Рішення

від 20.03.2023 по справі 216/5757/20

ЦЕНТРАЛЬНО-МІСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 216/5757/20

провадження №2/216/288/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2023 року м. Кривий Ріг

Центрально Міський районний суд м. Кривого Рогу у складі:

головуючого судді: Бутенко М.В.

за участю

секретар судового засідання Кравець А.С.

позивач ОСОБА_1

представник позивача ОСОБА_2

розглянувши увідкритому судовому засіданнів залісуду цивільнусправу запозовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Геохора-Плюс", виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради, ОСОБА_3 , про припинення дій правочинів та стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до товариства зобмеженою відповідальністю"Геохора-Плюс",виконавчого комітетуЦентрально-Міської районноїу містіради, ОСОБА_3 ,про припинення дійправочинів тастягнення моральноїшкоди.

Свою позовну заяву обґрунтовує наступним: позивачем була отримана інформація про наявність її підпису, який вона особисто не ставила, у акті встановлення та погодження меж земельної ділянки по АДРЕСА_1 , який є невід`ємною частиною технічної документації із землеустрою, що розроблена відповідачем товариством з обмеженою відповідальністю «Геохора-Плюс» 14.04.2017р.на замовлення другого відповідача ОСОБА_3 для укладення договору купівлі-продажу від 27.04.2017 року земельної ділянки АДРЕСА_1 , яка зареєстрована користувачем ОСОБА_4 . У грудні 2017 року відповідачем ТОВ «Геохора-Плюс» була повторена технічна документація із землеустрою, де замість підпису позивача був використаний складений 08.08.2017 року третім відповідачем виконавчим комітетом Центрально-Міської Районної в місті ради протокол №8. Засідання районної комісії по вирішенню земельних справ, з метою приватизації земельної ділянки АДРЕСА_1 (придбання у власність) другим відповідачем ОСОБА_3 про що свідчить рішення (XXX сесії 7 складання) Криворізької міської ради № 2341 від 20.12.2017 року.

Згідно ст.2 Конституцією України гарантується безпека життя громадянина та згідно ст.41 Конституції України забороняється порушення приватної власності, але з квітня 2017 року почалось руйнування безпеки позивача та втручання в її приватне життя у супроводі психологічного тиску до теперішнього часу.

Пункт. 107 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, передбачає, що державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього порядку. У кінці травня 2017 року для Державної реєстрації земельної ділянки АДРЕСА_2 , яку позивачка отримала у 2002 році у спадок після смерті матері, приватизованою нею ще у 1998 році, позивачка звернулась до землевпорядника, який ставлячи межі на плані земельної ділянки позивачки з межами суміжних земельних ділянок, позивачку повідомив про проходження суміжної межі земельної ділянки АДРЕСА_1 згідно кадастрового плану прямо по її будинку, що є постійним психологічним тиском на позивача. З`ясувавши таку обставину землевпорядник сказав позивачу, що звернеться про з`ясування з питання межі до ТОВ «Геохора-Плюс». Позивачка же у свою чергу вирішила звернутися до сусіда ОСОБА_4 , але зайшовши за свій будинок, вона виявила вздовж стін будівель старі щити з напівзруйнованих дерев`яних дощок, які почала прибирати від стін будівель, а сусід ОСОБА_4 не зміг надати їй документи, які вона просила його показати. 12.06.2017 року позивачка звернулась на «Урядову гарячу лінію» для з`ясування наявності її підпису у акті встановлення (відновлення) меж земельної ділянки. У відповіді за підписом заступника начальника Головного управління Держкадастру у Дніпропетровській обл. В.М.Безкровного від 30.06.2017 року позивача повідомили про наявність її підпису у акті встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, який позивачка не підписувала, бо взагалі не знала інформації про реєстрацію за ОСОБА_4 земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 0,10 га за кадастровим номером №1211000000:08:129:0122 на підставі розробленої технічної документації із встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості, розробленою ТОВ «Геохора-Плюс» та про не приватизацію цієї земельної ділянки станом на 27.06.2017 року.

30.06.2017 року, землевпорядник, який проводив звірку меж суміжних земельних ділянок, по телефону повідомив позивачку про перенос ТОВ «Геохора-Плюс» межі на кадастровому плані земельної ділянки АДРЕСА_1 за стіну будинку позивачки, а також повідомив про те, що замовником розробки товариством «Геохора-Плюс» технічної документації з землеустрою 14.04.2017 року є ОСОБА_3 , а не користувач ОСОБА_4 .

