Рішення
від 22.03.2023 по справі 522/4307/20
ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/4307/20

Провадження № 2/522/2561/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2023 року Приморський районний суд м. Одеси, у складі:

головуючої судді Шенцевої О.П.,

при секретарі Шумило М.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Гурської Оксани Віталіївни, ОСОБА_2 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Єврокредит», приватний нотаріус Київського нотаріального округу Скульська Тетяна Анатоліївна про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, виключення запису про право власності, визнання припиненим кредитного договору, визнання припиненим іпотечного договору, зняття заборони відчуження майна та виключення запису про іпотеку, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 13.03.2020 року звернувся до суду із позовом, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 43236276 від 27.09.2018 року приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Гурської Оксани Віталіївни, щодо реєстрації права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 ; виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності номер: 28130295 від 27.09.2018 року, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 43236276, приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Гурської Оксани Віталіївни; визнати припиненим Кредитний договір №0055/05/08-N від 19.09.2005 року, укладений між АКБ «Форум» та ОСОБА_1 , з 18.11.2015 року; визнати припиненим Іпотечний договір від 19.09.2005 року, укладений між АКБ «Форум» та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Білоусовою Н.І., з 18.11.2015 року, зняти заборону відчуження майна та виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про іпотеку номер: 28130542, від 19.09.2005 року та запис про реєстрацію обтяження номер: 28130439 від 19.09.2005 року; стягнути з ОСОБА_4 (яка здійснює нотаріальну діяльність за адресою: АДРЕСА_2 ) та ОСОБА_3 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) солідарно на користь ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) судові витрати.

Свої вимоги обґрунтував тим, що ОСОБА_3 неправомірно зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_5 в порядку звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором, укладеним між ОСОБА_1 та Акціонерним комерційним банком «Форум» 19.09.2005 року, який на думку позивача є припиненим в результаті виконання грошового зобов`язання за кредитним договором №0055/05/08-N від 19.09.2005 року, який було забезпечено іпотечним договором, укладеним між ОСОБА_1 та Акціонерним комерційним банком «Форум» 19.09.2005 року. Позивач посилався на те, що за фактично припиненим кредитним договором №0055/05/08-N від 19.09.2005 року та іпотечним договором від 19.09.2005 року, Публічне акціонерне товариство «Банк Форум» не могло укладати договори про відступлення права у зв`язку із тим, що зазначені договори були фактично припинені на момент укладання цих договорів. У зв`язку із зазначеним позивач вважав звернення стягнення на предмет іпотеки припиненим.

Ухвалою суду від 01.04.2020 року після усунення недоліків позовної заяви позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, цивільну справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Відповідач ОСОБА_3 09.06.2020 року не погоджуючись із позовом подав до суду відзив, в якому посилався на недоведеність факту виконання зобов`язання ОСОБА_1 за кредитним договором № №0055/05/08-N від 19.09.2005 року, адже останнім було 18.11.2015 року погашено заборгованість в розмірі 85 312,42 грн., яка виникла станом на 27.03.2014 року, в той же час, на думку відповідача у проміжку часу між 27.03.2014 року та 18.11.2015 року позивачем не виконувались зобов`язання за кредитним договором, що потягло за собою нарахування додаткових штрафних санкцій. Відповідач послався на те, що позивачем не вчинено жодних дій, спрямованих на припинення договору іпотеки, зняття всіх обтяжень з майна після сплати заборгованості в розмірі 85 312,42 грн., що на думку відповідача свідчить про те, що позивач розумів, що кредитні правовідносини із банком не припинені повним фактичним виконанням. У зв`язку із зазначеним відповідач ОСОБА_3 наполягав, що ним придбано права за кредитним договором №0055/05/08-N від 19.09.2005 року та іпотечним договором від 19.09.2005 року та правомірно звернуто стягнення на предмет іпотеки, у зв`язку із невиконанням позивачем ОСОБА_1 направленої на його адресу вимоги.

Ухвалою суду від 01.04.2020 року було вжито заходів забезпечення позову ОСОБА_1 та накладено арешт на квартиру, загальною площею 40,2 кв.м. житловою площею 26,1 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1654694051101, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 , право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

25.05.2020 року представник позивача звернувся до суду зі заявою про забезпечення позову в якій просив суд вжити заходи забезпечення позову до набрання рішення законної сили по суті шляхом заборони виселення та вчинення будь-яких дій по перешкоджанню користуванню спірною квартирою, а також розпорядження спірною квартирою тощо.

Ухвалою суду від 10 червня 2020 року позивачу відмовлено в задоволенні клопотання про забезпечення позову.

16 червня 2020 року Відповідач ОСОБА_3 подав до суду апеляційну скаргу на ухвалу суду від 01 квітня 2020 року про забезпечення позову.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 02.07.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою на ухвалу суду від 01 квітня 2020 року про забезпечення позову у справі.

Постановою Одеського апеляційного суду від 24.02.2021 року апеляційну скаргу залишено без задоволення, ухвалу суду від 01 квітня 2020 року про забезпечення позову у справі залишено без змін.

22.06.2021 року Позивачем заявлено клопотання про залучення в якості третіх осіб , які не заявляють вимог на предмет спору з боку відповідачів ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» та приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Скульську Тетяну Анатоліївну.

Ухвалою суду від 22 червня 2021 року залучено до участі у цивільній справі у якості третіх осіб: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Єврокредит» (код ЄДРПОУ 40932411, м. Київ, вул. Саксаганського, 120, офіс 17) та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Скульську Тетяну Анатоліївну (м. Київ, вул. Івана Франка, 40, оф. 1).

Ухвалою суду від 22 листопада 2021 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду.

Ухвалою Верховного суду від 14 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 01 квітня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 24 лютого 2021 року.

Постановою Верховного суду від 02 серпня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 01 квітня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 24 лютого 2021 року залишено без змін.

07.03.2023 року представник позивача звернулася із заявою про повернення до стадії підготовчого провадження, а також із заявою про зміну предмету позову.

Ухвалою суду від 22.03.2023 року в задоволенні заяви позивача про повернення до стадії підготовчого провадження відмовлено.

Ухвалою суду від 22.03.2023 року позивачу відмовлено в прийнятті заяви про зміну предмету позову.

Відповідач, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Гурська Оксана Віталіївна подала до суду клопотання про проведення засідання без участі учасника справи, в якому просила проводити розгляд справи без її участі (т. 3 а.с. 194). Правом на подання відзиву не скористалася.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити.

Представник Відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні просила у задоволенні позову відмовити.

Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, додані до неї документи у справі, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, 19.09.2005 року позивач ОСОБА_1 купив квартиру під АДРЕСА_5 , загальною площею 40,2 кв.м., відповідно до договору купівлі-продажу посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Білоусовою Н.В. та зареєстрованого в реєстрі за №2841 (т. 1 а.с.22-23). Право власності на зазначену квартиру зареєстровано 19.09.2005 року відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №8382338 від 19.09.2005 року (т. 1 а.с. 27- 28).

19.09.2005 року між позивачем ОСОБА_1 та Акціонерним комерційним банком «Форум», правонаступником якого є ПАТ «Банк Форум» було укладено кредитний договір №0055/05/08-N, відповідно до умов якого банк надав Позивачу кредит у сумі 35 000,00 доларів США на строк до 18.09.2015 року включно зі сплатою 13,0 % річних (т. 1 а.с. 33-36).

19.09.2005 року між позивачем та АКБ «Форум» був укладений договір іпотеки, за умовами якого позивач з метою забезпечення виконання кредитного договору №0055/05/08-N передав у заставу квартиру АДРЕСА_5 (т. 1 а.с. 29-32).

Кредитний договір №0055/05/08-N від 19.09.2005 року було забезпечено Договором поруки від 19.09.2005 року, укладеним між АКБ «Форум» та громадянином Ірану ОСОБА_5 (т. а.с. 37).

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 26.11.2014 року у справі 522/8270/14-ц ПАТ «БАНК ФОРУМ», встановлено, що 20.03.2014 року ПАТ «БАНК ФОРУМ» направило позивачу ОСОБА_1 вимогу про виконання порушеного зобов`язання в порядку ст.. 35 Закону України «Про іпотеку», станом на 27.03.2014 року розмір заборгованості за кредитним договором №0055/05/08-N від 19.09.2005 року склав 85 312,42 грн.. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 26.11.2014 року у справі 522/8270/14-ц відмовлено в задоволенні вимог банку про звернення стягнення на предмет іпотеки у зв`язку із не співмірністю вимог банку, адже заставна вартість предмета іпотеки становить 214 000,00 грн. (т.1 а.с. 54-58).

30.01.2015 року заочним рішенням Кодимського районного суду Одеської області від 30.01.2015 року у цивільній справі №503/1199/14-ц, за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» до ОСОБА_5 , третя особа ОСОБА_1 , яке набрало законної сили 21.10.2015 року, судом встановлено, що заборгованість за кредитним договором №0055/05/08-N від 19.09.2005 року станом на 27.03.2014 року склала 85 312,42 грн.., позовні вимоги ПАТ «Банк Форум» задоволено та вирішено стягнути з ОСОБА_5 на користь ПАТ «Банк Форум» заборгованість за кредитним договором в розмірі 85 312,42 грн. (т. 1 а.с. 59-62).

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 21.10.2015 року у справі №503/1199/14-ц заочне рішення Кодимського районного суду Одеської області від 30.01.2015 року у цивільній справі №503/1199/14-ц залишено без змін.

18.11.2015 року ОСОБА_5 сплатив за рішенням Кодимського районного суду Одеської області від 30.01.2015 року у цивільній справі №503/1199/14-ц на рахунок ПАТ «БАНК ФОРУМ» (у стадії ліквідації) суму заборгованості за кредитним договором №0055/05/08-N від 19.09.2005 року в розмірі 85 312,42 грн., що підтверджується Квитанцією №40 від 18.11.2015 року, яка містить підпис касира банку та печатку (т. 1 а.с. 70, 113, т. 2 а.с. 170).

