом № UA-EA-2020-07-02-000005-b від 24.07.2020 року.

Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що позивачу на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 28 квітня 2016 року Таранською А. М., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, реєстр. № 2271, належать на праві власності нежитлові споруди № 3 із головного корпусу № 7 загальною площею 2351,2 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , право власності позивача зареєстровано у встановленому законом порядку, на момент проведення публічних торгів та укладення оспорюваного договору купівлі-продажу майнових прав у відповідача ПАТ «КБ «Інвестбанк» були відсутні будь-які права на об`єкт нерухомості, належний позивачу.

Рішенням Малиновськогорайонного судум.Одеси від26.08.2021року позовнівимоги ОСОБА_1 були задоволенічастково (т.1,а.с.234-237).

Визнано недійсним договір № 3 купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності, укладений 14.08.2020 року між ПАТ «КБ «ІНВЕСТБАНК» та ТОВ «ФК «Фінвест груп», предметом якого є відчуження майнових прав щодо нерухомого майна: нежитлових споруд № 3 із головного корпусу № 7 загальною площею 2351,2 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнуто з ПАТ «КБ «ІНВЕСТБАНК», ТОВ «ФК «Фінвест Груп» на користь ОСОБА_1 в рівних частках судовий збір в сумі 908,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ФГВФО з питань безпосереднього виведення ПАТ «КБ «ІНВЕСТБАНК» з ринку ставить питання про скасування рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 26.08.2021 року, в частині задоволених позовних вимог, ухвалення в цій частині нового рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, в решті рішення залишити без змін, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (т.2, а.с 1-6).

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача Ярмоленко О.В., посилаючись на законність та обґрунтованість судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду від 26.08.2021 року - без змін (т.2, а.с. 31-33).

Вирішуючи питанняпро розглядсправи врежимі відеоконференції,за участюпредставника ВГВФО адвокатаЛинника Я.В.,а такожпредставника позивача ОСОБА_1 адвокатаНестерової О.В., колегія суддів виходить із того, що за клопотаннями вказаних представників, заявлених до суду апеляційної інстанції 10.03.2023 року (т.2, а.с.57-59, 60-61), ухвалою колегії суддів від 13.03.2023 року (т.2. а.с.63) розгляд справи був призначений в режимі відеоконференції, за межами приміщення суду, про що сторони були належним чином повідомлені (т.2, а.с.64-71).

Крім того, відповідно до ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність. Згідно зі ст. 12-2 вказаного Закону в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. Згідно зі ст. 26 вказаного Закону правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. Явка сторони до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою, а тому перешкоди для розгляду справи в даному випадку відсутні.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що дана справа перебуває на розгляді суду апеляційної інстанції більше року (т.2, а.с. 22-23), від учасників справи не надходило заяв або клопотань про відкладення слухання справи, колегія суддів вирішила дану справу розглядати судом апеляційної інстанції в режимі відеоконференції, за участю представника ВГВФО адвоката Линника Я.В., а також представника позивача ОСОБА_1 адвоката Нестерової О.В.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, відзив на неї, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови у задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 28 квітня 2016 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Таранською А. М., реєстр. № 2271, належать на праві власності нежитлові споруди № 3 із головного корпусу № 7 загальною площею 2351,2 кв.м., що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується копією вказаного договору (т.1, а.с. 12-13). Вказане право власності позивача зареєстровано у встановленому законом порядку, що підтверджується інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10.02.2021 р. (т.1, а.с. 121-122). Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивачем було проведено повний розрахунок за придбане майно, що підтверджується копіями платіжних доручень №№ 1, 2 від 28.04.2016р. (т.1, а.с. 14), меморіального ордеру № 492 від 28.04.2016р. (т.1, а.с. 15).

Разом з тим, 15 грудня 2016 року виконавчою дирекцією ФГВФО було прийнято рішення №2856 «Про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ «КБ «ІНВЕСТБАНК» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку», відповідно до якого було розпочато процедуру виведення ПАТ «КБ «ІНВЕСТБАНК» з ринку, шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на 1 місяць: з 16.12.2016 року по 15.01.2017 року (включно) та призначено Уповноваженою особою ФГВФО на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «КБ «ІНВЕСТБАНК» Красюка Ігоря Івановича.

Крім того, на підставі рішення Правління Національного банку України від 11.01.2017 року Ж 17-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «ІНВЕСТБАНК», виконавчою дирекцією ФГВФО прийнято рішення № 86 від 12.01.2017 року про запровадження процедури ліквідації ПАТ «КБ «ІНВЕСТБАНК»: з 13.01.2017 року по 12.01.2019 року включно та призначено Уповноваженою особою ФГВФО на ліквідацію ПАТ «КБ «ІНВЕСТБАНК» Красюка Ігоря Івановича.

