Рішення

від 15.03.2023 по справі 161/9489/22

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/9489/22

Провадження № 2/161/129/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2023 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Олексюка А.В.,

при секретарі судових засідань Гичці М.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залісуду вмісті Луцькусправу запозовом представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Амріта Плюс» Кумановського Луки Миколайовича до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсним договорів дарування земельних ділянок та припинення права власності, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_1 звернувся до відповідачів з позовом про визнання недійсним договорів дарування земельних ділянок та припинення права власності

Позов обгрунтовує тим, що у вересні2021року ОСОБА_5 в інтересах ТОВ «Амріта Плюс» звернулася до Господарського суду Волинської області із позовною заявою до ОСОБА_3 про стягнення129 002,68 грн. збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) посадової особи.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 03.11.2021р. у справі №903/738/21 позов було задоволено повністю. Стягнуто ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Амріта Плюс»129 002грн. 68 коп. збитків та 2 270 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору, а всього131 272грн. 68 коп. Додатковим рішенням Господарського суду Волинської області від 15.11.2021р. у справі № 903/738/21 було стягнуто з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Амріта Плюс» 9000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Загальна сума боргу відповідача перед позивачем складає 140 272,68 грн.

22 березня2022року господарським судом Волинської області було видано Накази про примусове виконання рішення №903/738/21-1 та №903/738/21-2. Вищевказані судові накази були пред`явлені до виконання у Луцький відділ державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області ЗМУМЮ (м. Львів), у зв`язку з чим, 10.05.2022р. було відкрито виконавчі провадження ВП №68985551та ВП №68985671.

Станом на сьогодні вищевказані судові рішення ОСОБА_3 не виконані.

В той же час, будучи ознайомленим із наявністю вищевказаних судових рішень про стягнення боргу, 01.12.2021р. ОСОБА_3 уклав договори дарування земельних ділянок з ОСОБА_4 .

А тому, позивач вважає вищевказані договори дарування земельних ділянок недійсними та просить застосувати наслідки недійсності правочину, оскільки такі мають ознаки фіктивного (фраудаторного) правочину, укладення якого було спрямоване на уникнення ОСОБА_3 своїх зобов`язань, які виникли у нього к підставі судових рішень у справі №903/738/21.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21.07.2022 було відкрито загальне провадження у справі та призначено підготовче засідання.

31.10.2022 на виконання ухвали про витребування доказів від 12.10.2022, приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу Волинської області Веремчук С.В. надіслав на адресу суду належним чином завірені копії договорів дарування земельних ділянок від 01.12.2021 року за реєстровими номерами 3760 та 3761.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов підтримав, просив задовольнити з підстав зазначених у позові. Додатково пояснив, що відповідно до відповіді на адвокатський запит від 25.07.2022 Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Волинській області, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є матір`ю ОСОБА_3 . А тому договори дарування земельних ділянок він уклав зі своєю матір`ю. Відповідач свідомо не виконував свого обов`язку, не виконував рішення суду. Зазначив, що позивач мав 3 роки на пред`явлення виконавчого листа.

Представник відповідача ОСОБА_4 адвокат Веремчук В.В. суду пояснив, що вважає позов безпідставним та таким, що не підлягає до задоволення. Додатково пояснив, що оспорювані договори дарування не містять ознак фіктивності та умислу, адже позивач звернувся до виконавчої служби з виконавчим листом лише в травні 2022 року, тобто сім місяців після винесення рішення Господарським судом. Укладення договору відбулося в межах сім`ї, зі згоди дружини ОСОБА_6 , а також відбулося фактичне передання земельних ділянок його матері - ОСОБА_4 , яка розпочала використання земельних ділянок за їх цільовим призначенням, тобто розпочала будівництво, згідно до відповідної документації. Вважає, захід забезпечення позову, вжитий судом, не співрозмірним з позовними вимогами.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, по невідомій суду причині, хоча належним чином був повідомлений про час, дату та місце розгляду справи.

