Постанова

від 20.03.2024 по справі 521/2792/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2024 року

м. Київ

справа № 521/2792/21

провадження № 61-6762св23

Верховний Суду складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Інвестбанк», Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Фінвест Груп»,

треті особи: Державне підприємство «Прозорро.Продажі», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Прозорро.Продажі», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,

розглянув на стадії попереднього розгляду в порядку письмового провадження касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення Публічного акціонерного товариства «Комерційного банку «Інвестбанк» з ринку на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 26 серпня 2021 року під головуванням судді Мурзенка М. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 15 березня 2023 року, складі колегії суддів Сегеди С. М., Громіка Р. Д., Драгомерецького М. М., у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційного банку «Інвестбанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Фінвест Груп», треті особи: Державне підприємство «Прозорро.Продажі», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання недійсними результатів відкритих торгів, протоколу відкритих торгів, договору купівлі-продажу майнових прав,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом в якому просила суд:

- визнати недійсними результати відкритих торгів (аукціону) № UA-EA-2020-07-02-000005-b за лотом GL18N618742 в частині реалізації Публічним акціонерним товариством «Комерційним банком «Інвестбанк» (далі - ПАТ «КБ «Інвестбанк»), в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд, ФГВФО) майнових прав на нежитлові споруди АДРЕСА_1;

- визнати недійсним протокол електронного аукціону № UA-EA-2020-07-02-000005-b від 24 липня 2020 року в частині реалізації майнових прав на зазначене майно;

- визнати недійсним договір № 3 купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності від 14 серпня 2020 року, укладений між ПАТ «КБ «Інвестбанк», в особі уповноваженої особи ФГВФО та Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Фінвест Груп» (далі -ТОВ «ФК «Фінвест Груп») за результатами відкритих торгів (аукціону), оформленого протоколом № UA-EA-2020-07-02-000005-b від 24 липня 2020 року.

Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що позивачу на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 28 квітня 2016 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Таранською А. М., належать на праві власності нежитлові споруди АДРЕСА_1 . Право власності позивача зареєстровано у встановленому законом порядку, на момент проведення публічних торгів та укладення оспорюваного договору купівлі-продажу майнових прав у відповідача ПАТ «КБ «Інвестбанк» були відсутні будь-які права на об`єкт нерухомості, належний позивачу.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Малиновський районний суд м. Одеси рішенням від 26 серпня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнив частково.

Визнав недійсним договір № 3 купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності, укладений 14 серпня 2020 року між ПАТ «КБ «Інвестбанк» та ТОВ «ФК «Фінвест груп», предметом якого є відчуження майнових прав щодо нерухомого майна: нежитлових споруд АДРЕСА_1 .

В іншій частині позовних вимог відмовив.

Вирішив питання розподілу судових витрат.

Одеський апеляційний суд апеляційну скаргу представника Фонду з питань безпосереднього виведення ПАТ «КБ «Інвестбанк» з ринку ОСОБА_2 залишив без задоволення.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 26 серпня 2021 року залишив без змін.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, що можуть свідчити про нікчемність укладеного між позивачем ОСОБА_1 та ПАТ «КБ «Інвестбанк» договором купівлі-продажу від 28 квітня 2016 року, а тому ПАТ «КБ «Інвестбанк» не могло відчужувати належні позивачеві майнові права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У травні 2023 року представник Фонду з питань безпосереднього виведення ПАТ «КБ «Інвестбанк» з ринку - адвокат Линник Я. В. подав касаційну скаргу на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 26 серпня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 15 березня 2023 року в якій просить оскаржені судові рішення в частині задоволеної позовної вимоги скасувати, а у справі у цій частині ухвалити нове, яким у її задоволенні відмовити.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Наведені в касаційній скарзі доводи містили підстави, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.

У поданій касаційній скарзі представник заявника вказує, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 15 листопада 2022 року у справі № 910/2705/20 та від 15 вересня

2022 року у справі № 910/12525/20.

Представник заявника зазначає, що оспорюваний правочин було укладено правомірно, адже проведеною перевірною було встановлено, що договір купівлі-продажу, який був укладений між ОСОБА_1 та ПАТ «КБ «Інвестбанк» містить ознаки нікчемності, оскільки майно було відчужене за оціночною вартістю в розмірі 5 837 375 грн, а на балансі банку станом на 28 квітня 2016 року воно обліковувалось за балансовою вартістю 6 760 045,27 грн.

