Постанова

від 22.12.2022 по справі 361/5028/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а

Номер апеляційного провадження № 22-ц/824/9511/2022

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2022 року м. Київ

Справа № 361/5028/21

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,

суддів Махлай Л.Д., Немировської О.В.,

за участю секретаря судового засідання Кравченко Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 липня 2022 року, ухвалене у складі судді Радзівіл А.Г.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до Калинівської селищної ради Броварського району Київської області, треті особи: Головне Управління Держгеокадастру у Київській області, Колективне сільськогосподарське підприємство «Красилівське» про передачу у приватну власність земельної ділянки за давністю користування,

встановив:

09 червня 2021 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив постановити судове рішення про передачу йому у приватну власність земельної ділянки 0,2400 га, кадастровий номер 3221284401:01:018:0079 по АДРЕСА_1 для ведення особистого селянського господарства відповідно до виготовленого за власний кошт проекту землеустрою земельної ділянки, стягнути на його користь суму сплаченого судового збору 808,00 грн. та послуг банку 25 грн.

Свій позов обґрунтовував тим, що він під час трудових відносин з радгоспом «Красилівський» 29.11.1967 - 31.12.1994 років, Колективним сільськогосподарським підприємством «Красилівське», 01.01.1995 - 31.01.1998 роки, Агрофірмою «Лан» 01.02.1998 - 01.03.1999 роки і по теперішній час з дозволу керівництва цих підприємств безперервно, відкрито і добросовісно користувався і користується земельною ділянкою, яка становить собою частку земельної ділянки бувшого кагатного поля цих підприємств в районі теперішнього провулку Промисловий на території бувшої молочно-товарної ферми КСП «Красилівське» в селі Красилівка, Броварського району Київської області (на даний час Калинівська селищна рада Броварського району, Київської області).

Земельна ділянка використовувалась для ведення особистого селянського господарства з березня по листопад щороку - час, коли була вільною від кагатів кормових буряків, які закладались і зберігались на ній у зимовий період. Фактично таке користування земельною ділянкою тривало більше тридцяти років під час трудових відносин і у подальший час, так як жодних претензій до нього ні КСП «Красилівське», ні орган місцевого самоврядування Красилівська сільська рада ніколи не пред`являли. За віком, як пенсіонер, він звільнений від сплати земельного податку.

Офіційно землекористування за весь час відповідно до положень ст.ст. 12, 121, 122 ЗК України не було ним оформлене, так як земельна ділянка не була сформована і не пройшла державну реєстрацію в ДЗК України і в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Площа земельної ділянки становила до 0,25 га і використовувалась під город, фактично за її цільовим призначенням.

Позивач зазначає, що з метою узаконити своє відкрите, добросовісне, безперервне користування земельною ділянкою та набути право на земельну ділянку за давністю користування (набувальна давність) він в грудні 2020 року звернувся до органу місцевого самоврядування Калинівської селищної ради - компетентного органу, який відповідно до ч. 1 ст. 119 ЗК України розглядає клопотання про передачу у власність земельних ділянок за давністю користування 15 і більше років.

На момент його звернення до Калинівської селищної ради з клопотанням про передачу йому у власність земельної ділянки за відомостями в ДЗК України, на Публічній кадастровій карті України земельна ділянка територіально перебувала в адміністративних межах Калинівської селищної ради, але не була сформована і не пройшла державної реєстрації в ДЗК за категорією, цільовим призначенням, формою власності тощо.

Калинівська селищна рада за його клопотанням (заявою) прийняла рішення №128/03-VIII від 24.12.2020 року, яким ОСОБА_1 було надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтирною площею 0,2400 га ріллі, для ведення особистого селянського господарства, розташованої в селі Красилівка, Броварського району, Київської області, провулок Промисловий і тим самим визнала, що позивач дійсно відкрито, добросовісно і безперервно користується земельною ділянкою.

