Постанова

від 21.03.2023 по справі 464/5277/21

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 464/5277/21 Головуючий у 1 інстанції: Мичка Б.Р.

Провадження № 22-ц/811/1596/22 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2023 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Ніткевича А.В.,

суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.,

секретаря Зеліско-Чемерис К.Р.

з участю позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , представника позивачів ОСОБА_3

розглянувши увідкритому судовомузасіданні ум.Львові цивільнусправу заапеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 17 травня 2022 року в складі судді Мички Б.Р. в справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокультура Захід", Львівської міської ради, з участю третьої особи Комунальна установа "Львівський міський центр приватизації державного житлового фонду", про визнання права власності на одноквартирний житловий будинок,-

встановив:

У липні 2021 року позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом доТзОВ «Агрокультура Захід», Львівської міської ради, з участю третьої особи КУ "Львівський міський центр приватизації державного житлового фонду", про визнання права власності на одноквартирний житловий будинок.

Вимоги обґрунтовували тим, що постійно проживають та зареєстровані в одноквартирному житловому будинку по АДРЕСА_1 . Даний житловий будинок належить до державного житлового фонду і перебуває на балансі відповідача ТзОВ «Агрокультура Захід». З метою реалізації свого права на приватизацію одноквартирного житлового будинку позивачі подали керівнику органу приватизації через центр надання адміністративних послуг Львівської міської ради заяву про передачу позивачам у спільну часткову власність цього будинку. Підготовку документів про передачу вказаного житлового будинку здійснювала КУ "Львівський міський центр приватизації державного житлового фонду". На підставі підготовлених документів ТзОВ "Агрокультура Захід" видано наказ №1-П від 09.11.2020 "Про передачу одноквартирного житлового будинку у власність громадян". На підставі даного наказу позивачам видано свідоцтво про право власності на одноквартирний житловий будинок від 09.11.2020 №СТE 066978. Згідно даного свідоцтва, одноквартирний житловий будинок по АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності позивачам в розмірі по 1/4 ідеальної частки.

Згідно технічного паспорта на одноквартирний житловий будинок по АДРЕСА_1 , виготовленого 24.02.2021, цей будинок складається із чотирьох кімнат житловою площею 52,3 кв.м., двох кухонь, загальна площа будинку становить 110, 00 кв.м.

З метою державної реєстрації права власності позивачі звернулися до державного реєстратора із відповідною заявою. Однак, рішенням від 16.03.2021 державним реєстратором відмовлено у державній реєстрації права спільної часткової власності позивачів на одноквартирний житловий будинок по АДРЕСА_1 . Таке рішення про відмову мотивовано тим, що державна реєстрація права власності проводиться на підставі свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій установ.

Крім цього, приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд, однак подане заявниками свідоцтво видане юридичною особою приватного права, що суперечить зазначеним нормам.

Просили визнати за кожним з них право власності на 1/4 ідеальну частку в одноквартирному житловому будинку на АДРЕСА_1 .

Оскаржуваним рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 17 травня 2022 року відмовлено в позові повністю.

Рішення суду оскаржили позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , вважають таке незаконним та необґрунтованим, ухваленим з неправильним застосуванням норм матеріального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Покликаючись на те, що спірний одноквартирний будинок належить до державного житлового фонду і перебуває на балансі відповідача ТзОВ «Агрокультура Захід» та норми ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» зазначають, що мають безумовне право на отримання у власність одноквартирного житлового будинку на АДРЕСА_1 .

Звертають увагу, що повністю дотрималися порядку подання заяви про приватизацію одноквартирного житлового будинку, додавши до такої відповідні документи. Зазначають про укладення між КУ «Львівський міський центр приватизації державного житлового фонду», як органом приватизації, та ТзОВ «Агрокультура Захід» договору про надання послуг, пов`язаних із приватизацією житла.

Фактично всю роботу з проведення приватизації спірного будинку виконано третьою особою КУ «Львівський міський центр державного житлового фонду» та на підставі підготовлених документів відповідачем ТзОВ «Агрокультура Захід» підписано підготовлений третьою особою Наказ № 1-П від 09.11.2020 «Про передачу одноквартирного житлового будинку у власність громадян», а у подальшому на підставі такого видано свідоцтво про право власності на одноквартирний житловий будинок.

Покликаючись на ст. 8 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» зазначає, що приватизацію спірного будинку проведено спільно КУ «Львівський міський центр державного житлового фонду» та ТзОВ «Агрокультура Захід», як балансоутримувачем, однак державним реєстратором у державній реєстрації прав та їх обтяжень відмовлено, що свідчить про невизнання державою за позивачами права власності на будинок.

Стверджують, що мають законне право набуття у власність одноквартирного будинку, а іншого порядку проведення приватизації житла ніж той, який був застосований, не існує.