Отже, в результаті нанесеної позивачу чергової моральної шкоди, не звертаючи уваги на сліпу людину з інвалідністю першої групи, принижуючи її честь і гідність, був підроблений її підпис у акті встановлення меж земельної ділянки АДРЕСА_1 для розробки технічної документації з землеустрою, яка була передана в міську раду м. Кривого Рогу разом із заявою від ОСОБА_3 з метою отримання рішення про приватизацію земельної ділянки АДРЕСА_1 , що стало причиною звернення 30.06.2017 року позивачки до міської ради з питанням про призупинення приватизації земельної ділянки АДРЕСА_1 до з`ясування межі між земельними ділянками. У відповідь на своє звернення, позивачка отримала рішення (XXIV сесія VII скликання) №1931 від 27.07.2017р., у якому зазначено: Виконкому Центрально-Міської районної у місті ради в тримісячний термін з дати ухвалення рішення вирішити питання земельного спору відносно межі земельних ділянок.

07.08.2017 року позивачка отримала від Виконкому Центрально-Міської районної у місті ради запрошенням її 08.08.2017 року на засідання районної комісії по вирішенню земельних спорів, але ще до цього, у липні 2017 року, в позивача із-за усіх цих подій, відбувся стрес з нервовим зривом у супроводі різкого підвищення судинного тиску лікування якого відбувалось і до часу проведення засідання районної комісії, тому 07.08.2017 року позивачка зателефонувала до комісії по вирішенню земельних спорів з повідомленням про неможливість появи на засідання комісії 08.08.2017 року за станом здоров`я. Саме у цій розмові телефоном позивачку повідомили, що домоволодіння АДРЕСА_1 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 27.04.2017 року, межі даної земельної ділянки сформовані та їй присвоєно кадастровий номер, чім підтвердили державну реєстрацію 14.04.2017 року земельної ділянки по АДРЕСА_1 на замовлення ОСОБА_3 . Дізнавшись про нову сусідку в цій же телефонній розмові, до якої позивачка не має претензій, а має їх до старого господаря ОСОБА_4 , який без згоди і участі позивачки сформував і заніс до кадастрового плану межі земельної ділянки АДРЕСА_1 . Також у цій телефонній розмові позивачка попросила про перенесення засідання комісії , але відповіді не отримала, і потім на протязі тримісячного терміну, наданого рішенням Криворізької міської ради 27.07.2017 року, ніяких відповідей не надходило ні до позивача, ні до районного територіального центру, соціальні працівники якого, обслуговують позивача.

Не дочекавшись дій місцевої виконавчої влади, позивачка надіслала у грудні 2017 року рекомендованим листом до розробника технічної документації землеустрою ТОВ «Геохора-Плюс» звернення з проханням надіслати їй копію підписання нею встановлення (відновлення) меж сусідніх земельних ділянок, що є невід`ємною частиною технічної документації землеустрою, але відповіді не дочекалась.

23 квітня 2018 року позивачка отримала рекомендованим листом від ОСОБА_3 запрошення бути присутньою при виконанні 25.04.2018 року спеціалістами ТОВ «Геохора-Плюс» робіт з винесення меж (встановленню межових знаків) в натурі.

25.04.2018 року, перед початком робіт, позивачка викликала патруль поліції для контролю виконання робіт спеціалістом ТОВ «Геохора-Плюс» по винесенню меж в натурі, а перед закінченням цих робіт до позивачки підійшов чоловік власниці домоволодіння АДРЕСА_1 ОСОБА_5 , який погрожував позивачці вбивством, якщо вона не припинить розбиратись у технічній документації землеустрою. Після закінчення робіт, патруль поліції підійшов до позивача з повідомленням, що межа суміжних земельних ділянок згідно кадастрового плану проходить по стіні її будинку, а на її питання про встановлення межевих знаків повідомили про їх відсутність взагалі. Позивачка вважає це порушенням Державних будівельних норм (ДБН), протипожежних норм. Так як позивачку запрошували бути присутньою при виконанні робіт по встановленню межевих знаків, а патруль поліції повідомив про їх відсутність, позивачка звернулась за роз`ясненням на урядову гарячу лінію, і у відповідь отримала роз`яснення за підписом першого заступника начальника Головного управління Держкадастру у Дніпропетровській обл. Є.Нагорного, що відповідно до Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межевими знаками, використовується три види межевих знаків.

