Рішення

від 24.03.2023 по справі 212/5163/22

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 212/5163/22

2/212/193/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2023 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районнийсуд містаКривого РогуДніпропетровської областіу складі:головуючого суддіДехти Р.В.,за участісекретаря судовогозасідання ЗюркевичВ.В.,позивача ОСОБА_1 ,представника позивача адвокатаЧепурнова В.І.,представника відповідачаБласкіна Т.Я.,розглянувши увідкритому судовомузасіданні упорядку спрощеногопозовного провадженняз повідомлення(викликом)сторін цивільнусправу запозовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариство «Криворізький залізорудний комбінат» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и в:

30.09.2022 року позивачка ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до відповідача Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (далі - відповідач, АТ «Кривбасзалізрудком») про скасування наказу про звільнення, поновлення її на роботі у відповідача на посаді екіпірувальника залізничного цеху рухомого складу управління залізничого транспорту, з якої її було звільнено 01.09.2022 року наказом № 2056-к за пунктом 1 частини 1статті 40 КЗпП України; стягнути з відповідача на користь позивача середню заробітну плату за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що розпорядженням № 13п від 02.04.1999 р. прийнята на роботу відповідачем плиточником та продовжувала працювати за спеціальністю в різних структурних підрозділах підприємства до 03.09.2007 р. Наказом №1104-к від 07.05.2013 р. позивачку було переведено екіпірувальником 2 розряду залізничного цеху рухомого складу управління залізничного транспорту. Наказом № 2056-к від 01.09.2022 р. голови правління АТ «Кривбасзалізрудком» позивачку з 01 вересня 2022 року було звільнено з роботи у зв`язку із скороченням штату працівників згідно п. 1 ч.1 ст.40 КЗпП України.

ОСОБА_1 у позовній заяві зазначає, що через принципове її ставлення до роботи, дотримання підприємством вимог з охорони праці, відповідач ухилявся від надання для ознайомлення позивачці переліку вакантних місць роботи, а для того, щоб надати вид законності своїм діям відповідач складав акти відмови від ознайомлення позивачкою від попередження про вивільнення та від вакансій по комбінату. Позивачка наполягає, що вперше позивачка отримала можливість ознайомитись з переліком вакансій по комбінату під час засідання первинної профспілкової організації незалежної профспілки гірників України та одразу повідомила голову правління про своє бажання на перевід на посаду стовбурового (підземного) зайнятого на поверхні дільниці № 16 шахти «Гвардійська», шахти «Тернівська». Про своє бажання позивачка відразу повідомила свого безпосереднього керівника. 28 серпня 2022 р. позивачка додатково направила за допомогою Нової пошти свою письмову заяву про своє бажання на переведення на вакантну посаду.

Наказом № 2056-к від 01.09.2022 р. працівницю звільнено на підставі п.1 ч.1 ст.40 Кодексу законів про працю України у зв`язку із скороченням. Через нервовий зрив, викликаний звільненням ОСОБА_1 перебувала на лікарняному з 02.09.2022 р. по 09.09.2022 р., після чого отримала лист відповідача про її звільнення 01.09.2022 р. Також позивачка отримала від відповідача довідку з розрахунковими виплатами за вересень 2022 р., що на її думку є визнанням відповідачем факту перебування позивачки у трудових відносинах з відповідачем.

У зв`язку з судовим розглядом спору позивачка вказує, що понесла витрати на правову допомогу у фіксованій сумі 15 тисяч гривень, яку просить стягнути з відповідача.

Своє звільнення позивачка вважає незаконним, просить суд визнати наказ № 2056-к від 01.09.2022 р. про звільнення незаконним, поновити її на посаді екіпірувальника залізничного цеху рухомого складу управління залізничного транспорту АТ «Криворізький залізорудний комбінат» з 01 вересня 2022 року, стягнути з відповідача середню заробітну плату за час вимушеного прогулу, а також понесені витрати.

Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву, де вимоги ОСОБА_1 не визнав, просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

В судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали. Представник позивачки пояснив, що ОСОБА_1 не було ознайомлено з Наказом відповідача № 2235 від 29.06.2022 р. «Про внесення змін до штатного розпису управління залізничного транспорту», останній не було вручене попередження про вивільнення, з переліком вакантних посад позивачку відповідач не ознайомив, вперше вона ознайомилась з переліком вакансій по комбінату під час засідання первинної профспілкової організації незалежної профспілки гірників України, і відразу повідомила свого безпосереднього керівника про своє бажання бути переведеною на вакантну посаду та через свого представника ОСОБА_2 28.08.2022 направила на ім`я голови правління комбінату письмову заяву на переведення. Профспілка за результатами розгляду подання роботодавця на звільнення згоди на звільнення позивачки не надала. А бажання самої позивачки на переведення не було відповідачем враховано, а тому звільнення є незаконним.

