Постанова

від 31.05.2023 по справі 761/3390/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

(додаткова)

31 травня 2023 року

м. Київ

справа № 761/3390/19

провадження № 61-8491св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , фізична особа-підприємець ОСОБА_2 ,

відповідач - об`єднання співвласників багатоквартирного будинку

«Легенда-12»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження заяву ОСОБА_1 , фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Бутко Дмитро Геннадійович,про ухвалення додаткового рішення,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2019 року ОСОБА_1 , фізична особа-підприємець (далі - ФОП) ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - ОСББ) «Легенда-12», в якому позивачі просили суд:

1) стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 збитки в сумі

100 000 грн;

2) зобов`язати відповідача надавати позивачам та ОСОБА_3 постійний безперешкодний доступ до квартири

АДРЕСА_1 ;

3) зобов`язати відповідача відновити становище, яке існувало до порушення прав ОСОБА_1 на безперешкодний доступ до вказаної квартири, шляхом демонтажу систем контролю управління доступом до під`їзду до будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 15 вересня

2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду

від 21 липня 2022 року, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 22 березня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Бутко Д. Г., задоволено частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 вересня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 липня 2022 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов`язання надавати

ОСОБА_2 доступ до квартири скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення про часткове задоволення позову.

Зобов`язано ОСББ «Легенда-12» надавати ОСОБА_2 , як представнику ОСОБА_1 , доступ до квартири

АДРЕСА_1 .

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 вересня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 липня 2022 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення збитків змінено, з урахуванням мотивів, викладених у постанові Верховного Суду.

У квітні 2023 року ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Бутко Д. Г., подали заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просять поновити строк на подання цієї заяви та здійснити розподіл судових витрат.

Заява мотивована тим, що має бути здійснений розподіл судових витрат пропорційно до задоволених вимог, тобто, мають бути відшкодовані судові витрати у розмірі 1/3 частини від понесених витрат в суді першої інстанції та у розмірі 2/3 частини від понесених витрат в апеляційному та касаційному судах.

При зверненні до суду з позовною заявою зазначено попередній орієнтовний розрахунок судових витрат на правничу допомогу в розмірі 22 600 грн та на сплату судового збору в розмірі 1 667,40 грн.

На підтвердження вказаних судових витрат суду першої інстанції було надано:

- копію договору про надання правової (правничої) допомоги № 25-10/2018

від 25 жовтня 2018 року, укладеного між адвокатом Лежук-Вовк Т. І. та ОСОБА_2.;

- копію додаткової угоди № 1 до договору про надання правової допомоги

№ 25-10/2018 від 25 жовтня 2018 року, укладеної між адвокатом

Лежук-Вовк Т. І. та ОСОБА_2., відповідно до якої сторони погодили, зокрема гонорар адвоката у розмірі 22 600 грн за ознайомлення з матеріалами справи, формування позиції та надання правової допомоги у справі;

- копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю на ім`я Лежук-Вовк Т. І. ;

- копію квитанції від 25 жовтня 2018 року про сплату гонорару за надання правової допомоги у розмірі 11 300 грн;

- копію платіжного доручення від 15 листопада 2018 року про сплату гонорару за надання правової допомоги у розмірі 11 300 грн;

- квитанцію № 33639 від 14 січня 2019 року про сплату судового збору в розмірі 900 грн;

- квитанцію № 98709 від 16 квітня 2019 року про сплату судового збору в розмірі 768,40 грн.

За текстом поданої апеляційної скарги зазначено попередній орієнтовний розрахунок судових витрат на правничу допомогу в розмірі 4 400 грн та на сплату судового збору в розмірі 2 502,60 грн.

На підтвердження вказаних судових витрат апеляційному суду було надано:

- квитанцію № 87530 від 04 жовтня 2021 року про сплату судового збору в розмірі 2 502,60 грн;

- копію ордеру на надання правничої допомоги ОСОБА_2 , виданого адвокатом Бутко Д. Г.;

- копію ордеру на надання правничої допомоги ОСОБА_1 , виданого адвокатом Бутко Д. Г.;

- копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю на ім`я Бутко Д. Г .

За текстом поданої касаційної скарги зазначено попередній орієнтовний розрахунок судових витрат на правничу допомогу в розмірі 4 600 грн та сплату судового збору в розмірі 3 336,80 грн.

Ухвалою Верховного Суду від 16 вересня 2022 року було залишено касаційну скаргу без руху, зокрема у зв`язку з недоплатою судового збору

ОСОБА_1 у розмірі 2 000 грн та ОСОБА_2 у розмірі 505,20 грн.

На підтвердження вказаних судових витрат касаційному суду було надано:

- квитанцію № 9567-6796-3002-7988 від 29 серпня 2022 року про сплату судового збору в розмірі 3 336,80 грн, платник ОСОБА_2 ;

- квитанцію № 6043-6193-6944-2430 від 23 вересня 2022 року про сплату судового збору в розмірі 2 000 грн, платник ОСОБА_1 ;

- квитанцію № 3190-9348-1982-2564 від 23 вересня 2022 року про сплату судового збору в розмірі 505,20 грн, платник ОСОБА_2 ;

- копію ордеру на надання правничої допомоги ОСОБА_2 , виданого адвокатом Бутко Д. Г.;

- копію ордеру на надання правничої допомоги ОСОБА_1 , виданого адвокатом Бутко Д. Г.;

- копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю на ім`я Бутко Д. Г .

До заяви про ухвалення додаткового рішення на підтвердження розміру понесених судових витрат в апеляційному та касаційному судах було надано:

- договір про надання правової допомоги від 12 січня 2021 року, укладений між Бутко Д. Г. та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 ;

- акт приймання-передачі наданих послуг від 21 липня 2022 року, за яким судові витрати, понесені в суді апеляційної інстанції в розмірі 5 800 грн, складаються з: правового аналізу з урахуванням практики та визначенням стратегії - 1 000 грн, консультації - 600 грн, складання апеляційної скарги - 1 200 грн, чотирьох судових засідання - 3 200 грн (кожне по 800 грн).

- акт приймання-передачі наданих послуг від 22 березня 2023 року, за яким судові витрати, понесені в суді касаційної інстанції в розмірі 3 000 грн, складаються з: правового аналізу з урахуванням практики та визначенням стратегії - 1 000 грн, консультації - 600 грн, складання касаційної скарги - 1 400 грн.

Обґрунтовуючи підстави для поновлення строку на подання доказів, що підтверджують розмір судових витрат, адвокат Бутко Д. Г. посилається на те, що постанову Верховного Суду від 22 березня 2023 року отримав 01 квітня 2023 року та заяву про ухвалення додаткового рішення подав на п`ятий день після отримання вказаної постанови, проте ухвалою Верховного Суду

від 11 квітня 2023 року заява була повернутою без розгляду у зв`язку з відсутністю доказів її направлення іншим учасникам справи.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи заяви про ухвалення додаткового рішення, Верховний Суд дійшов наступних висновків.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (стаття 126 ЦПК України).

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (частина перша статті 127 ЦПК України).

Аналіз клопотання, поданого адвокатом Бутко Д. Г., свідчить, що строк на подання доказів понесення судових витрат пропущений з поважних причин, тому клопотання підлягає задоволенню, а строк - поновленню.

Частиною першою, третьою статті 270 ЦПК України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.

За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті

1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до положень статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною дванадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Таким чином, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137, частина восьма статті 141 ЦПК України).

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03 жовтня

2019 року у справі № 922/445/19, додатковій постанові Верховного Суду

від 28 травня 2021 року у справі № 727/463/19, постановах Верховного Суду

від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року

у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18,

від 02 червня 2022 року у справі № 15/8/203/20.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого

2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог в розмірі однієї немайнової вимоги ФОП ОСОБА_2 , судові витрати у виді судового збору сплачені нею за подання позовної заяви у розмірі 768,40 грн, апеляційної скарги у розмірі 1 152,60 грн та касаційної скарги у розмірі 3 842 грн необхідно стягнути на користь ФОП ОСОБА_2 із ОСББ «Легенда-12».

Також, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, кількість проведених судових засідань в судах попередніх інстанцій, співмірність розміру витрат зі складністю справи та обсягом наданих послуг, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги ФОП ОСОБА_2 щодо компенсації витрат на правову допомогу підлягають частковому задоволенню, а саме: в суді першої інстанції в розмірі 5 000 грн, апеляційному суді - 2 000 грн, касаційному суді - 1 000 грн, шляхом їх стягнення із ОСББ «Легенда-12» на користь ФОП ОСОБА_2 .

Оскільки відмовлено у задоволенні позовних вимог, що стосувались ОСОБА_1 , то колегія суддів не вбачає підстав для стягнення із відповідача судових витрат, понесених ОСОБА_1 , у тому числі судового збору сплаченого за майнові вимоги про стягнення збитків.

Керуючись статтями 127, 137, 141, 270, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання ОСОБА_1 , фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Бутко Дмитро Геннадійович, про поновлення пропущеного строку задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 , фізичній особі-підприємця ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Бутко Дмитро Геннадійович, строк встановлений для подання доказів понесення судових витрат.

Заяву ОСОБА_1 , фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Бутко Дмитро Геннадійович, про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

Стягнути з об`єднання співвласників багатоквартирного будинку

«Легенда-12» на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 судовий збір, сплачений за подання позовної заяви, апеляційної і касаційної скарги, в сумі 5 763 грн, а також витрати на професійну правничу допомогу в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій в розмірі

8 000 грн, а всього 13 763 грн.

В іншій частині у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта В. В. Шипович