Рішення

від 16.03.2023 по справі 917/1197/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.2023 Справа № 917/1197/22

м.Полтава

за позовною заявою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібороб", вул. Джерельна, 41, м.Решетилівка, Полтавська область, 38400, ел.ад.: ІНФОРМАЦІЯ_1

до Решетилівської міської ради, вул. Покровська, 14, м.Решетилівка, Полтавська область, 38400, ел.ад.: reset_rada@ukr.net/

про визнання права власності на земельну ділянку

Суддя Кльопов І.Г.

Секретар Назаренко Я.А.

Представники сторін згідно протоколу судового засідання.

Обставини справи: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Хлібороб» звернулося з позовом до Решетилівської міської ради, в якому просить суд визнати право власності на земельну ділянку площею 0,2880га з кадастровим номером 5324255100:30:004:0229, що розташована за адресою: Полтавська область, м.Решетилівка, вул.Джерельна,41 з цільовим призначенням: для іншого сільськогосподарського призначення.

В обґрунтування позовних позивач посилається на те, що у зв`язку із реорганізацією колективного сільськогосподарського підприємства ім. Енгельса, згідно розпорядження Голови Решетилівської районної державної адміністрації від 21.02.2000 №67, позивач у відповідності до ч. 6 ст. 31 ЗУ «Про колективне сільськогосподарське підприємство» став правонаступником усіх майнових прав та обов`язків колишнього підприємства, що підтверджується Протоколом № 2 зборів уповноважених членів КСП ім. Енгельса від 26.01.2000 та Статутом СТОВ «Хлібороб».

Таким чином, позивач стверджує, що при перетворенні КСП ім. Енгельса в СТОВ «Хлібороб» до останнього перейшло, зокрема, право власності на землю, в т.ч. спірну земельну ділянку площею 0,2880 га, що залишилася не розпайованою та право власності на яку не припинено у порядку та з підстав встановлених чинним законодавством України.

Також, позивач повідомляє, що відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 12.08.2009 року серія САС № 686973 СТОВ «Хлібороб» є власником нежитлової будівлі - адміністративний будинок, що розташований за адресою: Полтавська область, Решетилівський район, смт Решетилівка, вул. Петровського, 41 та власником нежитлових приміщень: автогараж, відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, індексний номер: 25220132 від 06.08.2014 року і котельні, відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, індексний номер 25232427 від 06.08.2014 року, які знаходяться за адресою: Полтавська область, смт Решетилівка, вул. Петровського, 41а. Та зазначає, що зазначені вище будівлі розташовані на земельній ділянці загальною площею 0,2880 га, з кадастровим номером 5324255100:30:004:0229.

Крім того, позивач посилається на лист Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 03.05.2022 № 27-16.0164-973/2-22 відповідно до якого, дана земельна ділянка входить до складу земель, що були передані КСП ім. Енгельса відповідно до Державного акту колективної власності від 10.08.1995 року серія ПЛ-10 та зазначена на плані зовнішніх меж земельних ділянок, що передані КСП ім. Енгельса під № 13.

Відповідно до Витягу від 04.07.2022 року із Державного земельного кадастру про земельну ділянку площею 0,2880 га, кадастровий номер 5324255100:30:004:0229, суб`єктом права власності є Решетилівська селищна рада. Проте, у пункті щодо документу, який є підставою для виникнення права власності та, який посвідчує право власності - інформація відсутня.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5324255100:30:004:0229, відсутні відомості щодо реєстрації прав власності на дану земельну ділянку.

В зв`язку із чим позивач вважає, що Решетилівською селищною радою неправомірно внесено відомості до Державного земельного кадастру про право власності на земельну ділянку кадастровий номер 5324255100:30:004:0229, площа 0,2880 га, чим порушено законні права позивача, який є правонаступником КСП ім. Енгельса та являється власником землі та нерухомого майна, що розташоване на вказаній земельній ділянці.

Також, позивач наголошує на тому, що СТОВ «Хлібороб» правомірно набув право власності на все майно, яке було передано йому як правонаступнику КСП ім. Енгельса. Сама по собі реорганізація КСП ім. Енгельса, шляхом перетворення в СТОВ «Хлібороб» не означає припинення права колективної власності його правонаступника на землю, оскільки перетворення підприємства не входить до кола підстав припинення права власності на землю, передбачених ст. 27 та ст. 28 ЗК України (в редакції чинній на момент реорганізації КСП ім. Енгельса), а також ст. 140 ЗК України, яка є чинною на даний час.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 10.10.2022 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду і відкрити провадження у справі; справу розглядати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 10.11.2022.

