Постанова

від 22.03.2023 по справі 761/3390/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

22 березня 2023 року

м. Київ

справа № 761/3390/19

провадження № 61-8491св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , фізична особа-підприємець ОСОБА_2 ,

відповідач - об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Легенда-12»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Бутко Дмитро Геннадійович, на рішення Шевченківського районного суду м. Києва, у складі судді

Волошина В. О., від 15 вересня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Мережко М. В., Ігнатченко Н. В., Савченка С. І., від 21 липня 2022 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2019 року ОСОБА_1 , фізична особа-підприємець (далі - ФОП) ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - ОСББ) «Легенда-12» про стягнення збитків, зобов`язання вчинити дії.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 .

27 березня 2015 року ОСОБА_1 було видана довіреність на ім`я ОСОБА_2 , якою він уповноважив останню на здачу в оренду вказаної квартири, з правом укладати відповідні договори оренди, мати вільний доступ до квартири та передоручати повноваження за цією довіреністю третім особам.

27 січня 2017 року ОСОБА_2 уповноважила на здійснення представництва інтересів власника квартири свого сина - ОСОБА_3 .

На виконання своїх повноважень за довіреністю, 26 липня 2017 року ОСОБА_2 було укладено в інтересах ОСОБА_1 договір оренди

№ 01/260717 з ФОП ОСОБА_4 зі строком оренди квартири до 30 червня 2018 року та орендною платою у розмірі 10 000 грн на місяць.

Проте в подальшому, з вини відповідача зазначений договір було розірвано, оскільки співробітники ОСББ почали чинити перешкоди у доступі до квартири, як ОСОБА_2 , так і орендарям, що призвело до дострокового розірвання договору оренди та завдання ОСОБА_1 , як власнику квартири і стороні за договором оренди від 26 липня 2017 року збитків, у вигляді недоотриманої орендної плати.

Посилаючись на викладене та остаточно сформулювавши позовні вимоги, ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 просили суд:

1) стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 збитки в сумі

100 000 грн;

2) зобов`язати відповідача надавати позивачам та ОСОБА_3 постійний безперешкодний доступ до квартири

АДРЕСА_1 ;

3) зобов`язати відповідача відновити становище, яке існувало до порушення прав ОСОБА_1 на безперешкодний доступ до вказаної квартири, шляхом демонтажу систем контролю управління доступом до під`їзду до будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 15 вересня

2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 21 липня 2022 року, у задоволенні позову відмовлено.

Суди попередніх інстанцій, встановивши, що позивачами не було надано належних і допустимих доказів дотримання сторонами договору оренди положень пункту 2.3. Правил пропуску до будинку, дійшли висновку, що розірвання договору оренди відбулося не з вини сторони відповідача, а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про стягнення збитків.

Позивачами також не було надано суду належних і допустимих доказів того, що зі сторони відповідача, в особі його співробітників чи представників, чинилися перешкоди у доступі до квартири АДРЕСА_1 , як і відсутні докази здійсненнями ними представництва інтересів ОСОБА_3 в суді.

Крім того, судами встановлено, що в будинку по АДРЕСА_2 , відсутня система контролю управління доступом до під`їзду, і ОСОБА_1 , як власник квартири, має постійний безперешкодний доступ до свого майна.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 - адвокат Бутко Д. Г., посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати частково, постанову апеляційного суду скасувати повністю та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 збитків в розмірі 100 000 грн та зобов`язання відповідача надавати ОСОБА_2 постійний безперешкодний доступ до квартири

АДРЕСА_1 .

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

29 серпня 2022 року представник ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 - адвокат Бутко Д. Г. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 вересня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 липня 2022 року.

Ухвалою Верховного Суду від 03 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали із районного суду.

У жовтні 2022 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 07 березня 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявники зазначають неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду

від 12 лютого 2020 року у справі № 727/2372/18-ц, у постановах Верховного Суду України від 01 липня 2015 року у справі № 3-383гс15, від 07 жовтня 2015 року у справі № 3-741гс15, від 14 червня 2017 року у справі

№ 923/2075/15, від 09 грудня 2014 року у справі № 5023/4983/1 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Вказують на неврахування судами попередніх інстанцій того факту, що затвердження Правил пропуску до будинку є протиправним діянням відповідача, що призвело до порушення прав позивачів. Відповідач наділив себе правом відмовляти у доступі до квартири, що є власністю

ОСОБА_1 , особам які не мають документів, перелік яких затверджений цими Правилами. Відповідач визначив певний перелік документів як вичерпний, тобто інші документи, що передбаченні чинним законодавством, які надають право орендаря користуватись приміщенням ОСББ вважає неналежними. Зазначені дії відповідача свідчать про те, що він використав свої повноваження з метою позбавлення позивачів можливості здавати квартиру в оренду.

Звертають увагу на неможливість виконання Правил пропуску до будинку, оскільки лише ФОП ОСОБА_4 передавала квартиру орендарям, а ОСОБА_1 не мав доступу до паспортних даних таких орендарів, також квартира здавалася на недовготривалі терміни і процедура створення довіреності займає більше часу ніж проживання орендарів.

Відповідач у своєму листі від 13 вересня 2017 року не вимагав надати довіреності на підтвердження виконання пункту 2.3 Правил пропуску до будинку.

Інформація щодо виклику працівників правоохоронних органів підтверджує підстави розірвання договору оренди.

Вважають, що суди попередніх інстанцій помилково вказали на неналежне засвідчення договорів доручення від 27 березня 2015 року, 27 березня

2018 року щодо надання ОСОБА_1 права розпорядження спірною квартирою ФОП ОСОБА_2 , оскільки законодавством не передбачено обов`язку нотаріального посвідчення таких договорів доручення.

Апеляційний суд помилкового вказав, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 втратили право користування квартирою та представляти інтереси ОСОБА_1 , врахувавши постанову Київського апеляційного суду

від 24 грудня 2020 року у справі № 761/21453/19, дія якої була зупинена ухвалою Верховного Суду від 18 березня 2021 року.

Також апеляційний суд не вказав причин невідповідності вимогам належності та допустимості довіреності від 27 березня 2015 року.

Наголошують, що факт здійснення перешкод ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у користуванні квартирою встановлений судовим рішенням у справі

№ 761/39802/17 та не підлягає додатковому доказуванню при розгляді цієї справи.

Повноваження ОСОБА_2 підтверджені довіреністю від 27 березня

2015 року та від 07 грудня 2017 року, виданими ОСОБА_1 , відповідно до яких повірений має право, зокрема, на вільний доступ до квартири. Крім того, ОСОБА_2 здійснює свої повноваження на підставі договору доручення, укладеного з ОСОБА_1 .

Касаційна скарга не містить вимог щодо оскарження судових рішень в частині позовних вимог про зобов`язання відповідача надавати

ОСОБА_1 , ОСОБА_3 постійний безперешкодний доступ до квартири АДРЕСА_1 , та про зобов`язання відповідача відновити становище, яке існувало до порушення прав ОСОБА_1 на безперешкодний доступ до вказаної квартири, шляхом демонтажу систем контролю управління доступом до під`їзду до будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , а тому в цій частині в силу вимог статті 400 ЦПК України справа Верховним Судом не переглядається.

В окремому клопотанні, поданому в жовтні 2022 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 - адвокат Бутко Д. Г., посилаючись на приписи пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України, просить зупинити провадження у справі № 761/3390/19 до набрання законної сили судовими рішеннями в справі № 761/20381/21 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 до ОСББ «Легенда-12» про визнання дій незаконними та скасування рішення ОСББ, зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди та у справі № 761/21453/19 за позовом ОСББ «Легенда-12» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання фактів.

Зазначає, що у справі № 761/20381/21 заявлені вимоги, зокрема про скасування та визнання недійсними Правил пропуску до будинку та рішення ОСББ «Легенда-12», на підставі якого ці Правила були прийняті, а у справі

№ 761/21453/19 постановою Київського апеляційного суду від 24 грудня 2020 року визнано відсутнім у ОСОБА_2 , ОСОБА_3 права користування спірною квартирою та визнано відсутнім у них повноважень щодо представництва ОСОБА_1 на підставі довіреності від 07 грудня 2017 року.

У грудні 2022 року від імені представника ОСОБА_1 та

ФОП ОСОБА_2 - адвоката Бутко Д. Г. до Верховного Суду надійшли додаткові пояснення, які не можуть бути враховані касаційним судом, оскільки ніким не підписані.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

09 листопада 2022 року представник ОСББ «Легенда-12»- адвокат

Жовмір І. І. подав відзив на касаційну скаргу та просить поновити пропущений строк з огляду на те, що відповідач отримав копію ухвали Верховного Суду про відкриття касаційного провадження 31 жовтня

2022 року.

Колегія суддів, враховуючи дату отримання ОСББ «Легенда-12»копії ухвали про відкриття касаційного провадження, строк необхідний для підготовки відзиву, приписи частини другої статті 127 ЦПК України, вважає за необхідне продовжити строку для подання відзиву до 09 листопада

2022 року.

У відзиві на касаційну скаргу представник ОСББ «Легенда-12», посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, також просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

Вказує, що позивачами не було надано суду доказів дотримання пункту 2.3 Правил пропуску до будинку, які були прийнятті більшістю голосів співвласників будинку. Вказані правила не обмежують право власників здавати в оренду власне майно, а лише впорядковують порядок проходу мешканців та відвідувачів до будинку. При цьому рішення загальних зборів є обов`язковим для всіх співвласників.

Звертає увагу, що договори доручення фактично є договорами управління нерухомим майном, які підлягають нотаріальному посвідченню.

Фактичні обставини справи

ОСОБА_1 є власником квартири

АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 19 грудня 1995 року.

27 березня 2015 року ОСОБА_1 видав ОСОБА_2 довіреність, за якою вона мала повноваження на здачу в оренду вищевказаної квартири, з правом укладати відповідні договори оренди, мати вільний доступ до квартири та правом передоручення повноважень третім особам.

26 липня 2017 року між ФОП ОСОБА_2 , яка діє в інтересах

ОСОБА_1 , на підставі довіреності від 27 березня 2015 року, та

ФОП ОСОБА_4 було укладено договір оренди, належної ОСОБА_1 квартири, зі строком оренди до 30 червня 2018 року і орендною платою у розмірі 10 000 грн щомісяця.

30 липня 2017 року на виконання договору оренди між ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_4 було укладено акт приймання-передачі, та укладено

31 липня 2017 року акти виконаних робіт до договору оренди.

29 серпня 2017 року Загальними зборами співвласників ОСББ «Легенда-12» були затверджені Правила пропуску до будинку АДРЕСА_2 , відповідно до пункту 2.3 яких, відвідувачі, гості, орендарі, наймачі та інші особи мають право входу до будинку та приміщень загального користування лише:

- у присутності власника квартири (нежилого приміщення) або членів його сім`ї (чоловік, дружина, батьки, діти),

- або за пред`явленням нотаріально посвідченої особистої заяви власника квартири (нежилого приміщення),

- або нотаріально посвідченої довіреності, виданої особисто власником квартири (нежилого приміщення), в яких буде визначено особу, що має право входу до квартири або приміщення будинку та його дані (П.І.Б., паспортні дані, адреса реєстрації).

Оригінал (або нотаріально засвідчена копія) такої заяви чи довіреності надається Правлінню відповідача або уповноваженим ним особам.

У разі передання квартири (нежилого приміщення) в найм (оренду) її власник крім вищевказаної зави повинен надати оригінал та копію договору найму (оренди) Правлінню ОСББ «Легенда-12» або уповноваженим ним особам.

Також така особа повинна мати документ, що посвідчує її особу та пред`явити його особі, яка забезпечує пропускний режим.

05 вересня 2017 року ФОП ОСОБА_4 звернулась до ФОП ОСОБА_2 про дострокове розірвання договору оренди, у зв`язку з тим, що чиняться перешкоди у доступі до об`єкту оренди - квартири ОСОБА_1

05 вересня 2017 року між ФОП ОСОБА_2 , яка діє в інтересах

ОСОБА_1 , та ФОП ОСОБА_4 було укладено додаткову угоду до договору оренди, відповідно до якої було достроково припинено договір оренди через обставини, які не залежать від орендодавця, при цьому останній зобов`язується повернути заставну суму 10 000 грн в строк до трьох банківських днів.

13 вересня 2017 року ОСББ «Легенда-12» звернулось із письмовою заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з проханням надати для ознайомлення Правлінню ОСББ оригінал довіреності Кириченка П. М. на ім`я ОСОБА_2 , засвідчену віце-консулом Генерального консульства України в

м. Сан-Франциско США, 27 березня 2015 року, зареєстрованої в реєстрі за

№ 570/4-173 та зареєстровану в Єдиному реєстрі довіреностей 17 квітня 2015 року, № витягу 28741125. Ці вимоги відповідач обґрунтував посиланням на Закон України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Позиція Верховного Суду

Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статями 319, 321 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 398 ЦК України визначено, що право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом.

Право користування чужим майном, у тому числі нерухомим майном (житлом), є речовим правом, яке регулюється главою 32 ЦК України та виникає на підставі договору, закону, заповіту та рішення суду.

Відповідно до частини першої статті 385 ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об`єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту.

За змістом статті 15 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» співвласник зобов`язаний: - виконувати обов`язки, передбачені статутом об`єднання; - виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; - використовувати приміщення за призначенням, дотримуватися правил користування приміщеннями; - забезпечувати збереження приміщень, брати участь у проведенні їх реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення; - забезпечувати дотримання вимог житлового і містобудівного законодавства щодо проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення приміщень або їх частин; - не допускати порушення законних прав та інтересів інших співвласників; - дотримуватися вимог правил утримання житлового будинку і прибудинкової території, правил пожежної безпеки, санітарних норм; - своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі; - відшкодовувати збитки, заподіяні майну інших співвласників; - виконувати передбачені статутними документами обов`язки перед об`єднанням; - запобігати псуванню спільного майна, інформувати органи управління об`єднання про пошкодження та вихід з ладу технічного обладнання; - дотримуватися чистоти у місцях загального користування та тиші згідно з вимогами, встановленими законодавством. Статутом об`єднання можуть бути встановлені інші обов`язки співвласників.

Частиною першою статті 26 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» передбачено, що власник приміщення у багатоквартирному будинку, в якому створене об`єднання, може здати його в оренду для проживання фізичній особі або для здійснення господарської, підприємницької та іншої не забороненої законом діяльності фізичній або юридичній особі, якщо така діяльність не суперечить встановленим нормам використання приміщень у жилих будинках та не завдає шкоди інтересам власників (користувачів) і навколишньому середовищу.

Не допускається передача в оренду квартири або нежитлового приміщення для ведення господарської, підприємницької та іншої діяльності, якщо це буде суперечити інтересам або обмежувати права інших власників (користувачів) приміщень. (частина восьма статті 26 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»).

У розглядуваній справі суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову, виходили з того, що стороною позивачів недоведено дотримання сторонами договору оренди чинних Правил пропуску до будинку (пункт 2.3), а також наявності у ОСОБА_2 перешкод у доступі до спірної квартири, зумовлених діями відповідача.

Однак при цьому суди попередніх інстанцій не врахували наступного.

У листопаді 2017 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 вже звертались до суду з позовом до ОСББ «Легенда-12» про зобов`язання усунути перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 , посилаючись на те, що відповідач чинить перешкоди у користуванні квартирою.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 03 вересня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року, у справі № 761/39802/17 позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задоволено частково. Зобов`язано ОСББ «Легенда-12» усунути перешкоди ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у користуванні квартирою

АДРЕСА_1 .

Вирішуючи спір у справі № 761/39802/17, суди попередніх інстанцій виходили з того, що прийняття ОСББ «Легенда-12» Правил пропуску до будинку (пункт 2.3) є доказом наявності перешкод позивачам у користуванні квартирою, суперечать закону та основоположним правам, пов`язаним із здійсненням права власності (а також права користування у випадках, визначених законом або договором), яке гарантується державою.

Верховний Суд, переглядаючи судові рішення у справі № 761/39802/17, вказав, що повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, установивши, що власник квартири як довіритель видав ОСОБА_2 як повіреній доручення на підставі довіреності від 27 березня 2015 року вчиняти від його імені певні правомірні та конкретні юридичні дії відносно квартири, а ОСОБА_2 передоручила вчиняти дії щодо спірної квартири ОСОБА_3 , та врахувавши, що створення позивачам перешкод вчиняти дії, які визначені у довіреностях, що видані власником майна, є порушенням прав останніх щодо володіння, користування та розпорядження своїм майном, суди дійшли обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Таким чином, у справі № 761/39802/17 вже було встановлено наявність перешкод у користуванні квартирою

АДРЕСА_1 , спричинених прийняттям ОСББ «Легенда-12» Правил пропуску до будинку (зокрема їх пунктом 2.3), та зобов`язано відповідача усунути перешкоди.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 03 вересня 2018 року у справі № 761/39802/17 набрало законної сили та є обов`язковим до виконання.

Натомість ОСББ «Легенда-12», посилаючись на пункт 2.3 Правил пропуску до будинку, безпідставно продовжувало чинити перешкоди у користуванні квартирою ОСОБА_2 , як представнику ОСОБА_1 .

За таких обставин, позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача надавати ОСОБА_2 постійний безперешкодний доступ до квартири АДРЕСА_1 , підлягають частковому задоволенню шляхом зобов`язання ОСББ надавати доступ до вказаної квартири ОСОБА_2 , як представнику ОСОБА_1 .

Вказане передбачає, що за наявності документів, що посвідчують повноваження Кошман Т. М., як представника власника квартири, і є чинними на час відповідного звернення, її доступ до квартири не може бути обмежений ОСББ чи уповноваженими ним особами.

При цьому ОСББ чи уповноважені ним особи мають враховувати положення статті 204 ЦК України, якими встановлена презумпція правомірності правочину, яка передбачає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Колегія суддів звертає увагу, що посилання апеляційного суду на постанову Київського апеляційного суду від 24 грудня 2020 року у справі

№ 761/21453/19, якою визнано відсутнім у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 права користування квартирою

АДРЕСА_1 , та визнано відсутнім у ОСОБА_2 , ОСОБА_3 повноважень щодо представництва ОСОБА_1 на підставі довіреності від 07 грудня 2017 року, посвідченої публічним нотаріусом Мірсою Йоландою Осоріо в м. Лос Анджелес, США, є помилковими.

Дія постанови апеляційного суду у справі № 761/21453/19 була зупинена ухвалою Верховного Суду від 18 березня 2021 року, а в подальшому вказана постанова суду апеляційної інстанції була скасована постановою Верховного Суду від 23 листопада 2022 року.

Щодо позовних вимог про стягнення збитків

Позовні вимоги про стягнення збитків обґрунтовані наявність у орендарів перешкод у доступі до вказаної квартири, що призвело до дострокового розірвання договору оренди та завдання ОСОБА_1 , як власнику квартири і стороні договору оренди від 26 липня 2017 року збитків, у вигляді недоотриманої орендної плати у розмірі 100 000 грн.

Відповідно до статті 761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Відповідно до частини першої статті 810 ЦК України за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.

Частинами першою, другою статті 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є і доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Поняття «збитки» передбачає й упущену вигоду, під якою розуміються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено. В такому випадку збитки полягають не в реальних втратах, яких особа зазнала або зазнає, а в тих доходах, які позивач недоотримав або недоотримає внаслідок порушення його цивільного права.

У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані. Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані. Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 15 липня 2020 року у справі № 205/5667/16-ц, від 09 лютого 2023 року у справі № 766/4410/17.

У розглядуваній справі не доведено, що виключно дії ОСББ стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила ОСОБА_1 можливості отримати дохід в сумі 100 000 грн за договором оренди від 26 липня

2017 року, укладеним із ФОП ОСОБА_4 , і призвели до збитків (упущеної вигоди).

Таким чином, правильні по суті висновки судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення збитків мають бути доповненні мотивами викладеними в цій постанові.

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частини четверта статті 412 ЦПК України).

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 вересня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 липня 2022 року необхідно скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про зобов`язання відповідача надавати ОСОБА_2 доступ до квартири, ухваливши в цій частині нове судове рішення про часткове задоволення позову, а в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення збитків - змінити, з урахуванням мотивів викладених у цій постанові.

Оскільки касаційний перегляд справи завершено, не підлягає задоволенню клопотання представника ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 - адвоката Бутко Д. Г. про зупинення провадження у справі до завершення розгляду справ № 761/20381/21 та № 761/21453/19. Крім того, наразі набрали законної сили судові рішення про залишення позову без розгляду в справі № 761/20381/21 (ухвала Шевченківського районного суду м. Києва

від 04 січня 2022 року) та про відмову у задоволенні позову в справі

№ 761/21453/19 (рішення Шевченківського районного суду м. Києва

від 14 липня 2020 року).

Керуючись статтями 400, 409, 412, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Бутко Дмитро Геннадійович, задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 вересня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 липня 2022 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов`язання надавати

ОСОБА_2 доступ до квартири скасувати, ухваливши в цій частині нове судове рішення про часткове задоволення позову.

Зобов`язати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку

«Легенда-12» надавати ОСОБА_2 , як представнику ОСОБА_1 , доступ до квартири

АДРЕСА_1 .

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 вересня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 липня 2022 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення збитків змінити, з урахуванням мотивів, викладених у цій постанові.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта В. В. Шипович