Постанова

від 23.03.2023 по справі 440/5131/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2023 року

м. Київ

справа №440/5131/19

адміністративне провадження № К/9901/43094/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу № 440/5131/19

за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Факторинг Про» до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на постанову Другого апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів Подобайло З. Г., Чалого І. С. , Бартош Н. С.) від 31 березня 2021 року,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. 24 грудня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Факторинг Про» (далі - ТОВ «ФК «Факторинг Про») звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08 жовтня 2019 року № 000158502, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» на суму 13502700,00 грн, з яких: за основним платежем - 9001800,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 4500900,00 грн.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав про безпідставність висновків контролюючого органу, викладених в акті перевірки, з огляду на обставини реальності господарських операцій з отримання останнім товарів (робіт та послуг) за договорами, укладеними з ТОВ «ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ «ПІН» та ТОВ «Фінексперт», та фактичне підтвердження кожної з операцій первинними документами бухгалтерського обліку. На думку позивача, висновки податкового органу про безтоварність операцій носять характер припущень.

3. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 12 березня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

4. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2021 року рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено.

5. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2021 року скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

6. Ухвалою Верховного Суду від 11 квітня 2022 року, після усунення недоліків касаційної скарги, відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.

6.1 Крім того, у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Полтавській області про зупиненні дії постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2021 року відмовлено.

7. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у попередньому судовому засіданні.

8. Станом на момент розгляду справи відзив на касаційну скаргу від позивача до Верховного Суду не надходив.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

9. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «ФК «Факторинг Про» зареєстроване 19 грудня 2013 року №10681020000035499 виконавчим комітетом Полтавської міської ради. Станом на 16 серпня 2019 року позивач перебуває на обліку у ГУ ДФС у Полтавській області (м. Полтава).

10. У період з 16 серпня 2019 року по 27 серпня 2019 року, на підставі направлення від 15 серпня 2019 року № 2434, наказів ГУ ДФС у Полтавській області № 2153 від 15 серпня 2019 року та № 2252 від 22 серпня 2019 року, контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ФК «Факторинг Про» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2017 року по 30 жовтня 2018 року по взаємовідносинах з ТОВ «ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ «ПІН», за результатами якої складено акт від 03 вересня 2019 року №1086/16-31-14-02-08/39030472.

11. Проведеною перевіркою встановлено порушення ТОВ «ФК «Факторинг Про»: пунктів 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України), пункту 5 та пункту 7 П(с)БО №15, пункту 6 та пункту 7 П(с)БО 16, в результаті чого занижено суму податку на прибуток, що підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 9001800,00 грн, в тому числі за 2017 рік - 9001800,00 грн.

12. На підставі акту перевірки від 03 вересня 2019 року №1086/16-31-14-02-08/39030472, ГУ ДФС у Полтавській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 000158502 від 08 жовтня 2019 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» на суму 13502700,00 грн, з яких: за основним платежем - 9001800,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 4500900,00 грн .

13. 18 жовтня 2019 року ТОВ «ФК «Факторинг Про» було подано до ДПС України скаргу на податкове повідомлення-рішення №000158502 від 08 жовтня 2019 року.

14. Розглянувши зазначену скаргу, ДПС України рішенням від 22 листопада 2019 року №10441/6/99-00-08-05-01 повідомило про те, що платник податків не має права відображати в бухгалтерському обліку витрати щодо товарів, робіт (послуг), поставка яких містить ознаки нереальності, оскільки операції з придбання та використання товарів, робіт (послуг) в діяльності платника податків фактично не здійснювались, а тому ДПС України залишає без змін податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 08 жовтня 2019 року №000158502, а скаргу представника ТОВ «ФК «Факторинг Про» - без задоволення.

15. Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням від 08 жовтня 2019 року № 000158502, позивач звернувся до суду з цим позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

16. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що укладення позивачем договору на продаж цінних паперів (інвестиційних сертифікатів) перед договором на придбання цих цінних паперів свідчить про нереальність господарських операцій останнього з ТОВ «ФІНЕКСПЕРТ» та ТОВ «ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ «ПІН».

