Постанова

від 16.03.2023 по справі 922/995/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2023 року м. Харків Справа № 922/995/22

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О. , суддя Пуль О.А.

за участю секретаря Андерс О.К.

за участю:

позивача-Зонова Б.С., за довіреністю від 15.02.23;

відповідача-не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача-Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінеральні води України" (вх. № 1355 Х/2-5) на рішення господарського суду Харківської області від 01.11.22 (ухвалене у приміщенні господарського суду Харківської області суддею Байбаком О.І., повний текст складено 01.11.22) у справі № 922/995/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінеральні води України", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кораллус", м. Харків

про розірвання договору суборенди стягнення та суми забезпечувального платежу у розмірі 264900,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мінеральні води України" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кораллус" про розірвання договору суборенди від 01.07.2020 № 2020-23 та стягнення суми забезпечувального платежу у розмірі 264900,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що постановою Центрального апеляційного господарського суду від 05.08.2020 у справі № 29/5005/6325/2011 було встановлено, що нежитлові приміщення, які є об`єктом суборенди за спірним договором, належать ТОВ Таміра, що в свою чергу свідчить про відсутність у відповідача прав на передачу в суборенду нежитлових приміщень, які є предметом зазначеного Договору, а також про те, що при укладенні спірного Договору в порушення вимог ч. 2 статті 769 Цивільного кодексу України відповідач не повідомив позивача про всі права третіх осіб на орендоване майно, що відповідно до положень вказаної частини статті надає позивачеві як наймачу права вимагати розірвання Договору.

Крім цього позивач послався на те, що у зв`язку із розірванням договору суборенди від 01.07.2020 № 2020-23 наявні правові підстави для повернення сплаченого позивачем відповідно до пункту 4.4. Договору забезпечувального внеску в розмірі однієї місячної суборендної плати -264900,00 грн. в якості гарантії належного виконання зобов`язань зі сплати суборендної плати та компенсації можливої шкоди з боку суборендаря.

Рішенням господарського суду Харківської області від 01.11.22 у справі № 922/995/22 в позові відмовлено.

В обґрунтування висновку про відмову в позові суд послався на відсутність правових підстав для розірвання спірного Договору суборенди та повернення позивачу сплаченого на його підставі забезпечувального платежу у розмірі 264900,00 грн. у зв`язку з тим, що станом на момент звернення позивача до суду з позовом у даній справі та станом на дату винесення оскаржуваного судового рішення строк дії Договору закінчився та не продовжувався у встановленому порядку, а кошти забезпечувального платежу були набуті ТОВ "Кораллус" відповідно до умов Договору, зокрема, в якості забезпечення сплати суборендної плати , тобто на відповідній правовій підставі, яка існувала на час сплати коштів, і в подальшому ця правова підстава в передбаченому законом порядку не була усунута, оскільки матеріали справи не містять доказів належного виконання позивачем своїх зобов`язань перед ТОВ "Кораллус" щодо сплати всіх суборендних платежів до закінчення строку дії Договору, що в свою чергу, на підставі п.п.4.4.-4.6. Договору могло б бути підставою для повернення забезпечувального платежу.

Позивач подав на зазначене рішення до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність викладених в рішенні висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить це рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач послався,зокрема на те, що рішення суду прийнято без участі в судовому засіданні представника позивача, за наявності клопотання останнього про відкладення розгляду справи, у зв`язку з чим справа розглянута без з`ясування всіх обставин, що мають значення для справи та без належного дослідження поданих позивачем доказів на підтвердження своїх вимог.

Зокрема, позивач стверджує, що суд першої інстанції, пославшись в рішенні на відсутність у матеріалах справи доказів належного виконання позивачем своїх зобов`язань щодо сплати всіх суборендних платежів до закінчення строку дії Договору, не вимагав від позивача надати відповідні докази, в той час як належне виконання позивачем зазначених зобов`язань підтверджується відсутністю позовного чи наказного провадження, претензій чи іншої вимоги про невиконання відповідних умов Договору, а в разі необхідності позивач може надати всі необхідні документи на підтвердження виконання умов Договору.

При цьому позивач послався на неповне дослідження та ненадання належної правової оцінки обставинам, на які позивач в позовній заяві послався в обґрунтування своїх вимог, неправильно визначивши характер спірних правовідносин та не застосувавши норми матеріального права, які підлягали застосуванню, зокрема, ст. ст. 11, 626, 651, 652, 759, 761, 769 Цивільного кодексу України, ст. 181, 188, 283 Господарського кодексу України.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.12.22 для розгляду справи № 922/995/22 сформовано склад колегії суддів: головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Пуль О.А.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.01.23 у справі № 922/995/22 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача-Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінеральні води України" (вх. № 1355 Х/2-5) на рішення господарського суду Харківської області від 01.11.22 у справі № 922/995/22 та призначено справу до розгляду в судове засідання з повідомленням сторін на 16.03.23 р. о 10:30 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 104.

В судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу.

Відповідач, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання представника для участі в ньому не направив, про причини неявки суд не повідомив, що відповідно до ч.1, п. 1 ч. 3 статті 202, ч. 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України є підставою для розгляду справи за його відсутності.

Також відповідач не скористався передбаченим статтею 263 Господарського процесуального кодексу України правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відсутність якого відповідно до ч. 3 цієї статті не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах, встановлених статтею 269 ГПК України, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням господарського суду Харківської області від 16.11.2021 у справі № 922/3451/22,залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.02.23 встановлено наступні обставини:

29.12.2008 між ТОВ Таміра (орендодавець) та ІП Малахіт (орендар) було укладено договір оренди (найму) нежитлових приміщень, згідно якого орендодавець передав орендарю в тимчасове платне користування нежитлові приміщення цокольного поверху №1-6, 8-31, 35, 38-41, 44, 46, 47-54, 56-60, 1-го поверху №1-12, 14-15, 26-30, 32-42, 46-51, 53-57. 63, 64, 66-68, 71-73, 78, 83-90, 99, 100, 102-130, 2-го поверху №1-25, 30, 31, 33, 36, 37, 39, 40-89 загальною площею 36886,8 кв.м. у нежитловій будівлі літ. "У-2", що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Морозова, буд. 13. Договір оренди (найму) нежитлових приміщень 29.12.2008 посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Бінус О.О. та зареєстрований за реєстровим №2128. Відповідно до п.п. 3.2.2. орендар зобов`язаний вчасно вносити плату за користування орендованими приміщеннями. Відповідно до п.4.1. вищевказаного договору орендна плата за користування зазначеними орендованими нежитловими приміщеннями, встановлюється в розмірі 01 грн. 00 коп. (одна гривня) за один квадратний метр на місяць, у т.ч. ПДВ. Пунктом 4.2. зазначеного договору встановлено, що орендар сплачує орендну плату орендодавцю на підставі підписаного акту прийому - передачі наданих послуг протягом 15 днів з дня його підписання в безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця. Договір набуває чинності з моменту підписання сторонами і діє до 29 грудня 2028 року (п.7.1. договору).

29.12.2008 між ІП "Малахіт" (орендарем) та ТОВ "Таміра" (орендодавцем) було складено та підписано акт прийому-передачі до договору оренду (найму) нежитлових приміщень від 29.12.2008, зареєстрованого в реєстрі за № 2128.

30.12.2008 між ІП "Малахіт" (орендарем) та ТОВ "Таміра" (орендодавцем) було укладено договір про внесення змін та доповнень №1 до договору оренди (найму) нежитлових приміщень від 29.12.2008 №2128, згідно з яким сторони доповнили договір від 29.12.2008 №2128 наступними пунктами:

- пункт 8.12: при здійсненні продажу об`єкту оренди орендодавцем або банком - іпотекодержателем, орендар має першочергове право на покупку об`єкту;

- пункт 8.13: у випадку зміни власника приміщення даний договір оренди зберігає свою силу, а до нового власника переходять усі права й обов`язки орендодавця за цим договором;

- пункт 8.14: у разі дострокового розірвання даного договору з боку орендодавця, орендодавець зобов`язується компенсувати вартість проведеного капітального ремонту, поточного ремонту, реконструкції орендарю в погоджений окремо сторонами строк, але не пізніше строку розірвання цього договору;

- пункт 8.15: у разі дострокового розірвання даного договору з боку орендодавця або нового власника, та/або у разі здійснення звернення стягнення банком - іпотекодержателем на об`єкт оренди, орендодавець або новий власник сплачує орендарю штраф у розмірі, що складає еквівалент 6 000 000 доларів США (шість мільйонів доларів США) та сплачується в національній валюті України по офіційному курсу НБУ на день виставлення вимоги або рахунку-фактури та компенсує вартість проведеного капітального ремонту, поточного ремонту, реконструкції та прибуток, який би отримав орендар протягом усього строку дії цього договору;

- пункт 8.16: у разі несплати штрафних санкцій орендодавцем або новим власником орендарю, передбачений п. 8.15 цього договору, орендар має право не звільняти приміщення до надходження на його рахунок таких штрафних санкцій. У такому разі, орендодавець не має право чинити перешкод у здійсненні орендарем господарської діяльності.