Заслухавши пояснення учасників справи та дослідивши в судовому засіданні наявні письмові докази, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно дост.202ЦКУкраїни, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Положеннямист. 203 ЦКУкраїни передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 215 ЦКвизначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття "заінтересована особа" такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

Цивільний кодекс Українине містить визначення поняття "заінтересована особа", тобто залишає його оціночним. Тому слід враховувати, що заінтересованою особою є будь-яка особа, яка має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі. Така особа, яка звертається до суду з позовом про визнання договору недійсним, повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів.

У зв`язку з цим, виділяють декілька критеріїв визначення заінтересованості позивача в оспорюваному договорі: 1) права і законні інтереси заінтересованої особи безпосередньо порушені договором; 2) у результаті визнання договору недійсним майнові інтереси заінтересованої особи будуть відновлені; 3) заінтересована особа отримує що-небудь в результаті проведення реституції (права, майно).

Самі по собі дії осіб, зокрема, щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці особи не доведуть, що такі дії порушують їх права.

Об`єднана палата Верховного Суду у постанові від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17 зазначила, що особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Відповідно до змістуст. 234 ЦКфіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають наперед, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють його лише для вигляду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний. При вчиненні фіктивного правочину учасники мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Причому справжні їх цілі можуть бути протизаконними. До таких дій, зокрема, відноситься укладення договору дарування майна на користь близьких родичів з метою уникнення від зобов`язання відшкодувати шкоду потерпілому, з метою приховування майна від накладення на нього арешту тощо.

Позивач, який звертається до суду з позовом про визнання правочину фіктивним, повинен довести суду відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки.

Аналогічний правовий висновок зроблений у постанові Верховного Суду України від 21.01.2015 у справі № 6-197цс14.

Відповідно до рішення Господарського суду Волинської області від 03.11.2021 у справі №903/738/21 позов ОСОБА_5 в інтересах ТОВ «Амріта Плюс» до ОСОБА_3 про стягнення129 002,68 грн. збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) посадової особи задоволено повністю. Стягнуто ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Амріта Плюс»129 002грн. 68 коп. збитків та 2 270 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору, а всього131 272грн. 68 коп. (а.с.7-14).

Додатковим рішенням Господарського суду Волинської області від 15.11.2021р. у справі №903/738/21 було стягнуто з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Амріта Плюс» 9000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу (а.с.15-16).

22 березня2022року Господарським судом Волинської області було видано накази про примусове виконання рішення №903/738/21-1 та №903/738/21-2 (а.с.17-18).

10.05.2022 головним державним виконавцем Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Бенещук Л.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП №68985551) відносно стягнення з ОСОБА_3 на користь ТзОВ «Амріта Плюс» 9000 грн витрат на професійну правничу допомогу (а.с.19).

Старшим державним виконавцем Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Марухою Г.М. 10.05.2022 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП №68985671) відносно стягнення з ОСОБА_3 на користь ТзОВ «Амріта Плюс» 131272,68 грн. боргу (а.с.20).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав не нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №305103006, №305102682 від 15.07.2022 право власності на земельну ділянку, площею 0,1998 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, к.н. 0722881800:01:001:3653, розташована за адресою: Волинська область, Луцький район, с. Забороль та на земельну ділянку, площею 0,08 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, к.н. 0725755100:03:016:0288, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , 01.12.2021 зареєстроване за ОСОБА_4 (а.с.21-22).

Відповідно до відповіді на адвокатський запит від 25.07.2022 Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Волинській області, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.73).

01.12.2021 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 уклали договори дарування земельних ділянок площею 0,1998 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, к.н. 0722881800:01:001:3653, розташована за адресою: Волинська область, Луцький район, с. Забороль та земельну ділянку, площею 0,08 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, к.н. 0725755100:03:016:0288, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчені приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Веремчуком С.В., зареєстрованими в реєстрі за № 3761, 3760 (а.с.88-89).

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням ч.1 та ч. 5ст. 203 ЦК, що, за правиламист. 215 цього Кодексу, є підставою для визнання його недійсним відповідно дост. 234 ЦК.

Згідно зістаттею 717 ЦКза договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Дарунком можуть бути рухомі речі, у тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі (частина 1статті 718 ЦК).

Відповідно до частини 2статті 719 ЦКдоговір дарування нерухомої речі укладається в письмовій формі й підлягає нотаріальному посвідченню.

Право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття (частина 1статті 722 ЦК).

Так, у постанові Верховного Суду від 07.10.2020 по справі № 755/17944/18 сформульовано висновок "фраудаторності", який включає в себе обов`язкові складові: момент укладення договору (коли боржник усвідомлює, що майно заберуть за борги); контрагента з яким боржник вчиняє оспорюваний договір, ціну.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №369/11268/16-ц вказано, що фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, вважає, що така протизаконна ціль, як укладення особою договору дарування майна зі своїм родичем з метою приховання цього майна від конфіскації чи звернення стягнення на вказане майно в рахунок погашення боргу, свідчить, що його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином (реальне безоплатне передання майна у власність іншій особі), а тому цей правочин є фіктивним і може бути визнаний судом недійсним. Велика Палата Верховного Суду погодилась з висновками, зробленими у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 лютого 2019 року у справі № 646/3972/16-ц та зазначила, що позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6статті 3 ЦК) та недопустимості зловживання правом (частина третястатті 13 ЦК), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбаченастаттею 234 ЦК, так і інша, наприклад, підстава, передбаченастаттею 228 ЦК.

Цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі вироку).

Боржник, який має невиконані (непогашені) боргові зобов`язання за договором, або у відношенні якого ухвалене судове рішення про стягнення боргу та проти якого розпочате виконавче провадження по його стягненню, і який дає письмову згоду на відчуження спільного майна іншим співвласником цього майна на підставі безоплатного договору дарування, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора, оскільки погоджує укладання договору дарування, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом. Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (п. 6ст. 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (ч. 3ст. 13 ЦК України).

Такі правові висновки містяться у наведеній вище постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 2-591/11зазначено, що в юридичній науці та судовій практиці договори, дії та бездіяльність осіб, що вчиняються з метою завдати шкоди кредитору і така мета досягнута, називають фраудаторними правочинами. Правочин, вчинений боржником у період виникнення у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину як такого, що вчинений боржником на шкоду кредиторам. Фраудаторний правочин укладається боржником у період проведення виконавчого провадження з метою виведення свого майна з-під стягнення (п. п. 47,48,51).

Наведені правові висновки Верховного Суду сформовані в ряді постанов.

Зокрема, у постанові Верховного Суду від 05 липня 2018 у справі № 922/2878/17 зазначено, що цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення про стягнення боргу, що набрало законної сили. Укладення боржником, проти якого розпочате судове провадження про стягнення боргу, договору купівлі-продажу, і в першу чергу, з тривалою відстрочкою платежу, може свідчити про його недобросовісність та зловживання правами стосовно кредитора, оскільки такий договір купівлі-продажу може порушити майнові інтереси кредитора і бути направлений саме на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які можуть хоч і не порушувати конкретних імперативних норм, але бути недобросовісними та зводитися до зловживання правом.

У постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року в справі № 755/17944/18 зроблено висновок, що договором що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції "фраудаторності" при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника) тощо.

У постанові Верховного Суду від 10 лютого 2021 року в справі № 754/5841/17 вказано, що приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили. Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа (особи) "використовувала/використовували право на зло"; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які "потерпають" від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи /осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).

Схожі висновки містяться у постанові Верховного Суду від 24 лютого 2021 року в справі № 757/33392/16, де Верховний Суд вказав, що правочином, який вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним правочином), може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин. Застосування конструкції "фраудаторності" при односторонньому правочинові має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати односторонній правочин як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься те, що внаслідок вчинення одностороннього правочину відбувається унеможливлення звернення стягнення на майно боржника чи зменшується обсяг майна.

Вирішуючи питання про наявність підстав для визнання недійсним правочину внаслідок укладення договору, зміст якого суперечитьЦК, ВС урахував, що: 1) відповідач відчужив майно після пред`явлення до нього позову про стягнення заборгованості; 2) майно відчужене на підставі безвідплатного договору; 3) майно відчужене на користь близького родича; 4) після відчуження спірного майна у відповідача відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов`язаннями перед кредитором.

На переконання ВС, сукупність наведених обставин доводить той факт, що відповідач діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб, оскільки відчуження належного йому майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення кредитором на його майно як боржника.

