Постанова

від 16.03.2023 по справі 380/8684/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2023 рокуСправа № 380/8684/22 пров. № А/857/18576/22Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача Качмара В.Я.,

суддів Большакової О.О., Затолочного В.С.,

при секретарі судового засідання Юрченко М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧЕР-ТРАНС-БУД» до Західного міжрегіонального управління державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Західного міжрегіонального управління державної служби з питань праці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 1 грудня 2022 року (суддя Крутько О.В., м.Львів, повний текст складено 8 грудня 2022 року),

ВСТАНОВИВ:

У червні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЧЕР-ТРАНС-БУД» (далі ТОВ) звернулося до суду із позовом до Західного міжрегіонального управління державної служби з питань праці (далі ЗМУ, ДСПП відповідно) в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 28.10.2021 №ЛВ11553/1353/ПД/АВ-ЛВ8824/П1353/ФС (далі Постанова).

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 1 грудня 2022 року позов задоволено.

Не погодившись із ухваленим судовим рішення, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В доводах апеляційної скарги вказує, що відповідно до долучених позивачем цивільно-правових угод від 01.08.2021, укладених з фізичними особами їх предметом є виконання робіт щодо облаштування фасаду багатоквартирного будинку, тобто процес праці, а не її результат. В укладених договорах не визначений обсяг виконуваної роботи, а вказано обов`язок виконувати таку роботу (надавати послугу). Не зазначено, який конкретно результат роботи повинні передати виконавці замовнику, не визначено перелік завдань, обсягу виконаної роботи тощо. Відповідач вважає, що долучені позивачем угоди не були спрямовані на кінцевий результат, що характеризує цивільно-правові (договірні) відносини, а були пов`язані із самим процесом праці, що є характерним для трудових функцій. Щодо покликання суду першої інстанції на інші судові рішення, що стосуються позивача, то відповідач вказує, що такі не мають преюдиційного значення для цієї справи.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що правовідносини між ТОВ та спірними працівниками врегульовані цивільно-правовими договорами, носять виключно договірний (цивільно-правовий), а не трудовий характер. У позивача був відсутній обов`язок укладати з такими особами трудові договори так як вони залучатись до роботи не на постійній основі і у позивача не було обов`язку їх працевлаштовувати на один місяць. Зазначає також, що обставини, встановлені в судових справах №№459/2581/21, 459/3660/21 слід враховувати при розгляді цієї справи.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що у період з 26.05.2021 до 08.06.2021 інспекторами праці Головного управління Держпраці у Львівській області (далі Головне управління; правонаступник ЗМУ) проведено інспекційне відвідування у ТОВ в ході якого встановлено фактичний допуск до роботи п`яти працівників: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та гр. ОСОБА_5 без належного оформлення трудових відносин.

За результатами проведеного заходу державного контролю складено припис про усунення виявлених порушень від 08.06.2021 № 8824/1353/АВ/П (далі Припис).

На підставі наказу від 13.08.2021 № 1179-П (далі Наказ №1179-П) та направлення від 13.08.2021 № 1164 (далі Направлення) інспекторами праці Головного управління проведено інспекційне відвідування на предмет дотримання вимог законодавства про працю в частині виконання вимог Припису.

За результатами заходу державного контролю складено акт від 28.08.2021 № ЛВ11553/1353/ПД/АВ-ЛВ8824/П1353 (далі Акт). Згідно Акту в ході здійснення інспекційного відвідування встановлено, що ТОВ не виконано перший пункт Припису, а саме не усунуто порушення вимог законодавства про працю в частині належного оформлення трудових відносин з найманими працівниками ( ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 та гр. ОСОБА_5 ) відповідно до вимог частини першої статті 21 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП), частини четвертої статті 24 КЗпП, постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу/укладення гіг-контракту» від 17.06.2015№ 413 (далі Постанова №413). У акті зазначені і інші порушення, які були встановлені при здійсненні інспекційного відвідування.

28.10.2021 Головним управлінням прийнято Постанову відповідно до статті 265 КЗпП, статті 53 Закону України «Про зайнятість населення» (далі Закон №5067-VI), частини третьої статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) від 17.07.2013 № 509 (далі Порядок №509) та на підставі абзацу 3 частини другої статті 265 КЗпП, якою вирішено накласти на ТОВ штраф у розмірі 1260000 гривень.

Зазначена Постанова мотивована наступним: « 13.08.2021 інспекторами праці здійснено захід державного контролю за місцем здійснення господарської діяльності ТОВ, а саме: м. Червоноград, вул. Корольова (будівельний майданчик). Інспекторами праці зафіксовано за виконанням трудової функції фізичну особу ОСОБА_2 , який також був зафіксований за виконанням трудової функції при проведенні первинного заходу державного контролю 08.06.2021. Товариством надано цивільно-правові договори, укладені 01.08.2021 з наступними особами: ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 .. Предметом згаданих вище цивільно-правових угод є облаштування фасаду багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 (фактична адреса місця здійснення господарської діяльності товариства; далі - Адреса).

Згідно інформації Пенсійного фонду України вище перелічені особи у трудових відносинах з ТОВ не перебувають, повідомлення про прийняття працівників до органу Державної податкової служби України не подано. Отже, в ході інспекційного відвідування у ТОВ встановлено фактичний допуск 7-ми працівників, а саме ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , до роботи без укладення трудових договорів, оформлених наказами чи розпорядженнями власника або уповноваженого ним органу та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, порушення вимог частини першої статті 21, частини четвертої статті 24 КЗпП, Постанови №413».

Згідно приписів статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено КЗпП (в редакціїї, чинній на час виникнення спірних відносин).

Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Згідно пункту 2 частини п`ятої статті 50 Закону №5067-VI (в редакціїї, чинній на час виникнення спірних відносин) роботодавцям забороняється застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин.

Відповідно до частини першої статті 265 КЗпП посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Згідно приписів абзацу 3 частини другої статті 265 КЗпП юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.

За змістом частини четвертої статті 265 КЗпП штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (зокрема їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування) визначає «Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю», затверджений постановою КМУ від 21.08.2019№ 823 (далі - Порядок № 823; в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Положеннями пунктів 16, 17 Порядку №823 визначено, що за результатами інспекційного відвідування складаються акт інспекційного відвідування (далі - акт) і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю.

Акт складається в останній день інспекційного відвідування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та об`єктом відвідування або уповноваженою ним особою.

Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування.

Другий примірник акта залишається в інспектора праці.

Як уже встановлено вище, Наказом №1179-П визначено посадових осіб Головного управління-інспекторів праці, які згідно Направлення мали б направлятися для проведення перевірки ТОВ, а саме: Климчук Н.А., Пасічник Р.Ю.,, ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ,, ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17

В Акті визначено склад осіб, які брали участь у проведені заходу державного нагляду (контролю): ОСОБА_18 , Пасічник Р.Ю., Дубас Н.В.

Водночас, сам Акт підписаний лише головним державним інспектором Пасічником Р.Ю. Іншими посадовими особами, які брали участь у проведені заходу державного нагляду (контролю) зазначений акт не підписаний.

У відповідності до пункту 56 «Інструкціїз діловодства в Державній службі України з питань праці» затвердженої наказом Державної служби України з питань праці від 07.06.2018 № 61 документи підписуються, як правило, однією посадовою особою, а у разі, коли за зміст документа несуть відповідальність кілька осіб (акти, фінансові документи тощо), двома або більше посадовими особами. При цьому підписи посадових осіб розміщуються один під одним відповідно до підпорядкованості осіб.

З огляду на викладені норми, вказаний Акт перевірки наведеним вище вимогам Інструкції не відповідає.

Відповідно до пункту 22 Порядку № 823 стан виконання припису перевіряється після закінчення зазначеного в ньому строку виконання. Якщо об`єкт відвідування не надав відповіді або надав її в обсязі, недостатньому для підтвердження факту виконання припису, проводиться інспекційне відвідування з підстави, наведеної у підпункті 11 пункту 5 цього Порядку.

Згідно підпункту 11 пункту 5 Порядку № 823 підставою для здійснення інспекційних відвідувань є невиконання вимог припису.

Процедуру накладення штрафів за порушення законодавства про працю визначено Порядком №509.

Пунктом 2 Порядку №509 визначено, що штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками.

Штрафи накладаються на підставі, зокрема, акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю або зайнятість населення, здійсненого у зв`язку з невиконанням вимог припису.

Визначення трудового договору міститься у частині першій статті 21 КЗпП та означає угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За приписами статті 23 КЗпП трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Статтею 24 КЗпП передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 Цивільного кодексу України (далі ЦК). Так, вказаною нормою встановлено, що договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядчик) зобов`язується на свій ризик, виконати певну роботу за завданням іншої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Обов`язок підрядника виконати роботу або виконавця надати послугу на свій ризик говорить про те, що він не може відмовитися від прийняття на себе певних негативних наслідків, що виникають при виконанні підрядних робіт.

Згідно зі статтею 638 ЦК договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли угоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є - предмет договору, умови, визначені законом як істотні чи необхідні для договору даного виду, а також всі ті умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода.

Згідно зі статтею 6 ЦК сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента і визначенні умов договору з врахуванням законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За положеннями частини першої статті 854 ЦК замовник виплачує належну підрядчику суму за результатами виконаної роботи.

