Рішення

від 24.03.2023 по справі 340/5704/22

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2023 року м. Кропивницький Справа № 340/5704/22

Кіровоградський окружний адміністративний суду у складі судді Черниш О.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

відповідач: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області (25006, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 40, код ЄДРПОУ 26241445)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Новгородківський районний суд Кіровоградської області (28200, Кіровоградська область, смт. Новгородка, вул. Дружби, 126, код ЄДРПОУ 02896940)

про визнання протиправною бездіяльності та стягнення суддівської винагороди, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області (надалі - ТУ ДСА в Кіровоградській області) про визнання протиправною бездіяльності та стягнення суддівської винагороди.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 працює на посаді судді Новгородківського районного суду Кіровоградської області. З жовтня 2022 року він призваний по мобілізації до Збройних Сил України. У жовтні та листопаді 2022 року суддівська винагорода йому не нараховувалася та не виплачувалася. Позивач стверджує, що його право на отримання суддівської винагороди гарантоване Конституцією України та Законом України "Про судоустрій і статус суддів". За розрахунками позивача, середній заробіток за жовтень та листопад 2022 року, розрахований виходячи з розміру середньоденної заробітної плати, становить 204 322, 58 грн. З цих підстав просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність ТУ ДСА в Кіровоградській області щодо ненарахування та невиплати йому суддівської винагороди за жовтень та листопад 2022 року;

- стягнути з ТУ ДСА в Кіровоградській області на його користь суддівську винагороду за жовтень та листопад 2022 року в сумі 204 322, 58 грн.

Також позивач просив допустити рішення суду до негайного виконання.

Ухвалою судді від 19.12.2022 року відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Новгородківський районний суд Кіровоградської області.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, мотивованими тим, що Законом України "Про судоустрій і статус суддів" не передбачено правове регулювання проходження суддею військової служби із збереженням суддівської винагороди. На позивача як на військовозобов`язаного, призваного на військову службу за призовом під час мобілізації у зв`язку з введенням воєнного стану, поширюються гарантії, передбачені частиною 3 статті 119 Кодексу законів про працю України, зокрема за ним зберігається місце роботи і посада, а також йому виплачується грошове забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". У зв`язку з набранням чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" з 19.07.2022 року середній заробіток таким мобілізованим працівникам за місцем роботи не виплачується. Оскільки позивач з 10.10.2022 року увільнений від виконання службових обов`язків по здійсненню судочинства та не здійснює правосуддя у зв`язку з призовом на військову службу по мобілізації, тому з цього часу він не має права на отримання суддівської винагороди. З цих підстав відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити.

У ході судового розгляду представник відповідача подав клопотання про зупинення провадження у справі на підставі пункту 5 частини 1 статті 236 КАС України до припинення перебування позивача у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на військовий стан.

Третя особа пояснень щодо позову та відзиву не подавала.

Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження, суд установив такі обставини та дійшов до таких висновків.

ОСОБА_1 працює суддею Новгородківського районного суду Кіровоградської області, зарахований до штату цього суду та обіймає посаду голови цього суду.

З 10.10.2022 року відповідно до Указів Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року "Про введення воєнного стану в Україні", №69/2022 від 24.02.2022 року "Про загальну мобілізацію" позивач призваний п`ятим відділом Кропивницького районного ТЦКСП на військову службу до Збройних Сил України по мобілізації.

На цій підставі наказом голови Новгородківського районного суду Кіровоградської області №28/к від 10.10.2022 року його увільнено від виконання службових обов`язків по здійсненню судочинства у зв`язку з призовом по мобілізації до Збройних Сил України з 10.10.2022 року із збереженням місця роботи і посади.

ТУ ДСА в Кіровоградській області нарахувало та виплатило судді ОСОБА_1 суддівську винагороду за період роботи з 1 по 9 жовтня 2022 року у сумі 28 745 грн.

З 10.10.2022 року відповідач не здійснював нарахування і виплату суддівської винагороди позивачу.

Позивач, не погоджуючись з припиненням виплати йому суддівської винагороди у жовтні та листопаді 2022 року, звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір, суд виходив з того, що відповідно до статей 126, 130 Конституції України незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.

Держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Статтею 4 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.

Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Згідно з частиною 5 статті 48 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" незалежність судді забезпечується: 1) особливим порядком його призначення, притягнення до відповідальності, звільнення та припинення повноважень; 2) недоторканністю та імунітетом судді; 3) незмінюваністю судді; 4) порядком здійснення правосуддя, визначеним процесуальним законом, таємницею ухвалення судового рішення; 5) забороною втручання у здійснення правосуддя; 6) відповідальністю за неповагу до суду чи судді; 7) окремим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, установленим законом; 8) належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді; 9) функціонуванням органів суддівського врядування та самоврядування; 10) визначеними законом засобами забезпечення особистої безпеки судді, членів його сім`ї, майна, а також іншими засобами їх правового захисту; 11) правом судді на відставку.

Відповідно до частини 7 статті 48 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу визначених Конституцією України та законом гарантій незалежності судді.

Суддівській винагороді присвячена стаття 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", яка містить такі норми:

1. Суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

2. Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

3. Базовий розмір посадового окладу судді становить:

1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

4. До базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти:

1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб;

2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п`ятсот тисяч осіб;

3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.

У випадку, якщо суд розміщується в декількох населених пунктах, застосовується регіональний коефіцієнт за місцезнаходженням органу, який провів державну реєстрацію такого суду.

5. Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

6. Суддям, які обіймають посади заступника голови суду, секретаря, голови судової палати, секретаря Пленуму Верховного Суду, секретаря Великої Палати Верховного Суду, виплачується щомісячна доплата в розмірі 5 відсотків посадового окладу судді відповідного суду, голові суду 10 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.

7. Суддям виплачується щомісячна доплата за науковий ступінь кандидата (доктора філософії) або доктора наук із відповідної спеціальності в розмірі відповідно 15 і 20 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.

8. Суддям виплачується щомісячна доплата за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, у розмірі залежно від ступеня секретності інформації: відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "Цілком таємно", - 10 відсотків посадового окладу судді відповідного суду; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "Таємно", - 5 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.

9. Обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків.

10. Суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу.

Конституційний Суд України у своїх рішеннях неодноразово висловлював позиції щодо незалежності суддів та послідовно вказував: однією з конституційних гарантій незалежності суддів є особливий порядок фінансування судів; встановлена система гарантій незалежності суддів не є їхнім особистим привілеєм; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення суддів як під час здійснення ними своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; суддівська винагорода є гарантією незалежності судді та невід`ємною складовою його статусу; зменшення органом законодавчої влади розміру посадового окладу судді призводить до зменшення розміру суддівської винагороди, що, у свою чергу, є посяганням на гарантію незалежності судді у виді матеріального забезпечення та передумовою впливу як на суддю, так і на судову владу в цілому.

Суд зазначає, що Закон України "Про судоустрій і статус суддів" є спеціальним законом про судоустрій, яким врегульовано питання виплати суддівської винагороди. Право на отримання суддею суддівської винагороди є гарантією його незалежності та невід`ємною складовою його статусу. Закон передбачає вичерпний перелік обмежень у виплаті суддівської винагороди і перебування судді на військовій службі не є таким випадком.

Відповідно до статей 1, 2, 39 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок включає зокрема прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби.

Проходження військової служби здійснюється громадянами України у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.

Громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частиною третьою статті 119 Кодексу законів про працю України.

Відповідач не заперечує факт проходження позивачем військової служби у складі Збройних Сил України за призовом під час мобілізації, зокрема з 10 жовтня 2022 року та у листопаді 2022 року, але зазначає, що відповідно до частини 3 статті 119 КЗпП України (у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" №2352-IX від 01.07.2022 року) у цей період він вже не мав права на отримання середнього заробітку за місцем своєї роботи.

Статтею 119 КЗпП України передбачені гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов`язків.

Згідно з частиною 2 статті 119 КЗпП України працівникам, які залучаються до виконання обов`язків, передбачених Кодексом цивільного захисту України, законами України "Про військовий обов`язок і військову службу" і "Про альтернативну (невійськову) службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.