Зокрема, позивачам не відмовлено у приватизації спірного будинку, а навпаки підтверджено свідоцтвом право власності, однак з формальних підстав відмовлено у державній реєстрації.

З метою усунення будь яких порушень закону щодо забезпечення порядку приватизації належним органом приватизації державного житлового фонду, позивач ОСОБА_1 та ТзОВ «Агрокультура Захід» вживали заходів для вирішення питання про передачу спірного будинку у комунальну власність територіальної громади м. Львова до того, як було прийнято рішення про те, що органом приватизації є відповідач ТзОВ «Агрокультура Захід» та до укладення договору від 03.11.2020.

При цьому, Сихівська районна адміністрація чи інший орган Львівської міської ради цього питання не вирішили, а було прийнято рішення про приватизацію спірного будинку ТзОВ «Агрокультура Захід».

З відповіді Сихівської районної адміністрації від 19.05.2021 житловий будинок на АДРЕСА_1 знаходиться на балансі ТзОВ «Агрокультура Захід», тому з питанням зняття його з балансу рекомендовано звернутися до балансоутримувача.

Поряд з цим, згідно листа Юридичного департаменту ЛМР від 31.01.2021 у Львівської міської ради відсутні правові підстави для прийняття одноквартирного житлового будинку на АДРЕСА_1 у комунальну власність, оскільки даний будинок передано позивачам у спільну часткову власність відповідно до свідоцтва про право власності від 09.11.2020, виданого ТзОВ «Агрокультура Захід».

Вважають, що єдиним способом захистити право позивачів на отримання у власність одноквартирного будинку, є визнання за позивачами права спільної часткової власності на цей будинок за рішенням суду, тому відмовивши у задоволенні позову, суд порушив право позивачів на отримання у власність житла у порядку безоплатної приватизації.

Просить скасувати рішення Сихівського районного суду м. Львова від 17 травня 2022 року та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

В судовому засіданні позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також їх представник ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримали, в обґрунтування надали пояснення, аналогічні доводам скарги.

Інші учасники розгляду справи в судове засідання не прибули, не повідомили суд про причину неявки.

На переконання колегії суддів, матеріалів справи достатньо для розгляду заяви по суті, а тому вважає за можливе, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, розглядати справу за відсутності осіб, що не з`явилися.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх учасників справи, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення виходячи із такого.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Частиною 6 цієї ж статті визначено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог місцевий суд виходив з того, що позивачами не дотриманий порядок приватизації державного житлового фонду, ТзОВ "Агрокультура Захід" не зверталося із заявою про передачу на баланс Львівської міської ради спірного одноквартирного житлового будинку, а рішення державного реєстратора про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 16.03.2021 не оскаржувалось у встановленому порядку, натомість ТзОВ "Агрокультура Захід" не є органом уповноваженим на приватизацію державного житлового фонду.

Розглядаючи даний спір та перевіряючи законність оскаржуваного рішення згідно вимог ЦПК України, судова колегія враховує таке.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 16ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Обравши відповідний спосіб захисту права, позивач в силуст. 12 ЦПК Українизобов`язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог.

Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (ч. 1 ст. 1 ЦК України).

Згідно ізст. 316 ЦК Україниправом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 319 ЦК Українипередбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти.

Згідно ізст. 328 ЦК Україниправо власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном визначено у статті 317 ЦК України.

При вирішенні питання щодо правомірності набуття права власності суд повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб, позивач набув чи має намір набути право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному законом.

Статтею 345 ЦК Українизакріплюється право фізичної або юридичної особи набувати право власності на майно у разі приватизації державного та комунального майна у порядку, встановленому законом. Зазначена норма є загальною, оскільки відсилає до спеціального законодавства.

Спеціальним законом, який закріплює поняття приватизації, об`єкти визначає правові основи приватизації державного житлового фонду, його подальшого використання і утримання, поняття житлових чеків і порядок розрахунків за приватизоване житло є ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду».

Відповідно дост. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Передачаквартир(будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку.

Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина. Передача житлових приміщень у гуртожитках у власність мешканців гуртожитків здійснюється відповідно до закону. Підготовку та оформлення документів про передачу у власність громадян квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках може бути покладено на спеціально створені органи приватизації (агентства, бюро, інші підприємства). Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у власність громадян з доплатою, безоплатно чи з компенсацією відповідно достатті 5 цього Законуоформляється свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок), житлове приміщення у гуртожитку, яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення.

Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.

До об`єктів приватизації належать: квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції)), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму.

Частиною 3 цієї статті встановлено, що передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Приватизація здійснюється шляхом: безоплатної передачі громадянам квартир (будинків) з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю; продажу надлишків загальної площі квартир (будинків) громадянам України, що мешкають у них або перебувають на черзі потребуючих поліпшення житлових умов (ст. 3 закону).