01.11.2022 за вхід. №8177 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позову.

Зокрема, відповідач посилаючись на ч. 1 ст. 60 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» зазначає, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи, організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку у майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі і нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти отримані від їх відчуження.

Також у відзиві відповідач посилається на норми ст. 12 ЗК України, за приписами якої до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, в тому числі: розпорядження землями територіальних громад та передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян, юридичних осіб відповідно до норм Земельного кодексу України.

Крім того, відповідач зазначає, що згідно пункту 4 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051 ведення Державного земельного кадастру здійснює Держгеокадастр та його територіальні органи. Відомості (зміни до них) про об`єкти Державного земельного кадастру, зазначені у пунктах 21-25 цього Порядку, до Державного земельного кадастру вносяться державними кадастровими реєстраторами.

В зв`язку з чим, відповідач зазначає, що Решетилівська міська рада не є суб`єктом, який здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру, а тому внести відомості про право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5324255100:30:004:0229 площею 0,2880 га не могла.

Також, відповідач посилаючись на ч. 4 ст. 120 ЗК України зазначає, що у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у користуванні на праві оренди, емфітевзису, суперфіцію у відчужувача (попереднього власника), до набувача одночасно переходить відповідно право оренди, емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, крім випадків, визначених частиною шостою цієї статті. Волевиявлення орендодавця (власника) земельної ділянки, відчужувача (попереднього власника), набувача такого об`єкта та внесення змін до договору оренди землі, емфітевзису, суперфіцію із зазначенням нового орендаря (користувача) земельної ділянки не вимагається.

В зв`язку з чим, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову СТОВ «Хлібороб» про визнання права власності на землю.

21.11.2022 за вхід. №8946 від позивача надійшла відповідь на відзив. Позивач позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Позивач у відповіді на відзив вказує на те, що відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру від 04.07.2022 року державна реєстрація права власності на спірну земельну ділянку за Решетилівською селищною радою проведена 08.05.2022 року.

Тобто, в даному випадку мова йде не про технічне внесення відомостей до ДЗК, а про можливе рішення Решетилівської селищної ради щодо передачі земельної ділянки з кадастровим номером 5324255100:30:004:0229 площею 0,2880 га, у комунальну власність та акт приймання-передачі такої земельної ділянки, що відповідно до зазначених вище норм ЗК України, могли стати підставою для внесення відомостей про право власності на цю ділянку. Внаслідок чого і були порушені права СТОВ «Хлібороб» як правонаступника КСП ім. Енгельса, так як, у 2008 році за відповідачем було зареєстровано право власності на земельну ділянку, яка на законній правовій підставі та безперервно з 2000 року вже належала позивачу - СТОВ «Хлібороб».

Також позивач зазначає, що за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України у відповідній редакції особи, які набули права власності на будівлю чи споруду, стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику. Тому, СТОВ «Хлібороб» набуто право власності на земельну ділянку кадастровий номер 5324255100:00:004:0229 разом із набуттям права власності на будівлі, що на ній знаходяться.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 12.01.2023 закрито підготовче провадження справу призначено до судового розгляду по суті на 21.02.2023.

Судове засідання призначене на 21.02.2023 не відбулося у зв`язку із перебуванням судді на навчанні.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 27.02.2023 розгляд справи по суті призначено на 16.03.2023 на 10:30 год.

З`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких грунтуються позовні вимоги, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив::

Згідно розпорядження Представника Президента України Решетилівської районної державної адміністрації від 26.02.1993 року № 56 «Про реєстрацію колективних сільськогосподарських підприємств» на базі колгоспу ім. Енгельса (розташоване в смт. Решетилівка) було утворене та зареєстроване Колективне сільськогосподарське підприємство ім. Енгельса (смт. Решетилівка).

Відповідно до рішення Решетилівської районної ради народних депутатів від 25.05.1955 року КСГП ім. Енгельса Решетилівського району Полтавської області видано Державний акт на право колективної власності на землю про передачу у колективну власність 2436,87 га землі в межах, згідно з планом. Даний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №10. На даному державному акті зазначається серія ПЛ-10 та дата 10 серпня 1995 року.