Рішенням Кодимського районного суду Одеської області від 19.05.2016 року у справі 503/704/15-ц, яке набрало законної сили 09.11.2016 року, встановлено, що заочним рішенням Кодимського районного суду Одеської області від 30 січня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 21 жовтня 2015 року, з поручителя ОСОБА_5 на користь ПАТ «Банк Форум» стягнуто заборгованість за кредитним договором №0055/05/08-N від 19 вересня 2015 року в сумі 85 312 грн.42 коп., у т.ч., поточна та прострочена заборгованість з повернення тіла кредиту, поточна заборгованість зі сплати нарахованих відсотків, пеня та штраф за не страхування обєкта застави. Відповідно до квитанції №40 від 18 листопада 2015 року ОСОБА_5 сплатив на користь ПАТ «Банк Форум» присуджені судом 85 312 грн.42 коп., у зв`язку із чим ПАТ «Банк Форум» відмовлено в задоволенні позову про стягнення заборгованості за кредитним договором №0055/05/08-N від 19 вересня 2015 року в сумі 212 039,00 грн. (т. 1 а.с. 63-65).

Рішення Кодимського районного суду Одеської області від 19.05.2016 року у справі 503/704/15-ц, мотивовано наступним: Пленум Верховного Суду України в п.17 постанови «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» №5 від 30 травня 2012 року, вказав, що зобов`язання за кредитним договором припиняється з підстав, передбачених самим договором або законом (частина перша статті 598 ЦК). Такі підстави, зокрема, зазначені у статтях 599,601, 604,609 ЦК України. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК, оскільки зобовязання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК. Отже, покладення на боржника обов`язку відшкодувати виниклу кредитну заборгованість за наявності судового рішення про стягнення кредитної заборгованості можливе лише за умови, якщо це рішення не виконане. Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №0055/05/08-N від 19 вересня 2015 року, яка вже стягнута судом та сплачена поручителем, задоволенню не підлягають.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 09.11.2016 року у справі 503/704/15-ц рішення Кодимського районного суду Одеської області від 19.05.2016 року у справі 503/704/15-ц залишено без змін. (т. 1 а.с. 66-69)

Постановою Верховного суду від 30.01.2019 року у справі 503/704/15-ц рішення Кодимського районного суду Одеської області від 19.05.2016 року у справі 503/704/15-ц та Ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 09.11.2016 року у справі 503/704/15-ц залишено без змін (т. 2 а.с. 164-169).

Постанова Верховного суду від 30.01.2019 року у справі 503/704/15-ц вмотивована наступним: із рішення Кодимського районного суду Одеської області від 30 січня 2015 року вбачається, що кредитор реалізував право на дострокове повернення кредиту та платежів за ним. Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Отже, кредитор, звернувшись у 2015 році із позовом про дострокове повернення кредиту (шляхом стягнення кредитної заборгованості), на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Рішення суду про стягнення кредитної заборгованості свідчить про закінчення строку дії кредитного договору. Також встановлено, що відповідно до квитанції від 18 листопада 2015 року № 40 ОСОБА_5 сплатила на користь ПАТ «Банк Форум» кошти присуджені судом у розмірі 85 312,42 грн. Статтею 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Аналогічні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року в справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18). Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, встановивши, що заочним рішенням Кодимського районного суду Одеської області від 30 січня 2015 року, кредитна заборгованість за указаним договором була стягнута з поручителя та 18 листопада 2015 року вказане рішення суду виконано, враховуючи те, що вимоги щодо сплати грошової суми відповідно до статті 625 цього Кодексу за період невиконання рішення позивачем не заявлялись, дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову.

Тим самим, судом встановлено, що заборгованість за кредитним договором №0055/05/08-N від 19 вересня 2015 року у т.ч., поточна та прострочена заборгованість з повернення тіла кредиту, поточна заборгованість зі сплати нарахованих відсотків, пеня та штраф за не страхування об`єкта застави була сплачена поручителем ОСОБА_5 в повному обсязі, при цьому, звернувшись у 2015 році із позовом про дострокове повернення кредиту (шляхом стягнення кредитної заборгованості), банк на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання за кредитним договором №0055/05/08-N від 19 вересня 2015 року щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, а також валюти зобов`язання. Факт виконання заочного рішення Кодимського районного суду Одеської області від 30.01.2015 року у цивільній справі №503/1199/14-ц про стягнення кредитної заборгованості свідчить про виконання кредитного зобов`язання та закінчення строку дії кредитного договору №0055/05/08-N від 19 вересня 2015 року та погашення стягнутої банком кредитної заборгованості.

Зазначені обставини встановлені рішенням суду Кодимського районного суду Одеської області від 19.05.2016 року у справі 503/704/15-ц, яке набрало законної сили 09.11.2016 року, отже не підлягають окремому доказуванню.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так судом встановлено, що у справі 503/704/15-ц встановлено обставини щодо особи, яка бере участь у цій справі, а саме щодо ОСОБА_1 та факту виконання укладеного ним кредитного договору №0055/05/08-N від 19 вересня 2015 року і закінчення строку дії цього договору. Рішення Кодимського районного суду Одеської області від 19.05.2016 року у справі 503/704/15-ц не скасовано, а отже зазначені обставини вважаються судом встановленими, відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України.

Крім того, суд приймає до уваги, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (BRUMARESCU v. ROMANIA, № 28342/95, § 61, рішення ЄСПЛ від 28 листопада 1999 року). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (LUPENI GREEK CATHOLIC PARISH AND OTHERS v. ROMANIA, № 76943/11, § 123, рішення ЄСПЛ від 29 листопада 2016 року). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (S.W. v. ТНЕ UNITED KINGDOM, № 20166/92, § 36, рішення ЄСПЛ від 22 листопада 1995 року). Надана судам роль в ухваленні судових рішень якраз і полягає в розвіюванні тих сумнівів щодо тлумачення, які існують. Оскільки завжди існуватиме потреба в з`ясуванні неоднозначних моментів і адаптації до обставин, які змінюються (VYERENTSOV v. UKRAINE, № 20372/11, § 65, рішення ЄСПЛ від 11 квітня 2013 року; DEL RIO PRADA v. SPAIN, № 42750/09, § 93, рішення ЄСПЛ від 21 жовтня 2013 року). У пункті 70 рішення від 18 січня 2001 року у справі «Чепмен проти Сполученого Королівства» (Chapman v. the United Kingdom»), заява № 27238/95, ЄСПЛ наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.

Зазначена позиція викладена в Постанові Великої палати Верховного суду від 26.01.2021 року у справі 522/1528/15-ц.

Тим самим, відступ від правової позиції Верховного суду не є підставою для перегляду чи скасування рішення, ухваленого у справі 503/704/15-ц, яке набрало законної сили, яким встановлено обставини, які мають значення для цієї справи, не змінює змісту правового регулювання ч. 4 ст. 82 ЦПК України.

З точки зору принципу правової визначеності позивач, ОСОБА_1 в результаті прийняття остаточного рішення у справі 503/704/15-ц, яке не скасовано та набрало законної сили, що його зобов`язання за кредитним договором №0055/05/08-N від 19 вересня 2015 року припинені в повному обсязі, а банк не має права стягнення з нього будь-яких інших заборгованостей.

26 березня 2018 року відбулися електронні торги, за якими відповідач ОСОБА_3 купив право вимоги за кредитним договором №0055/05/08-N від 19 вересня 2015 року, укладеним із фізичною особою, забезпечення: двокімнатна квартира АДРЕСА_6 , ЗП 20,2 кв.м., ЖП -26,1 кв.м., за ціною продажу 68 135,00 грн., що підтверджується протоколом електронних торгів №UA-EA-2018-03-15-000228-а від 26.03.2018 року (т. а.с. 157).

Суд встановив, що предметом електронних торів не визначено номер квартири, яка є забезпеченням права вимоги, що продається, а замість номера квартири проставлено «-» (прочерк), що унеможливлює ідентифікацію квартири, як засобу забезпечення зобов`язання.

19 квітня 2018 року складено договір №1069-Ф про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги за кредитним договором №0055/05/08-N від 19 вересня 2015 року, відповідно до якого розмір прав вимоги складає 5 319 дол. США, за іпотечним договором від 19.09.2005 року № 2869, та за договором поруки №24/08/05-Р від 19.09.2005 року. Відповідно до додатку № 1 до договір №1069-Ф про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги від 19.04.2018 року заборгованість за кредитним договором №0055/05/08-N від 19 вересня 2015 року включає заборгованість по основній сумі кредиту 4 033,00 дол. США, що за курсом НБУ станом на дату укладення Договору складає 105 453,96 грн., заборгованість по процентах 1 286,00 дол. США, що за курсом НБУ станом на дату укладення Договору складає 33 626,04 грн., заборгованість по комісіям 0,00 грн. (т. 1 а.с. 40-45).

При цьому, суд приймає до уваги, що Рішенням Кодимського районного суду Одеської області від 19.05.2016 року у справі 503/704/15-ц, яке набрало законної сили 09.11.2016 року, ПАТ «БАНК ФОРУМ» було відмовлено в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості станом на 11.12.2015 року, в тому числі в розмірі 4 033,00 дол. США простроченої заборгованості тіла кредиту, відсотків 33,49 дол. США тощо, у зв`язку із припиненням кредитного договору через звернення банку до судового врегулювання спору, чим припиняється строк дії кредитного договору, та оплати кредитної заборгованості за рішенням суду, після чого банк втрачає право на подальше нарахування відсотків з моменту звернення до суду, і залишає за собою лише право на стягнення відповідно до ст.. 625 ЦК України, що не підлягає окремому доказуванню в силу приписів ч. 4 ст. 82 ЦПК України.

В той же час, як встановлено судом, відповідно до додатку № 1 до договору №1069-Ф про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги від 19.04.2018 року право вимоги включає в себе заборгованість за кредитним договором №0055/05/08-N від 19 вересня 2015 року в розмірі 4 033,00 дол. США, щодо якої банку вже було відмовлено судом в стягненні у зв`язку із встановленням факту погашення заборгованості, та відсотків по кредиту, які встановлені хоча і в іншій сумі, проте судом вже було відмовлено банку в задоволенні вимог про стягнення меншої суми відсотків у зв`язку із припиненням договору та відсутністю права банка нараховувати та стягувати відсотки за кредитом після вирішення судом спору про стягнення заборгованості.

Тим самим, предметом продажу є право вимоги, яке фактично не існує, на яке банк не мав права, що було встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили, і яке не може виникнути в майбутньому.

19 квітня 2018 року складено Договір про відступлення прав за іпотечним договором від 19.09.2005 року № 2869 від ПАТ «БАНК ФОРУМ» на користь відповідача, ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 46-47).

Також 19 квітня 2018 року складено Договір про відступлення прав за договором поруки № 24/08/05-Р від ПАТ «БАНК ФОРУМ» на користь відповідача, ОСОБА_3 (т.1. а.с. 48-49).

25 квітня 2018 року відповідачем ОСОБА_3 складено лист-повідомлення до позивача ОСОБА_1 за кредитним договором №0055/05/08-N від 19 вересня 2015 року, яким відповідач повідомив позивача про наявність зазначених вище договорів про відступлення права та запропонував позивачу в подальшому з усіх питань, в тому числі щодо сплати заборгованості, зверталися до нового кредитора, ОСОБА_3 (т. 1 а.с.38-39). При цьому, суд встановив, що позивач визнав отримання зазначеного повідомлення, зазначивши про це в позові. Суд також враховує, що цей лист-повідомлення не містить вимоги про погашення суми заборгованості за кредитним договором.

27 вересня 2018 року відповідачем приватним нотаріусом Гурською Оксаною Віталіївною здійснено державну реєстрацію права власності відповідача ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_5 , номер об`єкта нерухомого майна 165464051101 (з відкриттям розділу), на підставі Договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором серія та номер 533, виданий 19.04.2018 року, іпотечного договору серія та номер 2869 виданий 19.09.2005 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер витягу 139424756 від 27.09.2018 року (т. 3 а.с. 121).

Судом встановлено, що в матеріалах реєстраційної справи міститься лист-повідомлення про усунення порушення зобов`язань за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки від 25.04.2018 року із вимогою відповідача ОСОБА_3 на адресу позивача ОСОБА_1 про сплату 139 198,23 гривні (т. 3 а.с. 129). Суд встановив, що зазначений лист містить ідентичний підпис ОСОБА_3 його ж підпису на листі-повідомленні від 25.04.2018 року, обидва зазначені листи датовані 25.04.2018 року (т. 1 а.с. 39).

При цьому, позивач визнав факт отримання листа повідомлення від 25.04.2018 року (т. 1 а.с. 39) і заперечував факт отримання листа повідомлення про усунення порушення зобов`язань за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки від 25.04.2018 року (т. 3 а.с. 129).

Також реєстраційна справа містить бланк рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу №3960016680230, на якому в графі «вручено/виплачено» вказано «5/5» в графі «розписка в одержані» підпис відсутній (т. 3 а.с. 28, 132). Тим самим, суд встановив, що бланк рекомендованого повідомлення не містить підпису позивача ОСОБА_1 , а замість дати вказано «5/5».

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Суд приходить до висновку, що бланк рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу №3960016680230 не містить інформацію щодо предмета доказування, адже з його змісту не можливо встановити ані дату доставки поштового відправлення, ані факту його доставки, у зв`язку із тим, що він не містить підпису одержувача, а запис «5/5» не відповідає даті вручення.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відомості про відстеження поштового відправлення №3960016680230, які містяться в матеріалах реєстраційної справи, підтверджують, що відправлення вручено 05.05.2018 року, без вказівки особи, якій вручено відправлення, а також без вказівки змісту поштового відправлення (т. 1 а.с. 130-131).

Відповідно до опису вкладень до цінного листа відправлення містить лист повідомлення від 25.04.2018 року, та три договори відступлення прав вимоги за кредитним договором, за іпотечним договором, за договором поруки, а саме Копію договору №1069-Ф про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 19 квітня 2018 року, копію договору від 19 квітня 2018 року про відступлення прав за іпотечним договором, копію договору від 19 квітня 2018 року про відступлення прав за Договором поруки №24/08/05-Р (т. 3 а.с. 29, 133). При цьому, суд приймає до уваги, що лист повідомлення про усунення порушення зобов`язань за кредитним договором (т. 3 а.с. 129) не містить додатків до нього. Разом із тим, лист повідомлення (т.1 а.с. 39) містить перелік додатків, який повністю відповідає переліку додатків, зазначеному в описі вкладення (т. 3 а.с. 29, 133). Опис вкладень до цінного листа не містить номеру відправлення, проте містить відбиток календарного поштового штемпелю від 25.04.2018 року.

Суд приймає до уваги, що позивач посилався на неотримання вимоги про усунення порушення кредитного договору, як на підставу своїх позовних вимог, і при цьому визнавав факт отримання листа повідомлення про відступлення права вимоги, але не визнавав отримання вимоги про усунення порушення кредитного договору. Відповідач же посилався на направлення позивачу двох листів-повідомлень, проте доказів надсилання позивачу двох листів до суду не надав.

Надані сторонами докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про те, що поштове відправлення №3960016680230, яке було доставлено 05.05.2018 року, містило в собі лист повідомлення (т.1 а.с. 39), в якому не містилося вимоги про погашення кредитної заборгованості. Тим самим, зазначений лист-повідомлення не відповідає вимогам Закону України «Про іпотеку».

Належних та допустимих доказів направлення позивачу листа повідомлення про усунення порушення зобов`язань за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки від 25.04.2018 року (т. 3 а.с. 129) до суду не надано.

Відповідно до звіту про оцінку майна, виконаного ТзОВ «ПРОФ-ЕКСПРЕС» від 11.07.2018 року ідентифікатор за базою ФДМУ № 3295970_25062018_901 за об`єктом оцінки: квартира, загальною площею 40,2 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , оціночна вартість обєкта оцінки без врахування ПДВ, складає 135 000,00 грн., строк дії оцінки 11.12.2018 року (т. 3 а.с. 135-136). Суд також встановив, що Звіт про оцінку не містить додатків та фото фіксації об`єкта оцінки.

Суд також встановив, що в матеріалах реєстраційної справи містяться договори відступлення права вимоги за кредитним договором, за іпотечним договором та за договором поруки, іпотечний договір аналогічного змісту, що додані до матеріалів справи сторонами, які містять відмітки нотаріуса про засвідчення копії з оригінала та інформаційні довідки з єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів (т. 3 а.с. 137 148).

Дослідивши матеріали справи суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст. 575 Цивільного Кодексу України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до ч.1 ст.572 Цивільного Кодексу України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до абз. 1, 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ст. 611 Цивільного Кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про іпотеку», іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) викладений наступний висновок щодо застосування норм права: У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України). Згідно з вимогами кредитного договору за наявності прострочення виконання основного зобов`язання в обумовлений сторонами строк ПАТ «Сведбанк», правонаступником якого є позивач, використав право вимагати дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, та пені за порушення умов договору, шляхом стягнення цих коштів у судовому порядку за рахунок переданого в іпотеку майна. Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, із чим погодився й суд, який задовольнив позовні вимоги ПАТ «Сведбанк». У такому випадку має застосовуватися вимога про сплату процентів від суми позики, передбачена частиною першою статті 1048 ЦК України, до дня, встановленого кредитором у вимозі про дострокове повернення кредиту шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Велика Палата Верховного Суду вважає, що наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні, а отже, строк дії договору змінився з тридцятого дня з дати, зазначеної на квитанції, яка надається банку відділенням зв`язку при відправленні позичальнику листа з вимогою про дострокове повернення кредиту, сплату процентів за користування ним з повідомленням про вручення, і вважається таким, що має бути виконаним у повному обсязі. У такому разі положення абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України, за яким проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики, не підлягають застосуванню, оскільки між сторонами немає домовленості про порядок повернення позики поза межами строку дії договору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) передбачено, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються виключно частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до правової позиції, викладеної в Постанові Верховного суду від 14.02.2018 року №564/2199/15-ц, провадження 61-2404св18, кредитний договір припиняє свою дію з дати направлення боржнику вимоги про дострокове погашення всієї суми боргу. Згідно ст. 611 ЦК України після того, як кредитор направив боржнику вимогу про дострокове погашення кредиту, він змінив терміни повернення кредиту, які були передбачені кредитним договором. Тобто, визначений термін повернення кредиту частинами до 2022 року, був правомірно змінений кредитором на повернення всією сумою в термін 30 днів з моменту отримання вимоги. Водночас сам кредитний договір припинив свою дію з дати направлення вимоги про дострокове погашення кредиту. Оскільки кредитний договір припинив свою дію, то у кредитора відсутні підстави для стягнення відсотків після дати направлення вимоги про дострокове припинення кредиту. Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Частково задовольняючи позовні вимоги ПАТ "Універсал Банк", суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дослідивши докази у справі й давши їм належну оцінку в силу вимог статей 10, 60, 212 ЦПК України 2004 року, установивши, що станом на час розгляду справи в суді не виконано рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 25 жовтня 2012 року, яке набрало законної сили, про стягнення з ОСОБА_6 на користь ПАТ "Універсал Банк" заборгованості за кредитним договором у сумі 417853 грн. 10 коп. та звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав, передбачених статтею 625 ЦК України, для стягнення з ОСОБА_6 на користь ПАТ "Універсал Банк" трьох відсотків річних від простроченої суми. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ПАТ "Універсал Банк" в частині стягнення з ОСОБА_6 заборгованості за відсотками та підвищеними відсотками в сумі 17000,86 доларів США, суд першої інстанції правильно виходив із того, що після направлення відповідачу письмового повідомлення з вимогою про дострокове погашення всієї заборгованості кредитний договір припинив свою дію, а позивач втратив можливість нарахування та стягнення з відповідача відсотків за кредитним договором. Посилання заявника у касаційній скарзі на те, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з прийняттям судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, є безпідставними, оскільки наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора надає кредитору право лише на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України.»

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 19 вересня 2018 року справа № 643/16336/16-ц, провадження № 61-12848св18, від 12 вересня 2018 року справа № 473/825/16-ц, провадження № 61-3240св18, 12 вересня 2018 року справа № 186/1974/14-ц, провадження № 61-24172св18.

Суд приймає до уваги, що 30.01.2015 року заочним рішенням Кодимського районного суду Одеської області від 30.01.2015 року у цивільній справі №503/1199/14-ц, за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» до ОСОБА_5 , третя особа ОСОБА_1 , яке набрало законної сили 21.10.2015 року, судом встановлено, що заборгованість за кредитним договором №0055/05/08-N від 19.09.2005 року станом на 27.03.2014 року склала 85 312,42 грн.., позовні вимоги ПАТ «Банк Форум» задоволено та вирішено стягнути з ОСОБА_5 на користь ПАТ «Банк Форум» заборгованість за кредитним договором в розмірі 85 312,42 грн. (т. 1 а.с. 59-62). Тим самим банком змінено умови зазначеного кредитного договору з 27.03.2014 року, з цієї ж дати банк втратив право нарахування та стягнення відсотків за користування кредитом.

Також суд враховує, що 18.11.2015 року ОСОБА_5 сплатив за рішенням Кодимського районного суду Одеської області від 30.01.2015 року у цивільній справі №503/1199/14-ц на рахунок ПАТ «БАНК ФОРУМ» (у стадії ліквідації) суму заборгованості за кредитним договором №0055/05/08-N від 19.09.2005 року в розмірі 85 312,42 грн., що підтверджується Квитанцією №40 від 18.11.2015 року, яка містить підпис касира банку та печатку (т. 1 а.с. 70, 113, т. 2 а.с. 170). Тим самим, зобов`язання за кредитним договором були виконані в повному обсязі.

При цьому, суд враховує те, що банком також змінено умови договору при зверненні із вимогою про дострокове повернення кредиту і в частині валюти кредиту. Так за позовними вимогами банку заочним рішенням Кодимського районного суду Одеської області від 30.01.2015 року у цивільній справі №503/1199/14-ц, за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» до ОСОБА_5 , третя особа ОСОБА_1 , яке набрало законної сили 21.10.2015 року, судом стягнуто заборгованість за кредитним договором в розмірі 85 312,42 грн. Тим самим, банком змінено умови договору в частині валюти зобов`язання, після чого зобов`язання має виконуватися в національній валюті - гривні.

У зв`язку із зазначеним суд критично відноситься до Висновку експерта №11 судової економічної експертизи, складеної 19.07.2022 року судовим експертом з економічних питань Ліхтіною Лілією Раісівною по цивільній справі 522/4307/20, висновки якого обґрунтовані тим, що 18.11.2015 року поручитель ОСОБА_5 сплатив 85 312,42 грн., які були зараховані банком 18.11.2015 року наступним чином: 2 219,25 доларів США погашення тіла кредиту, 1 348,27 погашення прострочених відсотків, разом зарахування на суму 3 567,52 долари США (курс 23,91 грн. за 1 дол. США), що еквівалентно 85 312,42 грн. Адже заочним рішенням Кодимського районного суду Одеської області від 30.01.2015 року у справі №503/1199/14-ц судом було стягнуто 85 312,00 грн., з яких прострочена заборгованість з повернення тіла кредиту в сумі 1 271,02 дол. США., що еквівалентно 13 978,81 грн.; поточна заборгованість з повернення кредитних коштів в сумі 5 508,00 дол. США., що еквівалентно 60 577,53 грн.; прострочена заборгованість за нарахованими відсотками в сумі 297,34 дол.США, що еквівалентно 3 270,18 грн.; поточна заборгованість з сплати нарахованих відсотків в сумі 75,89 дол.США, що еквівалентно 843,65 грн.; пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань в сумі 1 651,25 грн.; штраф за невиконання вимог щодо страхування предмета застави в сумі 5 000,00 грн. Тим самим, всього за рішенням суду було стягнуто заборгованість в розмірі 85 312,42 грн., що відповідає еквіваленту заборгованості в розмірі 7 152,25 дол. США.

Тим самим, суд враховує те, що звернувшись із позовом про стягнення заборгованості за договором кредиту в гривневому еквіваленті, банк фактично змінив умови кредитного договору в частині валюти зобов`язання і після вирішення спору судом був зобов`язаний прийняти виконання зобов`язання у валюті рішення суду, тобто в гривні, відповідно до розрахунку заборгованості, яка враховувалася судом при розгляді справи №503/1199/14-ц, що відповідає принципу правової визначеності, відповідно до якого боржник, виконуючи рішення суду про стягнення кредитної заборгованості в гривні відповідно до вимог банку, боржник має законні очікування розраховувати на зарахування виконання зобов`язання в валюті, визначеній рішенням суду. Суд враховує, що банк не був позбавлений права стягувати заборгованість за кредитним договором в іноземній валюті, проте своє право не використав.

Суд враховує позицію Верховного суду, викладену в постанові від 01.02.2023 року у справі 522/9497/14-ц, якою Верховний суд скасував рішення суду апеляційної інстанції та направив справу на новий розгляд, у зв`язку із тим, що судом апеляційної інстанції при вирішенні справи про звернення стягнення на предмет іпотеки в погашення кредитної заборгованості в долах США в сумі більшій, ніж стягнуто з позичальника за рішенням суду про стягнення заборгованості, не враховано рішення суду про стягнення кредитної заборгованості в частині встановлення розміру та валюти заборгованості, позаяк рішення суду про стягнення кредитної заборгованості не виконано.

В відповідній постанові Верховного суду, викладену в постанові від 01.02.2023 року у справі 522/9497/14-ц, зазначено: Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 травня 2018 року у справі № 750/8676/15-ц, зазначеній заявником, як приклад неоднакового застосування норми права, виснувала про те, що згідно зі статтею 524 ЦК України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті. Відповідно до частини першої статті 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Отже, гривня як національна валюта вважається єдиним законним платіжним засобом на території України. Разом з тим частина друга статті 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом НБУ, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. У справі, що переглядається, ТОВ «Кредитні ініціативи» на власний розсуд скористалося процесуальними правами і звернулося до суду з позовом, у якому просив звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, яка станом на 27 лютого 2014 року становить 1 158 533,06 грн, в тому числі: 642 458,25 грн - за кредитом, 379 661,89 грн - за відсотками, 136 412,92 грн - пеня за останній рік. Рішенням від 20 грудня 2010 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 20 квітня 2011 року, Приморський районний суд м. Одеси у справі № 2-7114/2010 позов ПАТ «Сведбанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 задовольнив частково. Стягнув з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 солідарно 645 446,00 грн на користь ПАТ «Сведбанк» заборгованості за кредитним договором. Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Проте суд апеляційної інстанції не дав належної оцінки вимогам позовної заяви, а також не надав оцінки рішенню Приморського районного суду м. Одеса від 20 грудня 2010 року за позовом ПАТ «Сведбанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки щодо валюти розміру боргу.

Тим самим, позиція Верховного суду залишається сталою та незмінною в частині того, що звернення із позовом про стягнення кредитної заборгованості змінює строки договору та валюту договору.

В той же час, як встановлено судом попри заочне рішення Кодимського районного суду Одеської області від 30.01.2015 року у справі №503/1199/14-ц, за висновками судового експерта, банком було прийнято погашення заборгованості за кредитним договором із застосування повторної конвертації гривні у долари США, що призвело до прийняття банком погашення заборгованості замість 7 152,25 дол. США, що в еквіваленті складало 85 312,42 грн. за рішенням суду, лише 3 567,52 доларів США.

Із Висновку експерта №11 судової економічної експертизи, складеної 19.07.2022 року судовим експертом з економічних питань Ліхтіною Лілією Раісівною по цивільній справі 522/4307/20 вбачається, що при цьому судовим експертом не аналізувалися первинні документи банку із зарахування заборгованості, адже такі документи експерту не надавалися ані сторонами спору, ані Національним банком України. Зазначений висновок судовий експерт робить виключно із умов договору без врахування змісту заочного рішення Кодимського районного суду Одеської області від 30.01.2015 року у справі №503/1199/14-ц щодо валюти зобов`язання, яке набрало законної сили.

Суд враховує, що 29 листопада 2021 року представник відповідача ОСОБА_3 звернувся до суду із клопотанням про витребування доказів (т. 4 а.с. 12-13), в якому просив суд витребувати з Національного банку України архівні документи: - належним чином оформлені та засвідчені виписки ПАТ «Банк Форум» за кредитним договором № 0055/05/08-N від 19.09.2005 року станом на 19.04.2018 (дата укладання Договору № 1069-Ф від 19.04.2018 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги) за тілом кредиту, нарахованими та сплаченими відсотками, нарахованими та сплаченим пенею, штрафними санкціями інших нарахувань, що входять до загальної суми заборгованості Позичальника ОСОБА_1 за період з 19.09.2005 року по 19.04.2018 року включно, для надання їх судовому експерту з економічних питань Ліхтіній Лілії Раїсівні для повного та всебічного дослідження.

Судовий експерт Ліхтіна Л.Р. звернулася із заявою від 22.11.2021 року про надання виписок на момент відступлення права вимоги (т. 4 а.с.14).

При цьому, відповідач ОСОБА_3 в своєму клопотанні посилався на відсутність таких документів у нього.

Крім того, листом № 57-036-14646/21 від 25.10.2021 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб повідомлено, що ПАТ «БАНК ФОРУМ» припинено, всі архівні документи передано на зберігання до Національного банку України, в Фонді первинні документи ПАТ «БАНК ФОРУМ» відсутні (т. 4 а.с. 15). Також, листом №20-0006/21532 від 15.02.2021 року Національний банк України повідомив, що документи про рух коштів по рахункам клієнтів Банку, у тому числі стосовно погашення ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 0055/05/08-N від 19.09.2005 року перед банком ПАТ «БАНК ФОРУМ» описах архівних справ банку не зазначені та на архівне зберігання до Національного банку не передавались (т. 4 а.с. 15-16).

Суд критично відноситься до посилання представника відповідача про те, що судовому експерту були наданні первинні документи, а саме розрахунок заборгованості, які представником відповідача були отримані від Національного банку України, з урахуванням того, що по-перше Національний банк України раніше повідомляв про відсутність таких документів на зберіганні, до суду не надано підтвердження, що Національний банк України надав будь-які документи представнику відповідача, по-друге, експертний висновок не містить детального опису використаних під час дослідження матеріалів кредитної справи, і не містить цих документів серед додатків до висновку судової експертизи. Суд не може самостійно дослідити зазначені документи та надати їх правової оцінки. У зв`язку із чим суд не може встановити, з яких документів судовим експертом зроблено висновки про порядок розподілу банком сум, отриманих в погашення заборгованості. Також суд враховує, що розрахунок заборгованості не є первинним документом про погашення кредитної заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 6 ст. 102 ЦПК України, у висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім`я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством.

Так суд враховує, що опис використаних матеріалів, як «матеріали кредитної справи» не надають можливості встановити на підставі, яких саме документів проводилася експертиза.

Тим самим, первинні документи, які відображають погашення кредитної заборгованості експертом не досліджувалися, а висновок про розподіл грошових коштів ґрунтується виключно на умовах договору без врахування судових рішень щодо врегулювання спору між сторонами цього договору.

Відповідно до ст.. 110 ЦПК України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Із урахуванням зазначеного суд не приймає до уваги Висновок експерта №11 судової економічної експертизи, складеної 19.07.2022 року судовим експертом з економічних питань Ліхтіною Лілією Раісівною по цивільній справі 522/4307/20.

Із урахуванням викладеного суд також приходить до висновку про те, що кредитний договір №0055/05/08-N від 19.09.2005 року станом на 18.11.2015 року було припинено його виконанням у відповідності до заочного рішення Кодимського районного суду Одеської області від 30.01.2015 року у справі №503/1199/14-ц, яке набрало законної сили.

В той же час, як встановлено судом, відповідно до додатку № 1 до договір №1069-Ф про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги від 19.04.2018 року право вимоги включає в себе заборгованість за кредитним договором №0055/05/08-N від 19 вересня 2015 року в розмірі 4 033,00 дол. США, щодо якої банку вже було відмовлено судом в стягненні у зв`язку із встановленням факту погашення заборгованості, та відсотків по кредиту, які встановлені хоча і в іншій сумі, проте судом вже було відмовлено банку в задоволенні вимог про стягнення меншої суми відсотків у зв`язку із припиненням договору та відсутністю права банка нараховувати та стягувати відсотки за кредитом після вирішення судом спору про стягнення заборгованості.

Відповідно до ст.. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 ст. 656 Цивільного кодексу України, предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому.

Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 656 Цивільного кодексу України, предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Враховуючи те, що судом встановлено, що кредитний договір №0055/05/08-N від 19.09.2005 року станом на 18.11.2015 року було припинено його виконанням у відповідності до заочного рішення Кодимського районного суду Одеської області від 30.01.2015 року у справі №503/1199/14-ц, яке набрало законної сили, а також те, що Рішенням Кодимського районного суду Одеської області від 19.05.2016 року у справі 503/704/15-ц, яке також набрало законної сили, ПАТ «БАНК ФОРУМ» було відмовлено в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості станом на 11.12.2015 року, в тому числі в розмірі 4 033,00 дол. США простроченої заборгованості тіла кредиту, відсотків 33,49 дол. США тощо через припинення кредитного договору його виконанням, в той же час відповідно до додатку № 1 до договору №1069-Ф про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги від 19.04.2018 року, укладеного між ПАТ «БАНК ФОРУМ» та відповідачем, ОСОБА_3 , право вимоги включає в себе заборгованість за кредитним договором №0055/05/08-N від 19 вересня 2015 року в розмірі 4 033,00 дол. США та відсотки за користування кредитом, щодо яких банку вже було відмовлено судом в стягненні через припинення кредитного договору виконанням, суд приходить до висновку, що в зазначеному договорі предметом продажу визначено право вимоги, яке фактично не існує, на яке банк не мав права, що було встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили, і яке не може виникнути в майбутньому.

Тим самим, суд приходить до висновку, що предмет договору №1069-Ф про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги від 19.04.2018 року, складеного між ПАТ «БАНК ФОРУМ» та відповідачем, ОСОБА_3 , не відповідає вимогам статті частини 1 ст. 656 Цивільного кодексу України, адже таке майно не існувало на момент підписання договору, а також не може бути набуте продавцем в майбутньому, у зв`язку із тим, що кредитний договір №0055/05/08-N від 19 вересня 2015 року є припиненим, так само як і права та обов`язки сторін цього договору.

Отже суд приходить до висновку, що ПАТ «БАНК ФОРУМ» та відповідач ОСОБА_3 не досягли згоди з усіх істотних умов договору, зокрема щодо предмету договору.

При цьому, суд приймає до уваги те, що відповідачем не надано суду доказів фактичного виконання договору №1069-Ф про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги від 19.04.2018 року за кредитним договором №0055/05/08-N від 19 вересня 2015 року. Так відповідачем ОСОБА_3 не надано доказів сплати вартості права вимоги, а також передачі відповідачу документів, що підтверджують дійсність права вимоги, до яких відноситься не тільки сам кредитний договір, а й первинні документи щодо його виконання сторонами.

Суд враховує, що 29 листопада 2021 року представник відповідача ОСОБА_3 звернувся до суду із клопотанням про витребування доказів, в якому просить суд витребувати з Національного банку України архівні документи: - належним чином оформлені та засвідчені виписки ПАТ «Банк Форум» за кредитним договором № 0055/05/08-N від 19.09.2005 року станом на 19.04.2018 (дата укладання Договору № 1069-Ф від 19.04.2018 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги) за тілом кредиту, нарахованими та сплаченими відсотками, нарахованими та сплаченим пенею, штрафними санкціями інших нарахувань, що входять до загальної суми заборгованості Позичальника ОСОБА_1 за період з 19.09.2005 року по 19.04.2018 року включно. В обґрунтування зазначеного клопотання представником відповідача ОСОБА_3 надано заяву судового експерта з економічних питань Ліхтіної Лілії Раїсівни про витребування зазначених документів для повного та всебічного дослідження. При цьому, відповідач ОСОБА_3 посилається на відсутність таких документів у нього, позаяк він є стороною Договору № 1069-Ф від 19.04.2018 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги за кредитним договором №0055/05/08-N від 19 вересня 2015 року, у зв`язку із чим документи, що підтверджують дійсність права вимоги, а саме виписки по відповідних рахунках з обліку позики, відсотків, пені тощо за кредитним договором №0055/05/08-N від 19 вересня 2015 року мали б бути надані відповідачу ОСОБА_3 , як докази дійсності права вимоги.

Також, листом №20-0006/21532 від 15.02.2021 року Національний банк України повідомив, що документи про рух коштів по рахункам клієнтів Банку, у тому числі стосовно погашення ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 0055/05/08-N від 19.09.2005 року перед банком ПАТ «БАНК ФОРУМ» описах архівних справ банку не зазначені та на архівне зберігання до Національного банку не передавались.

Отже документи, що мали б підтверджувати дійсність права вимоги не передані відповідачу ОСОБА_3 та не передані на зберігання Національному банку України після ліквідації ПАТ «БАНК ФОРУМ», тобто є відсутніми взагалі.

Тим самим, суд приходить до висновку, що Договір № 1069-Ф від 19.04.2018 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги за кредитним договором №0055/05/08-N від 19 вересня 2015 року складений суто формально, не є укладеним і фактично не виконувався його сторонами, що підтверджується відсутністю у відповідача, ОСОБА_3 , документів на підтвердження дійсності права вимоги в поєднанні із встановленими судом обставинами щодо фактичного погашення заборгованості за зазначеним кредитним договором, тобто фактичною відсутністю права вимоги, яка визначена як предмет цього договору.

Відповідно до пункту 1.1. Договору про відступлення прав за Іпотечним договором від 19 квітня 2018 року №533, новий іпотекодержатель, відповідач, ОСОБА_3 набуває прав первісного іпотекодержателя, ПАТ «БАНК ФОРУМ», належних первісному іпотекодержателю згідно з іпотечним договором, що посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Білоусовою Н.В., 19 вересня 2005 року та зареєстрованого в реєстрі за №2869, у зв`язку із укладенням між первісним іпотекодержателем та новим іпотекодержателем договору №1069-Ф про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 19.04.2018 року, відповідно до якого первісний іпотекодержатель відступив новому іпотекодержателю всі права вимоги за кредитним договором №0055/05/08-N від 19 вересня 2015 року разом із усіма додатками до нього.

В той же час, як встановлено судом, Договір №1069-Ф про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 19.04.2018 року за кредитним договором №0055/05/08-N від 19 вересня 2015 року разом із усіма додатками до нього між ПАТ «БАНК ФОРУМ» та ОСОБА_3 є неукладеним, у зв`язку із відсутністю предмета договору, через що констатувати досягнення сторонами згоди щодо предмету договору неможливо.

Також, як встановлено судом, кредитний договір №0055/05/08-N від 19 вересня 2015 року припинено виконанням 18 листопада 2015 року, у зв`язку із чим іпотечний договір, укладений між ПАТ «БАНК ФОРУМ» та позивачем, ОСОБА_1 , що посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Білоусовою Н.В., 19 вересня 2005 року та зареєстрованого в реєстрі за №2869, є припиненим у зв`язку із припиненням кредитного договору №0055/05/08-N від 19 вересня 2015 року виконанням.

Підстави припинення іпотеки визначено ст. 17 Закону України "Про іпотеку". Відповідно до ст.. 17 Закону України «Про іпотеку», Іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Тим самим, зокрема, іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання.

У ч. 1 ст. 598 ЦК України зазначено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України). Оскільки забезпечені іпотекою зобов`язання за кредитним договором виконано в повному обсязі, то зобов`язання за договорами іпотеки, які є похідними від кредитного договору, припиняються відповідно до ст. 17 Закону України Про іпотеку.

Відповідно до практики Великої Палати Верховного Суду відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), пункт 4.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18)). Отже, наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про право іпотеки чи іншого речового права створює презумпцію належності права особі, яка ним володіє внаслідок державної реєстрації (Buchbesitz (нім.) - книжкове володіння). Якщо власник предмета іпотеки або інша зацікавлена особа вважає, що таке право іпотеки припинено або взагалі не існувало, то може звернутися з позовною вимогою про визнання права іпотеки припиненим чи про визнання відсутності права іпотеки, оскільки судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для державної реєстрації припинення права іпотеки (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Отже, ефективність позовної вимоги про визнання відсутності права чи про визнання права припиненим має оцінюватися, виходячи з обставин справи залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії).

Зазначена правова позиція викладена в постанові Великої палати Верховного суду від 26.01.2021 року у справі 522/1528/15-ц.

Згідно з ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

З припиненням іпотеки фактично припиняється обтяження нерухомого майна іпотекою, адже всі правові підстави для його утримання під обтяженням відсутні.

Отже, позовні вимоги позивача, ОСОБА_1 про визнання договору іпотеки припиненим, зняття заборони відчуження майна та вилучення записів з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна є взаємопов`язаними та такими, що випливають одна з одної, і підлягають задоволенню відповідно до ст. 17 Закону України Про іпотеку.

Аналогічний висновок зроблено Верховним судом в Постанові від 14.02.2018 року у справі №910/16461/16.

Також суд враховує, що протоколом електронних торгів №UA-EA-2018-03-15-000228-а від 26.03.2018 року, сформованим за результати електронних торгів (т. а.с. 157) предметом електронних торгів не визначено номер квартири, яка є забезпеченням права вимоги, що продається, а замість номера квартири проставлено «-» (прочерк), зокрема в протокол визначено забезпечення: двокімнатна квартира АДРЕСА_6 , ЗП 20,2 кв.м., ЖП -26,1 кв.м. що унеможливлює ідентифікацію квартири, як засобу забезпечення зобов`язання

У зв`язку із встановленим, суд приходить до висновку, що Договір про відступлення прав за Іпотечним договором від 19 квітня 2018 року №533, складений між ПАТ «БАНК ФОРУМ» та відповідачем ОСОБА_3 є неукладеним у зв`язку із недосягненням згоди щодо предмету договору через фактичну відсутність такого предмету.

Щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, суд встановив, що 27 вересня 2018 року відповідачем, приватним нотаріусом Гурською Оксаною Віталіївною здійснено державну реєстрацію права власності відповідача ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_5 , номер об`єкта нерухомого майна 165464051101 (з відкриттям розділу), на підставі Договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором серія та номер 533, виданого 19.04.2018 року, іпотечного договору серія та номер 2869 виданий 19.09.2005 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер витягу 139424756 від 27.09.2018 року (т. 3 а.с. 121).

Відповідно до статті 35 Закону України «Про іпотеку» (в редакції чинній на момент звернення стягнення на предмет іпотеки), у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Судом встановлено, що 25 квітня 2018 року відповідачем ОСОБА_3 складено лист-повідомлення на адресу позивача ОСОБА_1 про відступлення права за кредитним договором №0055/05/08-N від 19 вересня 2015 року, яким відповідач повідомив позивача про наявність зазначених вище договорів про відступлення права та запропонував позивачу в подальшому з усіх питань, в тому числі щодо сплати заборгованості, зверталися до нового кредитора, ОСОБА_3 (т. 1 а.с.38-39). Зазначений лист-повідомлення не містить вимоги про усунення порушення за кредитним та іпотечним договором.

Також судом встановлено, що в матеріалах реєстраційної справи міститься лист-повідомлення про усунення порушення зобов`язань за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки від 25.04.2018 року із вимогою відповідача ОСОБА_3 на адресу позивача ОСОБА_1 про сплату 139 198,23 гривні (т. 3 а.с. 129).

Суд встановив, що зазначений лист містить ідентичний підпис ОСОБА_3 його ж підпису на листі-повідомленні від 25.04.2018 року, обидва зазначені листи датовані 25.04.2018 року.

При цьому, позивач в позові визнав факт отримання листа повідомлення про відступлення права вимоги від 25.04.2018 року (т. 1 а.с. 39) і заперечував факт отримання листа повідомлення про усунення порушення зобов`язань за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки від 25.04.2018 року (т. 3 а.с. 129).

Суд приймає до уваги, що реєстраційна справа містить бланк рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу №3960016680230, на якому в графі «вручено/виплачено» вказано «5/5» в графі «розписка в одержані» підпис відсутній (т. 3 а.с. 132). Тим самим, суд встановив, що бланк рекомендованого повідомлення не містить підпису позивача ОСОБА_1 , а замість дати вказано «5/5». Відомості про відстеження поштового відправлення №3960016680230, які містяться в матеріалах реєстраційної справи, підтверджують, що відправлення вручено 05.05.20218 року, без вказівки особи, якій вручено відправлення (т. 1 а.с. 130-131).

В той же час, суд приймає до уваги, що відповідно до опису вкладень до цінного листа, відправлення містить лист повідомлення від 25.04.2018 року, та три договори відступлення прав вимоги за кредитним договором, за іпотечним договором, за договором поруки, а саме Копію договору №1069-Ф про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 19 квітня 2018 року, копію договору від 19 квітня 2018 року про відступлення прав за іпотечним договором, копію договору від 19 квітня 2018 року про відступлення прав за Договором поруки №24/08/05-Р (т. 3 а.с. 133). При цьому, суд приймає до уваги, що лист повідомлення про усунення порушення зобов`язань за кредитним договором (т. 3 а.с. 129) не містить додатків до нього. Разом із тим, лист повідомлення (т.1 а.с. 39) містить перелік додатків, який повністю відповідає переліку додатків, зазначеному в описі вкладення (т. 3 а.с. 29, 133). Опис вкладень до цінного листа не містить номеру відправлення, проте містить відбиток календарного поштового штемпелю від 25.04.2018 року.

Тим самим, судом встановлено, що поштове відправлення №3960016680230, яке було доставлено 05.05.2018 року, містило в собі лист повідомлення про відступлення права вимоги (т.1 а.с. 39), в якому не містилося вимоги про погашення кредитної заборгованості, тим самим, зазначений лист-повідомлення не відповідає вимогам статті 35 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до правової позиції, сформованої Верховним Судом у постанові від 14 лютого 2018 р. по справі № 127/8068/16-ц (провадження № 61-5164св18), аналіз положень статей 17, 33, 36, 37 Закону України «Про іпотеку» дає підстави зробити висновок про те, що згода іпотекодавця на передачу належного йому нерухомого майна у власність іншої особи (іпотекодержателя), не є беззастережною, а залежить від ряду умов, а саме: чинності іпотеки, невиконання або неналежного виконання основного зобов`язання, визначення в установленому порядку вартості майна, наявності чинного рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на це майно. Право іпотекодержателя на застосування застереження, передбаченого Іпотечним договором не є абсолютним. Можливість його реалізації залежить від цілого ряду умов. На момент підписання Іпотечного договору, сторони не могли визначити істотні умови застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя з об`єктивних причин. Саме у зв`язку з цим, договором передбачено надсилання повідомлення, де, насамперед, має бути зазначено який саме позасудовий спосіб звернення стягнення обрано Іпотекодержателем, якими є строки добровільного виконання зобов`язання, за яку ціну буде звернено стягнення і т.п. Таке повідомлення й фактично є способом погодження істотних умов застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, яке за своїми правовими наслідками прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

Отже суд приходить до висновку, що відповідач, ОСОБА_3 не звертався до позивача, ОСОБА_1 із письмовою вимогою про усунення порушення, а отриманий позивачем лист-повідомлення не містить обов`язкової інформації відповідно до вимог ст. 35 Закону України «Про іпотеку», а тому не є вимогою іпотекодержателя про усунення порушень іпотекодавцем.

Зазначене є самостійною підставою для задоволення позовної вимоги позивача, ОСОБА_1 про скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності в порядку звернення стягнення на предмет іпотеки у зв`язку із порушенням порядку звернення стягнення на предмет іпотеки.

Суд враховує, що опис вкладеного до поштового відправлення (т. 3 а.с. 29, 133) цілком очевидно свідчить про відправлення іншого документа, замість листа повідомлення про усунення порушення зобов`язань за кредитним договором (т. 3 а.с. 129), що могло та повинно було бути встановленим приватним нотаріусом Гурською Оксаною Віталіївною, як державним реєстратором прав та їх обтяжень.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, яка була чинна на день проведення державної реєстрації права власності на предмет іпотеки), державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст. 11 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

За змістом ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у «Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Відповідно до пункту 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, для державної реєстрації права власності та інших речових прав на майно, яке набувається у зв`язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення таких прав, також подається документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину.

Відповідно до пункту 61 цього Порядку для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; документ, що підтверджує наявність факту завершення тридцятиденного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Тим самим, Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 визначено, що державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, здійснюється на підставі вимоги про усунення порушення, передбаченої ст. 35 Закону України «Про іпотеку», а також документа, що підтверджує наявність факту завершення тридцятиденного строку з моменту отримання вимоги, яким є рекомендоване повідомлення про вручення поштової кореспонденції та опис вкладення.

Натомість, як встановлено судом зазначені документи в свої сукупності не свідчать про направлення вимоги про усунення порушення відповідно до вимог ст.. 35 Закону України «Про іпотеку», а підтверджують тільки направлення повідомлення про відступлення права вимоги за кредитним, іпотечним договором та договором поруки.

Відповідно до п. 3, 4 ч. 1 ст. 24 Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції, що діяла на момент звернення стягнення на предмет іпотеки) у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, а також якщо подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

Тим самим, суд приходить до висновку про порушення приватним нотаріусом Гурською Оксаною Віталіївною порядку проведення державної реєстрації права власності відповідача ОСОБА_3 на спірну квартиру, зокрема вимоги п. 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень шляхом проведення державної реєстрації за відсутності письмової вимоги до іпотекодавця про усунення порушень та документа, що підтверджує наявність факту завершення тридцятиденного строку з моменту отримання іпотекодацем письмової вимоги, що є самостійною підставою для задоволення позову в частині скасування рішення про державну реєстрацію права власності в порядку звернення стягнення на предмет іпотеки.

Суд також приходить до висновку про відсутність підстав виникнення у відповідача ОСОБА_3 права на звернення стягнення на предмет іпотеки та відповідно права власності на спірну квартиру, враховуючи встановлені судом обставини справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

В той же час, відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в чинній редакції), у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Тим самим, суд приходить до висновку про відповідність позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 43236276 від 27.09.2018 року приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Гурської Оксани Віталіївни, щодо реєстрації права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 , вимогам абз. 2 ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в чинній редакції). Із урахуванням встановлених судом обставин справи зазначені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Суд також приймає до уваги те, що рішення державного про державну реєстрацію прав та їх обтяжень не є відомостями про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, з огляду на це вимоги абз. 1 ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не розповсюджуються на позовну вимогу про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 43236276 від 27.09.2018 року приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Гурської Оксани Віталіївни.

Тим самим, чинна редакція Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» прямо передбачає можливість виконання рішення суду про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав.

Щодо позовної вимоги про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності номер: 28130295 від 27.09.2018 року, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 43236276, приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Гурської Оксани Віталіївни, така вимога не підлягає задоволенню з огляду на вимоги абз.1 ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», адже запис про право власності фактично є відомостями про речові права, що внесені до Державного реєстру прав, які не підлягають скасуванню та/або вилученню.

При цьому, суд виходить з того, що скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, є підставою припинення відповідних прав чи обтяжень в реєстрі. У зв`язку із чим, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 43236276 від 27.09.2018 року приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Гурської Оксани Віталіївни саме по собі дозволяє ефективно захистити порушене право позивача.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 придбав у власність квартиру за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Білоусовою Н.В. 19 вересня 2005 року, який зареєстровано в реєстрі за №2841. Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №8382338 від 19.09.2005 року право власності позивача ОСОБА_1 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано 19.09.2005 року. Зазначене не позбавляє позивача, ОСОБА_1 можливості перенесення архівного запису про реєстрацію права власності на спірну квартиру до Державного реєстру прав.

Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 26 Закону України Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в чинній редакції), у разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення правовідношення.

Щодо позовної вимоги про визнання припиненим Кредитного договору №0055/05/08-N від 19.09.2005 року, укладеного між АКБ «Форум» та ОСОБА_1 , з 18.11.2015 року, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовної вимоги та її задоволення з огляду на встановлені судом обставини справи.

Щодо позовної вимоги про визнання припиненим Іпотечного договору від 19.09.2005 року, укладеного між АКБ «Форум» та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Білоусовою Н.І., з 18.11.2015 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до абз. 1 п. 5 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в чинній редакції), обтяження - заборона або обмеження розпорядження та/або користування нерухомим майном, встановлені законом, актами уповноважених на це органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, або такі, що виникли з правочину.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в чинній редакції), іпотека та заборона відчуження є обтяженням речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в чинній редакції), державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі судового рішення щодо набуття, зміни або припинення обтяження речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, що набрало законної сили.

Як встановлено судом, Іпотечний договір, укладений між АКБ «Форум» та позивачем ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Білоусовою Н.І. 19.09.2005 року та зареєстрований в реєстрі за № 2869 є припиненим з 18.11.2015 року у зв`язку з виконанням основного зобов`язання за Кредитним договором №0055/05/08-N від 19.09.2005 року, укладеним між АКБ «Форум» та позивачем ОСОБА_1 .

Також судом встановлено, що Договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ярощук В.Ю. 19.04.2018 року та зареєстрований в реєстрі за № 533 є неукладеним у зв`язку із недосягненням угоди щодо предмету договору та фактичною відсутністю предмету договору.

Із урахуванням встановлених судом обставин, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача про припинення обтяження нерухомого майна, іпотеки, запис про іпотеку номер: 28130542 від 19.09.2005 року, за іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Білоусовою Н.В. 19.09.2005 року, зареєстрованим в реєстрі за №2869.

В частині позовних вимог про зняття заборони відчуження майна та виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про іпотеку номер: 28130542, від 19.09.2005 року та запис про реєстрацію обтяження номер: 28130439 від 19.09.2005 року, суд зазначає, що відповідні записи не підлягають вилученню.

В той же час, як відповідно до вимог ст.. п. 1 ч. 2 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в чинній редакції), державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі судового рішення щодо набуття, зміни або припинення обтяження речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, що набрало законної сили.

У зв`язку із зазначеним, враховуючи встановлені судом обставини справи, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимоги про припинення обтяження майна в вигляді заборони відчуження майна, запис про реєстрацію обтяження номер: 28130439 від 19.09.2005 року.

Також суд враховує, що спірна квартира не вибула із володіння та користування Позивача, ОСОБА_1 , що сторонами не спростовувалося. Таким чином суд вважає, що між сторонами виникли правовідносини, пов`язані із позасудовим зверненням стягнення на іпотечне майно та захистом права власності, що не пов`язане із витребуванням майна із чужого незаконного володіння.

У зв`язку із зазначеним, суд критично відноситься до посилання представника відповідача на неналежність обраного позивачем способу захисту права та необхідність пред`явлення позову про витребування майна із чужого незаконного володіння. Позаяк рішення про витребування майна з чужого незаконного володіння є підставою для внесення запису до Державного реєстру речових прав, у справі, що розглядається, між сторонами виникли правовідносини, пов`язані із позасудовим зверненням стягнення на іпотечне майно та захистом права власності, що не пов`язане із витребуванням майна із чужого незаконного володіння, у зв`язку із чим вимога про витребування майна із чужого незаконного володіння не відповідає належному та ефективному засобу захисту права.

Суд приймає до уваги правові позиції Верховного суду, викладені в постанові Великої палати Верховного суду від 16.02.2021 року у справі 910/2861/18, у постанові Великої палати Верховного суду від 09.11.2021 року у справі 466/8649/16-ц, від 14.11.2018 року у справі 183/1617/16, від 07.11.2018 року у справі № 488/5021/14-ц, від 13.07.2022 року у справі 199/8324/19, щодо неможливості скасування записів Державного реєстру речових прав, у зв`язку із чим зазначені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Але при цьому суд виходить з того, що рішення про державну реєстрацію не є записом в Державному реєстрі речових прав і не є відомостями Державного реєстру речових прав. Відповідно до прямої норми абз. 2 ч.3. ст.. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в чинній редакції) законом допускається проведення державної реєстрації на підставі рішення суду про скасування рішення про державну реєстрацію прав. Тим самим, зазначена позовна вимога відповідає ефективному способу захисту права, як така, що прямо передбачена законом.

В той же час, суд не застосовує в цій справі зазначені вище правові позиції Верховного суду, щодо пред`явлення виндикаційного позову, з огляду на те, що внесення відомостей до Державного реєстру речових прав можливе не тільки на підставі рішення суду про витребування майна з чужого незаконного володіння, а і на підставі рішення суду про скасування рішення про державну реєстрацію права, відповідно до абз. 2 ч.3. ст.. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в чинній редакції), і в даному випадку спірна квартира не вибула із володіння її первинного законного власника. З огляду на розбіжності в обставинах справ, застосування зазначених позицій Верховного суду щодо необхідності пред`явлення виндикаційного позову в цій справі є недоречним.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненими цими діями наслідками.

Аналогічна позиція викладена в постановах Великої палати Верховного суду від 05.06.2018 року у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі 145/2047/16-ц, від 15.09.2020 року у справі №496/1044/17, від 16.02.2021 року у справі 910/2861/18.

Тим самим, суд приходить до висновку, що із врахуванням особливостей цієї справи,заявлена позивачем вимога про скасування рішення про реєстрацію права власності є ефективним способом захисту права, з огляду на те, що саме це рішення порушує право позивача, а в результаті його скасування архівні записи про право власності позивача будуть збережені в первинному вигляді.

В частині посилань представника відповідача та представника позивача про необхідність одночасного визнання та припинення права власності суд, як зазначалося вище, виходить з того, що позивач не позбавлений можливості відновлення архівного запису про реєстрацію права власності позивача, як це передбачено абз. 2 ч.3. ст.. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в чинній редакції). При цьому, одночасне визнання та припинення права власності в даному випадку також не вимагається, у зв`язку із чітким врегулюванням процесу реєстрації права власності на підставі рішення суду про скасування рішення про державну реєстрацію права власності абз. 2 ч.3. ст.. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в чинній редакції).

Суд також приймає до уваги, що відповідно до звіту про оцінку майна, виконаного ТзОВ «ПРОФ-ЕКСПРЕС» від 11.07.2018 року ідентифікатор за базою ФДМУ № 3295970_25062018_901 за об`єктом оцінки: квартира, загальною площею 40,2 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , оціночна вартість об`єкта оцінки без врахування ПДВ, складає 135 000,00 грн., строк дії оцінки 11.12.2018 року (т. 3 а.с. 135-136).

Відповідно до вимог ст. 10, 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», оцінка майна проводиться на підставі договору між суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання та замовником оцінки або на підставі ухвали суду про призначення відповідної експертизи щодо оцінки майна. Замовниками оцінки майна можуть бути особи, яким зазначене майно належить на законних підставах або у яких майно перебуває на законних підставах, а також ті, які замовляють оцінку майна за дорученням зазначених осіб. Замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб`єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення його оцінки.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Тим самим, в разі огляду оцінювачем об`єкту вказані обставини мають відображатися та підтверджуватися звітом, шляхом поміщення фотофіксації об`єкта оцінки.

Відповідно до п. 50, 51, 54 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 №1440, ознайомлення з об`єктом оцінки є обов`язковим окремим етапом будь-якого типу оцінки майна, в тому числі ретроспективного, та має передувати складенню звіту. Зібрані оцінювачем вихідні дані (фото фіксація, відомості з ознайомлення з об`єктом оцінки) та інша інформація повинні відображатися у звіті про оцінку майна з посиланням на джерело їх отримання та у додатках до нього із забезпеченням режиму конфіденційності згідно з умовами договору на проведення оцінки майна та з дотриманням вимог законодавства.

Суд також встановив, що Звіт про оцінку, виконаний ТзОВ «ПРОФ-ЕКСПРЕС» від 11.07.2018 року ідентифікатор за базою ФДМУ № 3295970_25062018_901, не містить додатків та зокрема фотофіксації об`єкта оцінки, що свідчить про його не відповідність вимогам п. 50, 51, 54 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 №1440, а також про невиконання оцінювачем всіх процедур з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності.

Разом із тим, позивач посилався на те, що вартість заставного майна є неспівмірною із заявленими відповідачем правами вимоги, зокрема посилався на Звіт із оцінки майна №Од 8/20 від 19.08.2005 року, виконаний Українською універсальною біржею, відповідно до якого ринкова вартість спірної квартири складає 227 480,00 грн., або 45 046,00 доларів США. Суд критично відноситься до посилань позивача ОСОБА_1 враховуючи те, що зазначений звіт про оцінку нерухомого майна не був дійсним на момент виникнення спірних взаємовідносин сторін.

Також позивач посилався на Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 26.11.2014 року у справі 522/8270/14-ц ПАТ «БАНК ФОРУМ», яким ПАТ «БАНК ФОРУМ» було відмовлено в задоволенні вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки з метою погашення кредитної заборгованості в розмірі 85 312,42 грн., у зв`язку із не співмірністю вимог банку, адже заставна вартість предмета іпотеки становить 214 000,00 грн. (т.1 а.с. 54-58. Разом із тим, суд приймає до уваги, що позивачем не надано суду доказів набрання законної сили зазначеним рішенням суду.

При цьому, суд враховує, що відповідно до Висновку експерта №510/20 судової оціночно-будівельної експертизи у цивільній справі №522/4307/20 від 08.07.2020 року, виконаного судовим експертом Чорною Юлією Петрівною (т. 2 а.с. 172-222), ринкова вартість квартири за адресою: АДРЕСА_1 станом на 27.09.2018 року, тобто на дату звернення стягнення на предмет іпотеки відповідачем, ОСОБА_3 складає 29 145,00 доларів США +/ - 10 %, що еквівалентно 820 223,00 грн. +/ - 10 %. Тим самим, ринкова вартість майна є неспівмірно більшою за заявлене відповідачем, ОСОБА_3 право вимоги, позаяк судом встановлено відсутність такого права вимоги як такого.

Відповідно до правової позиції Верховного суду, викладеній в Постанові Великої палати Верховного Суду від 20.03.2019 року по справі №306/2053/16ц, провадження №14-22цс19, ціна набуття права власності на предмет іпотеки, на момент звернення стягнення, є істотною обставиною і повинна погоджуватися з власником майна.

Аналіз положень статей 17, 33, 36, 37 Закону України «Про іпотеку» дає підстави зробити висновок про те, що згода іпотекодавця на передачу належного йому нерухомого майна у власність іншої особи (іпотекодержателя), не є беззастережною, а залежить від ряду умов, а саме: чинності іпотеки, невиконання або неналежного виконання основного зобов`язання, визначення в установленому порядку вартості майна, наявності чинного рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на це майно.

Право іпотекодержателя на застосування застереження, передбаченого Іпотечним договором не є абсолютним. Можливість його реалізації залежить від цілого ряду умов. На момент підписання Іпотечного договору, сторони не могли визначити істотні умови застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя з об`єктивних причин. Саме у зв`язку з цим, договором передбачено надсилання повідомлення, де, насамперед, має бути зазначено який саме позасудовий спосіб звернення стягнення обрано Іпотекодержателем, якими є строки добровільного виконання зобов`язання, за яку ціну буде звернено стягнення і т.п.

Таке повідомлення й фактично є способом погодження істотних умов застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, яке за своїми правовими наслідками прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

Аналогічну позицію сформовано Верховним Судом у постанові від 14 лютого 2018 р. по справі № 127/8068/16-ц (провадження № 61-5164св18).

Судом встановлено, що відповідачем ОСОБА_3 не було погоджено із позивачем ОСОБА_1 ціну, за яку буде звернено стягнення на спірну квартиру, чим також порушено порядок звернення стягнення на предмет іпотеки, передбачений статтею 37 Закону України «Про іпотеку». Зокрема лист-повідомлення (т. 3 а.с. 129) не містить посилання на оціночну вартість іпотечного майна, позаяк судом встановлено, що зазначений лист повідомлення взагалі не надсилався позивачу, ОСОБА_1 .

Суд критично відноситься до посилань відповідача, проте що вимога про скасування рішення про реєстрацію права власності заявлена до неналежного відповідача, приватного нотаріуса Гурської О.В., у зв`язку із чим в задоволенні зазначеної позовної вимоги, на думку представника відповідача, має бути відмовлено. Суд приймає до уваги, що в якості відповідача у справі залучено ОСОБА_3 , який є особою, чиє право зареєстровано, а отже у справі залучено належного відповідача. При цьому, визначення кола відповідачів у справі є правом позивача, реалізація якого в даному випадку не впливає на вирішення справи по суті, із урахуванням того, що у справі залучено належного відповідача, що також є самостійною підставою для скасування рішення про державну реєстрацію права власності в порядку звернення стягнення на предмет іпотеки, у зв`язку із порушенням порядку звернення стягнення.

Судом також встановлено, що з 09.11.2005 року в спірній квартирі зареєстроване місце проживання неповнолітньої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Довідкою №М1-148442-ф/л від 16.09.2019 року.

Відповідно до пп. 3.1 п. 3 глави 1 розділу ІІ «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, у разі укладення правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) права, за якими підлягають державній реєстрації, у тому числі договорів щодо поділу, обміну житлового будинку, квартири за участю малолітніх осіб, а також осіб, над якими встановлено опіку або піклування, нотаріус перевіряє наявність дозволу органу опіки та піклування на укладення таких правочинів.

Дозвіл органу опіки та піклування на звернення стягнення на предмет іпотеки в досудовому порядку на підставі застереження в іпотечному договорі, що фактично є правочином, до матеріалів справи не подано.

Суд критично відноситься до посилань представника відповідача про те, що відповідна реєстрація місця проживання є недійсною, адже відповідачем не додано доказів оскарження реєстрації місця проживання.

Із урахуванням встановленого, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог частково.

Згідно з вимогами ст.ст.124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов`язковість рішень суду до виконання.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 212, 213, 214, 215, 234-235, 251-255 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Гурської Оксани Віталіївни, ОСОБА_2 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Єврокредит», приватний нотаріус Київського нотаріального округу Скульська Тетяна Анатоліївна про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, виключення запису про право власності, визнання припиненим кредитного договору, визнання припиненим іпотечного договору, зняття заборони відчуження майна та виключення запису про іпотеку задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 43236276 від 27.09.2018 року приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Гурської Оксани Віталіївни, щодо реєстрації права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 ;

Визнати припиненим Кредитний договір №0055/05/08-N від 19.09.2005 року, укладений між АКБ «Форум» та ОСОБА_1 , з 18.11.2015 року з 18.11.2015 року.

Визнати припиненим Іпотечний договір від 19.09.2005 року, укладений між АКБ «Форум» та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Білоусовою Н.І., з 18.11.2015 року.

Припинити обтяження нерухомого майна: іпотеку, запис про іпотеку номер: 28130542 від 19.09.2005 року, за іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Білоусовою Н.В. 19.09.2005 року, зареєстрованим в реєстрі за №2869 та заборону відчуження майна, запис про реєстрацію обтяження номер: 28130439 від 19.09.2005 року, накладену за іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Білоусовою Н.В. 19.09.2005 року, зареєстрованим в реєстрі за №2869, яку зареєстровано в реєстрі за №58.

Стягнути з ОСОБА_3 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) судовий збір в розмірі 2522,40 грн..

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів (ст.ст.354,355,ЦПК України). Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлений 24.03.2023 року.

Суддя

22.03.2023


Суд	Приморський районний суд м.Одеси
Дата ухвалення рішення	22.03.2023
Оприлюднено	27.03.2023
Номер документу	109775872
Судочинство	Цивільне
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них: про приватну власність, з них:

Шенцева О. П.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 22.03.2023 по справі 522/4307/20ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Судовий реєстр по справі —522/4307/20

Рішення від 22.03.2023

Рішення
від 22.03.2023 по справі 522/4307/20
ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