Договір про внесення змін та доповнень №1 до договору оренди (найму) нежитлових приміщень, 30.12.2008 посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Бінус О.О. та зареєстрований за реєстровим №2132.

03.02.2009 між ІП "Малахіт" (орендарем) та ТОВ "Таміра" (орендодавцем) було укладено договір про внесення змін та доповнень №2 до договору оренди (найму) нежитлових приміщень від 29.12.2008 №2128, згідно з яким сторони домовились про виключення п. 8.3. з договору оренди від 29.12.2008 №2128. Договір про внесення змін та доповнень №2 до договору оренди (найму) нежитлових приміщень, 03.02.2009 посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Бінус О.О. та зареєстрований за реєстровим №113.

26.07.2010 між ІП "Малахіт" (орендарем) та ТОВ "Таміра" (орендодавцем) було укладено договір про внесення змін та доповнень №3 до договору оренди (найму) нежитлових приміщень від 29.12.2008 №2128, згідно з яким сторони домовились доповнити договір пунктом 2.2.6: орендар має право укладати прямі договори по використанню електроенергії, водовідведення, водопостачання та теплопостачання в орендованій будівлі та установлювати необхідні вимірювальні пристрої (прилади). Договір про внесення змін та доповнень №3 до договору оренди (найму) нежитлових приміщень, 26.07.2010 посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Бінус О.О. та зареєстрований за реєстровим №1853.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, 18.05.2011 Господарським судом Дніпропетровської області порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Таміра" за процедурою відповідно до статті 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2011 Товариство з обмеженою відповідальністю "Таміра" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру у справі, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Дубницьку Наталію Юріївну.

В процесі проведення ліквідаційної процедури, 14.08.2012 між ТОВ "Таміра" в особі ліквідатора Дубницької Н. Ю. та ТОВ "Харків-Надра" в особі директора Кіпотя А.Ю. було укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, за яким ТОВ "Таміра" передає у власність (продає), а ТОВ "Харків-Надра" приймає у власність (купує) нежитлові приміщення загальною площею 36886,8 кв.м. у нежитловій будівлі літ. "У-2", що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Морозова, буд. 13. Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Бінус О.О. за реєстровим номером 1516.

В подальшому, ІП Малахіт набуло право оренди нежитлових приміщень загальною площею 36886,8 кв. м. у нежитловій будівлі літ. "У-2", що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Морозова, буд. 13 уклавши відповідний договір оренди з ТОВ "Харків-Надра".

Матеріали справи також свідчать про те, що 25.06.2020 між ІП Малахіт, як орендарем, та ТОВ Кораллус, як суборендарем, укладено договір суборенди нерухомого майна № У-2/1/2020, згідно з умовами якого орендар передає, а суборендар бере у тимчасове, платне користування нежитлові приміщення цокольного поверху №1-6, 8-31,35, 38-41, 44, 46, 47-54, 56-60, 1-го поверху №1-12, 14-15, 26-30, 32-42, 46-51, 53-57, 63, 64, 66-68, 71-73, 78, 83-90, 99, 100, 102-130, 2-го поверху №1-25, 30, 31, 33, 36, 37, 39, 40-89 загальною площею 36886,8 (тридцять шість тисяч вісімсот вісімдесят шість цілих вісім десятих) кв. м. в нежитловій будівлі літ. У-2. розташованої за адресою: м. Харків, вулиця Морозова, 13.

01.08.2020 між ІП "Малахіт" та ТОВ "Кораллус" був підписаний акт приймання-передачі до договору суборенди нерухомого майна № У-2/1/2020 від 25.06.2020.

В подальшому, отримавши зазначене майно в суборенду, ТОВ "Кораллус", як орендар, уклало з ТОВ Мінеральні Води України, як суборендарем, договір суборенди нерухомого майна № 2020-23 від 01.07.2020 (спірний Договір у даній справі).

Пунктом 1.1. даного Договору встановлено, що Орендар передає, а Суборендар бере в тимчасове, платне користування нежитлові приміщення загальною площею 4040 (чотири тисячі сорок) кв. м. на пертому поверсі, а також 500 (п`ятсот) кв. м. на другому поверсі в будівлі літ. У-2 розташованій за адресою: м. Харків, вул. Морозова. 13. (далі - суборендовані приміщення).