Щодо доводів представника відповідача непропорційності позовних вимог, оскільки вартість земельних ділянок є значно більшим, аніж заборгованість ОСОБА_3 перед ТзОВ «Амріта Плюс» та строків звернення позивача до органів виконавчої служби для примусового виконання рішення Господарського суду Волинської області, суд вважає необгрунтованим застосування принципу пропорційності та співрозмірності до заявленого предмету спору та зазначає, що відповідач до цього часу незаконно ухиляється від виконання рішення суду, а час звернення позивача за примусовим виконанням рішення суду не впливає на розмір боргу, у зв`язку із чим доводи щодо непропорційності позовних вимог та строків звернення до органів виконавчої служби, суд вважає необгрунтованими.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 відчужуючи належне йому на праві власності нерухоме майно своїй матерібув обізнаний про наявність рішення Господарського суду Волинської області від 03.11.2021 у справі №903/738/21 за позовом ОСОБА_5 в інтересах ТОВ «Амріта Плюс» до ОСОБА_3 про стягнення129 002,68 грн. збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) посадової особи, а тому міг передбачити негативні наслідки для себе у випадку задоволення позову та процесу виконання судового рішення, на що вказує той факт, що договори були укладені у короткий проміжок часу після винесення рішення у справі, а саме 01.12.2021. На даний час рішення Господарського суду залишається без виконання.

Крім того, судом встановлено, що при укладенні 01.12.2021 року оспорюваних правочинів відповідач ОСОБА_3 діяв як дарувальник, а тому його воля не відповідала зовнішньому її прояву та вона не передбачала реального настання правових наслідків, обумовлених вказаними правочинами, а його дії вчинені на перехід права власності на нерухоме майно з метою приховання майна від виконання в майбутньому рішення суду.

Посилання представника відповідача ОСОБА_2 на ті обставини, що договори дарування не можуть визнаватися недійсними, оскільки у власності ОСОБА_3 є транспортні засоби, інше майно, після реалізація якого коштів вистачить для погашення заборгованості, суд вважає безпідставними, оскільки вони не спростовують встановлених судом даних щодо фіктивності укладених правочинів.

Натомість, судом безспірно встановлено, що ОСОБА_3 має борг перед позивачем, що становитьістотний розмір, проте дій щодо його повернення не вчиняє.

Вирішуючи питання про наявність підстав для визнання недійсним оспорюваних договорів дарування, суд враховує, що на час укладання зазначених договорів відповідач мав непогашені боргові зобов`язання та було ухвалено рішення суду про стягнення боргу з відповідача, а нерухоме майно відчужене на підставі безоплатних договорів дарування та на користь фізичної особи, яка є його близьким родичем матір`ю.

Отже, суд дійшов висновку, що сукупність наведених обставин доводить той факт, що відповідач діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб.

Відповідно, договори дарування вчинені відповідачем в період наявності непогашених боргових зобов`язань, підтверджених судовими рішеннями, ставиться під сумнів у частині її добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правові висновки Верховного Суду у постановах: від 17 липня 2019 року у справі № 299/396/17, від 24 липня 2019 року у справі № 405/1820/17).

Боржник не є абсолютно вільним у обранні варіантів власної поведінки, його дії не повинні призводити до такого стану, у якому він ставатиме неплатоспроможним перед своїми кредиторами.

Встановивши, що оспорювані договори дарування земельних ділянок площею 0,08 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, к.н. 0725755100:03:016:0288, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та площею 0,1998 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, к.н. 0722881800:01:001:3653, розташована за адресою: Волинська область, Луцький район, с. Забороль, укладені 01 грудня 2021 року між відповідачами за своїм змістом суперечать вимогам закону, оскільки не спрямовані на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, а вчинені з метою уникнення відповідальності відповідача ОСОБА_3 за рахунок цього майна, що є порушенням частин першої та п`ятоїстатті 203 ЦК України, що за правиламистатті 215 цього Кодексує підставою для визнання його недійсним відповідно достатті 234 ЦК України, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині визнання правочинів недійсними, оскільки містять ознаки фіктивного (фраудаторного) правочину.