Представник відповідача в судовому засіданні пояснила, що відповідно до наказу №2235 від 29.06.2022 «Про внесення змін до штатного розпису управління залізничного транспорту», з 01.09.2022 зі штатного розпису управління залізничного транспорту було виключено 9 штатних одиниць екіпірувальників залізничного цеху рухомого складу. На момент скорочення в штаті було 7 штатних одиниць екіпірувальників. У зв`язку з виданням наказу про внесення змін до штатного розпису комісія по підприємству 01.07.2022 у складі представників підприємства виїхала до залізничного цеху рухомого складу для ознайомлення екіпірувальників з даним наказом та майбутній вивільненням. Начальником відділу кадрів ОСОБА_3 було зачитано вголос та надано для особистого ознайомлення наказ № 2235 від 29.06.2022 «Про внесення змін до штатного розпису управління залізничного транспорту» попередження про вивільнення від 01.07.2022 та вакансії по комбінату станом на 01.07.2022. Позивачка разом з іншими екіпірувальницями, які були присутні на зустрічі, ознайомилась з даними документами, проте підпис про своє ознайомлення з даними документами ставити відмовилась, про що комісія склала акт відмови від підпису. Персональне попередження про майбутнє вивільнення з переліком вакантних посад на дату складання попередження, які найбільше відповідали наявним у адміністрації відомостям про кваліфікацію та стан здоров`я було вручене кожному екіпірувальнику під підпис, у тому числі ОСОБА_1 . Позивачка ставити підпис в отриманні попередження відмовилась. Про обрання вакансії, на яку бажає бути переведена, позивачка членів комісії не повідомила.

Інші працівниці, що обіймали посади екіпірувальників, обрали для себе вільні посади із числа запропонованих відповідачем та були переведені за їх заявами на вільні посади, і залишились працювати на комбінаті. Лише позивачка не повідомила про обрану вакантну посаду.

Повторне ознайомлення позивачки з переліком актуальних вакансій було відбувалось комісією з представників підприємства 11.07.2022, де було зачитано вголос перелік вакансій по підприємству та надано позивачці для особистого ознайомлення на паперовому носії, проте позивачка знову відмовилася ставити свій підпис про ознайомлення та не виявила бажання стосовно переведення ні на одну з вакантних посад, що зафіксовано в Акті відмови від підпису від 11.07.2022 за підписом інспектора відділу кадрів Морскової Т. Ю., начальника залізничного цеху рухомого складу УЗТ Сохіна В. А., начальника бюро організації праці і мотивації персоналу Білої С.Г. Втретє відповідач ознайомив ОСОБА_1 з усіма вакансіями АТ «Кривбасзалізрудком» 27.07.2022 р., але вона знову відмовилась ставити свій підпис про ознайомлення та не виявила бажання стосовно переведення на одну з вакантних посад, що зафіксовано у черговому акті. В наступний раз 04.08.202 р. позивачку було ознайомлено з усіма вакансіями АТ Кривбасзалізрудком наявними на дату ознайомлення, після ознайомлення з вакансіями, вона відмовилась ставити свій підпис на даному документі, про що було складено акт. 24.08.2022 ОСОБА_1 було вкотре надано та запропоновано для особистого ознайомлення перелік вакансій по комбінату наявними на дату ознайомлення. Ставити підпис про ознайомлення з переліком вакансій вона відмовилась, про що було складено відповідний акт.

У день звільнення 01.09.2022 ОСОБА_1 знову було надано перелік вакансій по підприємству для особистого ознайомлення, але вона відмовилася ставити свій підпис про ознайомлення, що зафіксовано у Акті відмови від підпису. Про своє бажання бути переведеною на будь-яку вакантну посаду не повідомила, у зв`язку з чим працівниці був пред`явлений для ознайомлення наказ № 2056-к від 01.09.2022 р. про звільнення позивачки за пунктом 1 частини 1статті 40 КЗпП України. Поставити свій підпис про ознайомлення з наказом про звільнення, отримати письмове повідомлення про нараховані та виплачені їй суми при звільнені та трудову книжку позивачка також відмовилась, про що був складений відповідний Акт. В день звільнення позивачці на поштову адресу було направлено повідомлення про необхідність отримання трудової книжки. АТ «Кривбасзалізрудком» 02.09.2022 додатково надіслало цінним листом на поштову адресу ОСОБА_1 копію наказу від 01.09.2022 № 2056-к «Про звільнення», письмове повідомлення про нараховані та виплачені ОСОБА_1 суми при звільненні, а також запропонувало невідкладно з`явитися до відділу кадрів АТ «Кривбасзалізрудком» для отримання оригіналу трудової книжки. Даний лист був отриманий позивачкою особисто 06.09.2022 р., а трудову книжку вона отримала 13.09.2022.