Згідно з п. 4.1. даного Договору, Суборендар сплачує Орендарю суборендну плату із розрахунку на нежитлові приміщення першого поверху 60,00 грн. (шістдесят гривень 00 коп.) за квадратний метр на місяць в т.ч. ПДВ 20 %, та за нежитлові приміщення другого поверху 45,00 грн. (сорок п`ять гривень 00 коп.) за квадратний метр в т.ч. ПДВ 20%..

Відповідно до п. 4.2 Договору суборендна плата нараховується з дати підписання сторонами Акту приймання-передачі та вноситься Суборендарем за кожен календарний місяць незалежно від того, користувався Суборендар об`єктом суборенди протягом строку договору чи ні.Суборендар сплачує суборендну плату до 05 числа поточного місяця шляхом внесення попередньої оплати на розрахунковий рахунок Орендаря.

Відповідно до умов п. 4.4. Договору, протягом п`яти календарних днів з дати підписання договору суборендар, крім орендної плати, сплачує Орендарю суму в розмірі, кратному місячної суборендної плати, зазначеної в Договорі (така сума в Договорі іменується Забезпечувальний внесок). Забезпечувальний внесок утримується Орендарем протягом всього терміну суборенди без відсотків як гарантія належного виконання суборендарем зобов`язань по сплаті суборендарем орендної плати та компенсації можливої шкоди збоку суборендаря. У разі, якщо суборендар затримує будь-які платежі, належні за договором, або іншим чином завдає збитків Орендарю, Орендар має право утримати з забезпечувального внеску будь-які суми, що належать таким чином з суборендаря. Після такого утримання суборендарю подасться письмове повідомлення з додатком розрахунком утриманих сум. У кожному разі такого утримання Суборендар протягом десяти календарних днів з дати отримання повідомлення про стягнення, зобов`язаний відновити забезпечувальний внесок до розміру, кратного однієї місячної суборендної плати, що сплачується Суборендарем на дату такого відновлення.

Пунктом 4.5. Договору передбачено, що у разі належного виконання Суборендарем своїх зобов`язань за Договором, сума забезпечувального внеску зараховується як суборендна плата за останній місяць оренди.

Згідно з п. 7.1. Договору, даний договір набирає чинності з моменту його підписання орендарем та суборендарем і діє до 31.12.2020 .

Пунктом 7.2. Договору також передбачено, що строк дії цього договору може бути продовжений за взаємною згодою сторін, про що сторони укладають додаткову угоду.

Як свідчать матеріали справи, 08.07.2020 позивач сплатив на користь відповідача суму у розмірі 264900,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 9999672965 від 08.07.2020. В графі призначення платежу даного платіжного доручення вказано Оплата за оренду приміщення (забезпечувальний внесок)….

На виконання умов договору суборенди нерухомого майни від 01.07.2020 № 2020-23 відповідач відповідно до акту приймання-передачі від 01.08.2020 передав у користування позивачу нежитлові приміщення, визначені в п. 1.1 Договору.

В подальшому, постановою Центрального апеляційного господарського суду від 05.08.2020 у справі №29/5005/6325/2011 про банкрутство ТОВ Таміра, скасовано ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2019 у справі №29/5005/6325/2011, та прийнято нове рішення, яким, зокрема:

- визнано недійсними результати аукціону, який проводився 29.11.2011 Товарною біржею "Європейська" у справі про банкрутство №29/5005/6325/2011 з продажу майна ТОВ "Таміра" (ідентифікаційний код - 22610495), а саме: нежитлових приміщень цокольного поверху №1-:-21, 23-:-31, 35, 38-:-41, 44, 46-:-54, 56-:-60, 1-го поверху №1-:-12, 14, 15, 26-:-30, 32-:-42, 46-:-51, 53-:-57, 63, 64, 66-:-68, 71-:-73, 78, 80, 83-:-95, 99, 100, 102-:-104, 105-:-108, 110, 112-:-129, 138-:-164, 2-го поверху №1-:25, 29-:-31, 90-:-97, 33, 36, 37, 40-:-49, 24, 50-:-57, 59-:-63, 65-:-89, 98-:-109 в літ. "У-2" загальною площею 37 755,9 кв.м, розташованих за адресою: Харківська обл., м. Харків, вул. Морозова, 13, оформлені протоколом № 3 про проведення цільового аукціону від 29.11.2011 та актом №3 про проведений цільовий аукціон від 29.11.2011;

