Постанова

від 05.10.2023 по справі 671/2022/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

05 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 671/2022/22

провадження № 61-10474св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Волочиська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 1 Волочиської міської ради Хмельницької області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 20 лютого 2023 року у складі судді Бабій О. М. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 13 червня 2023 року у складі колегії суддів: Гринчука Р. С., Костенка А. М., Спірідонової Т. В.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернулась із позовом до Волочиської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 1 Волочиської міської ради Хмельницької області (далі - Волочиська ЗОШ І-ІІІ ступенів № 1) про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі.

Позов мотивований тим, що 20 листопада 2022 року від її представника їй стало відомо про те, що наказом директора Волочиської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 1 від 02 вересня 2022 року № 39-К її звільнено з посади асистента вчителя інклюзивного класу за прогул без поважних причин відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України.

Позивач перебувала у трудових відносинах з Волочиською ЗОШ І-ІІІ ступенів № 1, наміру звільнятися з займаної посади не мала, так як перебувала у щорічній відпустці відповідно до поданої нею заяви про надання відпустки по 01 вересня 2022 року.

У зв`язку із початком військової агресії російської федерації щодо України, позивач вимушена була покинути своє місце проживання та роботи і виїхати за кордон, де і перебуває на час подачі позову.

Всі свої заяви щодо надання відпусток і можливості залишення на роботі вона направляла через месенджер «Viber» на телефон директора Волочиської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 1, на отримання яких останній погоджувався.

Позивач займалася з інклюзивною дитиною по дистанційному курсу, так як дитина теж знаходиться за кордоном, тому останню заяву позивач, з її слів, надіслала директору 31 серпня 2022 року щодо можливості продовжувати працювати дистанційно. Тим більш, що наказом директора Волочиської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 1 від 31 серпня 2022 року № 90-ОД організовано змішану (синхронну) форму навчання для учнів 1-5 класів, а для учнів 6-11 класів запроваджено дистанційну форму навчання.

Однак, відповіді на вказану заяву вона не отримала, директор школи перестав виходити на зв`язок. Позивачу щодо продовження, призупинення чи розірвання трудового договору відомо нічого не було. Фінансової можливості вчасно повернутися до України у ОСОБА_1 не було. Про звільнення її ніхто не повідомляв, копії наказу про звільнення вона не отримувала, також позивачу не повідомлялося про нараховані їй до виплати кошти при звільненні та за невикористані відпустки. Жодних пояснень від неї керівництвом школи не відбиралось і надати пояснення ніхто не пропонував.

На думку позивача, оспорюваний наказ є незаконним, так як на неї поширюються соціальні гарантії, які передбачені чинним законодавством України.

Термін, зазначений у наказі «без поважних причин» позивач вважає таким, що не відповідає дійсності, так як військова агресія російської федерації щодо територіальної цілісності України, побоювання за своє життя і вимушений виїзд за кордон є поважною причиною.

З урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просила:

визнати незаконним та скасувати наказ директора Волочиської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 1 від 02 вересня 2022 року № 39-К про звільнення ОСОБА_1 з посади асистента вчителя інклюзивного класу;

поновити ОСОБА_1 на посаді асистента вчителя інклюзивного класу Волочиської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 1 з 02 вересня 2022 року.

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Волочиського районного суду Хмельницької області від 20 лютого 2023 року, яке залишено без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 13 червня 2023 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 до Волочиської ЗОШ школи І-ІІІ ступенів № 1 про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

в судовому засіданні не доведено існування інших заяв ОСОБА_1 , поданих адміністрації Волочиської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 1 31 серпня 2022 року чи після вказаної дати. До позовної заяви долучено ксерокопію заяви від імені ОСОБА_1 , адресовану директору Волочиської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 1, датовану 31 серпня 2022 року, у якій викладено прохання ОСОБА_1 надати їй дозвіл працювати дистанційно (синхронно), однак, відомості про надходження та реєстрацію такої заяви відсутні, тобто доказів її подання не надано;

ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці 01 вересня 2022 року та 02 вересня 2022 року без поважної причини, про що було складено відповідний акт;

оскільки позивачем не надано доказів неправомірності наказу директора Волочиської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 1 від 02 вересня 2022 року№ 39-К, у задоволенні позову слід відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:

судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці два повних робочих дні, 01 вересня та 02 вересня 2022 року, про що роботодавцем складено відповідний акт;

позивач не заперечувала факт відсутності її на робочому місці в зазначені дати, мотивуючи поважність такої відсутності необхідністю дистанційного навчання учня з інклюзивними потребами та поданням 31 серпня 2022 року відповідної заяви директору школи шляхом направлення її через інтернет-месенджер «Viber»;

разом з тим, позивачем не надано доказів неможливості прибути на роботу після закінчення відпустки 31 серпня 2022 року, що ставить під сумнів її доводи про поважність її відсутності на робочому місці 01 та 02 вересня 2022 року. При цьому, суд апеляційної інстанції прийняв до уваги посаду, яку обіймав позивач, а саме, працівника закладу освіти, та її посадові обов`язки;

ОСОБА_1 не надано суду об`єктивних даних щодо неможливості завчасного погодження з роботодавцем терміну відпустки, наявності перешкод, які вплинули на процес погодження відпустки без збереження заробітної плати, в той час, як виходячи зі змісту положень статті 84 КЗпП України, статті 26 Закону України «Про відпустки» та частини третьої статті 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», відпустка без збереження заробітної плати надається за погодженням сторін (працівника і роботодавця).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2023 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу за підписом представника ОСОБА_2 , у якій просить скасувати рішення Волочиського районного суду від 20 лютого 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 13 червня 2023 року, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що:

суди не дослідили всі обставини справи. Зокрема, судами не взято до уваги те, що лише 20 листопада 2022 року позивачу стало відомо про звільнення. Також судами не взято до уваги, що позивач спілкувалась із директором Волочиської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 1 лише?за допомогою месенджера «Viber» із особистого телефону позивача та на особистий телефон директора ОСОБА_3 за допомогою повідомлень, на отримання яких останній погоджувався. Реєстрація у вхідній кореспонденції освітнього закладу її попередніх заяв проводилась лише за бажанням директора;

твердження ОСОБА_3 у судовому засіданні суду першої інстанції про те, що позивач повідомила його через месенджер «Viber», що скоро не повернеться до України, не відповідає дійсності, так як позивач мала і має намір далі продовжувати працювати на вказаній посаді. Після надіслання через месенджер «Viber» своїх заяв про надання відпустки та можливість переходу на іншу форму навчання, відповідач взагалі перестав відповідати на повідомлення;

судами не взято до уваги, що наказом директора Волочиської загальноосвітньої школи 1-І 11 ступенів від 31 серпня 2022 року № 90-ОД організовано змішану (синхронну) форму навчання для учнів 1-5 класів, а для учнів 6-11 класів запроваджено дистанційну форму навчання;

фінансової можливості вчасно повернутися до України у позивача не було;

про звільнення позивача ніхто не повідомляв, копії наказу про звільнення вона не отримував, також позивачу не повідомлялося про нараховані їй до виплати коштів при звільненні та за невикористанні відпустки. Жодних пояснень керівництвом Волочиської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 1 від позивача не відбиралось, надати пояснення ніхто не пропонував.

позивач вважає оспорюваний наказ незаконним, так як на неї поширюються соціальні гарантії, передбачені чинним законодавством України. При прийнятті рішення, суди не взяли до уваги, що на даний час в Україні запроваджено військовий стан і відповідач не мав права звільняти її з займаної посади, не з`ясувавши всі обставини справи;

термін, зазначений у наказі - «без поважних причин» не відповідає дійсності, так як військова агресія російської федерації щодо територіальної цілісності України, побоювання за своє життя і вимушений виїзд позивача за кордон є поважною причиною;

відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме, щодо можливості перебувати у трудових відносинах з роботодавцем на території України та знаходитись за кордоном під час збройної агресії російської федерації на території України. А також щодо можливості перебувати за кордоном, скориставшись відпусткою, спілкуючись за допомогою месенджерів.

Позиція інших учасників справи

У серпні 2023 року Волочиська ЗОШ І-ІІІ ступенів № 1 подала відзив на касаційну скаргу, у якому просить оскаржені судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.

Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що:

відповідно до переліку вхідної кореспонденції станом на 31 серпня 2022 року не зареєстровано жодної заяви позивача. Заява від 31 серпня 2022 року, на яку посилається позивач, не містить доказів ані про те, що така заява була надіслана відповідачу, ані про те, що ця заява була отримана відповідачем 31 серпня 2022 року;

відповідно до наказу № 90-ОД по Волочиській ЗОШ І-Ш ступенів № 1 від 31 серпня 2022 року «Про організацію освітнього процесу в Волочиській ЗОШ І-Ш ступенів № 1 у 2022-2023 навчальному році» освітній процес у закладі організовано у двох формах: змішаної (синхронної) та дистанційної. Визначено місце роботи педагогічних працівників закладу - навчальні кабінети (пункт 4 наказу № 90-ОД). Відповідно до заяви матері учня з особливими освітніми потребами ОСОБА_4 , адміністрацією закладу видано наказ № 104-ОД по Волочиській ЗОШ І-Ш ступенів № 1 ступенів від 01 вересня 2022 року «Про організацію освітнього процесу в 7-Г класі з інклюзивним навчанням на 2022-2023 навчальний рік» згідно якого позивач була призначена асистентом вчителя (пункт 2 наказу № 104-ОД). Відповідно до пункту 3 вищевказаного наказу асистент вчителя ОСОБА_1 , зокрема, повинна забезпечити: соціальний супровід дитини з особливими освітніми потребами, використання кімнати психологічного розвантаження для створення психологічно комфортних умов перебування дитини з особливими потребами у школі. Крім того, на асистента вчителя ОСОБА_1 покладено відповідальність за збереження здоров`я учня з особливими освітніми потребами. З огляду на вищенаведене, роботодавцем були створені всі необхідні умови для продовження трудових відносин з позивачем;

водночас, з огляду на зміст позову та касаційної скарги, позивач не мала наміру приступати до роботи, оскільки покинула своє місце проживання та роботи з початком військової агресії російської федерації проти України. Отримавши на руки трудову книжку, позивач виїхала за кордон і, станом на дату подання касаційної скарги її представником, продовжує перебувати за кордоном, незважаючи на те, що у регіоні розміщення місця її постійної роботи активні бойові дії не проводяться, а отже реальна загроза для життя та здоров`я позивача не більша, ніж реальна загроза для життя та здоров`я учня 7-го класу - дитини з особливими потребами, якому позивач повинна була забезпечити соціальний супровід, використання кімнати психологічного розвантаження для створення психологічно комфортних умов його перебування у школі та нести відповідальність за збереження здоров`я учня;

у касаційній скарзі не надано доказів про наявність у позивача затвердженого плану або програми, які б вказували на існування форм і методів дистанційного виконання посадових обов`язків асистентом вчителя у класі з інклюзивним навчанням, зокрема, щодо забезпечення соціального супроводу дитини з особливими потребами, використання кімнати психологічного розвантаження для створення психологічно комфортних умов перебування такого учня у школі, а також збереження його здоров`я, як це передбачено пунктами наказу № 104-ОД по Волочиській ЗОШ І-Ш ступенів № 1 від 01 вересня 2022 року «Про організацію освітнього процесу в 7-Г класі з інклюзивним навчанням на 2022-2023 навчальний рік»;

посилання позивача на обставину, що вона займалася з інклюзивною дитиною по дистанційному курсу, так як дитина теж знаходиться за кордоном, спростовується наявними у матеріалах справи доказами;

на думку відповідача, доводи позивача стосовно того, що про своє звільнення позивач дізналася лише 20 листопада 2022 року, лише підтверджує відсутність наміру та бажання приступити до виконання своїх посадових обов`язків, оскільки ОСОБА_1 жодним чином не пояснює того факту, що за період від початку навчального року, а саме: з 01 вересня по 20 листопада 2022 року, вона не поцікавилася про те, яке рішення було прийнято адміністрацією Волочиської ЗОШ I-III ступенів № 1 щодо надання їй можливості працювати дистанційно, згідно нібито надісланої через месенджер «Viber» заяви від 31 серпня 2022 року;

крім того, позивач не скористалася своїм правом звернутися до відповідача з заявою про розірвання трудового договору за власною ініціативою, як це передбачено статтею 4 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Водночас, до виконання своїх посадових обов`язків з 01 вересня 2022 року позивач не приступила, на роботі ні 01 вересня 2022 року, а ні 02 вересня 2022 року не з`явилася, про наявність поважних причин своєї відсутності відповідачу не повідомила;

Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» не скасовує і не змінює норми Кодексу законів про працю України щодо підстав звільнення працівника з ініціативи роботодавця.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 02 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 671/2022/22, витребувано справу з суду першої інстанції.

У серпні 2023 року матеріали цивільної справи № 671/2022/22 надійшли до Верховного Суду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 02 серпня 2023 року зазначено, що касаційна скарга Касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 235/3148/17-ц, від 23 січня 2019 року у справі № 520/211/16-ц, від 26 червня 2019 року у справі № 572/2944/16-ц, від 11 березня 2020 року у справі № 459/2618/17, відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України).

Фактичні обставини

Суди встановили, що ОСОБА_1 обіймала посаду асистента вчителя інклюзивного класу Волочиської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 1.

Наказом від 31 серпня 2022 року № 90-ОД «Про організацію освітнього процесу в Волочиській ЗОШ І-ІІІ ступенів № 1 у 2022-2023 навчальному році» визначено місцем роботи педагогічних працівників Волочиської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 1 навчальні кабінети.

На підставі заяв ОСОБА_1 від 01 червня 2022 року, від 30 червня 2022 року та від 01 серпня 2022 року, було видано накази директора школи про відпустки ОСОБА_1 : № 70-ОД від 01 червня 2022 року, № 80-ОД від 30 червня 2022 року, № 29-К від 01 серпня 2022 року, відповідно.

Так, наказом директора Волочиської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 1 № 29-К від 01 серпня 2022 року, надано відпустку за власний рахунок асистенту вчителя ОСОБА_1 з 01 серпня 2022 року по 31 серпня 2022 року.

Відповідно до акту про відсутність працівника на робочому місці від 02 вересня 2022 року, асистент вчителя ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці 01 вересня та 02 вересня 2022 року без поважної причини.

ОСОБА_1 , в поданих до суду заявах, визнано, що 01 вересня та 02 вересня 2022 року, як і на час розгляду цієї справи в суді вона продовжує перебувати за кордоном.

Наказом директора Волочиської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 1 № 39-К від 02 вересня 2022 року звільнено ОСОБА_1 , асистента вчителя інклюзивного класу, 02 вересня 2022 року за прогул без поважних причин, пункт 4 частини першої статті 40 КЗпП України.

Позиція Верховного Суду

Згідно зі статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин (пункт 4 частини першої статті 40 КЗпП України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 березня 2020 року у справі № 459/2618/17 (провадження № 61-47902св18), на яку посилається позивач у касаційній скарзі, зазначено, що:

«прогул - це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно або в цілому). Для звільнення працівника на такій підставі власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня.

Для встановлення факту прогулу, тобто факту відсутності особи на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, суду необхідно з`ясувати поважність причини такої відсутності.

Поважними причинами визнаються такі причини, що виключають вину працівника.

При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи за пунктом 4 статті 40 КЗпП України є з`ясування поважності причин його відсутності на роботі.

Вичерпного переліку поважних причин відсутності на роботі у трудовому законодавстві України не існує, тому в кожному окремому випадку оцінка поважності причини відсутності на роботі дається виходячи з конкретних обставин.

Відповідно до сталої судової практики причину відсутності працівника на роботі можна вважати поважною, якщо явці на роботу перешкоджали істотні обставини, які не можуть бути усунуті самим працівником, зокрема: пожежа, повінь (інші стихійні лиха); аварії або простій на транспорті; виконання громадянського обов`язку (надання допомоги особам, потерпілим від нещасного випадку, порятунок державного або приватного майна при пожежі, стихійному лиху); догляд за захворілим зненацька членом родини; відсутність на роботі з дозволу безпосереднього керівника; відсутність за станом здоров`я.

Вирішуючи питання про поважність причин відсутності на роботі працівника, звільненого за пунктом 4 статті 40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати всі надані сторонами докази».

Отже, визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи за пунктом 4 статті 40 КЗпП України є з`ясування поважності причин його відсутності на роботі.

Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення.

У статті 149 КЗпП України визначено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Така процедура є однією з гарантій недопущення безпідставного притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності. Проте, правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника.

Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про повну загальну середню освіту» заклади загальної середньої освіти на підставі письмових звернень батьків дітей з особливими освітніми потребами утворюють інклюзивні та/або спеціальні класи у порядку, визначеному законодавством.

Згідно з частиною шостою статті 26 Закону України «Про повну загальну середню освіту» особистісно орієнтоване спрямування освітнього процесу для учня з особливими освітніми потребами забезпечує асистент вчителя.

Відповідно до статті 60-2 КЗпП України дистанційна робота - це форма організації праці, за якої робота виконується працівником поза робочими приміщеннями чи територією власника або уповноваженого ним органу, в будь-якому місці за вибором працівника та з використанням інформаційно-комунікаційних технологій.

Відповідно до частини другої статті 1 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина передбачених статтями 43, 44 Конституції України.

Згідно із частиною другою статті 7 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у період дії воєнного стану сторони трудового договору можуть домовитися про альтернативні способи створення, пересилання і зберігання наказів (розпоряджень) роботодавця, повідомлень та інших документів з питань трудових відносин та про будь-який інший доступний спосіб електронної комунікації, який обрано за згодою між роботодавцем та працівником.

На підставі частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з положеннями статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі ухвалити рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У справі, що переглядається:

при зверненні із позовом ОСОБА_1 посилалася на те, що у зв`язку із початком військової агресії російської федерації щодо України, вона вимушена була покинути своє місце проживання та роботи та виїхати за кордон, де і перебувала на час подачі позову. Відповідно до поданої нею заяви, позивач перебувала у щорічній відпустці по 01 вересня 2022 року. Всі свої заяви щодо надання відпусток і можливості залишення на роботі вона направляла через месенджер «Viber» на телефон директора Волочиською ЗОШ І-ІІІ ступенів № 1. Так як позивач займалася з інклюзивною дитиною по дистанційному курсу, так як дитина теж знаходиться за кордоном, 31 серпня 2022 року позивач, з її слів, надіслала директору заяву щодо можливості продовжувати працювати дистанційно, так як вона знаходиться за кордоном. Відповіді вона не отримала. До позовної заяви долучено ксерокопію заяви від імені ОСОБА_1 , адресованої директору Волочиської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 1, датованої 31 серпня 2022 року, у якій викладено прохання ОСОБА_1 надати їй дозвіл працювати дистанційно (синхронно);

суди встановили, що ОСОБА_1 працювала асистентом вчителя інклюзивного класу Волочиською ЗОШ І-ІІІ ступенів № 1;

наказом директора Волочиської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 1 від 01 серпня 2022 року № 29-К, надано відпустку за власний рахунок асистенту вчителя ОСОБА_1 з 01 серпня 2022 року по 31 серпня 2022 року;

наказом від 31 серпня 2022 року № 90-ОД «Про організацію освітнього процесу в Волочиській ЗОШ І-ІІІ ступенів № 1 у 2022-2023 навчальному році» визначено місцем роботи педагогічних працівників Волочиської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 1 навчальні кабінети;

відповідно до акту про відсутність працівника на робочому місці від 02 вересня 2022 року, асистент вчителя ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці 01 вересня та 02 вересня 2022 року без поважної причини;

ОСОБА_1 , в поданих до суду заявах, визнано, що 01 вересня та 02 вересня 2022 року вона перебувала за кордоном;

позивачем не надано доказів направлення та отримання відповідачем її заяви щодо продовження дистанційної роботи від 31 серпня 2022 року.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанції повно та всебічно з`ясували обставини справи, зібраним по справі доказам дали належну оцінку та зробили правильний висновок про те, що звільнення ОСОБА_1 відповідало вимогам закону, й підстав для визнання незаконним та скасування наказу про звільнення позивача та поновлення її на роботі немає, а тому суди обґрунтовано відмовили у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 16 січня 2023 року у справі № 568/487/22 (провадження № 61-11728св22).

За встановлених обставин, висновки апеляційного суду не суперечать висновкам, зробленим в постановах Верховного Суду, на які є посилання в касаційній скарзі.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що відповідач не звертався до позивачки із вимогою надати пояснення щодо її відсутності на роботі, оскільки правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, в тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника. Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений наданими суду доказами (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 жовтня 2019 року у справі № 711/8227/16-ц (провадження № 61-33637св18)

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду (стаття 400 ЦПК України) та не спростовують мотиви та висновки суду першої та апеляційної інстанції.

Висновки Верховного Суду

Відповідно до частин першої та другої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 20 лютого 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 13 червня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. О. Дундар

Н. О. Антоненко

М. М. Русинчук