На підставі цього рішення, додатково виданих до нього довідок він уклав договір від 07.05.2021 року з ТОВ «Укргеоземпроект» на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Роботи за договором виконані за власний кошт позивача в сумі 4000,00 грн.

12.05.2021 року земельна ділянка пройшла державну реєстрацію за кадастровим номером 3221284401:01:018:0079 на підставі висновків державної експертизи виготовленого проекту відведення земельної ділянки. В травні 2021 року виготовлений проект землеустрою земельної ділянки був поданий позивачем для затвердження сесією Калинівської селищної ради.

Однак, рішенням № 549/08(позач)-VІІІ сесії Калинівської селищної ради без позначення причини у вирішальній частині рішення ОСОБА_1 було відмовлено у затвердженні розробленого ТОВ «Укрземпроект» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,2400 га для ведення особистого селянського господарства, по АДРЕСА_1 .

Разом з тим, на момент складання документації із землеустрою (п. 3 ч. 6 Висновку державної земельної експертизи від 12.05.2021 року) земельна ділянка значилась у комунальній власності. Земельна ділянка знаходиться у складі бувшого кагатного поля 1,3 га і межує з земельними ділянками за цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства» між послідовно позначеними кадастровими номерами: 3221284401:01:018:0078 площею 0,1300 га; 3221284401:01:018:0077 площею 0,1200 га; 3221284401:01:018:0079 площею 0,2400 га; 3221284401:01:018:0041 площею 0,2000 га; 3221284401:01:018:0075 площею 0,2500 га; 3221284401:01:018:0040 площею 0,3000 га, розпорядником яких при передачі їх у приватну власність виступив саме орган місцевого самоврядування Красилівська сільська рада, а на тепер Калинівська селищна рада з часу створення Калинівської ОТГ. При цьому жодних сумнівів у органу місцевого самоврядування з питання законності передачі земельних ділянок у приватну власність фізичним особам не виникало, так як не виникало таких сумнівів і при прийнятті рішення за № 128/03-VIII 24.12.2020 року за його заявою, яке на сьогоднішній день є чинним.

За весь час користування позивачем земельною ділянкою жодних претензій до позивача ні від органу місцевого самоврядування, ні від юридичних осіб (в першу чергу від КСП «Красилівське») ніколи не надходило. Все своє трудове життя до отримання посвідчення ветерана праці позивач пропрацював в радгоспі «Красилівський», КСП «Красилівське», Агрофірмі «Лан» за професією тракториста, та на посадах бригадира молочнотоварної ферми, бригадира кормодобувної бригади.

Звернення Броварської районної громадської організації «Красилівська селянська спілка», яка створена і діє в інтересах і на захист прав членів КСП «Красилівське» та їх спадкоємців, до старости села Красилівка, голови Калинівської селищної ради про схвальне ставлення до передачі позивачу у власність земельної ділянки, якою він відкрито, добросовісно і безперервно користується вдвічі більше строку 15 років, позначеному у ст. 119 ЗК України, також не враховані при прийнятті рішення про відмову у затвердженні проекту землеустрою.

В проекті землеустрою є в наявності Висновок від 12.05.2021 року, який підписано експертом державної експертизи Якименко Л.Д. в п. 10 якого зазначено: «Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 погоджується. Строк дії висновку необмежений».

За таких умов та відповідно до ч. 1 ст. 55 Конституції України, ч. 10,11 ст. 118 ЗК України, позивач вимушений скористуватись можливістю на судовий захист, проти прийнятого сесією Калинівської селищної ради рішення за номером 549/08 (позач)-VІІІ від 28.05.2021 року, яким йому відмовлено у затвердженні вже виготовленого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і передачі її у приватну власність. Зокрема, факт отримання позитивного висновку державного експерта щодо виготовленого проекту відведення земельної ділянки у приватну власність є підставою для прийняття рішення органом місцевого самоврядування про затвердження проекту та надання її у власність (ч. 9 ст. 118 ЗК України).