- визнано недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 14.08.2012, укладений між ТОВ "Таміра" (ідентифікаційний код - 22610495) та ТОВ "Харків-Надра" (ідентифікаційний код - 34757094), посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Бінус О.О. за реєстровим номером 1516, за яким ТОВ "Харків-Надра" набуло право власності на нежитлові приміщення цокольного поверху №1-:-21, 23-:-31, 35, 38-:-41, 44, 46-:-54, 56-:-60, 1-го поверху №1-:-12, 14, 15, 26-:-30, 32-:-42, 46-:-51, 53-:-57, 63, 64, 66-:-68, 71-:-73, 78, 80, 83-:-95, 99, 100, 102-:-104, 105-:-108, 110, 112-:-129, 138-:-164, 2-го поверху №1-:25, 29-:-31, 90-:-97, 33, 36, 37, 40-:-49, 24, 50-:-57, 59-:-63, 65-:-89, 98-:-109 в літ. "У-2" загальною площею 37 755,9 кв.м, розташованих за адресою: Харківська обл., м. Харків, вул. Морозова, 13;

- зобов`язано ТОВ "Харків-Надра" (ідентифікаційний код - 34757094) повернути ТОВ "Таміра" (ідентифікаційний код - 22610495) нежитлові приміщення цокольного поверху №1-:-21, 23-:-31, 35, 38-:-41, 44, 46-:-54, 56-:-60, 1-го поверху №1-:-12, 14, 15, 26-:-30, 32-:-42, 46-:-51, 53-:-57, 63, 64, 66-:-68, 71-:-73, 78, 80, 83-:-95, 99, 100, 102-:-104, 105-:-108, 110, 112-:-129, 138-:-164, 2-го поверху №1-:25, 29-:-31, 90-:-97, 33, 36, 37, 40-:-49, 24, 50-:-57, 59-:-63, 65-:-89, 98-:-109 в літ. "У-2" загальною площею 37755,9 кв.м, розташовані за адресою: Харківська обл., м. Харків, вул. Морозова, 13;

- скасовано державну реєстрацію права власності за ТОВ "Харків-Надра" (ідентифікаційний код - 34757094) на нежитлові приміщення цокольного поверху №1-:-21, 23-:-31, 35, 38-:-41, 44, 46-:-54, 56-:-60, 1-го поверху №1-:-12, 14, 15, 26-:-30, 32-:-42, 46-:-51, 53-:-57, 63, 64, 66-:-68, 71-:-73, 78, 80, 83-:-95, 99, 100, 102-:-104, 105-:-108, 110, 112-:-129, 138-:-164, 2-го поверху №1-:25, 29-:-31, 90-:-97, 33, 36, 37, 40-:-49, 24, 50-:-57, 59-:-63, 65-:-89, 98-:-109 в літ. "У-2" загальною площею 37755,9 кв.м, розташовані за адресою: Харківська обл., м. Харків, вул. Морозова, 13, яка була здійснена на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 14.08.2012, що був укладений між ТОВ "Таміра" (ідентифікаційний код - 22610495) та ТОВ "Харків-Надра" (ідентифікаційний код - 34757094), посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Бінус О.О. за реєстровим номером 1516;

- поновлено державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення цокольного поверху №1-:-21, 23-:-31, 35, 38-:-41, 44, 46-:-54, 56-:-60, 1-го поверху №1-:-12, 14, 15, 26-:-30, 32-:-42, 46-:-51, 53-:-57, 63, 64, 66-:-68, 71-:-73, 78, 80, 83-:-95, 99, 100, 102-:-104, 105-:-108, 110, 112-:-129, 138-:-164, 2-го поверху №1-:25, 29-:-31, 90-:-97, 33, 36, 37, 40-:-49, 24, 50-:-57, 59-:-63, 65-:-89, 98-:-109 в літ. "У-2", розташовані за адресою: Харківська обл., м. Харків, вул. Морозова, 13 за ТОВ "Таміра" (ідентифікаційний код - 22610495) як власника вказаних приміщень.

В подальшому, право власності ТОВ "Таміра" на об`єкт нерухомого майна, а саме: нежитлових приміщень цокольного поверху №1-:-21, 23-:-31, 35, 38-:-41, 44, 46-:-54, 56-:-60, 1-го поверху №1-:-12, 14, 15, 26-:-30, 32-:-42, 46-:-51, 53-:-57, 63, 64, 66-:-68, 71-:-73, 78, 80, 83-:-95, 99, 100, 102-:-104, 105-:-108, 110, 112-:-129, 138-:-164, 2-го поверху №1-:25, 29-:-31, 90-:-97, 33, 36, 37, 40-:-49, 24, 50-:-57, 59-:-63, 65-:-89, 98-:-109 в літ. "У-2" загальною площею 37 755,9 кв. м, розташованих за адресою: Харківська обл., м. Харків, вул. Морозова, 13, було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 22.07.2019, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрації права власності № 220748946 від 18.08.2020.

