Постанова

від 23.03.2023 по справі 816/4123/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2023 року

м. Київ

справа № 816/4123/15

адміністративне провадження № К/990/14075/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Пасічник С.С.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України до Приватного підприємства «Біо-Актив», Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТП Лангора», Приватного підприємства «БІОАКТИВ», Кременчуцької міської ради в особі Департаменту державної реєстрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, третя особа - Приватний нотаріус Кременчуцького районного нотаріального округу Васильченко О.Б., про визнання правочинів недійсними, зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 9 листопада 2021 року (суддя Канигіна Т.С.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2022 року (судді: Чалий І.С. (головуючий), Бершов Г.Є., Ральченко І.М.) у справі № 816/4123/15.

У С Т А Н О В И В:

І. Суть спору

Короткий зміст позовних вимог

1. Головне управління Державної податкової служби у Полтавській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (далі - позивач, контролюючий орган, ГУ ДПС у Полтавській області) звернулось до суду з позовом до Приватного підприємства «Біо-Актив» (далі - відповідач-1, ПП «Біо-Актив»), Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТП Лангора» (далі - відповідач-2, ТОВ «ВТП Лангора»), Приватного підприємства «БІОАКТИВ» (далі - відповідач-3, ПП «БІОАКТИВ»), Кременчуцької міської ради в особі Департаменту державної реєстрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (далі - відповідач-4), третя особа - Приватний нотаріус Кременчуцького районного нотаріального округу Васильченко О.Б. (далі - третя особа) про (з урахуванням уточнення позовних вимог) визнання недійсними договорів ВРХ № 961293, ВРХ № 961294 від 26.10.2012, що укладені між ПП «Біо-Актив» (код ЄДРПОУ 30446633) та ПП «БІОАКТИВ» (код ЄДРПОУ 37895679) купівлі-продажу стаціонарної автозаправної станції по вул. Шкільній, 2а, с. Мала Кохнівка, Кременчуцького району, Полтавської області, визнання недійсними договорів купівлі-продажу будівлі та споруди автозаправної станції № 1, що знаходиться за адресою: проспект 50 річчя Жовтня, 97, м. Кременчук, Полтавської області, ВРХ № 961289, ВРХ № 961290 від 26.10.2012, укладені між ПП «Біо-Актив» та ПП «БІОАКТИВ», визнання недійсними договорів ВТА № 949392, ВТА № 949393, ВТА № 949394 від 29.11.2012, що укладені між ПП «Біо-Актив» (код ЄДРПОУ 30446633) та ТОВ «ВТП Лангора» (код ЄДРПОУ 37952312) купівлі - продажу будівлі та споруди автозаправної станції № 1 за адресою: проспект 50 річчя Жовтня, 97, м. Кременчук, Полтавської області, застосування наслідків нікчемності правочинів, а саме - зобов`язання ПП «БІОАКТИВ» все одержане ним за недійсними правочинами ВТА № 949392, ВТА № 949393, ВТА № 949394 від 29.11.2012 повернути ТОВ «ВТП Лангора» (код ЄДРПОУ 37952312), а одержане останнім стягнути в дохід держави, застосування наслідки нікчемності правочинів, а саме - стягнути в дохід держави все одержане ПП «Біо-Актив» та ПП «БІОАКТИВ» майно за недійсними правочинами ВРX № 961289, ВРX № 961290, ВРХ № 961293, ВРХ № 961294 від 26.10.2012, зобов`язання Реєстраційну службу Кременчуцького МУЮ Полтавської області скасувати запис від 19.12.2012 про визнання права власності на будівлі та споруди автозаправної станції № 1 за адресою: проспект 50 річчя Жовтня, 97, м. Кременчук, Полтавської області за ТОВ «ВТП Лангора» (код ЄДРПОУ 37952312) та скасування запису від 19.11.2012 про визнання права власності на стаціонарну автозаправну станцію по вул. Шкільній, 2а, с. Мала Кохнівка, Кременчуцького району, Полтавської області за ПП «БІОАКТИВ» (код ЄДРПОУ 37895679).