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 липня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням, 25 липня 2022 року ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким позов задовольнити, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що обставини, за яких позивач став користуватись земельною ділянкою, строк безперервного відкритого користування земельною ділянкою ОСОБА_1 пояснив суду і підтвердив свідок ОСОБА_4 , який працював в КСП «Красилівське» з 1984 року юрисконсультом і про ці обставини йому відомо. Однак, станом на 2022 рік свідок ОСОБА_4 за даними в ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про КСП «Красилівське» не є керівником КСП «Красилівське» і надати суду докази, які б відповідали положенням ч. 2 ст. 78, ст. 79, ч. 1 ст. 80 ЦПК України не може. Тому свідчення ОСОБА_4 про те, що спірна земельна ділянка у комунальну власність не передавалась не є достовірними, так як на їх підставі не можна встановити дійсні обставини справи, які мають підтверджуватись документально.

Вказує, що приймаючи рішення № 128/03-УІІІ від 24.12.2020 року Калинівська селищна рада виступила у статусі розпорядника земельною ділянкою. Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 122 ЗК України такі повноваження відповідач орган місцевого самоврядування Калинівська селищна рада має виключно щодо земель комунальної власності. До 24.12.2020 року земельна ділянка не була сформована, не була зареєстрована в ДЗК і ДРРП на нерухоме майно. Вона також ніколи не була предметом інвентаризації, не була виділена як об`єкт, що підлягає державній реєстрації, обрахуванню на балансі юридичної особи, зокрема, КСП «Красилівське». Суд мав врахувати, що на час подання позову до суду і на тепер це рішення органу місцевого самоврядування ніким не оскаржене і не скасоване. Тому саме цей доказ відповідає положенням ч. 2 ст. 78 ЦПК України щодо допустимості доказів.

Зазначає, що допустимими доказами з боку відповідача мали б бути не усні пояснення, а письмові документи такі як: витяг з ЄДР юридичних осіб щодо позивача і відповідача, витяг з ДРРП на нерухоме майно щодо позивача і відповідача, засвідчені копії державних актів, виданих КСП «Красилівське» про право колективної власності і право постійного користування на землі в адміністративних межах Красилівської сільської ради, Броварського району, Київської області. Документи можливого обміну земельних ділянок, вилучення земельних ділянок для задоволення потреб населення під присадибні ділянки, для ведення особистого селянського господарства. Однак, такі документи відповідачем суду не надавались.

Звертає увагу на те, що допустимим доказом у справі є проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки, виготовлений ТОВ «Укрземпроект» 05.05.2021 року за кошт позивача з дозволу Калинівської селищної ради, оформленому рішенням № 128/03-УІII від 24.12.2020 року. Саме за цим проектом земельна ділянка фактично пройшла інвентаризацію шляхом формування і державної реєстрації в ДЗК. Проектом досліджено і встановлено, що всі суміжні земельні ділянки вже передані органом місцевого самоврядування у приватну власність фізичним особами, що могло відбутись виключно щодо земель комунальної форми власності. Відповідно до Висновку про розгляд документації із землеустрою ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області, складеному експертом державної експертизи Якименко Л.Д. , на сторінці 61 Проекту землеустрою форма власності щодо земельної ділянки позначена як «комунальна» і запропоновано передати її у приватну власність.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 підтримав апеляційну скаргу та просив задовольнити.

Представники відповідача та третіх осіб в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, тому судом відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України визнано за можливе розглянути справу за їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як всбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції , позивач ОСОБА_1 згідно записів у трудовій книжці з 29 листопада 1967 року був прийнятий на посаду робочого радгоспу «Красилівське», 31 грудня 1994 року звільнений у зв`язку із переведенням у КСП «Красилівське», 23 травня 1997 року звільнений з роботи за власним бажанням в зв`язку із виходом на пенсію по віку; 25 серпня 1997 року зарахований в.о. бригадира кормовиробництва, 26 вересня 1997 року звільнений по закінченню трудового договору п.2 ст. 36 КЗпП.