16.1 Крім того, встановлюючи факт наявності чи відсутності ділової мети у спірних правовідносинах, суд першої інстанції врахував той факт, що прибуток від реалізації позивачем цінних паперів в кількості 4827 штук склав 10 000 грн, що відображено в податковій декларації з податку на прибуток підприємства у 1 кварталі 2017 року та в звіті про сукупний дохід починаючи з 1 кварталу 2017 року. Водночас такий розмір прибутку (10 000 грн) при ризику підприємства 50000000 грн свідчить про відсутність розумної економічної причини (ділової мети) спірних господарських операцій позивача з ТОВ «ФІНЕКСПЕРТ» та ТОВ «ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ «ПІН», а також отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди.

16.2 Щодо наявності кримінального провадження №42017000000001275 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 205, частиною 2 статті 205, частиною 2 статті 209, частиною 3 статті 212, частиною 2 статті 222-1, частиною 1 статті 309, частиною 2 статті 364, частиною 1 статті 366 Кримінального кодексу України, в межах якого надано протокол допиту ОСОБА_1 , то суд першої інстанції погодився з твердженням позивача, що порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій. Водночас суд врахував той факт, що договір купівлі-продажу цінних паперів № БВ1612143-1 від 14 грудня 2016 року, укладений позивачем з ТОВ «ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ «ПІН», підписаний від імені останнього саме ОСОБА_1 .

17. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, апеляційний суд виходив з того, що наявні в матеріалах справи первинні документи (договори купівлі-продажу цінних паперів, платіжні доручення, виписка з рахунку в цінних паперах) підтверджують реальність здійснених господарських операцій, які відповідають дійсному економічному їх змісту, що є свідченням добросовісності позивача в межах цих господарських правовідносин.

17.1 Апеляційний суд зауважив, що позивач мав чітку ділову мету - отримання доходу. Вказаний дохід був отриманий в результаті того, що позивач придбав цінні папери в одного з продавців та продав іншому покупцю. При цьому, ані ПК України, ані жодної іншою нормою законодавства не передбачено, що дохід в розмірі 10 000 грн є низьким доходом, чи дохід в розмірі 10 000 грн може бути ознакою нереальності господарських операцій. Така господарська діяльність позивача була неодноразовою. Так, протягом всієї своєї господарської діяльності позивач укладав договори купівлі-продажу цінних паперів та отримував відповідний прибуток, який декларував та з якого сплачував податки, маючи на те обґрунтовану економічну причину.

17.2 Також апеляційний суд зауважив, що відповідачем не подано жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку або можливої фіктивності його безпосередніх контрагентів, а саме: вироку по кримінальній справі щодо контрагентів позивача, в якому досліджувались господарські операції позивача; не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект або інших відомостей, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

18. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення позову, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.

19. Підставою касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції скаржником зазначено пункт 2 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

19.1 Так, скаржник зазначає, що апеляційним судом неправильно застосовано статтю 134 ПК України, пункти 5 та 7 П(с)БО № 15, пункти 6 та 7 П(с)БО № 16.

19.2 Крім того, на думку скаржника, посилання суду апеляційної інстанції на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 21 грудня 2020 року (справа № 320/1427/19), від 24 травня 2019 року (справа № 816/4537/14), від 03 вересня 2019 року (справа № 810/611/14), є помилковими з огляду на розбіжності в суті встановленого правопорушення (зазначені справи жодним чином не зачіпають питання, пов`язані із процесом придбання інвестиційних сертифікатів, отримання на них права власності та подальшого відчуження), оскільки подібність правовідносин полягає не лише у наявності суб`єктної складової та окремих висновків щодо застосування норми права, а й повну тотожність із предметом правового регулювання, обставин за яких виникли правопорушення.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

20. Верховний Суд, переглянувши оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України (тут і далі, в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), виходить з такого.

21. Відносини, що виникають у сфері справляння податків, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України.

22. Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

23. Згідно підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

24. Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затверджений наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290.

25. Відповідно до пункту 7 цього Положення до складу інших доходів, зокрема, включаються дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов`язані з операційною діяльністю підприємства.

26. Пункт 21 Положення передбачає, що дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню. Якщо безоплатно отриманий актив забезпечує надходження економічних вигід протягом кількох звітних періодів, то доходи визнаються на систематичній основі (наприклад, у сумі нарахованої амортизації) протягом тих звітних періодів, коли надходять відповідні економічні вигоди.

27. Основним документом, який регулює формування витрат у бухгалтерському обліку, є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318.

28. Пунктом 7 Положення передбачено, що витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

29. Отже, об`єктом справляння податку на прибуток є фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності підприємства, за правилами бухгалтерського обліку та відкоригований на різниці, передбачені ПК України.