Відповідно до абзацу 2 ч. 1ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду"до членів сім`ї наймача включаються лише громадяни, які постійно проживають в квартирі (будинку) разом з наймачем або за якими зберігається право на житло.

Згідно із ч. 1 ст. 5 цього Закону, якщо загальна площа квартир (будинків), що підлягають приватизації, відповідає площі, передбаченій абзацом другим статті 3 Закону, зазначені квартири (будинки) передаються наймачеві та членам його сім`ї безоплатно.

Відповідно до ч. 5 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, юридичні факти,заподіяння матеріальної та моральної шкоди тощо, а також вони можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства (ст. 11 ЦК України).

Судом першої інстанції встановлено, що згідно із довідкою № 25 від 04.11.2020 з місця проживання про склад сім`ї та прописки, за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані та проживають: ОСОБА_1 з 23.08.2018; ОСОБА_4 з 12.09.2018; ОСОБА_2 з 06.09.2018; ОСОБА_5 , з 12.10.2018 і по теперішній час (а.с. 8-16).

Одноквартирний будинок на АДРЕСА_1 належить до державного житлового фонду та перебуває на балансі ТзОВ "Агрокультура Захід", що підтверджується довідкою ТзОВ "Агрокультура Захід" від 13.04.2021. Основним квартиронаймачем є ОСОБА_1 та члени її сім`ї на умовах житлового найму (а.с. 24).

Відповідно до технічного паспорту на квартиру від 24.02.2021 на АДРЕСА_1 знаходиться будинок, який складається із чотирьох кімнат житловою площею 52,3 кв.м., двох кухонь, загальна площа будинку становить 110,00 кв.м (а.с. 20-23).

Зідно із заявою ОСОБА_1 від 06.08.2020, адресованої керівнику органу приватизації та опису прийнятих документів вбачається, що ОСОБА_1 подала управлінню адміністративних послуг департаменту адміністративних послуг ЛМР ЦНАП м. Львова документи для реєстрації права власності (а.с. 7, 18).

Наказом ТзОВ «Агрокультура Захід» №1-П від 09.11.2020 передано у приватну спільну часткову власність позивачам по 1/4 ідеальної частки одноквартирного житлового будинку АДРЕСА_1 загальною площею 110 кв.м. Доручено комунальній установі «Львівський міський центр приватизації державного житлового фонду» підготувати та видати заявникам приватизаційні платіжні доручення для погашення житлових чеків, свідоцтво про право власності на квартиру, для підписання уповноваженою особою органу приватизації та вчинити інші необхідні дії (а.с. 5).

Згідно із довідкою Державного ощадного банку України №3052 від 10.07.2020 на прізвище позивачів приватизаційні депозитні рахунки за номінальною вартістю житлового чека за адресою: АДРЕСА_1 не відкривались (а.с. 17).

При цьому, згідно із довідкою ТзОВ «Агрокультура Захід» № 15 від 10.08.2021 станом на 09.11.2020 балансова вартість одноквартирного житлового будинку на АДРЕСА_1 становила 8433,88 грн (а.с. 49).

З листів Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради від 19.05.2021 та юридичного департаменту Львівської міської ради від 31.01.2021 вбачається, що ОСОБА_1 було відмовлено у задоволенні її звернень щодо передачі у комунальну власність належного ТзОВ "Агрокультура Захід" будинку по АДРЕСА_1 , оскільки ТзОВ "Агрокультура Захід", на балансі якого знаходився вищевказаний одноквартирний будинок, до Львівської міської ради з такою заявою не звертався. При цьому, Львівська міська рада вказала, що у неї відсутні правові підстави для прийняття спірного будинку у комунальну власність, оскільки позивачці та її сім`ї передано у спільну часткову власність такий відповідно до свідоцтва про право власності (а.с. 34, 35).

Так, у матеріалах справи наявне свідоцтво про право власності на одноквартирний житловий будинок від 09.11.2020, яке видане ТзОВ «Агрокультура захід» та яке посвідчує, що будинок, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 дійсно належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 по 1/4 ідеальній частці (а.с. 6).

03.11.2020 ТзОВ «Агрокультура Захід» уклало договір із КУ «Львівський міський центр приватизації державного житлового фонду» про надання послуг, пов`язаних з приватизацією житла (а.с. 19).

Натомість, рішенням державного реєстратора Хомяк Н.Р. від 16.03.2021 №57108307 відмовлено в державній реєстрації права власності, з тих підстав, що, ТзОВ «Агрокультура Захід» не є уповноваженим органом з питань приватизації державного житлового фонду. Крім цього, подане заявниками свідоцтво про право власності видане юридичною особою приватного права, що суперечить вимогам закону (а.с. 25).

Зазначене рішення державного реєстратора у встановленому законом порядку не оскаржувалося.

