Повістка

від 28.02.2023 по справі 908/2237/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 24/113/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2023 Справа № 908/2237/21

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Тетяни Анатоліївни, при секретареві судового засідання Вака В.С., розглянувши матеріали заяви Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Стандарт плюс про ухвалення додаткового рішення у справі № 908/2237/21

за позовом: Концерну Міські теплові мережі (бул. Гвардійський, буд. 137, м. Запоріжжя, 69091, ідентифікаційний код 32121458)

до відповідача: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Стандарт плюс (вул. Сергія Синенка, буд. 69А, м. Запоріжжя, 69041, адреса зазначена у позові: вул. Сергія Синенка, буд. 69А, приміщення 104, м. Запоріжжя, 69041, ідентифікаційний код 40713311)

про встановлення постійного безоплатного сервітуту та зобов`язання усунути перешкоди.

за участю представників:

від позивача: не прибув

від відповідача: Здорик О.Г., адвокат, ордер серія АР № 1004702 від 12.11.2021;

Орел Д.І., голова правління

УСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 07.02.2022 відмовлено у задоволенні позовних вимог Концерну Міські теплові мережі до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Стандарт плюс про встановлення постійного безоплатного сервітуту та зобов`язання усунути перешкоди.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 02.02.2023 у справі № 908/2237/21 апеляційна скарга Концерну Міські теплові мережі залишена без задоволення. Рішення Господарського суду Запорізької області від 07.02.2022 у справі № 908/2237/21 залишено без змін.

16.02.2023 Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Стандарт плюс подана до Господарського суду Запорізької області заява про ухвалення додаткового рішення, в якій останній просить суд стягнути з Концерну Міські теплові мережі на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Стандарт плюс витрати пов`язані із наданням правничої допомоги в сумі 10000,00 грн.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 16.02.2023 вказану заяву було розподілено на розгляд судді Азізбекян Т.А.

Ухвалою суду від 17.02.2023 поновлено Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку Стандарт плюс строк для подання заяви про ухвалення додаткового рішення та доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правову допомогу. Заяву ОСББ Стандарт плюс про ухвалення додаткового рішення у справі № 908/2237/21 прийняти до розгляду, судове засідання з розгляду заяви призначено на 28.02.2023.

28.02.2023 позивачем подано суду клопотання від 28.02.2023 № 284/20 про відкладення судового засідання, яке обґрунтовано тим, що ухвала суду від 17.02.2023 про призначення на 28.02.2023 судового засідання з розгляду заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення, надійшла на адресу Концерну «Міські теплові мережі» 27.02.20223 за вхідним № 2012, що підтверджується штемпелем вхідної кореспонденції та роздруківкою із сайту АТ Укрпошта. Таким чином, час на підготовку відзиву на заяву ОСББ до 28.02.2023 у Концерну «Міські теплові мережі» фактично був відсутній, а Концерн «МТМ» проти задоволення заяви заперечує та бажає надати до суду обґрунтований відзив та докази на підтвердження своїх заперечень.

Клопотання Концерну «Міські теплові мережі» про відкладення розгляду заяви залишено судом без задоволення враховуючи приписи ст. 244 Господарського процесуального клуодексу України, якою зокрема передбачено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося фіксування судового засідання 28.02.2023 за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

В засіданні 28.02.2023 судом, в порядку ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Суд повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Дослідивши заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення, додані останнім документи на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що заява підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Частинами 1-3 статті 244 ГПК України встановлено: суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо: судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

З положень статті 123 ГПК України слідує, що до складу судових витрат, крім судового збору, входять також витрати, пов`язані з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

З матеріалів справи № 908/2237/22 слідує, що позивачем 16.02.2023 було подано суду клопотання про поновлення строку для подання заяви про ухвалення додаткового рішення (надіслане засобами поштового зв`язку 06.02.2023), яке ухвалою Господарського суду від 17.02.2023 задоволено відповідно до приписів ст. 119 ГПК України.

Вирішуючи питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу суд враховує наступне.

Згідно зі ст. 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст.126 ГПК України).

Відповідно до приписів частини 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126).

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ч. 3 ст. 30 зазначеного Закону).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Разом із тим, згідно зі статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями тощо.

В частині 5 статті 129 ГПК України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, зокрема, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3)поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Отже суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, витрати на професійну правничу допомогу адвоката в повному розмірі, якщо керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, та неспіврозмірним зважаючи на складність справи, ціну позову та витрачений адвокатом час.

Вирішуючи питання про розподіл витрат на правничу допомогу, господарський суд враховує правові висновки, що викладені у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, в якій зазначено, що домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин між якими і може розглядатися питання щодо обов`язковості такого зобов`язання. У контексті вирішення судом питання про розподіл судових витрат суд повинен оцінювати розумність витрат, їх співмірність із ціною позову, складністю справи та її значенням для позивача.

У постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18 визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (п. 61 постанови).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Відповідно до Постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 (пункти 5.40-5.44), при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Такі критерії на практиці застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика Європейського суду з прав людини, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Згідно з практикою Суду, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У справі East/West Alliance Limsted проти України, заява № 19336/04 (п. 269) Суд зазначив, що підприємство-заявник уклало договір з юридичною фірмою щодо її гонорару, який можна порівняти з угодою про умовний адвокатський гонорар. Угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити суму в якості гонорару та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Розглянувши заяву ОСББ «Стандарт плюс» про ухвалення додаткового рішення у справі № 908/2237/21 та стягнення з відповідача понесені судові витрати витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн., суд дійшов до висновку про її часткове задоволення виходячи з наступного.

Представництво інтересів ОСББ «Стандарт плюс» у Господарському суду Запорізької області по справі № 908/2237/21 здійснювалось адвокатом Здорик О.І., який діяв на підставі Ордеру серія АР № 1004702 від 12.11.2021 та укладеного між позивачем (Замовник) та ФОП Здорик О.І. договору про надання правової допомоги від 01.07.2021 (далі Договір), копія якого була додана до позовної заяви.

Відповідно до умов п. 1.1. вказаного Договору про надання правової допомоги, Замовник доручає, а Виконавець зобов`язується за винагороду в межах умов цього Договору вчинити від імені та за рахунок Замовника наступні дії: надавати правову допомогу Замовнику в судах як першої, а при необхідності на окремо обговорених умовах і другої інстанції за поданням інтересів Замовника, а також виконувати інші доручення Замовника правового характеру як окремо обумовлені сторонами, так і узгоджені цим договором.

Замовник зобов`язується сплатити винагороду, додаткову винагороду, компенсації і компенсувати фактичні витрати Виконавця, пов`язані з виконанням доручення в розмірі та на умовах, визначених Додатком № 1 до Договору, який є невід`ємною частиною Договору (п. 1.2.).

Згідно акту від 03.02.2023 про приймання-передачі виконаних робіт за надання юридичних послуг згідно договору від 01.07.2021, Адвокат Здорик О.І. надав, а ОСББ «Стандарт-плюс» прийняв юридичні послуги на загальну суму 10000,00 грн, з яких:

2000 грн. за складання відзиву на позовну заяву, витрачений час - 2 год.;

2000 грн. за складання відзиву на апеляційну скаргу, витрачений час - 2 год.;

1000 грн. за ознайомлення з матеріалами справи, витрачений час - 1 год.;

2000 грн. - дослідження питання, підготовка правового висновку, вивчення судової практики з цього питання, витрачений час - 2 год.;

3000 грн. за участь в судових засіданнях, витрачений час - 3 год.

Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера від 03.02.2023 адвокат Здорик О.І. прийняв від ОСББ «Стандарт плюс» суму 10000,00 грн.

З вказаного Акту від 03.02.2023 про приймання-передачі виконаних робіт за надання юридичних послуг згідно договору від 01.07.2021, зокрема, слідує, що правова допомога на суму 2000,00 грн. була нарахована за складання відзиву на апеляційну скаргу.

Дослідивши зміст наданої адвокатом професійної правничої допомоги, про яку зазначено в Акті приймання-передачі виконаних робіт за надання юридичних послуг згідно Договору від 03.05.2022 на суму 10000,00 грн., суд вважає, що в даній конкретній справі витрати на правову допомогу є реальними, обґрунтованими і підтвердженими матеріалами справи, розмір понесених витрат відповідає принципу співмірності із складністю справи та виконаним адвокатами обсягом робіт на суму 8000,00 грн.

Витрати на правову допомогу в сумі 2000,00 грн, яка нарахована за складання відзиву на апеляційну скаргу суд важає необґрунтованою та безпідставною, оскільки ці витрати пов`язані з роглядом справи № 908/2237/21 в суді апеляційної інстанції.

Враховуючи все вищевикладене, суд вважає за необхідне обмежити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають сплаті за послуги адвоката, та визнати обґрунтованим при розподілі судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката для даної справи в сумі 8000,00 грн. У задоволенні частини заяви у розмірі 2000,00 грн суд відмовляє.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 238, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Стандарт плюс про ухвалення додаткового рішення у справі № 908/2237/21 задовольнити частково.

Стягнути з Концерну Міські теплові мережі (бул. Гвардійський, буд. 137, м. Запоріжжя, 69091, ідентифікаційний код 32121458) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Стандарт плюс (вул. Сергія Синенка, буд. 69А, м. Запоріжжя, 69041, адреса зазначена у позові: вул. Сергія Синенка, буд. 69А, приміщення 104, м. Запоріжжя, 69041, ідентифікаційний код 40713311) - 8000 (вісім тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

У задоволенні іншої частини заяви відмовити.

Повний текст додаткового рішення складено та підписано 23.03.2023.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Т.А. Азізбекян