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вказані договори ВТА № 949392, ВТА № 949393, ВТА № 949394 від 29.11.2012 та ВРХ № 961289, ВРX № 961290, ВРX № 961293, BРХ № 961294 від 26.10.2012 вчинені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, адже спрямовані на ухилення ПП «Біо-Актив» від погашення податкового боргу шляхом укладення правочинів, спрямованих на відчуження майна, яке перебуває у податковій заставі, з метою уникнення його вилучення контролюючими органами. Вказані правочини, на думку позивача, укладені з порушенням вимог статей 202, 203, 215 Цивільного Кодексу України, а тому відповідно до частини третьої статті 228 Цивільного Кодексу України підлягають визнанню недійсними в судовому порядку із застосуванням наслідків їх недійсності. При цьому позивач вказує на наявність у ПП «Біо-Актив» умислу на укладення правочинів з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 9 листопада 2021 року, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2022 року, позов ГУ ДПС у Полтавській області до Приватного підприємства «Біо-Актив», Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТП Лангора», Приватного підприємства «БІОАКТИВ», Кременчуцької міської ради в особі Департаменту державної реєстрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, третя особа - Приватний нотаріус Кременчуцького районного нотаріального округу Васильченко О.Б., про визнання правочинів недійсними, зобов`язання вчинити певні дії залишено без розгляду.

4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що у 2014 році позивач був обізнаний про існування обставин справи, які стали підставою для звернення до суду з цим позовом, а саме - згідно з Інформаційними довідками з реєстру прав власності на нерухоме майно від 13.03.2014 № 18964890 та 17.03.2014 № 19058569 щодо будівлі та споруди автозаправної станції № 1 за адресою: проспект 50 річчя Жовтня, 97, м. Кременчук, Полтавської області; стаціонарної автозаправної станції по вул. Шкільній, 2а, с. Мала Кохнівка, Кременчуцького район, однак до суду з цим позовом позивач звернувся лише 02.09.2015, тобто з пропуском встановленого процесуальним законодавством шестимісячного строку звернення до суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, ГУ ДПС у Полтавській області подало касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 9 листопада 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2022 року, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що контролюючий орган вже звертався з позовом до ПП «Біо-Актив», ТОВ «ВТП Лангора», ПП «БІОАКТИВ», Реєстраційної служби Кременчуцького міського управління юстиції Полтавської області, третя особа: приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Васильченко О.Б. (адміністративна справа № 816/2816/15). Так, в ухвалі Полтавського окружного адміністративного суду від 23.07.2015 у справі № 816/2816/15 викладено наступне.

21.07.2015 Кременчуцька об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Полтавській області звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Приватного підприємства «Біо-Актив», Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТП Лангора», Приватного підприємства «БІОАКТИВ», Реєстраційної служби Кременчуцького міського управління юстиції Полтавської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Васильченко О.Б. про визнання правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, а саме: визнати недійсними договори ВТА № 949392, ВТА № 949393, ВТА № 949394 від 29.11.2012, що укладені між ПП «Біо-Актив» (код ЄДРПОУ 30446633) та ТОВ «ВТП Лангора» купівлі-продажу будівлі та споруди автозаправної станції № 1 за адресою: проспект 50 річчя Жовтня, 97, м. Кременчук, Полтавської області; визнати недійсними договори ВРХ № 961293, ВРХ № 961294 від 26.10.2012, що укладені між ПП «Біо-Актив» (код ЄДРПОУ 30446633) та ПП «БІОАКТИВ» (код ЄДРПОУ 37895679) купівлі-продажу стаціонарної автозаправної станції по вул. Шкільній, 2а, с. Мала Коханівка, Кременчуцького району, Полтавської області; застосувати наслідки нікчемності правочинів, а саме: зобов`язати ПП «Біо-Актив» все одержане ним за недійсними правочинами ВТА № 949392, ВТА № 949393, ВТА № 949394 від 29.11.2012 повернути ТОВ «ВТП ЛАНГОРА», а одержане останнім стягнути в дохід держави; застосувати наслідки нікчемності правочинів, а саме: зобов`язати ПП «Біо-Актив» все одержане ним за недійсними правочинами ВРХ № 961293, ВРХ № 961294 від 26.10.2012 повернути ПП «БІОАКТИВ» (код ЄДРПОУ 37895679), а одержане останнім стягнути в дохід держави; зобов`язати Реєстраційну службу Кременчуцького міського управління юстиції Полтавської області скасувати запис від 19.12.2012 про визнання права власності на будівлі та споруди автозаправної станції № 1 за адресою: проспект 50 річчя Жовтня, 97, м. Кременчук, Полтавської області за ТОВ «ВТП Лангора» та скасувати запис від 19.11.2012 про визнання права власності на стаціонарну автозаправну станцію по вул. Шкільній, 2а, с. Мала Кохнівка, Кременчуцького району, Полтавської області за ПП «БІОАКТИВ» (код ЄДРПОУ 37895679).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у справі № 816/2816/15 позивачем було зазначено, що у ході підготовки рішення про погашення усієї суми податкового боргу Кременчуцькій ОДПІ, як заставодержателю, стало відомо, що на підставі договорів купівлі-продажу ВТА № 949392, ВТА № 949393, ВТА № 949394 від 29.11.2012, що посвідчені приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу № 1925 Васильченко О.Б. та зареєстровані в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 19.12.2012, боржником на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТП Лангора» (код ЄДРПОУ 37952312) відчужені будівлі та споруди автозаправної станції № 1 за адресою: проспект 50 річчя Жовтня, буд. 97, м. Кременчука, Полтавської області. Також на підставі договорів купівлі-продажу ВРХ № 961293, ВРХ № 961294 від 26.10.2012, що посвідчені приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу № 1713 Васильченко О.Б. та зареєстровані в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 19.11.2012, боржником на користь Приватного підприємства «БІОАКТИВ» (код ЄДРПОУ 37895679) відчужено стаціонарну автозаправну станцію по вул. Шкільній, буд. 2а, с. Мала Кохнівка, Кременчуцького району, Полтавської області. Зазначене стало відомо контролюючому органу з Інформаційної довідки з реєстру прав власності на нерухоме майно від 13.03.2013 № 18964890 та 17.03.2013 № 19058569.

До суду з адміністративним позовом вперше позивач звернувся 21.07.2015. На підставі викладеного судом у справі № 816/2816/15 було залишено позовну заяву без руху та надано строк до 10.08.2015 для усунення недоліків шляхом надання до Полтавського окружного адміністративного суду обґрунтованого пояснення причин пропущення строку звернення до адміністративного суду та доказів на підтвердження таких обставин. Проте 07.08.2015 на адресу суду від Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області надійшло клопотання про залишення адміністративного позову без розгляду. У зв`язку з чим Полтавський окружний адміністративний суд ухвалою від 13.08.2015 у справі № 816/2816/15 повернув адміністративний позов Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області до Приватного підприємства «Біо-Актив», Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТП Лангора», Приватного підприємства «БІОАКТИВ», Реєстраційної служби Кременчуцького міського управління юстиції Полтавської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Васильченко О.Б. про визнання правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів позивачеві.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для звернення позивача до суду з вказаним позовом стало укладення відповідачем спірних правочинів, а саме ВТА № 949392, ВТА № 949393, ВТА № 949394 від 29.11.2012, що укладені між ПП «Біо-Актив» (код ЄДРПОУ 30446633) та ТОВ «ВТП Лангора» та ВРХ № 961293, ВРХ № 961294 від 26.10.2012, що укладені між ПП «Біо-Актив» (код ЄДРПОУ 30446633) та ПП «БІОАКТИВ» (код ЄДРПОУ 37895679).