Такі обставини визнаються та не заперечуються сторонами, тому в силу ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягають.

Звертаючись з позовною заявою позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 свої вимоги зводять до того, що єдиним способом захистити право їхнє право на отримання у власність одноквартирного будинку, є визнання за ними права спільної часткової власності на відповідний будинок за рішенням суду, відмова у задоволенні позову порушує право позивачів на отримання у власність житла у порядку безоплатної приватизації.

Згідно із положеннями частини першоїстатті 182 ЦК Україниправо власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону (частина четвертастатті 334 ЦК України).

У постанові від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що для цілей визначення наявності в особи права володіння нерухомим майном застосовується принцип реєстраційного підтвердження володіння, який полягає в тому, що особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі повноваження власника, визначені в частині 1 статті 317 ЦК України, у тому числі й право володіння.

Так,у частині першій статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що дія цього Закону поширюється на державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 2 цього Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) офіційневизнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться на підставі, зокрема документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Підстави для державної реєстрації прав визначені ст. 27 Закону.

У п. 14 ч. 1 цієї статті передбачено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Іншими словами, перелік документів, як підстава для державної реєстрації прав не є вичерпним.

При цьому, підстави для відмови у в державній реєстрації прав визначено у ст. 24 Закону.

Зокрема, підставою для відмови в державній реєстрації правна є те, що подані документине відповідаютьвимогам,встановленим цимЗаконом, чи подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження (п. 3, 4 ч. 1 цієї статті).

Колегія суддів виходить з того, що на даний час спірні правовідносини склалися таким чином, що позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 маючи свідоцтво про право власності, фактично не є власниками відповідного майна, оскільки права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації, при цьому у реєстрації права власності позивачам відмовлено.

Як вбачається із свідоцтва про право власності на одноквартирний житловий будинок від 09.11.2020, ТзОВ «Агрокультура Захід» посвідчує, що одноквартирний житловий будинок дійсно належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 та членам її сім`ї, однак ТзОВ «Агрокультура Захід» не є органом уповноваженим на приватизацію державного житлового фонду та не може видавати свідоцтво про право власності.

При цьому, колегія суддів погоджується з тим, що ТзОВ "Агрокультура Захід" в силу вимог закону та свого статусу не належить до органів державної реєстрації права власності.

Зокрема, як зазначалося вище приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами.

Відповідно доЗакону України «Про приватизацію державного житлового фонду»та з метою приведення у відповідність із законодавством нормативно-правових актівнаказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396було затверджено Положення, яке встановлює процедуру передачі квартир у приватну власність громадян та зразки документів, які оформляються згідно з процедурою, визначеною цим Положення, в тому числі й рішення органу приватизації.

Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду»і Положення встановлюють порядок передання квартир у приватну власність, згідно з яким наймач та члени його сім`ї повинні звернутися до органу приватизації з відповідною заявою, орган приватизації зобов`язаний у місячний термін із дня одержання заяви прийняти рішення про передання житла у власність, після чого оформити відповідне свідоцтво.

Пунктом 18 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян передбачено список документів, які подає особа до органів приватизації.

Таким чином, згідно із частиною першою статті 8Закону України«Про приватизаціюдержавного житловогофонду» та пункту 13Наказу Міністерстваз питаньжитлово-комунальногогосподарства Українивід 16грудня 2009року № 396, приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Також, колегія суддів звертає увагу, що згідно із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 483/731/19 від 12 березня 2020 року, спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) державного житлового фонду хоча й вирішуюються судом, однак належним способом захисту у разі порушення такого права є не визнання права власності на квартиру, а визнання безпідставною відмови органу приватизації передати у приватну власність квартиру з державного житлового фонду з покладенням обов`язку на останнього оформити приватизацію житлового приміщення.

Враховуючинаведене, судпершоїінстанції дійшовправильного висновку відмовивши позивачам ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 у задоволенніпозову про визнання за кожним із них права власності на 1/4 ідеальну частку в одноквартирному житловому будинку на АДРЕСА_1 упорядкуприватизації, оскількиостаннінедотрималисявимогЗакону України«Про приватизаціюдержавного житловогофонду» та пункту 13 Наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396щодо порядку приватизації зайнятого житла.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не застосував матеріальний закон, який регулює спірні правовідносини у цій справі, оскільки такі спростовуються змістом оскаржуваного рішення.

Інші доводи апеляційної скарги, які зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції, були предметом дослідження й оцінки судом першої інстанції, який їх обґрунтовано спростував.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримана процедура розгляду, передбачена ЦПК України, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.

Відповідно до ст.375ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення Сихівського районногосуду м.Львова від17травня 2022року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 23 березня 2023 року.

Головуючий: А.В. Ніткевич

Судді: С.М. Бойко

С.М. Копняк