Рішення

від 14.03.2023 по справі 199/1670/17

АМУР-НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 199/1670/17

(2/199/7/23)

РІШЕННЯ

Іменем України

14.03.2023 року Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська в складі головуючого судді Руденко В.В., при секретарі Божко А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Дніпра цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , Приватного науково-виробничого підприємства фірми «Сітон» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислове підприємство «Берліка», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про припинення незаконного використання промислового зразка по патенту, відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулися до суду з даним позовом до відповідачів, зазначивши, що ОСОБА_1 є власником патенту № НОМЕР_1 від 15.11.2006р. на промисловий зразок - посуд. На підставі Ліцензійного договору № 2 від 01.03.2011 р. він передав Приватному науково-виробничому підприємству фірма «Сітон» виключне право на використання належних йому промислових зразків і винаходів, в т.ч. і промислового зразку, захищеного патентом № 13074 від 15.11.2006р. Відповідачі по справі порушили права власників патенту України на промисловий зразок № 13074 від 15.11.2006р., у зв`язку з чим ОСОБА_1 був змушений звернутися із відповідною заявою до правоохоронних органів, після чого було відкрите кримінальне провадження № 12012040630000379, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.12.2012р. Досудовим розслідуванням було встановлено, що в період часу з листопада 2000 року до січня 2012 року ОСОБА_3 , працюючи на посаді начальника виробничого відділу, начальника відділу збуту ПНВПФ «Сітон» та постійно у період відсутності директора, виконувала його обов`язки, у наслідок чого мала доступ до технології виробництва, клієнтської бази, де також в період часу з 2002 до 2008р. працював ОСОБА_2 на посаді плавильника-розливальника виробничого цеху підприємства, де займався саме виготовленням та виливанням чавунного посуду та знав технологію виробництва. 27.04.2011 року ОСОБА_2 із іншими особами зареєстрували ТОВ «ПП «Берліна», а в квітні 2012р. до них приєдналася ОСОБА_3 , основнім видом діяльності якого в тому числі є лиття чавуну, та, достовірно знаючи про існування патенту на промисловий зразок № 13074 від 15.11.2006р., що належить позивачам, з розголошенням комерційної таємниці ОСОБА_1 , організували виробництво чавунної продукції з незаконним використанням промислового зразка по патенту України № 13074від 15.11.2006р.

Експертами Київського Науково-дослідного інституту судових експертиз було проведено комісійну експертизу у сфері інтелектуальної власності. Згідно висновку № 11235/11236/14-53 від 03.03.2015р. в чавунному посуді виробництва ТОВ «ПП «Берліка», наданому для проведення експертизи були використані всі суттєві ознаки промислового зразку за патентом України № 13074 від 15.11.2006р.

Під час проведення досудового слідства кримінального провадження № 12012040630000379 від 11.12.2012р. було проведено економічні експертизи у сфері інтелектуальної власності від 28.01.2013р. № 70/38-60 та від 23.01.2013р. № 70/38-61, якими встановлено розмір матеріальної шкоди, завданої внаслідок неправомірного використання всіх суттєвих ознак промислового зразку за патентом України № 13074 від 15.11.2006р. всього у розмірі 308895,83 грн.

Вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 серпня 2020 року ОСОБА_2 визнано винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 177, ст. 232 КК України та призначено йому покарання:

- за ч. 2 ст. 177 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки 6 (шість) місяців;

- за ст. 232 КК України у виді штрафу у розмірі 2000 (двох тисяч) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень, із позбавленням права обіймати посади і займатися діяльністю, пов`язаних з використанням комерційної таємниці, строком на 2 (два) роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом повного складання призначених покарань, остаточно призначено ОСОБА_2 покарання у виді: позбавлення волі на строк 2 (два) роки 6 (шість) місяців, штрафу у розмірі 2000 (двох тисяч) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень, із позбавленням права обіймати посади і займатися діяльністю, пов`язаних з використанням комерційної таємниці, строком на 2 (два) роки. На підставі п.3 ч.1 ст.49, ч.5 ст.74 КК України, ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності і призначеного покарання, за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.177 ч.2, 232 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.

ОСОБА_3 визнано винуватою у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 177, ст. 232 КК України та призначено їй покарання:

- за ч. 2 ст. 177 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки 6 (шість) місяців;

- за ст. 232 КК України у виді штрафу у розмірі 2000 (двох тисяч) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень, із позбавленням права обіймати посади і займатися діяльністю, пов`язаних з використанням комерційної таємниці, строком на 2 (два) роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом повного складання призначених покарань, остаточно призначено ОСОБА_3 покарання у виді: позбавлення волі на строк 2 (два) роки 6 (шість) місяців, штрафу у розмірі 2000 (двох тисяч) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень, із позбавленням права обіймати посади і займатися діяльністю, пов`язаних з використанням комерційної таємниці, строком на 2 (два) роки. На підставі п.3 ч.1 ст.49, ч.5 ст.74 КК України, ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності і призначеного покарання, за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.177 ч.2, 232 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 21 січня 2021 року вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 25 серпня 2020 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,- змінено. Виключено з мотивувальної та резолютивної частини вироку посилання на звільнення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 177, ст. 232 КК України на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України. Вважати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звільненими, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49, п. 5 ст. 74 КК України, від покарання, призначеного за ч. 2 ст. 177, ст. 232 КК України. В решті вирок суду залишено без змін.

У зв`язку з викладеним позивачі просили суд, відповідно до уточнених редакцій позову від 28.08.2021 року та 06.05.2022 року, заборонити відповідачам ТОВ «Промислове підприємство «Берліка», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виробництво чавунного посуду з використанням промислового зразка «Посуд» за патентом України № 13074 від 15 листопада 2006 року та зобов`язати відповідачів ТОВ «Промислове підприємство «Берліка», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 припинити виробництво чавунного посуду з використанням промислового зразка «Посуд» за патентом України № 13074 від 15 листопада 2006 року. Стягнути з відповідачів ТОВ «Промислове підприємство «Берліка», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно на користь Приватного науково-виробничого підприємства фірми «Сітон» майнову шкоду, завдану кримінальними правопорушеннями, у розмірі 316800,00 гривень. Стягнути з відповідачів ТОВ «Промислове підприємство «Берліка», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно на користь ОСОБА_1 завдану моральну шкоду в розмірі 702000,00 гривень. А також здійснити розподіл судових витрат.

Представники позивачів до судового засідання не з`явились, надали заяви про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримали, просили суд їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідачі до судового засідання не з`явились, про дату та час розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили, правом на подачу відзиву не скористались.

Суд, дослідивши докази по справі, приходить до наступного.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що в період часу з 25.11.2002 по 21.10.2004, а також з 22.11.2006 по 31.07.2008 ОСОБА_2 працював на посадах піскоструйщика та плавильника-розливальника металу та сплавів виробничого цеху ПНВПФ «Сітон», розташоване за адресою м.Дніпро, пр.Слобожанський,35А. де займався виготовленням та виливанням чавунного посуду та знав технологію його виготовлення, де також в період часу з 17.11.2000 по 23.01.2012 працювала ОСОБА_3 на посадах інженера, начальника виробничого відділу, начальника відділу збуту ПНВПФ «Сітон» та мала доступ до технології виробництва і клієнтської бази вказаного підприємства. Відповідно до угод «Про нерозголошення комерційної таємниці підприємства» від 06.02.2003 і 22.11.2006 між керівником ПНВПФ «Сітон» ОСОБА_1 та співробітником підприємства ОСОБА_2 на останнього покладено обов`язок нерозголошення комерційної таємниці, в тому числі на протязі 5 років з моменту звільнення з підприємства. Також відповідно до угоди «Про нерозголошення комерційної таємниці підприємства» від 06.02.2003 між керівнивом ПНВПФ «Сітон» ОСОБА_1 та співробітником підприємства ОСОБА_3 на останню покладено обов`язок нерозголошення комерційної таємниці, в тому числі на протязі 5 років з моменту звільнення з підприємства. Також встановлено, що 12.12.2005 директором та засновником ПНВПФ «Сітон» ОСОБА_1 подано заявку до ДП «Український інститут промислової власності» на отримання патенту України на промисловий зразок «Посуд». Далі, а саме 15.11.2006 за вказаною заявкою ОСОБА_1 видано патент України № 13074, за яким захищається форма та колір посуду. Окрім цього, 01.03.2011 між ОСОБА_1 та ПНВПФ «Сітон» укладено Ліцензійний договір №2, за яким виключне право на використання зазначеного патенту надано вказаному підприємству. Відповідно до укладених договорів ПНВПФ «Сітон» здійснює виготовлення та реалізацію чавунного посуду в якому використовується промисловий зразок «Посуд» за патентом України №13074 від 15.11.2006. Так встановлено, що приблизно на початку 2011 року у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , виник злочинний намір спрямований на незаконне використання патенту на промисловий зразок №13074 від 15.11.2006 на чавунній посуд, власником якого є ОСОБА_1 , а використання якого здійснює ПНВПФ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », при цьому останні вступили у злочинну змову. В подальшому, а саме 27.04.2011 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , з метою реалізації свого злочинного наміру, з корисливих спонукань, достовірно знаючи про існування патенту на промисловий зразок №13074 від 15.11.2006 на чавунний посуд власником якого є ОСОБА_1 , за попередньою змовою групою осіб в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців зареєстрували ТОВ ПП «Берліка» основним видом діяльності якого в тому числі є лиття чавуну, а також виготовлення інших готових металевих виробів та відповідно до договору оренди нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 з корисливих мотивів, з використанням комерційної таємниці ПНВПФ «Сітон», організували виробництво чавунної продукції в порушення патенту на промисловий зразок №13074 від 15.11.2006 на чавунний посуд. Встановлено, що після звільнення з ПНВПФ «Сітон», ОСОБА_3 почала офіційно працювати на ТОВ ПП «Берліка». Після чого ОСОБА_2 разом із ОСОБА_3 , яка працювала на посаді начальника відділу збуту ТОВ «ПП ОСОБА_4 », які достовірно знали про існування патенту на промисловий зразок №13074 від 15.11.2006 на чавунний посуд, здійснили виготовлення, а в подальшому реалізацію ТОВ «ТНП КОМ» сковорід чавунних із дерев`яною ручкою в кількості 35 одиниць, а також чавунних жаровень в кількості 35 одиниць чим порушили право інтелектуальної власності, що належить ОСОБА_1 , а право на використання зазначеного патенту має ПНВПФ «Сітон», яке захищається Цивільним та Господарськими кодексами України, а також Законом України «Про охорону прав на промислові зразки».

Згідно висновку судового-експерта у сфері інтелектуальної власності від 19.09.2012 № 70/38-624 у наданих на дослідження виробах - 1 (жаровні чавунній) та 1 (сковороди чавунній гриль) які були відібрані з числа 70 одиниць посуду виробництва ТОВ «ПП «Берліка» використано всі суттєві ознаки промислового зразка за патентом України №13074 від 15.11.2006. Далі ОСОБА_2 разом із ОСОБА_3 достовірно знаючи про існування патенту на промисловий зразок №13074 від 15.11.2006 на чавунний посуд, продовжуючи вчиняти злочин, використовуючи вищезазначений патент продовжили виготовляти та реалізовувати продукцію ТОВ ПП «Берліка».

Згідно висновку судового-експерта у сфері інтелектуальної власності від 17.12.2012 № 70/38-777 в наданих на дослідження виробах 170 (жаровня чавунна) що були вилучені під час обшуку 19.11.2012 у ТОВ «ПП «Берліка» використано всі суттєві ознаки промислового зразка за патентом України №13074 від 15.11.2006.

Згідно висновку судового-експерта у сфері інтелектуальної власності від 28.01.2013 № 70/38-60 проведеного на підставі вилучених бухгалтерських документів у ТОВ «ТНП КОМ», ТОВ «ПП «Берліка» було виготовлено та поставлено для реалізації ТОВ «ТНП КОМ» 2550 одиниць чавунного посуду, а саме: 1425 одиниць виробів «жаровня чавунна» та 1125 одиниць виробів «сковорода чавунна (гриль)», в яких використано всі суттєві ознаки промислового зразка за патентом України № 13074 від 15.11.2006.

Згідно висновку економічної експертизи у сфері інтелектуальної власності від 23.01.2013 № 70/38-61 розмір матеріальної шкоди що була заподіяна внаслідок неправомірного використання всіх суттєвих ознак промислового зразку за патентом України № 13074 від 15.11.2006 у 170 виробах що були вилучені 19.11.2012 року в ході проведення обшуку у виробничому приміщенні ТОВ ПП «Берліка» за адресою АДРЕСА_1 становить 19 833,33 грн.

Згідно висновку судової-експертизи у сфері інтелектуальної власності №11235/11236/14-53 від 03.03.2015 у двох жаровнях чавунних, у двох сковорідках чавунних (гриль) з ручками які містять супровідні тексти «Опечатано: 15.07.2014, Осмотр по АДРЕСА_2 : две жаровни, изъятые в ходе закупки» та на зворотній стороні: «25.06.2012 г. «ОПЕЧАТАНО» г. Днепропетровск Управление ГСБЕП ГУ МВД Украины в Днепропетровской области» та двох жаровнях чавунних які містять супровідні тексти «Опечатано: 15.07.2014 Осмотр по АДРЕСА_2 : две жаровни, изъятые в ходе обыска», у одній жаровні чавунній та одній сковороді чавунній (гриль) з дерев`яною ручкою, що вилучені під час оперативної закупівлі від 25.06.2012 року (на зворотній стороні яких зазначено: «25.06.2012 г. «ОПЕЧАТАНО» г. Днепропетровск Управление ГСБЕП ГУ МВД Украины в Днепропетровской области») використано всі суттєві ознаки промислового зразка за патентом України №13074 від 15.11.2006.

Згідно висновку Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішній справ України №19/8-6/39(ІВ)-СЕ/17 від 16.02.2018 у жаровні чавунній (діаметр 28), закупленій 25.06.2012 та жаровні чавунній (діаметр 28), вилученій під час обшуку 19.11.2012, використані всі суттєві ознаки варіанту 1 промислового зразка за патентом України №13074 від 15.11.2006р.

Згідно висновку комісійної експертизи Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз №199/13473/13-к від 04.07.2018 у двох жаровнях чавунних (діаметр 28), відібраних «під час огляду речових доказів 24.01.2017 з числа предметів, які були вилучені під час обшуку 19.11.2012» (одна жаровня) та «закуплені 25.06.2012» (друга жаровня) використано сукупність усіх суттєвих ознак промислового зразка «ПОСУД» за патентом України №13074 від 15.11.2006. У сковорідці чавунній (діаметр 24) відібраній під час огляду речових доказів 24.01.2017 року з числа предметів, які були закуплені 25.06.2012 використано сукупність усіх суттєвих ознак промислового зразка «ПОСУД» за патентом України № 13074 від 15.11.2006. Згідно висновку додаткової експертизи Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України №15/13.9/9 від 28.01.2019 розмір матеріальної шкоди що була заподіяна потерпілим ОСОБА_1 та ПНВПФ «Сітон» внаслідок неправомірного використання всіх суттєвих ознак промислового зразку за патентом України №13074 від 15.11.2006 становить 296966 гривень 67 коп.

В результаті протиправних дій ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які виразилися у розголошенні комерційної таємниці без згоди її власника, яким ця інформація відома у зв`язку з професійною або службовою діяльністю, вчинене з корисливих мотивів і завдало істотної шкоди суб`єкту господарської діяльності, що виразилися в незаконному використанні промислового зразка, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, з завданням матеріальної шкоди у великому розмірі, - потерпілому ОСОБА_1 та ПНВПФ «Сітон» спричинено майновий збиток на загальну суму: 316800 (триста шістнадцять тисяч вісімсот) гривен.

Вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 серпня 2020 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнано винуватими у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 177, ст. 232 КК України. Вирок суду набрав законної сили.

Згідно ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ч. 7 ст. 128 КПК України особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

У ст. 26 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки», будь-яке посягання на права власника зареєстрованого промислового зразка, передбаченічастиною другоюстатті 20 цього Закону, або будь-яке посягання на права власника незареєстрованого промислового зразка, передбаченічастиною дев`ятоюстатті 20цього Закону,вважаються порушеннямправ власниказареєстрованого абонезареєстрованого промисловогозразка відповідно,що тягнеза собоювідповідальність згідноіз законодавством. На вимогу власника зареєстрованого або незареєстрованого промислового зразка таке порушення повинно бути припинено, а порушник зобов`язаний відшкодувати власнику зареєстрованого або незареєстрованого промислового зразка заподіяні збитки.

Статтею 431 ЦК України передбачено, що порушення права інтелектуальної власності, в тому числі невизнання цього права чи посягання на нього, тягне за собою відповідальність, встановлену цим Кодексом, іншим законом чи договором.

Згідно зі статтею 432 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до статті 16 цього Кодексу.

У ст. 1172 ЦК України зазначено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Загальні положення відшкодування шкоди визначені ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 року № 6 роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Відповідно до ст. 1177 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Крім того, у ст. 432 ЦК України зазначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно достатті 16цього Кодексу. Суду випадкахта впорядку,встановлених законом,може постановитирішення,зокрема,про: 1)застосування негайнихзаходів щодозапобігання порушеннюправа інтелектуальноївласності тазбереження відповіднихдоказів; 2)зупинення пропускучерез митнийкордон Українитоварів,імпорт чиекспорт якихздійснюється зпорушенням праваінтелектуальної власності; 3)вилучення зцивільного оборотутоварів,виготовлених абовведених уцивільний оборотз порушеннямправа інтелектуальноївласності тазнищення такихтоварів; 4)вилучення зцивільного оборотуматеріалів тазнарядь,які використовувалисяпереважно длявиготовлення товарівз порушеннямправа інтелектуальноївласності абовилучення тазнищення такихматеріалів тазнарядь; 5)застосування разовогогрошового стягненнязамість відшкодуваннязбитків занеправомірне використанняоб`єктаправа інтелектуальноївласності.Розмір стягненнявизначається відповіднодо законуз урахуваннямвини особита іншихобставин,що маютьістотне значення; 6) опублікування в засобах масової інформації відомостей про порушення права інтелектуальної власності та зміст судового рішення щодо такого порушення.

З огляду на наявність протиправних дій відповідачів щодо позивачів, які підтвердженні обставинами, викладеними у вироку Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 серпня 2020 року, а також керуючись вищевказаними законодавчими нормами, суд вважає за необхідне постановити рішення, яким заборонити відповідачам ТОВ «Промислове підприємство «Берліка», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виробництво чавунного посуду з використанням промислового зразка «Посуд» за патентом України № 13074 від 15 листопада 2006 року та зобов`язати відповідачів припинити виробництво чавунного посуду з використанням промислового зразка «Посуд» за патентом України № 13074 від 15 листопада 2006 року. А також стягнути з відповідачів на користь позивачів майнову шкоду, завдану кримінальними правопорушеннями, у розмірі 316800,00 гривень.

Стосовно вимог позивача ОСОБА_1 щодо відшкодування моральної шкоди в розмірі 702000,00 грн. суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

В пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Із роз`яснень наведених у п.5 даної постанови Пленуму вбачається, що обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (Рішення Європейського суду з прав людини у справі Stankov v. Bulgaria від 12 липня 2007 року, § 62).

Таким чином, враховуючи глибину і тривалість моральних страждань позивача, те, що протиправними діями відповідачів були викликані душевні страждання позивача, пов`язані з втратою інтелектуальної праці, позивач вимушений прикладати зусилля для захисту своїх прав, звертаючись до суду з позовом, виходячи з засад розумності та справедливості, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині відшкодування моральної шкоди обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню, з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню моральна шкода в сумі 100000,00 грн.

Вирішуючи відповідно до вимог ст.141 ЦПК України питання розподілу судових витрат, з урахуванням результату розгляду справи, з відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислове підприємство «Берліка», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 слід стягнути судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2240 грн., з кожного по 746,67 грн. Стягнути зі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Приватного науково-виробничого підприємства фірми «Сітон» судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 800 грн.,з кожного по 400,00 грн.

Що стосується стягнення з відповідачів витрат в розмірі 5076,00 грн. на підготовку експертного висновку судово-психіатричної експертизи № СЕ-19/104-21/25416-ПС від 15.03.2022 року, виготовленого на замовлення ОСОБА_1 , суд вважає за необхідне відмовити позивачу у стягненні даних витрат, оскільки моральна шкода є оціночним поняттям, а тому підготовка експертного висновку не є доказом, який прийнято судом.

Керуючись ст.ст.12,81,133,144,263-265 ЦПК України, ст.ст. 23, 1177 ЦК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 , Приватного науково-виробничого підприємства фірми «Сітон» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислове підприємство «Берліка», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про припинення незаконного використання промислового зразка по патенту, відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, - задовольнити частково.

Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Промислове підприємство «Берліка» (ЄДРПОУ 37692590, м. Бердянськ Запорізька область, пр. Праці,16/61), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ) та ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 ) виробництво чавунного посуду з використанням промислового зразка «Посуд» за патентом України № 13074 від 15 листопада 2006 року та зобов`язати ТОВ «Промислове підприємство «Берліка», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 припинити виробництво чавунного посуду з використанням промислового зразка «Посуд» за патентом України № 13074 від 15 листопада 2006 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислове підприємство «Берліка», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно на користь Приватного науково-виробничого підприємства фірми «Сітон» (код ЄДРПОУ 24225979, м.Дніпро, пр. Слобожанський,35а) майнову шкоду, завдану кримінальними правопорушеннями, у розмірі 316800,00 гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислове підприємство «Берліка», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_4 ) моральну шкоду в розмірі 100000,00 гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислове підприємство «Берліка», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі у вигляді судового збору в розмірі 2240 грн., з кожного по 746,67 грн.

Стягнути зі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Приватного науково-виробничого підприємства фірми «Сітон» судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 800 грн.,з кожного по 400,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі у тридцятиденний строк з дня складання повного судового рішення апеляційної скарги.

Суддя: Руденко В.В.