Постанова

від 13.06.2023 по справі 671/2022/22

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2023 року

м. Хмельницький

Справа № 671/2022/22

Провадження № 22-ц/4820/1105/23

Хмельницький апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Гринчука Р.С., Костенка А.М., Спірідонової Т.В.,

секретар судового засідання Дубова М.В.,

з участю представника апелянта адвоката Фіщука В.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 20 лютого 2023 року, суддя Бабій О.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до Волочиської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №1 Волочиської міської ради Хмельницької області, про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі,

встановив:

В грудні 2022 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Волочиської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №1 Волочиської міської ради Хмельницької області, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просила визнати незаконним та скасувати наказ директора Волочиської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №1 Волочиської міської ради Хмельницької області №39-К від 02.09.2022 року про звільнення її з посади асистента вчителя інклюзивного класу та поновити її на посаді асистента вчителя інклюзивного класу Волочиської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №1 Волочиської міської ради Хмельницької області з 02.09.2022 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказала, що в листопаді 2022 року вона дізналася про те, що наказом директора Волочиської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №1 Волочиської міської ради Хмельницької області №39-К від 02.09.2022 року її звільнено з посади асистента вчителя інклюзивного класу за прогул без поважних причин відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Вважає вказаний наказ незаконним, оскільки вона перебувала у щорічній відпустці до 01.09.2022 року на підставі поданої нею заяви про надання відпустки.

Всі свої заяви щодо надання відпусток і можливості залишення на роботі вона направляла за допомогою мережі «Вайбер» на телефон директора Волочиської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №1, на отримання яких останній погоджувався.

З огляду на те, що наказом директора Волочиської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів від 31.08.2022 року організовано змішану (синхронну) форму навчання для учнів 1-5 класів, а для учнів 6-11 класів запроваджено дистанційну форму навчання, вона надіслала директору заяву про роботу в дистанційному режимі 31.08.2022 року, однак, відповіді на вказану заяву не отримала, втратила зв`язок з директором школи, так як останній перестав виходити на зв`язок.

В той же час, у неї не було фінансової можливості вчасно повернутися в Україну з-за кордону, куди вона виїхала через повномасштабне вторгнення в Україну з боку РФ.

На думку ОСОБА_1 , військова агресія щодо територіальної цілісності України, побоювання за своє життя і вимушений виїзд за кордон є поважною причиною її нез`явлення на роботу.

Рішенням Волочиського районного суду Хмельницької області від 20.02.2023 року в задоволені позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не надано доказів на підтвердження обставин щодо її звернення до директора Волочиської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №1 Волочиської міської ради Хмельницької області із заявою про надання можливості працювати дистанційно, датовану 31.08.2022 року.

В той же час, ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці 01 та 02 вересня 2022 року без поважної причини, чого позивачем спростовано не було.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

За твердженням апелянта, суд першої інстанції не надав належної правової оцінки тій обставині, що вона, побоюючись за своє життя, вимушена була покинути своє місце проживання та роботи і виїхати за кордон, де і перебуває на даний час.

Вона займалася з інклюзивною дитиною по дистанційному курсу, так як дитина теж знаходиться за кордоном, у зв`язку з чим нею 31.08.2022 року було надіслано заяву директору Волочиської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №1 з проханням надання дозволу продовжувати працювати дистанційно, однак відповідну заяву директором було проігноровано.

Судом не взято до уваги, що наказом директора Волочиської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №90-ОД від 31.08.2022 року організовано змішану (синхронну) форму навчання для учнів 1-5 класів, а для учнів 6-11 класів запроваджено дистанційну форму навчання.

В той же час, у неї не було відібрано пояснень щодо причин відсутності на роботі посадовими особами відповідача.

У відзиві на апеляційну скаргу Волочиська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №1 Волочиської міської ради Хмельницької області, пославшись на законність та обґрунтованість судового рішення, просила залишити без задоволення апеляційну скаргу.

В суді представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи судом був повідомлений належним чином.

Заслухавши учасника справи та дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення без задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 обіймала посаду асистента вчителя інклюзивного класу Волочиської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №1 Волочиської міської ради Хмельницької області.

Наказом №90-ОД від 31.08.2022 року «Про організацію освітнього процесу в Волочиській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №1 Волочиської міської ради Хмельницької області у 2022-2023 навчальному році» визначено місцем роботи педагогічних працівників Волочиської ЗОШ І-ІІІ ступенів №1 навчальні кабінети.

На підставі заяв ОСОБА_1 від 01.06.2022 року, від 30.06.2022 року та від 01.08.2022 року, було видано накази директора школи про відпустки ОСОБА_1 : №70-ОД від 01.06.2022 року, №80-ОД від 30.06.2022 року, №29-К від 01.08.2022 року, відповідно.

Так, наказом директора Волочиської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №1 Волочиської міської ради Хмельницької області №29-К від 01.08.2022 року, надано відпустку за власний рахунок асистенту вчителя ОСОБА_1 з 01.08.2022 року по 31.08.2022 року.