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. В доводах касаційної скарги позивач цитує норми матеріального та процесуального права, вказує на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій окремих положень процесуального законодавства, зокрема, положень статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на момент звернення контролюючого органу до суду із цим позовом) з урахуванням правових висновків викладених у постановах Верховного Суду, а також вказує, що позивачу про порушення його прав стало відомо лише 05.08.2015, оскільки у справі № 816/2816/15 за захистом порушених прав звертався інший орган, а саме - Кременчуцька об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Полтавській області, що у своїй сукупності призвело до неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушень норм процесуального права при прийнятті рішення.

8. Відповідачами відзивів на касаційну скаргу надіслано не було.

9. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

10. Кодекс адміністративного судочинства України (в редакції Закону на час виникнення спірних правовідносин):

10.1. Стаття 99.

1. Адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

2. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення передбачених законом вимог. Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень щодо справ, зазначених у пункті 5 частини першої статті 183-2 цього Кодексу, встановлюється 15-денний строк, який обчислюється з дня виявлення суб`єктом владних повноважень підстав для звернення до адміністративного суду. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

3. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

4. Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

5. Для звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, встановлюється місячний строк.

10.2. Частина перша статті 100.

Адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

11. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

12. У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій було надано належну оцінку доказам, наданих сторонами на підставі статті 9 (11) Кодексу адміністративного судочинства України.

13. Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права та встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що позивачем не було дотримано шестимісячного строку для звернення до суду з адміністративним позовом у справі, що розглядається, встановленим статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону на час звернення позивачем до суду з цим позовом).

14. Позивач у касаційній скарзі зазначаючи про порушення судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права вказує, що судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень не було враховано того, що позивачу про порушення його прав стало відомо лише 05.08.2015, а також, що судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень не було враховано правових висновків викладених у постановах Верховного Суду від 1 квітня № 280/4453/18, від 29 квітня 2021 року у справі № 640/19594/20.

Щодо вказаних доводів колегія суддів зазначає наступне.

Загальні норми процедури судового оскарження в межах розгляду публічно-правових спорів регулюються Кодексом адміністративного судочинства України. На підставі частин першої-третьої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення передбачених законом вимог.

Частиною другою статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Частинами другою та третьою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України чітко визначено строк та момент, з яким пов`язано початок відліку строку звернення суб`єкта владних повноважень до адміністративного суду, а саме - шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення передбачених законом вимог. Незнання про порушення, виникнення таких підстав через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

У своїх постановах Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Колегія суддів зазначає, у справі, що розглядається, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 02.09.2015 контролюючий орган звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства «Біо-Актив», Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТП Лангора», Приватного підприємства «БІОАКТИВ», Кременчуцької міської ради в особі Департаменту державної реєстрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, третя особа - Приватний нотаріус Кременчуцького районного нотаріального округу Васильченко О.Б., про визнання правочинів недійсними, зобов`язання вчинити певні дії.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 06.04.2016 у задоволенні позовних вимог Кременчуцької ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області до Приватного підприємства «Біо-Актив», Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТП Лангора», Приватного підприємства «БІОАКТИВ», Кременчуцької міської ради в особі Департаменту державної реєстрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, третя особа - Приватний нотаріус Кременчуцького районного нотаріального округу Васильченко О.Б., про визнання правочинів недійсними, зобов`язання вчинити певні дії відмовлено. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2016 постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.04.2016 у справі № 816/4123/15 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 19.02.2021 у справі № 816/4123/15 касаційну скаргу Кременчуцької ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області задоволено частково. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.04.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2016 скасовано, а справу № 816/4123/15 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Верховний Суд направляючи справу, що розглядається, на новий розгляд до суду першої інстанції виходив з того, що з урахуванням положень статей 99 та 100 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діяла на момент звернення позивача до суду), при визначенні строку звернення до суду з вимогою про визнання недійсними договорів як таких, що вчинені з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та зобов`язання Реєстраційної служби Кременчуцького міського управління юстиції Полтавської області скасувати відповідні записи слід керуватися загальними правилами на звернення до суду, передбаченими статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України, який становить шість місяців. Зазначений строк обчислюється з дня, коли контролюючий орган дізнався або повинен був дізнатися про порушення інтересів держави внаслідок вчинення відповідного правочину з протиправною метою та, відповідно, виникнення у контролюючого органу права на звернення до суду з позовом.

