Рішення

від 23.02.2023 по справі 183/7230/19

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/7230/19

№ 2/183/135/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2023 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:

головуючої судді Сороки О.В.

секретаря судових засідань Шевченко О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про:

- визнання недійсним договору купівлі-продажу 18/25 часток торгівельного комплексу «Маяк», посвідченого приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Аляб`євою Я.С., зареєстрованого в реєстрі за № 1817;

- поновлення реєстрації права власності на 18/25 часток торгівельного комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за ОСОБА_2 ;

- витребування 18/25 часток торгівельного комплексу « ОСОБА_4 » з чужого незаконного володіння,

та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання дійсним договору купівлі-продажу 18/25 часток торгівельного комплексу «Маяк».,

за участю представника позивача ОСОБА_5 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_6 ,-

в с т а н о в и в:

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що на підставі рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19.02.2018 року, у справі № 183/5692/17, вона набула право власності на частину торгівельного комплексу «Маяк», що складається з: магазин літ. А-1, кафе літ. А 1-1, кафе літ. А2-1, кафе літ.А3-1, кафе літ. А4-1, магазин автозапчастин літ. А5-1, загальною площею 449,8 кв.м.; торгівельний комплекс літ. Д загальною площею 1387,0 кв.м.; ганок; ганок; ганок; ганок; ганок; шино монтаж літ. З; ганок; склад літ. Ж; навіс літ. Б; вбиральня літ. В; навіс літ. Е; № 1-10; І-ІІІ споруди, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Однак позивачем дане рішення до державного реєстратора для внесення до Реєстру речових прав на нерухоме майно подано не було.

Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19.02.2018 року у справі № 183/5692/17 набрало законної сили 22.03.2018 року.

31.10.2018 року чоловік позивача, ОСОБА_2 (далі відповідач-1), уклав договір купівлі-продажу 18/25 часток торгівельного комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_1 », який посвідчено приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Аляб`євою Я.С., зареєстрованого в реєстрі за № 1817, з ОСОБА_3 (далі відповідач-2). Позивачем, у свою чергу, усвідомлюючи зміст заяви та її правову природу була надана згода на відчуження частини спільного сумісного майна подружжя, а саме: 18/25 часток торгівельного комплексу « ОСОБА_4 » (літ. Д за технічним паспортом), загальною площею 1387,0, приміщень І-VІІІ.

Однак, на момент укладення спірного договору купівлі-продажу, вищезазначене рішення суду набрало законної сили, за яким спільне сумісне майно подружжя було поділено на спільне часткове майно, та визначено право власності за позивачем у т.ч. на об`єкту, що був відчужений договором купівлі-продажу 18/25 часток торгівельного комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_1 » посвідченого приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Аляб`євою Я.С., зареєстрованого в реєстрі за № 1817.

Згоду на відчуження частин торгівельного комплексу належної їй на підставі рішення позивач не надавала.

Крім того, здійснити виділ своєї частки позивач не має можливості після відчуження частини майна відповідачем-1 на користь відповідача-2, а саме: 18/25 часток торгівельного комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (літ. Д за технічним паспортом), загальною площею 1387,0, приміщень І-VІІІ.

Продана частина майна є більшою, ніж торгівельного комплексу «Маяк».

Поновити свої порушені права позивач має можливість лише після повернення права власності на весь торгівельний комплекс « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на користь відповідача-1, з метою подальшого виділення частини, що й стало приводом для звернення позивача з даною позовною заявою до суду.

Ухвалою суду від 09 грудня 2019 року відкрите провадження по справі, розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження (а.с. 39-40).

24 лютого 2020 року відповідач по справі ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , у кому просив визнати дійсним договір купівлі-продажу 18/25 часток торгівельного комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що був укладений між ОСОБА_2 , зі згоди його дружини ОСОБА_1 , та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Аляб`євою Я.С., зареєстрованого в реєстрі за № 1817.

Зустрічний позов обґрунтовано тим, що оспорюваний ОСОБА_1 правочин відповідає вимогам ЦК України, при укладенні договору волевиявлення сторін було вільним, ОСОБА_1 не являється стороною правочину, хоча відчуження нерухомого майна відбувалося за її згоди, сторони розуміли зміст та правові наслідки вчиненого правочину. Договір куп віл-продажу обома сторонами виконаний, покупець передав продавцеві обумовлені грошові кошти, правочин був реальним і вчиненим у відповідній формі. (а.с. 48-55).

Ухвалою суду від 25 лютого 2020 року об`єднано в одне провадження позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу та зобов`язання вчинити певні дії та позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання дійсним договору купівлі-продажу (а.с. 58-59).