Калинівська селищна рада за заявою ОСОБА_1 від 11.11.2020 року прийняла рішення №128/03-VIII від 24.12.2020 року, яким ОСОБА_1 було надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 0,2400 га ріллі, для ведення особистого селянського господарства, розташованої в АДРЕСА_1 (а.с. 31).

07 травня 2021 року між позивачем та ТОВ «Укргеоземпроект» укладений договір №86 на створення (передачу) технічної продукції - виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а.с. 12).

Згідно з витягом з Державного земельної кадастру про земельну ділянку від 14 травня 2021 року зазначений кадастровий номер 3221284401:01:018:0079, земельна ділянка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , цільове призначення 01.03. для ведення особистого селянського господарства, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, вид використання для ведення особистого селянського господарства. (а.с. 9)

В травні 2021 року виготовлений проект землеустрою земельної ділянки був поданий позивачем для затвердження сесією Калинівської селищної ради.

Рішенням № 549/08 (позач)-VІІІ від 28 травня 2021 року сесії Калинівської селищної ради зважаючи на той факт, що станом на сьогодні не з`ясовано, за рахунок яких саме земель відводиться вищевказана земельна ділянка - земель комунальної власності чи земель колективної власності КСП "Красилівське" ( про це зазначалось у довідці № 124 від 17 лютого 2021 року, яка видана ОСОБА_1 та наявна у складі проекту землеустрою щодо відведення вищезазначеної земельної ділянки), враховуючи те, що відповідно ч.1 ст. 122 Земельного Кодексу України до повноважень органів місцевого самоврядування (сільських, селищних, міських рад), відноситься передача земельних ділянок у власність або у користування лише із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб, рада вирішила відмовити у затвердженні розробленого ТОВ «Укрземпроект» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,2400 га для ведення особистого селянського господарства, по АДРЕСА_1 .

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутні докази, що спірна земельна ділянка на даний час перебуває у комунальній власності Калинівської селищної ради Броварського району Київської області та що така земельна ділянка передавалась у комунальну власність, оскільки спірна земельна ділянка належала КСП «Красилівське» та на сьогодні триває процедура припинення.

Оскільки земельна ділянка кадастровий номер: 3221284401:01:018:0079 перебуває у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства «Красилівське», а отже не була передана до комунальної власності Калинівської селищної ради Броварського району Київської області, то відповідач не наділений законними повноваженнями для передачі такої земельної ділянки у приватну власність за давністю користування позивачу.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог до відповідача Калинівської селищної ради Броварського району Київської області, а тому в задоволені позову відмовив.

З висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог колегія суддів погоджується, оскільки вони відповідають наявним у матеріалах справи доказам, зроблені з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до статті 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно з частиною першою статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Ознаки володіння, які є необхідними для набуття права власності на майно за набувальною давністю, визначені у статті 344 ЦК України.

Так, частиною першою статті 344 ЦК України визначено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Правові висновки про особливості набуття права власності на майно у такий спосіб, як набувальна давність, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17.

Виникнення права власності за набувальною давністю ґрунтується на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю.

Набуття права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності усіх зазначених умов у сукупності.

Добросовісність передбачає, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном.

Порядок набуття громадянами права власності на земельну ділянку встановлений Земельним Кодексом України.

Відповідно до статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначається цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначене бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Згідно зі статтею 122 ЗК України вирішення питання щодо передачі земельних ділянок у власність або в користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Зокрема, сільські, селищні, міські ради згідно зі статтею 12 ЗК України передають земельні ділянки у власність або в користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до статті 119 ЗК України громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування. Розмір цієї земельної ділянки встановлюється у межах норм, визначених цим Кодексом.

Передача земельної ділянки у власність або у користування громадян на підставі набувальної давності здійснюється в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року в справі № 729/608/17 , умовами набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю є: 1) добросовісність користування земельною ділянкою, яке полягає у невчиненні особою перешкод власнику земельної ділянки у реалізації ним свого права власності на це майно протягом 15 років; 2) відкритість користування, яке має бути очевидним для усіх інших осіб; 3) безперервність користування протягом 15 років; 4) відсутність документів, які б свідчили про наявність у громадянина прав на цю земельну ділянку. Відсутність будь-якого з перерахованих елементів виключає можливість набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю.

Відповідно до висновків Верховного Суду у постановах від 11 березня 2021 року у справі № 561/428/20 , від 11 квітня 2018 року у справі № 742/2916/15-ц та від 21 листопада 2018 року у справі № 569/10861/16-ц, «результат аналізу статті 119 ЗК України дає підстави для висновку про те, що не передбачено жодних переваг для осіб, зазначених у частині першій цієї статті, оскільки навіть дотримання всіх умов набувальної давності не призводить до виникнення права власності на землю та фактично відсилає до загального порядку надання земельних ділянок у власність або в користування (статті 118, 123 ЗК України).

Ця норма надає лише право звернення до органу державної влади або місцевого самоврядування з клопотанням про передачу земельної ділянки у власність чи користування і не передбачає обов`язкової передачі земельної ділянки у власність чи користування таким особам при дотриманні передбаченої законом процедури звернення та подання необхідних документів.»

Відповідно до висновків Верховного Суду у постановах від 09 серпня 2021 року у справі № 628/4220/15, від 10 червня 2021 року у справі № 373/43/20, від 08 квітня 2021 року у справі № 179/2006/19 «норма ст. 119 ЗК України надає лише право звернення до органу державної влади або місцевого самоврядування з клопотанням про передачу земельної ділянки у власність чи користування і не передбачає обов`язкової передачі земельної ділянки у власність чи користування таким особам при дотриманні передбаченої законом процедури звернення та подання необхідних документів. Тобто, при бажанні набути право власності на земельну ділянку, яка перебуває у комунальній чи державній власності, не має значення, що особа відкрито та добросовісно нею користувалася 15 і більше років.»

27 травня 2021 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» № 1423-IX від 28.04.2021, яким стаття 119 Земельного кодексу викладена в новій редакції, а саме:

Громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно протягом п`ятнадцяти років користуються земельною ділянкою, але не мають документів, що засвідчують наявність у них прав на зазначену земельну ділянку, можуть звернутися до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу такої земельної ділянки у їхню власність.

Набуття громадянами права власності на земельну ділянку за давністю користування здійснюється в порядку безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами згідно із статтею 118 цього Кодексу в межах норм, визначених статтею 121 цього Кодексу.

Аналіз вказаних статей дає підстави для висновку, що набувальна давність - це сукупність законодавчо визначених обставин, дотримання яких дає право землекористувачу звернутися у порядку статті 118 ЗК України до уповноважених органів із клопотанням про передання у власність земельної ділянки, якою він користується.

З матеріалів справи вбачається, що 11 листопада 2020 року ОСОБА_1 звернувся до голови Калинівської селищної ради з заявою про надання йому земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 0,24 га, яка знаходиться в його користуванні з 1994 року в с. Красилівка біля колишніх силосних ям. ( а.с. 30)

У рішенні Калинівської селищної ради № 128/03-VIII від 24 грудня 2020 року зазначено, що розглянувши заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована у с. Красилівка Броварського району, керуючись, зокрема, ст. 12, 33, 81, 116, 118, 121, 122 ЗК України, сесія Калинівської селищної ради вирішила надати дозвіл ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 0,24 га ріллі, для ведення особистого селянського господарства, розташованої в АДРЕСА_1 ( а.с. 31).

Рішенням № 549/08 (позач)-VІІІ від 28 травня 2021 року сесії Калинівської селищної ради «Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її у приватну власність громадянину ОСОБА_1 в межах села Красилівка, Броварського району, Київської області» було відмовлено у затвердженні розробленого ТОВ «Укрземпроект» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,2400 га для ведення особистого селянського господарства, по АДРЕСА_1 .