Отже, позивачка вважає, що відповідач ТОВ «Геохора-Плюс» навмисно порушуючи інструкцію, виконали протиправні дії, всупереч наказів Міністерств уряду України, чим неодноразово нанесли позивачу моральну шкоду, шкоду її здоров`ю з приниженням честі і гідності і дискримінацією за ознакою інвалідності.

Таким чином, відносини з сусідкою ОСОБА_3 у позивачки почались з порушення нею законів України, продовжились протиправними діями її чоловіка ОСОБА_5 , який з її згоди став організатором робіт на земельній ділянці домоволодіння АДРЕСА_1 , і звів по суміжній межі паркан з бетону висотою біля 3-х метрів, порушуючи ДБН і Державні санітарні правила та забудови населених пунктів, де зазначено, що паркан повинен бути провітрюваним і не більше 2-х метрів, про що повідомляється в листі за підписом В.О начальника управління містобудування, архітектури та земельних відносин О.Брезецького.

Згідно зі ст. 103 Земельного кодексу власники земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок (їх меж) при яких власникам сусідніх земельних ділянок завдається найменших незручностей, але суцільні бетонні секції 3-х метрового паркану, які не зафіксовані до вертикальних опір, при доторку до них і незначному пориві вітру постукують (шумлять), також затінюють лінію не тільки шириною три метри огороду позивача, а і північну стіну її будинку, тобто, у спальні її будинку постійна напівтемрява і сирість через не попадання променів сонця у вікно спальні, отже, позивачка від власниці домоволодіння АДРЕСА_1 в черговий раз отримала моральну шкоду з пошкодженням здоров`я, тобто, постійний психологічний тиск з постійним відчуттям тривоги за безпеку її життя.

Так як при проведенні робіт з винесенням в натурі меж земельної ділянки по АДРЕСА_1 25.04.2018р. межа проходила по стіні мого будинку, а зведений 3-х метровий паркан по іншій лінії межі, позивачка знову звернулась на урядову гарячу лінію за роз`ясненням, де знаходиться технічна документація з землеустрою. У листі-відповіді за підписом В.О начальника Головного управління Держкадастру у Дніпропетровській обл. Н.Єрмоленка, повідомлялося, що відповідно до Положення про Державний фонд документації із землеустрою, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.2004 року №1553, технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) надходить до Місцевого фонду документації із землеустрою після прийняття рішення до її затвердження. На 05.08.2019 року технічна документація із землеустрою на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , розроблену 2017 року ТОВ «Геохора-Плюс» на замовлення ОСОБА_3 до Місцевого фонду документації із землеустрою не передавалась, але ТОВ «Геохора- Плюс» повідомило, що 06.08.2019 року запитувана документація із землеустрою буде передана до Місцевого фонду документації із землеустрою, і що в акті встановлення та погодження меж земельної ділянки по АДРЕСА_1 , який є невід`ємною частиною цієї документації, спільна межа з домоволодінням по АДРЕСА_2 погоджена суміжним землекористувачем ОСОБА_1 .

Позивачка просить суд звернути увагу суду на чергові протиправні дії відповідача ТОВ «Геохора-Плюс» з порушенням Постанови Уряду України, коли розроблялась у 2017 року, технічна документація на земельну ділянку АДРЕСА_1 до 05.08.2019 року. не передана до Місцевого фонду документації із землеустрою, тобто, знову стає неможливим доступ до поземельної книги з кадастровим планом для уточнення лінії межі, а їй в черговий раз нанесена моральна шкода з психологічним тиском.

Знаходячись під постійним психологічним тиском від руйнування безпеки її життя при існуванні протизаконного зведеного бетонного 3-х метрового паркану, який зводився без погодження з нею, у березні 2020 року, позивачка знов звернулась на «гарячу лінію» голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації. У відповіді за підписом В.О начальника Головного управління Держкадастру у Дніпропетровській обл. О.Вишневського від 08.04.2020 року, повідомлялося, що згідно відомостей примірника документації із землеустрою, на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 (замовник ОСОБА_3 ), яка передана розробником документації ТОВ «Геохора-Плюс» до Місцевого фонду документації з землеустрою, підписи суміжних користувачів на акті встановлення (відновлення) меж земель ділянки в натурі (на місцевості) відсутні. Погодження меж здійснювались комісією з вирішення земельних спорів Центрально-Міської районної у місті ради. Згідно витягу з протоколу №8 засідання вищезазначеної комісії від 08.08.2017р., було вирішено вважати за можливе погодити спільну межу земельної ділянки АДРЕСА_1 , з боку суміжного домоволодіння АДРЕСА_2 на вказаній вулиці, відповідно до кадастрового плану, виготовленого землевпорядною організацією ТОВ «Геохора- Плюс».