10 червня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про забезпечення позову.

Однак, ухвалою суду від 11 червня 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 було відмовлено (а.с. 98-101).

Ухвалою суду від 09 грудня 2020 року призначено почеркознавчу експертизу та вжито заходів для забезпечення доказів (а.с. 135-139).

Ухвалою суду від 18 травня 2021 року поновлено провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу та зобов`язання вчинити певні дії (а.с. 152-153).

Ухвалою суду від 17 січня 2022 року поновлено провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу та зобов`язання вчинити певні дії (а.с. 200-201).

Ухвалою суду від 02 червня 2022 року закінчено підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті (а.с. 212-213).

У судовому засіданні представник позивача адвокат Степанов І.В. позовні вимоги підтримав, вважає їх доцільними та обґрунтованим, просив задовольнити в повному обсязі, зустрічний позов не визнав.

Представник відповідача ОСОБА_3 адвокат Іванов М.М. в судовому засіданні заперечував проти вимог викладених позивачем у її позовній заяві, натомість підтримав вимоги відповідача, зазначені у зустрічному позові, просив задовольнити їх повною мірою.

Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

31 жовтня 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу 18/25 часток торгівельний комплекс « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташованого на неприватизованій земельній ділянці, розміром 1,3371 га, для некомерційного використання обслуговування торгівельного комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . 18/25 часток торгівельного комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (літ. - Д)., загальною площею 1387,0 кв.м., складаються з: приміщення І-VІІІ, належать продавцю на підставі Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 25.08.2016 року, індексний номер 1009040712232, номер запису про право власності 16069396. Договір посвідчено приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Аляб`євою Я.С., зареєстрованого в реєстрі за № 1817 (а.с. 20-21).

У відповідності до п.1.5 Договору продавець ОСОБА_2 свідчить про те, що на момент придбання вказаного майна перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 , вказане майно спільною сумісною власністю подружжя, заява другого з подружжя ОСОБА_1 , про згоду на відчуження, справжність підпису якої посвідчено 31.10.2018 року приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Аляб`євою Я.С., зареєстрованого в реєстрі за № 1815, додається до архіву нотаріуса, а зміст заяви доведено до відома покупця ОСОБА_3 , який, в свою чергу, підтвердив, що придбане ним майно стане спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_7 .

Суду надано копію рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19.02.2018 року у справі № 183/5692/17, відповідно якого, визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у т.ч. торгівельний комплекс « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а також проведено поділ майна відповідно до якого, за ОСОБА_1 визнано право власності у т.ч. на частину торгівельного комплексу «Маяк», що складається з: магазин літ. А-1, кафе літ. А 1-1, кафе літ. А2-1, кафе літ.А3-1, кафе літ. А4-1, магазин автозапчастин літ. А5-1, загальною площею 449,8 кв.м.; торгівельний комплекс літ. Д загальною площею 1387,0 кв.м.; ганок; ганок; ганок; ганок; ганок; шино монтаж літ. З; ганок; склад літ. Ж; навіс літ. Б; вбиральня літ. В; навіс літ. Е; № 1-10; І-ІІІ споруди, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 17-19).

Даних про здійснення державної реєстрації права власності на частину торгівельного комплексу «Маяк» позивачем не подано, остання наполягає на тому, що одразу після набуття права власності на частку у спільному майні подружжя, не здійснила державну реєстрацію свого права.

Судом оглянуто копію заяву ОСОБА_1 , якою вона, діючи згідно ч.2 ст. 65 Сімейного кодексу України, дала свою згоду на продаж її чоловіком ОСОБА_2 належних йому 18/25 часток торгівельного комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_1 », які були набуті під час перебування у зареєстрованому шлюбі, а також на укладення і підписання договору купівлі-продажу вказаного нерухомого майна, за ціну та на умовах на його розсуд (а.с. 124).

За клопотанням позивача судом було призначено судово-почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставлені наступні запитання:

- чи виконаний підпис від імені ОСОБА_1 у документі заяві від 31.10.2018 року про надання згоди на укладення договору купівлі-продажу 18/25 часток торгівельного комплексу «Маяк», посвідченого приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Аляб`євою Я.С., зареєстрованого в реєстрі за № 1817 тією особою, від імені якої він зазначений, чи іншою особою?

- чи виконаний рукописний текст (зазначення прізвища, ім`я та по-батькові) у документі заяві від 31.10.2018 року про надання згоди на укладення договору купівлі-продажу 18/25 часток торгівельного комплексу « ОСОБА_4 », посвідченого приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Аляб`євою Я.С., зареєстрованого в реєстрі за № 1817, тією особою, від імені якої він зазначений, чи іншою особою?