Так, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та не спростовано позивачем жодними належними, достатніми та допустимими доказами, що саме у 2014 році позивач був обізнаний про існування обставин справи, які стали підставою для звернення до суду з цим позовом, а саме: згідно з Інформаційних довідок з реєстру прав власності на нерухоме майно від 13.03.2014 № 18964890 та 17.03.2014 № 19058569 щодо будівлі та споруди автозаправної станції № 1 за адресою: проспект 50 річчя Жовтня, 97, м. Кременчук, Полтавської області; стаціонарної автозаправної станції по вул. Шкільній, 2а, с. Мала Кохнівка, Кременчуцького району. Однак до суду з цим позовом позивач звернувся лише 02.09.2015, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду, а у позовній заяві, а також в апеляційній скарзі жодним чином не мотивує причини зволікання на звернення до суду з відповідною позовною заявою та не зазначає про наявність дійсних істотних перешкод чи труднощів для своєчасного подання такого позову.

Щодо посилань позивача на правові висновки викладені у вказаних постановах Верховного Суду колегія суддів зазначає, що такі не є релевантним спірним правовідносинам у справі, що розглядається, оскільки позивачами у зазначених справах були не суб`єкти владних повноважень, предмети спору стосуються права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість та скасування окремих положень містобудівних умов та обмежень. Крім того, контролюючий орган посилається при цьому на правові позиції Верховного Суду, пов`язані виключно з критеріями оцінки доказів та висновками, здійсненими за результатами їх дослідження. Аналіз висновків судів попередніх інстанцій у цій справі та в наведених позивачем рішеннях суду касаційної інстанції свідчить про те, що вони ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, результати розгляду яких залежать від їх (обставин) повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення.

15. Судами першої та апеляційної інстанцій в повній мірі встановлено фактичні обставини справи та надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених позивачем у адміністративному позові та в апеляційній скарзі, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а, отже, і наведені позивачем доводи в касаційній скарзі не спростовують правильних по суті висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

16. Крім того, колегія судів зазначає, що Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) щодо якості судових рішень на рівні рекомендацій, що мають характер норм «м`якого права», наголосила, що якість будь-якого судового рішення залежить головним чином від якості його обґрунтування. Воно не лише полегшує розуміння сторонами суті рішення, а насамперед слугує гарантією проти свавілля. Обґрунтування судового рішення загалом засвідчує дотримання національним суддею принципів, проголошених ЄСПЛ. При цьому навіть «проміжні» процесуальні рішення потребують належного викладу підстав їх прийняття, якщо вони стосуються індивідуальних свобод. Належне мотивування судового рішення - це стандарт ЄСПЛ, напрацьований за результатами розгляду заяв про порушення права на справедливий суд. Аналіз практики ЄСПЛ щодо застосування статті 6 Конвенції свідчить, що право на мотивоване судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи.

По-перше, ціль мотивування судового рішення полягає в тому, щоб продемонструвати і довести, передусім сторонам, що суд справді почув, а не проігнорував їхні позиції. По-друге, мотивоване судове рішення надає сторонам змогу вирішити питання про доцільність його оскарження. По-третє, належне мотивування судового рішення забезпечує ефективний апеляційний перегляд справи. По-четверте, тільки мотивоване судове рішення забезпечує можливість здійснювати суспільний контроль за правосуддям.

Суд звертає увагу, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують у державах-учасницях з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд обов`язок щодо обґрунтування, який випливає зі статті 6 Конвенції, може бути вирішене тільки у світлі конкретних обставин справи (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», заява № 63566/00, пункт 23). Тому за наведених вище підстав, якими Суд обґрунтував своє рішення, не вбачається необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

17. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 9 листопада 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2022 року слід залишити без задоволення.

18. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

19. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України залишити без задоволення, а ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 9 листопада 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2022 року у справі № 816/4123/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіІ.Я.Олендер І.А. Гончарова С.С. Пасічник