Аргументом касаційної скарги також є те, що на думку представника заявника позивач обрав неефективний спосіб захисту, адже визнання недійсним спірного договору не призведе до захисту прав позивача.

Узагальнені доводи інших учасників справи

У поданих у жовтні 2023 року письмових поясненнях на касаційну скаргу представник АТ «Прозорро.Продажі» - адвокат Нагребельний А. В. вказував, що при розгляді касаційної скарги Фонду покладається на розсуд суду. Розгляд касаційної скарги просить проводити без участі представника АТ «Прозорро.Продажі».

Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 05 липня 2023 року відкрив провадження та витребував справу № 521/2792/21 з Малиновського районного суду м. Одеси.

Справа № 521/2792/21 надійшла до Верховного Суду 09 серпня 2023 року.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 28 квітня

2016 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Таранською А. М. за № 2271, належать на праві власності нежитлові споруди АДРЕСА_1 , що підтверджується копією вказаного договору

(а. с. 12, 13 том 1).

Право власності позивача зареєстроване у встановленому законом порядку, що підтверджується інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10 лютого 2021 року (а. с. 121, 122 том 1).

Позивач провела повний розрахунок за придбане майно, що підтверджується копіями платіжних доручень № № 1, 2 від 28 квітня 2016 року (а. с. 14 том 1), меморіальним ордером № 492 від 28 квітня 2016 року (а. с. 15 том 1).

15 грудня 2016 року виконавчою дирекцією Фонду було прийнято рішення № 2856 «Про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ «КБ «Інвестбанк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку», відповідно до якого було розпочато процедуру виведення ПАТ «КБ «Інвестбанк» з ринку, шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на 1 місяць: з 16 грудня 2016 року по 15 січня 2017 року (включно) та призначено уповноваженою особою ФГВФО на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «КБ «Інвестбанк» ОСОБА_3 .

На підставі рішення Правління Національного банку України від 11 січня 2017 року «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Інвестбанк», виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення № 86 від 12 січня 2017 року про запровадження процедури ліквідації ПАТ «КБ «Інвестбанк» з 13 січня 2017 року

по 12 січня 2019 року включно та призначено Уповноваженою особою ФГВФО на ліквідацію ПАТ «КБ «Інвестбанк» Красюка І. І.

Відсутність ознак нікчемного правочину щодо укладеного між позивачем та відповідачем договору купівлі-продажу встановлено рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 28 вересня 2020 року у справі № 521/15574/17 за позовом ПАТ «КБ «Інвестбанк» до ОСОБА_1 , третя особа - ФГВФО, про застосування наслідків нікчемного правочину, та за зустрічним позовом

ОСОБА_1 до ПАТ «КБ «Інвестбанк», державного реєстратора Шинкаренка Ю. В. про визнання правочину дійсним, яке набрало законної сили 28 жовтня 2020 року

(а. с. 26-43 том 1).

За замовленням ПАТ «КБ «Інвестбанк» 24 липня 2020 року в системі «Прозорро.Продажі» було проведено відкриті електронні торги (аукціон) з продажу пулу активів, в тому числі майнові права на нежитлові споруди АДРЕСА_1 . Переможцем електронних торгів було визнано - ТОВ «ФК «Фінвест груп», що підтверджується витягом із електронної системи торгів (а. с. 44-46 том 1) та протоколом електронного аукціону (а. с. 59-61 том 1).

14 серпня 2020 року відповідачі уклали договір № 3 купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності, предметом якого є відчуження ПАТ «КБ «Інвестбанк» на користь ТОВ «ФК «Фінвест груп» майнових прав щодо вказаного нерухомого майна, перелік яких наведений в п. 1.1. вказаного договору, в т.ч. визнання права власності на вказане нерухоме майно, вчинення інших дій на захист права власності, інші майнові права, які пов`язані із виникненням та припиненням права власності продавця на нерухоме майно, зокрема, але не виключно: витребування майна з чужого незаконного володіння, оскарження в судовому порядку недійсності правочину, за яким продавець набув права власності на майно або припинено право власності на нього, набуття у власність нерухомого майна, пред`явлення позову про визнання права власності з подальшою реєстрацією права власності на майно (а. с. 86-90 том 1).

У п. 1.1. договору міститься посилання на рішення Малиновського районного суду

м. Одеси у справі № 521/15574/17, проте на момент укладення договору справа перебувала на стадії розгляду, рішення було ухвалене лише 28 вересня 2020 року, а заочне рішення у цій справі від 05 грудня 2017 року (а. с. 18-21 том 1) було скасовано ухвалою суду від 23 січня 2019 року (а. с. 22-25 том 1).

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Стаття 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої, другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд (уповноважена особа) зобов`язаний забезпечити збереження активів і документації банку, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Відповідно до частини третьої статті 38 цього Закону правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без установлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; банк до дня визнання банку неплатоспроможним узяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; банк прийняв на себе зобов`язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»; банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

За результатами перевірки, здійсненої відповідно до статті 38 цього Закону, виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. При виявленні таких правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними.

Відповідний правочин є нікчемним не за рішенням уповноваженої особи Фонду, а відповідно до закону. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення на підставі частини другої статті 215 ЦК України та частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін відповідно до вимог закону. Рішення уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування таких наслідків. Таке рішення є внутрішнім розпорядчим документом, прийнятим уповноваженою особою, що здійснює повноваження органу управління банку.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не може самостійно застосувати наслідки нікчемності правочинів. У разі виявлення нікчемних правочинів Фонд гарантування вкладів фізичних осіб зобов`язаний вчинити дії щодо застосування наслідків недійсності - звернутися до суду з вимогою про застосування наслідків нікчемності правочинів. Вказана правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду: від 16 травня 2018 року у справі № 910/24198/16; від 04 липня

2018 року у справі № 819/353/1; від 05 грудня 2018 року у справі № 826/23064/15;

від 27 лютого 2019 року у справі № 826/8273/16.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару (стаття 658 ЦК України).

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 16 жовтня 2020 року у справі № 910/12787/17 зазначено, що особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і залежно від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Таким чином, встановивши, що на час укладенні оспорюваного договору (14 серпня 2020 року) ОСОБА_1 була власником спірного майна, рішення суду про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, на підставі якого у неї виникло право власності, не існувало, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що оспорюваним договором порушуються права позивача, а отже є підстави для часткового задоволення позову шляхом визнання договору від 14 серпня 2020 року недійсним.

Вищенаведене також узгоджується із правовою позицією, де Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 зазначила, що торги є правочином. Якщо вони завершуються оформленням договору купівлі-продажу, то оскаржити можна договір, а вимоги про визнання недійсними торгів (аукціону) та протоколу електронного аукціону не є належними та ефективними способами захисту» (пункт 104). Інший підхід може спричинити ситуацію, коли суди, виходячи з різних підстав, дійдуть взаємовиключних висновків про законність (незаконність) результатів аукціону та оформленого договору купівлі-продажу.

Крім того наведене також спростовує аргумент касаційної скарги про неврахування судами наведено правової позиції та аргумент про обрання позивачем неефективного способу захисту.

Колегія суддів також відхиляє аргумент касаційної скарги про неврахування судами правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 15 листопада 2022 року у справі № 910/2705/20 оскільки висновки у цій справі і у справі, що переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст спірних правовідносин, є різними, у зазначених справах суди виходили з конкретних обставин та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Верховний Суд відхиляє аргументи касаційної скарги про те, що на думку представника заявника оспорюваний правочин укладено правомірно, адже проведеною перевірною було встановлено, що договір купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ «КБ «Інвестбанк» містить ознаки нікчемності, оскільки майно було відчужене за оціночною вартістю в розмірі 5 837 375 грн, а на балансі банку станом на 28 квітня 2016 року воно обліковувалось за балансовою вартістю

6 706 045,27 грн, оскільки Фонд не може самостійно застосувати наслідки нікчемності правочиніврішенням, а рішенням Малиновського районного суду м. Одеси

від 28 вересня 2020 року у справі № 521/15574/17 у задоволенні позову ПАТ «КБ «Інвестбанк» про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину - договору купівлі-продажу від 28 березня 2016 року було відмовлено.

Інші доводи касаційної скарги спростовуються встановленими судами попередніх інстанцій фактами і обставинами, а також змістом правильно застосованих до спірних правовідносин норм матеріального закону.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб залишити без задоволення.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 26 серпня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 15 березня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. В. Литвиненко А. І. Грушицький Є. В. Петров