Рішення

від 20.02.2023 по справі 671/2022/22

ВОЛОЧИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 671/2022/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2023 року Волочиський районний суд

Хмельницької області в складі:

головуючої судді Бабій О.М.,

при секретарі Кошонько Н.С.,

з участю представників відповідача:

Пересунька О.В., Чорної Г.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Волочиську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Волочиської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 1 Волочиської міської ради Хмельницької області про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Волочиської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 1 Волочиської міської ради Хмельницької області, в якому просила (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, поданої на виконання ухвали суду про залишення позову без руху а.с. 18-19):

1. Визнати незаконним та скасувати наказ директора Волочиської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 1 Волочиської міської ради Хмельницької області № 39-К від 02вересня 2022 року про звільнення ОСОБА_1 з посади асистента вчителя інклюзивного класу.

2. Поновити ОСОБА_1 на посаді асистента вчителя інклюзивного класу Волочиської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 1 Волочиської міської ради Хмельницької області з 02 вересня 2022 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що 20 листопада 2022 року від її представника їй стало відомо про те, що наказом директора Волочиської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 1 Волочиської міської ради Хмельницької області №39-К від 02вересня 2022 року її звільнено з посади асистента вчителя інклюзивного класу за прогул без поважних причин відповідно до пункту 4 частини 1 ст. 40 КЗпП України.

Позивач вказує, що перебувала у трудових відносинах з Волочиською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів № 1, наміру звільнятися з займаної посади на мала, так як перебувала у щорічній відпустці відповідно до поданої нею заяви про надання відпустки по 01 вересня 2022 року.

У зв`язку із початком військової агресії рф щодо України, позивач, побоюючись за своє життя, вимушена була покинути своє місце проживання та роботи і виїхати за кордон, де і перебуває на даний час.

Вказує, що всі свої заяви щодо надання відпусток і можливості залишення на роботі вона направляла за допомогою мережі «Viber» на телефон директора Волочиською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів № 1, на отримання яких останній погоджувався.

Враховуючи, що позивач займалася з інклюзивною дитиною по дистанційному курсу, так як дитина теж знаходиться за кордоном, останню заяву позивач, з її слів, надіслала директору 31 серпня 2022 року щодо можливості продовжувати працювати дистанційно, так як вона знаходиться за кордоном. Тим більш, що наказом директора Волочиської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 1 за № 90-ОД 31 серпня 2022 року організовано змішану (синхронну) форму навчання для учнів 1-5 класів, а для учнів 6-11 класів запроваджено дистанційну форму навчання.

Однак, відповіді на вказану заяву вона не отримала, втратила зв`язок із директором школи, так як останній перестав виходити на зв`язок. Про її подальший статус асистента вчителя щодо продовження, призупинення чи розірвання трудового договору відомо нічого не було.

Позивач вказує, що фінансової можливості вчасно повернутися в Україну у неї не було. Про звільнення їй ніхто не повідомляв, копії наказу про звільнення вона не отримувала, також позивачу не повідомлялося про нараховані їй до виплати кошти при звільненні і за невикористані відпустки. Жодних пояснень він неї керівництвом школи не відбиралось і можливості надати пояснення ніхто не пропонував.

ОСОБА_1 зазначає, що вважає оспорюваний наказ незаконним, так як на нього поширюються соціальні гарантії, які передбачені чинним законодавством України.

Термін, зазначений у наказі: «без поважних причин» позивач вважає таким, що не відповідає дійсності, так як військова агресія рф щодо територіальної цілісності України, побоювання за своє життя позивача і вимушений виїзд за кордон є поважною причиною.

Враховуючи викладені обставини, просить позов задовольнити.

Позивач та її представник ОСОБА_2 , які у встановленому законодавством порядку повідомлялись про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явились.

Від представника позивача до суду надійшла заява, в якій він просив справу слухати у його та позивача відсутності, позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 в суді проти позову заперечила, вважає його безпідставним та необґрунтованим.

У відзиві на позов зазначено, що 01 червня 2022 року, 30 червня 2022 року та 01 серпня 2022 року ОСОБА_1 зверталась до роботодавця з заявами про надання відпусток, які були зареєстровані та на підставі яких були видані відповідні накази про надання відпустки: №70-ОД від 01 червня 2022 року, № 80-ОД від 30 червня 2022 року, № 29-К від 01 серпня 2022 року. Інших заяв від ОСОБА_1 не надходило. Позивач не приступила до виконання своїх обов`язків ані 01 вересня 2022 року, ані 02 вересня 2022 року, та не повідомила про існування поважних причин її відсутності на роботі, про що було складено Акт про відсутність працівника на робочому місці. Таким чином, звільнення відбулось на підставі чинного законодавства.

Представник відповідача Пересунько О.В. (директор Волочиської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 1 Волочиської міської ради Хмельницької області) в суді проти позову заперечив та пояснив, що спілкування з ОСОБА_1 відбувалось у мережі «Вайбер» та заяви через вказану мережу вона подавала на його номер телефону, ці заяви були зареєстровані та на їх підставі були видані відповідні накази про відпустки. 31 серпня 2022 року від ОСОБА_1 жодних заяв не надходило та останнє спілкування (переписка) з нею було 31 серпня 2022 року, після чого вона на зв`язок не виходила. Зазначив, що 31 серпня 2022 року ОСОБА_1 повинна була з`явитись на роботу, оскільки робочим місцем вчителя визначено навчальні кабінети, про що він попередив ОСОБА_1 , однак на робоче місце вона не з`явилась, відтак був складений відповідний акт, а далі - виданий наказ про звільнення за прогул. При спілкуванні у мережі «Вайбер» вона повідомляла, що найближчим часом в Україну не повернеться.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. ч. 1-4ст. 12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 43 Конституції Українивизначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений статтею 5-1 КЗпП Україниправовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до ст. 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Згіднозі ст. 142 КЗпП Українитрудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) на основі типових правил.

Відповідно до ст. 147 КЗпП Україниза порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Згіднозі ст. 148 КЗпП Українидисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Відповідно до ст. 149 КЗпП Українидо застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Так, 15 березня 2022 року прийнятоЗакон України № 2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», відповідно до якого на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей43, 44 Конституції України. У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.

Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» № 2136-ІХ не скасовує і не змінює нормиКЗпПщодо підстав звільнення з ініціативи роботодавця.

Відповідно до ст. 5 Закону України № 2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»у період дії воєнного стану допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця у період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці (крім відпустки у зв`язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки; у період дії воєнного стану норми статті 43 Кодексу законів про працю Українине застосовуються, крім випадків звільнення працівників підприємств, установ або організацій, обраних до профспілкових органів.

Згідно з п. 4 ч. 1ст. 40 КЗпП Українитрудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Отже, визначальним для вирішення питання законності звільнення з роботи за прогул є не тільки встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, а й встановлення поважності причин відсутності.

Законодавством не визначено перелік поважних причин відсутності на роботі, тому, вирішуючи це питання щодо працівника на роботі, звільненого за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати докази із числа передбачених ЦПК України.

Основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об`єктивних, незалежних від волі самого працівника обставин, які виключають вину працівника.

Вказаний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 листопада 2021 року у справі № 235/5659/20.

Пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантій, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення. Разом з тим, правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, в тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника. Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений наданими суду доказами (правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду в постанові від 07 жовтня 2018 року у справі № 359/7299/16-ц).

Судом встановлено,що наказомдиректора Волочиської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 1 Волочиської міської ради Хмельницької області № 39-К від 02вересня 2022 року звільнено ОСОБА_1 , асистента вчителя інклюзивного класу, 02 вересня 2022 року за прогул без поважних причин, п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Відповідно до Акту про відсутність працівника на робочому місці від 02 вересня 2022 року встановлено, що асистент вчителя ОСОБА_1 відсутня на робочому місці 01 вересня 2022 року та 02 вересня 2022 року без поважної причини. Зі спілкування з ОСОБА_1 через соцмережу вайбер відомо, що вона перебуває за кордоном.

Наказом № 90-ОД від 31 серпня 2022 року «Про організацію освітнього процесу в Волочиській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 1 Волочиської міської ради Хмельницької області у 2022-2023 навчальному році» визначено місцем роботи педагогічних працівників Волочиської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 1 навчальні кабінети.

На підставі заяв ОСОБА_4 від 01 червня 2022 року, від 30 червня 2022 року та від 01 серпня 2022 року, факт подання яких визнається сторонами, були видані відповідні накази про відпустки ОСОБА_4 : №70-ОД від 01 червня 2022 року, № 80-ОД від 30червня 2022 року, № 29-К від 01 серпня 2022 року.

Зокрема, наказом директора Волочиської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 1 Волочиської міської ради Хмельницької області № 29-К від 01 серпня 2022 року надано відпустку за власний рахунок асистенту вчителя ОСОБА_1 з 01 серпня 2022 року по 31серпня 2022 року (підстава: заява ОСОБА_1 ).

В судовому засіданні не доведено існування інших заяв ОСОБА_1 , поданих адміністрації Волочиської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 1 Волочиської міської ради Хмельницької області 31 серпня 2022 року чи після вказаної дати.

До позовної заяви долучено ксерокопію заяви від імені ОСОБА_1 , адресованої директору Волочиської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 1 Волочиської міської ради Хмельницької області, датованої 31 серпня 2022 року, у якій викладено прохання ОСОБА_1 надати їй дозвіл працювати дистанційно (синхронно), однак, відомості про надходження та реєстрацію такої заяви відсутні, тобто доказів її подання не надано.

Отже, ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці 01 вересня 2022 року та 02вересня 2022 року без поважної причини (про що було складено відповідний акт).

Оскільки позивачем не надано доказів неправомірності наказу директора Волочиської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 1 Волочиської міської ради Хмельницької області №39-К від 02вересня 2022 року, в позові слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. 43 Конституції України, ст. ст. 12, 13, 43, 48, 76, 81, 83, 259, 264, 265, 268, 279, 352 ЦПК України, ст. ст. 40, 60-2, 139, 142, 147-149 КЗпП України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 доВолочиської загальноосвітньоїшколи І-ІІІступенів №1Волочиської міськоїради Хмельницькоїобласті проскасування наказупро звільненнята поновленняна роботівідмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду через Волочиський районний суд Хмельницької області шляхом подання в тридцятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) Відповідач:Волочиська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 1 Волочиської міської ради Хмельницької області (31200, Хмельницька область, м. Волочиськ, вул. Незалежності, 78; код ЄДРПОУ: 26496263)

Повне судове рішення складено 24 лютого 2023 року.

Суддя О.М. Бабій