Після усього, позивачка в черговий раз звернулась на «гарячу лінію» Голови Дніпропетровської обласної Державної адміністрації, для отримання копії протоколу №8 засідання районної комісії по вирішенню земельних спорів за 08.08.2017р. У травні 2020 року, позивачка отримала копію протоколу №8 за 08.08.2017 року, після ознайомлення з яким вона отримала черговий стрес та погіршення стану здоров`я.

Отже, членами комісії по вирішенню земельних спорів прізвища, яких записані в протоколі №8 від 08.08.2017р. було ухвалено рішення без присутності однієї із сторін спору, тобто позивачки, яка була відсутня по поважній причині, через 17 днів після рішення (XXIV сесії VII скликання) Криворізької Міської Ради від 27.07.2017р., яким був дозволений тримісячний термін. А в підсумку членами вищевказаної комісії районної ради було прийняте рішення, вважати за можливе погодити спільну межу земельної ділянки АДРЕСА_1 з боку суміжного домоволодіння АДРЕСА_2 на вказаній вулиці, яке надало можливість без відома і підпису позивачки, замовниці ОСОБА_3 звертатись для вирішення земельних питань до представництв Міської виконавчої влади так, як за рішенням цієї комісії з невідомих причин, позивачка стала інвалідом дитинства без існування в неї уповноваженої особи для представлення її інтересів (стала не дієздатною особою), чим знов заподіяли ОСОБА_1 приниження, честі й гідності та репутації з нанесенням моральної шкоди та шкоди здоров`ю.

Співставляючи вищеописані події можна зробити висновок про використання ОСОБА_3 замість підпису позивача, протоколу №8 Засідання районної. комісії по вирішенню земельних спорів Центрально-Міської районної у місті ради у акті встановлення та погодження меж земельної ділянки, який є невід`ємною частиною розробленою ТОВ «Геохора-Плюс» технічної документації із землеустрою, земельної ділянки АДРЕСА_1 , яка була передана в Криворізьку Міську раду для прийняття рішення від 20.12.2017р. (XXX сесія VII скликання) про приватизацію ОСОБА_3 земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .

4.04.2017 року ОСОБА_3 замовляла кадастровий план, виконаний ТОВ «Геохора-Плюс» і ним же розроблена технічна документація із землеустрою частина якої, є акт відновлення (поновлення) меж земельної ділянки по АДРЕСА_1 , який позивачка як власник суміжної земельної ділянки НОМЕР_1 по тій же вулиці, не підписувала. Виконаний 14.04.2017р. кадастровий план з технічною документацією із землеустрою були використані для реєстрації за ОСОБА_4 земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3 загальною площею 0,10 га та визначено кадастровий номер 1211000000:08:129:0122.

Позивачка вважає, що кожен з відповідачів наніс їй різний розмір моральної шкоди, тому і суми шкоди, які вона просить суд стягнути з відповідачів на її користь різняться.

Просить суд постановити рішення, яким:

Припинити дію правочину технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_3 з кадастровим планом розробленим ТОВ «Геохора-Плюс».

Припинити дію правочину - протокол № 8, від 08.08.2017р. м. Кривий Ріг Засідання районної комісії по вирішенню земельних спорів, який затверджений печаткою «Виконавчий Комітет Центрально-Міської районної у місті ради». Стягнути з відповідача ТОВ «Гeoxopa-Плюс» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду на суму

450 000,00 грн. (чотириста п`ятдесят тисяч гривень). Стягнути судовий збір у розмірі 6 750,00 грн. (шість тисяч сімсот п`ятдесят гривень).

Стягнути з відповідача Виконавчий Комітет Центрально- Міської районної у місті ради за рішення комісії по земельним спорам відповідно протоколу № 8 від 08.08.2017 року на користь ОСОБА_1 моральну шкоду на суму 150 000,00 грн. (сто п`ятдесят тисяч гривень). Стягнути судовий збір у розмірі 2 250,00 грн. (дві тисячі двісті п`ятдесят гривень).