Відповідач у спростування доводів позивачки щодо необхідності отримання обґрунтованої незгоди профспілкової організації на звільнення у відзиві на позов пояснив, що згідно з приписами ст. 5 Закону України Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану від 15.03.2022 у період дії воєнного стану норми статті 43 Кодексу законів про працю України про необхідність отримання згоди профспілкової організації на звільнення працівника не застосовуються, крім випадків звільнення працівників підприємств, установ або організацій, обраних до профспілкових органів. Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року Про введення воєнного стану в Україні, який затверджено Законом № 2102-IХ від 24.02.2022 на території України був введений воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року, який був неодноразово продовжений та був чинний на дату звільнення працівника.

Таким чином, згода профспілкового комітету на звільнення працівника не є необхідною в умовах воєнного стану, крім звільнення працівників, які були обрані до профспілкових органів. Позивачка не є обраною до профспілкових органів, що не заперечувалось самою позивачкою у судовому засіданні.

В судовому засіданні 30.01.2023 р. за клопотанням представника позивача було допитано свідка ОСОБА_2 , який суду повідомив, що він є уповноваженим представником позивачки у відносинах з відповідачем та є одночасно технічним інспектором НПГУ. ОСОБА_2 пояснив, що роботодавець упереджено ставився до позивачки через її членство у незалежній профспілці та неодноразово порушував трудові права позивачки. Додатково він пояснив, що на прохання позивачки він особисто 28.08.2022 р. направив на ім`я ОСОБА_4 заяву позивачки про її бажання перевестись на одну з вакантних посад. Заяву було відправлено Новою Поштою. Відправлення було надіслано на відділення № 29. Про дату отримання адресатом даного відправлення йому не відомо.

Як пояснила представник відповідача у судовому засіданні заяву позивачки від 28.08.2022 р. із згодою на переведення на посаду стовбурової (підземної), зайнятої на поверхні дільниці № 16 ш. «Гвардійська», ш. «Тернівська» отримано підприємством вперше 05.09.2022 р., тобто після фактичного звільнення позивачки, про що останню було повідомлено відповіддю підприємства від 07.09.2022 р. Вдруге аналогічна заява надійшла на адресу підприємства 08.09.2022 р.

За клопотанням представника відповідача в судовому засіданні була допитана свідок ОСОБА_5 , яка пояснила суду, що працює на даний час учнем машиніста крана (керівника) дільниці забезпечення виробництва шахтобудівельного управління АТ «Кривбасзалізрудком», а до її переведення на дану посаду працювала разом з позивачкою на посаді екіпірувальника залізничного цеху рухомого складу управління залізничного транспорту АТ «Кривбасзалізрудком». Свідок повідомила, що з наказом № 2235 від 29.06.2022 «Про внесення змін до штатного розпису управління залізничного транспорту» всіх екіпірувальників, у тому числі позивачку, було ознайомлено 01.07.2022 р. на зборах екіпірувальників, були надані персональні попередження з переліком найбільш підходящих вакантних посад на комбінаті, а також надані для ознайомлення всі існуючі вакансії по комбінату в паперовому вигляді вакансії по комбінату були надані присутнім для ознайомлення. Позивачка підписувати будь-які документи відмовилась.

Всі екіпірувальниці, крім ОСОБА_1 обрали для себе вакансії та були переведені. Свідок повідомила, що їй особисто позивачка жодного разу не повідомляла про те, що обрала для себе вакантну посаду, на яку бажала перевестись.

15.02.2023 р. в судовому засіданні були допитані свідки, викликані за заявою представника відповідача.

Свідок ОСОБА_6 повідомила, що працює в АТ «Кривбасзалізрудком» на посаді начальника бюро відділу організації праці і мотивації персоналу управління залізничного транспорту. Вона повідомила суду, що була особисто присутня на зборах екіпірувальників управління залізничного транспорту 01.07.2022 р., на яких присутні працівниці, які обіймали посади екіпірувальників, у тому числі і позивачка. Свідок підтвердила, що всіх присутніх, у тому числі позивачку, було ознайомлено з наказом № 2235 від 29.06.2022 «Про внесення змін до штатного розпису управління залізничного транспорту», всім були вручені особисті попередження про вивільнення з вакансіями, ознайомлено з усіма вільними вакансіями по комбінату. Позивачка з усіма документами ознайомилась, але підпис поставити відмовилась. Позивачка про своє бажання перевестись на вакантну посаду на зборах не повідомляла, протягом всього часу з 01.07.2022 р. до моменту звільнення свідку особисто не повідомляла про своє бажання перевестись та про обрану посаду. Свідку ОСОБА_6 відомо, що інші екіпірувальниці перевелись та на даний час працюють в структурі комбінату.