30. За визначенням статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

31. Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

32. У ході розгляду справи встановлено, що позивач з 2013 року здійснював діяльність на ринку фінансових послуг. Статутний капітал ТОВ «ФК «Факторинг Про» становив 7 000 000, 00 грн, активи позивача на початку 2016 року становили 1 563 048 грн, а на кінець 2016 року 2 573 784 грн.

33. На підставі відповідного дозволу Нацкомфінпослуг позивач з 2013 року здійснював надання 6 видів фінансових послуг. Крім того, здійснював діяльність з придбання та продажу цінних паперів, в результаті чого отримував прибуток.

34. За 2016 рік позивачем укладено 406 господарських договорів, в тому числі 165 договорів купівлі-продажу цінних паперів.

35 Одними із таких договорів і були договори щодо придбання та продажу цінних паперів - інвестиційних сертифікатів (емітент: ТОВ «КУА ЛЕМАКО ЕССЕТ МЕНЕДЖМЕНТ» (Закритий недиверсифікований венчурний пайовий інвестиційний фонд «ЛЕМАКО КАПІТАЛ», міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів UA40001687793).

36. У ході розгляду справи позивач наголошував на тому, що укладанню договорів на придбання чи продаж цінних паперів передує здійснення домовленостей між представниками компаній. Тільки після проведення певних домовленостей керівниками підписувалися безпосереднього договори купівлі-продажу.

37. Так, 23 листопада 2016 року між ТОВ «Фінексперт» та ТОВ «ФК «Факторинг Про» укладено договір №БВ206/2-16 купівлі-продажу цінних паперів на виконання договору доручення №БД206/2-16 від 23 листопада 2016 року.

37.1 За умовами договору ТОВ «ФК «Факторинг Про» зобов`язалось продати на користь ТОВ «Фінексперт» цінні папери, в тому числі інвестиційні сертифікати (емітент: ТОВ «КУА ЛЕМАКО ЕССЕТ МЕНЕДЖМЕНТ» (Закритий недиверсифікований венчурний пайовий інвестиційний фонд «ЛЕМАКО КАПІТАЛ», міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів UA40001687793) в кількості 4827 штук за ціною 50010000,00 грн.

37.2 Крім того, у п. 4.4. вказаного договору зазначено, що право власності на цінні папери підтверджується випискою з рахунку в цінних паперах покупця у депозитарній установі покупця.

38. На виконання умов зазначеного договору ТОВ «Фінексперт» перерахувало на користь ТОВ «ФК «Факторинг Про» оплату 50010000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 30 від 29 листопада 2016 року та № 32 від 30 листопада 2016 року.

39. 01 грудня 2016 року між ТОВ «ФК Факторинг Про» та ТОВ «ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ «ПІН» укладено договір купівлі-продажу цінних паперів №БВ1612012-2.

39.1 За умовами вказаного договору ТОВ «ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ «ПІН» зобов`язувалось продати на користь ТОВ «ФК Факторинг Про» цінні папери, а саме, інвестиційні сертифікати (емітент: ТОВ «КУА ЛЕМАКО ЕССЕТ МЕНЕДЖМЕНТ» (Закритий недиверсифікований венчурний пайовий інвестиційний фонд «ЛЕМАКО КАПІТАЛ», міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів UA40001687793) в кількості 1931 штук за ціною 20000000,00 грн.

40. На виконання умов договору ТОВ «ФК Факторинг Про» перерахувало на користь ТОВ «ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ «ПІН» оплату в розмірі 20000000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1191 від 01 грудня 2016 року.

41. 14 грудня 2016 року між ТОВ «ФК Факторинг Про» та ТОВ «ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ «ПІН» укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № БВ1612143-1.

41.1 За умовами зазначеного договору ТОВ «ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ «ПІН» зобов`язувалось продати на користь ТОВ «ФК Факторинг Про» цінні папери, а саме, інвестиційні сертифікати (емітент: ТОВ «КУА ЛЕМАКО ЕССЕТ МЕНЕДЖМЕНТ» (Закритий недиверсифікований венчурний пайовий інвестиційний фонд «ЛЕМАКО КАПІТАЛ», міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів UA40001687793) в кількості 2896 штук за ціною 30000000,00 грн.

42. На виконання умов договору ТОВ «ФК Факторинг Про» перерахувало на користь ТОВ «ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ «ПІН» оплату в розмірі 30000000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1259 від 14 грудня 2016 року.