Згідно з абзацом 3 частини третьоїстатті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

На підставі договорів дарування від 01.12.2021, посвідчених приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Веремчуком С.В., та зареєстрованих в реєстрі за № 3760, 3761, право власності на земельні ділянки площею 0,08 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, к.н. 0725755100:03:016:0288, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та площею 0,1998 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, к.н. 0722881800:01:001:3653, розташована за адресою: Волинська область, Луцький район, с. Забороль, було зареєстровано за відповідачем ОСОБА_4 , що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №305103006, №305102682 від 15.07.2022 року (а.с.21-22).

Враховуючи вимоги абзацу 3 частини третьоїстатті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»та задоволення позову в частині визнання недійними договори дарування, на підставі якого було зареєстровано право власності на нерухоме майно, позовна вимога про припинення права власності ОСОБА_4 на земельні ділянки площею 0,08 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, к.н. 0725755100:03:016:0288, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та площею 0,1998 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, к.н. 0722881800:01:001:3653, розташована за адресою: Волинська область, Луцький район, с. Забороль, підлягає задоволенню.

18.01.2023 представник позивача заявив клопотання про повернення надміру сплаченого судового збору.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

У випадках, установлених пунктом 1 частини 1 цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми (частиною другою статті 7 Закону України "Про судовий збір").

За приписами ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду, зокрема, заяви про забезпечення позову юридичною особою або фізичною особою - підприємцем сплачується судовий збір в 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 1 січня 2022 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць становить 2481,00грн.

Тобто, за подачу до суду заяви про забезпечення позову заявник повинен був сплатити судовий збір у розмірі 1240,50грн, а сплатив 12410,50 грн, згідно платіжного доручення №514 від 19.07.2022 (а.с.1).

Отже, у зв`язку з переплатою позивачем судового збору за подання заяви про забезпечення позову, підлягає поверненню сплачена сума судового збору у розмірі переплаченої суми, а саме у розмірі 11 170 грн (12410,50 грн 1240,50 грн).

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина восьмастатті 141 ЦПК України).

Отже, з урахуванням вимогст. 141 ЦПК Українита пропорційно розміру задоволених вимог, з відповідачів підлягає стягненню на користь позивача 6202,50 грн, з кожного окремо по 3101,25 грн. судового збору за розгляд справи судом.

Керуючись ст.ст.12,13,81,211,259,263-265,268,352,354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Амріта Плюс» Кумановського Луки Миколайовича до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсним договорів дарування земельних ділянок та припинення права власності - задовольнити.

Визнати недійсним договір дарування земельної ділянки від 01 грудня 2021 року зареєстрований в реєстрі №3760, посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Веремчуком С.В., згідно якого ОСОБА_3 передав безоплатно у власність ОСОБА_4 земельну ділянку, площею 0,08 га, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, к.н. 0725755100:03:016:0288, розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати недійсним договір дарування земельної ділянки від 01 грудня 2021 року зареєстрований в реєстрі №3761, посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Веремчуком С.В., згідно якого ОСОБА_3 передав безоплатно у власність ОСОБА_4 земельну ділянку, площею 0,1998 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, к.н. 0722881800:01:001:3653, розташована за адресою: Волинська область, Луцький район, с. Забороль.

Припинити право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку, площею 0,08 га, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, к.н. 0725755100:03:016:0288, розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Припинити право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,1998 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, к.н. 0722881800:01:001:3653, розташована за адресою: Волинська область, Луцький район, с. Забороль.

Стягнути з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Амріта Плюс» судовий збір в розмірі по 3101 (три тисячі сто одній) гривні 25 коп з кожного.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Амріта Плюс» з Державного бюджету України надміру сплачений судовий збір в сумі 11170 (одинадцять тисяч сто сімдесят) гривень, сплачений згідно платіжного доручення №514 від 19 липня 2022 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення рішення відповідно до ч. 6ст. 259 ЦПК України- з дня складення рішення в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на рішення суду всіма учасниками справи. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Амріта Плюс», адреса: 43020, м. Луцьк, вул. Рівненська, буд. 76а, код ЄДРПОУ 36959432.

Відповідачі:

1) ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

2) ОСОБА_4 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складений 23.03.2023

Суддя Луцького міськрайонного суду А.В. Олексюк