В подальшому, як свідчать матеріали справи, між ТОВ "Таміра", як власником зазначеного вище майна, та ТОВ Мінеральні води України укладено Договір оренди нежитлового. приміщення №1/2 від 27.10.2020, відповідно до умов якого ТОВ "Таміра" передає ТОВ Мінеральні води України в строкове платне користування (оренду) нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: м. Харків, вул. Морозова, 13 в літ. У-2 площею 1500.00 кв. м. (далі за текстом - Приміщення/ Об`єкт оренди), для ведення господарської діяльності Орендаря, а саме використання його, як складського приміщення, на умовах, визначених даним Договором.

Пунктом. 1.2. даного Договору визначено цільове призначення даного приміщення, а саме для розміщення складу Орендаря.

Пунктом 2.1. даного Договору визначено, що Передача Об`єкта оренди у користування Орендаря здійснюється до 01 листопада 2020 року включно та оформлюється Актом приймання - передачі Об`єкта оренди, який з моменту підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів відбитками печаток Сторін (у випадку їх наявності) є невід`ємною частиною цього договору.

Пунктом 7.1. Договору передбачено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє 6 (шість) календарних місяців, а саме, до 30 квітня 2021 року включно.

Згідно з актом приймання-повернення майна від 27.10.2020, ТОВ "Таміра" передало ТОВ Мінеральні води України орендовані приміщення згідно з умовами договору оренди нежитлового приміщення №1/2 від 27.10.2020.

Також між ТОВ "Таміра", як власником зазначеного вище майна, та ТОВ Мінеральні води України укладено договір відповідального зберігання майна № 12 від 27.10.2020, відповідно до умов якого ТОВ "Таміра" передало ТОВ Мінеральні води України на відповідальне зберігання частину нежитлових приміщень літ. У-2, що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Морозова, 13.

Згідно з п. 7.2. даного Договору, цей договір припиняється 31 грудня 2020. Дія цього договору, за відсутності заперечень будь-якої зі сторін, підлягає автоматичній пролонгації на кожен наступний місяць, але в сукупності не більше як на 6 місяців з дати укладання цього договору, за умови внесення зберігачем наступних періодичних страхових платежів у порядку, розмірі та строки, передбачені цим договором.

Згідно з актом приймання-передачі майна до договору відповідального зберігання майна № 12 від 27.10.2020, майно, яке є предметом зазначеного договору було передано ТОВ "Таміра" на зберігання ТОВ Мінеральні води України.

Як зазначено вище, предметом позову у даній справі є вимоги про розірвання укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кораллус" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мінеральні води України" договору суборенди від 01.07.2020 № 2020-23 (далі за текстом Договір) та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кораллус" сплаченого Товариством з обмеженою відповідальністю "Мінеральні води України" на виконання вказаного Договору суми забезпечувального платежу у розмірі 264900,00 грн., які обґрунтовано встановленням постановою Центрального апеляційного господарського суду від 05.08.2020 у справі № 29/5005/6325/2011 обставин, що нежитлові приміщення, які є об`єктом суборенди за спірним Договором, відповідачу не належать, а насправді належать ТОВ Таміра, що в свою чергу свідчить про відсутність у відповідача прав на передачу в суборенду зазначених нежитлових приміщень, а також про те, що при укладенні спірного Договору в порушення вимог ч. 2 статті 769 Цивільного кодексу України відповідач не повідомив позивача про всі права третіх осіб на орендоване майно, що відповідно до положень вказаної частини статті надає позивачеві як наймачу права вимагати розірвання Договору.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду справи оцінку обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання.

Згідно зі статтею 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 174 Господарського кодексу України серед підстав виникнення господарських зобов`язань передбачено господарські договори.

Згідно з ч. 2ст.11 Цивільного кодексу України, підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань) є, зокрема, договір.

Статтею 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 631 Цивільного кодексу України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Статтею 651 Цивільного кодексу України передбачено, що розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Частиною 3 статті 653 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

За змістом наведених норм, договір є юридичним фактом, на підставі якого виникає господарське зобов`язання, а розірвання договору за своєю правовою суттю є його припиненням, й відповідно припиненням відповідного зобов`язального правовідношення.

Зважаючи на наведене, як правильно зазначив суд першої інстанції, розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір.

Відповідний висновок також міститься у постановах Верховного Суду від 07.08.2018 у справі № 910/7981/17 та від 18.11.2019 у справі № 910/16750/18.