Частиною 3 статті 119 КЗпП України (у редакції Закону України "Про основи національного спротиву", який введений в дію з 01.01.2022 року) було передбачено, що за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Тож з 19.07.2022 року серед трудових та соціальних гарантій працівникам, які призвані на військову службу під час мобілізації, відсутнє право на отримання середнього заробітку за місцем роботи, а роботодавець не має обов`язку виплачувати таким працівникам середній заробіток, який обраховувався за правилами Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року, виходячи із розміру середньоденної заробітної плати.

Суд зазначає, що середній заробіток, який виплачувався мобілізованому працівникові роботодавцем за збереженим основним місцем роботи як соціальна гарантія згідно з частиною 3 статті 119 КЗпП України, та суддівська винагорода, визначена статтею 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", мають різну правову природу, походять із різних обов`язків роботодавця та держави, а тому мають різне правове регулювання.

Тому суд відхиляє посилання відповідача на Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" №2352-IX від 01.07.2022 року, оскільки цей Закон не регулює правовідносини, пов`язані з нарахуванням та виплатою суддівської винагороди.

Відтоді до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" не вносилися будь-які зміни, які б передбачали втрату діючими суддями, які перебувають на військовій службі, права на суддівську винагороду.

Тож з урахуванням конституційних гарантій незалежності суддів, пріоритетності норм Конституції України та Закону України "Про судоустрій і статус суддів" над іншими нормами законодавства, позивачу як судді, увільненому від виконання обов`язків з відправлення правосуддя у зв`язку із призовом на військову службу під час мобілізації, суддівська винагорода має виплачуватися у повному обсязі у розмірі, установленому статтею 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 148 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" ТУ ДСА в Кіровоградській області здійснює функції розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності місцевих загальних судів та на нього покладено обов`язок щодо нарахування та виплати суддям місцевих загальних суддів Кіровоградської області, зокрема Новгородківського районного суду Кіровоградської області, суддівської винагороди у розмірі, установленому Законом України "Про судоустрій і статус суддів".

Суд погоджується з доводами позову, що цей відповідач допустив щодо позивача протиправну бездіяльність, оскільки всупереч вимогам Закону України "Про судоустрій і статус суддів" не нарахував та не виплатив йому суддівську винагороду за період з 10 по 31 жовтня 2022 року та за листопад 2022 року.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Суд вважає, що у спірних правовідносинах права позивача, порушені протиправною бездіяльністю відповідача, слід поновити, зобов`язавши відповідача нарахувати та виплатити позивачу суддівську винагороду за період з 10 по 31 жовтня 2022 року та за листопад 2022 року.

Підстав для стягнення з відповідача коштів суддівської винагороди в сумі 204 322, 58 грн., про що позивач просить у позові, суд не вбачає, оскільки ці кошти позивачу нараховані не були, а правила розрахунку середнього заробітку на ці правовідносини не поширюються.

Оскільки у цій справі суд не приймав рішення про присудження виплати (стягнення з відповідача на користь позивача) коштів суддівської винагороди та не визначав розмір такого стягнення, тому підстави для допущення рішення суду до негайного виконання в межах суми стягнення за один місяць згідно з пунктом 2 частини 1 статті 371 КАС України відсутні.

Щодо клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі, то за правилами пункту 5 частини 1 статті 236 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Оскільки позивач, який перебуває у складі Збройних Сил України та приймає участь у цій справі через представника, не ініціював перед судом зупинення провадження у справі за його позовом, то клопотання відповідача про зупинення провадження у справі задоволенню не підлягає, оскільки це суперечитиме завданням та засадам адміністративного судочинства, наведеним у статті 2 КАС України.

Судові витрати сторонами у справі не понесені.

Керуючись статтями 9, 90, 242-246, 250, 251, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області щодо ненарахування та невиплати судді Новгородківського районного суду Кіровоградської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 10 по 31 жовтня 2022 року та за листопад 2022 року.

Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області нарахувати та виплатити судді Новгородківського районного суду Кіровоградської області ОСОБА_1 суддівську винагороду за період з 10 по 31 жовтня 2022 року та за листопад 2022 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. Черниш