На плані зовнішніх меж земель, переданих у колективну власність зазначені земельні ділянки, що передані КСП ім. Енгельса, кожна з яких має свій номер та орієнтовну площу.

Згідно Протоколу №2 зборів уповноважених членів КСП ім. Енгельса від 26.01.2000 року було прийнято рішення, зокрема, реорганізувати КСП ім. Енгельса, шляхом його перетворення у сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю.

05.02.2000 року засновниками товариства «Хлібороб» було укладено Установчий договір про створення СТОВ «Хлібороб».

Відповідно до п. 7 цього договору, товариство є правонаступником колективного сільськогосподарського підприємства ім. Енгельса. У п. 16 договору вказано, що товариство є власником майна, переданого йому учасниками, одержаних доходів, а також іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законодавством.

Установчий договір від 05.02.2000 року посвідчено державним нотаріусом Решетилівської держконтори 16.02.2000 року.

Відповідно до розпорядження Голови Решетилівської районної державної адміністрації від 21.02.2000 року № 67 з метою забезпечення реалізації Указу Президента України від 03.12.1999 року №1529/99 «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки», на основі поданих документів та у відповідності з Положенням «Про державну реєстрацію суб`єктів підприємницької діяльності» проведено перереєстрацію КСП ім. Енгельса. За рішенням зборів членів КСП ім. Енгельса, відповідно до Протоколу №2 від 26.01.2000 року дане господарство реорганізоване шляхом перетворення в Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Хлібороб».

Згідно до наявної в матеріалах справи копії Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія А00 №546986 Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Хлібороб» зареєстровано 21.02.2000 року.

21.02.2020 головою Решетилівської районної державної адміністрації було затверджено Статут Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібороб». Згідно цього Статуту товариство створюється в процесі реорганізації та є юридичним правонаступником КСП ім. Енгельса. У п.3.2. зазначено, що товариство є власником майна, а також землі, переданих йому учасниками у власність. Для здійснення своєї діяльності товариство використовує землі, які належать йому на праві власності та на праві оренди ( п. 4.1 Статуту).

В матеріалах справи наявна копія акту передачі-приймання майна КСП ім. Енгельса Решетилівського району Полтавської області від 12.04.2004 року, який укладено між головою КСП ім. Енгельса Яременком А.М. та директором СТОВ «Хлібороб» Лукаш М.С. Згідно даного акту для погашення кредиторської заборгованості КСП в сумі 581 013 гривень передається правонаступнику КСП - СТОВ «Хлібороб» майно, в тому числі, адмінбудинок вартістю 160000 гривень, який рішенням зборів уповноважених членів КСП ім. Енгельса від 26.01.2000 року було виділено для погашення кредиторської заборгованості.

Із доданої позивачем до позовної заяви копії Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серія САС №686973 від 12.08.2009 вбачається, що Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Хлібороб» є власником нежитлової будівлі (адміністративний будинок), адреса розташування: Полтавська область, Решетилівський район, смт Решетилівка, вул. Петровського, 41.

Також в матеріалах справи міститься копія Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 06.08.2014 індексний номер 25220132, відповідно до якого СТОВ «Хлібороб» є власником нежитлового приміщення автогараж, який розташований за адресою: Полтавська область, Решетилівський район, смт Решетилівка, вул. Петровського, 41а та копія Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 06.08.2014 індексний номер 25232427, відповідно до якого СТОВ «Хлібороб» є власником нежитлового приміщення котельня, яке розташовано за адресою: Полтавська область, Решетилівський район, смт Решетилівка, вул. Петровського, 41а.

Із наявної в матеріалах справи архівної довідки від 28.03.2019 №01-12/К-42 вбачається, що розпорядженням селищного голови Решетилівської селищної ради Решетилівського району Полтавської області від 24.12.2015 №64 вулицю Петровського перейменовано на вулицю Джерельну в смт. Решетилівка.

На запит СТОВ «Хлібороб» Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області надано відповідь від 03.05.2022 №27-16.0164-973/2-22, згідно до якої земельна ділянка кадастровий номер 5324255100:30:004:0229 загальною площею 0,2880 га, відповідно до державного акту на право колективної власності на землю серії ПЛ-10 від 10.08.1995 року виданого КСП ім. Енгельса Решетилівського району, на плані зовнішніх меж земель, переданих у колективну власність зазначена під номером « 13».

