Постанова

від 14.03.2023 по справі 917/961/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2023 року м. Харків Справа № 917/961/21

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О. , суддя Шевель О.В.

за участю секретаря судового засідання Дзюби А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного підприємства "АВТОПАРКІНГ ПЛЮС" (вх. № 1370 П/2) на рішення Господарського суду Полтавської області від 25.10.2022 у справі №917/961/21, ухвалене у приміщенні Господарського суду Полтавської області суддею Мацко О.С., повний текст складено 07.11.2022,

за позовом Полтавської міської ради, м. Полтава,

до 1) Приватного підприємства "КАРСАД І", с. Розсошенці, Полтавський район, Полтавська область,

2) Приватного підприємства "АВТОПАРКІНГ ПЛЮС", м. Полтава,

про припинення права власності, визнання недійсним акту приймання-передачі

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 25.10.2022 у справі №917/961/21 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 08.11.2022) задоволено частково позовні вимоги Полтавської міської ради до Приватного підприємства "КАРСАД І", Приватного підприємства "АВТОПАРКІНГ ПЛЮС".

Визнано недійсним акт приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу, серія та номер: 1973, 1974, посвідчений 20.05.2020 приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Цвітоха Юлією Миколаївною, в частині передачі до статутного капіталу Приватного підприємства "АВТОПАРКІНГ ПЛЮС" майна: реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1689982653101; об`єкт нерухомого майна: бокс-сторожка, об`єкт житлової нерухомості, Н1, опис об`єкта: загальна площа (кв.м.) 102,9. Опис: 1-коридор площею 8.3 кв.м, 2- кімната площею 9.1 кв.м, 3 - кімната площею 9.4 кв.м, 4 - коридор площею 7.0 кв.м, 5 - кімната площею 4.0 кв.м, 6 - кімната площею 9.3 кв.м, 7 - приміщення площею 52.3 кв.м, 8 - кладова площею 1.8 кв.м, 9 - кладова площею 1.7 кв.м, адреса об`єкта нерухомого майна: Полтавська обл., м. Полтава, вул. Героїв Сталінграду, 2, додаткові відомості: Літера "А2", "А-1", ОНМ розміщений на земельній ділянці загальною площею 161 кв.м (опис меж від А до Б земельна ділянка вул.Героїв Сталінграду,2; від Б до А землі міської ради, вул.Нікітченка відповідно до кадастрового плану земельної ділянки).

Припинено право приватної власності Приватного підприємства "АВТОПАРКІНГ ПЛЮС" (ідентифікаційний код 43627042) на об`єкт нерухомого майна: реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1689982653101; об`єкт нерухомого майна: бокс-сторожка, об`єкт житлової нерухомості, Н1, опис об`єкта: загальна площа (кв.м.) 102,9. Опис: 1-коридор площею 8.3 кв.м, 2- кімната площею 9.1 кв.м, 3 - кімната площею 9.4 кв.м, 4 - коридор площею 7.0 кв.м, 5 - кімната площею 4.0 кв.м, 6 - кімната площею 9.3 кв.м, 7 - приміщення площею 52.3 кв.м, 8 - кладова площею 1.8 кв.м, 9 - кладова площею 1.7 кв.м, адреса об`єкта нерухомого майна: Полтавська обл., м. Полтава, вул. Героїв Сталінграду, 2, додаткові відомості: Літера "А2", "А-1", ОНМ розміщений на земельній ділянці загальною площею 161 кв.м (опис меж від А до Б земельна ділянка вул.Героїв Сталінграду,2; від Б до А землі міської ради, вул.Нікітченка відповідно до кадастрового плану земельної ділянки).

Стягнуто з Приватного підприємства "АВТОПАРКІНГ ПЛЮС" (ідентифікаційний код 43627042) на користь Полтавської міської ради (ідентифікаційний код 24388285) 3405 грн витрат по сплаті судового збору. Стягнуто з Приватного підприємства "КАРСАД І" (ідентифікаційний код 36422178) на користь Полтавської міської ради (ідентифікаційний код 24388285) 1135 грн витрат по сплаті судового збору.

У задоволенні позовних вимог Полтавської міської ради до ПП "Карсад І" про припинення права власності відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням місцевого господарського суду, Приватне підприємство "АВТОПАРКІНГ ПЛЮС" звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 25.10.2022 у справі №917/961/21 в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю; стягнути з позивача судовий збір.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.12.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "АВТОПАРКІНГ ПЛЮС" (вх. № 1370 П/2) та повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться "24" січня 2023 р.

Від представника Полтавської міської ради, Божка Руслана Олександровича, через систему «Електронний суд» до Східного апеляційного господарського суду 16.01.2023 надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№487), в якому позивач просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги Приватного підприємства "АВТОПАРКІНГ ПЛЮС", рішення Господарського суду Полтавської області від 25.10.2022 у справі №917/961/21 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Також від представника Полтавської міської ради, Божка Руслана Олександровича , через систему «Електронний суд» до Східного апеляційного господарського суду 16.01.2023 надійшла заява (вх.№501), в якій позивач просив забезпечити участь представника у судовому засіданні у справі №917/961/21, яке призначено на 24.01.2023 р. о 12:00 годині, в режимі відеоконференції в приміщенні Полтавського апеляційного суду, а у разі неможливості у будь-якому суді на території м.Полтави. В поданій заяві про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, заявник також просив визнати пропущеним з поважних причин строк на подання відзиву на апеляційну скаргу та поновити його.

19.01.2023 від представника Полтавської міської ради, Божка Руслана Олександровича, через систему «Електронний суд» до Східного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів на підтвердження повноважень представників Полтавської міської ради (вх.№ 774).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.01.2023 задоволено заяву Полтавської міської ради (вх.№ 501) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та доручено Полтавському окружному адміністративному суду забезпечити проведення судового засідання у справі №917/961/21, яке відбудуться "24" січня 2023 о 12:00 год., в режимі відеоконференції.

23.01.2023 до Східного апеляційного господарського суду від Полтавської міської ради надійшов зазначений вище відзив на апеляційну скаргу та заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, поновлення строків подання відзиву на апеляційну скаргу в роздрукованому вигляді засобами поштового зв`язку (вх. №872, 873).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.01.2023, з урахуванням принципу розумності строків розгляду справи, відкладено розгляд апеляційної скарги на 14 березня 2023 року о 11:30 год., оскільки сторони в судове засідання не прибули, а спроба розпочати о 12:44 відеоконференцзв`язок із Полтавським окружним адміністративним судом виявилася не вдалою у зв`язку із відсутністю підключення Полтавського окружного адміністративного суду до сервісу "EasyCon" та відмовою Полтавського окружного адміністративного суду встановити відеоконференцзв`язок із Східним апеляційним господарським судом внаслідок закінчення часу бронювання залу судового засідання для проведення відеоконференції (що відбулось у зв`язку із затриманням розгляду апеляційним господарським судом попередніх справ внаслідок оголошення повітряної тривоги, що тривала з 08:59 до 09:20), про що Східним апеляційним господарським судом складено відповідний акт від 24.01.2023 № 12-33/31.

У судове засідання 14.03.2023 до Східного апеляційного господарського суду представники учасників справи не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

З довідки про доставку електронного листа, сформованого в програмі Діловодство спеціалізованого суду, вбачається, що ухвала апеляційного господарського суду від 24.01.2023 доставлена 27.01.2023 до Електронних кабінетів представника апелянта, адвоката Остапенка О.П. та Полтавської міської ради, що відповідає приписам частин п`ятої та сьомої статті 6 ГПК України, отже, зазначений судовий акт вважається врученим учасникам справи відповідно до статті 242 названого Кодексу.

Від представника апелянта, адвоката Остапенко О.П., через систему «Електроний суд» 10.03.2023 надійшла заява про розгляд справи призначеної на 14.03.2023 за відсутності представника Приватного підприємства "АВТОПАРКІНГ ПЛЮС" (вх.№2683).

З інформації, розміщеної на офіційному веб-сайті АТ "Укрпошта" та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, вбачається, що поштове відправлення №6102271803523 (ухвала суду апеляційної інстанції від 24.01.2023) надіслане на юридичну адресу відповідача - Приватного підприємства "КАРСАД І", надійшло до точки видачі 06.02.2023, проте не вручено під час доставки з підстав: "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, під час розгляду даної справи судом апеляційної інстанції, у відповідності до приписів пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (частина 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України).

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи та правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення учасників справи про час та місце розгляду справи, виходячи з того, що участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені частиною першою статтею 42 Господарського процесуального кодексу України) є правом, а не обов`язком сторін, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін.

З приводу поданого позивачем клопотання про поновлення строків подання відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 263 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.

Згідно зі статтею 119 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Так, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.12.2022р. визначено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 05.01.2023р.

Як вже зазначалось вище, від представника Полтавської міської ради, через систему «Електронний суд» до Східного апеляційного господарського суду 16.01.2023 надійшов відзив та заява, в якій позивач, зокрема, просив визнати пропущеним з поважних причин строк на подання відзиву на апеляційну скаргу та поновити його (вх. №487, №501).

В якості підстав для поновлення строків та обґрунтованості поважності причин його пропуску, представник позивача вказав, що уповноважений на участь у даній справі в порядку самопредставництва представник Полтавської міської ради, Пономаренко А.В., з 16.12.2022 до 21.12.2022 перебувала на лікарняному (листок непрацездатності у Електронному реєстрі НСЗУ за № 497T-H727-8837-TA5E) та з 02.01.2023 до 12.01.2023 перебувала у додатковій відпустці, що підтверджується копією розпорядження Полтавського міського голови (від 28.12.2022 №302-в), яке було додане до заяви.

Розглянувши наведені представником позивача причини пропуску строку для подання відзиву, враховуючи незначний час пропуску, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання поважними причин пропуску позивачем строку подання відзиву на апеляційну скаргу, а тому поновлює його і приймає відзив до розгляду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах встановлених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду у відповідності до вимог статті 282 Господарського процесуального кодексу України зазначає про такі обставини.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 24.09.2018 року у справі №554/3200/18 задоволено повністю позов ОСОБА_2 до Комунального підприємства "Полтава-Сервіс" Полтавської міської ради, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Приватне підприємство "Карсад 1" про визнання права власності. Зокрема, визнано за Приватним підприємством «Карсад 1» (код ЄДРПОУ 36422178) право власності на об`єкт нерухомого майна, за адресою: м. Полтава, вул. Героїв Сталінграду, 2 у складі: громадського будинку бокс-сторожка літ. «А, А-1» загальною площею 102,9 кв.м., в т.ч. 1 - коридор площею 8,3 кв.м., 2 - кімната площею 9,1 кв.м., 3 - кімната площею 9,4 кв.м., 4 - коридор площею 7,0 кв.м., 5 - кімната площею 4,0 кв.м., 6 - кімната площею 9,3 кв.м., 7 - приміщення площею 52,3 кв.м., 8 - кладова площею 1,8 кв.м., 9 - кладова площею 1,7 кв.м.; а - навіс площею 24,5 кв.м, що розміщений на земельній ділянці загальною площею 161 кв.м. (опис меж - від А до Б земельна ділянка вул. Героїв Сталінграду, 2 ; від Б до А землі міської ради, віл. Нікітченка відповідно до кадастрового плану земельної ділянки). (т.1, а.с. 19-22).

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 04.12.2018 року у справі №554/3200/18 роз`яснено рішення Октябрського районного суд м. Полтави від 24.09.2018 року у справі № 554/3200/18 (т.1, а.с. 23-24).

Постановою Полтавського апеляційного суду від 28.10.2020 року у справі №554/3200/18 задоволено апеляційну скаргу Полтавської міської ради, скасовано рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 24.09.2018 року та ухвалу цього ж суду від 04.12.2018 року про роз`яснення рішення суду, ухвалено нове судове рішення по суті заявлених вимог. Відмовлено в повному обсязі у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Комунального підприємства "Полтава-Сервіс" Полтавської міської ради про визнання права власності (т.1, а.с. 25-31).

Втім в період чинності рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 24.09.2018 року у справі № 554/3200/18 першим відповідачем були вчинені дії щодо реєстрації права власності на спірний об`єкт нерухомого майна по вул. Героїв Сталінграду, 2 , у складі: громадського будинку бокс-сторожка літ. «А, А-1» загальною площею 102,9 кв.м.

За Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, державним реєстратором Чутівської сільської ради Оржицького району Полтавської області, Маньківською Ганною Олегівною , на підставі рішення Октябрського районного суду м. Полтави, серія та номер: 554/3200/18, виданого 24.09.2018 року; ухвали суду, серія та номер: 554/3200/18, виданої 04.12.2018 року, зареєстровано 06.11.2018 право приватної власності за Приватним підприємством "КАРСАД І", код ЄДРПОУ: 36422178 на об`єкт нерухомого майна: бокс-сторожка, літ. «А, А-1», загальною площею 102,9 кв.м., за адресою: Полтавська обл., м. Полтава, вул. Героїв Сталінграду, 2 року (номер запису про право власності: 28841032) (т.1, а.с.34).

Надалі ПП "КАРСАД І" передало у власність другому відповідачу вказане нерухоме майно за Актом приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу ПП "АВТОПАРКІНГ ПЛЮС".

Так, згідно акта приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу від 20.05.2020 року, номер: 1973, 1974, засновник ПП "Карсад-1" ОСОБА_2 передав, а ПП "Автопаркінг плюс", в особі директора ОСОБА_2 прийняв в якості внеску частки засновника до статутного капіталу підприємства об`єкт нерухомого майна, зокрема за реєстраційним номером об`єкта 1689982653101, об`єкт нерухомого майна: бокс-сторожка, опис об`єкта: загальною площею 102,9 кв.м., опис 1 - коридор площею 8,3 кв.м., 2 - кімната площею 9,1 кв.м., 3 - кімната площею 9,4 кв.м., 4 - коридор площею 7,0 кв.м., 5 - кімната площею 4,0 кв.м., 6 - кімната площею 9,3 кв.м., 7 - приміщення площею 52,3 кв.м., 8 - кладова площею 1,8 кв.м., 9 - кладова площею 1,7 кв.м.; адреса об`єкта нерухомого майна: Полтавська обл., м. Полтова, вул. Героїв Сталінграду, 2; додаткові відомості літ. «А, А-1», ОНМ розміщений на земельній ділянці загальною площею 161 кв.м. (опис меж від А до Б земельна ділянка вул. Героїв Сталінгарду, 2, від Б до А землі міської ради, вул.Нікітченка відповідно до кадастрового плану земельної ділянки) (т. 1, а.с. 23).

Вказаний акт засвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Цвітоха Ю.М.

За Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, державним реєстратором Виконавчого комітету Решетилівської міської ради Полтавської області, Верховодом Костянтином Вікторовичем, на підставі зазначеного акта приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу, серія та номер: 1973, 1974, виданого 20.05.2020 року приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Цвітоха Ю.М., рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 24.09.2018 року та ухвали від 04.12.2018 року у справі № 554/3200/18, зареєстровано 22.05.2020 року право приватної власності за Приватним підприємством "АВТОПАРКІНГ ПЛЮС", код ЄДРПОУ: 43627042, на вищезазначений об`єкт нерухомого майна: бокс-сторожка, загальною площею 102,9 кв.м., літ. «А, А-1», ОНМ за адресою: м. Полтова, вул. Героїв Сталінграду, 2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1689982653101 (номер запису про право власності: 3664950) (т.1, а.с.34).

Отже, 22.05.2020 року право власності Приватного підприємства "КАРСАД І" на вищезазначений об`єкт нерухомого майна припинено із зазначенням підстави: акт приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу, серія та номер 1973,1974, посвідчений 20.05.2020р. приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Цвітоха Ю.М.

Зазначене вище майно, право власності на яке було зареєстровано за ПП "Карсад І" на підставі судового рішення (що було скасовано) та у подальшому передано ПП "Автопаркінг плюс" за актом приймання-передачі, розміщене за адресою вул. Героїв Сталінграду, 2 у м. Полтаві на земельній ділянці з кадастровим номером 5310137000:18:001:0470, що перебуває у власності територіальної громади м. Полтава (т.1, а.с.35).

У червні 2021 року Полтавська міська рада звернулась до Господарського суду Полтавської області з позовом, в якому просила суд:

- припинити право приватної власності Приватного підприємства «КАРСАД І» (код ЄДРПОУ: 36422178) на об`єкт нерухомого майна: бокс-сторожка, загальною площею 102,9 кв.м., опис об`єкта: 1- коридор площею 8,3 кв.м., 2 - кімната площею 9,1 кв.м., З- кімната площею 9,4 кв.м., 4 - коридор площею 7,0 кв.м., 5 - кімната площею 4,0 кв.м., 6 - кімната площею 9,3 кв.м., 7 - приміщення площею 52,3 кв.м., 8 - кладова площею 1,8 кв.м., 9 - кладова площею 1,7 кв.м., що розташований за адресою: Полтавська обл., м. Полтава, вул. Героїв Сталінграду, 2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1689982653101, номер запису про право власності: 28841032;

- визнати недійсним акт приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу, серія та номер: 1973,1974, виданий 20.05.2020, видавник: Цвітоха Ю.М., приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1689982653101;

- припинити право приватної власності Приватного підприємства "АВТОПАРКІНГ ПЛЮС" (код ЄДРПОУ: 43627042) на об`єкт нерухомого майна: бокс- сторожка, загальною площею 102,9 кв.м., опис об`єкта: 1- коридор площею 8,3 кв.м., 2 - кімната площею 9,1 кв.м., З- кімната площею 9,4 кв.м., 4 - коридор площею 7,0 кв.м., 5 - кімната площею 4,0 кв.м., 6 - кімната площею 9,3 кв.м., 7 - приміщення площею 52,3 кв.м., 8 - кладова площею 1,8 кв.м., 9 - кладова площею 1,7 кв.м., що розташований за адресою: Полтавська обл., м. Полтава, вул. Героїв Сталінграду, 2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1689982653101, номер запису про право власності: 36646950.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що державна реєстрація права власності об`єкта нерухомого майна, розміщеного незаконно на земельній ділянці комунальної власності м. Полтави, порушує права власника земельної ділянки - територіальної громади в особі Полтавської міської ради. Порушене право територіальної громади в особі Полтавської міської ради мало бути відновлено після набрання законної сили постановою Полтавського апеляційного суду від 28.10.2020 у справі № 554/3200/18, однак цього не відбулося, оскільки в період чинності рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 24.09.2018 у справі №554/3200/18, відповідачами були вчинені дії щодо реєстрації права власності на спірні об`єкти майна по вул. Героїв Сталінграду, 2, у м. Полтаві, а саме, спочатку зареєстровано право власності за Приватним підприємством "КАРСАД І" та, у подальшому, згідно акта приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу від 20.05.2020, - за ПП "АВТОПАРКІНГ ПЛЮС".

25.10.2022 судом першої інстанції ухвалено оскаржуване рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Ухвалюючи зазначене рішення, місцевий господарський суд посилаючись на норми статей 202-204, 215, 216, 236, 328, 346 ЦК України, ст. 2, абз. 1-3 ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. 16, ч. 1 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування», дійшов висновків, що у зв`язку із тим, що рішення Октябрьського районного суду м. Полтави від 24.09.2018 у справі №554/3200/18 було скасовано, то воно не породило жодних правових наслідків, тому ПП "КАРСАД І" фактично не набуло право власності на нерухоме майно, що розташоване за адресою: Полтавська обл., м. Полтава, вул. Героїв Сталінграду, 2. Оскільки на момент звернення Полтавської міської ради з даним позовом майно, про яке іде мова, було передано відповідачем 1 (ПП "КАРСАД І") за Актом приймання-передачі нерухомого майна від 20.05.2020 до статутного капіталу відповідача 2 - ПП "АВТОПАРКІНГ ПЛЮС", суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для припинення права власності Приватного підприємства "Карсад І" на вказане майно, оскільки відповідач-1 станом на дату подання позовної заяви не був власником зазначеного майна (і не є ним на даний час), тож місцевий господарський суд дійшов висновків, що позовні вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню. У зв`язку із тим, що Приватне підприємство "Карсад І" не було власником спірного майна, у тому числі і на момент укладення Акту приймання-передачі майна від 20.05.2020, відтак не мало правових підстав для його передачі до статутного капіталу Приватного підприємства "АВТОПАРКІНГ ПЛЮС". Зазначене, за висновками суду, є підставою для задоволення позовних вимог про визнання Акту приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу Приватного підприємства "АВТОПАРКІНГ ПЛЮС" від 20.05.2020 недійсним в частині передачі об`єкта нерухомого майна за реєстраційним номером 1689982653101. З огляду на те, що позовні вимоги в частині визнання недійсним акта приймання-передачі від 20.05.2020 стосовно передачі спірного майна задоволені судом, то позовні вимоги в частині припинення права приватної власності ПП "АВТОПАРКІНГ ПЛЮС" на відповідне майно за висновками суду також підлягають задоволенню, оскільки право власності на таке майно ПП "АВТОПАРКІНГ ПЛЮС" набуло на підставі недійсного акта приймання-передачі від 20.05.2020.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається, зокрема, на те, що рішення суду першої інстанції ухвалене при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи та при неправильному застосуванні норм матеріального права. Апелянт вказує, що оспорюваний акт приймання-передачі спірного майна не суперечить актам цивільного законодавства. Особа, яка його підписала мала необмежений обсяг цивільної дієздатності, через вільне виявлення у формі встановленій законом, спрямованій на реальне настання наслідків обумовлених ним. Права та інтереси позивача оспорюваним актом приймання-передачі до статутного капіталу не порушені, оскільки спір у даній справі не стосується права власності позивача на зареєстроване як об`єкт нерухомості спірне майно, а обраний позивачем у даному випадку спосіб захисту прав щодо визнання недійсним акту приймання-передачі до статутного капіталу є неналежним та неефективним. За змістом ст.ст. 15, 16, 215 ЦК України визнанню правочину недійсним має передувати встановлення судом наявності порушення прав позивача, який не є стороною цього правочину, а в разі відсутності такого порушення в позові має бути відмовлено. Визнання недійсним акту приймання - передачі нерухомого майна до статутного капіталу не поновить порушене право позивача на таке майно. Посилаючись на ст. 346 ЦК України, апелянт також вказав, що суд першої інстанції не звернув увагу, що позивачем не наведено підстав, визначених ст. 346 ЦК України, для припинення права власності.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач, зокрема, зазначив, що оскаржуване рішення прийняте при повному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, з дотриманням, в цілому, норм процесуального права та правильному застосуванні норм матеріального права.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи у апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає наступне.

Статтею 321 Цивільного кодексу України визнається непорушність прав власності. Частиною другою цієї статті встановлено, що особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 346 Цивільного кодексу України передбачені підстави припинення права власності на майно, яке припиняється у разі: відчуження власником свого майна; відмови власника від права власності; припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; знищення майна; викупу пам`яток культурної спадщини; примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; звернення стягнення на майно за зобов`язаннями власника; реквізиції; конфіскації; припинення юридичної особи чи смерті власника; визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави. Право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом.

Згідно з частиною 2 статті 328 Цивільного кодексу України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Спірні правовідносини між сторонами у справі виникли, у зв`язку із набуттям ПП "КАРСАД І" права власності на об`єкт нерухомого майна: бокс-сторожка, літ. «А, А-1», загальною площею 102,9 кв.м., за адресою: Полтавська обл., м. Полтава, вул. Героїв Сталінграду, 2, на підставі судового рішення від 24.09.2018 та ухвали від 04.12.2018 в межах справи №554/3200/18, на виконання яких було внесено відповідний запис про право власності на об`єкт нерухомого майна за ПП "КАРСАД І" до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за номером 28841032.

У подальшому судове рішення та ухвала в межах справи №554/3200/18 були скасовані постановою Полтавського апеляційного суду від 28.10.2020, яка була залишена без змін постановою Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року.

Судова колегія враховує, що згідно з правовим висновком, викладеним, зокрема, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 24.01.2020р. №910/10987/18, державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а лише засвідчує вже набуте особою право власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.

Поряд з цим, якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення. Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.11.2019р. у справі №643/9788/13-ц.

Таким чином, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що оскільки рішення Октябрьського районного суду м. Полтави від 24.09.2018 у справі №554/3200/18 було скасовано, воно не породило жодних правових наслідків та ПП "КАРСАД І" фактично не набуло право власності на нерухоме майно, що розташоване за адресою: Полтавська обл., м. Полтава, вул. Героїв Сталінграду, 2.

Проте, як вірно встановлено судом першої інстанції, під час чинності рішення та ухвали в межах справи №554/3200/18, ПП "КАРСАД І" були вчинені дії із передачі вказаного нерухомого майна до статутного капіталу ПП "АВТОПАРКІНГ ПЛЮС" за актом приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу, серія та номер 1973, 1974, виданого 20.05.2020р., про що державним реєстратором зареєстровано 22.05.2020 року право приватної власності за ПП "АВТОПАРКІНГ ПЛЮС" на вищезазначений об`єкт нерухомого майна: (номер запису про право власності: 36635807) (т.1, а.с.34).

Отже, на момент звернення Полтавської міської ради з позовом у справі №917/961/21 майно, про яке іде мова, було передано першим відповідачем (ПП "Карсад І") за Актом приймання-передачі нерухомого майна від 20.05.2020 до статутного капіталу другого відповідача - ПП "Автопаркінг плюс".

Оскаржуваним рішенням місцевого господарського суду було відмовлено у задоволені позовних вимог в частині щодо припинення право приватної власності ПП «КАРСАД І» на зазначений об`єкт нерухомого майна з підстав того, що перший відповідач станом на дату подання позовної заяви не був власником зазначеного майна (і не є ним на даний час).

В частині відмови в задоволенні позовних вимог Полтавської міської ради до ПП "Карсад І" про припинення права власності рішення місцевого господарського суду неоскаржується.

Апеляційна скарга Приватного підприємства "АВТОПАРКІНГ ПЛЮС" подана на рішення місцевого господарського суду в частині задоволених позовних вимог, а саме щодо визнання недійсним акта приймання-передачі нерухомого майна та припинення права власності ПП "АВТОПАРКІНГ ПЛЮС" на об`єкт нерухомого майна, переданого за цим актом, отже колегія суддів перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Так, згідно з частинами 1-4 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Метою будь-якого правочину є досягнення певних юридичних наслідків, що мають істотне значення для сторін правочину.

Отже, правочин - це вольові, правомірні дії, безпосередньо спрямовані на досягнення правового результату, а саме на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частин 1-3, 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Надаючи правову оцінку Акту приймання приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу Приватного підприємства "Автопаркінг плюс" від 20.05.2020, судова колегія дійшла висновку про те, що вказаний акт приймання-передачі майна до статутного капіталу є правочином, який підтверджує волевиявлення відповідачів, має юридичні наслідки - набуття та припинення права власності на нерухоме майно, а також став підставою для державної реєстрації права власності у зв`язку із передачею майна у власність юридичної особи як внесок до статутного капіталу.

Такий двосторонній акт у цих правовідносинах свідчить про погоджену дію шляхом волевиявлення обох сторін цього двостороннього правочину на набуття певних цивільних прав та обов`язків.

Щодо тверджень апелянта стосовно неправильного, неефективного способу захисту, обраного позивачем, то колегія суддів зазначає таке.

За змістом ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Аналогічні положення містяться і у ч. 2 ст. 20 ГК України.

Реалізація права на захист цивільних прав здійснюється за допомогою способів захисту.

Під способом захисту цивільного права чи інтересу розуміють визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (аналогічний висновок, викладений у п. 67 постанови Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19). Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (подібний висновок, викладений п. 14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц).

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересу є визнання правочину недійсним (п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Отже, оскарження правочину, оформленого актом (у розумінні статті 202 Цивільного кодексу України) в цьому випадку є належним способом захисту цивільних прав та обов`язків в розумінні статті 16 ЦК України, статті 20 ГК України, про що також зазначено судом першої інстанції у оскаржуваному рішенні.

Зазначена правова позиція узгоджується із висновками викладеними Верховним Судом у постанові від 25.02.2020р. у справі №915/1299/18.

Як було зазначено вище, постановою Полтавського апеляційного суду від 28.10.2020р. у справі № 554/3200/18 було скасовано рішення Октябрського районного суду м. Полтава від 24.09.2018р. та ухвала Октябрського районного суду м. Полтава від 04.12.2018р. - тобто судові акти, на підставі яких було проведено державну реєстрацію права власності ПП "КАРСАД І" на спірний об`єкт нерухомого майна.

Отже, Приватне підприємство "КАРСАД І" не було власником спірного майна, у тому числі і на момент укладення Акту приймання-передачі майна від 20.05.2020р., та відповідно не мало правових підстав для його передачі до статутного капіталу Приватного підприємства "АВТОПАРКІНГ ПЛЮС".

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання Акту приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу Приватного підприємства "АВТОПАРКІНГ ПЛЮС" від 20.05.2020 недійсним щодо передачі об`єкта нерухомого майна за реєстраційним номером 1689982653101.

Колегія суддів апеляційного господарського суду також відхиляє доводи апелянта, що позивачем не доведено порушення його прав чи інтересів оскаржуваним актом приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу, виходячи з наступного.

Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України).

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту.

Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Як зазначалось судом вище, матеріалами справи підтверджено, що зазначене вище майно, право власності на яке було зареєстровано за ПП "КАРСАД І" на підставі судового рішення (що було в майбутньому скасовано) та у подальшому передано ПП "АВТОПАРКІНГ ПЛЮС" за актом приймання-передачі, розміщене за адресою вул. Героїв Сталінграду, 2 у м. Полтаві на земельній ділянці з кадастровим номером 5310137000:18:001:0470, що перебуває у власності територіальної громади м. Полтава (т.1, а.с. 35).

Відповідно до частин 1, 2 статті 83 Земельного кодексу України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Частиною 1 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, зокрема, землю.

Статтею 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що від імені і в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Отже, у спірних правовідносинах земельна ділянка за адресою: м. Полтава, вул. Героїв Сталінграду, 2, кадастровий номер 5310137000:18:001:0470, із цільовим призначенням: землі транспорту, є комунальною власністю територіальної громади м. Полтави в особі Полтавської міської ради.

У постанові Полтавського апеляційного суду по справі №554/3200/18 від 28.10.2020, зокрема, зазначено, що КП «Полтава-Сервіс», на підставі укладених договорів орендує дві земельні ділянки по вул. Героїв Сталінграду, 2 і по вул. Нікітченка, 5 у м. Полтава, орендодавцем, уповноваженим власником яких є Полтавська міська рада. Щодо вказаних земельних ділянок між КП «Полтава-Сервіс» і ПП «Карсад 1» укладені договори про співробітництво, згідно яких ПП «Карсад 1» отримало право на організацію і створення належних умов для зберігання автотранспорту на комунальних автостоянках. Зазначені договори про співпрацю не передбачають жодних умов щодо набуття у власність ПП «Карсад 1» жодних об`єктів на території комунальних автостоянок. Отже, так як у цій справі заявлена вимога про визнання права власності на певні речі, які розташовані на земельних ділянках комунальної власності, то належним відповідачем у спірних правовідносинах має бути Полтавська міська рада як власник цих земель, тобто позов пред`явлений до неналежного відповідача.

У постанові Верховного Суду від 22.12.2021р. у справі №917/1970/20, ухваленій у подібних правовідносинах щодо тих самих учасників справи, зазначено, що знаходження на земельній ділянці одного власника об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) іншого власника істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим. Так, власник землі у цьому разі не може використовувати її ані для власної забудови, ані іншим чином, і не може здати цю землю в оренду будь-кому, окрім власника будівлі чи споруди. Тому державна реєстрація будівлі, споруди на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020р. у справі № 916/1608/18 (провадження № 12-135гс19).

Отже, за позовом про визнання недійсним правочину та припинення права власності на нерухоме майно, що було набуте на підставі такого правочину, належним позивачем є власник земельної ділянки, на якій таке нерухоме майно розташоване.

Враховуючи вищезазначене, та з огляду на приписи статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 4 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, що звернення Полтавської міськради до суду з даним позовом спрямоване на захист прав територіальної громади, і не суперечить принципам непорушності права мирного володіння майном, встановленим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки відповідачі за відсутності правових підстав набули право власності на спірне майно.

Щодо позовних вимог в частині припинення права приватної власності Приватного підприємства «АВТОПАРКІНГ ПЛЮС» (код ЄДРПОУ: 43627042) на об`єкт нерухомого майна: бокс- сторожка, загальною площею 102,9 кв.м., опис об`єкта: 1- коридор площею 8,3 кв.м., 2 - кімната площею 9,1 кв.м., З- кімната площею 9,4 кв.м., 4 - коридор площею 7,0 кв.м., 5 - кімната площею 4,0 кв.м., 6 - кімната площею 9,3 кв.м., 7 - приміщення площею 52,3 кв.м., 8 - кладова площею 1,8 кв.м., 9 - кладова площею 1,7 кв.м., що розташований за адресою: Полтавська обл., м. Полтава, вул. Героїв Сталінграду, 2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1689982653101, номер запису про право власності: 36646950, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019р. у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18), а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2018р. у справі № 925/1121/17, від 17.04.2019р. у справі № 916/675/15.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

На час подання позовної заяви в межах даної справи, абзаци 2 та 3 ч. 3 статті 26 Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" діяли в попередній редакції (чинній з 16.01.2020) та передбачали, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Відповідно до положень абзаців 2, 3 частини 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції Закону України № 2255-IX від 12 травня 2022 року, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення), передбачено, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Отже законом передбачено, що визнання недійсними правоустановчих документів (договорів), на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування державної реєстрації прав призводить до відновлення порушених прав особи шляхом повернення відповідних прав чи обтяжень у стан, що існував до спірної державної реєстрації (подібні висновки наведені в ухвалі Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі №726/2166/19).

В постанові Верховного суду від 30 листопада 2022 року у справі № 466/5453/19 зроблений висновок, що наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому, з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

З огляду на те, що позовні вимоги в частині визнання недійсним акта приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу від 20.05.2020 є обґрунтованими та законними, колегія суддів також погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог в частині припинення права приватної власності ПП "АВТОПАРКІНГ ПЛЮС" на відповідний об`єкт нерухомого майна, оскільки право власності на таке майно ПП "АВТОПАРКІНГ ПЛЮС" набуло на підставі недійсного акта приймання-передачі від 20.05.2020. Вказане відповідає способу захисту, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України.

І хоча суд першої інстанції застосував до спірних правовідносин норму положень абзаців 2, 3 частини 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у попередній редакції, вказане не вплинуло на правильність вирішення спору в межах вказаної справи.

Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 75 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За приписами ч.1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1 статті 80 ГПК України передбачено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновків, що апелянт не навів доводів, які б спростували обставини та висновки наведені в оскаржуваному рішенні в частині того, що Приватне підприємство ПП "КАРСАД І" не було власником спірного майна, у тому числі і на момент укладення Акту приймання-передачі майна від 20.05.2020, відтак не мало правових підстав для його передачі до статутного капіталу Приватного підприємства "АВТОПАРКІНГ ПЛЮС", оскільки, як встановлено судовим розглядом, судові акти, на підставі яких було проведено державну реєстрацію права власності ПП "КАРСАД І" на спірний об`єкт нерухомого майна, були скасовані в судовому порядку.

Статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскаржуване рішення відповідає вимогам статті 236 ГПК України, а тому відсутні підстави для його скасування.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги Приватного підприємства "АВТОПАРКІНГ ПЛЮС" без задоволення, а рішення Господарського суду Полтавської області від 25.10.2022 у справі №917/961/21 - без змін.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, п. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "АВТОПАРКІНГ ПЛЮС" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 25.10.2022 у справі №917/961/21 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 24.03.2023.

Головуючий суддя В.О. Фоміна

Суддя О.О. Крестьянінов

Суддя О.В. Шевель