За змістом ч. 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року № 4452 (далі - Закон № 4452) уповноважена особа ФГВФО зобов`язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених ч. 3 ст. 38 Закону № 4452.

Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що матеріали справи не мають належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, що можуть свідчити про нікчемність укладеного між позивачем ОСОБА_1 та ПАТ «КБ «ІНВЕСТБАНК» договору купівлі-продажу від 28 квітня 2016 року.

Більше того, відсутність ознак нікчемного правочину щодо укладеного між позивачем та відповідачем договору купівлі-продажу також встановлено рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 28 вересня 2020 року по справі № 521/15574/17 за позовом ПАТ «КБ «Інвестбанк» до ОСОБА_1 , третя особа - ФГВФО, про застосування наслідків нікчемного правочину, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ «КБ «Інвестбанк», державного реєстратора Шинкаренка Ю.В. про визнання правочину дійсним, яке набрало законної сили 28 жовтня 2020 року (т.1, а.с. 26-43).

Судом першої інстанції встановлено, що за замовленням ПАТ «КБ «ІНВЕСТБАНК» 24 липня 2020 року в системі «Прозорро.Продажі» було проведено відкриті електронні торги (аукціон) з продажу пулу активів, в т.ч. майнові права на нежитлові споруди № 3 із головного корпусу № 7 загальною площею 2351,2 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .Переможцем електронних торгів якого було визнано відповідача - ТОВ «ФК «Фінвест груп», що підтверджується витягом із електронної системи торгів (т.1, а.с. 44-46), оскаржуваним протоколом електронного аукціону (т.1, а.с. 59-61).

14 серпня 2020 року між відповідачами було укладено оспорюваний договір № 3 купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності, предметом якого є відчуження ПАТ «КБ «ІНВЕСТБАНК» на користь ТОВ «ФК «Фінвест груп» майнових прав щодо вказаного нерухомого майна, перелік яких наведений в п. 1.1. вказаного договору, в т.ч. визнання права власності на вказане нерухоме майно, вчинення інших дій на захист права власності, інші майнові права, які пов`язані із виникненням та припиненням права власності продавця на нерухоме майно, зокрема, але не виключно: витребування майна з чужого незаконного володіння, оскарження в судовому порядку недійсності правочину, за яким продавець набув права власності на майно або припинено право власності на нього, набуття у власність нерухомого майна, пред`явлення позову про визнання права власності з подальшою реєстрацією права власності на майно (а.с. 86-90).

При цьому в п. 1.1. вказаного договору міститься посилання на рішення Малиновського районного суду м.Одеси по справі № 521/15574/17, хоча на момент укладення договору справа перебувала на стадії розгляду, рішення по ній було винесено лише 28 вересня 2020 року, а заочне рішення по цій справі від 05 грудня 2017 року (т.1, а.с. 18-21) було скасовано ухвалою суду від 23 січня 2019 р. (т.1, а.с. 22-25).

Зазначеними обставинами спростовуються доводи заявника апеляційної скарги про те, що на момент проведення електронних торгів існувало судове рішення, яке набрало законної сили, про відчуження майнових права на нежитлові споруди № 3 із головного корпусу № 7 загальною площею 2351,2 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

З огляду на викладені обставини та з врахуванням вимог ст. 317 та ст. 658 ЦК України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ПАТ «КБ «ІНВЕСТБАНК» не мало права здійснювати відчуження майнових прав на нежитлові споруди № 3 із головного корпусу № 7 загальною площею 2351,2 кв.м., що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 , а тому правомірно визнав вказаний договір недійсним з підстав, недодержання в момент його укладення вимог, які встановленіч. 1 ст. 203 ЦК України.

Разом з тим, задовольняючи позовні вимоги в цій частині, суд обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсними результатів відкритих торгів (аукціону) та протоколу електронного аукціону, оскільки проведення вказаних процедур є лише передумовою укладення відповідного правочину, яким є оспорюваний договір купівлі-продажу, та не є ефективними способом захисту порушених прав позивача.

Крім того, організатор публічних торгів, яким є ДП «ПРОЗОРРО.ПРОДАЖІ» та ФГВФО як особа, яка є відповідальною за затвердження умов продажу відповідних активів згідно Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, затвердженого Рішенням виконавчої дирекції ФГВФО 24.03.2016 № 388 (із змінами), до участі у справі як відповідачі не залучались, а були залучені до участі у справі лише в якості третіх осіб.

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти позовних вимог, оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів також зазначає, що Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, оскільки рішення прийнято у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване судове рішення - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Інвестбанк» з ринку Линника Ярослава Володимировича залишити без задоволення.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 26 серпня 2021 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 23.03.2023 року.

Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда

Р.Д. Громік

М.М. Драгомерецький