- чи виконаний підпис від імені ОСОБА_1 у документі заяві від 31.10.2018 року про надання згоди на укладення договору купівлі-продажу 18/25 часток торгівельного комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_1 », посвідченого приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Аляб`євою Я.С., зареєстрованого в реєстрі за № 1817, під впливом збиваючих факторів (природні, штучних)?

чи перебувала особа, яка підписувала текст заяви від 31.10.2018 року про надання згоди на укладення договору купівлі-продажу 18/25 часток торгівельного комплексу «Маяк», посвідченого приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Аляб`євою Я.С., зареєстрованого в реєстрі за № 1817, у незвичайному стані?

- чи виконаний підпис від імені ОСОБА_1 у документі заяві від 31.10.2018 року про надання згоди на укладення договору купівлі-продажу 18/25 часток торгівельного комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_1 », посвідченого приватним нотаріусом новомосковського районного нотаріального округу Аляб`євою Я.С., зареєстрованого в реєстрі за № 1817, навмисно зміненим почерком?

- якщо підпис заяви у документі від 31.10.2018 року про надання згоди на укладення договору купівлі-продажу 18/25 часток торгівельного комплексу «Маяк», посвідченого приватним нотаріусом новомосковського районного нотаріального округу Аляб`євою Я.С., зареєстрованого в реєстрі за № 1817, виконаний ОСОБА_1 , чи виконаний цей підпис у стані збудження або іншому емоційному стані, який міг би вплинути з примушування або у стані не усвідомлення значення своїх дій або змісту документу, що підписаний?

На виконання ухвали суду Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України проведено судово-почеркознавчу експертизу, за результатами якої суду надано висновок № 4053-21 від 01.12.2021 року, у відповідності до якого:

1.підпис від імені ОСОБА_1 у графі «підпис» заяви від 31.10.2018 року про надання згоди на продаж 18/25 часток торгівельного комплексу « ОСОБА_4 », посвідченого приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Аляб`євою Я.С., зареєстрований в реєстрі за № 1817, виконаний ОСОБА_1 .

2.Рукописний запис « ОСОБА_1 » у графі підпис заяви від 31.10.2018 року про надання згоди на продаж 18/25 часток торгівельного комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_1 », виконаний ОСОБА_1 .

3.Діагностичні ознаки, що свідчили б про виконання підпису від імені ОСОБА_1 в графі «підпис» заяви від 31.10.2018 року про надання згоди на продаж 18/25 частин торгівельного комплексу «Маяк», під впливом природних або штучних збиваючих факторів, - відсутні.

4.Діагностичні ознаки, що свідчили б про виконання рукописного запису ОСОБА_1 в графі «підпис» заяви від 31.10.2018 року про надання згоди на продаж 18/25 частин торгівельного комплексу «Маяк» під впливом природних або штучних збиваючих факторів, - відсутні.

5.Діагностичні ознаки, що свідчили б про виконання підпису від імені ОСОБА_1 в графі «підпис» заяви від 31.10.2018 року про надання згоди на продаж 18/25 частин торгівельного комплексу «Маяк» під впливом природних або штучних збиваючих факторів, таких як зміна ознак власного почерку,- відсутні.

6.Діагностичні ознаки, що свідчили б про виконання підпису від імені ОСОБА_1 в графі «підпис» заяви від 31.10.2018 року про надання згоди на продаж 18/25 частин торгівельного комплексу «Маяк» під впливом природних або штучних збиваючих факторів, таких як стан підвищеного збудження або інший незвичайний емоційний стан виконавця,- відсутні (а.с. 184-199).

Правовідносини, що виникли між сторонами з приводу недійсності правочину, врегульовані наступними нормами закону.

Згідностатті 657ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Згідно ст.204ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частинами 1, 2 ст. 215 діючого ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, де закріплено, що зміст правочину не має суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного судочинства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, правочин, що вчиняється батьками не може суперечити правам та інтересам їх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей; недійсним також є правочин, якщо його недійсність встановлена законом.

Відповідно до частини першої статті 526ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 638ЦК України передбачено, що договір є укладений, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

В силу частини 1 статті 203ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до частини 3 статті 203ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов`язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Як передбачено частинами 1, 3 статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Недійсними можуть бути правочини, вчинені під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, а також внаслідок тяжкої обставини і на вкрай невигідних умовах (ст. 229 - 233 ЦК України).

Згідно з ч.ч.1, 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.2 ст.77 ЦПК України).

За частинами 1, 2, 4 статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За ч.1 ст.79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України).

За правилами статей 317, 319, 658 ЦК України виключно власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном, лише власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, в тому числі реалізує право його продажу.

Згідно із частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У статті першій Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Положеннями статей 15, 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Таким чином порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Позивач у позові наполягає на тому, що набувши право власності на частину цілого майнового комплексу торгівельного комплексу «Маяк», на підставі рішення суду, вчасно не зареєструвала своє право власності на частину нерухомого майна, внаслідок чого не змогла розпорядитися своєю частиною, в тому числі виділити його в натурі тощо, а згоди на продаж своєї частки, - не надавала.

Правовідносини щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно регулювалося наступними нормами закону.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Нормами ст. 182 ЦК України встановлено, що:

- право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації;

- державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом;

- відмова удержавній реєстраціїправа нанерухомість,ухилення відреєстрації,відмова віднадання інформаціїпро реєстраціюможуть бутиоскаржені досуду;

- порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Таким Законом, що регулюєвідносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, є Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1952-IVвід 01.07.2004 р., який набрав чинності 03.08.2004 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» термін «державна реєстрація речових прав на нерухоме майно» означає офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Статтею 3 (ч.ч. 1, 3) Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» було встановлено, що державна реєстрація прав є обов`язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, у тому числі, право власності на нерухоме майно. Державна реєстрація права власності проводилась, у тому числі, на підставі рішень судів, що набрали законної сили, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року по справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181 цс 18) викладені наступні висновки про правильне застосування норм права:

«88. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону (частина четверта статті 334 ЦК України).

89. Особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника. Факт володіння нерухомим майном (possessio) може підтверджуватися, зокрема, державною реєстрацією права власності на це майно у встановленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння)».

Отже, для цілей визначення наявності в особи права власності на нерухоме майно має застосовуватись принцип реєстраційного підтвердження власності, який полягає в тому, що особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі повноваження власника, визначені в частині першійстатті 317 ЦК України.

Не дивлячись на те, що жоден нормативний акт дійсно не встановлюєдля особи, яка набула право власності на підставі рішення суду, строку для проведення державної реєстрації, судом встановлено, не спростовано позивачем, що після ухвалення рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 лютого 2018 року, що набрало законної сили 22 березня 2018 року, ОСОБА_1 , як співвласник торгівельного комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_1 », право власності на яке у рівних частках було набуте у шлюбі з ОСОБА_2 , надала свою згоду на відчуження 18/25 часток торгівельного комплексу « ОСОБА_4 ».

У відповідності до ч.1, 2, 3 ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним з подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути надана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Аналізуючи викладене,суд приходитьдо висновкупро відмовуу задоволенніпозову ОСОБА_1 в повномуобсязі,суд незнаходить підставдля визнаннянедійсним договорукупівлі-продажу 18/25 часток торгівельного комплексу «Маяк», посвідченого приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Аляб`євою Я.С., зареєстрованого в реєстрі за № 1817, як і не вбачає порушених прав одного із подружжя при відчуженні нерухомого майна, що на момент укладення договору купівлі-продажу з ОСОБА_3 перебувало у спільній власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Інші вимоги позивача ОСОБА_1 , як то поновлення реєстрації права власності на 18/25 часток торгівельного комплексу « ОСОБА_4 » за ОСОБА_2 та витребування 18/25 часток торгівельного комплексу « ОСОБА_4 » з чужого незаконного володіння, взагалі нічим не обґрунтовані, не являються похідними від задоволення первісної вимоги про визнання договору купівлі-продажу недійсним, не може бути належним способом відновлення права позивача на нерухоме майно, а тому не встановлюють для суду обов`язку оцінки аргументів, наведених позивачем у позовній заяві, та застосування норми права, яка може регулювати спірні правовідносини.

Так само, судом не знайдено підстав для визнання оспорюваного договору купівлі-продажу дійсним, і як наслідок, задоволення зустрічного позову ОСОБА_3 .

Суд,не виходячиза межіпозовних вимог, вповному обсязіз`ясував всіобставини укладеннядоговору купівлі-продажу 18/25 часток торгівельного комплексу « ОСОБА_4 », посвідченого приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Аляб`євою Я.С., зареєстрованого в реєстрі за № 1817, не знайшов підстав для визнання його недійсним, як і не знайшов підстав для задоволення зустрічного позову, оспорюваний ОСОБА_1 правочин, не підлягає додатковому підтвердженню його дійсності в судовому порядку.

Питання щодо судових витрат належить вирішити у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 3, 5, 12, 77-82, 141, 258, 259, 264-265, 268 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні її позову до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, поновлення реєстрації права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння.

Відмовити ОСОБА_3 у задоволенні його позову до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання дійсним договору купівлі-продажу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування сторін:

Позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

Суддя О.В.Сорока.