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 04.07.2022, земельна ділянка кадастровий номер 5324255100:30:004:0229 загальною площею 0,2880 га з цільовим призначення для іншого сільськогосподарського призначення розташована у Полтавській області, Решетилівський район, смт.Решетилівка, вул. Петровського, 41. Форма власності комунальна, дата державної реєстрації земельної ділянки 08.05.2008 року. У розділі щодо відомостей про право власності міститься інформація про вид права - право власності та інформація про власників: Решетилівська селищна рада, податковий номер 21044065, місцезнаходження 38400, Полтавська область, Решетилівський район, смт. Решетилівка, вул. Леніна, 14.

Позивач у позовній заяві зазначає, що Решетилівська селищна рада неправомірно внесла відомості до Державного земельного кадастру про право власності на земельну ділянку кадастровий номер 5324255100:30:004:0229, площа 0,2880 га, чим порушила законні права позивача, який є правонаступником КСП ім. Енгельса та являється власником землі та нерухомого майна, що розташоване на вказаній земельній ділянці.

Частиною першою ст. 2 ГПК України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Предметом доказування у даній справі є встановлення цивільно-правових підстав набуття позивачем права власності на земельну ділянку загальною площею 0,2880 га кадастровий номер 5324255100:30:004:0229, яка розташована за адресою: Полтавська область, м. Решетилівка, вул. Джерельна, 41, цільовим призначенням: для іншого сільськогосподарського призначення.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач в якості підстави набуття права власності на земельну ділянку вказує на те, що він є правонаступником реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства ім. Енгельса, тому до нього перейшли усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства, в тому числі право власності на земельну ділянку. Також, позивач зазначає, що ним набуто право власності на нежитлові будівлі, які розташовані на спірній земельній ділянці, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями свідоцтв про право власності на нерухоме майно, тому в силу ст. 120 ЗК України до позивача, як нового власника нерухомого майна, перейшло право на земельну ділянку на якій розташоване нерухоме майно.

Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України 1990р. (в редакції чинній на час видачі державного акту на право колективної власності на землю) власність на землю в Україні мала такі форми: державну, колективну, приватну. Усі форми власності є рівноправними. Розпоряджаються землею Ради Народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування або вилучають їх.

Згідно ст. 5 ЗК України 1990 р. в цій же редакції, земля може належати громадянам на праві колективної власності. Суб`єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Передача земельних ділянок у колективну та приватну власність провадиться Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки (ст. 17 ЗК України 1990р.).

У відповідності до статей 22, 23 ЗК України 1990 р., право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян.

Відповідно до ст. 47 ЗК України 1990 р. в тій же редакції, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для потреб сільського господарства або призначені для цих цілей.

Згідно із ст. 60 ЗК України 1990 р. землі, передані колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам у колективну власність, поділяються на землі загального несільськогосподарського використання і землі сільськогосподарського використання.

Статтею 1 ЗУ «Про колективне сільськогосподарське підприємство» (у редакції чинній на час створення КСП ім. Енгельса), колективне сільськогосподарське підприємство є добровільним об`єднанням громадян у самостійне підприємство для спільного виробництва сільськогосподарської продукції та товарів і діє на засадах підприємства та самоврядування. Відповідно до ч. 2 ст. 3 цього ж Закону, підприємство вважається створеним і набуває прав юридичної особи з дня його державної реєстрації у виконавчому комітеті районної, міської Ради народних депутатів за місцезнаходженням підприємства.

Згідно ст. 7 ЗУ «Про колективне сільськогосподарське підприємство» (в редакції чинній на момент видачі Державного акту на право колективної власності на землю), об`єктами права колективної власності підприємства є земля, інші основні та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, вироблена ним продукція, одержані доходи, майно придбане на законних підставах.

Згідно ст. 8 ЗУ «Про колективне сільськогосподарське підприємство» в цій же редакції, підприємство самостійно володіє, користується і розпоряджається належними йому об`єктами власності. Право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства, збори уповноважених або створений ними орган управління підприємства, якому передано окремі функції по господарському управлінню колективним майном.

Відповідно до п. 1 ст. 10 ЗУ «Про колективне сільськогосподарське підприємство», цієї ж редакції, земля може належати підприємству на праві колективної власності, а також може бути надана у тимчасове користування, у тому числі на умовах оренди.

Пунктом 1 ст. 31 цього Закону (в редакції чинній на момент реорганізації КСП ім. Енгельса) визначено, що реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) та ліквідація підприємства проводиться за рішенням загальних зборів (зборів уповноважених) його членів або за рішенням суду чи арбітражного суду. Відповідно до п.6 ст. 31 цього ж Закону, при перетворенні одного підприємства в інше до новоствореного підприємства переходять усі майнові права та обов`язки колишнього підприємства. Аналогічні положення містилися в п. 7 ст. 34 Закону України «Про підприємства в Україні» (чинного на момент перетворення КСП ім. Енгельса в СТОВ «Хлібороб»).

Як вбачається із матеріалів справи, колективному сільськогосподарському підприємству ім. Енгельса було передано у колективну власність 2436,87 га землі для ведення сільського господарства, що підтверджується Державним актом на право колективної власності на землю від 10.08.1995 року серія ПЛ-10. Землю передано КСП ім. Енгельса рішенням Решетилівської районної Ради народних депутатів від 25.05.1995 року.

На плані зовнішніх меж земель, переданих у колективну власність зображена земельна ділянка під номером 13 з площею 0,27 га. Наявною у матеріалах справи відповіддю Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області підтверджується, що земельна ділянка під номером 13, зазначена на плані зовнішніх меж є земельною ділянкою кадастровий номер 5324255100:30:004:0229 загальною площею 0,2880 га.

Із розпорядження голови Решетилівської районної державної адміністрації від 21.02.2000 № 67 вбачається, що КСП ім. Енгельса було реорганізоване шляхом перетворення в сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Хлібороб» за рішенням зборів членів КСП ім. Енгельса, відповідно до протоколу № 2 від 26.01.2000.

Відповідно до п. 7 установчого договору про створення СТОВ «Хлібороб» від 05.02.2000 вбачається, що товариство є правонаступником колективного сільськогосподарського підприємства ім. Енгельса. Згідно статуту СТОВ «Хлібороб», товариство створюється в процесі реорганізації та є юридичним правонаступником колективного сільськогосподарського підприємства ім. Енгельса.

Із наявної в матеріалах справи копії Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія А00 №546386 вбачається, що ідентифікаційний код СТОВ «Хлібороб» 03769882, такий же номер міститься і на копії Свідоцтва про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності - КСП ім. Енгельса від 31.10.1995.

Таким чином, позивачем доведено належними доказами те, що КСП ім. Енгельса реорганізовано шляхом перетворення в СТОВ «Хлібороб», а отже наведеними положеннями законодавства позивач є повним правонаступником всіх майнових прав та обов`язків КСП ім. Енгельса.

Як встановлено судом, згідно протоколу № 2 від 26.01.2000 зборів уповноважених членів КСП ім. Енгельса було прийнято рішення щодо виділення майна для погашення кредиторської заборгованості в сумі 581 013 грн., серед якого - адмінбудинок вартістю 160 000 грн., який розташований за адресою: Полтавська область смт Решетилівка, вул. Петровського (Джерельна), 41. Та ж адреса зазначається і у витягу з Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки кадастровий номер 5324255100:30:004:0229 загальною площею 0,2880 га. Тобто, адмінбудинок розташований на вказаній земельній ділянці. Власником адмінбудинку, відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 12.08.2009 року серія САС № 686973 є СТОВ «Хлібороб».

Відповідно до п.1 Указу Президента України від 08.08.1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам та організаціям», паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Згідно Витягу із Державного земельного кадастру від 04.07.2022 року, земельна ділянка площею 0,2880 га із кадастровим номером 5324255100:30:004:0229 має цільове призначення - для іншого сільськогосподарського призначення.

Відповідно до ст. 22 ЗК України, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать:

а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі під об`єктами виробництва біометану, які є складовими комплексів з виробництва, переробки та зберігання сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Тобто, дана земельна ділянка за цільовим призначенням не відноситься до сільськогосподарських угідь, а отже паюванню не підлягала та під час реорганізації КСП ім. Енгельса в порядку правонаступництва перейшла у власність до позивача.

Приписами ст. 78 ЗК України визначено, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Відповідно до ст. 82 ЗК України, юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) внесення земельних ділянок її засновниками до статутного капіталу; в) прийняття спадщини; г) виникнення інших підстав, передбачених законом.

Згідно п. б) ч. 1 ст. 130 ЗК України, набувати право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть юридичні особи України, створені і зареєстровані за законодавством України, учасниками (акціонерами, членами) яких є лише громадяни України та/або держава, та/або територіальні громади.