Спірний договір за своєї правовою природою є договором найму(оренди) майна.

Згідно із статтею 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ч.1 ст. 763 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 статті 283 ГК України передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 291 Цивільного кодексу України однією з підстав припинення договору оренди передбачено закінчення строку, на який його було укладено.

Як зазначено вище, пунктом 7.1. Договору передбачено,що він набирає чинності з моменту його підписання орендарем та суборендарем і діє до 31.12.2020 р.

Пунктом 7.2. договору також передбачено, що строк дії цього договору може бути продовжений за взаємною згодою сторін, про що сторони укладають додаткову угоду.

Матеріали справи не місять буд-яких доказів пролонгації дії даного договору в передбаченому Договором порядку, тобто шляхом укладання додаткової угоди до нього, а тому, як правомірно зазначив суд першої інстанції станом на момент звернення позивача до суду з позовом у даній справі строк дії договору суборенди № 2020-23 від 01.07.2020 закінчився, а тому на час подання позову він вже припинився, що унеможливлює його припинення шляхом розірвання.

Таким чином, на час подання позову предмет спору - об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір у вигляді договору суборенди від 01.07.2020 № 2020-23 припинив існування як юридичний факт.

При цьому суд зазначає, що закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 статті 231 ГПК України можливе у разі, коли предмет спору- об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Вказана правова позиція щодо підстав закриття провадження у справі за відсутністю предмета спору викладена також постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 13/51-04.

В даному випадку предмет спору перестав існувати до відкриття провадження у справі, що свідчить про наявність підстав для відмови в позові, а не для припинення провадження у справі.

Натомість скаржником не наведено жодних доводів в заперечення вказаної обставини щодо припинення спірного Договору на час подання позову, а також щодо правомірності відмови в задоволенні позовної вимоги про розірвання Договору з цієї підстави.

Щодо позовних вимог про повернення забезпечувального платежу у розмірі 264900,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Як було зазначено вище, до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Згідно з частиною першою статті 177 Цивільного кодексу України, об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Отже, системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України.

Загальна умова частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, тобто є такою, що згодом відпала, або була відсутня взагалі.

Відповідні висновки про застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду України від 03.06.2015 №6-100цс15 та постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 927/468/17.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.

Стаття 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Виходячи зі змісту зазначеної статті, зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності наступних умов: 1) збільшення або збереження майна однією особою набувачем 2) зменшення або незбільшення майна у іншої особи -потерпілого; 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача зменшенням або вiдсутністю збільшення майна на стороні потерпілого 4) відсутність правової підстави для зазначеної зміни майнового стану осіб на час такої зміни, або правова підстава для цього повинна згодом відпасти.

При цьому, не має правового значення, наслідком поведінки набувача чи потерпілого стала зазначена зміна майнового стану цих осіб.

Господарський суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що кошти забезпечувального платежу були набуті ТОВ "Кораллус" відповідно до умов Договору, зокрема, в якості забезпечення сплати суборендної плати , тобто на відповідній правовій підставі, яка існувала на час сплати коштів і в подальшому ця правова підстава в передбаченому законом порядку не була усунута.

Як зазначено вище, відповідно до умов п. 4.4. Договору, протягом п`яти календарних днів з дати підписання договору суборендар, крім орендної плати, сплачує Орендарю суму в розмірі, кратному місячної суборендної плати, зазначеної в Договорі (така сума в Договорі іменується Забезпечувальний внесок). Забезпечувальний внесок утримується Орендарем протягом всього терміну суборенди без відсотків як гарантія належного виконання суборендарем зобов`язань по сплаті суборендарем орендної плати та компенсації можливої шкоди збоку суборендаря. У разі, якщо суборендар затримує будь-які платежі, належні за договором, або іншим чином завдає збитків Орендарю, Орендар має право утримати з забезпечувального внеску будь-які суми, що належать таким чином з суборендаря. Після такого утримання суборендарю подасться письмове повідомлення з додатком розрахунком утриманих сум. У кожному разі такого утримання Суборендар протягом десяти календарних днів з дати отримання повідомлення про стягнення, зобов`язаний відновити забезпечувальний внесок до розміру, кратного однієї місячної суборендної плати, що сплачується Суборендарем на дату такого відновлення.

Пунктом 4.5. Договору передбачено, що у разі належного виконання Суборендарем своїх зобов`язань за Договором, сума забезпечувального внеску зараховується як суборендна плата за останній місяць оренди.