ОСОБА_6 підтвердила також, що вона особисто у складі комісії з представників комбінату декілька разів, а саме 11.07.2022, 27.07.2022, 04.08.2022 була присутня під час ознайомлення ОСОБА_1 з переліком актуальних вакантних посад, які остання могла обрати та залишитись працювати на підприємстві. Кожного разу позивачці перелік вакансій оголошувався вголос та додатково надавався для ознайомлення на паперовому носії. Позивачка вакансії прослуховувала, оглядала перелік вакансій на паперовому носії, але ставити свій підпис про ознайомлення відмовлялась, про що комісією кожного разу складався відповідний акт.

В день звільнення позивачки 01.09.2022 року свідок ОСОБА_6 була у складі комісії, яка приїхала на робоче місце ОСОБА_1 та позивачці знову було надано для ознайомлення перелік вакантних посад, з яким позивачка ознайомилась, але свій підпис про ознайомлення ставити відмовилась, про своє бажання перевестись на одну із запропонованих вакантних посад ОСОБА_1 не заявила. Про направлення позивачкою заяви про переведення їй відомо не було, про обрану посаду членів комісії ОСОБА_1 не повідомила. Після цього члени комісії довели до відома позивачки, що вона підлягає звільненню у цей день та надали для ознайомлення наказ № 2056-к від 01.09.2022 «Про звільнення», але знайомитись з ним вона відмовилась, у зв`язку з чим даний наказ було зачитано вголос. Позивачці було запропоновано отримати під особистий підпис копію наказу про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені їй суми при звільненні та трудову книжку. ОСОБА_1 відмовилась отримати зазначені документи, про що членами комісії був складений відповідний акт.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснила, що працює старшим інспектором з кадрів бюро кадрового діловодства відділу кадрів АТ «Кривбасзалізрудком», яка була особисто присутня 01.07.2022 р. на зборах екіпірувальників управління залізничного транспорту та підтвердила факти, про які повідомила свідок ОСОБА_6 . Також свідок повідомила, що ще чотири рази а саме 11.07.2022, 27.07.2022, 04.08.2022 та 01.09.2022 брала участь у складі комісії, яка знайомила позивачку з переліком вакантних посад. Кожного разу позивачка відмовлялась від підпису про ознайомлення з вакансіями, через що перелік вакансій зачитувався позивачці вголос, про що комісія складала відповідний акт. В день звільнення ОСОБА_1 особисто повідомила, що їй всі вакансії вже відомі, оскільки її багато разів з ними знайомили. Про обрану для переведення посаду позивачка не повідомила. Позивачка знову відмовилась ставити свій підпис про ознайомлення з вакансіями, через що складено акт про відмову ставити підпис про ознайомлення. Члени комісії повідомили позивачці про її звільнення та надали для ознайомлення наказ № 2056-к від 01.09.2022 «Про звільнення», але знайомитись з ним вона відмовилась, у зв`язку з чим даний наказ було зачитано вголос. Про направлення позивачкою на адресу комбінату заяви про бажання перевестись на вакантну посаду свідку відомо не було, будь-якої заяви від позивачки вона не отримувала, особисто позивачка їй жодного разу про це не повідомляла.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_3 пояснила, що працює в АТ «Кривбасзалізрудком» по посаді начальника відділу кадрів. Свідок повідомила, що особисто брала участь у зборах екіпірувальників, що мали місце 01.07.2022 р., де всім присутнім, у тому числі позивачці, були оголошені вголос наказ № 2235 від 29.06.2022 р. «Про внесення змін до штатного розпису управління залізничного транспорту» та перелік всіх вакансій по комбінату станом на 01.07.2022 р., кожному присутньому, у тому числі позивачці, були надані персональні повідомлення про вивільнення. Позивачка оголошену інформацію чула, письмове попередження отримала, з вакансіями по комбінату на паперовому носії ознайомилась на рівні з іншими працівницями. Але ставити свій підпис про ознайомлення з наказом № 2235 від 29.06.2022 р., про отримання письмового попередження про вивільнення та про ознайомлення з усіма вільними вакансіями відмовилась. До свідка позивачка жодного разу з повідомленням про обрання підходящої посади та про своє бажання перевестись, або здобути нову кваліфікацію не зверталась. ОСОБА_3 особисто була присутня при ознайомленні ОСОБА_1 з вакансіями, що мало місце 24.08.2022, де позивачці були зачитані всі вакансії по комбінату, проте ставити свій підпис про ознайомлення з вакансіями позивачка відмовилась, про що був складений відповідний акт. Свідок також зазначила, що до відділу кадрів комбінату ОСОБА_1 з питань її переведення та майбутнього вивільнення не зверталась. ОСОБА_3 додатково пояснила, що для оформлення переведення працівник має можливість звернутись до відділу кадрів комбінату чи до безпосереднього керівника. Всі інші шість екіпірувальників визначились з посадами та були переведені, і на даний час всі працевлаштовані, нікого не звільнено.

Додатково ОСОБА_3 пояснила, що в день звільнення позивачки 01.09.2022 р. вона разом з іншими представниками комбінату поїхала на робоче місце ОСОБА_1 для чергового ознайомлення її з актуальним переліком вакансій. Перед виїздом близько 16.00 години вона зайшла в адміністративний відділ комбінату перевірити чи надходили на адресу АТ «Кривбасзалізрудком» будь-які листи від позивачки. На цей момент від позивачки жодної вхідної кореспонденції не було. На робочому місці ОСОБА_1 в черговий раз ознайомили з вакантними посадами, позивачка повідомила, що її з вакансіями знайомили вже багато разів. ОСОБА_1 повідомила, що направила на адресу комбінату заяву, де визначилась з посадою, але про те, яку саме посаду вона обрала позивачка присутніх не повідомила. Зважаючи на те, що станом на 01.09.2022 р. жодної заяви від ОСОБА_1 зі згодою на її переведення АТ «Кривбасзалізрудком» не отримувало, а про обрану посаду ОСОБА_1 так нікого і не повідомила, члени комісії ознайомили позивачку з наказом про її звільнення № 2056-к від 01.09.2022. Знайомитись під підпис з наказом про звільнення вона відмовилась, у зв`язку з чим даний наказ було зачитано вголос. Позивачці було запропоновано отримати під особистий підпис копію наказу про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені їй суми при звільненні та трудову книжку. ОСОБА_1 відмовилась отримати копію наказу при звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені їй суми при звільненні та трудову книжку, про що членами комісії був складений відповідний акт.

13.03.2023 р. у судовому засіданні був допитаний в якості свідка начальник залізничного цеху рухомого складу правління залізничного транспорту ОСОБА_8 , який повідомив, що був безпосереднім керівником позивачки під час її роботі на посаді екіпірувальника. Він пояснив, що посада екіпіврувальника була виключена зі штатного розкладу управління залізничного транспорту у зв`язку із зменшенням обсягу завантаженості залізничного транспорту, через що екіпірувальники практично були не задіяні у виробничому процесі. Свідок підтвердив, що всіх екіпірувальників разом з позивачкою 01.07.2022 р. було ознайомлено з наказом № 2235 від 29.06.2022 р. «Про внесення змін до штатного розпису управління залізничного транспорту» та переліком всіх вакансій по комбінату станом на 01.07.2022 р. Додатково всім присутнім було вручене попередження про вивільнення. Про обрану посаду його особисто ОСОБА_1 жодного разу не повідомляла Про направлення позивачкою на адресу комбінату заяви зі згодою на переведення йому не відомо, вона йому про це не говорила, особисто він ніяких письмових заяв від позивачки не отримував.

21.03.2023 р. за клопотанням представника позивача проведено повторний допит свідка ОСОБА_2 , пояснення якого не спростували раніше встановлені обставини по справі щодо фактичного ознайомлення працівниці з вакансіями, а також заслухано аудіозапис розмови позивачки з членами комісії, наданий позивачем. Зокрема, зі змісту аудіозапису встановлено, що 01.09.2022 р. ОСОБА_1 було запропоновано ознайомитися з вакантними посадами, де позивачка повідомила, що всі вакансії їй відомі, та вона вже обрала посаду та направила заяву на адресу комбінату. Члени комісії їй повідомили, що вони нічого не отримували. З аудіозапису прослуховується, що позивачка, зазначивши про обрання нею вакантної посади, назву посаду членам комісії не назвала. Потім комісія перейшла до ознайомлення працівниці з наказом про звільнення, зачитала наказ про звільнення вголос, запропонувала ОСОБА_1 ознайомитися з наказом та поставити свій підпис. Але працівниця відмовилась ставити свій підпис.