43. Крім того, у п. 4.1. договорів №БВ1612012-2 від 01 грудня 2016 року та №БВ1612143-1 від 14 грудня 2016 року було зазначено, що поставка цінних паперів покупцю виконується в депозитарній системі шляхом списання ЦП, за розпорядженням продавця, з рахунку в цінних паперах продавця, та їх зарахування за розпорядженням покупця на рахунок в цінних паперах покупця.

44. 10 січня 2017 року ТОВ «ФК «Факторинг Про» придбало у ТОВ «ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ «ПІН» папери у кількості 1931 штук за договором №БВ 1612012-2 та цінні папери у кількості 2896 штук за договором №БВ 1612143-1, разом 4 827 штук.

45. Підтвердженням реальності зазначеної операції є: договір купівлі-продажу цінних паперів № БВ1612012-2 від 01 грудня 2016 року, платіжне доручення №1191 від 01 грудня 2016 року; договір купівлі-продажу цінних паперів №БВ1612143-1 від 14 грудня 2016 року, платіжне доручення № 1259 від 14 грудня 2016 року; виписка з цінних паперів від 01 лютого 2017 року; біржовий список з ПАТ «Київська міжнародна фондова біржа» про котирування цінних придбаних цінних паперів станом на 10 січня 2017 року; розпорядження на списання/зарахування цінних паперів та акт прийому-передачі цінних паперів вилучений правоохоронними органами, про що було повідомлено ревізорів.

46. Отже, позивач набув право власності на придбані цінні папери в кількості 4 827 штук - 10 січня 2017 року.

47. 13 січня 2017 року ТОВ «ФК «Факторинг Про» продало на користь ТОВ «ФІНЕКСПЕРТ» цінні паперу у кількості 4 827 штук.

48. Підтвердженням реальності вказаної операції є: договір купівлі-продажу цінних паперів № БД206/2-16 від 23 листопада 2016 року; платіжне доручення №30 від 29 листопада 2016 року; платіжне доручення №32 від ЗО листопада 2016 року; біржовий список з ПАТ «Київська міжнародна фондова біржа» про котирування цінних придбаних цінних паперів станом на 23 листопада 2016 року (дату укладання договору); біржовий список з ПАТ «Київська міжнародна фондова біржа» про котирування цінних придбаних цінних паперів станом на 13 січня 2017 року (дату поставки).

49. Отже, право власності на відчужені цінні папери в кількості 4 827 штук перейшло до ТОВ «ФІНЕКСПЕРТ» 13 січня 2017 року. При цьому, жодним пунктом договору № БД206/2-16 від 23 листопада 2016 року не було передбачено, що зазначений договір втрачає свою силу у випадку прострочення дати поставки цінних паперів.

50. Апеляційний суд зауважив, що прострочення виконання договору (поставка 10 січня 2017 року замість передбаченої договором №БВ206/2-16 30 грудня 2016 року), на якому наголошував відповідач, не може в даному випадку жодним чином слугувати ознакою нереальності операцій, оскільки це є виключно господарські відносини між суб`єктами господарювання.

51. При цьому, згідно матеріалів справи, договори як на придбання цінних паперів так і на їх продаж були оплачені та фактично виконані, в укладанні договорів купівлі-продажу цінних паперів у позивача була ділова мета - отримання доходу. Всі операції були обліковані в бухгалтерському обліку у відповідності до чинного законодавства, при цьому відповідачем не надано жодних доказів про узгоджені дії між позивачем та його контрагентами з метою отримання бюджетного відшкодування.

52. Позивач від продажу наведених вище цінних паперів дійсно отримав дохід. Такий дохід склав 10 000 грн. Вказаний дохід відображено в податковій декларації з податку на прибуток підприємства у 1 кварталі 2017 року (відповідно наростаючим підсумком у деклараціях за 1 півріччя 2017 р, 9 місяців 2017 та за 2017 рік) та в звіті про сукупний дохід починаючи з 1 кварталу 2017 року (відповідно наростаючим підсумком у відповідних звітах за 2017 рік). З вказаного доходу було сплачено податок на прибуток підприємств в порядку та строки визначені чинним законодавством.

53. Тобто, позивач мав чітку ділову мету - отримання доходу, вказаний дохід був отриманий в результаті того, що позивач придбав цінні папери в одного продавців та продав іншому покупцю. При цьому, апеляційний суд зауважив, що ані ПК України, ані іншою нормою законодавства не передбачено, що дохід в розмірі 10 000 грн є низьким доходом, чи дохід в розмірі 10 000 грн може бути ознакою нереальності господарських операцій.