Отже, за умовами Договору, забезпечувальний платіж утримується відповідачем Орендарем як в разі порушення позивачем-Суборендарем умов договору-в рахунок заборгованості або завданих Суборендарем збитків, з обов`язковим надсиланням позивачу відповідного письмового повідомлення з додатком -розрахунком утриманих сум, так і у разі належного виконання відповідних зобов`язань шляхом зарахування суборендної плати за останній місяць оренди.

В матеріалах справи відсутні як докази направлення позивачу письмового повідомлення з додатком -розрахунком утриманих сум, як умова утримання забезпечувального платежу внаслідок порушення Суборендарем умов Договору, так і докази того, що позивачем сплачено суборендну плату за останній місяць суборенди не за рахунок зарахування забезпечувального платежу.

Колегія суддів відхиляє як безпідставні доводи скаржника щодо того, що оскаржуване рішення суду прийнято без участі в судовому засіданні представника позивача, за наявності клопотання останнього про відкладення розгляду справи, у зв`язку з чим справа розглянута без з`ясування всіх обставин, що мають значення для справи та без належного дослідження поданих позивачем доказів на підтвердження своїх вимог.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду Харківської області від 15.09.2022 у даній справі закрито підготовче провадження, та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.10.2022.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.10.2022 розгляд даної справи відкладено на 20.10.2022 за відповідним клопотанням представника позивача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.10.2022 розгляд справи відкладено на 01.11.2022 за відповідним клопотанням представника позивача.

На судове засідання 01.11.2022 сторони своїх представників не направили.

Представник позивача звернувся з клопотанням від 01.11.2022 в якому просив суд відкласти розгляд справи на інший день в зв`язку з зайнятістю в іншому судовому засіданні.

Відмовляючи в задоволенні вказаного клопотання, суд першої інстанції правомірно зазначив, що вказане клопотання є вже третім клопотанням, в якому представник позивача просить суд відкласти розгляд справи на інший день в зв`язку з його зайнятістю в іншому судовому засіданні, таким чином втретє надаючи перевагу не розгляду даної справи, а судовим засіданням по іншим справам. Разом з тим, позивач, як юридична особа, для представництва власних інтересів може мати декілька представників, і в разі зайнятості одного з них, направити на судове засідання іншого. До того ж, матеріалами даної справи підтверджується наявність права на представництво інтересів позивача двома представниками.

Крім того, ст. 195 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

В даному випадку строк розгляду справи по суті є таким, що майже сплинув. Зазначене в свою чергу не дозволяє відкласти розгляд даної справи не порушуючи встановлений законом строк її розгляду.

До того ж, згідно з вимогами ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи зокрема у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Судове засідання 01.11.2022 є вже третім засіданням, на якому мало розглядатися справа по суті.

Пославшись на наведене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність правових підстав для чергового відкладення розгляду справи та про відмову в задоволенні відповідного клопотання представника позивача.

Оскільки неявка на судове засідання представників сторін не перешкоджала розгляду справи по суті, господарський суд першої інстанції правомірно зазначив про наявність підстав для розгляду справу за їх відсутності, за наявними в матеріалах справи документами, як це передбачено ст. ст. 197, 202 ГПК України.

В апеляційній скарзі не наведено жодного доводу щодо неправильності зазначених висновків суду першої інстанції.

Разом з цим, зі змісту апеляційної скарги не вбачається доводів, які б свідчили про неналежне дослідження судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи та доказів на їх підтвердження, на допущення якого позивач посилається в апеляційній скарзі як на наслідок відсутності його представника в судовому засіданні.

Також колегія суддів зазначає про безпідставність доводів апеляційної скарги щодо того, що суд першої інстанції, пославшись в рішенні на відсутність у матеріалах справи доказів належного виконання позивачем своїх зобов`язань щодо сплати всіх суборендних платежів до закінчення строку дії Договору, не вимагав від позивача надати відповідні докази, оскільки відповідно до положень статей 13,74 Господарського процесуального кодексу України, саме на сторони покладено обов`язок довести обставини, які мають значення для справи і на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень та встановлено заборону суду збирати докази з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.Натомість статтею 81 Господарського процесуального кодексу України передбачено витребування судом доказів саме за клопотанням учасників справи в разі неможливості їх надати самостійно.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга-без задоволення.

У зв`язку з відмовою в позові та залишенням без задоволення апеляційної скарги позивача, понесені ним витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на останнього.

Керуючись статтями 129, 269, пунктом 1 статті 275, статтею 276, статтями 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу позивача - позивача-Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінеральні води України" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 01.11.22 у справі № 922/995/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.Порядок і строк її оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 24.03.23.

Головуючий суддя І.В. Тарасова

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя О.А. Пуль