Підставою відмови зазначено наступні обставини: зважаючи на той факт, що станом на сьогодні не з`ясовано, за рахунок яких саме земель відводиться вищевказана земельна ділянка - земель комунальної власності чи земель колективної власності КСП «Красилівське» ( про це зазначалось у довідці № 124 від 17 лютого 2021 року, яка видана ОСОБА_1 та наявна у складі проекту землеустрою щодо відведення вищезазначеної земельної ділянки), враховуючи те, що відповідно ч.1 ст. 122 Земельного Кодексу України до повноважень органів місцевого самоврядування (сільських, селищних, міських рад), відноситься передача земельних ділянок у власність або у користування лише із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Доводи апеляційної скарги позивача про те, що приймаючи рішення від 24.12.2020 року Калинівська селищна рада виступила у статусі розпорядника земельною ділянкою, а тому суд безпідставно, на припущеннях, дійшов висновку, що саме КСП «Красилівське» є власником спірної земельної ділянки, - висновків суду не спростовують, оскільки право держави чи територіальної громади на земельні ділянки підлягає державній реєстрації, що здійснюється в порядку, встановленому законом; саме з моменту державної реєстрації права комунальної власності територіальна громада вправі здійснювати повноваження, передбачені частиною першою статті 122 ЗК України, щодо передачі земельних ділянок у власність із земель комунальної власності.

Разом з тим, відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 16.11.2021 року інформація про зареєстроване право в Державному земельному кадастрі відсутня.

Зі змісту вказаних рішень Калинівської селищної ради вбачається, що предметом розгляду була заява ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, а не заява про передання земельної ділянки у власність за набувальною давністю в порядку статті 119 ЗК України.

Як вбачається з «обґрунтування необхідності відведення земельної ділянки», підписаного ОСОБА_1 05.05.2021 року, необхідність відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства він обґрунтовував тим, що бажає скористатись своїм правом, передбаченим чинним законодавством України, на отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Таким чином, ні з заяви ОСОБА_1 від 11.11.2020 року , ні з «обґрунтування» від 05.05.2021 року не вбачається, що позивач звертався з клопотанням про передання йому у власність земельної ділянки саме в порядку набувальної давності.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки вирішення питання про передання земельної ділянки у власність на підставі набувальної давності належить до компетенції відповідних органів державної влади, ради місцевих органів АР Крим або органів місцевого самоврядування.

Доводи апеляційної скарги позивача зводяться до надання оцінки рішенню Калинівської селищної ради № 549/08 (позач)-VІІІ від 28 травня 2021 року та тверджень про неправомірність відмови органу місцевого самоврядування передати йому земельну ділянку, тоді як відповідних позовних вимог позивачем заявлено не було, позивач просив ухвалити судове рішення про передачу йому у власність земельної ділянки, 0,24 га , кадастровий номер 3221284401:01:018:0079 по АДРЕСА_1 для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до ч. 3 ст. 152 ЗК України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно зі статтею 122 ЗК України вирішення питання щодо передачі земельних ділянок у власність або в користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Статтею 12 ЗК України визначено повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст, до яких належать, зокрема, розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу, інформування населення щодо вилучення (викупу) та інші.

В силу положень статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Враховуючи наведене, посилання позивача на давність користування спірною земельною ділянкою надає лише право звернення до органу державної влади або місцевого самоврядування з клопотанням про передачу земельної ділянки у власність чи користування і не передбачає обов`язкової передачі земельної ділянки у власність.

Таким чином, враховуючи той факт, що для набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю встановлено особливий порядок, а суть позовних вимог позивача полягає не в оцінці правомірності чи неправомірності відмови органу місцевого самоврядування передати йому земельну ділянку, а полягає у вимозі передати йому у власність земельну ділянку за судовим рішенням, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції є безпідставними, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні суду.

Згідно зі ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Отже, рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374 - 376, 381-383 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 липня 2022 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 23 березня 2023 року.

Суддя - доповідач: Ящук Т.І.

Судді: Махлай Л.Д.

Немировська О.В.