Заслухавши учасників справи, свідків, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову з таких підстав.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 розпорядженням № 13п від 02.04.1999 р. прийнята на роботу на підприємство відповідача плиточником та продовжувала працювати за спеціальністю в різних структурних підрозділах підприємства до 03.09.2007 р. Наказом №1104-к від 07.05.2013 р. позивачку було переведено екіпірувальником 2 розряду залізничного цеху рухомого складу управління залізничного транспорту. Наказом № 2056-к від 01.09.2022 р. голови правління АТ «Кривбасзалізрудком» позивачку з 01 вересня 2022 року було звільнено з роботи у зв`язку із скороченням штату працівників.

Наказом № 2235 від 29.06.2022 «Про внесення змін до штатного розпису управління залізничного транспорту» з метою оптимізації чисельності управління залізничного транспорту та раціонального використання трудового потенціалу працівників, підвищення економічної ефективності діяльності комбінату, забезпечення стабільності виробництва, зменшення показників собівартості продукції, підвищення рівня її конкурентноспроможності, підвищення продуктивності праці на одного працівника, виключено з 01.09.2022 року із штатного розпису управління залізничного транспорту 9 штатних одиниць екіпірувальників.

З вказаним Наказом № 2235 від 29.06.2022 всіх екіпірувальників управління залізничного транспорту, в тому числі ОСОБА_1 було ознайомлено 01.07.2022 під час зборів екіпірувальників, де даний наказ у присутності позивачки був зачитаний всім присутнім, що підтверджується показами свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 та матеріалами справи, зокрема актом про відмову від підпису від 01.07.2022 р.

Показами свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 було підтверджено, що 01.07.2022 р. позивачці та іншим екіпірувальникам управління залізничного транспорту було вручені персональні письмові попередження про вивільнення з переліком вакансій, які найбільш повно відповідають стану здоров`я та кваліфікації працівників, які попереджаються про наступне вивільнення. Крім того зазначені свідки підтвердили, що всіх присутніх на зборах 01.07.2022 р. було ознайомлено з усіма вакансіями по комбінату, у тому числі позивачку, яка ознайомилась з переліком вакансій, проте відмовилась ставити свій підпис як про отримання попередження про вивільнення, так і про ознайомлення з наказом про внесення змін до штатного розпису та вільними вакансіями.

Як встановлено судом на підставі допиту свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 всі екіпірувальники, крім позивачки, визначились з посадами, надали згоду на переведення та продовжують працювати в АТ «Кривбасзалізрудком».

11.07.2022 року ОСОБА_1 повторно була ознайомлена з усіма вакантними посадами в АТ «Кривбасзалізрудком», але ставити свій підпис про ознайомлення відмовилась, про що представниками комбінату ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 складено акт про відмову від підпису. Як пояснили зазначені особи, допитані у якості свідків в судовому засіданні, про обрану вакансію позивачка їх не повідомила, згоду на переведення не надала.

27.07.2022 р. комісія у складі представників комбінату знову ознайомила ОСОБА_1 з переліком всіх вакансій по підприємству. Але позивачка відмовилась поставити свій підпис про ознайомлення з вакансіями Ознайомившись з вакансіями, ОСОБА_1 згоди на переведення на жодну із вакансій не надала.

04.08.2022 р. комісія у складі представників комбінату ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 знову ознайомила позивачку з переліком всіх вакансій в АТ «Кривбасзалізрудком». Як підтвердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_7 , ОСОБА_6 позивачку ознайомили з переліком всіх вакансій, але ставити підпис про ознайомлення відмовилась, про обрану нею посаду та згоду на переведення членів комісії не повідомила.

24.08.2022 р. позивачку в черговий раз було ознайомлено з актуальним переліком всіх вакантних посад на комбінаті, але від проставляння свого підпису про ознайомлення ОСОБА_1 знову відмовилась, що підтверджується актом відмови від підпису від 24.08.2022 р., про свою. Згоду на переведення вона не повідомила.

Твердження позивачки, що вона особисто повідомляла свого безпосереднього керівника про свою згоду на переведення не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Так допитаний свідок ОСОБА_8 , який був безпосереднім керівником позивачки, пояснив суду, що позивачка не повідомляла його жодного разу протягом двох місяців про своє бажання бути переведеною на іншу посаду, яку посаду обрала для її переведення, також жодного разу не говорила. Про наявність направлених на адресу комбінату заяв від позивачки йому не відомо.

Судом також встановлено, що відповідно до письмової заяви позивачки від 28.08.2022 р. вона повідомила відповідача про своє бажання перевестись на посаду стовбуровий (підземний), зайнятий на поверхні дільниці № 16 шахти «Гвардійська», шахти «Тернівська». Зазначена заява була направлена на ім`я приватної особи ОСОБА_9 на відділення Нової пошти № 29. На адресу роботодавця АТ «Кривбасзалізрудком» аналогічна заява була направлена відправником ОСОБА_2 02.09.2022 р. на відділення Нової Пошти №3 та отримана підприємством 05.09.2022 р. Таким чином заява про намір на переведення від ОСОБА_1 була направлена на адресу роботодавця та отримана підприємством після 01.09.2022 р., тобто після фактичного звільнення позивачки, що унеможливлювало фактичне переведення працівниці на обрану посаду.

Звільнення ОСОБА_1 було здійснено 01.09.2022 р., коли комісія у складі представників комбінату ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 ОСОБА_6 ознайомила ОСОБА_1 з переліком всіх вакантних посад по комбінату. Проте позивачка ставити свій підпис про ознайомлення з вакансіями відмовилась. Але при цьому сама зазначила, що всі вакансій їй відомі. Зазначене підтверджується показами свідків, актом відмови від підпису від 01.09.2022 р. та аудіозаписом розмови, дослідженим в суді 21.03.2023 р. Позивачка повідомила членів комісії, що направила на адресу підприємства заяву, що містить згоду на переведення на обрану нею вакантну посаду. Але яку саме посаду позивачка обрала вона присутніх не повідомила. Станом на 01.09.2022 р. на адресу комбінату жодної вхідної кореспонденції від ОСОБА_1 не надходило, позивачка про обрану вакантну посаду не повідомила, тому комісія довела до відома працівниці про те, що вона підлягає звільненню та надала для ознайомлення ОСОБА_1 наказ № 2056-к від 01.09.2022 р. «Про звільнення» за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України в зв`язку із скороченням штату працівників. ОСОБА_1 було запропоновано отримати під особистий підпис копію наказу про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені їй суми при звільненні та трудову книжку. ОСОБА_1 відмовилась отримати копію наказу при звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені їй суми при звільненні та трудову книжку, про що членами комісії був складений акт про відмову від отримання наказу «Про звільнення», письмового повідомлення про нараховані та виплачені їй суми при звільненні, трудову книжку від 01.09.2022 р.

Відповідно до ст.43Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Право громадян на працю забезпечується державою, а трудовий договір може бути розірваний лише з підстав і в порядку, передбаченому трудовим законодавством (ст. ст.2,36,40,41 КЗпП України).

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 40 КЗпП Українитрудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації (банкрутства) або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Як вбачається із наведеної норми закону поняття змін в організації виробництва і праці не вичерпується лише реорганізацією, банкрутством або перепрофілюванням підприємства, установи, організації, скороченням чисельності або штату працівників. Власник або уповноважений ним орган вправі на свій розсуд вносити зміни до штатного розпису, в тому числі має право зменшити чисельність посад, здійснити звільнення працівників, одночасно прийнявши рішення про прийняття на роботу працівників іншого фаху і кваліфікації, чисельність інших посад.

Відповідно до ч. 3ст. 64 ГК Українипідприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Виходячи із наведених вимог закону, право визначати чисельність і штат працівників належить тільки власникові або уповноваженому органу підприємства. Власник має право, на свій розсуд, вносити зміни в штатний розпис. Суд не вправі обговорювати питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно із роз`ясненнями, наданими у ч. 1 п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом АТ «Кривбасзалізрудком №2235 від 29.06.2022 «Про внесення змін до штатного розпису управління залізничного транспорту» виключено з 01.09.2022 року із штатного розпису управління залізничного транспорту 9 штатних одиниць екіпірувальників, а тому суд вважає, що підприємством проведено скорочення чисельності штату працівників, як і було передбачено вказаним вище наказом. Судом було встановлено, що рішення про скорочення було прийнято відповідачем у зв`язку із зменшенням обсягів навантаження на залізничний транспорт комбінату, через що екіпірувальники практично були не задіяні у виробничому процесі та фактично роботу майже не виконували через її відсутність.

За змістом ч.3 ст. 5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» на період дії воєнного стану норми статті 43 Кодексу законів про працю, які вимагають від роботодавця отримати попередню згоду виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на розірвання трудового договору не застосовуються, крім випадків звільнення працівників підприємств, установ або організацій, обраних до профспілкових органів. Позивачка не є обраною до профспілкових органів.

Частиною 2ст. 40 КЗпПвстановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з ч. 1, 3ст. 49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Відповідно достатті 49-2 КЗпПв першу чергу пропонується робота: відповідної спеціальністю, а якщо такої роботи немає, інша робота (як вакантна посада, що відповідає кваліфікації працівника, так і вакантна посада, що передбачає виконання роботи більш низької кваліфікації або нижчим рівнем оплати праці).

Згідност. 49-2 КЗпП України, відповідачем було запропоновано ОСОБА_1 вакансії, що були на підприємстві на момент її вивільнення та відповідали її кваліфікації та стану здоров`я, та більш того, ОСОБА_1 шість разів пропонувалися всі вільні вакансії на комбінаті, пропонувались вакансії, які найбільш повно відповідають її стану здоров`я і кваліфікації, пропонувалося пройти перекваліфікацію для зайняття відповідної посади, але остання не надавала згоди на переведення на вакантну посаду.

Повідомлення позивачкою того факту, що вона направила на адресу підприємства письмову згоду на переведення без фактичного отримання даної згоди підприємством станом на день звільнення у сукупності з неповідомленням позивачкою представникам комбінату обраної посади для переведення унеможливлює здійснення процедури переведення, яка передбачає наявність чіткої згоди на переведення на визначену вакантну посаду.

Твердження представника позивачки про обов`язок відповідача перенести звільнення позивачки у зв`язку з отриманням від неї інформації про направлення нею письмової згоди на переведення на адресу підприємства не відповідає вимогам ч. 1, 3ст. 49-2 КЗпП України, відповідно до яких про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Таким чином станом на 01.09.2022 р. відповідачем був дотриманий двомісячний строк для попередження, а тому підстави для перенесення дня звільнення були відсутні.

У Постанові Верховного Суду від 27.10.2022 у справі № 761/26169/20 (провадження № 61-420св22) зазначено, що працівникам, які підлягають звільненню у зв`язку із скороченням чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, роботодавець зобов`язаний запропонувати усі вакантні на день звільнення на підприємстві посади за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду, у тому числі і у новоутворених структурних підрозділах підприємства. Схожий за змістом висновок міститься у Постанові Верховного Суду від 16.06.2022 в справі № 183/7992/20 (провадження № 61-21277 св21).

Таким чином, вищенаведеним повністю підтверджується той факт, що АТ «Кривбасзалізрудком» вживало усі заходи щодо працевлаштування позивачки, а неможливість її переведення викликано бездіяльністю самої позивачки.

У відповідності до положеньст.49КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті40і пунктами 2 і 3 статті41цьогоКодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Позивачка наголошує на тому, що первинна профспілкова організація незалежної профспілки гірників України ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» не надала згоду відповідачу на її звільнення.

Але згідно з приписами ст. 5 Закону України Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану від 15.03.2022 у період дії воєнного стану норми статті 43 Кодексу законів про працю України не застосовуються, крім випадків звільнення працівників підприємств, установ або організацій, обраних до профспілкових органів.

Позивачка не обрана до профспілкових органів, що не заперечувалось самою позивачкою, а тому в період дії воєнного стану для звільнення позивачки за п.1 ст.40 КЗпП України не вимагається надання згоди первинної профспілкової організації, членом якої є позивачка.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи та витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом статті 12ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Частиною першою статті 81ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків , встановлених цим Кодексом.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією (ст. 129 Конституції України), що передбачено ст. 12 ЦПК України.

На суд покладається обов`язок розгляду цивільної справи в межах заявлених сторонами вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.

При цьому, матеріали справи не містять жодних доказів на спростування доводів представника відповідача, позивачки та представник позивача в суді не заявляли суду про неналежність або ж недопустимість наданих відповідачем доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

За таких обставин суд дійшов висновку, що звільнення позивачки згідно п. 1 ч. 1ст. 40 КЗпП Українивідбулось відповідно до вимог чинного трудового законодавства України, а отже, відсутні правові підстави для поновлення ОСОБА_1 на роботі в АТ «Криворізький залізорудний комбінат» на посаді екіпірувальника залізничного цеху рухомого складу управління залізничного транспорту, з якої її було звільнено 01.09.2022 р. згідно п.1 ч. 1ст. 40 КЗпП України.

У зв`язку з викладеним суд вважає, що доводи позивача щодо неправомірності дій відповідача при його звільненні не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Суд також зазначає, що позовні вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, які є похідними від вимоги про поновлення на роботі, а тому самостійного обґрунтування судом мотивів залишення їх без задоволення не потребують.

Згідно з ч. 1 та ч. 2ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 6ст.141ЦПК України визначено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи, що суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, керуючись ч.1, ст. 141 ЦПК України, витрати позивачки на правову допомогу, що пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача і компенсації відповідачем не підлягають.

Таким чином, враховуючи те, що суд дійшов висновку про відмову в позові, судові витрати слід компенсувати за рахунок держави.

Керуючись ст. ст.4,5,13,19,76-81,89,133,141,258-259,263-265,279,354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

В задоволенніпозовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариство «Криворізький залізорудний комбінат» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено 24 березня 2023 року.

Суддя: Р. В. Дехта