Стягнути з відповідача ОСОБА_3 - власниці земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду на суму 750 000,00 грн. (сімсот п`ятдесят тисяч гривень). Стягнути судовий збір у розмірі 11 250,00 грн. (одинадцять тисяч двісті п`ятдесят гривень).

В судовому засіданні, 20.03.2023 року, позивачка та її представник ОСОБА_2 , кожна окремо, підтримують позовну заяву, та просять суд задовольнити її в повному обсязі.

Відповідачі по справі, в судове засідання призначене на 20.03.2023 року не з`явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином, раніше приймали участь в судових засіданнях та/або надали відзиви на позовну заяву, кожний окремо просять суд в позові ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

Згідно з вимогами ч. 1ст. 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1ст. 4 ЦПК Українипередбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 15ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 2 статті 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Статтею 55Конституції України гарантований судовий захист прав і свобод людини та громадянина.

Відповідно дост. 76 ЦПК Українидоказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогамист. 81 ЦПК Україникожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановленихст. 82 ЦПК України.

За приписами ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд, вислухавши сторону позивачів, які підтримують позовні вимоги та просять їх задовольнити, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному та об`єктивному дослідженні обставин справи, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

У приватній власності позивачки ОСОБА_1 перебуває житловий будинок з надвірними спорудами, що розташований на земельній ділянці, площею 0.1000 та., кадастровий номер 1211000000:08:129:0124, по АДРЕСА_2 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, номер інформаційної довідки: 249850474.

У приватній власності відповідачки ОСОБА_3 перебуває житловий будинок з надвірними спорудами, що розташований на земельній ділянці площею 0.1000 та., кадастровий номер 1211000000:08:129:0122, по АДРЕСА_1 , що підтверджується нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 27.04.2017 року, рішення сесії Криворізької міської ради №2341 від 20.12.2017 року та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер: 110574193.

З вказаної інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що позивачка ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом виданого 16.05.2002 року зареєструвала своє право власності на вищевказану земельну ділянку в Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 14.11.2017 року, номер запису про право власності/довірчої власності:23409203.

Таким чином, земельні ділянки ОСОБА_1 та ОСОБА_3 були вже сформовані, їм було присвоєно кадастрові номери та встановлені відповідні межі. Коли відповідачка ОСОБА_3 приватизувала свою вищевказану земельні ділянку, земельна ділянка позивачки ОСОБА_1 вже була приватизована. При розробці ОСОБА_6 технічної документації, вже до цього, були встановлені межі земельних ділянок, в зв`язку з цим доводи позивачки що межу між домоволодіннями сторін було перенесено відповідачкою ОСОБА_3 не заслуговують на увагу та позивачкою на підтвердження вказаного не надано суду будь-яких належних і допустимих доказів.

З моменту придбання відповідачем ОСОБА_3 домоволодіння по АДРЕСА_1 , в неї з позивачкою ОСОБА_1 , яка є власницею сусіднього домоволодіння, з ініціативи саме позивачки ОСОБА_1 постійно виникають з того чи іншого приводу суперечки, а тому з позивачкою і не було погоджено межі земельної ділянки, таке погодження було проведено у відповідності до чинного земельного законодавства, без згоди суміжного землекористувача.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2019 року у справі № 580/168/16-ц (провадження № 61- 19526сво18) зроблено висновок, що «погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов`язкових технічних помилок. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із власником та/або землекористувачем не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів чи землевласників. Не надання особою своєї згоди на погодження меж земельної ділянки суміжного землекористувача та/або власника не може бути перешкодою для розгляду місцевою радою питання про передачу земельної ділянки у власність відповідачу за обставин виготовлення відповідної технічної документації. Не підписання суміжним власником та/або землекористувачем акту узгодження меж земельної ділянки саме по собі не є підставою для визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку».

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Підстави набуття права на землю шляхом передачі ділянок у власність встановлюються нормами ЗК України.

Згідно із частиною першою статті 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини другої статті 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Статтями 116, 118 ЗК України визначено підстави й порядок набуття громадянами і юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності.

Згідно із частиною четвертою статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до частин шостої та сьомої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної власності, зокрема, для особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, визначеної статтею 121 цього Кодексу, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади, який передає земельні ділянки державної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Комісія по вирішенню земельних спорів - дорадчий орган, що діє при Центрально-Міської районної у місті ради на підставі Положення про районну комісію по вирішенню земельних спорів, затвердженого рішенням виконкому районної у місті ради 21.12.2016р. №477.

На адресу комісії 01.08.2017р. надійшло звернення гр. ОСОБА_3 щодо узгодження межі земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

До звернення заявницею було додано наступні копії документів: копія документу, що посвідчує особу; ідентифікаційний номер фізичної особи-платника податків; копія документу, що підтверджує право власності на житловий будинок, а саме: договір купівлі-продажу житлового будинку з господарчими спорудами та побутовими будівлями від 27.04.2017р., копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (будинок) про реєстрацію права власності від 27.04.2017р.; копію технічного паспорту на житловий будинок; витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (земельну ділянку, кадастровий номер 1211000000:08:129:0122) про реєстрацію права власності від 02.06.2017р.; копію технічної документації, щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі, виготовленої ТОВ «Геохора ПЛЮС», до складу якої входить: пояснювальна записка; перелік обмежень щодо використання земельних ділянок; кадастровий план земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 ; експлікація земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 ; абрис польових вимірювань земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 ; ситуаційна схема розташування земельної ділянки земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 ; кадастровий план земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 ; план меж земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 за результатами зйомки; акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання; акт встановлення меж земельної ділянки в натурі від 22.05.2017р.

За змістом статті 198 ЗК України погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами необхідне при кадастровій зйомці як комплексу робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок.

Як вбачається з п. 5.3 Положення про районну комісію по вирішенню земельних спорів щодо меж земельних ділянок індивідуальної житлової забудови, земельний спір розглядається за участю зацікавлених сторін на засіданні комісії. Відповідно до п. 7 у разі відсутності однієї із сторін при першому вирішенні питання і відсутності офіційної згоди на розгляд питання, розгляд звернення переноситься. Повторне відкладення розгляду звернення може мати місце лише з поважних причин.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 159 ЗК України земельні спори розглядаються за участю зацікавлених сторін, які повинні бути завчасно повідомлені про час і місце розгляду спору. У разі відсутності однієї із сторін при першому вирішенні питання і відсутності офіційної згоди на розгляд питання спору переноситься. Повторне відкладення розгляду спору може мати місце лише з поважних причин.

У ході розгляду звернення та технічної документації з землеустрою було з`ясовано, що заявниця гр. ОСОБА_3 є власником будинку, що розташований АДРЕСА_1 згідно договору купівлі-продажу житлового будинку з господарчими спорудами та побутовими будівлями від 27.04.2017р. У земельної ділянки біля будинку 146 присвоєно кадастровий номер, що вбачається із технічної документації та доданого витягу із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

З боку земельної ділянки на АДРЕСА_2 власницею будинку АДРЕСА_2 та земельної ділянки є Позивач.

З метою з`ясування думки однієї із співвласниць земельних ділянок - Позивачки та підписання акту погодження меж, Комісією поштовим відправленням було направлено запрошення №22/29-2328 від 01.08.2017р. на засідання, яке мало відбутися 08.08.2017р. о 15.30 год. у приміщенні виконкому.

Окрім того, у телефонному режимі 07.08.2017р., напередодні засідання, Позивача повторно запросили на вказану дату засідання. Однак, Позивач, повідомила, що на засідання з`явитися не зможе через стан свого здоров`я. Осіб, які б здійснювали представництво її інтересів вона не має. Також зазначила, що претензій до заявниці - ОСОБА_3 вона немає. Крім того, оголошення з приводу розгляду даного питання було розміщено у офіційному друкованому виданні, що підтверджується копією газети з оголошенням.

Також, під час розгляду звернення гр. ОСОБА_3 було враховано, що Комісією, у травні 2017 р. вже розглядалося звернення гр. ОСОБА_7 щодо будівництва паркану на межі домоволодінь за вищевказаними адресами. Комісія здійснила виїзд на місцевість та здійснила огляд території. Ознак нових побудов виявлено не було, тому було вирішено, що у даному випадку відсутній факт порушення прав Позивача та відсутні несприятливі наслідки для третіх осіб, а отже - і причини для скасування спірного рішення, що підтверджується копією відповіді на звернення та фотокарток.

Крім того, Комісією було досліджено акт приймання-передачі межових знаків, у якому міститься підпис Позивача, що свідчить по згоду Позивача з межовими знаками та розуміння ситуації з приводу оформлення гр. ОСОБА_3 документації на спірну земельну ділянку, що підтверджується копією акту.

У технічній документації містилася копія акту встановлення меж земельної ділянки в натурі від 22.05.2017р., з якого вбачається наявний підпис Позивача (Згодом наявність підпису у акті погодження меж на земельну ділянку між Позивачем та попередніми власниками було підтверджено у матеріалах справи, зокрема у листах Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 30.06.20217р. №3-6690/0-3006/6-17 та від 05.08.2019р. №31-4-0.62-5741/2-19)

Стаття 159 ЗК України визначає порядок розгляду земельних спорів органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Так, згідно ч.ч. 1-З ст.159 ЗК України (в редакції на момент винесення Комісією спірного рішення) земельні спори розглядаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, та органами місцевого самоврядування на підставі заяви однієї із сторін у тижневий строк з дня подання заяви.

Земельні спори розглядаються за участю зацікавлених сторін, які повинні бути завчасно повідомлені про час і місце розгляду спору. У разі відсутності однієї із сторін при першому вирішенні питання і відсутності офіційної згоди на розгляд питання розгляд спору переноситься. Повторне відкладання розгляду спору може мати місце лише з поважних причин.

Відсутність однієї із сторін без поважних причин при повторному розгляді земельного спору не зупиняє його розгляд і прийняття рішення.

Аналогічні приписи містить Положення про районну комісію по вирішенню земельних спорів щодо меж земельних ділянок індивідуальної житлової забудови, згідно п.6 якого земельний спір розглядається за участю зацікавлених сторін на засіданні комісії.

Відповідно до п.7 вказаного Положення, у разі відсутності однієї із сторін при першому вирішенні питання і відсутності офіційної згоди на розгляд питання, розгляд звернення переноситься. Повторне відкладення розгляду звернення може мати місце лише з поважних причин.

Враховуючи вищенаведене, Комісією було винесено правомірне рішення у формі протоколу № 8 від 08.08.2017р., з резолютивної частини якого вбачається, що комісія вважає за можливе погодити спільну межу земельної ділянки на АДРЕСА_1 , з боку суміжного домоволодіння АДРЕСА_2 на вказаній вулиці. У разі незгоди гр. ОСОБА_8 з рішенням комісії, дане питання необхідно вирішувати у судовому порядку, що підтверджується копією рішення.

Позивач зазначає, що вона неодноразово письмово зверталась до Комісії про надання їй матеріалів, але їй у цьому відмовляли, а на письмове звернення згідно закону України «Про звернення громадян» Позивач письмової відповіді не отримала, однак такі доводи недоцільно брати до уваги.

Згідно положень статті 160 ЗК України сторони, які беруть участь у земельному спорі, мають право знайомитися з матеріалами щодо цього спору, робити з них виписки, брати участь у розгляді земельного спору, подавати документи та інші докази, порушувати клопотання, давати усні і письмові пояснення, заперечувати проти клопотань та доказів іншої сторони, одержувати копію рішення щодо земельного спору, і, у разі незгоди з цим рішенням, оскаржувати його.

Всупереч вимог ЦПК України Позивачем не надано доказів відмови Комісії у наданні для ознайомлення Позивачеві матеріалів, а також того, що на письмове звернення згідно Закону України «Про звернення громадян» Позивач письмової відповіді не отримала.

Таким чином, Комісія, при винесенні рішення діяла у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Позивачем у позові не порушувалось питання щодо наявності невідповідності меж земельної ділянки, які зазначені у документах, що є в наявності у неї, тим межам, які було погоджено спірним рішенням відповідно до первісного плану земельної ділянки в технічному паспорті на домоволодіння. Таким чином, відсутні підстави вважати, що існує спір з приводу порушення меж.

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 (Провадження № 14-730ис19), 20 березня 2019 року у справах № 350/67/15-ц (провадження № 14- 652цс18) та № 514/1571/14-ц (провадження № 14-552ис18).

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року зазначено наступне: згідно з положеннями статті 55 Закону № 858-IV установлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів, здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка. Власники та землекористувачі, у тому числі орендарі, зобов`язані дотримуватися меж земельної ділянки, закріпленої в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка.

Механізм встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими Знаками визначено Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженою наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 року за № 391/17686. Згідно з пунктом 3.12 Інструкції № 376 закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою.

Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може здійснюватися за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок у випадку їх нез`явлення якщо вони були належним чином повідомлені про час проведення вищезазначених робіт, про що зазначається у акті приймання-передачі межових знаків на зберігання.

Аналіз зазначених норм свідчить, що стадія погодження меж земельної ділянки при виготовленні землевпорядної документації є допоміжною. При цьому стаття 198 ЗК України лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами. Із цього не слідує, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документа - акта погодження меж слід вважати, що погодження меж не відбулося. Погодження меж полягає у тому, щоб суміжнику було запропоновано підписати відповідний акт. Якщо ж він все ж таки відмовляється це робити, орган, уповноважений вирішувати питання про приватизацію ділянки по суті, повинен виходити не із самого факту відмови від підписання акта, а з мотивів відмови. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації.

Що стосується позовних вимог позивача про стягнення моральної шкоди:

Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із пошкодженням здоров`я.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Пленум Верховного Суду України в постанові від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди" зазначив, що під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних та фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема, у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я.

Відповідно до загальних підстав відповідальності, встановлених ст. ст. 1167 ЦК, для покладення відповідальності на заподіювана моральної (немайнової) шкоди, відповідно, необхідна сукупність чотирьох умов, а саме: наявність шкоди; протиправність дій заподіювана; причинний зв`язок між протиправною поведінкою заподіювана і шкодою; вина в заподіянні шкоди.

У пункті 5 Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.95 р. № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" передбачено, що обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини.

Розмір моральної шкоди також є необґрунтованим Позивачем, відсутні посилання на правову базу, яка стала основою для його розрахунку, тощо.

Відповідно до вимог статей 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, до юридичних фактів, які має довести Позивач у зазначеній категорії справ, зокрема, належить доведення вини Відповідача у спричиненні моральної шкоди, факту завдання моральної шкоди та розміру шкоди. Позивач наголошує у позовній заяві, що страждання, які вона переживала були отримані саме у результаті винесення рішення комісії з земельних спорів при виконкомі Центрально-Міської районної у місті ради, із поданих суду доказів не вбачається доведеності вини відповідачів у спричиненні позивачу моральних страждань. Позивачем не надано в обґрунтування своїх вимог належних доказів обґрунтування власних позовних вимог.

Також, Позивач визначає обсяг моральної шкоди однак, варто зазначити, що чинне законодавство не містить чітких вказівок на те, якими нормами треба керуватись позивачам при розрахунку обсягу моральної шкоди. Але, згідно п. 9 Постанови Пленуму ВСУ № 5 від 25.05.2001"Про внесення змін та доповнень до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо). При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Надані позивачем виписки та довідки, що були видані задовго до винесення спірного рішення виконкому, лише свідчать про наявність у Позивача давніх хвороб, таких, як туберкульоз, вади зору, однак вони не дозволяють встановити причинно-наслідковий зв`язок між її станом здоров`я та винесеним рішенням виконкому Центрально-Міської районної у місті ради.

Враховуючи вищенаведене та відсутність будь-яких належних доказів з боку Позивача в обґрунтування нанесеної їй моральної шкоди, позовні вимоги що до стягнення моральної шкоди немотивовані.

Щодо стягнення з Відповідачів судового збору за розгляд справи:

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір».

Судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат (частина перша статті 1 Закону № 3574-VI).

Частиною першою статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI передбачено, що особи з інвалідністю звільняються від сплати судового збору у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав. Статус інваліда підтверджує і сам Позивач довідкою, що міститься у матеріалах справи. Оскільки підстави у задоволенні усіх позовних вимог позивача відсутні, підстави для стягнення суми судового збору з Відповідачів також відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.5-8,12-19,23,81,82, 89,128,133,141,258-259,263-265,268,354ЦПК України ст. ст. 15, 16, 23,202,215, 1167 ЦК України, ст. ст. 3.4, 12. 116, 118, 122, 125. 152, 159, 160, 186, 198 ЗК України. суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Геохора-Плюс", виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради, ОСОБА_3 , про припинення дій правочинів та стягнення моральної шкоди відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: М. В. БУТЕНКО