Отже основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності; за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності, гарантії та компенсації передбачені для працівника, а також обов`язки роботодавця залишаються за його межами.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, виконавець не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі №820/1432/17, 13 червня 2019 року у справі №815/954/18, 3 березня 2020 року у справі №1540/3913/18 та від 06 квітня 2021 року у справі № 280/601/19.

Суд встановив, що оскаржувана Постанова прийнята за результатами інспекційного відвідування, проведеного 13.08.2021, предметом здійснення якого було дотримання вимог законодавства про працю в частині виконання вимог Припису. У Постанові вказано, що в ході інспекційного відвідування у ТОВ встановлено фактичний допуск 7-ми працівників до роботи без укладення трудових договорів, оформлених наказами чи розпорядженнями власника або уповноваженого ним органу та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому КМУ.

Згідно змісту Акта при його проведенні було виявлено лише одного з зазначених працівників за виконанням, як зазначено в Акті, трудової функції, а саме ОСОБА_2 . При тому, що виконання усіма вищезазначеними особами роботи на замовлення ТОВ не було встановлено і попередньою перевіркою, за наслідками якої внесено Припис об`єкту відвідування (у приписі згадується серед вказаних у постанові 7 осіб, крім ОСОБА_2 , ще ОСОБА_6 і гр. ОСОБА_5 ).

Висновок про фактичний допуск 7-ми працівників зроблено за результатами дослідження наданих ТОВ при перевірці цивільно-правових угод укладених 01.08.2021.

Щодо наданих при проведені інспекційного відвідування договорів/цивільно-правових угод від 01.08.2021, які були укладені з: ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , предметом яких було облаштування фасаду багатоквартирного будинку за Адресою; за виконану роботу винагорода становила 8000 грн, термін дії угоди 01.08.2021 до 31.10.2021, та наданих під час судового розгляду справи цивільно-правових угод від 01.08.2021 з цими ж особами, де предметом договору було виконання робіт щодо облаштування фасаду багатоквартирного будинку за Адресою; винагорода за виконану роботу становила 9000 грн; термін дії угоди з 01.08.2021 по 31.08.2021, то апеляційним судом було встановлено наступне.

Так, позивач під час апеляційного розгляду справи визнає, що 01.08.2021 ТОВ були укладені цивільно-правові угоди із терміном виконання визначених у них робіт з 01.08.2021 до 31.10.2021. Проте, в подальшому в цей же день сторони переуклали вищезазначені цивільно-правові угоди погодивши (змінивши) розмір оплати за виконаний об`єм робіт у сумі 9000 грн. Термін дії договору був визначений до 31.08.2021.

Саме ці цивільно-правові угоди і були виконані сторонами, про що свідчить підписання актів приймання-передачі виконаних робіт, що долучені до позову, в яких і зазначено назву робіт, об`єм виконаних робіт, вартість робіт.

Стосовно того, що цивільно-правові угоди від 01.08.2021 місять печатку обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Віра» (далі ЖБК), то як з`ясовано під час апеляційного розгляду справи ЖБК є замовником будівництва об`єкту за Адресою, згідно укладеного договору підряду від 02.04.2021 №1/21, у той час як ТОВ є генеральним підрядником. Проставляючи печатку ЖБК на цивільно-правових угодах із відповідними субпідрядниками на здійснення будівельно-монтажних робіт по об`єкту за Адресою сторони договору підряду від 02.04.2021 №1/21 таким чином погодили виконання окремих об`ємів робіт субпідрядниками.

Замовник будівництва ЖБК не висував жодних заперечень щодо порядку, якості та строків виконання субпідрядних робіт.

В обсязі встановленого вище, правовідносини між ТОВ та ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 врегульовані цивільно-правовими договорами, носять виключно договірний (цивільно-правовий), а не трудовий характер. У позивача був відсутній обов`язок укладати з такими особами трудові договори так як вони залучатись до роботи не на постійній основі і у позивача не було обов`язку їх працевлаштовувати на один місяць.

Тому висновки відповідача про порушення позивачем вимог КЗпП, які полягають у допуску зазначених осіб до роботи без укладення трудового договору є необґрунтованими та безпідставними та спростовані при розгляді справи.

Таким чином, апеляційний суд вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності прийняття оскаржуваної Постанови, тому така є протиправною та підлягає скасуванню.

Доводи апелянта висновків суду не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС) суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку.

Керуючись статтями 308, 310, 316, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління державної служби з питань праці залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 1 грудня 2022 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді О. О. Большакова В. С. Затолочний Повне судове рішення складено 24 березня 2023 року.