Відповідно до акту про відсутність працівника на робочому місці від 02.09.2022 року, асистент вчителя ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці 01.09. та 02.09.2022 року без поважної причини.

ОСОБА_1 в поданих до суду заявах визнано, що 01.09. та 02.09.2022 року, як і на час розгляду цієї справи в суді вона продовжує перебувати за кордоном.

Наказом директора Волочиської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №1 Волочиської міської ради Хмельницької області №39-К від 02.09.2022 року звільнено ОСОБА_1 , асистента вчителя інклюзивного класу, 02.09.2022 року за прогул без поважних причин, п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно зі ст. 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно, сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено договір.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Прогул - це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно чи загалом). Для звільнення працівника на такій підставі власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин упродовж робочого дня.

Для встановлення допущення працівником прогулу необхідним є належне фіксування самого факту відсутності працівника на роботі та з`ясування поважності причини такої відсутності. Основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об`єктивних, незалежних від волі самого працівника обставин, які повністю виключають вину працівника.

Відсутність працівника на роботі має бути зафіксовано актом про відсутність працівника на роботі. Законодавство не встановлює вимог до форми акта, тому він подається у довільній письмовій формі та підписується не менш ніж двома працівниками (наприклад, бухгалтером та директором). В акті має бути зафіксовано факт відсутності працівника на роботі протягом робочого дня.

Акт про відсутність працівника на роботі оформлюється безпосередньо в день нез`явлення працівника на роботі. У таких документах обов`язково зазначаються не тільки дата, а й певний час відсутності працівника.

Після фіксації факту відсутності працівника на роботі потрібно з`ясувати, чим така відсутність була викликана.

Для з`ясування причини відсутності працівника на роботі роботодавець на свій розсуд може: 1) зателефонувати працівнику або членам його родини; 2) написати працівнику в доступні месенджери; 3) надіслати листа на особисту електронну скриньку; 4) відвідати працівника за місцем реєстрації або місцем фактичного проживання; 5) надіслати лист з повідомленням про вручення з пропозицією надати пояснення щодо своєї відсутності (постанова Верховного Суду від 16.01.2023 року у справі №568/487/22).

Законодавство не містить вичерпного переліку поважних причин відсутності на роботі, тому в кожному випадку оцінка поважності причини відсутності на роботі дається, виходячи з конкретних обставин. Вочевидь, поважними причинами мають бути об`єктивні обставини, які безумовно перешкоджали працівнику з`явитися на роботу і не могли бути ним усунуті.

У частині першій статті 147 КЗпП України зазначено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення. Порушенням трудової дисципліни є невиконання чи неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків.

Відповідно до статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку (ст. 149 КЗпП України).

Водночас правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника.

Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами.

Право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи. Іноземці та особи без громадянства, які працюють в Україні, мають право на відпустки нарівні з громадянами України (ст. 2 Закону України «Про відпустки»).

Відповідно до п. 5 ст. 4 Закону України «Про відпустки» одним із видів відпусток є відпустка без збереження заробітної плати, яка надається відповідно до статей 25, 26 цього Закону.

За сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік (ст. 84 КЗпП України, ст. 26 Закону України «Про відпустки»).

У ч. 3 ст. 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» встановлено, що протягом періоду дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого ч. 1 ст. 26 Закону України «Про відпустки». Статтю 12 вказаного Закону доповнено частиною четвертою згідно із Законом від 01.07.2022 року.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановив обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки не встановив порушення роботодавцем вимог трудового законодавства при звільненні позивача на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці два повних робочих дні, 01.09. та 02.09.2022 року, про що роботодавцем складено відповідний акт.

Позивач не заперечував факт відсутності її на робочому місці в зазначені дати, мотивуючи поважність такої відсутності необхідністю дистанційного навчання школяра з інклюзивними потребами та поданням 31.08.2022 року відповідної заяви директору школи шляхом направлення її через інтернет-месенджер «Вайбер».

Разом з тим, позивачем не надано доказів неможливості її прибути на роботу після закінчення відпустки 31.08.2022 року, що ставить під сумнів її доводи про поважність її відсутності на робочому місці 01 і 02 вересня 2022 року. При цьому, колегія суддів приймає до уваги посаду, яку обіймав позивач, працівника закладу освіти та її посадові обов`язки.

ОСОБА_1 не надано суду об`єктивних даних щодо неможливості завчасного погодження з роботодавцем терміну відпустки, наявності перешкод, які вплинули на процес погодження відпустки без збереження заробітної плати, в той час, як виходячи зі змісту положень ст. 84 КЗпП України, ст. 26 Закону України «Про відпустки» та ч. 3 ст. 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», відпустка без збереження заробітної плати надається за погодженням сторін (працівника і роботодавця).

Доводи скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду першої інстанції прийнято без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до невірного тлумачення норм матеріального права та переоцінки доказів.

Підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення суду з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 20 лютого 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 14 червня 2023 року.

Судді: Р.С. Гринчук

А.М. Костенко

Т.В. Спірідонова