Пунктом 7 Перехідних положень ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в т.ч. на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше чинним законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Таким чином, відсутність в чинному законодавстві положень щодо правового регулювання такої форми власності на землю, як колективна, яка існувала на момент набуття позивачем права власності на землю не може бути підставою для припинення такого права. Набуте у встановленому порядку право власності не може припинитися автоматично, тобто поза визначеними законодавством процедурами.

Із наявного в матеріалах справи Витягу з Державного земельного кадастру від 04.07.2022 №НВ-5300639722022 міститься інформація про те, що власником земельної ділянки комунальної форми власності з кадастровим номером 5324255100:30:004:0229 загальною площею 0,2880 га є Решетилівська селищна рада.

Частиною першою ст. 117 ЗК України визначено, що передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

У рішенні органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність зазначаються кадастровий номер земельної ділянки, її місце розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку, обмеження у її використанні.

На підставі рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність складається акт приймання-передачі такої земельної ділянки.

Рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності держави, територіальної громади на неї.

Відповідачем не доведено на підставі чого Решетилівською міською(селищною) радою набуто у комунальну власність земельну ділянку з кадастровим номером 5324255100:30:004:0229 загальною площею 0,2880 га. Викладені у відзиві на позовну заяву аргументи відповідача не спростовують законність та правомірність набуття у власність СТОВ «Хлібороб» земельної ділянки кадастровий номер 5324255100:30:004:0229 загальною площею 0,2880 га як законного правонаступника КСП ім. Енгельса та власника нерухомого майна, яке на цій земельній ділянці розташоване.

Згідно зі ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 321 ЦК України закріплено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до приписів ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Вказана стаття знаходиться в розділі 29 ЦК України "Захист права власності", тобто, стосується випадків, коли існуюче, належно набуте від попереднього власника та належне певній особі право не визнається, оспорюється іншою особою, або у разі відсутності в особи документів, що засвідчують належність їй такого права, у зв`язку з їх втратою.

Таким чином, відповідний позов пред`являється на захист існуючого, наявного права, що виникло у позивача за передбачених законодавством підстав та підтверджується належними та допустимими доказами. З цим кореспондується стаття 11 ЦК України, яка визначає підстави виникнення цивільних прав та обов`язків.

Захист права власності шляхом його визнання в судовому порядку можливий за наявності одночасно двох умов: по-перше, це підтвердження в судовому порядку своїх прав на майно шляхом подання належних і достатніх доказів, які достеменно підтверджують факт набуття права власності на законних підставах, і, по-друге, вичерпне спростування доводів третіх осіб, які оспорюють або не визнають право власності позивача.

Отже, у випадку якщо особа, яка вважає себе власником майна, не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб, то права такої особи підлягають захисту шляхом пред`явлення позову про визнання права власності на належне цій особі майно.

У постанові від 31.08.2018 року по справі №924/1020/17 Верховний Суд зазначив, що умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Такими доказами можуть бути правовстановлюючі документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують приналежність позивачеві спірного майна. Відтак, до предмету доказування за позовом про визнання права власності входить встановлення цивільно-правових підстав набуття позивачем права власності на спірне майно.

Приписами статті 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, які не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, з огляду на те, що відповідно до ст. 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав чи в який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому ст. 392 ЦК України.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 74 ГПК України).

Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ст. 77 ГПК України).

Статтями 78, 79 ГПК України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Таким чином, враховуючи, що позивачем доведено наявність у нього права власності на земельну ділянку площею 0,2880 га кадастровий номер 5324255100:30:004:0229, яке перейшло до нього в порядку правонаступництва, позовні вимоги про визнання за Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Хлібороб» права власності на земельну ділянку площею 0,2880 га з кадастровим номером 5324255100:30:004:0229, що розташована за адресою: Полтавська область, м. Решетилівка, вул. Джерельна, 41, з цільовим призначенням: для іншого сільськогосподарського призначення, підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 20, 24, 73, 74, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати за Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Хлібороб» (вул. Джерельна, 41, м. Решетилівка, Полтавська область, 38400, код ЄДРПОУ 03769882) право власності на земельну ділянку площею 0,2880 га з кадастровим номером 5324255100:30:004:0229, що розташована за адресою: Полтавська область, м. Решетилівка, вул. Джерельна, 41, з цільовим призначенням: для іншого сільськогосподарського призначення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256 ГПК України). Згідно ст.256 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено: 23.03.2023

Суддя Кльопов І.Г.