54. Така господарська діяльність позивача була не одноразовою, протягом всієї свої господарської діяльності позивач укладав договори купівлі-продажу цінних паперів та отримував відповідний прибуток, який декларував та з якого сплачував податки, маючи на те обґрунтовану економічну причину.

55. Крім того, у позивача станом на момент придбання цінних паперів були в наявності відповідні фінансові ресурси, які давали змогу в повній мірі придбати цінні папери. Зазначений факт підтверджується платіжними дорученнями №1191 від 01 грудня 2016 року та № 1259 від 14 грудня 2016 року, відповідно до яких позивач в повній мірі оплатив цінні папери та виконав умови договору, у позивача був наявний відповідний персонал та приміщення, в якому позивач здійснював свою господарську діяльність, що підтверджується актом перевірки (довідка про загальну інформацію про ТОВ «ФК «Факторинг Про»).

56. Також у ході розгляду справи установлено, що інвестиційні сертифікати ТОВ «КУА ЛЕМАКО ЕССЕТ МЕНЕДЖМЕНТ», які були предметом продажу обліковувалися в біржовому списку на Київській міжнародній фондовій біржі з відповідними котируваннями як до моменту придбання так і на момент продажу, що підтверджується відповідними витягами з офіційного сайту Київської міжнародної фондової біржі. Тобто, інвестиційні сертифікати (емітент: ТОВ «КУА ЛЕМАКО ЕССЕТ МЕНЕДЖМЕНТ» (ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФІКОВАНИЙ ВЕНЧУРНИЙ ПАЙОВИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД «ЛЕМАКО КАПІТАЛ» ), які буди придбані в TOB «ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ «ПІН», були в обігу, котирувалися на біржі і могли як придбаватися ТОВ «ФК «Факторинг Про», так і відчужуватися.

57. Щодо посилання відповідача на те, що позивач відчужив цінні папери до моменту їх придбання, апеляційний суд виходив з того, що відповідно до частини першої статті 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Тобто, наявність у продавця товару на момент укладення договору поставки не є обов`язковою умовою дійсності такого договору. За вказаних обставин позивач в повній мірі мав право закласти договір купівлі-продажу на поставку цінних паперів до ТОВ «ФК «ФІНЕКСПЕРТ» до моменту укладення до говору-купівлі продажу на придбання цінних паперів від TOB «ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ «ПІН».

58. Водночас апеляційний суд зауважив, що позивач отримав від TOB «ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ «ПІН» на свій рахунок цінні папери 10 січня 2017 року і тільки після цього перерахував їх на рахунок ТОВ «ФК «ФІНЕКСПЕРТ, що підтверджується випискою з цінних паперів позивача, яка наявна в матеріалах справи.

59. Щодо посилання відповідача на наявність кримінального провадження №42017000000001275, в межах якого надано протокол допиту ОСОБА_1 , то апеляційний суд, враховуючи правову позицію, викладену у постанову Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі № 816/809/17, зауважив, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

60. Водночас відповідачем не було надано жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку або можливої фіктивності його безпосередніх контрагентів (зокрема, вироку по кримінальній справі щодо контрагентів позивача, в якому досліджувались господарські операції позивача).

61. Крім того, апеляційний суд зауважив, що на момент придбання вказаних вище інвестиційних сертифікатів ТОВ «ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ «ПІН» була діючою компанією та не мала жодних ознак фіктивності, про які знав чи міг знати платник податку.

62. Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що наявні в матеріалах справи первинні документи (договори купівлі-продажу цінних паперів, платіжні доручення, виписка з рахунку в цінних паперах) підтверджують реальність здійснених господарських операцій, які відповідають дійсному економічному їх змісту, що є свідченням добросовісності позивача в межах цих господарських правовідносин.

63. Ураховуючи викладене, колегією суддів установлено, що доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження.

64. Крім того, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

65. Переоцінка встановлених судами обставин справи, а також додаткова перевірка доказів, не входить в межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 КАС України.

VI. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

66. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

67. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

68. Ураховуючи викладене, Суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

VII. ВИСНОВКИ ЩОДО РОЗПОДІЛУ СУДОВИХ ВИТРАТ

69. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

70. Оскільки Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2021 року у справі № 440/5131/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов