Постанова

від 27.06.2023 по справі 199/1670/17

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5114/23 Справа № 199/1670/17 Суддя у 1-й інстанції - РУДЕНКО В. В. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2023 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:

судді-доповідача - Никифоряка Л.П.,

суддів - Гапонова А.В., Новікової Г.В.,

за участі секретаря судового засідання - Драгомерецької А.О.,

розглянувши відкрито в залі судових засідань Дніпровського апеляційного суду в місті Дніпро справу, що виникла з цивільних правовідносин за позовом ОСОБА_1 та Приватного науково-виробничого підприємства фірми "Сітон" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислове підприємство "Берліка", ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про припинення незаконного використання промислового зразка по патенту та відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, в якій подану апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 14 березня 2023 року, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2017 року ОСОБА_1 та Приватне науково-виробниче підприємство фірма "Сітон" (далі - ПНВП "Сітон") звернулися до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислове підприємство "Берліка" (далі - ТОВ "ПП "Берліка"), ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про припинення незаконного використання промислового зразка по патенту та відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

В обґрунтування позовних вимог позивачі посилалися на те, що ОСОБА_1 є власником патенту № НОМЕР_1 від 15 листопада 2006 року на промисловий зразок - посуд. На підставі Ліцензійного договору № 2 від 01 березня 2011 року він передав ПНВП "Сітон" виключне право на використання належних йому промислових зразків і винаходів, в тому числі і промислового зразку, захищеного патентом № 13074 від 15 листопада 2006 року. Відповідачі у справі порушили права власників патенту України на промисловий зразок №13074 від 15 листопада 2006 року, у зв`язку з чим ОСОБА_1 був змушений звернутися із відповідною заявою до правоохоронних органів, після чого було відкрите кримінальне провадження № 12012040630000379, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 грудня 2012 року. Досудовим розслідуванням було встановлено, що в період часу з листопада 2000 року до січня 2012 року ОСОБА_3 , працюючи на посаді начальника виробничого відділу, начальника відділу збуту ПНВП "Сітон" та постійно у період відсутності директора, виконувала його обов`язки, внаслідок чого мала доступ до технології виробництва, клієнтської бази, де також в період часу з 2002 року по 2008 рік працював ОСОБА_2 на посаді плавильника-розливальника виробничого цеху підприємства, де займався саме виготовленням та виливанням чавунного посуду та знав технологію виробництва. 27 квітня 2011 року ОСОБА_2 із іншими особами зареєстрували ТОВ "ПП "Берліка", а у квітні 2012 року до них приєдналася ОСОБА_3 , основним видом діяльності якого в тому числі є лиття чавуну, та, достовірно знаючи про існування патенту на промисловий зразок № 13074 від 15 листопада 2006 року, що належить позивачам, з розголошенням комерційної таємниці ОСОБА_1 , організувала виробництво чавунної продукції з незаконним використанням промислового зразка по патенту України № 13074 від 15 листопада 2006 року.

Експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз було проведено комісійну експертизу у сфері інтелектуальної власності. Згідно висновку № 11235/11236/14-53 від 03 березня 2015 року в чавунному посуді виробництва ТОВ "ПП "Берліка", наданому для проведення експертизи, були використані всі суттєві ознаки промислового зразку за патентом України № 13074 від 15 листопада 2006 року.

Під час проведення досудового слідства кримінального провадження № 12012040630000379 від 11 грудня 2012 року було проведено економічні експертизи у сфері інтелектуальної власності від 28 січня 2013 року № 70/38-60 та від 23 січня 2013 року № 70/38-61, якими встановлено розмір матеріальної шкоди, завданої внаслідок неправомірного використання всіх суттєвих ознак промислового зразку за патентом України № 13074 від 15 листопада 2006 року всього в розмірі 308 895,83 грн.

Вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 серпня 2020 року ОСОБА_2 визнано винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 177, ст. 232 КК України та призначено йому покарання: за ч.2 ст. 177 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки 6 (шість) місяців; за ст. 232 КК України у виді штрафу в розмірі 2000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 34 000,00 грн, із позбавленням права обіймати посади і займатися діяльністю, пов`язаною з використанням комерційної таємниці, строком на 2 (два) роки. На підставі ч.1 ст. 70 КК України, шляхом повного складання призначених покарань, остаточно призначено ОСОБА_2 покарання у виді: позбавлення волі на строк 2 (два) роки 6 (шість) місяців, штрафу в розмірі 2000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 34 000,00 грн, із позбавленням права обіймати посади і займатися діяльністю, пов`язаних з використанням комерційної таємниці, строком на 2 (два) роки. На підставі п.3 ч.1 ст. 49, ч.5 ст. 74 КК України, ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності і призначеного покарання, за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 177, ст. 232 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.

ОСОБА_3 визнано винуватою у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 177, ст. 232 КК України та призначено їй покарання: за ч.2 ст. 177 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки 6 (шість) місяців; за ст. 232 КК України у виді штрафу в розмірі 2000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 34 000,00 грн, із позбавленням права обіймати посади і займатися діяльністю, пов`язаною з використанням комерційної таємниці, строком на 2 (два) роки. На підставі ч.1 ст. 70 КК України, шляхом повного складання призначених покарань, остаточно призначено ОСОБА_3 покарання у виді: позбавлення волі на строк 2 (два) роки 6 (шість) місяців, штрафу в розмірі 2000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 34 000,00 грн, із позбавленням права обіймати посади і займатися діяльністю, пов`язаних з використанням комерційної таємниці, строком на 2 (два) роки. На підставі п.3 ч.1 ст. 49, ч.5 ст. 74 КК України, ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності і призначеного покарання, за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 177, ст. 232 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 21 січня 2021 року вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 серпня 2020 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 змінено. Виключено з мотивувальної та резолютивної частини вироку посилання на звільнення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за ч.2 ст. 177, ст. 232 КК України на підставі п.3 ч.1 ст. 49 КК України. Вважати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звільненими на підставі п.3 ч.1 ст. 49, п.5 ст. 74 КК України, від покарання, призначеного за ч.2 ст. 177, ст. 232 КК України. В решті вирок суду залишено без змін.

Ураховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги, позивачі заявили вимоги про заборону відповідачам виробництво чавунного посуду з використанням промислового зразка «Посуд» за патентом України № 13074 від 15 листопада 2006 року та зобов`язання їх припинити виробництво чавунного посуду з використанням промислового зразка «Посуд» за патентом України № 13074 від 15 листопада 2006 року; стягнення з відповідачів солідарно на користь ПНВП "Сітон" майнової шкоди, завданої кримінальними правопорушеннями, в розмірі 316 800,00 грн.; стягнення з відповідачів солідарно на користь ОСОБА_1 завданої моральної шкоди в розмірі 702 000,00 грн., а також здійснити розподіл судових витрат.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 14 березня 2023 року позовні вимоги задоволено частково.

Заборонено ТОВ "ПП "Берліка", ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виробництво чавунного посуду з використанням промислового зразка «Посуд» за патентом України № 13074 від 15 листопада 2006 року та зобов`язано ТОВ "ПП "Берліка", ОСОБА_2 та ОСОБА_3 припинити виробництво чавунного посуду з використанням промислового зразка «Посуд» за патентом України № 13074 від 15 листопада 2006 року.

Стягнуто з ТОВ "ПП "Берліка", ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно на користь ПНВП "Сітон" майнову шкоду, завдану кримінальними правопорушеннями, в розмірі 316 800,00 грн.

Стягнуто з ТОВ "ПП "Берліка", ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 100 000,00 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 , посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, виклала вимогу про зміну оскаржуваного рішення в частині розміру стягнутої моральної шкоди, зменшивши його.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилалася на те, що судом першої інстанції не було повно та всебічно досліджено усіх обставин справи щодо стягнення моральної шкоди, а також під час визначення розміру моральної шкоди не було застосовано принцип розумності, справедливості та пропорційності.

Відзив на апеляційну скаргу учасниками справи подано не було.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про доставку електронного листа і смс-повідомлення.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту рішення, яке оскаржено, доводів апеляційної скарги та меж, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 14 березня 2023 року оскаржується лише в частині вирішення позовних вимог про стягнення моральної шкоди, тому в іншій частині апеляційному перегляду не підлягає з огляду на положення статті 367 ЦПК України.

Судом першої інстанції з`ясовано, що в період часу з 25 листопада 2002року по 21 жовтня 2004року, а також з 22 листопада 2006року по 31 липня 2008року ОСОБА_2 працював на посадах піскоструйщика та плавильника-розливальника металу та сплавів виробничого цеху ПНВП "Сітон", розташоване за адресою: м. Дніпро, пр. Слобожанський, 35А, де займався виготовленням та виливанням чавунного посуду та знав технологію його виготовлення, де також в період часу з 17 листопада 2000 року по 23 січня 2012 року працювала ОСОБА_3 на посадах інженера, начальника виробничого відділу, начальника відділу збуту ПНВП "Сітон" та мала доступ до технології виробництва і клієнтської бази вказаного підприємства. Відповідно до угод «Про нерозголошення комерційної таємниці підприємства» від 06 лютого 2003 року і 22 листопада 2006 року між керівником ПНВП "Сітон" ОСОБА_1 та співробітником підприємства ОСОБА_2 на останнього покладено обов`язок нерозголошення комерційної таємниці, в тому числі на протязі 5 років з моменту звільнення з підприємства. Також відповідно до угоди «Про нерозголошення комерційної таємниці підприємства» від 06 лютого 2003 року між керівнивом ПНВП "Сітон" ОСОБА_1 та співробітником підприємства ОСОБА_3 на останню покладено обов`язок нерозголошення комерційної таємниці, в тому числі на протязі 5 років з моменту звільнення з підприємства. Також встановлено, що 12 грудня 2005 року директором та засновником ПНВП "Сітон" ОСОБА_1 подано заявку до ДП "Український інститут промислової власності" на отримання патенту України на промисловий зразок «Посуд». Далі, а саме 15 листопада 2006 року за вказаною заявкою ОСОБА_1 видано патент України № 13074, за яким захищається форма та колір посуду. Крім того, 01 березня 2011 року між ОСОБА_1 та ПНВП "Сітон" укладено Ліцензійний договір № 2, за яким виключне право на використання зазначеного патенту надано вказаному підприємству. Відповідно до укладених договорів ПНВП "Сітон" здійснює виготовлення та реалізацію чавунного посуду в якому використовується промисловий зразок «Посуд» за патентом України № 13074 від 15 листопада 2006 року. Так встановлено, що приблизно на початку 2011 року у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виник злочинний намір спрямований на незаконне використання патенту на промисловий зразок № 13074 від 15 листопада 2006 року на чавунній посуд, власником якого є ОСОБА_1 , а використання якого здійснює ПНВП "Сітон", при цьому останні вступили у злочинну змову. В подальшому, а саме 27 квітня 2011 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з метою реалізації свого злочинного наміру, з корисливих спонукань, достовірно знаючи про існування патенту на промисловий зразок № 13074 від 15 листопада 2006 року на чавунний посуд власником якого є ОСОБА_1 , за попередньою змовою групою осіб в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зареєстрували ТОВ "ПП "Берліка", основним видом діяльності якого в тому числі є лиття чавуну, а також виготовлення інших готових металевих виробів та відповідно до договору оренди нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , з корисливих мотивів, з використанням комерційної таємниці ПНВП "Сітон", організували виробництво чавунної продукції в порушення патенту на промисловий зразок № 13074 від 15 листопада 2006 року на чавунний посуд. Встановлено, що після звільнення з ПНВП "Сітон", ОСОБА_3 почала офіційно працювати на ТОВ "ПП "Берліка". Після чого ОСОБА_2 разом із ОСОБА_3 , яка працювала на посаді начальника відділу збуту ТОВ "ПП "Берліка", які достовірно знали про існування патенту на промисловий зразок № 13074 від 15 листопада 2006 року на чавунний посуд, здійснили виготовлення, а в подальшому реалізацію ТОВ "ТНП КОМ" сковорід чавунних із дерев`яною ручкою в кількості 35 одиниць, а також чавунних жаровень в кількості 35 одиниць чим порушили право інтелектуальної власності, що належить ОСОБА_1 , а право на використання зазначеного патенту має ПНВП "Сітон", яке захищається Цивільним та Господарськими кодексами України, а також Законом України "Про охорону прав на промислові зразки".

Згідно висновку судового-експерта у сфері інтелектуальної власності від 19 вересня 2012 року № 70/38-624 у наданих на дослідження виробах - 1 (жаровні чавунній) та 1 (сковороди чавунній гриль), які були відібрані з числа 70 одиниць посуду виробництва ТОВ "ПП "Берліка" використано всі суттєві ознаки промислового зразка за патентом України № 13074 від 15 листопада 2006 року. Далі ОСОБА_2 разом із ОСОБА_3 , достовірно знаючи про існування патенту на промисловий зразок № 13074 від 15 листопада 2006 року на чавунний посуд, продовжуючи вчиняти злочин, використовуючи вищезазначений патент продовжили виготовляти та реалізовувати продукцію ТОВ "ПП "Берліка".

Згідно висновку судового-експерта у сфері інтелектуальної власності від 17 грудня 2012 року № 70/38-777 в наданих на дослідження виробах 170 (жаровня чавунна), що були вилучені під час обшуку 19 листопада 2012 року у ТОВ "ПП "Берліка" використано всі суттєві ознаки промислового зразка за патентом України № 13074 від 15 листопада 2006 року.

Згідно висновку судового-експерта у сфері інтелектуальної власності від 28 січня 2013 року № 70/38-60 проведеного на підставі вилучених бухгалтерських документів у ТОВ "ТНП КОМ", ТОВ "ПП "Берліка" було виготовлено та поставлено для реалізації ТОВ "ТНП КОМ" 2550 одиниць чавунного посуду, а саме: 1425 одиниць виробів «жаровня чавунна» та 1125 одиниць виробів «сковорода чавунна (гриль)», в яких використано всі суттєві ознаки промислового зразка за патентом України № 13074 від 15 листопада 2006 року.

Згідно висновку економічної експертизи у сфері інтелектуальної власності від 23 січня 2013 року № 70/38-61 розмір матеріальної шкоди що була заподіяна внаслідок неправомірного використання всіх суттєвих ознак промислового зразку за патентом України № 13074 від 15 листопада 2006 року у 170 виробах що були вилучені 19 листопада 2012 року в ході проведення обшуку у виробничому приміщенні ТОВ "ПП "Берліка" за адресою: АДРЕСА_1 , становить 19 833,33 грн.

Згідно висновку судової-експертизи у сфері інтелектуальної власності № 11235/11236/14-53 від 03 березня 2015 року у двох жаровнях чавунних, у двох сковорідках чавунних (гриль) з ручками, які містять супровідні тексти «Опечатано: 15.07.2014, Осмотр по АДРЕСА_2 : две жаровни, изъятые в ходе закупки» та на зворотній стороні: «25.06.2012 г. «ОПЕЧАТАНО» г. Днепропетровск Управление ГСБЕП ГУ МВД Украины в Днепропетровской области» та двох жаровнях чавунних які містять супровідні тексти «Опечатано: 15.07.2014 Осмотр по АДРЕСА_2 : две жаровни, изъятые в ходе обыска», у одній жаровні чавунній та одній сковороді чавунній (гриль) з дерев`яною ручкою, що вилучені під час оперативної закупівлі від 25 червня 2012 року (на зворотній стороні яких зазначено: «25.06.2012 г. «ОПЕЧАТАНО» г. Днепропетровск Управление ГСБЕП ГУ МВД Украины в Днепропетровской области») використано всі суттєві ознаки промислового зразка за патентом України № 13074 від 15 листопада 2006 року.

Згідно висновку Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішній справ України № 19/8-6/39(ІВ)-СЕ/17 від 16 лютого 2018 року у жаровні чавунній (діаметр 28), закупленій 25 червня 2012 року та жаровні чавунній (діаметр 28), вилученій під час обшуку 19 листопада 2012 року, використані всі суттєві ознаки варіанту 1 промислового зразка за патентом України № 13074 від 15 листопада 2006 року.

Згідно висновку комісійної експертизи Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз № 199/13473/13-к від 04 липня 2018 року у двох жаровнях чавунних (діаметр 28), відібраних «під час огляду речових доказів 24.01.2017 з числа предметів, які були вилучені під час обшуку 19.11.2012» (одна жаровня) та «закуплені 25.06.2012» (друга жаровня) використано сукупність усіх суттєвих ознак промислового зразка «Посуд» за патентом України № 13074 від 15 листопада 2006 року. У сковорідці чавунній (діаметр 24) відібраній під час огляду речових доказів 24 січня 2017 року з числа предметів, які були закуплені 25 червня 2012 року використано сукупність усіх суттєвих ознак промислового зразка «Посуд» за патентом України № 13074 від 15 листопада 2006 року. Згідно висновку додаткової експертизи Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № 15/13.9/9 від 28 січня 2019 року розмір матеріальної шкоди, що була заподіяна потерпілим ОСОБА_1 та ПНВП "Сітон" внаслідок неправомірного використання всіх суттєвих ознак промислового зразку за патентом України № 13074 від 15 листопада 2006 року становить 296 966,67 грн.

В результаті протиправних дій ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які виразилися у розголошенні комерційної таємниці без згоди її власника, яким ця інформація відома у зв`язку з професійною або службовою діяльністю, вчинене з корисливих мотивів і завдало істотної шкоди суб`єкту господарської діяльності, що виразилися в незаконному використанні промислового зразка, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, з завданням матеріальної шкоди у великому розмірі, потерпілому ОСОБА_1 та ПНВП "Сітон" спричинено майновий збиток на загальну суму 316 800,00 грн.

Вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 серпня 2020 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнано винуватими у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 177, ст. 232 КК України. Вирок суду набрав законної сили.

Згідно з частиною шостою статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Ухвалюючи рішення про стягнення в солідарному порядку з відповідачів на користь позивача ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 100 000,00 грн., суд першої інстанції виходив з засад розумності та справедливості, врахував глибину і тривалість моральних страждань позивача, те, що протиправними діями відповідачів були викликані душевні страждання позивача, пов`язані з втратою інтелектуальної праці, позивач вимушений прикладати зусилля для захисту своїх прав, звертаючись до суду з позовом.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Частинами першою-третьою статті 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно з роз`ясненнями, наданими у пунктах 5, 9 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

У відповідності до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Суд першої інстанції, встановивши наявність протиправних дій відповідачів щодо позивачів, що підтвердженні обставинами, викладеними у вироку Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 серпня 2020 року, дійшов правильного висновку, що стягнута в солідарному порядку з ТОВ "ПП "Берліка", ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 сума грошових коштів в розмірі 100 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди є достатньою та такою, що відповідає принципу розумності та справедливості.

Суд апеляційної інстанції погоджується з розміром моральної шкоди, присудженої судом першої інстанції, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до положення пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу фізичних, душевних страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат, їх тривалості, можливості відновлення тощо та з урахуванням всіх обставин справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19) міститься висновок про те, що «[…] визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення».

Тому, доводи апеляційної скарги про те, що судом залишено поза увагою роз`яснення, що містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди» та визначений судом розмір моральної шкоди не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості та не відповідає моральним стражданням позивача, суд апеляційної інстанції не бере до уваги з вищенаведених підстав.

Отже, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм оцінку, встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції проходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення в оскажуваній частині - без змін.

На підставі статті 141 ЦПК України, судові витрати понесені сторонами в зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення.

Керуючись ст. 259,268,374,375,381-384 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 14 березня 2023 року в оскаржуваній частині- залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 27 червня 2023 року.

Судді: